Справа №990/434/25 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду заяви судді про відставку.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що Вища рада правосуддя (ВРП) не мала законних підстав залишати без розгляду заяву судді про відставку. Суд зазначив, що процедура розгляду таких заяв чітко регламентована законом, і ВРП повинна була розглянути заяву по суті, а не відмовляти у розгляді. Суд підкреслив, що право судді на відставку є гарантованим Конституцією України, і ВРП не може свавільно обмежувати це право. Також, суд вказав на те, що ВРП не надала належного обґрунтування для залишення заяви без розгляду, що є порушенням вимог щодо обґрунтованості рішень суб’єктів владних повноважень. Суд наголосив на важливості дотримання процедури розгляду заяв про відставку, оскільки це впливає на статус судді та його соціальні гарантії.
Суд задовольнив позов, визнав протиправною та скасував ухвалу ВРП, зобов’язавши її розглянути заяву судді про відставку.
Справа №420/15055/22 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса, а також наказів, виданих на підставі цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення подання про анулювання свідоцтва нотаріуса до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату були протиправними, що було встановлено рішенням суду у іншій справі. Верховний Суд підкреслив, що ці обставини мають преюдиційне значення для даної справи, оскільки рішення про анулювання свідоцтва було прийнято на підставі цього подання. Суд також зазначив, що відповідачі не довели правомірність своїх рішень, а їхні доводи зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/395/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо нерозгляду звернення позивача стосовно порушення його конституційних прав через дії Комунального підприємства «Київський метрополітен» та казенного підприємства «Укрспецзв’язок».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вирішення питань, порушених позивачем у зверненні, не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України. Суд зазначив, що Президент діє в межах повноважень, встановлених Конституцією, і не може втручатися в діяльність інших органів влади. Звернення позивача було правомірно перенаправлено до Національної поліції, оскільки воно містило відомості про загрозу життю та здоров’ю. Суд також врахував, що аналогічні звернення позивача вже розглядалися, і йому було надано відповіді по суті, що дає підстави вважати звернення повторними. Крім того, суд підкреслив, що звернення громадян не створює автоматично “суб’єктності” у правовідносинах щодо діяльності КП «Укрспецзв’язок» і не змінює змісту цих правовідносин. Суд також зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися з пропозицією до Кабінету Міністрів України, в якій висловити свою пораду, рекомендацію щодо діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації чи КП «Укрспецзв`язок».
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України Володимира Зеленського про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Справа №902/325/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “Вінницяобленерго” на користь ТОВ “Галерея Бізнес Хол” попередньої оплати та пені у зв’язку з порушенням строків виконання робіт за договором про нестандартне приєднання до електромереж.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про задоволення позову, виходив з того, що АТ “Вінницяобленерго” не надало послугу з нестандартного приєднання “під ключ” у строк, встановлений Кодексом систем розподілу, а саме до 07.07.2023, натомість повідомило про надання послуги лише 06.12.2024. Суд відхилив аргументи АТ “Вінницяобленерго” про відсутність об’єкта приєднання (нежитлової будівлі), оскільки договір стосувався зовнішнього електрозабезпечення, а не внутрішніх мереж замовника. Суд також зазначив, що АТ “Вінницяобленерго” не довело, що позивач (ТОВ “Галерея Бізнес Хол”) перешкоджав виконанню робіт, і не зверталося до позивача з вимогою про продовження строку надання послуги. Суд підкреслив, що повідомлення АТ “Вінницяобленерго” про надання послуги з приєднання підтверджує факт виконання зобов’язання з приєднання об’єкта замовника, включаючи подачу напруги в узгоджену точку приєднання та встановлення ввідного пристрою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “Вінницяобленерго” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13250/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення ревізійної комісії ОСББ “Олімпійський” щодо перевірки нарахувань за утримання паркомісць, яке, на думку позивачки, порушує її права як власника нежитлового приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що позивачка не довела факту порушення її прав та законних інтересів оскаржуваним рішенням ревізійної комісії, а також відсутності можливості відновлення цих прав у разі визнання рішення недійсним; суд зазначив, що акт ревізійної комісії не створює, не змінює і не припиняє прав та обов’язків позивачки, а лише підтверджує розмір нарахувань, встановлених загальними зборами ОСББ; суд також вказав, що позивачка фактично намагається оспорити технічний паспорт на паркінг, виданий БТІ, що виходить за межі даного спору; суд наголосив, що звернувшись із цим позовом про визнання недійсним рішення ревізійної комісії, ОСОБА_1 фактично намагається домогтися повторного розгляду іншої справи, в якій вже ухвалене рішення, що набрало законної сили, що може призвести до порушення принципу юридичної визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/360/25 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Рівненської обласної ради щодо приватизації адміністративного будинку та нежитлових приміщень, що є спільною власністю територіальних громад.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, наголосивши, що накладення арешту на майно, яке готується до приватизації через аукціон, є втручанням у процедуру аукціону, що прямо заборонено Господарським процесуальним кодексом України. Суд зазначив, що заходи забезпечення позову повинні бути пропорційними заявленим вимогам, а в даному випадку, арешт майна, призначеного для аукціону, не відповідає цій вимозі. Також, суд підкреслив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен переконатися у відсутності реальної загрози невиконання рішення суду та збалансувати інтереси сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципу правової визначеності та необхідності забезпечення належного відправлення правосуддя. Крім того, суд врахував, що вжиття заходів забезпечення позову не повинно порушувати права та законні інтереси осіб, які не є учасниками судового процесу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №902/25/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відхилення додаткових кредиторських вимог ОСОБА_3 до ТОВ “Вінницяагропроектбуд” у справі про банкрутство, які включають вартість невиплаченої частки у статутному капіталі та вартість послуг з оцінки цієї частки, а також оскарження визнання ФОП Турбовця С.Б. кредитором з правом вирішального голосу.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що вимоги ОСОБА_3 щодо виплати вартості його частки у статутному капіталі не є грошовим зобов’язанням боржника, а є корпоративним правом на частку в чистих активах товариства, яке може бути реалізоване лише після задоволення вимог усіх кредиторів. Суд наголосив, що відкриття провадження у справі про банкрутство змінює спосіб реалізації цього права, перетворюючи його на право на частку у можливому ліквідаційному залишку. Також, ВС погодився з тим, що ФОП Турбовець С.Б. не є заінтересованою особою, оскільки не було надано достатніх доказів його зв’язку з боржником, а ОСОБА_3 є заінтересованою особою, оскільки він був учасником та посадовою особою боржника, що дає підстави вважати, що він міг впливати на діяльність підприємства. Суд також зазначив, що відсутність затвердженого річного звіту не є автоматичним свідченням зловживання правом з боку боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, змінивши лише мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №902/25/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог ТОВ “Суффле Агро Україна” до ТОВ “Вінницяагропроектбуд” у справі про банкрутство останнього, які складаються зі збитків, завданих невиконанням договорів купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, оскільки ТОВ “Суффле Агро Україна” не довело наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків з ТОВ “Вінницяагропроектбуд”, зокрема, не доведено протиправності поведінки боржника та причинно-наслідкового зв’язку між його діями та збитками кредитора. Суд врахував, що ТОВ “Суффле Агро Україна” вже стягнуло з ТОВ “Вінницяагропроектбуд” неустойку за невиконання тих самих договорів, і не довело, що заявлені збитки не були компенсовані цією неустойкою. Також суд зазначив, що заміщуючі закупівлі кукурудзи за вищими цінами є частиною комерційного ризику, який несе ТОВ “Суффле Агро Україна” як професійний учасник ринку. Суд також взяв до уваги рішення іншої справи, де було встановлено, що ТОВ “Вінницяагропроектбуд” не брало на себе ризик зміни обставин, які призвели до неможливості виконання договорів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Суффле Агро Україна” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1172/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення комісії Оператора ГРМ про донарахування споживачу необлікованого об’єму газу через несанкціоноване підключення газових приладів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що Оператор ГРМ не довів факту несанкціонованого підключення газових приладів споживачем, оскільки: (1) газові прилади були встановлені з відома та погодження Оператора ГРМ, що підтверджується проєктною документацією та попередніми актами контрольних оглядів; (2) акт про порушення не містить достатніх даних, які б підтверджували перевищення діапазону обчислення вузла обліку; (3) Оператор ГРМ не надав належних доказів щодо кількості та підключення газових приладів на об’єкті споживача під час перевірки. Суд також врахував, що Оператор ГРМ не довів неспівмірність витрат споживача на професійну правничу допомогу, тому відшкодування цих витрат є обґрунтованим. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання стандарту доказування “більш вірогідно”, згідно з яким сторона повинна надати докази, які б переконали суд, що обставини, на які вона посилається, скоріше мали місце, ніж ні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №537/2944/16-к від 09/12/2025
Предметом спору було оскарження вироку щодо особи, засудженої за отримання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу сторони захисту, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій не довели поза розумним сумнівом наявність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки вимагання неправомірної вигоди, оскільки єдиним доказом цього були лише показання свідка, а інших переконливих доказів умисного створення умов, за яких потерпілий був змушений дати хабар, не було надано. Суд наголосив, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту, а необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. Суд також зазначив, що вимога довести вину поза розумним сумнівом поширюється на всі елементи злочину, включаючи об’єктивну та суб’єктивну сторони.
Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку вимагання неправомірної вигоди та перекваліфікував дії засудженого на ч. 1 ст. 368 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Справа №990/410/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення особи на посаду судді.
2. Суд, задовольняючи апеляційну скаргу ВРП, зазначив, що ВРП, оцінюючи кандидатів на посаду судді, має широку дискрецію, але її висновки не повинні бути свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів. Суд підкреслив, що ВРП правомірно врахувала додаткові відомості про кандидата, які не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) або яким ВККС не дала належної оцінки. Зокрема, ВРП обґрунтовано засумнівалася у відповідності рівня життя кандидатки її доходам, враховуючи придбання квартири та відсутність достатніх підтверджень законності джерел походження коштів. Також ВРП взяла до уваги недекларування кандидаткою доходів чоловіка та її дописи в соціальних мережах, які виражали зневажливе ставлення до української державності. Суд наголосив, що кандидат на посаду судді повинен демонструвати високі стандарти поведінки, а ВРП має право оцінювати морально-етичні якості кандидата, враховуючи їхній потенційний вплив на суспільну довіру до судової влади.
3. Суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Справа №910/11128/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишніх посадових осіб банку солідарно понад 11 мільярдів гривень збитків, завданих банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд першої інстанції вважав, що позивач не надав вчасно переклади документів для повідомлення відповідача-нерезидента. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що обов’язок належного повідомлення учасників справи покладається на суд, а ненадання перекладу документів, доданих до позову, не є безумовною перешкодою для розгляду справи по суті. Суд касаційної інстанції підкреслив, що основною метою Конвенції про вручення документів є забезпечення належного доведення інформації до учасників процесу, а суд першої інстанції не обґрунтував необхідність перекладу великого обсягу документів, враховуючи, що відповідач є громадянином України і володіє українською мовою. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку достатності поданих доказів для вирішення спору по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №990/464/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання ВККСУ вчинити певні дії.
2. На жаль, в наданому уривку рішення відсутні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. Тому я не можу їх надати.
3. Суд повністю відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №380/1373/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади начальника міжрегіонального управління у зв’язку з реорганізацією державного органу.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що НАДС дотримався процедури звільнення, запропонувавши позивачу вакантні посади. Верховний Суд не погодився з таким висновком, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували обов’язок НАДС запропонувати всі наявні вакантні рівнозначні або нижчі посади, враховуючи професійну підготовку та компетентність позивача, а також не з’ясували, чи було дотримано переважне право позивача на залишення на роботі. Суди не дослідили зміни у структурі та штатному розписі, не з’ясували, чи пропонувалися позивачу всі вакантні посади, і не оцінили переважне право на залишення на роботі відповідно до трудового законодавства. Також суди не надали оцінку доводам позивача, що призначення інших осіб на посади відбулося до його попередження про звільнення, чим було порушено його право на рівний доступ до державної служби.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №711/2520/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконавчого комітету міської ради щодо надання квартири особі з інвалідністю внаслідок війни, яка вважає, що надане житло не відповідає вимогам законодавства та попередньому судовому рішенню.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки рішенню виконавчого комітету міської ради, яке оскаржується, та його відповідності обов’язкам, що випливають з попереднього судового рішення, зокрема, не перевірили, чи дійсно надане житло відповідає вимогам законодавства щодо площі та можливості приватизації. Суд зазначив, що справа є самостійним публічно-правовим спором, вирішення якого не може залежати від результатів виконавчого провадження. Також, суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимоги позивача розглядалися як самостійний предмет спору в іншій справі, де їх було розмежовано з процедурою оскарження дій державного виконавця. Враховуючи, що суди не встановили важливі для справи обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №604/1299/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження та незаконне поводження зі зброєю.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Зазвичай, Верховний Суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з доводів касаційної скарги, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а також повноти дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій. Відсутність повного тексту унеможливлює надання більш детального аналізу мотивів прийнятого рішення.
Суд ухвалив: вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №911/1291/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень правління та загальних зборів Садівничого товариства.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення його корпоративних прав та настання негативних наслідків оспорюваними рішеннями, а також пропуском строку позовної давності щодо окремих вимог. Суд зазначив, що загальні збори були повноважними, а довіреності на участь у них не вимагали нотаріального посвідчення на момент прийняття рішень. Також суд відхилив доводи позивача щодо порушень процесуального права, зокрема, відмову у витребуванні доказів, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх самостійного отримання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може скасувати правильне по суті рішення з формальних міркувань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №5/530-03 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання окремої ухвали суду щодо зарахування страхових внесків фізичній особі.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного господарського суду без змін, мотивуючи це тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виконало вимоги окремої ухвали, а саме зарахувало страхові внески до персоніфікованого обліку фізичної особи, що підтверджується відповідним витягом з реєстру застрахованих осіб. Суд зазначив, що доводи скаржника не спростовують факту виконання судового рішення. Також, суд вказав, що окрема ухвала не є рішенням, яке вирішує спір по суті, а є формою реагування на правопорушення, тому на неї не поширюються вимоги щодо судового контролю за виконанням судових рішень. Водночас, з метою забезпечення права на доступ до суду, суд касаційної інстанції розглянув звіт про виконання судового рішення, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Справа №990/316/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особа, яка бажає стати суддею, повинна подати всі необхідні документи, що підтверджують її відповідність вимогам закону на день подання заяви про участь у доборі. ВККС встановила вимогу про надання витягу з інформаційно-аналітичної системи про відсутність судимості, отриманого не раніше 1 березня 2025 року, що було зумовлено необхідністю перевірки відповідності кандидата вимогам закону на момент подання заяви. Позивачка подала витяг, датований 20 лютого 2025 року, що не відповідало встановленій вимозі. Суд зазначив, що вимога щодо дати витягу є чіткою, зрозумілою, не покладає надмірного тягаря на кандидатів та забезпечує рівність учасників добору. Суд також відхилив аргументи позивачки про неістотність недоліку, оскільки подання витягу з попередньою датою унеможливлює перевірку відповідності кандидата вимогам закону на день подання заяви. Суд погодився з ВККС, що позивачка не подала всі необхідні документи, які б підтверджували її відповідність вимогам закону на день подання заяви про участь у доборі.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №420/15055/22 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса, а також наказів, виданих на підставі цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними рішення та накази, оскільки вони були прийняті на підставі подання, яке, як було встановлено попереднім судовим рішенням, було внесено з порушенням встановленого порядку. Суд підкреслив, що обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення для даної справи, і відповідачі не спростували ці обставини. Суд також зазначив, що доводи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, що не є підставою для скасування судових рішень в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не має права переоцінювати докази, а переглядає судові рішення на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/35134/24 від 17/12/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС».
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Відсутня мотивувальна частина, яка б розкривала суть спору, позиції сторін, норми права, застосовані судом, та обґрунтування прийнятого рішення. Без повного тексту постанови неможливо зрозуміти, чому суди попередніх інстанцій стали на сторону ТОВ «ПРОПАН-СЕРВІС», а Верховний Суд погодився з їхніми висновками.
Суд постановив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року – без змін.
Справа №925/1618/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном та повернення майна – будівлі Свято-Михайлівської церкви, яка є пам’яткою архітектури національного значення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження на підставі заяви про відмову від апеляційної скарги, не перевірив належним чином повноваження особи, яка подала цю заяву. Апеляційний суд не дослідив питання щодо чинності договору про надання правової допомоги між релігійною організацією та адвокатом, який подав апеляційну скаргу, а також не надав оцінки доводам адвоката щодо чинності цього договору. Суд касаційної інстанції наголосив, що перевірка наявності у підписанта апеляційної скарги належних повноважень є першочерговою процесуальною дією апеляційного суду, яка передує вирішенню будь-яких інших процесуальних питань. Оскільки апеляційний суд не з’ясував достовірно фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, його висновок про наявність підстав для прийняття відмови від апеляційної скарги є передчасним.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/20031/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства-боржника.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви податковому органу, оскільки було встановлено, що податковий орган пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що право на звернення до суду з вимогою про обмеження виїзду керівника підприємства виникає у податкового органу через 240 днів після вручення податкової вимоги, і цей строк не може продовжуватися на розсуд податкового органу. Суд також підкреслив, що встановлення строків звернення до суду дисциплінує учасників судового процесу та забезпечує юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Суд вказав, що доводи податкового органу про те, що строк звернення до суду не закінчився, оскільки податковий борг не погашено, є безпідставними, оскільки законом встановлено чіткий строк для звернення до суду з моменту виникнення такого права. Суд також послався на практику Верховного Суду у подібних справах, де було підтверджено необхідність дотримання строків звернення до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/7369/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Чернігівській області щодо ТОВ «НОСІВКА АГРО».
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що апеляційний суд припустився порушень норм процесуального права, які могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи та застосування норм матеріального права. Зокрема, суд апеляційної інстанції не повною мірою дослідив докази, надані сторонами, та не надав належної оцінки аргументам позивача. Також, на думку Верховного Суду, апеляційний суд не врахував важливі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу ТОВ «НОСІВКА АГРО» задовольнити частково, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/8511/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження окремих положень постанови Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсійних виплат, зокрема обмеження максимального розміру збільшення пенсії та фіксованої суми такого збільшення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 264 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Суд першої інстанції, після збільшення позовних вимог, не зобов’язав відповідача опублікувати оголошення про оскарження відповідних пунктів постанови КМУ, що позбавило можливості інших заінтересованих осіб взяти участь у справі. Апеляційний суд не виправив це порушення. Враховуючи, що суди не дослідили всі зібрані у справі докази та прийняли рішення про права та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №335/7737/20 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вбивство та замах на вбивство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що висновки судів про винуватість особи ґрунтуються на сукупності доказів, зокрема, показаннях свідків, висновках експертів та матеріалах слідчих експериментів. Суд відхилив доводи сторони захисту про недопустимість окремих доказів, таких як протокол огляду місця події та протоколи впізнання, а також про порушення при проведенні слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка. Суд також підкреслив, що сторона захисту не надала достатніх доказів на підтвердження версії про те, що поранення потерпілим були завдані іншою особою, а сам засуджений відмовився від надання зразків для експертизи. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з кваліфікацією дій засудженого та призначеним покаранням, зазначивши, що вони відповідають тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційні скарги захисника та засудженого – без задоволення.
Справа №283/4/17-к від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за кримінальним правопорушенням.
2. У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду. З тексту видно лише те, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу захисника засудженого. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Наразі неможливо зрозуміти, чому саме суд дійшов такого висновку, які докази були вирішальними, та чи відступав суд від будь-якої попередньої правової позиції.
3. Вирок Житомирського апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №990/152/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими нормативними актами, зокрема Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методикою оцінювання кандидатів. Суд зазначив, що ВККС правомірно застосувала критерії оцінювання, затверджені нею ж, і що оцінювання практичного завдання є дискреційним повноваженням Комісії, в яке суд не має права втручатися, за умови відсутності порушень процедури та меж повноважень. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо дискреційних повноважень ВККС та інструктивного характеру Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання. Суд підкреслив, що анонімність кваліфікаційного іспиту є гарантією об’єктивності та неупередженості оцінювання. Суд відхилив аргументи позивача про невідповідність його робіт критеріям оцінювання та порушення порядку оцінювання, оскільки вони не підтверджені доказами та зводяться до самооцінки.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №917/538/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Когенераційна компанія” за заявою ТОВ “Феррострой”, поданою після того, як суд відмовив у відкритті провадження за заявою іншого кредитора, але це рішення було оскаржене.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ТОВ “Феррострой”, ухвала про відмову у відкритті провадження за заявою ТОВ “Стар Інвестмент Ван” була чинною, а отже, відсутні правові перешкоди для відкриття провадження за новою заявою. Суд зазначив, що норми КУзПБ щодо одночасного розгляду заяв різних кредиторів не застосовуються, якщо одна з заяв вже була розглянута і по ній винесено рішення про відмову у відкритті провадження. Суд також врахував, що легітимні очікування щодо призначення арбітражного керуючого має той кредитор, чия заява першою визнана обґрунтованою. Суд підкреслив необхідність уникнення множинності проваджень у справах про банкрутство одного й того ж суб’єкта господарювання та наголосив на важливості вирішення питання провадження процедур банкрутства лише в одній справі. Суд відхилив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не вбачаючи виключної правової проблеми.
3. Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №990/163/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації для призначення особи на посаду судді.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що рішення ВККС було недостатньо обґрунтованим, оскільки Комісія не навела конкретних фактів, які б зі всією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності позивача критерію доброчесності. Суд зазначив, що сам лише факт незазначення у декларації певних відомостей безвідносно до обставин не може свідчити про несумлінне ставлення позивача до заповнення декларацій. Також суд врахував роз’яснення НАЗК щодо незазначення майна, право власності на яке не зареєстровано, та відсутність обов’язку декларувати доходи повнолітніх дітей, які проживають окремо. Суд наголосив, що Комісія не спростувала доводи позивача щодо неможливості отримання інформації від колишньої дружини для заповнення декларації. Крім того, суд вказав на те, що Комісія не надала оцінки поясненням позивача щодо ТОВ «ТК «Україна» та не спростувала їх.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №320/31536/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Фармація Києва» положення постанови Кабінету Міністрів України, яке обмежує використання торговельних марок на вивісках аптечних закладів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що ліцензійні умови, які забороняють використання торговельної марки на вивісці аптеки, якщо вона містить вказівку на ціни, ознаки цін, або може вводити в оману споживачів, є протиправними, оскільки дублюють вимоги законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг та обмежують правомірне використання зареєстрованої торговельної марки. Суд підкреслив, що встановлення додаткових вимог до торговельних марок, які вже пройшли експертизу та отримали свідоцтва, суперечить принципам правової визначеності та пропорційності. Водночас, суд визнав правомірним положення щодо дозволу на використання найменування ліцензіата, аптечного закладу та/або торговельної марки на вивісці, оскільки це не обмежує права позивача.
3. Суд визнав протиправним та нечинним абзац 6 пункту 161 постанови Кабінету Міністрів України в частині обмежень на використання торговельних марок, що містять вказівки на ціни, ознаки цін, або можуть вводити в оману споживачів, зобов’язавши Кабінет Міністрів України опублікувати відповідну інформацію.
Справа №320/3821/20 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення ПДВ Товариству.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги Товариства, виходив з того, що господарські операції з ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» були реально здійснені, підтверджені належними первинними документами, та пов’язані з господарською діяльністю Товариства, яке використовувало придбані товари у своїй діяльності з ремонту та модернізації військової техніки. Суд зазначив, що податковий орган не надав достатніх доказів відсутності фактичного виконання господарських операцій або обізнаності Товариства про можливі протиправні дії постачальників. Суд також врахував, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів постачальника не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, особливо за відсутності вироків або рішень, які б встановлювали обізнаність Товариства про протиправну діяльність контрагентів. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо принципу індивідуальної відповідальності платника податку та необхідності доведення контролюючим органом недобросовісності дій платника. **** Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку про несумісність статусу фіктивного підприємства з легальною діяльністю.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов Товариства було задоволено.
Справа №200/62/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Комунального некомерційного підприємства «Покровська міська лікарня», Покровської міської ради Донецької області та Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор не може звертатися до суду з позовом про зобов’язання привести захисну споруду в готовність, оскільки існують інші механізми реагування на порушення в цій сфері, такі як адміністративні заходи впливу або позов про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення діяльності. Суд наголосив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи їх лише у виключних випадках, коли вони не здійснюють захист або роблять це неналежно. Суд вказав, що Кодекс цивільного захисту України передбачає значну кількість державних органів, наділених повноваженнями у сфері захисту населення, і що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має повноваження контролювати стан захисних споруд. Суд також зазначив, що надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справа №915/222/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з ТОВ «Трейд-Прім» на користь військової частини, які, на думку позивача, виникли внаслідок завищення ціни в державному контракті на постачання товарів оборонного призначення.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на двох ключових питаннях: чи може акт ревізії Держаудитслужби бути належним доказом того, що сторона договору не є виробником товару, та чи було законодавчо запроваджено відповідальність виконавця у вигляді відшкодування збитків за перевищення граничного рівня прибутку на момент укладення контракту. Суд підкреслив, що акт ревізії може бути належним доказом, але має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Щодо відповідальності за перевищення прибутку, Суд зазначив, що хоча обмеження рівня прибутку і були встановлені КМУ, важливим є встановлення неправомірної поведінки виконавця при укладенні контракту, наприклад, подання неправдивої калькуляції. Суд також зазначив, що для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, збитки, причинний зв’язок та вину. Суд констатував, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених податковими органами.
Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ «Комфі Трейд» за окремими податковими повідомленнями-рішеннями. Суд не зазначив конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті такого рішення, але вказав на необхідність нового розгляду справи в частині скасованих штрафних санкцій судом першої інстанції. Це може бути пов’язано з необхідністю більш детального дослідження обставин справи, переоцінки доказів або застосування іншої норми права. В іншій частині, де штрафні санкції не були скасовані, суд залишив рішення апеляційної інстанції без змін, що може свідчити про згоду з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності нарахування податкових зобов’язань.
Суд постановив касаційні скарги податкових органів задовольнити частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №283/4/17-к від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким слідчого визнано винним в отриманні неправомірної вигоди (хабаря) за непритягнення особи до кримінальної відповідальності.
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, відхиливши касаційну скаргу захисника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не є судом факту і не переоцінює докази, а перевіряє лише дотримання процесуальних норм та стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. ВС визнав законним склад суду апеляційної інстанції, вказавши, що попередня участь судді в апеляційному розгляді цієї ж справи не свідчить про його упередженість. Також ВС відхилив доводи про недопустимість доказів, оскільки факт отримання грошей засудженим підтверджується його власними показаннями. ВС зазначив, що обшук у службовому кабінеті не потребував ухвали слідчого судді, оскільки службове приміщення не є приватним володінням. ВС погодився з висновками апеляційного суду щодо наявності вимагання неправомірної вигоди, враховуючи характер спілкування, місце зустрічі та інші обставини справи.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №903/534/23 (903/78/25) від 11/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки, укладеного між ТОВ “Авіон+” (боржник у справі про банкрутство) та ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” (ініціюючий кредитор), на підставі того, що договір було укладено із заінтересованою особою протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів. Суди попередніх інстанцій вважали, що на момент укладення договору (24.02.2020) ТОВ “Авіон+” не мало ознак неплатоспроможності, а зміни до законодавства щодо обмеження прав заінтересованих кредиторів набрали чинності лише з 01.01.2025, тому не можуть бути застосовані до цього договору. Верховний Суд, у свою чергу, зазначив, що навіть якщо договір є недійсним, це не призведе до ефективного захисту прав позивача у справі про банкрутство, оскільки не змінить правового становища сторін щодо повернення коштів, а лише правову підставу зобов’язання. Суд підкреслив, що вимога про визнання правочину недійсним є ефективним способом захисту лише у поєднанні з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, чого в даному випадку не було заявлено. Оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту, в позові слід відмовити незалежно від інших обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/1061/23(920/518/24) від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та не всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам відповідача щодо неналежної якості наданих послуг, не з’ясували, чи відповідала якість послуги вимогам, встановленим законодавством і договором, у точці обліку, а також не дослідили обставини щодо забруднення опалювальної системи. Суд зазначив, що самовільне відключення від системи опалення не звільняє від обов’язку оплати послуг, якщо відключення не було здійснено у встановленому законом порядку. Також, суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку вартості послуг у разі їх неналежної якості, оскільки такий перерахунок передбачений законодавством. Суд наголосив на необхідності врахування нормативного теплового навантаження будинку при розрахунку плати за теплову енергію у разі відсутності комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника).
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/10354/21 від 16/12/2025
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку “Артем-Банк” його пов’язаними особами внаслідок інвестування в цінні папери низької якості.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши на необхідності повного та всебічного з’ясування обставин справи. Зокрема, судам слід було встановити: повний склад кредитного комітету банку на момент прийняття рішень про інвестування, роль кожного з відповідачів у завданні шкоди, обґрунтованість рішень про інвестування на основі інформації, наявної на той час, та наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та неплатоспроможністю банку. Суд також вказав на помилкове перекладення тягаря доказування на відповідачів та недостатню оцінку судами доказів, наданих позивачем, зокрема звітів про оцінку цінних паперів, складених через значний проміжок часу після спірних інвестицій. Суд підкреслив важливість встановлення мети та економічної обґрунтованості придбання цінних паперів, а також оцінки фінансового стану банку протягом усього періоду існування спірних правовідносин.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №927/790/22 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на теплогенеруюче обладнання, а також зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього обладнання.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з наступного: по-перше, ФОП Денисенко не довів факту укладення договору купівлі-продажу обладнання з ФОП Ворошиловою, оскільки не надав належних доказів підписання договору саме Ворошиловою, а висновок експерта був відхилений через застосування недіючих методик; по-друге, Денисенко не надав оригінали договорів безоплатного користування обладнанням, що ставить під сумнів факт їх укладення; по-третє, суди попередніх інстанцій застосували норми права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо укладеності/неукладеності договору та мотивування відхилення висновків експертів; по-четверте, відсутні правові підстави для формування висновку Верховного Суду щодо можливості здійснення оплати за договором не стороні договору, оскільки договір купівлі-продажу визнано неукладеним; по-пʼяте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив клопотання про виклик експертів, залучення третьої особи та долучення доказів, не допустивши порушень норм процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині, що стосується виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та залишив без задоволення касаційні скарги в іншій частині, залишивши судові рішення без змін.
Справа №920/1471/24(920/738/21) від 18/12/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме боржника, у зв’язку з правонаступництвом за борговими зобов’язаннями з оплати спожитих енергоносіїв.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні, пославшись на те, що суди не врахували положення частини 3 статті 22 Закону України “Про теплопостачання”, яка передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов’язаннями суб’єкта господарювання, що раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб’єктом господарювання, який одержав таке майно у користування. Суд зазначив, що суди не дослідили обставини щодо використання ТОВ “Котельня північного промислового вузла” майнового комплексу котельні Північного промвузла після його придбання для вироблення теплової енергії, а також не врахували, що кінцевим бенефіціарним власником і боржника, і ТОВ “Котельня північного промислового вузла” є та сама особа. Суд наголосив, що у такому випадку застосування частини 3 статті 22 Закону України “Про теплопостачання” є справедливим, оскільки загальний майновий стан суб’єктів, пов’язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним. Суд також вказав, що критерій “надання в користування” в розумінні вказаної норми має визначатися не лише за назвою правочину, а з урахуванням усіх істотних обставин, зокрема, чи використовувався відповідний цілісний майновий комплекс для вироблення теплової енергії до зміни суб’єкта, чи здійснює новий суб’єкт ту саму діяльність з генерації теплоенергії з використанням зазначеного комплексу, чи супроводжується перехід контролю над майновим комплексом переходом також прав вимоги до споживачів теплової енергії, чи відбулася фактична зміна економічної конфігурації групи компаній, до якої належать попередня і нова теплогенеруючі організації з урахуванням особи кінцевого бенефіціарного власника.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/6466/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення. Суд зазначив, що у таких справах слід застосовувати статтю 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. **** Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення до суду, наголосивши на необхідності врахування періоду виникнення спірних правовідносин. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не з’ясували дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на належне грошове забезпечення за кожен місяць спірного періоду. Суд наголосив на важливості з’ясування, чи виконав відповідач обов’язок інформування позивача про складові грошового забезпечення, як це передбачено статтею 110 КЗпП України, та коли позивач отримав документально підтверджену інформацію про виплачені суми.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/3027/24 (910/9669/21) від 09/12/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” на дії приватного виконавця щодо оцінки майна у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що боржник у виконавчому провадженні оскаржує звіт про оцінку майна, стверджуючи, що він не відповідає вимогам законодавства, а вартість нерухомого майна не відповідає ринковій вартості, і надав рецензію на звіт про оцінку. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання об’єктивності оцінки, обмежившись констатацією недоведеності скаржником недостовірності оцінки, і помилково послались на те, що рецензування можливе виключно у випадках, коли стягувачем є банк. Також, суди не врахували доводи боржника про те, що постанова про арешт майна не виносилася у межах виконавчого провадження, та про розрахунок винагороди приватного виконавця з неправильної бази. Враховуючи, що суди не встановили усіх обставин справи та не дослідили важливі докази, Верховний Суд не може самостійно встановити відповідні обставини.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/1909/23 (922/4494/23) від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з ТОВ “Вовчанський КХП” на користь ФГ “Бурейчак” у зв’язку з незаконним відчуженням зерна пшениці, яке, за твердженням позивача, зберігалося у відповідача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ФГ “Бурейчак”, з огляду на наступне:
* Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо зберігання зерна, оскільки стверджувана позивачем передача зерна на склади відповідача відбувалася в період тимчасової окупації та призупинення господарської діяльності підприємства.
* Суди не надали належної правової оцінки усім наданим учасниками справи доказам та доводам, не дослідили усі зібрані у справі докази та не встановили пов’язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування.
* Суди не врахували, що оцінка доказів у їх сукупності означає перевірку їх взаємного зв’язку, узгодженості та достатності, однак суд не може визнати певну обставину доведеною, якщо жоден із них не підтверджує існування цього факту, оскільки сукупність доказів не є самостійним доказом.
* Суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо обставин діяльності керівника ФГ “Бурейчак” у період перебування міста Вовчанськ у тимчасовій окупації, зокрема, щодо його незаконного призначення окупаційною владою тимчасовим адміністратором сільськогосподарських підприємств.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що спірні відносини можуть за наявності доказів фактичного знаходження майна, належного позивачеві, у володінні відповідача кваліфікуватися за главою 83 ЦК України, але така кваліфікація у даному випадку вимагає дослідження наявних у справі доказів у цьому світлі та надання можливості сторонами спору надати свої доводи та міркування з цього питання.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/216/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо не проходження суддею першого етапу кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, встановлених законом “Про судоустрій і статус суддів”, та не порушила процедуру кваліфікаційного оцінювання. Суд зазначив, що ВККС правомірно не відобразила в рішенні оцінку за кожним елементом практичного завдання, оскільки це не передбачено положеннями чинного законодавства та внутрішніми документами Комісії. Суд також підкреслив, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання мають допоміжний характер і не змінюють обсяг дискреційних повноважень членів ВККС. Крім того, суд вказав на неприпустимість втручання в дискреційні повноваження ВККС та наголосив на важливості дотримання принципу анонімності при проведенні кваліфікаційного іспиту. Суд також врахував, що задоволення позову позивача призведе до порушення прав інших учасників конкурсу.
3. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №380/1373/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження наказу про звільнення з посади державної служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду. Вказано лише, що касаційну скаргу задоволено частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Причини скасування рішень судів попередніх інстанцій не зазначено.
Суд постановив: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/3312/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є вимога Садівничого товариства “Студенок” про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії щодо створення Садівничого товариства з майже ідентичною назвою “Студєнок”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до неналежних відповідачів, а саме до державного реєстратора та Харківської районної державної адміністрації, які не є учасниками правовідносин щодо створення та управління юридичною особою, стосовно якої вносилися спірні реєстраційні записи; належним відповідачем у такому спорі є юридична особа, щодо якої були здійснені оспорювані реєстраційні дії, тобто “Садівниче товариство – “Студєнок””, яке було залучено до справи як третя особа; позивач не звертався з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним; суди послались на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи; Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цих висновків; суди також врахували, що позивач не довів порушення його корпоративних прав, оскільки не є учасником новоствореного товариства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/466/23(914/2764/23) від 17/12/2025
Предмет спору у цій справі – визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна, а також витребування майна в межах справи про банкрутство ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що боржник (ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”) уклав оспорювані договори іпотеки та купівлі-продажу напередодні банкрутства, порушивши права кредиторів. Суд встановив, що майно було відчужене за заниженою вартістю, а ТОВ “Зерновий порт”, яке придбало майно, є заінтересованою особою щодо боржника. Суд також врахував, що укладення договорів іпотеки відбулося протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Верховний Суд зазначив, що навіть без урахування обставин щодо засновників та бенефіціарів ТОВ “Зерновий порт” та ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”, наявні підстави для визнання договорів недійсними через їх фраудаторний характер та порушення прав кредиторів.
Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11927/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів громадської організації щодо затвердження нової редакції статуту та скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки позивач не довів, яким чином оскаржувані рішення порушують його права та законні інтереси як члена громадської організації, а також не обґрунтував, як задоволення позовних вимог призведе до відновлення цих прав. Суд зазначив, що внесення змін до статуту було зумовлено необхідністю приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства щодо неприбуткових організацій. Суд також врахував принцип пропорційності, тобто необхідність дотримання балансу інтересів усіх учасників громадської організації та уникнення надмірного втручання в її діяльність. Суд підкреслив, що позивач не обґрунтував, яким чином визнання недійсними рішень загальних зборів, прийнятих кілька років тому, відповідатиме балансу інтересів та принципу пропорційності, враховуючи, що на підставі цих рішень організація здійснювала свою діяльність протягом тривалого часу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/29377/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Одеської митниці при митному оформленні імпортованого ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» товару, вилучення товару та стягнення майнової шкоди.
2. Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, наголосивши, що завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Суд вказав, що позивач оскаржує конкретні дії посадових осіб митного органу, включаючи порушення строків митного оформлення та застосування додаткових митних формальностей, а також вимагає відшкодування шкоди. Суд підкреслив, що у справах про адміністративне правопорушення, які розглядалися районним судом, ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» не було учасником проваджень, а протоколи були складені стосовно іншої особи, тому питання правомірності дій митниці, які призвели до майнової шкоди позивачу, не розглядалися. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки всім обставинам справи та доводам відповідача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №34/557-35/414 від 16/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на земельну ділянку, оскільки ця ділянка відноситься до земель оборони, розташована в межах прикордонної смуги та перебуває у державній власності, що встановлено рішеннями інших судів, які мають преюдиційне значення. Суд також врахував, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції, Великоберезнянська районна державна адміністрація, яка була власником ділянки, перебувала в процесі реорганізації, а Ужгородська районна державна адміністрація, як правонаступник, не була залучена до участі у справі, що порушує її права. Суд касаційної інстанції зазначив, що відступ від принципу “res judicata” є можливим за наявності вагомих обставин, зокрема, коли це необхідно для забезпечення територіальної цілісності України. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду були відхилені, оскільки обставини вказаних справ не є подібними до обставин даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №906/1199/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “СК Магнат” на користь АТ “Українська залізниця” пені та штрафу за неналежне виконання договору підряду на капітальний ремонт будівлі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який зменшив розмір пені та штрафу, присуджених судом першої інстанції, пославшись на статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, що дозволяють суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд врахував, що замовник також порушив свої зобов’язання щодо оплати, ступінь виконання зобов’язань відповідачем, відсутність відомостей про збитки позивача, а також те, що стягнення заявленої суми штрафу і пені фактично нівелює саму мету існування неустойки як цивільної відповідальності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке залежить від конкретних обставин кожної справи, та що чинним законодавством не врегульовано відсоткове співвідношення можливого зменшення штрафних санкцій. Суд також зазначив, що його завдання полягає лише у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, а не у переоцінці доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Українська залізниця” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/3456/23 від 19/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, а також стягнення коштів у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, зосередився на питанні застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК), яка передбачає наслідки недійсності правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства. Суд зазначив, що стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо пропорційності покарання. Суд дійшов висновку, що застосування ч. 3 ст. 228 ЦК у даній справі порушує принцип пропорційності, оскільки антиконкурентна поведінка не завжди має на меті завдати шкоди державі, а прокурор не довів, що держава зазнала майнову шкоду внаслідок укладення правочину. Суд також врахував, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачена інша відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову прокурора.
Справа №714/1508/22 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за надання неправомірної вигоди службовій особі та організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи у наданні хабара прикордоннику за сприяння в незаконному перетині кордону сином засудженого, а також в організації цього незаконного перетину. Суд зазначив, що сторона обвинувачення довела, що засуджений знав про службове становище прикордонника, якому надавав хабар. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про пошкоджений запис судового засідання, оскільки апеляційний суд повторно допитав свідка та дослідив наявні матеріали, не виявивши порушень, що могли б вплинути на законність вироку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що винуватість особи була доведена поза розумним сумнівом, на основі належних і допустимих доказів.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №580/2749/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Головному управлінню ДСНС у Черкаській області через несплату судового збору у встановленому розмірі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що позивач звернувся з вимогами про підготовку довідок про розмір грошового забезпечення за п’ять різних років (2019-2023), кожна з яких є окремою вимогою немайнового характеру, оскільки розмір грошового забезпечення та порядок його обчислення змінювалися щороку. Суд підкреслив, що кожна довідка є самостійним документом, необхідним для перерахунку пенсії за відповідний період, і тому кожна вимога про видачу довідки за окремий рік є окремим способом захисту прав позивача. Враховуючи кількість вимог немайнового характеру, суд апеляційної інстанції правильно розрахував суму судового збору, яку відповідач мав сплатити при поданні апеляційної скарги. Оскільки відповідач не сплатив судовий збір у повному обсязі, апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №300/6615/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Легенда-Ф» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Легенда-Ф» частково та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, вочевидь, погодився з доводами щодо протиправності окремих податкових повідомлень-рішень. Суд касаційної інстанції, ймовірно, врахував аргументи ТОВ «Легенда-Ф» стосовно невідповідності висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм податкового законодавства. Зважаючи на те, що касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, суд не знайшов підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке було на користь платника податків. Можливо, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав належну оцінку доказам, що і стало підставою для залишення його рішення в силі. Рішення апеляційного суду було скасовано частково, ймовірно, через помилки у застосуванні норм матеріального права або процедурні порушення при розгляді справи.
3. Верховний Суд касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишив без задоволення, а касаційну скаргу ТОВ «Легенда-Ф» задовольнив частково, скасувавши постанову апеляційного суду в частині та залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №420/27557/21 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію платника податків. Мотиви, якими керувався суд, неможливо встановити, оскільки в наданому тексті відсутня мотивувальна частина судового рішення, де б зазначались обґрунтування суду касаційної інстанції. Відсутність повного тексту унеможливлює надання розгорнутого аналізу справи.
Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/10365/15 від 19/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки попередніми судовими рішеннями було встановлено відсутність заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, що робить неможливим задоволення вимог іпотекодержателя; Верховний Суд підкреслив, що висновки судів щодо дійсності правочинів, припинення зобов’язань та відсутності заборгованості не є обставинами, які мають преюдиційне значення, проте, враховуючи принцип res judicata, особи, які брали участь у справах, де було встановлено відсутність боргу, не можуть ставити це під сумнів, включаючи правонаступників; Суд також зазначив, що іпотека є акцесорним зобов’язанням, і припинення основного зобов’язання тягне за собою припинення іпотеки; Крім того, задоволення вимог іпотекодержателя призвело б до виникнення обов’язку боржника перед майновим поручителем, що суперечить попереднім судовим рішенням про відсутність боргу; Суд вказав, що кредитор, якому було відмовлено у стягненні боргу з позичальника, не може доводити наявність цього боргу у спорі з іпотекодавцем (майновим поручителем); Доводи скаржника щодо нікчемності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог є спробою ревізії попередніх судових рішень.
3. Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їхні резолютивні частини без змін.
Справа №420/27557/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ з ІІ «СИНТЕЗ ОЙЛ» було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податків. Суди встановили, що придбання нафтопродуктів підтверджується належними первинними документами, а відсутність даних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕА РПСЕ) не свідчить про відсутність фактичної поставки, оскільки СЕА РПСЕ відображає лише облік залишків пального на акцизних складах, а не реальні залишки в резервуарах. Крім того, суди врахували, що ПАТ «Укртатнафта» підтвердило наявність палива на дату складання акта передачі, а попереднім судовим рішенням у справі №420/2979/22, яке набрало законної сили, було встановлено, що договір поставки між ПАТ з ІІ «СИНТЕЗ ОЙЛ» та ПАТ «Укртатнафта» є дійсним, а податковий орган не довів відсутність ділової мети у цій операції. Суд також зазначив, що податковий орган не спростував реальний економічний зміст господарської операції та її спрямованість на досягнення економічного ефекту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/3178/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації, повернення майна та стягнення штрафу з покупця у зв’язку з невиконанням умов договору.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні правомірності стягнення штрафу з покупця, який не виконав умови договору купівлі-продажу об’єкта приватизації щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом. Суд зазначив, що законодавець розрізняє зобов’язання з “погашення боргів” та зобов’язання щодо “недопущення виникнення податкового боргу”, встановлюючи різні наслідки за їх невиконання. У даному випадку, договір не містив умови про недопущення виникнення податкового боргу, а тому відсутні підстави для застосування штрафу, передбаченого за таке порушення. Суд також врахував, що в договорі купівлі-продажу сторони не передбачили штраф за порушення, допущені відповідачем, а перелік штрафів, наведених у договорі, не містив положення про відповідальність за виникнення податкового боргу.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення штрафу з відповідача, відмовивши у задоволенні позову в цій частині, але залишив в силі рішення про розірвання договору та повернення майна.
Справа №360/1356/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у розмірі до 100 000 грн за певний період.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Суди не з’ясували, чи підтверджують накази командирів, на які посилається позивач, факт його безпосередньої участі у бойових діях або заходах у спірні періоди. Також суди не встановили, які саме завдання виконував позивач, на якому напрямку, та чим це підтверджується. Суд наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи міг відповідач з певних причин не зафіксувати участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій мали з’ясувати, які завдання/заходи і де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/1390/24 від 18/12/2025
Предметом спору у справі є визнання удаваним додатку до договору дарування акцій.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував, що заяву про відмову від апеляційної скарги підписала особа, яка одночасно є відповідачем у справі, а також існує конфлікт щодо особи керівника позивача. Суд касаційної інстанції зазначив, що відмова від апеляційної скарги була зроблена не в інтересах юридичної особи, яка є позивачем, а в інтересах відповідача, що суперечить нормам процесуального права. Суд касаційної інстанції також вказав, що апеляційний суд не врахував, що заяву про відмову від апеляційної скарги підписала інша особа, ніж та, яка підписала апеляційну скаргу.
Суд касаційної інстанції постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду апеляційної скарги.
Справа №910/2876/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не встановили належним чином обставини, що мають значення для справи, зокрема, не дослідили питання добросовісності набуття майна відповідачем, який придбав його на публічних торгах у межах виконавчого провадження. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача щодо його добросовісності, а також не врахували, що обов’язок перевірки відсутності обтяжень на майно покладається на державного виконавця та організатора торгів, а не на учасника торгів. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив висновок про зв’язок відповідача з попереднім власником майна без належних доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були встановити, чи знав або міг знати відповідач про незаконність відчуження майна попереднім власником, і чи були об’єктивні ознаки, які б свідчили про недобросовісність набувача.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/244/23 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження обмеження винагороди члена Вищої ради правосуддя (ВРП) – діючої судді, відрядженої до ВРП, у період дії карантинних обмежень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) підтримала рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що дії ВРП щодо обмеження виплати винагороди були правомірними, оскільки ґрунтувалися на чинному на той час законі, а саме Законі України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ. ВП ВС наголосила, що Рішення Конституційного Суду України (КСУ) про неконституційність окремих положень цього закону має виключно перспективну дію і не поширюється на правовідносини, які існували до моменту ухвалення цього рішення. Суд також зазначив, що винагорода члена ВРП не є суддівською винагородою, навіть якщо членом ВРП є відряджений діючий суддя, і тому на неї не поширюються всі гарантії, передбачені для суддівської винагороди. ВП ВС підкреслила, що ВРП, як орган державної влади, зобов’язана діяти на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством, і не може ігнорувати чинні закони, навіть якщо вони суперечать іншим нормативним актам, до моменту їх визнання неконституційними. Суд також врахував, що кошти, які не були використані через обмеження, встановлені законом, були повернуті до Державного бюджету України.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №990/432/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (ВРП) про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги фізичної особи щодо дій судді.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, виходячи з того, що відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ухвала Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає. Суд зазначив, що право на оскарження мають лише суб’єкти дисциплінарного провадження, а скаржник, якому повернуто скаргу, таким не є. Суд також врахував, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до ВРП з належно оформленою скаргою. Велика Палата ВС підкреслила, що обмеження права на доступ до суду не є абсолютним і має бути пропорційним, а в даному випадку обмеження відповідає легітимній меті та не порушує суті права на справедливий суд. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, який визнає можливість обмежень права на доступ до суду, якщо вони не завдають шкоди суті цього права, переслідують легітимну мету та є пропорційними. Суд також зазначив, що аналогічні висновки вже були зроблені Великою Палатою Верховного Суду в інших подібних справах.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №342/848/23 від 17/12/2025
Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у незаконному поводженні зі зброєю.
Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з її обґрунтуванням. Суд касаційної інстанції, ймовірно, не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, виходячи з доводів касаційної скарги прокурора. Можливо, апеляційний суд обґрунтовано встановив відсутність складу злочину, закінчення строків давності або інші обставини, що виключають кримінальну відповідальність особи. Також, суд міг взяти до уваги позицію захисника та особи, стосовно якої закрито кримінальне провадження, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відсутність повного тексту рішення не дає змоги зробити більш конкретні висновки щодо мотивів, якими керувався Верховний Суд.
Суд ухвалив: Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 – без задоволення.
Справа №908/3106/20 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (ГУ ДПС) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тех Пром Газ” (ТОВ “Тех Пром Газ”) у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який визнав обґрунтованими грошові вимоги ГУ ДПС до ТОВ “Тех Пром Газ”, оскільки податкові зобов’язання, пеня та штрафні санкції виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже, є конкурсними кредиторськими вимогами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що моментом виникнення грошових вимог податкового органу слід вважати перший день несплати податку, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Також, суд врахував зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством, у період дії карантинних обмежень та воєнного стану, що не призвело до спливу строку давності для звернення податкового органу до суду. Суд відхилив аргументи скаржників, які посилалися на те, що податкова перевірка та винесення податкових повідомлень-рішень відбулися після визнання боржника банкрутом, оскільки ключовим є момент виникнення самого зобов’язання, а не дата його документального оформлення.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, визнавши обґрунтованими грошові вимоги ГУ ДПС до ТОВ “Тех Пром Газ”.
Справа №500/4532/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, оскільки суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову, а також не встановили підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ФОП. Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про настання негативних наслідків для господарської діяльності позивача не підтверджені оцінкою доказів, зокрема, щодо наявності в позивача інших АЗС та відсутності доказів, що підтверджують неможливість виконання зобов’язань перед контрагентами через припинення дії ліцензії на конкретній АЗС. Також, суди не зазначили, на підставі яких доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Суд наголосив, що до матеріалів заяви про забезпечення позову заявником не долучено належних та допустимих доказів в розумінні статей 150, 151 КАС України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №910/10566/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку, що ліквідується, заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах та зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) включити цю суму до кошторису витрат банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, мотивуючи це тим, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах не був розірваний, а рахунок не був закритий, тому послуги продовжували надаватися. Суд зазначив, що заборгованість виникла в процесі ліквідації банку та пов’язана з ліквідаційною процедурою, здійснюваною ФГВФО. Суд вказав, що комісія за обслуговування депозитарного рахунку є витратами, пов’язаними з утриманням майна банку, і, отже, має оплачуватися позачергово згідно зі статтею 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Суд відхилив аргументи ФГВФО про те, що майнові права на цінні папери були відступлені іншим компаніям, оскільки не було надано доказів списання цих цінних паперів з рахунку банку. Суд також наголосив, що витрати, пов’язані з ліквідацією банку, не є кредиторськими вимогами, а мають обліковуватися в кошторисі витрат та оплачуватися позачергово до завершення ліквідації.
3. Суд залишив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11034/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агротермінал Логістік» за ініціацією Адвокатського об`єднання «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» на підставі наявної заборгованості за договором про надання правничої допомоги.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги різних кредиторів та боржника, підтримав рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд зазначив, що для відкриття провадження у справі про банкрутство необхідно встановити відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, а також відсутність обставин задоволення таких вимог до підготовчого засідання суду. Суд також вказав, що наявність спору про право може бути виражена як в процесуальній формі (наявність позову), так і в матеріально-правовій формі (відсутність можливості встановити дійсний стан суб’єктивного права кредитора). Верховний Суд підкреслив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію. Суд також підтвердив, що заставодержатель корпоративних прав учасника боржника не позбавлений можливості реалізовувати свої права, пов’язані з предметом застави.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агротермінал Логістік».
Справа №902/25/24(902/689/24) від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар сільськогосподарського призначення та надані послуги з оренди транспортних засобів і суборенди складських приміщень.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи надані позивачем первинні документи, які підтверджують обсяг наданих послуг та поставленого товару, а також здійснені відповідачем часткові оплати; суд відхилив аргументи скаржника про неправильну оцінку доказів, оскільки скаржник не спростував факту надання первинних документів, які є підтвердженням господарських операцій, а переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду; суд також відхилив аргументи про неможливість встановити строки виконання зобов’язань, оскільки позивач не заявляв вимог про фінансову відповідальність за прострочення; суд не погодився з доводами про неправомірність висновків судів щодо укладення договорів у спрощений спосіб, оскільки в первинних документах містяться реквізити договорів, а сторони фактично визнали наявність правовідносин за цими договорами; суд відхилив аргументи про відсутність предмета спору через кримінальне провадження щодо підробки документів, оскільки не було надано обвинувального вироку, що набрав законної сили, і позивач має право посилатися на ці документи як на докази до набрання вироком законної сили.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/10936/23 від 20/11/2025
1. Предметом спору у цій справі є визнання грошових вимог кредиторів до боржника у справі про неплатоспроможність.
2. У цій справі Верховний Суд розглядав касаційну скаргу боржника на рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги кількох кредиторів. Кредитори обґрунтовували свої вимоги тим, що боржник отримав від них кошти за попередніми договорами купівлі-продажу квартир, які не були нотаріально посвідчені, а отже, є нікчемними. Боржник заперечував, стверджуючи, що сторонами договорів є інші особи. Суд касаційної інстанції зазначив, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений в тій самій формі, що і основний договір, тобто у письмовій формі і нотаріально посвідчений. Оскільки боржник особисто отримав кошти за цими нікчемними договорами та не надав доказів, що діяв як представник інших осіб, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали грошові вимоги кредиторів. Суд також закрив касаційне провадження в частині вимог одного з кредиторів через процесуальні порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, за винятком частини, щодо якої касаційне провадження було закрито.
Справа №Б8/065-12 (911/756/23) від 19/12/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами після касаційного перегляду справи про витребування майна та визнання недійсними договорів іпотеки.
2. Верховний Суд розглянув заяви різних відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи. Суд врахував принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також критерії співмірності, реальності та розумності таких витрат. Суд зазначив, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. Також суд взяв до уваги заперечення АТ “Укрексімбанк” щодо завищених сум витрат та їх невідповідності критеріям необхідності та обґрунтованості. Суд підкреслив, що зменшення суми судових витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, і суд не має права вирішувати це питання з власної ініціативи. У результаті, суд частково задовольнив заяви деяких відповідачів, зменшивши розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та критеріїв розумності та співмірності.
3. Суд частково задовольнив заяви відповідачів, стягнувши з АТ “Укрексімбанк” на користь кожного з них певну суму витрат на професійну правничу допомогу, зменшену у порівнянні з заявленою.
Справа №537/2944/16-к від 09/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за отримання неправомірної вигоди.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги засудженого та його захисника, перекваліфікувавши дії засудженого з частини 3 статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням) на частину 1 статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою). Суд, ймовірно, дійшов висновку, що в діях засудженого не було виявлено ознак вимагання неправомірної вигоди, що і стало підставою для перекваліфікації злочину. При цьому, суд касаційної інстанції врахував доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого та його захисника. Суд також врахував пом’якшуючі обставини, що вплинули на зменшення строку позбавлення волі та строку позбавлення права обіймати певні посади.
Суд ухвалив змінити судові рішення попередніх інстанцій, перекваліфікувати дії засудженого та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 368 КК України.
Справа №910/7956/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади, статуту, скасування розпорядження про реєстрацію статуту та скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено нелегітимність загальних зборів релігійної громади, на яких було прийнято рішення про зміну підлеглості релігійної громади та затверджено новий статут. Суд зазначив, що відсутність рішення настоятеля про скликання зборів не є порушенням процедури, оскільки згідно із законом, збори можуть скликатися членами релігійної громади. Також, суд врахував, що статут релігійної громади не містив чіткої процедури прийняття нових членів, що унеможливлює визначення правомочності складу зборів. Суд підкреслив, що право на свободу віросповідання включає можливість змінювати релігійну приналежність, і реалізація цього права не може бути обмежена інтересами окремих осіб. Суд також зазначив, що частина громади, не згодна зі зміною підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/8511/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження окремих положень постанови Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсійних виплат, зокрема обмеження максимального розміру збільшення пенсії та фіксованої суми такого збільшення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 264 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Зокрема, суд першої інстанції, після збільшення позовних вимог, не зобов’язав відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта, що позбавило можливості інших заінтересованих осіб взяти участь у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд справи без виконання вимог щодо публікації оголошення є порушенням процесуальних прав, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Таке порушення є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/221/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного суду та, як наслідок, припинення її участі в конкурсі.
2. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходила з того, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, встановлених законом, і не порушила принципів обґрунтованості, пропорційності та законності при оцінюванні практичного завдання позивачки. Суд зазначив, що Методичні вказівки ВККС мають допоміжний характер і не вимагають від членів екзаменаційної комісії детального документування оцінки кожного елементу практичного завдання. Також, суд наголосив на важливості анонімності кваліфікаційного іспиту як гарантії об’єктивності оцінювання та неприпустимості повторної перевірки роботи окремого конкурсанта за іншими правилами, що порушує права інших учасників конкурсу. Суд підкреслив, що не має повноважень переоцінювати роботу кандидата, оскільки це є дискрецією ВККС, і що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури має втілюватися у внесенні змін до існуючого правового регулювання. Крім того, суд вказав, що вимога про повторне оцінювання практичного завдання суперечить закону та унеможливлює об’єктивну оцінку через порушення анонімності.
3. Суд вирішив задовольнити апеляційну скаргу ВККС, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №911/1603/24 (911/133/25) від 18/12/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та контрагентів боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки ліквідатор не довів наявності всіх елементів складу правопорушення, необхідних для притягнення до такої відповідальності, а саме: протиправності дій відповідачів, причинно-наслідкового зв’язку між їхніми діями та банкрутством боржника, а також недостатності ліквідаційної маси після вжиття всіх передбачених законом заходів для її формування. Суд зазначив, що сам факт здійснення платежів на користь третіх осіб або наявність дебіторської заборгованості не є достатнім для покладення субсидіарної відповідальності. Також, суд вказав на те, що ліквідатором не було вжито всіх заходів для стягнення дебіторської заборгованості та оскарження правочинів, які він вважав фраудаторними. Суд наголосив, що субсидіарна відповідальність є винятковим способом захисту прав кредиторів, який застосовується лише за умови доведеності всіх обставин, передбачених законом, і не може підміняти собою інші правові механізми у справі про банкрутство. Суд також врахував, що ліквідатор не надав достатніх доказів умисних дій відповідачів, спрямованих на доведення боржника до банкрутства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16301/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) безпідставно набутих коштів страховою компанією, яка виплатила страхове відшкодування потерпілому в ДТП, але згодом договір страхування винуватця ДТП було визнано недійсним.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що на момент виплати страхового відшкодування страховою компанією договір страхування був чинним, тому обов’язку у МТСБУ здійснювати виплату не було. Суд зазначив, що МТСБУ не є стороною недійсного правочину і нічого за ним не отримувало, тому положення статті 216 Цивільного кодексу України про наслідки недійсності правочину не можуть бути застосовані. Також, не було підстав для заміни кредитора у зобов’язанні, оскільки страхова компанія виплатила відшкодування на підставі чинного договору, а не виконувала обов’язок МТСБУ. Суд підкреслив, що відсутність заяви потерпілого до МТСБУ про виплату відшкодування також свідчить про відсутність підстав для стягнення коштів з МТСБУ. Суд вказав, що страхова компанія не позбавлена можливості стягнути збитки з винної особи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити, а рішення попередніх інстанцій скасувати та відмовити в задоволенні позову страхової компанії.
Справа №990/110/25 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо кваліфікаційного оцінювання судді.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела протиправності рішень ВККСУ. Суд врахував дискреційні повноваження ВККСУ при оцінюванні професійної компетентності суддів. Також, суд зазначив, що позивачка не надала достатніх доказів порушення процедури оцінювання або упередженості членів комісії. Суд взяв до уваги, що ВККСУ діяла в межах своїх повноважень, встановлених законом “Про судоустрій і статус суддів”, та Положенням про порядок складення іспиту та методику оцінювання професійної компетентності судді. Суд наголосив на важливості незалежності судової влади та неприпустимості втручання в процес кваліфікаційного оцінювання, якщо немає очевидних порушень закону.
Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №712/11657/25 від 18/12/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, дійшов висновку, що наявна правова невизначеність у питанні, яке стосується підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Суд врахував, що це питання має важливе значення для забезпечення єдності судової практики та дотримання прав учасників кримінального провадження на апеляційне оскарження. Колегія суддів вирішила, що для формування єдиного підходу до вирішення цього питання необхідний розгляд справи об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду. Таке рішення обумовлено необхідністю забезпечення передбачуваності судових рішень та уникнення різного тлумачення норм процесуального права.
Суд постановив передати провадження за касаційною скаргою на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Справа №990/216/25 від 18/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання вчинити певні дії.
Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу ВККСУ, скасувавши рішення Касаційного адміністративного суду, та відмовила в задоволенні позову ОСОБА_1. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи суду. Для з’ясування аргументів потрібно аналізувати повний текст постанови, де міститься обґрунтування позиції суду, посилання на норми права та встановлені обставини справи. Без повного тексту рішення неможливо зрозуміти, чому Велика Палата дійшла саме такого висновку.
Суд вирішив задовольнити апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС, щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Закон про РРО) та Податкового кодексу України.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій через неповноту встановлення обставин справи та ненадання належної оцінки доказам. Суд касаційної інстанції вказав, що суди не з’ясували, чи дійсно ТОВ «Комфі Трейд» здійснювало продаж товарів на неповну суму, чи були належним чином обліковані товарні запаси, а також не дослідили обставини видачі видаткових чеків при поверненні товару. Крім того, не було надано оцінку доводам податкового органу щодо технічної можливості друку фіскальних звітних чеків. Щодо подарункових карток, суди не дослідили правила їх використання та порядок обліку операцій з ними. В результаті, суди попередніх інстанцій не встановили дійсний предмет доказування та не надали правової оцінки обставинам справи, що входять до цього предмету, що є порушенням процесуального закону.
3. Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №855/14/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні заяви Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна релігійної організації.
2. Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що інститут забезпечення адміністративного позову є гарантією захисту прав та інтересів позивачів, але має застосовуватися з дотриманням критеріїв адекватності та співмірності, враховуючи інтереси всіх учасників провадження. Суд зазначив, що забезпечення позову не повинно фактично вирішувати спір по суті до його розгляду, а має бути спрямоване на забезпечення можливості реального виконання майбутнього рішення суду. Суд вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідно бути переконаним у протиправності рішення або дій відповідача поза обґрунтованим сумнівом та в існуванні реальних ризиків, а не припущень, що виконання рішення суду буде ускладнено. Суд також врахував, що позивачем не було надано очевидних доказів протиправної діяльності релігійної організації.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС, щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства про розрахункові операції.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили належним чином факти, що стосуються порушень ведення обліку товарних запасів, проведення розрахункових операцій на неповну суму, а також не надали належної оцінки доводам сторін та доказам, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд зазначив, що не було встановлено, чи дійсно здійснювався продаж товарів на неповну суму, чи були належним чином обліковані подарункові картки, та чи була технічна можливість у Позивача своєчасно друкувати фіскальні звітні чеки. Крім того, не було досліджено питання щодо повторності порушення при поверненні коштів за товар. Суд також вказав на необхідність перевірки обставин, пов’язаних з наданням документів під час перевірки, та допиту відповідних службових осіб.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині оскарження податкових повідомлень-рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС, щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Закон про РРО) та Податкового кодексу України.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно з’ясували обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, суди не перевірили належним чином обґрунтованість висновків податкового органу щодо продажу товарів на неповну суму, не дослідили обставини, пов’язані з відсутністю QR-кодів на фіскальних чеках, не з’ясували порядок обліку “подарункових карток” та не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо нестворення фіскальних звітних чеків. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи було порушення з обліку товарних запасів самостійним порушенням, чи воно було пов’язане з іншими порушеннями. Крім того, Верховний Суд вказав на необхідність дослідження всіх обставин, пов’язаних з видачею видаткового чеку при поверненні товару, для встановлення наявності або відсутності повторності порушення.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині оскарження податкових повідомлень-рішень та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи.
Справа №990/67/25 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо затвердження результатів тестування когнітивних здібностей кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС не затвердила повний перелік питань для тестування когнітивних здібностей, що є порушенням вимог Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та не забезпечує об’єктивність процедури. Крім того, суд зазначив, що ВККС не надала позивачу можливості ознайомитися з конкретними питаннями тесту та його відповідями, що також порушує принципи прозорості та відкритості добору на посаду судді. Суд підкреслив, що автоматизований характер тестування з використанням інструменту “PSYMETRICS” позбавив ВККС можливості контролю за достовірністю оцінювання. Також, суд вказав, що ВККС не надала доказів на підтвердження правомірності свого рішення щодо результатів тестування позивача, що є порушенням обов’язку доказування в адміністративному процесі. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо захисту професійної репутації та права на повагу до приватного життя.
3. Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення ВККС в частині затвердження результатів тестування когнітивних здібностей позивача та зобов’язавши ВККС поновити кваліфікаційне оцінювання позивача з етапу тестування когнітивних здібностей.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС, щодо порушень у сфері регулювання обігу готівки та розрахункових операцій.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій через неповноту встановлення обставин справи та поверховий підхід до вирішення спору. Суд зазначив, що суди не встановили, чи здійснював “Комфі Трейд” продаж товарів за цінами, що не відповідали цінникам, не перевірили облік подарункових карток як товару, не дослідили обставини видачі видаткового чеку при поверненні товару, а також не з’ясували технічну можливість друку фіскальних звітних чеків у певні періоди. Суд також вказав на необхідність дослідження правил користування подарунковими картками та порядку обліку розрахункових операцій з їх використанням. Крім того, ВС наголосив на важливості допиту службових осіб, які проводили перевірку, для встановлення дійсних обставин справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині оскаржених податкових повідомлень-рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС, щодо порушень у сфері розрахункових операцій та обліку товарних запасів.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили належним чином факти, що стосуються порушень ведення обліку товарних запасів, невідповідності цін на цінниках і у фіскальних чеках, а також питання щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за повторні порушення при поверненні товару. Суд зазначив, що суди не перевірили, чи дійсно були порушення при продажу товарів на неповну суму, чи були належним чином оформлені первинні документи, а також не дослідили питання щодо обліку подарункових карток. Крім того, не було надано належної оцінки доводам податкових органів щодо ухвали суду у кримінальному провадженні, де встановлено факти ухилення від сплати податків ТОВ «Комфі Трейд». Суд також вказав на необхідність перевірки технічної можливості уникнення видачі розрахункових документів без обов’язкових реквізитів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині оскаржених податкових повідомлень-рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №480/6617/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Білопілля Агро» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням зниженої ставки податку на доходи нерезидента.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що компанія «AGROPROSPERIS 1 LIMITED» (A1L) була резидентом Республіки Кіпр, що підтверджувалося сертифікатами податкового резидентства, і що Відповідач не спростував цей факт. Суд зазначив, що сам по собі факт укладення договору про реструктуризацію не доводить відсутності у A1L статусу бенефіціарного власника процентного доходу. Суд також врахував, що реструктуризація була проведена з метою передачі функції фінансування саме компанії A1L в межах групи компаній, і що A1L набула права вимоги за кредитними договорами. Суд підкреслив, що Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що A1L була агентом або виконувала виключно посередницькі функції щодо доходу. Суд вказав, що для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходу, він не повинен виконувати “транзитну” роль, а повинен мати достатньо повноважень для користування та розпорядження доходом, чого відповідачем доведено не було.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/6617/24 від 18/12/2025
Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Сумській області щодо ТОВ «Білопілля Агро».
У рішенні не наведено аргументів суду.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/246/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними попереднього та основного договорів купівлі-продажу майна, укладених між двома товариствами, оскільки позивач вважав, що його переважне право на укладення основного договору було порушено.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що сам факт укладення попереднього договору не породжує безумовного права на укладення основного договору, а лише зобов’язує сторони до цього в певний строк, який в даному випадку минув. Суд наголосив, що з моменту закінчення строку попереднього договору, зобов’язання за ним припиняються, і укладення основного договору з іншою особою не є порушенням прав позивача. Також, ВС зазначив, що позивач не може протиставляти свій законний інтерес (право очікування) реальному праву власності нового покупця, а обравши неефективний спосіб захисту (визнання недійсними договорів), замість, наприклад, вимоги про відшкодування збитків, позивач не може досягти відновлення свого порушеного права. Крім того, ВС вказав, що вимога про визнання недійсними договорів заявлена з метою створення преюдиційних обставин в іншій справі, що суперечить завданням господарського судочинства.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними попереднього та основного договорів купівлі-продажу.
Справа №756/18464/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про зміну формулювання причин звільнення з роботи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що трудовий контракт було укладено між ОСОБА_1 та Міністерством економіки України, а не з АТ «ДПЗКУ», яке було визначено відповідачем у справі. Суд зазначив, що належним відповідачем є суб’єкт, з яким позивач перебував у трудових відносинах, а саме Міністерство економіки України, яке прийняло рішення про припинення трудових відносин. Оскільки позивач не залучив Міністерство економіки України до участі у справі як співвідповідача, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд також послався на практику Верховного Суду, зокрема на постанову Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 761/13951/22, щодо визначення належного відповідача у подібних справах. Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотиви відмови, вказавши на необхідність залучення належного відповідача.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Справа №569/2045/24 від 19/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплата компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що звільнення позивачки було правомірним на підставі попереднього рішення суду, яке набрало законної сили після перегляду у Верховному Суді. Суд зазначив, що оскільки звільнення було законним, то відсутні підстави для поновлення на роботі та виплати компенсацій. Доводи позивачки про порушення її трудових прав після поновлення на роботі на підставі скасованого рішення апеляційного суду не були прийняті до уваги, оскільки Верховний Суд підтвердив законність її звільнення. Щодо нарахування відпускних, суд погодився з розрахунком відповідача, оскільки позивачка не надала доказів на його спростування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №949/51/22 від 22/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність відповідачу земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що це порушує його право на приватизацію суміжної земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів порушення його прав як власника або користувача земельної ділянки; право користування землею виникає після встановлення меж ділянки в натурі та отримання відповідного документа, чого позивач не зробив. Суд зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки скасування рішення міськради не відновить його прав, оскільки спірне рішення вже виконане. Суд апеляційної інстанції підтримав ці висновки, вказавши, що позивач не довів факту перешкод у користуванні його ділянкою, зокрема, встановлення відповідачем огорожі з порушенням будівельних норм. Суд касаційної інстанції також погодився з цими висновками, підкресливши, що позивач не довів, що формування ділянки відповідача порушує права суміжних землекористувачів, а також не надав доказів, що його ділянка була сформована за рахунок його землі.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №755/1644/22 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання особи, колишньої невістки власника квартири, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з тим, що колишня невістка власника квартири втратила право користування житлом на підставі статті 405 ЦК України, оскільки була відсутня у квартирі без поважних причин понад один рік. Суд врахував, що судовим рішенням у іншій справі було встановлено відсутність перешкод у користуванні квартирою для відповідачки, і це рішення має преюдиційне значення. Також суд зазначив, що відповідачка не довела наявність поважних причин для тривалої відсутності, а її звернення до правоохоронних органів не свідчать про бажання повернутися до житла. Суд також врахував, що права дітей відповідачки не порушені, оскільки їх батько зареєстрований у спірній квартирі, що не обмежує їхнє право проживати з ним.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визнання колишньої невістки такою, що втратила право користування житловим приміщенням, без змін.
Справа №348/1624/20 від 22/12/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в майні.
2. Суд, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що приміщення кафе було придбано під час шлюбу, і тому, згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, воно є спільною сумісною власністю подружжя, а ОСОБА_2 не змогла спростувати цю презумпцію, не надавши достатніх доказів того, що кафе було придбано за її особисті кошти. Суд також врахував, що реєстрація права власності на кафе на ім’я ОСОБА_2 не спростовує факту придбання майна за спільні кошти подружжя. Відхиляючи доводи ОСОБА_2 про припинення шлюбних відносин з 2004 року, суд зазначив, що рішення у справі про втрату права користування житлом не встановлює дату припинення шлюбних відносин і не має преюдиційного значення. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що ОСОБА_2 не довела факту придбання кафе за особисті кошти, а надана нею заява лише підтверджує виконання умов договору купівлі-продажу.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, визнавши право власності на 1/2 частку кафе за кожним із колишнього подружжя.
Справа №560/921/24 від 22/12/2025
1. Предметом спору є право позивача на перерахунок одноразової грошової допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно визначили предмет спору, зосередившись на питанні індексації самої одноразової грошової допомоги, а не на врахуванні індексації грошового забезпечення при розрахунку цієї допомоги. Суд наголосив, що суди не дослідили повною мірою обставини справи та аргументи позивача, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд також вказав на необхідність надання оцінки всім аргументам учасників справи та правильного застосування норм матеріального права. Суд підкреслив, що рішення суду має бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства. В результаті, суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими через порушення норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №15/81 (910/14909/24) від 17/12/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про визнання недійсними результатів торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про заміну Міністерства економіки України на Фонд державного майна України як правонаступника у справі, оскільки функції з управління майном боржника перейшли до Фонду ще до подання позову, і це є підставою для процесуального правонаступництва. Суд зазначив, що положення статті 52 ГПК України не містять обмежень щодо заміни сторони правонаступником, навіть якщо перехід прав відбувся до звернення з позовом. Суд також врахував, що єдність судової практики вимагає стабільності та прогнозованості правосуддя, і відсутні підстави для відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду у подібній справі. Суд вказав, що відсутність детальної відповіді на кожен аргумент сторін не є свідченням несправедливості процесу, посилаючись на практику ЄСПЛ. Суд також зазначив, що перехід прав та обов’язків від одного органу управління до іншого є підставою для процесуального правонаступництва.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №482/1545/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є законність наказу Головного управління Держгеокадастру про передачу у власність фізичній особі земельної ділянки, частина якої накладається на родовище корисних копалин.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що суди не звернули увагу на відсутність у відповідача спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням законодавства при передачі земельної ділянки у власність, особливо коли частина ділянки накладається на родовище корисних копалин; суди не дослідили належним чином усі фактичні обставини справи та не надали належної правової оцінки всім зібраним доказам; суди не врахували, що надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, можливе лише після оформлення права користування надрами, зокрема отримання спеціального дозволу; суд касаційної інстанції підкреслив, що особа може розраховувати на набуття у користування земельної ділянки з надрами, навіть якщо вона належить до земель сільськогосподарського призначення, лише у разі оформлення права користування надрами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №201/3274/21 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень державного реєстратора, застосування наслідків недійсності правочину та визнання недійсним іпотечного договору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо квартири, і є реальна загроза її подальшого відчуження, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на захист майнових інтересів позивача та гарантування реального виконання судового рішення. Суд також підкреслив, що можливість забезпечення позову не залежить від того, чи підлягає рішення суду примусовому виконанню, а важливим є забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача. Суд врахував, що позивач одночасно подав клопотання про залучення нового власника квартири до участі у справі як співвідповідача. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про невідповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам, оскільки вжиті заходи є співмірними та спрямовані на запобігання ухиленню від виконання рішення суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №288/2924/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору у даній справі є визначення місця проживання двох малолітніх дітей після розірвання шлюбу між їхніми батьками.
2. Суд, задовольняючи позов батька та визначаючи місце проживання дітей з ним, керувався такими аргументами: врахування найкращих інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків; висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей з батьком; створення батьком належних житлових умов для виховання та розвитку дітей; матеріальне становище батьків та можливість кожного з них утримувати дітей; врахування думки дітей, які виявили бажання проживати з батьком; а також факти, що мати чинила домашнє насильство. Суд також взяв до уваги, що мати проживає за кордоном і не надала доказів створення належних умов для проживання дітей там. Суд зазначив, що визначення місця проживання дітей з батьком не позбавляє матір батьківських прав та обов’язків, і їй необхідно налагодити стосунки з дітьми, враховуючи їхні інтереси. Суд вказав на неприпустимість маніпулювання дітьми у спорах між батьками.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дітей з батьком – без змін.
Справа №369/16883/23 від 22/12/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про зобов’язання фізичної особи демонтувати житлові та господарські споруди, розташовані в охоронній зоні магістрального газопроводу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що житловий будинок було збудовано до введення в дію обмежень щодо охоронної зони, а позивачем не доведено обізнаність відповідача про ці обмеження на момент будівництва. Суд також зазначив, що у витягу з Державного земельного кадастру відсутні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки. Апеляційний суд підкреслив, що задоволення позову без адекватної компенсації порушить справедливий баланс між інтересами держави та правом особи на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також врахував, що в будинку проживає відповідач з сім’єю, включаючи неповнолітніх дітей, і знесення будинку призведе до втрати їхнього єдиного житла. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, наголосивши на необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та правами особи, а також на важливості дотримання гарантій, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Справа №522/9329/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки позивач вважає, що квартира вибула з її власності поза її волею внаслідок скасування ухвали суду, на підставі якої було видано дублікат виконавчого листа.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що право власності на спірну квартиру набуто відповідачем ОСОБА_2 на підставі відплатного договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», яке, в свою чергу, набуло право власності на квартиру в результаті залишення за собою майна, яке не було реалізовано на електронних торгах у межах виконавчого провадження. Суд врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 добросовісно покладалася на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було зазначено власником квартири, а обтяження були відсутні. Суд також взяв до уваги, що скасування ухвали про видачу дубліката виконавчого листа відбулося вже після укладення договору купівлі-продажу, а тому не може впливати на добросовісність набуття права власності ОСОБА_2. Крім того, суд зазначив, що покладання на добросовісного набувача тягаря втрати майна та самостійного відшкодування збитків є неприйнятним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/24514/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про зняття арешту з транспортного засобу, накладеного Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача щодо наявності арешту, підтвердженого інформацією з Територіального сервісного центру, а також не з’ясували, чи існує кримінальне провадження, в рамках якого було накладено арешт. Суд зазначив, що апеляційний суд обмежився лише констатацією відсутності копій постанов про накладення арешту, не врахувавши інші докази та аргументи позивача. Верховний Суд наголосив на обов’язку судів всебічно та повно досліджувати всі обставини справи, оцінювати докази в їх сукупності та надавати належну правову оцінку аргументам сторін. Оскільки усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, справу було вирішено направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №689/3253/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на цю ділянку, оскільки вона накладається на житловий будинок позивача.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для набуття права на земельну ділянку необхідне відповідне рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. У даній справі позивач не звертався до відповідних органів із заявою про передачу земельної ділянки у власність, і, відповідно, не було рішення про відмову або залишення заяви без розгляду. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову через неефективний спосіб захисту, не запропонували альтернативного способу захисту, чим порушили процесуальні норми. Верховний Суд вказав, що питання передачі земельних ділянок у власність належить до компетенції органів влади, і відсутність їх рішення є підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності зазначення ефективного способу захисту порушеного права у судовому рішенні.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив рішення про відмову в задоволенні позову в силі.
Справа №990/549/25 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС України щодо результатів тестування когнітивних здібностей позивачки в рамках добору на посаду судді місцевого суду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що ВККС діяла правомірно, не порушувала принципів прозорості та відкритості добору, а також не була зобов’язана оприлюднювати перелік питань для тестування когнітивних здібностей. Суд зазначив, що Закон України “Про судоустрій і статус суддів” розмежовує вимоги до Комісії під час добору на посаду судді та обов’язки на стадії складання кваліфікаційного іспиту, а також послався на Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке визначає особливості проведення тестування когнітивних здібностей. Суд також врахував, що позивачка добровільно брала участь у доборі, знала про встановлений порядок і умови його проведення, а її сумніви щодо розробника тестових завдань та коректності програмного забезпечення є лише припущеннями, не підтвердженими доказами. Крім того, суд встановив, що Комісія провела апробацію тестових завдань та забезпечила конфіденційність бази тестових завдань.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №910/16193/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) з ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» за неналежне виконання зобов’язань за договором про закупівлю послуг з ремонту та технічного обслуговування вимірювальних приладів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що за відсутності прямої вказівки в договорі про можливість застосування неустойки за порушення строків виконання окремих етапів робіт, неустойка застосовується за прострочення виконання робіт в цілому, а не за окремі етапи. Суд зазначив, що умови договору між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» не передбачають нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання окремих етапів робіт. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня виконання зобов’язань, майнового стану сторін та інших інтересів, що заслуговують на увагу. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не вбачає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, оскільки обставини справи не свідчать про суперечливість, неповноту, невизначеність чи неефективність правового регулювання. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції погодився з їх розподілом пропорційно до розміру задоволених вимог, враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткову постанову без змін.
Справа №331/32/19 від 17/12/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме шести квартир, набутих під час шлюбу.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову дружини про поділ майна та задовольнили зустрічний позов чоловіка про визнання за ним права власності на квартири, виходячи з того, що чоловік спростував презумпцію спільності майна подружжя, довівши, що квартири були придбані за його особисті кошти. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що апеляційний суд не надав належної оцінки заяві дружини, в якій вона дала згоду на придбання чоловіком нерухомого майна в інтересах сім’ї, що свідчить про спільність намірів щодо набуття майна у спільну сумісну власність. Крім того, ВС зазначив, що позов про визнання права може бути пред’явлено лише з метою захисту існуючого права, а не для його набуття. Суд також врахував, що апеляційний суд не дослідив всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №577/3222/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними державного акту на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину, а також скасування державної реєстрації права власності на землю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки на момент видачі оспорюваних документів права позивача не були порушені. Суди врахували, що право власності на спірну земельну ділянку було набуто попередніми власниками у встановленому законом порядку, а пізніше розпорядження районної державної адміністрації, на підставі якого позивач отримав право власності на землю, було визнано недійсним, оскільки воно накладалося на вже існуючу земельну ділянку. Також, суди взяли до уваги попередні рішення, які вже оцінювали правомірність видачі державного акту на землю попередньому власнику. Суд касаційної інстанції також погодився з рішенням про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №521/8157/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині включення майна до спільної часткової власності та визначення статусу самочинного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд ухвалив постанову з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, апеляційний суд дійшов взаємовиключних висновків у мотивувальній частині рішення, не проаналізував питання щодо належності складу відповідачів у спірних правовідносинах, та не дослідив доводи позивачки щодо правового статусу прибудови. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості обґрунтованості судового рішення, яке має бути зрозумілим, чітким та логічно структурованим, а також на необхідності надання оцінки всім аргументам сторін та доказам, поданим у справі. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував практику Європейського суду з прав людини щодо вимог до мотивованості судових рішень. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/20498/20-ц від 19/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Національного банку України збитків, завданих, на думку позивача, неправомірними рішеннями щодо визнання ПАТ «Златобанк» неплатоспроможним та про його ліквідацію, що призвело до неповернення банківських вкладів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів протиправності дій НБУ та причинно-наслідкового зв’язку між цими діями та збитками. Суд зазначив, що розміщені позивачем кошти на рахунках у ПАТ «Златобанк» не є збитками відповідно до положень статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення відповідних сум з НБУ у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України. Суд також дослідив судові рішення у справі № 826/2184/17, але зазначив, що висновки у цій справі не вказують на те, що НБУ було завдано збитків позивачу. Суд підкреслив, що позивачем не доведено, що внаслідок скасування постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, позивача остаточно позбавлено його права на отримання грошових вкладів, які були розміщені у ПАТ «Златобанк». Суд визнав, що НБУ може бути суб’єктом відповідальності за статтею 1173 ЦК України, але це не впливає на рішення, оскільки не доведено завдання позивачу збитків відповідачем.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/35831/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ПАРІ» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо визначення грошових зобов’язань з орендної плати, податку на додану вартість, податку на прибуток, зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток, а також застосування штрафних санкцій за неподання звітності.
2. Суд, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ПАРІ», виходив з того, що контролюючий орган неправомірно порівнював ціни реалізації природного газу ТОВ «ПАРІ» з маржинальними цінами оператора газотранспортної системи, які не є ринковими та не відображають реальні умови постачання газу. Суд також врахував висновок експерта, який підтвердив, що ціни реалізації природного газу ТОВ «ПАРІ» є ринковими. Крім того, суд зазначив, що податковий орган не довів нереальність господарських операцій ТОВ «ПАРІ» з контрагентами, а також не врахував, що ТОВ «ПАРІ» правомірно не враховувало витрати на створення додаткового тиску на свердловинах при розрахунку розподілу прибутків з ТОВ «БІНЕРГО», оскільки додатковий тиск на цих свердловинах не здійснювався. Щодо порушення, пов’язаного з неподанням звіту про контрольовані операції, суд встановив, що операції з DILORETIO HOLDINGS LTD не підпадають під критерії контрольованих операцій. Суд також врахував, що незначні порушення, допущені ТОВ «ПАРІ», не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень в цілому.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №214/4545/21 від 10/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо об’єкта незавершеного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд апеляційної інстанції мав переглянути ухвалу по суті, а не скасовувати її з направленням справи на новий розгляд. Крім того, апеляційний суд проігнорував положення ЦПК України щодо дій суду у випадку подання заяви про забезпечення позову з недоліками. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був або виправити недоліки, або прийняти рішення по суті заяви про забезпечення позову. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання процесуальних норм для забезпечення належного відправлення правосуддя та принципу правової визначеності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №925/1692/20 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, в якому кошти, стягнуті з ТОВ “Пивоварений завод” на користь Черкаської міської ради як стягувача, були перераховані на погашення заборгованості самої Черкаської міської ради в іншому виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, виходив з того, що згідно з Законом України “Про виконавче провадження”, у випадках, коли стягувач одночасно є боржником в іншому виконавчому провадженні, допускається використання стягнутих коштів для погашення його заборгованості. Суд також врахував, що орендна плата за землю комунальної власності має “подвійну” правову природу, але в даному випадку превалюють цивільні відносини, оскільки міська рада не виконує публічно-владних функцій щодо боржника. Суд зазначив, що всі кошти громади зберігаються в держказначействі, а доходи бюджету складаються як з податкових надходжень, так і з надходжень за цивільними договорами, тому використання стягнутих коштів для розрахунків з кредиторами громади не суперечить принципу рівності суб’єктів цивільного права. Суд підкреслив, що відсутні докази того, що кошти були використані на цілі, не передбачені статтею 47 Закону України “Про виконавче провадження”, і що дії державного виконавця відповідають вимогам законодавства. **** Суд відступив від правового висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 08.08.2025 у справі № 925/1737/21, яка прийнята колегією суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу Палати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Черкаської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/341/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо невідповідності судді займаній посаді та її звільнення.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді була завершена після рішення ВККС у складі колегії про відповідність судді займаній посаді та подальшого рішення ВРП про внесення подання Президенту України про призначення її на посаду, прийнятого на підставі Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України”. Суд наголосив, що ВККС не мала законних підстав продовжувати вже завершену процедуру оцінювання, а ВРП – приймати рішення про звільнення судді на підставі результатів повторного оцінювання. Суд також зазначив, що Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри”, який передбачає нову редакцію положень про оцінювання суддів, не має зворотної сили в часі та не може бути підставою для відновлення вже завершеної процедури. **** Велика Палата відступила від висновків, викладених у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 990/416/19, зазначивши, що судові рішення у справі № 9901/416/19 не можуть бути належним обґрунтуванням того, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 не завершена, та бути підставою для її продовження ВККС у пленарному складі.
3. Суд скасував рішення ВККС та ВРП щодо невідповідності судді займаній посаді та її звільнення, але відмовив у задоволенні вимоги про поновлення на посаді, оскільки питання про поновлення та включення до штату суду не вирішувалося, а відповідний наказ суду про звільнення не оскаржувався.
Справа №914/1317/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство АТ “Галичфарм” за заявою ТОВ “Скай-Девелопмент” на підставі наявної заборгованості, право вимоги якої перейшло до ТОВ “Скай-Девелопмент” від АТ “Банк “Фінанси та Кредит”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відкрито провадження у справі про банкрутство АТ “Галичфарм”, виходячи з наступного: по-перше, суди попередніх інстанцій, дослідивши надані докази, встановили наявність безспірної заборгованості АТ “Галичфарм” перед ТОВ “Скай-Девелопмент”, яка підтверджується, зокрема, фінансовою звітністю боржника, де він визнає значно більшу суму боргу, ніж заявлена кредитором; по-друге, факт наявності апеляційного провадження у справі про стягнення заборгованості не свідчить про наявність спору про право в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки боржник оскаржував лише частину боргу, а решту визнавав; по-третє, суди дослідили договори відступлення права вимоги та встановили належне правонаступництво ТОВ “Скай-Девелопмент” щодо вимог до АТ “Галичфарм”; по-четверте, судом касаційної інстанції відхилено доводи скаржника про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції, оскільки на момент призначення засідання АТ “Київмедпрепарат” ще не було учасником справи, а пізніше було обізнане про дату засідання заздалегідь. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Київмедпрепарат” без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.
Справа №990/361/25 від 22/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку).
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що рішення ВРП про звільнення судді було ухвалене на підставі попереднього рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Велика Палата Верховного Суду згодом скасувала рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Суд зазначив, що скасування рішення ВРП, яке було підставою для звільнення, зумовлює безумовне скасування кадрового рішення про звільнення судді. Суд також врахував, що у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Рада розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Суд наголосив на важливості забезпечення прав і свобод людини, які є головним обов’язком держави. Суд вказав, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП є необхідним, достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача.
3. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення ВРП про звільнення судді, але відмовив у задоволенні вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, вважаючи їх передчасними.
Справа №344/8655/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором у зв’язку з його повним виконанням.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував преюдиційні обставини, встановлені у попередній справі між тими ж сторонами, де було визнано повне виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором. Верховний Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не потребують доказування в іншій справі за участю тих самих осіб. Суд також зазначив, що визнання зобов’язання припиненим є ефективним способом захисту порушеного права. Крім того, Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони були належним чином підтверджені документально та відповідали критеріям обґрунтованості та розумності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №922/1110/22 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ділянки та зобов’язання повернути її територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що суди не врахували важливі обставини. Зокрема, суди не з’ясували, чи обґрунтований розмір земельної ділянки, проданої без аукціону власнику нерухомості, з огляду на площу самої будівлі та необхідність її обслуговування. Суд наголосив, що продаж землі без аукціону можливий лише у випадку, коли площа ділянки об’єктивно необхідна для обслуговування будівлі. Суд також зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам прокурора щодо значного перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею нерухомості. Суд вказав на необхідність дослідження технічної документації із землеустрою та, за потреби, проведення експертизи для визначення обґрунтованого розміру земельної ділянки.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов’язання повернути земельну ділянку, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №15/81 (910/14945/24) від 17/12/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про банкрутство державного підприємства з Міністерства економіки України на Фонд державного майна України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили клопотання про заміну позивача, виходячи з того, що на момент розгляду справи про банкрутство, функції з управління майном боржника перейшли від Міністерства економіки України до Фонду державного майна України на підставі відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України та акту приймання-передачі. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, якщо відбулася заміна особи у спірних правовідносинах. Суд також вказав, що положення статті 52 ГПК України не забороняють заміну позивача його правонаступником, навіть якщо перехід до правонаступника матеріальних прав позивача (правопопередника) відбувся до звернення такого позивача із позовом до суду. Суд врахував свою попередню правову позицію у справі № 15/81(910/14936/24), де було зроблено аналогічний висновок. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що заміна позивача є неправомірною, оскільки обставини передачі боржника до сфери управління Фонду державного майна України існували на момент звернення Міністерства економіки України з позовом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №370/1826/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження про стягнення аліментів з особи, яка зникла безвісти.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з ЦПК України, скаргу на дії державного виконавця можуть подавати лише сторони виконавчого провадження. У даній справі, дружина боржника, який зник безвісти, звернулася зі скаргою, не будучи стороною виконавчого провадження. Суд також вказав, що вимоги про визначення розміру заборгованості по аліментах та стягнення коштів не можуть розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому Розділом VII ЦПК України. У випадку незгоди з розміром заборгованості, заявниця може звернутися до суду з окремим позовом. Оскільки заявниця не є стороною виконавчого провадження, а її вимоги не можуть бути розглянуті в рамках скарги на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій не мали підстав розглядати скаргу по суті.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив скаргу без розгляду.
Справа №295/5888/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що належним способом захисту у даному випадку є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, яка накладається на іншу ділянку, а не скасування наказу про передачу землі у власність чи скасування державної реєстрації права власності, оскільки задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також зазначив, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка, яка підлягає витребуванню, має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж. Крім того, суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо ефективності всіх заявлених позивачем позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №15/81 (910/14907/24) від 17/12/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про банкрутство державного підприємства з Міністерства економіки України на Фонд державного майна України у зв’язку з передачею підприємства до сфери управління Фонду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій про заміну позивача, оскільки відбулося процесуальне правонаступництво: функції з управління майном боржника перейшли від Міністерства економіки до Фонду держмайна. Суд зазначив, що положення статті 52 ГПК України не містять обмежень щодо заміни сторони правонаступником, навіть якщо перехід прав відбувся до подання позову. Аргументи скаржника про те, що обставини передачі боржника до сфери управління Фонду вже існували на момент звернення Міністерства економіки з позовом, не є перешкодою для правонаступництва. Суд також врахував свою попередню позицію у подібній справі, де було зазначено, що для заміни сторони достатньо встановлення факту переходу матеріальних прав до правонаступника. Суд наголосив на важливості єдності судової практики та відсутності підстав для відступу від попередньої правової позиції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №339/108/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі вчителя, звільненого у зв’язку із закінченням строкового трудового договору, після того, як положення закону, на підставі якого було укладено строковий договір, визнано неконституційним.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що апеляційний суд обґрунтовано прийняв до розгляду апеляційну скаргу, підписану виконуючим обов’язки директора ліцею, оскільки до скарги були додані документи, що підтверджують її повноваження діяти від імені юридичної особи. Суд касаційної інстанції зазначив, що в процесуальному законодавстві розмежовано поняття “самопредставництво” і “представництво”, і допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками органу державної влади. Суд врахував, що заявником до апеляційної скарги було надано копію наказу про покладення на виконуючого обов’язки директора повноважень директора на час відсутності останнього, що підтверджувало її право на підписання та подання апеляційної скарги. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №200/3307/25 від 22/12/2025
1. Предметом спору є неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області певних періодів трудової діяльності позивача при обчисленні розміру його пенсії у кратному розмірі.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що роз’яснення Міністерства соціального забезпечення України застосовується лише для визначення права на пенсію, а не для обчислення її розміру. Верховний Суд, однак, встановив, що апеляційний суд не перевірив висновки суду першої інстанції щодо зарахування періодів участі позивача в АТО/ООС з розрахунку один місяць за три, що є порушенням процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості повного встановлення обставин справи та всебічної перевірки доводів сторін судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у врахуванні періодів участі в АТО/ООС та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №127/6461/25 від 22/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника АТ «Укрзалізниця» у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги на оздоровлення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки АТ «Укрзалізниця» дотрималась процедури звільнення позивача у зв’язку зі скороченням штату, а саме: позивача було повідомлено про майбутнє звільнення за два місяці, йому пропонувалися всі наявні вакантні посади, від яких він відмовився, і не було встановлено порушень переважного права на залишення на роботі, оскільки всі посади старшого майстра були скорочені. Суд зазначив, що роботодавець правомірно використовував месенджер «Telegram» для спілкування з працівником, а також, що позивач не мав права на отримання матеріальної допомоги, оскільки не перебував у відпустці та отримав компенсацію за невикористану відпустку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми трудового законодавства. Суд касаційної інстанції також зазначив, що питання поновлення на роботі вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №444/2121/19 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів, які позивач передала відповідачам в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу квартири, який так і не було укладено.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що передані позивачем кошти є авансом, оскільки договір купівлі-продажу квартири не був укладений у встановленій законом формі, а була лише усна домовленість про його укладення в майбутньому. Суд зазначив, що аванс підлягає поверненню незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про пропуск строку позовної давності, оскільки позивач відмовилася від укладення договору та припинила передавати кошти в 2018 році, а до суду звернулася в серпні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може встановлювати або переоцінювати обставини, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №438/791/17 від 17/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину цього майна.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що для визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають без шлюбу, необхідно довести факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю. Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не є визначальними доказами, а позивачка не надала достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували існування усталених сімейних відносин. Суд також врахував, що тягар доказування лежить на стороні, яка стверджує певні обставини, і ці обставини мають бути доведені з більшою переконливістю, ніж протилежні. Враховуючи, що позивачка не довела факт проживання однією сім’єю, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не звернув належної уваги на ці обставини та скасував законне рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа №711/3211/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, власником якого є позивач, шляхом його звільнення від речей відповідачів, передачі технічної документації та заборони відповідачам перебувати в ньому.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач є власником спірного нежитлового приміщення на підставі договору пожертви, а відповідачі, зокрема адвокатське бюро, продовжують використовувати це приміщення, перешкоджаючи позивачу у здійсненні права користування та розпорядження майном. Суд зазначив, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном на підставі статті 391 ЦК України, і для задоволення такого позову необхідно довести факт порушення права власності. Суд відхилив аргументи відповідача щодо наявності договору оренди, оскільки предметом оренди було інше приміщення. Також суд зазначив, що відсутні докази передачі технічної документації позивачу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення суду першої інстанції.
Справа №291/995/21 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про надання у власність земельної ділянки та її витребування, оскільки громадянин, на думку прокуратури, повторно скористався правом на безоплатну приватизацію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що громадянин ОСОБА_1, звертаючись до Держгеокадастру, надав недостовірні дані про те, що не використовував право на безоплатну приватизацію землі, і таким чином спірна ділянка вибула з власності держави поза її волею. Суд зазначив, що воля держави може виражатися лише в діях, які відповідають законодавству та інтересам держави, а в даному випадку ОСОБА_1 набув землю внаслідок обману державного органу. Суд відхилив аргументи про добросовісність набувача, оскільки майно вибуло з власності держави всупереч вимогам закону. Також суд вказав, що хоча вимога про скасування наказу може бути не найефективнішим способом захисту, відсутність переконливих аргументів від скаржника щодо порушення його прав не дає підстав для скасування судових рішень в цій частині. Суд підкреслив, що практика щодо моменту виникнення права власності на землю є сталою, а доводи скарги зводяться до переоцінки обставин, що не є компетенцією касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/18077/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, пов’язаний зі звільненням позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, чи були запропоновані позивачу всі наявні вакансії, включаючи ті, що передбачають укладення строкового трудового договору або роботу на умовах неповного робочого часу. Суд зазначив, що роботодавець зобов’язаний пропонувати всі вакантні посади, які працівник може виконувати, і відсутність постійної вакансії не звільняє роботодавця від обов’язку пропонувати тимчасову роботу. Невиконання цього обов’язку свідчить про неналежне виконання роботодавцем обов’язків щодо працевлаштування працівника. Суд також вказав, що апеляційний суд не звернув увагу на ці обставини, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/46020/21-ц від 19/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів банківського вкладу та стягнення депозитних коштів з АТ КБ «ПриватБанк».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено існування договірних правовідносин за депозитними вкладами, а банк не виконав своїх зобов’язань з повернення вкладів та нарахованих відсотків. Суд відхилив аргументи банку про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки не було отримано згоди позивача на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон». Суд підкреслив, що для заміни боржника необхідна тристороння згода, а положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки договори укладені у письмовій формі. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою відсутність згоди кредитора на заміну боржника унеможливлює таку заміну. Суд зазначив, що банк не надав належних обґрунтувань для відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо недійсності переведення боргу шляхом використання принципу мовчазної згоди.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/8876/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони проведення будівельних робіт у справі про знесення незаконно збудованого об’єкта.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що апеляційний суд не врахував важливі аспекти при вирішенні питання про забезпечення позову, а саме: не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності арешту майна, не збалансував інтереси сторін, не врахував зв’язок між заходом забезпечення та предметом позову, і не оцінив ймовірність ускладнення виконання рішення суду у разі відсутності арешту. Суд наголосив, що арешт майна не є вирішенням спору по суті, а лише тимчасовим заходом для збереження існуючого стану до завершення розгляду справи. Також, ВС підкреслив, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, яке захищає інтереси позивача на випадок недобросовісних дій відповідача, і що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про арешт, оскільки існує спір щодо майна та є ризик його відчуження. Водночас, ВС вказав, що ухвала про відмову в забороні будівельних робіт не підлягає касаційному оскарженню, оскільки це прямо не передбачено процесуальним законом.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у накладенні арешту на квартири, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, та закрив касаційне провадження в частині відмови у забороні будівельних робіт.
Справа №404/4109/18 від 17/12/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки звернувся до суду лише у 2018 році, хоча про порушення свого права знав ще у 2012 році, коли виконавче провадження щодо стягнення заборгованості було завершено. Суд зазначив, що звернення банку у 2011 році до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором змінило строк виконання зобов’язань за цим договором, а Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняв дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, а лише тимчасово забороняв примусове стягнення. Суд також підкреслив, що мораторій не передбачав втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише тимчасово забороняв його примусове стягнення. Суд вказав, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/8546/21 від 16/12/2025
1. Предметом спору є виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з житлового приміщення, яке належить Акціонерному товариству «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування».
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що договір тимчасового користування житловою площею було укладено між ОСОБА_1 та компанією, коли останній ще не перебував у трудових відносинах з позивачем, а отже, виселення не може бути пов’язане із закінченням строкового трудового договору. Суд врахував, що на час укладення договору, відповідач не був працівником компанії, а отже, підстави для виселення, передбачені житловим законодавством у зв’язку з припиненням трудових відносин, не застосовуються. Суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права на житло та пропорційності втручання держави у це право. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що обставини справи відрізняються від тих, що розглядалися у попередніх рішеннях Верховного Суду, на які посилався позивач.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №570/1826/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотекодержателя на квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, обставини створення спірних квартир як окремих об’єктів нерухомого майна, підстави внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо предмета іпотеки, а також обставини набуття прав відповідачем на спірні квартири. Суд зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи були спірні квартири частиною предмета іпотеки, чи пов’язані обставини їх створення та відчуження з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не оцінив належним чином доводи сторін та не зазначив, який спосіб захисту для позивача є ефективним та правомірним, виходячи з мети заявленого позову, не здійснив правову кваліфікацію спірних правовідносин за належними нормами матеріального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що недостатній обсяг встановлених фактичних обставин унеможливлює встановлення характеру спірних правовідносин та норм права, які підлягають застосуванню.
3. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/18691/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відстороненням через відсутність щеплення від COVID-19.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що відмова або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, згідно з наказом МОЗ. Суд зазначив, що працівник повинен надати документи, які підтверджують вакцинацію або наявність протипоказань. Також, враховуючи практику ЄСПЛ, ВС наголосив на необхідності оцінки нагальної потреби у відстороненні та пропорційності такого заходу легітимній меті, а саме охороні здоров’я населення. Суд взяв до уваги, що позивач, працюючи фельдшером екстреної медичної допомоги, має значну кількість соціальних контактів, що підвищує ризик інфікування та поширення вірусу, роблячи його відсторонення від роботи обґрунтованим. Суд вказав, що обмеження прав особи може бути в інтересах держави і суспільства, особливо коли це стосується охорони здоров’я.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №161/4886/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визначення частки у нерухомому майні, визнання права власності на спадкове майно та визнання недійсними договорів дарування.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав за позивачкою право власності на 1/2 частку житлових будинків та земельної ділянки, що належали її померлій матері на праві спільної сумісної власності з батьком позивачки, а також визнав недійсними договори дарування, за якими батько передав ці об’єкти нерухомості своєму синові. Суд касаційної інстанції зазначив, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і один з подружжя не може розпоряджатися ним без згоди іншого. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги про те, що земельна ділянка була особистою приватною власністю батька, оскільки вона була набута під час шлюбу. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заява батька про відмову від спадщини є дійсною, оскільки вона була посвідчена уповноваженою особою. Суд касаційної інстанції відхилив прохання передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не побачив суперечностей у судовій практиці щодо застосування норм матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №160/27283/24 від 22/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, наголосив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії. Суд підкреслив, що положення Порядку № 124 застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV, і що при індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії. Суд вказав, що Головне управління Пенсійного фонду, нараховуючи щомісячні доплати замість застосування коефіцієнтів збільшення, діяло всупереч вимогам чинного законодавства. Також, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що при перерахунку пенсії з 02.09.2024 підлягає застосуванню виключно коефіцієнт збільшення 1,0796, оскільки має враховуватись і коефіцієнт 1,197, який мав виплачуватись у 2023 році.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №754/12559/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є встановлення юридичного факту, а саме визнання комори невід’ємною частиною квартири для оформлення спадщини.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що заявник фактично просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження; у випадку відмови нотаріуса в оформленні спадщини, особа має право звернутися до суду з позовом; встановлення факту, про яке просить заявник, не підлягає з’ясуванню в порядку окремого провадження; суди попередніх інстанцій правильно відмовили у відкритті провадження, але помилково послались на наявність спору про право, оскільки питання вирішується виключно в порядку позовного провадження.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій.
Справа №990/290/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів оцінювання практичного завдання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, оцінюючи професійну компетентність судді на основі внутрішнього переконання, отриманого в результаті кваліфікаційного оцінювання. Суд зазначив, що закон не вимагає детального обґрунтування кожного критерію оцінювання з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії, оскільки це є способом реалізації владних управлінських функцій. Також суд врахував, що рішення ВККС містить посилання на законні підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, зокрема, відсутність істотної розбіжності в оцінках членів екзаменаційної комісії та відсутність порушень порядку перевірки практичного завдання. Суд підкреслив, що позивач не довів порушення Комісією його прав чи законних інтересів, а також не надав належних доказів порушення порядку проведення кваліфікаційного оцінювання. Суд також відхилив доводи апелянта про неповноважний склад колегії ВККС, оскільки розробка практичного завдання відбувалася з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
