1. Предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради про надання статусу скверу земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні Управління справами Апарату Верховної Ради України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо вони не пов’язані з позбавленням права володіння. Суд підкреслив, що органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що спірним рішенням міськрада порушила права позивача, припинивши його право постійного користування земельною ділянкою без законних підстав, Верховний Суд дійшов висновку, що для захисту інтересу у юридичній визначеності на майбутнє, землекористувач має право оскаржити таке рішення доки триває порушення, і застосування позовної давності в даному випадку є неправильним. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування позовної давності до оскарження незаконних рішень органів влади, вказавши, що такі рішення можна оскаржувати протягом усього часу тривання порушення інтересу у юридичній визначеності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позов Управління справами Апарату Верховної Ради України задовольнив, визнавши протиправним та скасувавши рішення Київської міської ради про надання статусу скверу спірній земельній ділянці.
