СПРАВА «АЛТИНЕР АКИНДЖИ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Алтинер Акинджи проти Туреччини»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується турецької арбітрині з пляжного волейболу, Ясемін Алтинер Акинджи, яка стверджувала, що відмова Турецької федерації волейболу (TVF) затвердити її призначення на міжнародні змагання та виключення зі списку акредитованих арбітрів порушили її права. Суд встановив, що, хоча Спортивний арбітражний суд, який розглядав її справу, не був структурно упередженим чи позбавленим незалежності та неупередженості, він не надав достатнього обґрунтування свого рішення, тим самим відмовивши їй у справедливому розгляді та належному судовому перегляді відповідно до статті 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Однак Суд відхилив її скаргу за статтею 8, заявивши, що рішення TVF не мало достатньо серйозного впливу на її приватне життя.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** Рішення починається з викладу суті справи, сторін, які беруть участь, і резюме фактів. У ньому детально описується кар’єра заявниці як арбітрині з пляжного волейболу, рішення TVF виключити її з міжнародних змагань і подальше арбітражне провадження.
* **Відповідна правова база та практика:** Цей розділ містить огляд турецької правової системи щодо спортивних федерацій, арбітражу та відповідних положень Турецької федерації волейболу, Європейської конфедерації волейболу (CEV) та Міжнародної федерації волейболу (FIVB). Він також посилається на Резолюцію Комітету міністрів про захист осіб у зв’язку з діями адміністративних органів.
* **Передбачуване порушення статті 6:** Суд розглядає, чи Спортивний арбітражний суд відповідав вимогам незалежності та неупередженості відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Він також оцінює, чи надав Суд достатні підстави для свого рішення і чи мала заявниця доступ до судового перегляду.
* **Передбачуване порушення статті 8:** Суд розглядає, чи рішення TVF порушило свободу заявниці займатися професійною діяльністю, як це захищено статтею 8 Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає вимоги заявниці щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, в якому він визнає скаргу за статтею 6 § 1 прийнятною, встановлює порушення статті 6 § 1 через недостатній судовий перегляд і відхиляє решту заяви. У ньому також вказуються суми, які мають бути виплачені заявниці у зв’язку з моральною шкодою та витратами і видатками.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 в обов’язковому арбітражі:** Рішення підтверджує, що коли арбітраж є обов’язковим, арбітражний трибунал повинен забезпечити гарантії, передбачені статтею 6 § 1 Конвенції.
* **Незалежність і неупередженість трибуналів:** Суд підкреслює важливість особистої та інституційної незалежності для неупередженого прийняття рішень. Він оцінює відповідність на основі законодавчих критеріїв, таких як спосіб призначення членів трибуналу, тривалість терміну їх повноважень і наявність запобіжників проти зовнішнього тиску.
* **Обов’язок надавати обґрунтування:** Рішення підкреслює обов’язок національних судів належним чином викладати мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, забезпечуючи, щоб сторони могли зрозуміти обґрунтування та ефективно використовувати доступні засоби правового захисту.
* **Достатність судового перегляду:** Суд пов’язує питання достатнього судового перегляду з обґрунтуванням, наданим Спортивним арбітражним судом. Він наголошує, що перегляд має бути змістовним і враховувати, чи відповідає здійснення дискреції чинним законам і положенням.
* **Стаття 8 і професійна діяльність:** Суд підтверджує, що стаття 8 може поширюватися на професійну діяльність, але вимагає певного порогу серйозності наслідків для приватного життя заявника, щоб вона застосовувалася.
Це рішення роз’яснює стандарти справедливого розгляду та судового перегляду в обов’язкових спортивних арбітражних провадженнях, особливо щодо дискреційних рішень, прийнятих спортивними федераціями.
СПРАВА “ЙОКУШЛУ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Йокушлу проти Туреччини”:
1. Справа стосується турецького футболіста Кутая Йокушлу, який поскаржився на відсутність незалежності та неупередженості Арбітражного комітету Турецької футбольної федерації (TFF). Цей комітет відхилив його прохання про відкликання повідомлення про розірвання його контракту зі спортивним клубом “Алтай”. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом. Суд підкреслив наявність стійких недоліків у структурі та діяльності Арбітражного комітету TFF, незважаючи на законодавчі реформи, спрямовані на вирішення цих проблем. Суд також встановив, що стаття 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) не застосовується в цій справі. Нарешті, Суд рекомендував Туреччині вжити загальних заходів для усунення структурних проблем, що впливають на незалежність та неупередженість Арбітражного комітету TFF.
2. Рішення починається зі вступу, в якому викладено скарги заявника та відповідні статті Конвенції. Далі детально описуються факти справи, включаючи обставини, пов’язані з розірванням контракту заявника, та провадження в Арбітражному комітеті TFF. У рішенні аналізуються відповідні правові рамки та практика, зосереджуючись на законодавчих змінах, внесених для вирішення попередніх занепокоєнь щодо незалежності Арбітражного комітету. Потім Суд оцінює прийнятність скарг, визнаючи статтю 6 § 1 застосовною до провадження в Арбітражному комітеті. Основна частина рішення присвячена розгляду питання про те, чи був Арбітражний комітет незалежним і неупередженим. Суд розглядає аргументи як заявника, так і уряду Туреччини. Він аналізує різні аспекти структури та діяльності Арбітражного комітету, включаючи процес призначення, термін повноважень, склад, імунітет від судового переслідування та процедури розгляду заяв про відвід. Суд доходить висновку, що, незважаючи на деякі покращення, залишаються недоліки, які підривають незалежність та неупередженість Комітету. Далі в рішенні коротко розглядаються решта скарг заявника за статтею 6 і визнається недоцільним розглядати їх окремо. Він також відхиляє скаргу заявника за статтею 8. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статей 41 і 46 Конвенції, що стосуються справедливої сатисфакції та виконання рішень. Він рекомендує вжити загальних заходів для усунення виявлених структурних проблем і присуджує заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду, а також витрати та видатки.
3. Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються незалежності та неупередженості спортивних арбітражних органів. Суд визнає, що, хоча Туреччина внесла законодавчі зміни для покращення Арбітражного комітету TFF, ці зміни не зайшли достатньо далеко. Суд наголошує, що практика, коли новообрані президенти TFF вимагають відставки членів комітету, підриває передбачувану незалежність Арбітражного комітету. У рішенні підкреслюється необхідність надійних гарантій для захисту арбітражних органів від неналежного впливу, особливо коли вони вирішують спори, що стосуються рішень, прийнятих тими самими організаціями, які їх призначають. Це рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб обов’язкові арбітражні провадження, особливо в контексті спорту, відповідали стандартам справедливості та неупередженості, яких вимагає Європейська конвенція з прав людини.
