СПРАВА “MLADINA D.D. LJUBLJANA ПРОТИ СЛОВЕНІЇ (No. 2)”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Mladina d.d. Ljubljana проти Словенії (No. 2)*:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Словенія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася сатиричної статті в журналі *Mladina*, в якій фотографію словенського політика та його сім’ї було зіставлено з фотографією Йозефа Геббельса та його сім’ї. Словенські суди раніше постановили, що публікація знеславила політика. ЄСПЛ не погодився, заявивши, що національні суди не врахували належним чином контекст публікації, її обмежений охоплення та її сатиричний характер.
2. **Структура та основні положення:**
* **Факти:** У рішенні детально описано передісторію, включаючи публікацію в *Mladina*, провадження у національних судах та аргументи, висловлені компанією-заявником (Mladina d.d. Ljubljana) та урядом Словенії.
* **Відповідна правова база:** У ньому викладено відповідні статті Конституції Словенії та цивільного законодавства, що стосуються свободи вираження поглядів, особистої гідності та компенсації за нематеріальну шкоду.
* **Імовірне порушення статті 10:** У цьому розділі представлено скаргу компанії-заявника на те, що рішення національних судів порушили її право на свободу вираження поглядів.
* **Прийнятність:** Суд оголосив заяву прийнятною.
* **Суть справи:** Це є ядром рішення, де Суд аналізує, чи було втручання у свободу вираження поглядів “необхідним у демократичному суспільстві”. Він обговорює загальні принципи, що стосуються свободи вираження поглядів, сатири, захисту репутації та ролі преси. Суд застосовує ці принципи до конкретних фактів справи, враховуючи такі фактори, як популярність політика, спосіб отримання фотографії, внесок у суспільні дебати, а також форма та зміст повідомлення.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат. Він присуджує компанії-заявнику компенсацію за матеріальну шкоду та витрати.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Акцент на контексті:** ЄСПЛ наголосив на важливості врахування ширшого контексту публікації, включаючи її сатиричний характер та конкретну аудиторію, на яку вона націлена.
* **Збалансування конкуруючих прав:** Рішення підтверджує необхідність досягнення справедливого балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації, особливо коли мова йде про публічних осіб.
* **Обмежений вплив:** Суд врахував обмежений вплив публікації, оскільки вона з’явилася у конкретному розділі щотижневого журналу та не розповсюджувалася через основні засоби масової інформації.
* **Свобода сатири:** Рішення підкреслює важливість захисту сатири як форми художнього вираження та соціального коментаря, навіть коли вона є провокативною.
* **Суд повторив, що в даній справі національні суди повинні були збалансувати права компанії-заявника з правами Б.Г., а не з правами членів сім’ї Б.Г., які вже отримали компенсацію в окремому провадженні у національних судах.**
Це рішення слугує нагадуванням національним судам ретельно враховувати контекст і характер сатиричних публікацій під час оцінки позовів про дифамацію, особливо тих, що стосуються публічних осіб.
СПРАВА R.E. ТА ІНШІ ПРОТИ ІСЛАНДІЇ
Це рішення стосується чотирьох заяв проти Ісландії щодо ймовірної неспроможності ісландських органів влади ефективно розслідувати скарги на сексуальне насильство та твердження про гендерну дискримінацію під час розгляду таких справ. Заявники, R.E., X, Y та S.O., стверджували про порушення статей 3 та 8 Європейської конвенції з прав людини, як окремо, так і в поєднанні зі статтею 14, стверджуючи, що Ісландія не забезпечила їм належний захист як жертвам сексуального насильства. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув, чи забезпечує внутрішня правова база достатній захист від сексуального насильства та чи відповідали розслідування тверджень заявників стандартам Конвенції. Суд дійшов висновку, що порушення статей 3 та 8, а також статті 14 не було, встановивши, що Ісландія має матеріально-правову та процесуальну базу, здатну забезпечити ефективний захист, і що розслідування, хоч і не були ідеальними, не порушували стандарти Конвенції. Суд також врахував особливу вразливість двох заявників, які були неповнолітніми на момент скоєння ймовірних правопорушень, і встановив, що спеціальні процесуальні гарантії були застосовані відповідно до стандартів Конвенції.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається зі вступу, в якому викладено предмет справи, після чого подано факти, включаючи деталі справи кожного заявника, поліцейські розслідування та рішення внутрішніх органів влади. Далі в рішенні описується відповідна внутрішня правова база та практика, включаючи Конституцію Ісландії, Загальний кримінальний кодекс, Закон про кримінальну процедуру, прецедентне право вищих судів та Інструкції державного прокурора. Воно також посилається на відповідні конвенції Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи та порівняльне право. Розділ “Право” стосується об’єднання заяв і ймовірних порушень статей 3, 8 і 14 Конвенції, включаючи прийнятність і суть. У ньому представлені подання сторін (заявників та Уряду) та третьої сторони (Центр AIRE), після чого йде оцінка та висновок Суду.
Основні положення рішення підкреслюють важливість матеріально-правової та процесуальної правової бази для захисту від сексуального насильства, наголошуючи на необхідності ефективного розслідування тверджень про таке насильство. Суд підкреслив, що розслідування повинні бути здатними виявляти та, у відповідних випадках, карати винних, а також бути ретельними, неупередженими та своєчасними. Рішення також підтверджує, що відсутність згоди є центральним елементом сексуальних злочинів, і будь-який правовий підхід, що вимагає доказів фізичного опору, ризикує не захистити сексуальну автономію. Крім того, рішення підтверджує посилений захист, який належить дітям, які могли стати жертвами сексуального насильства, вимагаючи ефективного здійснення їхнього права на те, щоб їхні найкращі інтереси розглядалися як першочергові.
СПРАВА “SIC – SOCIEDADE INDEPENDENTE DE COMUNICAÇÃO, S.A. проти ПОРТУГАЛІЇ (№ 2)”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу “SIC – Sociedade Independente de Comunicação, S.A. проти Португалії (№ 2)”, яка стосувалася телевізійної компанії, якій було наказано виплатити відшкодування за трансляцію запису двох осіб без їхньої прямої згоди. Особи, М.Г. та М.С., були записані під час стендап-комедійного шоу, і згодом кадри були використані в рекламному відео та транслювалися по телебаченню. Суд встановив, що не було жодного суспільного інтересу в зображенні цих осіб, і поставив під сумнів, чи давали вони мовчазну згоду на використання їхніх зображень і голосів у такий спосіб. ЄСПЛ дійшов висновку, що Верховний суд Португалії не вийшов за межі широкої свободи розсуду, встановивши, що право компанії-заявника на свободу вираження поглядів було обґрунтовано обмежене для захисту приватного життя М.Г. та М.С. Тому втручання було визнано “необхідним у демократичному суспільстві”, і не було виявлено жодного порушення статті 10 Конвенції.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: скарга телевізійної компанії щодо рішення, винесеного проти неї за трансляцію зображень і голосів без згоди. Далі детально описуються факти, зокрема події на комедійному шоу, ліцензійна угода між компанією-заявником і продюсером шоу, трансляція рекламного відео та епізодів із зображенням цих осіб, а також подальші судові розгляди в Португалії. Потім у рішенні представлено відповідну внутрішню правову базу, включно зі статтями Конституції Португалії та Цивільного кодексу, а також положеннями Закону про захист персональних даних. Далі ЄСПЛ оцінює ймовірне порушення статті 10 Конвенції, розглядаючи прийнятність скарги та подання як компанії-заявника, так і уряду Португалії. Потім Суд викладає загальні принципи, що стосуються свободи вираження поглядів і балансування прав, перш ніж застосувати ці принципи до конкретної справи. Рішення завершується рішенням Суду, яким визнано заяву прийнятною, але не встановлено жодного порушення статті 10 Конвенції.
Основним положенням рішення є висновок ЄСПЛ про відсутність порушення статті 10 Конвенції. Суд наголосив на відсутності суспільного інтересу в зображенні цих осіб, сумнівній природі їхньої мовчазної згоди та неспроможності компанії-заявника мінімізувати негативні наслідки трансляції їхніх зображень і голосів. Суд також підкреслив, що санкція, накладена на компанію-заявника, була доречною та не надмірною. Це рішення підкреслює важливість отримання прямої згоди перед трансляцією зображень і голосів приватних осіб, особливо коли трансляція здійснюється в комерційних цілях і може завдати шкоди їхній репутації або приватному життю.
СПРАВА «Z проти Ісландії»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Z проти Ісландії»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується скарги пані Z проти Ісландії щодо розслідування її заяв про сексуальні домагання. Суд встановив порушення статті 8 (право на приватне життя) через те, що органи прокуратури не застосували стандарт, орієнтований на згоду, під час оцінки визнаного торкання пані Z, яка на той час була неповнолітньою. Суд вважає, що розслідування не забезпечило належного захисту її фізичної та психологічної недоторканності. Однак Суд не встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 8, оскільки заявниця не надала достатньо доказів структурної гендерної упередженості в розгляді справ про сексуальне насильство.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає предмет справи, що стосується ймовірного неефективного розслідування та гендерної дискримінації.
* **Факти:** Деталізує повідомлення заявниці про сексуальні домагання, поліцейське розслідування та рішення окружного прокурора та державного прокурора про припинення справи.
* **Відповідна правова база:** Описує внутрішнє законодавство Ісландії, включаючи Конституцію та Загальний кримінальний кодекс (зокрема, статті 194, 199 та 209), а також відповідні конвенції Ради Європи (Лансаротська та Стамбульська конвенції).
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 8:** Розглядає, чи забезпечили органи влади ефективний захист сексуальної автономії заявниці. Суд встановив порушення на підставі незастосування стандарту, орієнтованого на згоду.
* **Імовірне порушення статті 14 (у поєднанні зі статтею 8):** Оцінює, чи зазнала заявниця дискримінації як жінка у користуванні своїми правами за Конвенцією. Суд не встановив порушення, оскільки не було достатньо доказів структурної упередженості.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявниці 7500 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Акцент на згоді:** Рішення підкреслює важливість підходу, орієнтованого на згоду, під час розслідування сексуальних злочинів. Суд наголошує на тому, що внутрішнє законодавство має забезпечувати криміналізацію та ефективне переслідування всіх сексуальних актів без згоди, навіть якщо жертва фізично не чинила опору.
* **Позитивні зобов’язання:** Рішення підсилює позитивне зобов’язання держави захищати осіб від втручання в їхню фізичну та психологічну недоторканність, включаючи обов’язок проводити ретельні та неупереджені розслідування заяв про сексуальне насильство.
* **Відсутність дискримінації:** Хоча було встановлено порушення статті 8, Суд не знайшов достатньо доказів гендерної дискримінації в розгляді справ про сексуальне насильство в Ісландії. Цей аспект рішення підкреслює необхідність конкретних доказів структурної упередженості для встановлення дискримінації.
Це рішення підкреслює важливість приведення правових рамок та їх застосування у відповідність до сучасних стандартів щодо сексуальної автономії та згоди.
СПРАВА ПЕШИЧ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Пешич проти Сербії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Сербія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася колишнього політика, пані Пешич, якій було присуджено виплатити відшкодування збитків у цивільному провадженні за публікацію статті, визнаної образливою для урядового міністра. Суд постановив, що сербські суди не змогли встановити справедливий баланс між правом пані Пешич на свободу вираження поглядів і правом міністра на захист репутації. ЄСПЛ наголосив, що національні суди не врахували належним чином контекст політичних дебатів і суспільний інтерес до питань, які обговорювалися в статті.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає суть справи, статті Конвенції, які розглядаються (статті 6 і 10), та залучені сторони.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи інцидент з демонтажем у Белграді, публічну заяву міністра, статтю заявниці та подальші цивільні провадження.
* **Відповідна правова база:** Цитує сербські закони, що стосуються громадської інформації, засобів масової інформації та зобов’язань (контрактів і деліктів).
* **Право:**
* **Порушення статті 10:** Розглядає скаргу за статтею 10, розглядаючи питання прийнятності, такі як статус заявниці як жертви та чи зазнала вона значного збитку. Потім він заглиблюється в суть, оцінюючи, чи було виправданим втручання у свободу вираження поглядів.
* **Порушення статті 6:** Розглядає скаргу щодо доступу до суду, зрештою визнаючи її неприйнятною через втрату заявницею статусу жертви після рішення Конституційного суду.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що заявниця не вимагала справедливої сатисфакції, тому жодного відшкодування не присуджено.
* **Рішення:** Оголошує скаргу за статтею 10 прийнятною, решту – неприйнятними, і постановляє, що було порушення статті 10.
3. **Основні положення та значення:**
* **Свобода вираження поглядів:** Основним висновком є те, що сербські суди надмірно обмежили свободу вираження поглядів. ЄСПЛ підтвердив, що обмеження свободи вираження поглядів повинні бути “необхідними в демократичному суспільстві”, тобто вони повинні бути пропорційними законній меті.
* **Суспільний інтерес:** Суд наголосив на важливості дозволу сильної критики політиків і державних посадовців, особливо з питань, що становлять суспільний інтерес. ЄСПЛ встановив, що стаття заявниці сприяла публічним дебатам щодо підзвітності та правоохоронної діяльності.
* **Справедливий баланс:** Рішення підкреслює необхідність для національних судів ретельно збалансовувати право на свободу вираження поглядів з правом на захист репутації, особливо в контексті політичного дискурсу.
* **Статус жертви:** Суд роз’яснив критерії втрати статусу жертви, підкресливши, що визнання та відшкодування за порушення є необхідними.
* **Межі розсуду:** Рішення підкреслює, що межі розсуду, надані державам в обмеженні свободи вираження поглядів, є вужчими, коли справа стосується питань, що становлять суспільний інтерес.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхній обов’язок захищати свободу вираження поглядів, особливо в контексті політичних дебатів і критики державних посадовців. Воно також роз’яснює критерії оцінки пропорційності обмежень цього права.
СПРАВА «БУЗАТУ ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення 13 січня 2026 року у справі «Бузату та інші проти Румунії», яке було переглядом його попереднього рішення від 4 березня 2025 року. У первісному рішенні було встановлено порушення статті 3 Конвенції через неефективне розслідування жорстокого поводження із заявниками під час подій грудня 1989 року в Румунії. Після первісного рішення уряд Румунії звернувся з проханням про перегляд, оскільки двоє заявників, Марія Кантемір та Васіле Халас, померли до винесення рішення. Суд погодився переглянути рішення, пославшись на те, що смерть заявників мала б вирішальний вплив на результат. Відповідно, Суд вирішив вилучити заяви померлих Кантемір і Халаса зі свого списку справ, оскільки жоден з родичів не висловив бажання продовжувати розгляд заяв.
Структура рішення включає процедурний огляд, в якому викладено первісну заяву, попереднє рішення Суду та клопотання Уряду про перегляд. Далі розглядається правова основа для перегляду з посиланням на Правило 80 Регламенту Суду, яке дозволяє перегляд у разі виявлення вирішального факту, невідомого Суду на момент винесення первісного рішення. У рішенні наводяться попередні аналогічні справи, коли Суд вилучав заяви після смерті заявника та відсутності зацікавленості з боку родичів у продовженні провадження. В останньому розділі зазначено рішення Суду про перегляд рішення та вилучення конкретних заяв, пов’язаних з померлими заявниками. Це рішення змінює первісне рішення, вилучаючи померлих заявників зі списку тих, кому присуджено справедливу сатисфакцію.
Найважливішим положенням цього рішення є застосування Судом Правила 80 свого Регламенту, що дозволяє перегляд рішення на підставі нової інформації (смерті заявників), яка мала б вирішальний вплив на результат. Це підкреслює важливість точної та актуальної інформації у провадженнях в ЄСПЛ. Крім того, рішення підтверджує практику Суду вилучати справи, коли заявник помирає, а його родичі не виявляють зацікавленості у продовженні розгляду заяви, вказуючи на те, що захист прав людини не вимагає продовження розгляду справи за таких обставин.
СПРАВА ГАГРАМАН ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Це рішення стосується справи пана Ельгіза Джамал огли Гаграману проти Азербайджану, в якій основна увага приділяється його арешту, затриманню та засудженню за звинуваченнями, пов’язаними з наркотиками, які, за його твердженнями, були політично мотивованими через його членство в громадянському русі “Ніда” та допис у Facebook з критикою уряду. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив кілька порушень Європейської конвенції з прав людини, включаючи неефективне розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження, його утримання в металевій клітці під час досудових слухань, незаконний арешт і затримання, несправедливе кримінальне провадження та порушення його свободи вираження поглядів. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не провели ефективного розслідування його скарг на жорстоке поводження, що його затримання не ґрунтувалося на обґрунтованій підозрі та що кримінальне провадження було несправедливим через підкинуті докази та неналежним чином розглянуті заперечення. ЄСПЛ також встановив, що справжньою метою заходів проти заявника було покарання його за соціальну та політичну діяльність. В результаті Суд присудив заявнику 10 000 євро за моральну шкоду та 2 054,81 євро за витрати та видатки.
Структура рішення включає виклад фактів, скарги заявника, оцінку Суду та застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. Рішення стосується численних скарг за статтями 3, 5, 6 та 18 Конвенції, кожна з яких детально розглядається. Воно оцінює процесуальні та матеріальні аспекти статті 3 щодо жорстокого поводження, законність арешту та затримання заявника за статтею 5, справедливість кримінального провадження за статтею 6 та чи переслідував арешт цілі, не передбачені Конвенцією, за статтею 18. Порівняно з попередніми версіями, це рішення містить всебічний аналіз тверджень заявника з посиланням на попередню судову практику на підтримку своїх висновків.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються порушень статей 3, 5, 6 та 18 Конвенції. Встановлення порушення статті 3 підкреслює важливість проведення ефективних розслідувань тверджень про жорстоке поводження з боку державних агентів. Порушення статті 5 підкреслює необхідність того, щоб арешти та затримання ґрунтувалися на обґрунтованій підозрі та здійснювалися відповідно до закону. Порушення статті 6 підкреслює важливість справедливого кримінального провадження, включаючи належну оцінку доказів та розгляд заперечень заявника. Нарешті, порушення статті 18 у поєднанні зі статтею 5 підкреслює, що влада зловжила своєю владою для цілей, не передбачених Конвенцією, а саме для покарання заявника за його політичну діяльність.
СПРАВА «МІЛІТАРУ ТА ІНШІ» ПРОТИ РУМУНІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мілітару та інші проти Румунії»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується відсутності ефективного розслідування смертей і поранень, що сталися під час подій у грудні 1989 року в Румунії. Заявники, які є або потерпілими, пораненими внаслідок вогнепальної зброї, або родичами загиблих, скаржилися на тривалість і неефективність кримінального провадження, розпочатого в 1990 році для розслідування цих подій. Суд встановив, що тривалість розслідування не відповідала стандартам, встановленим Конвенцією, зокрема, щодо вимоги розумної оперативності. В результаті Суд постановив, що Румунія порушила статтю 2 Конвенції (право на життя) в її процесуальному аспекті, оскільки заявники були позбавлені ефективного розслідування їхніх справ. Суд присудив заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Узагальнює фактичні обставини, посилаючись на подібні справи та деталізуючи події грудня 1989 року, відкриття розслідувань та вжиті процесуальні заходи.
* **Оцінка Суду:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 2 Конвенції:** Розглядає попереднє заперечення уряду щодо статусу жертви заявників, відхиляючи його. Він визнає скарги прийнятними та повторює загальні принципи, що стосуються ефективного розслідування насильницьких смертей. Суд доходить висновку, що розслідування не було проведено з розумною оперативністю, і таким чином було порушено статтю 2.
* **Заявлені порушення статті 6 § 1 Конвенції:** Вважає зайвим розглядати скарги за статтею 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) у світлі висновку за статтею 2.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює вимоги заявників щодо відшкодування нематеріальної шкоди та витрат, присуджуючи конкретні суми кожному заявнику.
* **Резолютивна частина:**
* Вирішує об’єднати заяви.
* Оголошує скарги щодо статті 2 прийнятними.
* Ухвалює, що було порушення статті 2 Конвенції.
* Ухвалює, що немає необхідності розглядати скарги за статтею 6 § 1.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків та витрат.
* Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
* **Додаток:** Перелік заявників, їхніх обставин, заявлених сум та присуджених сум.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 2 (Право на життя – процесуальний аспект):** Ключовим висновком є порушення процесуального аспекту статті 2, що підкреслює неспроможність держави провести ефективне та оперативне розслідування смертей і поранень.
* **Статус жертви:** Відхилення Судом заперечення уряду щодо статусу жертви роз’яснює, що заявники не позбавляються цього статусу лише тому, що вони не визначили кількісно свої цивільні вимоги, особливо коли розслідування було ініційовано владою.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для компенсації у випадках тривалих і неефективних розслідувань, присуджуючи конкретні суми за нематеріальну шкоду та судові витрати.
СПРАВА «ТАШІ ПРОТИ АЛБАНІЇ»
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Таші проти Албанії»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується знесення стіни, що оточувала будинок батька заявника. Суд встановив порушення принципу юридичної визначеності згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції, оскільки албанська влада вдруге знесла стіну, незважаючи на попереднє рішення суду, яке визнало стіну законною спорудою. Суд постановив, що ця дія ставить під сумнів остаточне рішення першого судового розгляду. Скаргу заявника щодо надмірної тривалості виконавчого провадження було визнано неприйнятною через те, що заявник не вичерпав внутрішні засоби правового захисту. Суд присудив заявнику 3600 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Детально описує фактичні обставини, включаючи початкове будівництво та знесення стіни, судові рішення та виконавче провадження.
* **Відповідне національне законодавство та практика:** Посилається на чинні положення щодо засобів правового захисту у зв’язку з тривалістю провадження в Албанії.
* **Оцінка Суду:**
* **Заявлене порушення статті 6 § 1 Конвенції:**
* *Юридична визначеність:* Розглядає скаргу заявника про те, що друге знесення порушило принцип юридичної визначеності.
* *Прийнятність:* Розглядає аргумент уряду про те, що скарга була передчасною.
* *Суть:* Оцінює аргументи обох сторін і обґрунтування суду для встановлення порушення.
* *Тривалість виконавчого провадження:* Розглядає скаргу на затримку виконання рішення 2015 року.
* *Інші скарги:* Зазначає, що немає необхідності виносити окреме рішення щодо скарг за статтею 1 Протоколу № 1 та статтею 13 Конвенції.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди та рішення Суду про присудження компенсації лише за моральну шкоду.
* **Резолютивна частина:**
* Оголошує частину заяви прийнятною, а частину неприйнятною.
* Встановлює, що було порушення принципу юридичної визначеності.
* Встановлює, що немає необхідності окремо розглядати питання прийнятності або суті скарг заявника за статтею 1 Протоколу № 1 та статтею 13 Конвенції.
* Наказує державі-відповідачу виплатити заявнику 3600 євро відшкодування моральної шкоди.
* Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юридична визначеність:** Рішення підкреслює важливість поваги до остаточних судових рішень та підтримки юридичної визначеності. Державні органи не можуть підривати або ігнорувати судові рішення, які визначили законність ситуації.
* **Виконання судових рішень:** Хоча Суд визнав затримки у виконанні рішення, він наголосив на необхідності вичерпання внутрішніх засобів правового захисту щодо скарг на тривалість провадження.
* **Компенсація:** Суд присудив компенсацію за моральну шкоду, завдану внаслідок порушення юридичної визначеності, наголошуючи, що такі порушення можуть викликати страждання та невизначеність у людей.
СПРАВА VIEIRA COELHO ПРОТИ ПОРТУГАЛІЇ
Гаразд, я готовий надати вам аналіз рішення у справі Vieira Coelho проти Португалії.
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу португальського політика, засудженого за обтяжливу дифамацію та непокору за звинувачення, висунуті проти кількох осіб, включаючи політика, прокурора, бізнесмена та судового виконавця. Заявник скаржився на те, що його право на справедливий судовий розгляд було порушено через недостатній час для підготовки призначеного судом адвоката, і що його засудження було непропорційним втручанням у його свободу вираження поглядів. ЄСПЛ не встановив порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд), але постановив, що Португалія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції. Суд підкреслив, що накладення тюремного ув’язнення, навіть умовного, за дифамацію, особливо без твердої фактичної основи для звинувачень, було непропорційним і мало стримуючий вплив на свободу слова. Суд підкреслив, що заявник висунув серйозні звинувачення без достатніх доказів і мав історію засуджень за дифамацію.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладення передісторії справи, включаючи звинувачення заявника, провадження у національних судах і скарги, подані відповідно до Європейської конвенції з прав людини. Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 6 §§ 1 і 3 (b) і (c), зосереджуючись на тому, чи мав адвокат заявника достатньо часу для підготовки захисту. Він розглядає надані відстрочки та загальну справедливість провадження, роблячи висновок, що порушення не було. Потім рішення переходить до ймовірного порушення статті 10, визнаючи, що засудження заявника втрутилося в його свободу вираження поглядів, але це втручання було передбачене законом і переслідувало законні цілі. Однак Суд вважає, що накладене покарання, умовний строк ув’язнення, було непропорційним за даних обставин, що призвело до встановлення порушення статті 10. Рішення завершується застосуванням статті 41, зазначаючи, що заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішим аспектом цього рішення є акцент ЄСПЛ на пропорційності санкцій у справах про дифамацію, особливо щодо політичної мови. Суд повторює, що, хоча політики повинні проявляти стриманість, роблячи звинувачення, обмеження свободи вираження поглядів у політичному дискурсі вимагають вузької межі розсуду. Рішення підкреслює, що позбавлення волі за дифамацію має застосовуватися лише у виняткових обставинах, таких як мова ненависті або підбурювання до насильства, і що навіть умовний строк може мати стримуючий вплив на свободу вираження поглядів. Цю справу можна використовувати як аргумент проти непропорційних кримінальних санкцій за дифамацію, особливо коли заяви стосуються питань суспільного інтересу або політичних дебатів.
