Справа №509/1811/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є припинення права власності відповідача на земельні ділянки та визнання права власності на ці ділянки за позивачем на підставі договору доручення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували важливі обставини справи. Суди не перевірили, чи не порушує визнання позову відповідачем права третьої особи (дружини відповідача), адже спірні земельні ділянки були придбані під час шлюбу та за її нотаріально посвідченою згодою, що робить їх спільною сумісною власністю подружжя. Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні без належної перевірки наявності законних підстав для прийняття визнання позову відповідачем. Апеляційний суд не звернув увагу на ці порушення норм процесуального права та не надав оцінки доводам апеляційної скарги. Також суди не врахували принцип добросовісності дій відповідача, який ініціював розірвання шлюбу та поділ майна, не включивши спірні ділянки до переліку спільного майна.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №354/601/15-ц від 23/12/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісового фонду з чужого незаконного володіння у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, оскільки було встановлено порушення процедури її передачі у приватну власність, зокрема, відсутність рішення про вилучення ділянки з постійного користування державного лісгоспу та зміни її цільового призначення; суд зазначив, що у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння позивач вправі доводити незаконність наказів про надання у власність земельної ділянки фізичній особі, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які вони спрямовані; суд також погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки до моменту закриття кримінального провадження та залишення цивільного позову без розгляду, у прокурора не було підстав вважати, що інтереси держави не захищаються належним чином; суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що Державне агентство лісових ресурсів України є неналежним позивачем, оскільки прокурор заявив позов в інтересах держави, як матеріального позивача у справі, а не в інтересах конкретного органу державної влади.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про витребування земельної ділянки у власність держави – без змін.
Справа №911/865/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Бучанської міської ради щодо поділу земельної ділянки, право користування якою позивач (ТОВ “Пік Фінанс”) намагався набути в оренду, а також визнання права користування цією ділянкою та зобов’язання міськради передати її в оренду.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення його прав внаслідок прийняття міськрадою рішень про поділ земельної ділянки. Суд зазначив, що не може переоцінювати обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються перевіркою дотримання норм матеріального та процесуального права. Також, суд вказав на те, що порівнювані позивачем справи, на які він посилався, не є подібними до даної справи за змістом правовідносин, об’єктом оскарження та предметом позовних вимог. Суд також відхилив аргументи скаржника щодо невиконання міськрадою ухвали про забезпечення позову, оскільки рішення, яке, на думку позивача, було прийнято всупереч судовій забороні, не було предметом спору у даній справі. Суд касаційної інстанції наголосив, що саме на заявника касаційної скарги покладається обов’язок обґрунтування підстав касаційного оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Пік Фінанс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №694/1507/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на момент розгляду апеляційної скарги, не роз’яснив засудженій її права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням цих строків, як це передбачено ст. 285 КПК України, та не застосував положення ст. 49 КК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що хоча апеляційний суд правомірно не взяв до уваги зміни до апеляційної скарги, подані адвокатом, який не був автором первинної скарги, проте він мав врахувати строки давності. Суд також зазначив, що засуджена в касаційному суді заперечувала проти закриття провадження за строками давності, наполягаючи на своїй невинуватості. Зважаючи на це, суд касаційної інстанції вирішив звільнити ОСОБА_8 від покарання, застосувавши положення ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, але відмовив у задоволенні заяви представника потерпілого про відшкодування витрат на правову допомогу через відсутність належних доказів понесених витрат та повноважень адвоката на представництво інтересів потерпілого в касаційній інстанції.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, звільнивши ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності, але відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу потерпілому.
Справа №240/21028/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду, в частині вимог за період з 19 липня 2022 року до 30 жовтня 2023 року. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували важливі обставини, зокрема, чи отримував позивач розрахункові листки або інші документи, що підтверджують ознайомлення з розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у спірний період. Верховний Суд вказав, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов’язувати з моментом, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг виплачених йому сум, а не з моментом щомісячного отримання грошового забезпечення. Суд також врахував, що позивач звернувся до суду після виключення зі списків особового складу військової частини, і для правильного вирішення питання дотримання строку необхідно встановити, чи було документальне підтвердження ознайомлення позивача з розміром грошового забезпечення до отримання відповіді на адвокатський запит.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №583/1976/24 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону. Суд апеляційної інстанції формально розглянув апеляційну скаргу сторони захисту, не надавши належної оцінки доводам щодо можливої необхідної оборони засудженого та не перевірив належним чином повноваження адвоката, який представляв інтереси обвинуваченого в апеляційному суді. ВС наголосив, що апеляційний суд не спростував переконливо аргументи захисту, не дослідив питання достатності доказів для доведення вини, та не перевірив, чи були дотримані вимоги ст. 91 КПК щодо обставин, які підлягають доказуванню. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не перевірив, чи мав адвокат повноваження представляти інтереси обвинуваченого саме в суді апеляційної інстанції, що є порушенням права на захист. Враховуючи тяжкість злочину, ВС обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №553/2101/22 від 18/12/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінальної справи з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
У цій ухвалі Верховний Суд не наводить жодних аргументів, а лише констатує факт розгляду клопотання захисника про зміну підсудності кримінальної справи. Судді посилаються на статті 34, 376, 441 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), але не розкривають, яким чином ці статті були застосовані до обставин справи. Відсутність мотивувальної частини унеможливлює розуміння логіки суду та причин відмови у задоволенні клопотання. Фактично, суд обмежився лише формальним зазначенням про відмову, не надавши жодного обґрунтування свого рішення. Це ускладнює аналіз ухвали та її значення для подальшої судової практики.
Верховний Суд постановив відмовити у задоволенні клопотання захисника про направлення матеріалів кримінальної справи з одного суду до іншого.
Справа №757/18537/23-ц від 23/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними третейської угоди, договору позики та договору уступки права вимоги, оскільки позивач стверджував, що третейська угода не була укладена належним чином.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що третейське застереження є неукладеним через непідписання його представником ТОВ «ЮФ «Еталон». Суд також вказав, що позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів позики та відступлення права вимоги є похідними від вимоги щодо визнання недійсною третейської угоди. Суд врахував, що у провадженні Черкаського апеляційного суду перебуває справа про скасування рішення третейського суду, і зупинення провадження у цій справі було залишено без змін Верховним Судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №486/1735/23 від 18/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень).
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на необхідність нового розгляду справи в суді першої інстанції. Приймаючи таке рішення, суд, ймовірно, встановив істотні порушення норм кримінального процесуального права, які вплинули або могли вплинути на об’єктивність та повноту розгляду справи. Можливо, були допущені помилки при оцінці доказів, кваліфікації дій обвинуваченого, або ж порушено право на захист. Також, суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, таких як переховування від слідства та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, або перешкоджання кримінальному провадженню. Остаточні мотиви такого рішення будуть відомі після оголошення повного тексту постанови.
Суд ухвалив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №755/13012/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву особі через пропуск строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, оскільки суди не з’ясували важливі обставини, а саме дату отримання позивачем оскаржуваної постанови, що є ключовим для визначення початку перебігу строку на оскарження. Суд касаційної інстанції вказав на обов’язок суду першої інстанції вжити всіх необхідних заходів для з’ясування обставин справи, зокрема щодо належного повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення та отримання копії постанови. ВС наголосив, що факт обізнаності особи про порушення правил військового обліку не є тотожним обізнаності про винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача та доказам, які підтверджують отримання копії постанови пізніше, ніж було встановлено судами. ВС підкреслив важливість дотримання принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи та забезпечення ефективного доступу до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №127/11112/15-к від 23/12/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що особа була присутня при оголошенні рішення суду першої інстанції та отримала копію рішення, а отже, пропустила строк на апеляційне оскарження без поважних причин. Суд зазначив, що поновлення строку через значний проміжок часу порушує принцип правової визначеності. Також, суд касаційної інстанції вказав, що посилання особи на перенесений інсульт не підтверджені належними доказами. Суд касаційної інстанції наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежене, якщо це обмеження не порушує сутність цього права, переслідує законну мету та є пропорційним. Суд також зазначив, що особа не оскаржувала звільнення від кримінальної відповідальності як таке, а лише питання щодо речових доказів.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/16193/24 від 22/12/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керувався положеннями ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи критерії реальності та розумності таких витрат. Суд взяв до уваги договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, а також заперечення позивача щодо неспівмірності заявлених витрат складності справи та обсягу виконаних робіт. Суд зазначив, що зобов’язання між адвокатом і клієнтом не є обов’язковими для суду при розподілі судових витрат, і суд має оцінювати необхідність та обґрунтованість таких витрат. Також суд врахував наявність вже сформованої позиції сторін та попередню правову позицію Верховного Суду у подібних справах між тими ж сторонами. Суд відхилив доводи позивача про необхідність надання платіжних інструкцій, оскільки витрати підлягають розподілу незалежно від фактичної сплати, але зменшив розмір відшкодування, виходячи з критеріїв розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» та постановив стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 20 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №356/48/22 від 23/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з виконавчого комітету Березанської міської ради на користь позивача матеріальних збитків, моральної шкоди та зобов’язання сплатити єдиний соціальний внесок у зв’язку з незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги. Суд виходив з того, що відповідач порушив вимоги КЗпП України та Конституції України, не виконавши рішення суду про поновлення позивача на роботі, що є обов’язковим до виконання. Враховуючи затримку виконання рішення суду, суд стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки, розрахований на основі середньоденної заробітної плати позивача. Також, оскільки з виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було сплачено єдиний соціальний внесок, суд зобов’язав відповідача його сплатити. Щодо моральної шкоди, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, визначив розмір компенсації, враховуючи моральні страждання позивача внаслідок незаконного звільнення та невиконання рішення суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №288/332/24 від 16/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за кримінальне правопорушення.
У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту вбачається, що касаційна скарга захисника залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Це означає, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування чи зміни вироку та ухвали, погодившись з їх законністю та обґрунтованістю. Судді касаційного суду ретельно перевірили матеріали справи, доводи касаційної скарги, але не встановили порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судових рішень. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше.
Рішення: Вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №461/6666/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, виходячи з наступного:
* Відповідно до ст. 56 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади.
* Згідно зі ст. 23, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», держава відшкодовує моральну шкоду, завдану фізичній особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
* Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи, глибини фізичних та душевних страждань, вимог розумності і справедливості, але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
* Суд апеляційної інстанції, змінюючи розмір відшкодування, врахував обсяг заподіяної шкоди, тривалість моральних страждань, перебування позивача під слідством та судом, обмеження вільного пересування, необхідність з`являтися для проведення слідчих дій та в судові засідання до суду і, виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 399 554.99грн.
* Посилання в касаційних скаргах на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявниками в касаційних скаргах, відхилено, оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №243/2619/21 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за викрадення людини та вимагання.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, покази потерпілих і свідків, висновки експертиз, та обґрунтовано визнали їх належними і допустимими. Суд зазначив, що засуджена не заперечувала своєї причетності до подій, описаних в обвинувальному акті, а її доводи про відсутність умислу на вимагання чужого майна були визнані непереконливими. Також суд відхилив посилання сторони захисту на суперечливість показань потерпілих, оскільки вирішення питання достовірності доказів є задачею судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини засудженої та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №499/127/19 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не провів належного аналізу доказів, не врахував важливі обставини, такі як місце зіткнення транспортних засобів, висновок експерта про можливість уникнення ДТП, та не надав оцінку суперечностям у версіях обвинуваченого та свідка. Апеляційний суд не дав належної оцінки висновку експерта, який вказував на те, що зіткнення відбулося за межами проїзної частини, а тілесні ушкодження потерпілого свідчать про його перебування в нерухомому стані на момент зіткнення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати на них вичерпні відповіді та здійснити належну оцінку доказів, чого зроблено не було. Таким чином, апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
3. Суд постановив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №990/110/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного адміністративного суду та відмови у допуску до наступного етапу конкурсу.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», при проведенні кваліфікаційного оцінювання та прийнятті оскаржуваних рішень. Суд зазначив, що після оголошення конкурсу законодавство було змінено, але всі конкурсанти були завчасно ознайомлені зі змінами, і позивачка погодилася з цими умовами, продовжуючи участь у конкурсі. Суд підкреслив, що оцінювання практичних завдань є дискреційним повноваженням ВККС, і суди не повинні втручатися у цю сферу, замінюючи собою орган суддівського врядування. Суд також вказав, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, затверджені ВККС, є інструктивним документом для членів екзаменаційної комісії, і не вимагають відображення балів за кожен елемент завдання в оскаржуваному рішенні. Суд визнав, що оскаржувані рішення ВККС є вмотивованими, прийняті на підставі закону та відповідають критеріям, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Справа №160/3384/21 від 23/12/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Кадрової комісії про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та наказу про його звільнення, а також вимоги про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд задовольнив касаційні скарги Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції не навів детальних аргументів у резолютивній частині, але, очевидно, погодився з рішенням суду першої інстанції. Ймовірно, суд першої інстанції визнав правомірним притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та його звільнення. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом рішення, який буде складено протягом п’яти днів.
Суд прийняв рішення – касаційні скарги Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Справа №420/19301/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про оголошення догани начальнику Головного управління міграційної служби в Одеській області.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним наказ про оголошення догани, оскільки дисциплінарна комісія невірно встановила порушення строку прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, не врахувала несвоєчасне надходження відповідей від уповноважених органів, а також не взяла до уваги розподіл обов’язків між керівництвом ГУ ДМС та притягнення до відповідальності інших працівників, відповідальних за ці порушення. Суд зазначив, що для застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку, чого відповідачем зроблено не було. Суд також підкреслив, що перевірка судами обґрунтованості оскаржуваного рішення не є виходом за межі компетенції адміністративного суду, оскільки дослідження доказів та їх оцінка є невід’ємною частиною судового розгляду. Суд відхилив посилання скаржника на висновки Верховного Суду у іншій справі, зазначивши, що вони не впливають на правомірність висновків судів у цій справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/14761/18 від 24/12/2025
1. Предметом спору є заява про перегляд постанови суду у справі про адміністративне правопорушення на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
2. Суддя Великої Палати Верховного Суду розглядає заяву адвоката про перегляд судових рішень у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, яке встановило порушення Україною міжнародних зобов’язань. Заява подана на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який передбачає можливість перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення у випадку встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов’язань. Адвокат просить витребувати з Міністерства юстиції України офіційний переклад повного тексту рішення ЄСПЛ. Суддя зазначає, що заява відповідає вимогам КУпАП і подана з дотриманням встановленого порядку. Враховуючи це, суддя ухвалює рішення про витребування копії рішення ЄСПЛ разом з її автентичним перекладом.
3. Суд ухвалив витребувати з Міністерства юстиції України копію рішення Європейського суду з прав людини у справі «Соколов та інші проти України» разом з автентичним перекладом.
Справа №279/1273/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до її смерті для отримання права на спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання зі спадкодавцем як однієї сім’ї протягом необхідного періоду. Суд зазначив, що для встановлення такого факту необхідно довести не лише спільне проживання, але й ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов’язків. Суд врахував, що показання свідків не є достатньою підставою для встановлення факту спільного проживання, а повинні оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд також взяв до уваги, що позивачка не довела безперервність спільного проживання та ведення спільного побуту. Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/8216/25 від 23/12/2025
Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби (ГУ ДПС) про розкриття банківської таємниці фізичної особи ОСОБА_1.
Суд відмовив у задоволенні заяви ГУ ДПС, оскільки податковий орган не надав достатніх доказів, що підтверджують неможливість проведення перевірки платника податків у звичайному порядку. Суд зазначив, що ГУ ДПС не довело, що ОСОБА_1 відсутній за податковою адресою та неможливо вручити йому повідомлення про перевірку. Суд вказав, що податковий орган не підтвердив вжиття всіх передбачених Податковим кодексом України заходів для повідомлення фізичної особи про проведення документальної перевірки. Суд також врахував, що ГУ ДПС не надало доказів неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Верховний Суд підтвердив, що для розкриття банківської таємниці необхідно довести обставини, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об’єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №362/6891/19 від 23/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки попереднім рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено, що межі земельних ділянок сторін не відповідають зазначеним у державних актах, а позивачка фактично користується частиною земельної ділянки, що належить відповідачу; суд касаційної інстанції зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте позивачка не надала належних доказів порушення її прав, а також не довела, що земельна ділянка відповідача накладається на її земельну ділянку або іншим чином порушує її права; суд касаційної інстанції також врахував, що позивачка не заявляла вимог про витребування земельної ділянки або усунення перешкод у її користуванні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №914/2253/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є стягнення моральної шкоди з Львівської обласної прокуратури фермерським господарством, яке вважало дії прокуратури незаконними при розгляді заяви про кримінальне правопорушення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які відмовили у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставина, на яку посилався позивач (відсутність господарських договорів між фермерським господарством та прокуратурою), не є нововиявленою, оскільки була відома заявнику під час первинного розгляду справи. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на час розгляду справи, не бути відомими заявнику та бути істотними для справи, а в даному випадку ці умови не були дотримані. Суд також підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доказів, а має на меті врахування обставин, які не були відомі суду на час ухвалення рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/418/25 від 16/12/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди державного майна та повернення цього майна у зв’язку з несплатою орендарем орендної плати.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, підтримав рішення суду першої інстанції, наголосивши на тому, що договір оренди набрав чинності з моменту його підписання сторонами, а акт приймання-передачі майна, хоч і підписаний сторонами в різний час, є правомірним та не впливає на чинність договору. Суд також врахував преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі, щодо підписання акта приймання-передачі. Важливим є те, що суд підкреслив обов’язковість орендаря вносити орендну плату з моменту підписання акта приймання-передачі балансоутримувачем, а також правомірність вимог про розірвання договору та повернення майна у зв’язку з істотним порушенням умов договору, зокрема, несплатою орендної плати. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позову, не врахувавши ці обставини та неправильно застосувавши норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №910/423/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном (Успенським собором та Трапезною церквою) Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви з боку Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою фізичної особи (ченця), яка не брала участі у справі, оскільки рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо прав, інтересів та/або обов’язків цієї особи у спірних правовідносинах, зокрема, не обмежує її у свободі вибору світогляду та віросповідання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести наявність безпосереднього правового зв’язку між цією особою та судовим рішенням, а саме, що судом вирішено питання про її право, інтерес або обов’язок. ВС наголосив, що спір стосується прав та обов’язків юридичних осіб (монастиря та заповідника) за господарськими договорами, а не прав окремих ченців. Також, ВС зазначив, що спір щодо права на свободу світогляду і віросповідання не може бути вирішений господарським судом, оскільки це не є його юрисдикцією.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №161/16835/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений в умовах воєнного стану).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не повною мірою проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, пославшись на ті ж обставини і докази, які оспорювалися стороною захисту, мотивувавши свої висновки загальними фразами. Зокрема, апеляційний суд не звернув належної уваги на розбіжності в показаннях потерпілого щодо знайомства з обвинуваченим, можливий вплив працівників поліції на свідчення обвинуваченого під час слідчого експерименту, розбіжності в описі викраденого пристрою (рожевий в обвинуваченні проти чорного з бежевим за висновком експерта), а також на питання походження та достовірності прибуткової накладної. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не зробив ґрунтовного аналізу обставин кримінального провадження та не дав належної оцінки доказам з точки зору їх достатності та взаємозв’язку.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №755/17998/20 від 22/12/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності щодо осіб, обвинувачених у вчиненні хуліганських дій, що призвели до легких тілесних ушкоджень.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, не розглянувши належним чином доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого щодо неправильної кваліфікації дій обвинувачених судом першої інстанції та не дослідивши всі обставини справи. Зокрема, апеляційний суд не перевірив обґрунтованість перекваліфікації дій обвинувачених з ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) на ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство, вчинене групою осіб), а також не забезпечив участі потерпілого в апеляційному розгляді, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку апеляційного суду надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та забезпечити справедливий судовий розгляд з урахуванням позицій усіх учасників процесу. Крім того, апеляційний суд передчасно закрив провадження, не перевіривши обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинувачених.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №320/2751/20 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Хімтрейдресурс” було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток, зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування та застосовано штрафні санкції за порушення валютного законодавства.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що податковий орган не довів належними доказами факт ліквідації компанії-нерезидента, що була позикодавцем, а отже, не було підстав для включення суми непогашеної позики до складу доходу позивача. Також суд зазначив, що договір про відступлення права вимоги не набрав чинності, оскільки не був зареєстрований в НБУ, тому не відбулося заміни кредитора. Верховний Суд підкреслив, що письмові пояснення директора товариства не є первинними документами і не можуть бути єдиною підставою для висновків про порушення податкового законодавства. Суд також зазначив, що закінчення строку повернення позики не означає автоматичного припинення зобов’язань за договором, якщо інше не передбачено умовами договору або законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/2059/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими до особи було застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, оскільки суди, врахувавши висновок судово-психіатричної експертизи, дійшли висновку, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у стані неосудності та потребує застосування саме такого заходу, враховуючи її психічний стан та характер вчиненого нею суспільно небезпечного діяння. Суд зазначив, що кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об`єкта посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння. Суд також вказав, що сторона захисту не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру, якщо для цього будуть підстави. Суд не взяв до уваги доводи захисту про те, що вчинене суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки ст. 125 КК, посилаючись на висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвали судів попередніх інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру.
Справа №159/5716/21 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК (розбій) та визначення міри покарання.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винним у розбійному нападі на підставі показань потерпілого, свідків та інших доказів, які були ретельно досліджені та оцінені відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином розглянув доводи апеляційної скарги захисника та обґрунтовано відхилив їх, вказавши на достатність доказів вини ОСОБА_7. Верховний Суд також відзначив, що не було надано переконливих аргументів щодо порушень права на захист обвинуваченого або неналежного повідомлення потерпілого про судові засідання, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження обмежені перевіркою правильності застосування норм права та правової оцінки обставин, і він не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_7 без змін.
Справа №127/8970/23 від 16/12/2025
Предметом спору є оскарження вироку щодо депутата Державної Думи РФ, засудженого за ч. 3 ст. 110 КК України за підтримку рішень, спрямованих на визнання незалежності самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”.
Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеним, що дії засудженого були частиною злочинного плану, який використовувався для ескалації воєнного конфлікту, що призвело до тяжких наслідків. Суд зазначив, що кримінальне провадження здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia) з дотриманням процесуальних гарантій, зокрема, забезпеченням захисту. Також, суд вказав, що сторона захисту не надала переконливих доводів щодо істотного порушення норм матеріального чи процесуального права, які б вплинули на правильність висновків суду щодо обставин справи. Суд погодився з кваліфікацією дій засудженого та вважає призначене покарання обґрунтованим. Суд також зазначив, що така позиція відповідає практиці Суду, викладеної низці рішень ухвалених за подібних обставин.
Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/15330/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 3 010 500,00 грн, але в іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення. Фактично, суд погодився з тим, що порушення податкового законодавства було, але розмір штрафних санкцій є неправомірним. Суд, ймовірно, взяв до уваги обставини справи, які могли вплинути на розмір штрафу, або ж встановив невідповідність застосованих санкцій вимогам законодавства.
3. Суд касаційну скаргу податкового органу задовольнив частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та визнавши протиправним податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій.
Справа №280/8303/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій припустилися помилок у застосуванні норм матеріального права та не повністю з’ясували обставини справи, зокрема, не перевірили правильність розрахунків позивача щодо суми індексації та не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення конкретних сум індексації, які підлягають виплаті. Суд також зазначив, що з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації, і місяцем підвищення доходу є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу), а не місяць прийняття на службу чи зростання грошового забезпечення за рахунок інших складових. Крім того, суд вказав на необхідність врахування права позивача на отримання “індексації-різниці” за період з 01.03.2018 по 10.02.2021, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що необхідно направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного з’ясування обставин та правильного застосування норм права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/35557/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 2015 по 2023 роки та зобов’язання нарахувати і виплатити відповідні суми.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, вказавши, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи щодо нарахування та виплати так званої “фіксованої” індексації, або індексації-різниці, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Суд наголосив, що право на індексацію-різницю виникає, коли розмір підвищення доходу у місяці підвищення окладів є меншим за суму можливої індексації, і суди повинні були встановити розмір підвищення доходу позивача, суму можливої індексації та порівняти їх. Також, суд зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення є обов’язковою і не залежить від фінансування. Водночас, ВС погодився з тим, що виплати індексації були призупинені у 2023 році згідно із Законом про Державний бюджет України на 2023 рік.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/6578/22 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив процесуальне право, залишивши позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, не надавши позивачу можливості висловити позицію щодо поважності причин пропуску строку та заявити клопотання про його поновлення. Суд наголосив, що згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, суд зобов’язаний забезпечити реалізацію права позивача бути почутим та надати можливість навести доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Суд вказав, що апеляційний суд не перевірив наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, чим обмежив право позивача на оскарження податкових повідомлень-рішень. Суд також зазначив, що залишення позову без розгляду можливе лише за умови дотримання судом принципів змагальності, рівності сторін та права особи бути почутою.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/3384/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кадрової комісії про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади за дії, що порочать звання прокурора, та скасування наказу про звільнення.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Кадрові комісії мають дискреційні повноваження при розгляді дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, і суди не повинні втручатися в їхню оцінку тяжкості проступку та вибір міри покарання, виходячи за межі судового контролю.
* Апеляційний суд, визнавши неспівмірність покарання, фактично втрутився в дискреційні повноваження Кадрової комісії.
* Вчинення прокурором грубого дисциплінарного проступку є несумісним з подальшим перебуванням на посаді в органах прокуратури, що виключає застосування більш м’якого стягнення.
* Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність факту вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора, і правомірність його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в оцінці дотримання процедури дисциплінарного провадження, а не у переоцінці доказів чи виборі виду стягнення, що є компетенцією дисциплінарного органу.
3. Верховний Суд постановив задовольнити касаційні скарги Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову прокурора.
Справа №127/8970/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7.
2. На жаль, у наданій резолютивній частині постанови відсутні будь-які аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. У тексті вказано лише, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін. Для надання більш розгорнутої відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд ухвалив: вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №756/4253/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору факторингу, за яким було передано право вимоги за кредитним договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права були порушені оспорюваним договором факторингу, а також не надав доказів, які б свідчили про недійсність цього договору на момент його укладення; суди попередніх інстанцій встановили, що на час укладення договору факторингу ТОВ «Глобал Інфініті Україна» мало ліцензію на здійснення факторингових операцій, що спростовує твердження позивача про незаконність договору; позивач фактично оспорює розмір заборгованості, переданої за договором факторингу, однак це питання має вирішуватися у спорі про стягнення заборгованості, а не про визнання недійсним договору факторингу; суди врахували наявність рішення третейського суду про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, яке є чинним та виконується, що ставить під сумнів твердження позивача про повне погашення кредиту; суди зазначили, що позивач не довів порушення його прав та інтересів саме оспорюваним договором факторингу, оскільки не надав переконливих доказів відсутності заборгованості за кредитним договором на момент укладення договору факторингу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №698/656/23 від 18/12/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 307 КК України.
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Судді обмежились вказівкою на те, що повний текст постанови буде оголошено пізніше. Відповідно, наразі неможливо встановити, якими саме аргументами керувався Верховний Суд, залишаючи ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Аналіз доступний лише після оприлюднення повного тексту рішення.
Суд ухвалив залишити ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №698/656/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, який змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, засудженого за низку злочинів, включаючи крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, не погіршивши становище засудженого. Суд зазначив, що апеляційний суд правомірно вказав у мотивувальній частині вироку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки з проникненням в умовах воєнного стану, оскільки це відповідало обвинуваченню, яке було пред’явлено ОСОБА_7, і він визнав свою вину в повному обсязі. ВС наголосив, що додавання судом апеляційної інстанції кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, що була зазначена в обвинувальному акті, проте яку суд першої інстанції помилково не врахував під час визнання винуватості особи, яка повністю визнавала свою провину в пред`явленому обвинуваченні, шляхом постановлення ухвали про зміну вироку не погіршує становища обвинуваченого і не суперечить засадам кримінального провадження, у тому числі забезпеченню права на захист. Суд також вказав, що ухвала апеляційного суду узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленою в постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 359/2693/23 (провадження № 51-739кмо24).
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №903/418/25 від 18/12/2025
Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених Рівненською обласною прокуратурою у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції, задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, виходив з того, що Прокурор, не погоджуючись з постановою апеляційного суду, обґрунтовано звернувся з касаційною скаргою, за подання якої сплатив судовий збір. Оскільки Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги прокурора було задоволено, то судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, підлягає стягненню з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури. Суд також врахував, що при поданні касаційної скарги було сплачено судовий збір у належному розмірі, розрахованому з урахуванням як майнових, так і немайнових вимог.
Суд постановив задовольнити заяву першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури про розподіл судових витрат та стягнути з Фізичної особи-підприємця Кольбуха Андрія Васильовича на користь Рівненської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 23 982,82 грн.
Справа №285/1375/22 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило тяжке тілесне ушкодження.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали доведеним стан алкогольного сп’яніння засудженої на момент ДТП на підставі результатів токсикологічного дослідження. Суд відхилив аргументи захисту про недопустимість доказів через розбіжності у копіях та оригіналі результатів дослідження, зазначивши, що ідентичність ключових даних (особа, дата, результати) робить ці докази прийнятними. Також, суд вказав, що сторона захисту не надала обґрунтованих доводів для сумнівів у достовірності дослідження, які б вимагали експертної перевірки. Суд також відхилив доводи про порушення права на допит свідків, оскільки відповідні клопотання не були заявлені в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7.
Справа №333/6504/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком двох неповнолітніх дітей для отримання відстрочки від мобілізації.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатньо доказів того, що мати дітей ухиляється від їх виховання, а її перебування за кордоном не є безумовною перешкодою для участі у вихованні. Суд врахував, що сімейне законодавство не передбачає припинення батьківських обов’язків, а обов’язки щодо виховання дитини є невідчужуваними. Також суд зазначив, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування обставин, за яких обсяг прав матері обмежується або припиняється, наприклад, позбавлення батьківських прав, чого в даному випадку не було. Суд послався на те, що факт проживання дітей з батьком не доводить автоматично ухилення матері від виховання. Суд також взяв до уваги попереднє рішення апеляційного суду, де було встановлено, що мати продовжує спілкуватися з дітьми та брати участь у їхньому житті, незважаючи на перебування за кордоном.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №288/332/24 від 16/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних речовин, прекурсорів, організацією місця для виготовлення психотропних речовин та незаконним зберіганням зброї.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, перевірив доводи щодо недоведеності винуватості засудженого, відсутності мети збуту наркотичних засобів, провокації злочину, безпідставності застосування спеціальної конфіскації та суворості призначеного покарання. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, зокрема результати НСРД, обшуку, покази свідків та висновки експертів. Суд також вказав, що наявність умислу на збут підтверджується телефонними розмовами засудженого, кількістю виявлених наркотичних речовин та приладдям для їх виготовлення. Доводи про провокацію злочину та належність конфіскованих коштів іншій особі не знайшли свого підтвердження. Щодо суворості покарання, суд врахував тяжкість злочинів, попередні судимості та інші обставини, що характеризують особу засудженого.
Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №160/5055/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ, зменшено від’ємне значення ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який задовольнив позов ТОВ «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ», скасувавши податкові повідомлення-рішення. Суд зазначив, що контролюючий орган не довів правомірність своїх висновків щодо порушень платником податкового законодавства. Зокрема, вимога про проведення інвентаризації на поточну дату виходила за межі предмету перевірки, а висновки про нестачу ТМЦ ґрунтувалися на припущеннях, не підтверджених документально. Також, суд вказав на помилковість висновків контролюючого органу щодо використання ТМЦ в негосподарській діяльності та безпідставність застосування штрафних санкцій. Суд наголосив, що платник податків має надати документи до закінчення перевірки, а не у визначений контролюючим органом строк.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №160/3384/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кадрової комісії про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та наказу про його звільнення, а також вимоги про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора, скасувавши постанову апеляційного суду, оскільки погодився з рішенням суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції, ймовірно, взяв до уваги доводи скаржників щодо наявності підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, можливо, через порушення ним норм професійної етики чи неналежне виконання службових обов’язків. Також, суд міг врахувати законність процедури дисциплінарного провадження та обґрунтованість застосованого дисциплінарного стягнення. Рішення суду першої інстанції, яке залишено в силі, ймовірно, визнало правомірними дії Кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, тим самим відмовивши прокурору в задоволенні позову.
Справа №160/14765/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було збільшено суму грошового зобов’язання з екологічного податку та застосовано штрафні санкції.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доводам позивача. Зокрема, суди не з’ясували, чи подавав позивач заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, що є умовою для правомірного листування контролюючого органу з платником податків в електронній формі. Також, суди не встановили, чи забезпечує МВВ “Шлаковий відвал” повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, що є критерієм для застосування коригуючого коефіцієнту при розрахунку екологічного податку. Крім того, суди не з’ясували період утворення та розміщення відходів, які стали підставою для донарахування податкових зобов’язань, а також не оцінили правомірність застосування пункту 123.2 статті 123 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2021 року, до порушень, що мали місце до цієї дати. На додаток, суди не дослідили питання правомірності нарахування штрафних санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з банкрутством позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/3384/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії про звільнення прокурора з посади за дії, що порочать звання прокурора, та наказу про його звільнення.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на дискреційних повноваженнях кадрових комісій при розгляді дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, підкресливши, що суди не повинні втручатися в оцінку “грубості” дисциплінарного правопорушення та суворості обраного стягнення, якщо дотримано процедуру. Суд вказав, що апеляційний суд, визнавши неспівмірним звільнення прокурора, втрутився в дискрецію дисциплінарного органу. ВС погодився з судом першої інстанції, що дії прокурора дійсно порочать звання прокурора, що є підставою для дисциплінарної відповідальності. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду про те, що грубе порушення прокурорської етики несумісне з подальшим перебуванням на посаді.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову про скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення прокурора.
Справа №420/6238/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивача.
2. Суд касаційної інстанції, частково задовольняючи касаційну скаргу, виходив з наступного:
* Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то з 20 грудня 2016 року, після рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, у Законі № 2262-ХІІ відсутні чинні норми, які передбачають таке обмеження.
* Положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ № 1, якими передбачено виплату пенсій з коефіцієнтами до суми, що перевищує 10 прожиткових мінімумів, є протиправними, оскільки обмежують гарантоване право на соціальний захист, передбачене Конституцією України, та суперечать спеціальному Закону № 2262-XII.
* При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні, є незмінним.
* Позовні вимоги за період, що перевищує шестимісячний строк звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог за період з 01 лютого 2023 року по 27 серпня 2024 року, залишивши їх без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №240/8781/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неналежного нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково залишили позов без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду. Верховний Суд підкреслив, що для правильного визначення початку перебігу строку звернення до суду у справах щодо виплати грошового забезпечення важливо встановити, коли саме позивач отримав достовірну інформацію про обсяг та характер виплачених йому сум. Суд зазначив, що таким моментом слід вважати день отримання розрахункового листа або іншого документа, який містить інформацію про нараховані та виплачені суми. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином, чи був позивач ознайомлений з розміром грошового забезпечення до отримання відповіді на адвокатський запит. Суд наголосив, що суди повинні були з’ясувати, чи є у відповідача документальне підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у спірний період.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/27906/21 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, де позивач не погоджувався з віднесенням його нерухомості до офісних/торговельних приміщень та застосуванням відповідної ставки податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги фізичної особи, оскільки податковий орган не довів правомірність застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для офісних приміщень. Суд врахував, що позивач звертався до податкового органу із заявою про перегляд нарахування податку, надавши технічний паспорт, який підтверджує промислове призначення об`єкта нерухомості, але податковий орган не вніс змін до розрахунків та не надав обґрунтованих мотивів для відхилення доводів платника податків. Також, суди врахували експертний висновок, який класифікував будівлі як промислові, а доводи податкового органу про офісне призначення приміщень визнали припущеннями. Суд наголосив, що податковий орган не надав доказів фактичного використання спірних приміщень для офісної чи господарської діяльності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №486/1735/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за розбій, вчинений в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди не дали належної оцінки доводам сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, що є обов’язковою ознакою розбою; суди не перевірили покази обвинуваченого та потерпілої щодо їхніх стосунків та обставин придбання телефонів, а також не спростували твердження захисту про те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати як заподіяння легких тілесних ушкоджень; висновок судів про винуватість особи у розбої є сумнівним та суперечливим, оскільки не узгоджується з доказами; такий підхід судів перешкодив постановленню законних та обґрунтованих судових рішень.
3. Верховний Суд скасував вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №519/1155/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей для отримання права на звільнення з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що встановлення факту перебування дітей на утриманні вітчимом не може відбуватися в порядку окремого провадження, оскільки це може зачіпати права та інтереси матері дітей, зокрема, щодо її статусу одинокої матері та виконання нею батьківських обов’язків. Суд зазначив, що у таких випадках існує спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд помилково зазначив про можливі негативні наслідки для біологічного батька дітей, оскільки відомості про батька дітей внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про залишення заяви без розгляду, але змінив мотивувальну частину постанови.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив в силі рішення про залишення заяви без розгляду.
Справа №643/11833/18 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за організацію умисного вбивства на замовлення та ОСОБА_8 за умисне вбивство з корисливих мотивів та на замовлення.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які ретельно дослідили докази, зокрема покази свідків, протоколи слідчих експериментів, висновки експертиз, та встановили, що ОСОБА_7 організувала вбивство свого колишнього співмешканця, домовившись з ОСОБА_8 про його вбивство за грошову винагороду, а ОСОБА_8, діючи з корисливих мотивів, вчинив це вбивство. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи захисту про відсутність умислу на замовне вбивство та про можливу самооборону, оскільки вони спростовувалися сукупністю доказів, які підтверджували попередню домовленість між засудженими та корисливий мотив вбивства. Також, Верховний Суд підкреслив, що суди правильно оцінили докази щодо знаряддя вбивства та відхилили аргументи захисту про порушення права на захист під час слідчих дій, оскільки участь захисника була забезпечена, а його постійна присутність в кадрі відеофіксації не є обов’язковою. Щодо цивільного позову, Верховний Суд погодився з обґрунтованістю відшкодування моральної шкоди потерпілій, враховуючи її душевні страждання у зв’язку з втратою батька.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №214/4857/22 від 23/12/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою та зменшення розміру застави обвинуваченому у державній зраді.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, вважаючи, що ухвала про зменшення розміру застави не підлягає оскарженню. Верховний Суд підкреслив, що згідно з КПК, ухвала про продовження тримання під вартою, яка включає визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, підлягає апеляційному оскарженню в повному обсязі. Суд касаційної інстанції зазначив, що застава, визначена як альтернатива триманню під вартою, не є окремим запобіжним заходом, а є складовою частиною рішення про продовження строку тримання під вартою. Також суд касаційної інстанції послався на власну попередню практику, що підтверджує право на оскарження в апеляційному порядку ухвал про продовження строку тримання під вартою разом із визначеним розміром застави.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №127/7019/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за державну зраду та колабораційну діяльність.
2. Суд, залишаючи вирок без змін, наголосив, що ОСОБА_7 добровільно перейшов на бік ворога, вступивши на службу в незаконні правоохоронні органи на окупованій території, що підпадає під ознаки державної зради та колабораційної діяльності. Суд врахував докази, такі як протоколи огляду інтернет-ресурсів з відеозаписами, де ОСОБА_7 підтримує окупаційну владу, та висновок судово-портретної експертизи, який підтверджує, що на відео саме ОСОБА_7. Суд відхилив аргументи захисту про відсутність добровільності та недопустимість доказів, вказавши на їх належну оцінку судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що дії ОСОБА_7 кваліфіковано правильно за сукупністю злочинів, оскільки вони вчинені окремими, але взаємопов’язаними діями, спрямованими на шкоду Україні. Суд також підкреслив, що кримінальне процесуальне законодавство передбачає механізми перегляду таких справ за умови звернення обвинуваченого.
3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без змін.
Справа №504/5042/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення солідарної заборгованості з фізичних осіб-поручителів за договором, що забезпечував виконання зобов’язань між двома юридичними особами.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що спір виник з договорів поруки, які були укладені для забезпечення виконання зобов’язань за договором поставки між двома юридичними особами, а такі спори відносяться до господарської юрисдикції. Суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження лише в частині вимог до одного з відповідачів, хоча мав закрити провадження у справі повністю, оскільки порушення правил юрисдикції є безумовною підставою для скасування рішення. Крім того, апеляційний суд неправомірно передав справу до господарського суду за заявою відповідача, оскільки таке право надано лише позивачу. Суд касаційної інстанції наголосив, що перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою лише одного з солідарних відповідачів не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у цивільній справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду.
Справа №260/8033/24 від 23/12/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення житлової комісії про зняття військовослужбовця з квартирного обліку через не проходження щорічної перереєстрації.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду. Суд зазначив, що позивач повинен був знати про порушення своїх прав ще у 2016 році, коли його було знято з квартирного обліку через неподання необхідних документів для перереєстрації, а не у 2020 році, коли він отримав відповідь на адвокатський запит. Суд також врахував, що позивач протягом тривалого часу не цікавився своїм статусом на квартирному обліку та не надав доказів поважних причин пропуску строку звернення до суду. Суд підкреслив, що строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не з моменту, коли вона вирішила звернутися до адвоката.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №240/4729/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно залишили позов без розгляду, не з’ясувавши важливі обставини, а саме: коли саме позивач отримав достовірну інформацію про розмір та складові нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, що є ключовим для визначення початку перебігу строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Суд наголосив, що початком перебігу строку слід вважати момент, коли позивач отримав документальне підтвердження обсягу і характеру виплачених йому сум, наприклад, день вручення розрахункового листа або довідки про нараховані суми. Також суд касаційної інстанції послався на свою попередню практику, зокрема на постанову від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, де було сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України. Суд вказав на необхідність з’ясування наявності у відповідача доказів ознайомлення позивача з розміром грошового забезпечення, таких як розрахункові листи чи довідки, щоб встановити день, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Не встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про пропуск строку звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/15308/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення поліцейського, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який є спеціальним законом у даному випадку. Суди встановили, що надані позивачем докази на підтвердження своєчасного подання позову є суперечливими та не підтверджують факт подання позовної заяви в межах встановленого строку. Зокрема, суди звернули увагу на відсутність відбитку календарного штемпеля на поштовій накладній та розбіжності в інформації про спосіб оплати послуг кур’єрської доставки. Суд також врахував, що позивач не цікавився рухом своєї позовної заяви протягом тривалого часу після її відправлення, що свідчить про недобросовісне ставлення до реалізації свого права на судовий захист. Верховний Суд підкреслив, що поновлення строку звернення до суду можливе лише за наявності поважних причин, які мають бути підтверджені належними доказами, чого в даній справі не було зроблено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №153/134/22 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо винуватості особи у вчиненні ДТП у стані алкогольного сп’яніння та залишення потерпілого в небезпеці.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема, порушив принцип безпосередності дослідження доказів, не дослідивши показання свідків, на які посилався суд першої інстанції, та надав іншу оцінку цим показанням без належного обґрунтування. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим доказам, зокрема відеозаписам з камер спостереження, які були досліджені судом першої інстанції. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що висновок апеляційного суду про те, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння підтверджує її перебування в такому стані, є несумісним із принципом презумпції невинуватості. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи захисника про ухвалення вироку незаконним складом суду, оскільки попередня участь судді в скасуванні вироку не свідчить про його упередженість.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №902/1224/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора в інтересах Вінницької міської ради про знесення самочинно збудованого ФОП Кифорук І.А. об’єкта нерухомості (нежитлової будівлі та літнього майданчика) на земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов прокурора, мотивуючи це наступним:
* Прокурор належним чином обґрунтував необхідність представництва інтересів держави в суді, оскільки Вінницька міська рада, будучи обізнаною про порушення, не вжила заходів для їх усунення та не звернулася до суду, що свідчить про її бездіяльність.
* Висновки судів попередніх інстанцій щодо представництва прокурором інтересів держави узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
* ФОП Кифорук І.А. здійснила самочинне будівництво нежитлової будівлі на земельних ділянках комунальної власності без отримання необхідних містобудівних документів, що є порушенням чинного законодавства.
* Знесення самочинного будівництва у даному випадку є правомірним, оскільки власник земельної ділянки (Вінницька міська рада) заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване майно за забудовником.
* Висновки судів попередніх інстанцій щодо знесення самочинного будівництва не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.10.2020 у справі № 822/2149/18 та від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18, оскільки у даному випадку застосовується частина 4 статті 376 ЦК України, яка не вимагає попереднього рішення суду про зобов’язання особи здійснити перебудову.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ФОП Кифорук І.А. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №459/1026/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері щодо малолітньої дитини та стягнення аліментів.
2. Суд відмовив у позбавленні матері батьківських прав, оскільки позивач не надав достатніх доказів ухилення матері від виконання своїх батьківських обов’язків, а сам факт проживання матері за кордоном не свідчить про її небажання брати участь у вихованні дитини. Суд врахував, що дитина висловила бажання спілкуватися з матір’ю, і в найкращих інтересах дитини є збереження їхнього зв’язку. Суд також відхилив заяву матері про згоду на позбавлення її батьківських прав, оскільки це суперечить моральним засадам суспільства та інтересам дитини. Суд підкреслив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо. Водночас, суд попередив матір про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків, зазначивши, що ігнорування цього попередження може призвести до позбавлення її батьківських прав у майбутньому.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши постанову апеляційного суду, попередивши матір про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов’язків щодо виховання дочки.
Справа №132/3018/24 від 18/12/2025
Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).
Верховний Суд ухвалив рішення про закриття касаційного провадження, однак, з тексту резолютивної частини неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд. Зазвичай, закриття касаційного провадження відбувається, якщо касаційна скарга подана з порушенням вимог, передбачених законом, або відсутні підстави для касаційного перегляду. Можливо, суд визнав касаційні скарги захисників необґрунтованими, такими, що не містять належних аргументів щодо неправильного застосування закону чи істотного порушення норм процесуального права, або ж дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Також, закриття провадження може бути пов’язане з процесуальними моментами, такими як відкликання скарги або примирення сторін, хоча в даному випадку це малоймовірно, враховуючи характер злочину. Для повного розуміння мотивів суду необхідно дочекатися оголошення повного тексту ухвали.
Суд закрив касаційне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6.
Справа №466/2524/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка не довела наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Верховний Суд підкреслив, що просте незнання про смерть спадкодавця, без наявності інших об’єктивних та непереборних перешкод, не є достатньою підставою для поновлення строку. Суд також зазначив, що позивачка знала про існування заповіту на її ім’я, і цього було достатньо для прояву інтересу до долі спадкодавця. Додатково, Верховний Суд вказав, що хоча нотаріус і зобов’язаний повідомляти відомих спадкоємців про відкриття спадщини, це не означає обов’язкового розшуку всіх можливих спадкоємців або публікації оголошень у пресі, особливо коли спадкоємець знав про заповіт. Суд також врахував усталену практику Верховного Суду з цього питання.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №240/12897/25 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Верховної Ради України в наданні публічної інформації на запити фізичної особи щодо законодавчих актів, які встановлюють обмеження на перетин державного кордону України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що запити позивача не є запитами на інформацію в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вимагають створення нової інформації шляхом аналізу законодавства, а не надання вже існуючої, задокументованої інформації. Суд підкреслив, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» регулює надання вже існуючої інформації, а не створення нової або надання роз’яснень законодавства. Суд зазначив, що звернення, які вимагають від розпорядника інформації аналізувати законодавство, не підпадають під дію цього закону, а регулюються Законом України «Про звернення громадян». Суд також врахував, що Верховна Рада України надала роз’яснення позивачу щодо належних способів подання документів до Верховної Ради України та її Апарату. Суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/390/21.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №160/14765/24 від 23/12/2025
Предметом спору є оскарження ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на необхідність повного та всебічного з’ясування обставин справи. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином первинні документи, які стосуються господарських операцій між платником податків та його контрагентами. Також, суди не надали оцінку доводам позивача щодо реальності здійснення господарських операцій, що є важливим для правильного вирішення спору. Верховний Суд підкреслив, що для встановлення обґрунтованості податкових повідомлень-рішень необхідно ретельно дослідити всі обставини справи, враховуючи специфіку господарської діяльності платника податків. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу змагальності сторін та забезпечення рівних можливостей для надання доказів.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №645/3808/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не забезпечив належне повідомлення відповідачки про час і місце розгляду справи, що є порушенням її права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України. Суд апеляційної інстанції направив судові повістки за невірною адресою, і, незважаючи на відсутність відомостей про отримання відповідачкою повідомлення, розглянув справу без її участі, що позбавило її можливості реалізувати свої процесуальні права. Верховний Суд наголосив, що розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого учасника є безумовною підставою для скасування рішення. Також, Верховний Суд врахував свої попередні висновки щодо важливості забезпечення відкритості судового процесу та належного повідомлення учасників справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №504/1283/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості покарання, призначеного ОСОБА_8 за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ч. 3 ст. 110 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна є справедливим і обґрунтованим, враховуючи тяжкість злочину (особливо тяжкий злочин, згідно ст. 12 КК України), наслідки дій засудженого (встановлення окупаційної влади, впровадження законів РФ), відсутність пом’якшуючих обставин, а також те, що засуджений раніше не був судимий. Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи прокурора про м’якість покарання та надав їм обґрунтовану оцінку, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України. Верховний Суд підкреслив, що покарання має бути справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, і в даному випадку призначене покарання відповідає цим критеріям.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Одеського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №165/894/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту смерті батька заявниці на території Російської Федерації для реалізації спадкових прав в Україні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, оскільки смерть вже підтверджена свідоцтвом про смерть, виданим компетентним органом Російської Федерації. Суд зазначив, що встановлення факту смерті в судовому порядку можливе лише у випадках, коли реєстрація смерті в органах ДРАЦС неможлива, або коли йдеться про смерть на тимчасово окупованій території України, або про визнання особи померлою. Наявність свідоцтва про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, виключає необхідність встановлення цього факту в судовому порядку. Суд також відхилив посилання заявниці на неможливість використання свідоцтва про смерть, виданого в РФ, для реєстрації смерті в Україні, оскільки це не є підставою для встановлення факту смерті. Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №282/964/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області через несплату судового збору в повному обсязі. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд проігнорував платіжну інструкцію про часткову сплату судового збору, не надав оцінки доводам скаржника щодо застосування коефіцієнту 0,8 при сплаті збору через подання документів в електронній формі, і не перевірив факт зарахування сплаченої суми до Державного бюджету. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав перевірити зарахування судового збору до бюджету, зокрема, через Державну казначейську службу України. Верховний Суд підкреслив, що повернення апеляційної скарги без оцінки доводів заявника і перевірки факту сплати збору є формальним підходом. Суд зазначив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №752/2244/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору позики та стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості за цим договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів істотного порушення умов договору позичальником, що є необхідною умовою для розірвання договору. Суд зазначив, що відчуження поручителем частки у статутному капіталі підприємства, яка була забезпеченням за договором поруки, не впливає на обсяг відповідальності позичальника і не свідчить про порушення умов договору позики. Також, оскільки строк повернення позики ще не настав, позивач не має права вимагати дострокового повернення коштів та, відповідно, солідарного стягнення заборгованості з відповідачів. Суд врахував, що договором позики прямо передбачено неможливість вимоги дострокового повернення позики. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/16587/23 від 23/12/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування пені податковою службою ПАТ “Укртатнафта” за несвоєчасну сплату податку на прибуток у період дії воєнного стану.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу податкової, зазначив, що підпункт 129.9.7 статті 129 Податкового кодексу України, який звільняє від нарахування пені у випадку дій, зумовлених воєнним станом, має застосовуватися у системному зв’язку з пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України. Суд підкреслив, що неможливість виконання податкового обов’язку не є автоматичною і має бути підтверджена рішенням контролюючого органу. Оскільки податкова раніше вже вирішила, що “Укртатнафта” має можливість сплачувати податки, то підстав для звільнення від пені немає. Суд наголосив, що такий підхід відповідає принципам правової визначеності та стабільності податкових правовідносин. Суд також врахував, що питання обґрунтованості розміру нарахованої пені позивачем не порушувалося.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ПАТ “Укртатнафта”.
Справа №243/2619/21 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудженої ОСОБА_7.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки зазначено, що складання постанови вимагає значного часу і буде оголошено пізніше. Фактично, це лише констатація рішення суду касаційної інстанції, без наведення мотивів. Тому, на даний момент, неможливо визначити, чому саме суд вирішив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій та відхилити касаційну скаргу захисника.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №554/7985/19 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за незаконне придбання та збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи обвинувачених щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, щодо відсутності доказів придбання засобів, перебування ОСОБА_6 в іншому місці під час подій, та обґрунтованості цивільного позову про відшкодування збитків УСБУ. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо необґрунтованості вироку в частині задоволення цивільного позову прокурора, а також не навів обґрунтувань свого рішення щодо відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів та допит свідків. Крім того, ВС вказав, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо обґрунтування свого рішення, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги засуджених та скасував ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №758/11262/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітнього сина.
2. Апеляційний суд, з яким погодився і Верховний Суд, задовольнив позов про позбавлення батьківських прав, оскільки батько тривалий час не виконував своїх обов’язків щодо виховання дитини, незважаючи на попередження суду в попередній справі. Суд врахував, що дитина не знає свого біологічного батька, вважаючи батьком чоловіка матері, а також те, що батько не надав доказів зміни своєї поведінки після попереднього судового рішення. Суд зазначив, що формальні дії батька під час розгляду справи не свідчать про його реальний намір змінити свою поведінку, а перебування за кордоном не є об’єктивною перешкодою для виконання батьківських обов’язків. Суд також взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, який рекомендував позбавити батька батьківських прав, і наголосив, що заперечення батька проти позову не є достатньою підставою для відмови в його задоволенні, особливо з огляду на його попередню бездіяльність.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про позбавлення батьківських прав – без змін.
Справа №127/7117/24 від 23/12/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі уклали іпотечний договір, який містив застереження про право банку набути право власності на квартиру в разі невиконання зобов’язань за кредитним договором, тобто квартира вибула з володіння позивачів за їхньою волею. Крім того, суд врахував, що відповідач є добросовісним набувачем, оскільки на момент придбання квартири право власності було зареєстровано за продавцем, і не було очевидних підстав вважати угоду незаконною. Суд також зазначив, що витребування квартири у добросовісного набувача за таких обставин було б надмірним тягарем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що добросовісність набувача презюмується, і позивачі не довели недобросовісність відповідача. Суд врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між АТ «Мегабанк» (продавцем) та ОСОБА_6, право власності на вказане нерухоме майно було перереєстровано за ПАТ «Мегабанк», було поновлено запис про державу реєстрацію іпотеки та обтяження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/10732/25 від 23/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо процесуального правонаступництва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки апеляційним судом вже було прийнято рішення. Суд зазначив, що питання процесуального правонаступництва було вирішено судом першої інстанції, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного перегляду. Також, суд касаційної інстанції вказав, що касаційна скарга не містить відомостей про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, зокрема статтю 52 КАСУ щодо процесуального правонаступництва.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ЛОМБАРД «ПАЛЬМІРА» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/4396/25 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що апеляційна скарга була подана з пропуском встановленого строку, а причини пропуску не були визнані поважними. Суд врахував, що перша апеляційна скарга була повернута через недоліки, і повторне звернення відбулося із значною затримкою. Суд також наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, зокрема щодо сплати судового збору. Суд підкреслив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є об’єктивною та непереборною обставиною, а є суб’єктивною причиною, за яку відповідає сам скаржник.
3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №300/4485/24 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати, через нібито заниження податкових зобов’язань.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши дії податкового органу протиправними, оскільки контролюючий орган під виглядом камеральної перевірки фактично здійснив документальну перевірку, використовуючи інформацію з різних реєстрів та органів, що виходить за межі камеральної перевірки, визначеної Податковим кодексом України. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що витребування документів щодо нормативної грошової оцінки землі допустиме в межах камеральної перевірки для перевірки правильності обчислення об’єкта оподаткування. Верховний Суд не погодився з позицією апеляційного суду, підкресливши, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій, а використання будь-якої іншої інформації виходить за її межі. Верховний Суд підкреслив, що контролюючий орган порушив процедуру проведення перевірки, не забезпечивши платнику податків відповідних процесуальних гарантій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги підприємства.
Справа №380/21022/24 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було донараховано мито та ПДВ у зв’язку з непідтвердженням преференційного походження імпортованих товарів з Європейського Союзу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що митний орган правомірно донарахував митні платежі, оскільки компетентний орган країни експорту не підтвердив преференційне походження товарів, а надані позивачем сертифікати EUR.1 не пройшли перевірку. Суд вказав, що обов’язок підтвердження походження товарів покладається на експортера, і у разі відсутності такого підтвердження митний орган має право самостійно визначити податкові зобов’язання. Також суд зазначив, що подані митним органом переклади документів були належними доказами, оскільки їх правильність не була спростована позивачем. Суд відхилив доводи позивача про відсутність його вини, оскільки обов’язок сплати податків не залежить від вини платника, а штрафні санкції є наслідком несплати митних платежів у належному розмірі. Суд підкреслив, що митний орган не повинен проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів перевірки від компетентного органу країни походження.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №560/6322/24 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу, винесеної органом державної виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач (Головне управління Пенсійного фонду) пропустив строк на апеляційне оскарження та не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що хоча первинна апеляційна скарга була подана вчасно, її було повернуто через несплату судового збору, а повторна скарга подана вже після спливу встановленого строку. Суд також вказав, що введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо немає прямого причинного зв’язку між воєнним станом та неможливістю вчинення процесуальних дій. Суд підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин. Суд також наголосив на важливості дотримання строків оскарження для забезпечення принципу правової визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №240/27873/23 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини, що вплинули на можливість виконання зобов’язань за зовнішньоекономічним договором в умовах воєнного стану, зокрема, не було надано належної оцінки взаємозв’язку між форс-мажорними обставинами, засвідченими сертифікатом ТПП, та неможливістю виконання умов поставки товару. Суд зазначив, що сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом неможливості виконання зобов’язання, а має оцінюватися у сукупності з іншими доказами. Також суди не встановили, які саме обставини ускладнювали виконання умов договору саме позивачем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для звільнення від відповідальності необхідно довести наявність причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов’язання.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Справа №580/6056/23 від 24/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Черкаській області щодо ТОВ «Експоліспром».
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ГУ ДПС, скасувавши ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, принцип рівності сторін, допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що призвело до порушення права скаржника на судовий захист. Суд касаційної інстанції зазначив, що повернення апеляційної скарги не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку, і необхідно враховувати обставини, що призвели до повернення скарги, а також дії особи протягом періоду після отримання рішення суду. ВС наголосив, що ГУ ДПС вчинило усі можливі та залежні від нього дії у розумні строки, усунуло недоліки апеляційної скарги, а тому відсутні ознаки невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами. Суд також вказав, що висновок апеляційного суду не відповідає принципу забезпечення балансу між належною процесуальною поведінкою сторони та її правом на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
