1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо відмови у перерахунку та виплаті грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд передчасно залишив позов без розгляду, не врахувавши важливі обставини. Зокрема, апеляційний суд не визначив момент, коли позивачка отримала достовірну інформацію про обсяг виплачених їй сум. Суд також не розділив спірний період на дві частини: до та після 19 липня 2022 року (дати набрання чинності Законом №2352-IX, який змінив редакцію ст. 233 КЗпП), щоб правильно застосувати норми щодо строків звернення до суду. Суд зазначив, що необхідно відступити від попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах, щоб забезпечити єдиний підхід до вирішення питання строків звернення до суду у спорах щодо оплати праці. Суд вказав, що у випадку триваючих правовідносин, які почалися до 19 липня 2022 року, слід застосовувати редакцію ст. 233 КЗпП, яка діяла до цієї дати, а для періоду після 19 липня 2022 року – нову редакцію.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
