Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Навальний проти Росії”, що стосується чотирьох заяв, поданих покійним Олексієм Навальним, лідером опозиції, проти Росії. Суд розглянув скарги щодо непропорційних заходів, вжитих проти Навального за його участь у публічних зібраннях, включаючи арешти та адміністративні засудження. Суд встановив, що ці заходи порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та засудженнями за заклики до участі у публічних заходах, на основі своєї усталеної практики. Суд має юрисдикцію у цій справі, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Суд визнав, що вдова Навального, Юлія Навальна, має право продовжувати провадження.
Рішення починається з викладу процедури, включаючи представництво та повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на скаргах Навального щодо заходів, вжитих проти нього під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв та юрисдикцію Суду, а також визначення права Юлії Навальної продовжувати справу після смерті Навального. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 11 Конвенції, з посиланням на попередні аналогічні справи, і робить висновок, що втручання у свободу зібрань Навального були непотрібними в демократичному суспільстві. Рішення також стосується інших передбачуваних порушень відповідно до усталеної практики, встановлюючи додаткові порушення Конвенції. Деякі скарги були визнані неприйнятними або такими, що не виявляють порушення. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи Навальному 8 000 євро за моральну шкоду та 1 000 євро за витрати та видатки.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань, та визнання інших порушень, пов’язаних з незаконним затриманням та несправедливим адміністративним провадженням. Суд прямо заявив, що заходи, вжиті проти Навального, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, підкреслюючи важливість захисту свободи зібрань навіть для опозиційних діячів. Рішення також підкреслює готовність Суду дозволяти членам сім’ї продовжувати провадження від імені померлих заявників, наголошуючи на моральному вимірі справ про права людини. **** Це рішення є важливим для України, оскільки воно підтверджує важливість свободи зібрань та справедливого судового розгляду, що є особливо важливим у контексті російської агресії.
