Справа №910/13001/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано реєстраційну дію щодо внесення відомостей про позивача як керівника ПрАТ “Білоцерківська ТЕЦ” до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали незаконним наказ Мін’юсту, мотивуючи це тим, що суди не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доводам сторін. Зокрема, суди не врахували доводи ПрАТ “Білоцерківська ТЕЦ” щодо наявності інших порушень, які могли свідчити про незаконність спірної реєстраційної дії, таких як ненадання документів про сплату адміністративного збору, надання для реєстрації документа з виправленнями, подання заяви з неправильними відомостями про юридичну особу, а також наявність заборони на вчинення реєстраційних дій на підставі ухвали Господарського суду Київської області. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду про те, що наявність ухвали про забезпечення позову, якою заборонено державним реєстраторам вносити відомості до ЄДР, є безумовною підставою для скасування запису незалежно від того, чи була в ЄДР заборона на момент вчинення дії.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №873/116/25 (873/122/25) від 11/12/2025
1. Предметом спору є скасування рішення третейського суду про стягнення заборгованості за договором поставки та видача виконавчого документа на примусове виконання цього рішення.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного господарського суду, зазначивши, що господарський суд не повинен оцінювати законність та обґрунтованість рішення третейського суду, а лише встановлювати наявність або відсутність підстав для його скасування або відмови у видачі виконавчого документа. Суд вказав, що спір між сторонами виник з господарських правовідносин, які можуть розглядатись третейським судом, і сторони погодили розгляд спору саме в такому суді. Також, Верховний Суд підкреслив, що перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, і неповідомлення належним чином про місце і час третейського розгляду не є підставою для скасування рішення. Суд наголосив, що відповідач не надав об’єктивних причин неотримання ним поштової кореспонденції у розумний строк і не заперечив отримання копії позовної заяви.
3. Суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду та задовольнив заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Справа №910/3027/24 (910/1429/23) від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” на дії приватного нотаріуса щодо перереєстрації права власності на нерухоме майно компанії на іншу юридичну особу.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки спір стосується речових прав на нерухоме майно, і матеріально-правові вимоги мають бути пред’явлені безпосередньо до особи, за якою зареєстровано право власності (ТОВ “Гансо Компані”), а не лише до Міністерства юстиції, яке перевіряло законність реєстраційних дій. Суд наголосив, що Міністерство юстиції не може бути єдиним відповідачем у спорі про речові права, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право власності на майно. ВС підкреслив, що суди повинні сприяти ефективному захисту прав, але не можуть формулювати позовні вимоги замість позивача або залучати відповідачів, якщо позивач цього не зробив. Хоча суди попередніх інстанцій допустили певні процесуальні порушення, їх рішення про відмову в позові є правильним по суті, оскільки позов було пред’явлено до неналежного відповідача.
3. Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13168/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки дизельної електростанції, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що позивач (ТОВ “Інво Юніон”) не виконав усіх обов’язків за договором, зокрема, не провів пуско-налагоджувальні роботи та навчання персоналу замовника (ПАТ “Укрнафта”), що було передбачено умовами договору та специфікацією. Суд зазначив, що обов’язок покупця оплатити товар виникає лише після належного виконання продавцем усіх своїх зобов’язань. Також, суд відхилив податкову накладну як єдиний доказ поставки товару, вказавши, що вона має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання скаржника на неврахування попередніх висновків Верховного Суду, оскільки ці висновки стосувалися інших правовідносин. Суд також відхилив доводи про неналежне дослідження доказів, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Інво Юніон” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/95/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог банку до фізичної особи в межах справи про неплатоспроможність, які виникли на підставі кредитного договору в іноземній валюті, заборгованість за яким була стягнута за судовим рішенням.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій повинні були врахувати, що зобов’язання боржника виникли на підставі кредитного договору, який передбачав надання кредиту в іноземній валюті, і, відповідно, розмір грошових вимог кредитора має визначатися в національній валюті за курсом НБУ на дату подання заяви з вимогами. Суд наголосив, що наявність судового рішення про стягнення боргу не змінює природу зобов’язання як валютного, і суди повинні були дослідити умови кредитного договору щодо процентної ставки та періоду її нарахування, а також врахувати положення статті 625 ЦК України щодо нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд також вказав на необхідність врахування доводів щодо застосування позовної давності до вимог банку. Суд підкреслив, що судове рішення не породжує нове зобов’язання, а лише забезпечує примусове виконання вже існуючого, яке виникло з кредитного договору. Суд також зазначив, що суди не дослідили належним чином розрахунок заборгованості, наданий банком, та не надали оцінку умовам кредитного договору щодо процентної ставки.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог банку до боржника.
Справа №910/11815/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є витребування ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з незаконного володіння Закарпатської обласної ради об’єкта нерухомого майна – будівлі трансформаторної, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей об’єкт, а також припинення права власності відповідача на нього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки встановив, що між тими ж сторонами вже існував спір про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 910/6927/20, хоча провадження в ній було закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову. Верховний Суд підкреслив, що предмет і підстави позову в обох справах є ідентичними, оскільки обидва позови спрямовані на витребування одного й того ж майна з незаконного володіння відповідача, незважаючи на деякі відмінності в обставинах, зокрема, щодо рішення про державну реєстрацію права власності. Суд зазначив, що вимога про визнання протиправним рішення державного реєстратора не змінює суті спору, оскільки вона є похідною від основної вимоги про витребування майна. ВС наголосив, що повторне звернення до суду з тим самим спором між тими самими сторонами є неприпустимим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1460/25 від 16/12/2025
Предметом спору є вимога ПрАТ «Айбокс Банк» до ПрАТ «ВФ Україна» про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 6 365 910,00 грн.
У цій справі, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову банку, і Верховний Суд погодився з цими рішеннями. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, ймовірно, виходив з того, що банк не надав достатніх доказів на підтвердження безпідставності набуття коштів відповідачем. Можливо, були відсутні докази помилкового перерахування коштів або ж існували інші правові підстави для їх отримання ПрАТ «ВФ Україна». Також, суд міг врахувати доводи відповідача щодо правомірності отримання спірної суми. Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не вплинула на рішення суду, оскільки, очевидно, матеріали справи містили достатньо інформації для прийняття обґрунтованого рішення. Суд, ймовірно, ретельно дослідив обставини справи та застосував відповідні норми матеріального і процесуального права, щоб дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.
Суд ухвалив: касаційну скаргу ПрАТ «Айбокс Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №910/3268/22 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду про стягнення коштів, в той час, коли виконання рішення суду, на підставі якого видано наказ, було зупинено ухвалою Верховного Суду.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали дії приватного виконавця неправомірними, мотивуючи це тим, що ухвала Верховного Суду про зупинення виконання судового рішення не є перешкодою для відкриття виконавчого провадження, оскільки зупинення виконавчих дій можливе лише у відкритому виконавчому провадженні. Суд зазначив, що Закон “Про виконавче провадження” не містить положень, які б забороняли стягувачу звертатися до виконавця із заявою про вчинення виконавчих дій у випадку зупинення виконання рішення суду. Також, Верховний Суд підкреслив, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, а тому наказ, виданий на виконання цього рішення, підлягає прийняттю до виконання органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями з одночасним зупиненням виконавчих дій, що і було зроблено приватним виконавцем. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання судів попередніх інстанцій на пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону “Про виконавче провадження”, оскільки ця норма не підлягає застосуванню у даному випадку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення скарги Банку на дії приватного виконавця та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні скарги Банку.
Справа №990/248/25 від 04/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо нерозгляду дисциплінарної скарги на суддю у встановлений законом строк.
2. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувалася тим, що особа, яка подала дисциплінарну скаргу на суддю, не є безпосереднім учасником правовідносин щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а тому обставини дисциплінарного провадження не впливають на права та інтереси скаржника. Суд наголосив, що право на звернення зі скаргою не тотожне праву впливати на перебіг дисциплінарного провадження через судові оскарження. ВРП має дискреційні повноваження у дисциплінарних провадженнях, а закон чітко регламентує порядок оскарження рішень ВРП, не передбачаючи судового контролю на етапі попередньої перевірки скарги. Суд також врахував, що питання дисциплінарної відповідальності суддів пов’язане з гарантіями їх незалежності, а тому не може здійснювати контроль за органами, які ухвалюють рішення щодо відкриття дисциплінарної справи.
3. Суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
Справа №910/16204/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” договірних зобов’язань з оплати послуг, наданих ПрАТ “Харківенергозбут” із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ПрАТ “Харківенергозбут”, мотивуючи це тим, що ПрАТ “Укренерго” порушило грошове зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними без зауважень. Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання та способом захисту майнового права кредитора. Суд також вказав, що відсутність вини боржника не звільняє його від відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Суд відхилив аргументи ПрАТ “Укренерго” про фінансові труднощі та необхідність включення відповідних витрат до структури тарифу, підкресливши, що ці обставини не звільняють від обов’язку виконати договірні зобов’язання. Суд також зазначив, що зменшення суми процентів річних є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13963/21 від 10/12/2025
Предметом спору у справі є визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної організації про зміну підлеглості та нової редакції статуту, а також скасування розпорядження Чернівецької ОДА про реєстрацію змін.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що ані статут релігійної організації, ані закон не містять чіткої процедури прийняття до членів релігійної громади, а також порядку обліку та ведення реєстру членів. Верховний Суд підкреслив, що не можна ставити реалізацію права громади на вільну зміну підлеглості в залежність від згоди ієрарха релігійної організації, з якої громада має намір вийти. Суд також зазначив, що не можна ототожнювати членство у релігійній громаді та членство в органі управління – парафіяльних зборах, очолюваних настоятелем. Оскільки позивач не надав доказів, що жителі села, які проголосували за зміну канонічного підпорядкування, не є членами громади, суд застосував критерій територіального зв’язку, вважаючи його обґрунтованим за відсутності інших доказів. Суд відхилив посилання на парафіяльні збори, скликані настоятелем, як такі, що не входять до предмету доказування у цій справі.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №904/4326/20 від 10/12/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника ТОВ “ТОТАЛ” у зв’язку з доведенням товариства до банкрутства.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ліквідатора, оскільки для покладення субсидіарної відповідальності необхідно довести наявність всіх елементів правопорушення, включаючи об’єкт, суб’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторони. Суд зазначив, що ліквідатор не надав достатніх доказів, які б підтверджували конкретні дії або бездіяльність засновників та керівника, що призвели до банкрутства ТОВ “ТОТАЛ”, а також не довів причинно-наслідковий зв’язок між їх діями та неплатоспроможністю підприємства. Суд підкреслив, що ліквідатор не провів детальний аналіз фінансово-господарського стану боржника та не надав висновок за результатами такого аналізу. Суд також зазначив, що ліквідатор не довів, що відповідачі приймали ключові рішення з порушенням принципів добросовісності та розумності, або що вони використовували майно боржника у власних інтересах на шкоду кредиторам. Суд вказав, що ліквідатор не надав доказів, які б підтверджували умисні дії або бездіяльність відповідачів, спрямовані на доведення ТОВ “ТОТАЛ” до банкрутства.
3. Суд залишив касаційну скаргу ліквідатора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15224/24 від 16/12/2025
Предметом спору є стягнення коштів з Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства «СФЕРА ПЛАСТ».
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Відсутність мотивувальної частини не дає змоги зрозуміти, чому саме Верховний Суд погодився з висновками попередніх судів. Неможливо визначити, які доводи скаржника були відхилені та чому. Також неможливо зрозуміти, чи відступає суд від попередньої правової позиції.
Суд ухвалив: касаційну скаргу Приватного підприємства «СФЕРА ПЛАСТ» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/3456/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Львівської обласної прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не довів наявності таких обставин, які б не були відомі на час розгляду справи та могли суттєво вплинути на рішення суду. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на час розгляду справи, бути невідомими заявнику та мати істотне значення для справи, чого в даному випадку не було встановлено. Крім того, суд підкреслив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є переоцінкою доказів, які вже були оцінені судом, і не може бути використаний як замаскована апеляційна процедура. Суд врахував, що Верховний Суд вже розглядав питання юрисдикції у цій справі та визначив її як господарську.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/18250/16 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, а також закриття провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що ліквідатор вчинив усі необхідні дії для виявлення активів банкрута, а кредитори не довели, які саме дії ліквідатор мав вчинити, але не вчинив, і як це вплинуло на формування ліквідаційної маси. Суд зазначив, що апеляційний суд безпідставно врахував наявність невирішених судових спорів за участі боржника, оскільки вони не впливають на формування ліквідаційної маси. Також, суд вказав на відсутність підстав для покладення субсидіарної чи солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника, оскільки не було встановлено фактів доведення до банкрутства, приховування банкрутства чи порушення строку звернення до суду із заявою про банкрутство. Крім того, суд врахував, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство у 2016 році, чинне законодавство не передбачало можливості покладення солідарної відповідальності на керівника за порушення строку звернення до суду із заявою про банкрутство. Суд також взяв до уваги рішення зборів кредиторів про визнання повноти дій ліквідатора та схвалення ліквідаційного балансу.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.
Справа №910/6774/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки та зустрічні вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення умов цього ж договору.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими зустрічний позов ТОВ “РЕЧІ” було залишено без розгляду. Суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але не забезпечив явку уповноваженого представника, не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд підкреслив, що за таких обставин, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, суд має імперативний обов’язок залишити позов без розгляду. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не роз’яснив наслідки неявки в судове засідання, оскільки в ухвалі про прийняття зустрічної позовної заяви такі наслідки були чітко вказані. Суд касаційної інстанції підкреслив, що положення про залишення позову без розгляду є імперативними і не залежать від того, чи була явка позивача обов’язковою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “РЕЧІ” без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №911/787/19 (911/1119/23) від 09/12/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишніх посадових осіб та пов’язані з ними компанії за доведення до банкрутства ТОВ “Компанія надійних людей та розвитку”.
2. Суд обґрунтував рішення тим, що колишні посадові особи та засновники ТОВ “Компанія надійних людей та розвитку”, діючи в інтересах ТОВ “Сіті Стар Груп”, здійснили дії, які призвели до втрати товариством активів і неможливості погашення кредиторської заборгованості, зокрема, вивели право користування земельною ділянкою на ТОВ “Сіті Стар Груп”, що було підконтрольне тим самим особам. Суд зазначив, що ці дії мали ознаки умисного погіршення фінансового стану підприємства та ухилення від виконання зобов’язань перед кредиторами. Суд також врахував, що колишнє керівництво не передало ліквідатору фінансову документацію, що унеможливило належне проведення ліквідаційної процедури. Суд вказав, що відповідачі не спростували наявність причинно-наслідкового зв’язку між їхніми діями та банкрутством товариства, а також не довели свою добросовісність. Суд підкреслив, що субсидіарна відповідальність є механізмом захисту прав кредиторів і недопущення використання юридичної особи для уникнення боргів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів у розмірі 1 774 039,27 грн – без змін.
Справа №922/2167/23 (922/753/25) від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність часткового скасування податкового повідомлення-рішення, враховуючи мораторій на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство боржника; суд зазначив, що мораторій поширюється на грошові зобов’язання, термін виконання яких настав до дати введення мораторію, але не на поточні зобов’язання, які виникли після цієї дати; суд вказав, що штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, термін сплати яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство, не можуть бути застосовані після цієї дати; суд підкреслив, що штрафні санкції, термін виконання яких настав після введення мораторію, є правомірними; суд також врахував, що платник податків не звертався до контролюючих органів для підтвердження неможливості виконання зобов’язань через форс-мажорні обставини, а також не надав доказів, що протягом спірного періоду він був об’єктивно позбавлений можливості здійснити реєстрацію в ЄРПН; суд підкреслив, що сплата штрафних санкцій є грошовим зобов’язанням.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/166/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок, оскільки орендар використовував їх не за цільовим призначенням.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який встановив, що фермерське господарство використовувало земельні ділянки водного фонду, надані в оренду для рибогосподарських потреб, для вирощування сільськогосподарських культур, зокрема соняшника та пшениці. Аргументи орендаря про проведення меліоративних заходів (літування) з метою покращення умов для риби були відхилені, оскільки не було надано достатніх доказів необхідності такого тривалого періоду літування (понад 8 років). Суд зазначив, що прокурор надав більш переконливі докази нецільового використання землі, ніж орендар докази на спростування цих обставин. Також суд касаційної інстанції вказав, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судом апеляційної інстанції, і що доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку обставин справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не забороняв літування ставків взагалі, а лише констатував порушення умов договору оренди в конкретному випадку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок – без змін.
Справа №910/10798/23 від 11/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено заяву ОСББ про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суди, оцінивши надані докази та врахувавши складність справи, обсяг наданих послуг, дійшли висновку про завищений розмір витрат, заявлених до відшкодування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що витрати на правничу допомогу мають бути обґрунтованими, пропорційними предмету спору та відповідати критерію розумної необхідності. Суд також зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд касаційної інстанції також відмітив, що послуги з виготовлення копій документів та інші технічні операції не мають характеру самостійної юридичної послуги, а є організаційно-технічним процесом, що є невід’ємною частиною надання адвокатом правничої допомоги клієнту.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1635/25 від 03/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду у зв’язку з неналежним виконанням замовником зобов’язань по оплаті виконаних робіт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов підрядника, мотивуючи це тим, що замовник прийняв виконані роботи без зауважень, підписав акти виконаних робіт та частково оплатив їх вартість, але не здійснив остаточний розрахунок в повному обсязі. Суд зазначив, що припинення дії договору не звільняє замовника від обов’язку здійснити повний розрахунок за фактично виконані роботи. Суд також відхилив аргументи замовника щодо необхідності надання повного комплекту виконавчої документації як обов’язкової умови для остаточного розрахунку, оскільки договір не містив такої прямої умови, а часткова оплата робіт свідчить про відсутність претензій до документації на момент прийняття робіт. Суд касаційної інстанції вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/3115/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору було визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про зловживання комунальним підприємством монопольним становищем на ринку оренди торгових місць.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що АМКУ не повністю з’ясував обставини справи, зокрема, не обґрунтував виключення з аналізу ринку послуг оренди торгових місць у магазинах, що є важливим для визначення меж товарного ринку та монопольного становища підприємства. Суд наголосив, що рішення АМКУ має бути максимально вичерпним і ґрунтуватися на повному дослідженні всіх факторів, що впливають на конкуренцію на ринку. Також, ВС підкреслив, що АМКУ не довів, що підприємство зловживало своїм становищем, встановлюючи необґрунтовані ціни. Суд зазначив, що господарські суди повинні перевіряти правильність застосування органами АМКУ відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
Справа №914/3456/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення Господарського суду Львівської області за нововиявленими обставинами у справі про стягнення з Львівської обласної прокуратури матеріальної та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався заявник, не відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначеним Господарським процесуальним кодексом України, а фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже були оцінені судом при розгляді справи. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, бути невідомими заявнику на той час та бути істотними для справи, тобто такими, що могли б вплинути на рішення суду. У даному випадку, заявнику було відомо про відсутність договірних відносин між ним та відповідачем ще на момент подання позову, а отже, ця обставина не може вважатися нововиявленою. Крім того, Верховний Суд вже розглядав питання юрисдикції цього спору і визнав, що він підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №914/1701/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Фенікс-Долина Інновацій” за ініціативою ТОВ “Проектно-будівельні рішення”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність спору про право між кредитором і боржником, оскільки боржник заперечував обсяг і вартість виконаних робіт за договором підряду, посилаючись на їх неналежну якість та завищення обсягів, що підтверджується актом комісійного обстеження та претензійною перепискою сторін. Суд зазначив, що наявність підписаних актів приймання-передачі робіт не позбавляє замовника права заперечувати обсяг та вартість виконаних робіт, особливо коли умовами договору передбачена можливість затримання або зменшення оплати у разі виявлення недоліків. Також, суд врахував, що боржник повідомив про кримінальне провадження щодо можливого зловживання колишнім керівником при підписанні актів. Суд підкреслив, що в таких обставинах неможливо визначити подані кредитором акти беззаперечним доказом обсягу та вартості робіт, а отже, і дійсний розмір грошового зобов’язання. Суд касаційної інстанції вказав на обов’язок кредитора довести обґрунтованість своїх вимог, а за наявності мотивованих сумнівів – на необхідність підвищеного стандарту доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Проектно-будівельні рішення” без задоволення, а постанову апеляційного суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Фенікс-Долина Інновацій” – без змін.
Справа №906/1182/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства у зв’язку з прийняттям рішення про його приватизацію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки було встановлено, що 100% статутного капіталу підприємства належить державі, і Фондом державного майна України було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу цього підприємства. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України “Про приватизацію державного і комунального майна” та Кодексом України з питань банкрутства, прийняття рішення про приватизацію державного підприємства є безумовною підставою для закриття провадження у справі про його банкрутство, незалежно від стадії провадження. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що приватизується не саме підприємство, а лише його майновий комплекс, оскільки, на думку суду, законодавець ототожнює юридичну особу та її єдиний майновий комплекс як об’єкт приватизації. Суд також відхилив аргументи про те, що рішення про приватизацію оскаржується в судовому порядку, оскільки це не є перешкодою для закриття провадження у справі про банкрутство. Суд розцінив дії скаржника як зловживання процесуальними правами, оскільки скаржник подав численні клопотання в день судового засідання, що було розцінено як спроба затягнути розгляд справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/58/25 від 02/12/2025
1. Предметом спору було оскарження рішення Луцької міської ради про відмову ФОП Зязюк О.О. в укладенні договору оренди землі на новий строк та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні позову ФОП Зязюк О.О., виходячи з наступного:
* Суд апеляційної інстанції встановив, що Луцька міська рада правомірно відмовила у поновленні договору оренди, оскільки рада розглянула заяву позивача та вмотивовано відмовила, пославшись на відсутність об’єктів нерухомого майна у власності позивача на ділянці, закінчення строку дії паспорту прив’язки тимчасової споруди та використання ділянки не за цільовим призначенням.
* ВС зазначив, що обставини даної справи відрізняються від обставин справи № 906/1314/21, на яку посилалась скаржниця, оскільки в останній справі рада фактично не розглядала лист-повідомлення орендаря з проєктом додаткової угоди.
* ВС підкреслив, що у даній справі позивач пропонував укласти договір оренди на новий строк 5 років, тоді як попередньою додатковою угодою строк оренди було продовжено лише на 1 рік, що свідчить про відсутність згоди сторін щодо істотних умов договору.
* ВС наголосив, що не має права переоцінювати обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, а лише перевіряє дотримання ними норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ФОП Зязюк О. О. без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №914/2227/24 від 26/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності шляхом знесення самовільно збудованої огорожі та інших об’єктів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що Львівська ОДА, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння. Суд встановив, що відповідач, ОК ЖБК “Брюгге”, під час будівництва житлового будинку самовільно встановив огорожу на частині суміжної земельної ділянки, що належить до земель оборони, чим створив перешкоди у користуванні цією ділянкою. Суд зазначив, що для вирішення спору не має значення наявність у відповідача прав на іншу земельну ділянку, оскільки предметом доведення є саме неправомірність дій відповідача щодо самовільного зайняття частини державної землі. Суд також вказав на помилкове застосування судом першої інстанції статті 376 ЦК України, оскільки спір не стосується нерухомого майна. В результаті, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим позов про усунення перешкод шляхом знесення самовільно збудованих об’єктів.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, змінивши при цьому мотивувальну частину рішення.
Справа №910/3083/25 від 26/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Укрінтеренерго” на користь ПрАТ “Закарпаттяобленерго” інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, виходячи з того, що факт неналежного виконання ДП “Укрінтеренерго” зобов’язань за договором встановлено попередніми судовими рішеннями, які набрали законної сили. Суд зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних є мірою відповідальності, яка носить компенсаторний характер і пов’язана зі знеціненням грошей, а не штрафною санкцією, тому підстави для їх зменшення відсутні. Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність врахування фінансового стану відповідача та його участі в забезпеченні обороноздатності, оскільки вони не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є мінімальним розміром процентів, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, і цей розмір не підлягає зменшенню судом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ДП “Укрінтеренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, частково задовольнивши заяву ПрАТ “Закарпаттяобленерго” про розподіл судових витрат, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню.
Справа №145/251/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що працівницю було звільнено за прогул без поважних причин, проте, як встановив апеляційний суд, працівниця не була належним чином повідомлена про допуск до роботи після скасування попереднього наказу про відсторонення, а отже, її відсутність на роботі не може вважатися прогулом. Суд врахував, що роботодавець тричі видавав накази про допуск працівниці до роботи, але фактично не забезпечив їй можливості приступити до виконання своїх обов’язків. Також, суд взяв до уваги, що у період, коли працівницю було звільнено, тривав судовий розгляд щодо законності її відсторонення від роботи, що свідчить про поважність причин її відсутності на роботі. Суд апеляційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу добросовісності у трудових відносинах та необхідності належного повідомлення працівника про рішення, які стосуються його трудових прав. Суд зазначив, що роботодавець не надав належних доказів того, що працівниця була повідомлена про допуск до роботи, а тому її звільнення є незаконним.
3. Суд визнав звільнення працівниці незаконним, поновив її на посаді та стягнув з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Справа №523/16532/21 від 10/12/2025
Предметом спору є клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі про визнання права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житлом.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи клопотання, звернув увагу на те, що ОСОБА_1 пропустила строк подання доказів щодо витрат на правничу допомогу в апеляційній та касаційній інстанціях, але визнав причини пропуску поважними, оскільки постанову касаційного суду було отримано лише за кілька днів до подання клопотання. Щодо витрат в апеляційній та касаційній інстанціях, суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки не було надано додаткових угод до договору про надання правової допомоги, які б підтверджували збільшення гонорару адвоката у зв’язку з переглядом справи у цих інстанціях. Щодо витрат у суді першої інстанції, суд зазначив, що їх не було вирішено попереднім рішенням, і, враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 та відсутність заперечень з боку відповідача, вирішив задовольнити клопотання частково, зменшивши суму до 4 000,00 грн. Суд також послався на принцип змагальності та пропорційності у цивільному судочинстві.
Суд частково задовольнив клопотання ОСОБА_1, стягнувши з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Справа №354/417/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування прокуратурою земельної ділянки у відповідача на користь держави, оскільки прокуратура вважає, що ділянка вибула з державної власності незаконно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, мотивуючи це тим, що прокурор не надав доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, як це передбачено змінами до ЦПК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Верховний Суд наголосив, що обов’язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду поширюється лише на випадки витребування майна у добросовісного набувача. Водночас, у позовній заяві прокурор стверджував про недобросовісність набуття відповідачем спірної земельної ділянки, вказуючи на те, що відповідач, з огляду на об’єктивні ознаки ділянки, не міг не знати про незаконність її вибуття з державної власності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що питання про добросовісність чи недобросовісність набувача має вирішуватися судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, і якщо буде встановлено недобросовісність, то положення про обов’язкове попереднє внесення вартості майна на депозитний рахунок суду не застосовуються.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №525/290/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є визнання фіктивним розірвання шлюбу, яке було здійснено за спільною заявою подружжя у відділі державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що після розірвання шлюбу колишнє подружжя продовжувало проживати однією сім’єю, вело спільний побут, мало спільний бюджет, взаємне матеріальне забезпечення, а також взаємні права та обов’язки. Суд зазначив, що позивачка не надала належних доказів того, що після розірвання шлюбу у колишнього подружжя не було наміру припинити шлюбні відносини. Суд також врахував, що чоловік особисто підписав заяву про розірвання шлюбу, виявивши свою волю на припинення шлюбних відносин, і не оскаржував цю заяву. Доводи позивачки про те, що чоловік проходив військову службу, а вона перебувала за кордоном, не підтверджують факт продовження шлюбних відносин після розірвання шлюбу. Також, суд врахував, що перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивачки не доводить, що ці кошти спрямовувалися на забезпечення фінансової стабільності союзу, оскільки у позивачки проживав неповнолітній син чоловіка, і кошти могли перераховуватися на його потреби.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги.
Справа №703/3089/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітніх дітей після розлучення батьків.
2. Суд відмовив у задоволенні позову матері про визначення місця проживання дітей з нею, оскільки обидва батьки мають бажання та можливості для виховання дітей, але висновок органу опіки та піклування, а також думка самих дітей свідчать про їх більшу прихильність до батька. Суд врахував, що діти звикли до навчальних закладів за місцем проживання з батьком, мають там друзів, і батько створив належні умови для їхнього розвитку. Суд також взяв до уваги, що зміна місця проживання може негативно вплинути на психологічний стан дітей та їхні соціальні зв’язки. Суд зазначив, що рівність прав батьків є похідною від інтересів дитини, і в даному випадку найкращим інтересам дітей відповідає проживання з батьком. Суд також врахував, що позивачка не надала доказів, які б свідчили про неналежне виконання батьком своїх обов’язків або про перешкоджання спілкуванню дітей з матір’ю.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивачки.
Справа №368/523/23 від 08/12/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою, оскільки заявник не надав достатньо доказів, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи в місці її постійного проживання протягом року, а також не довів, що були вичерпані всі можливості для встановлення її місцезнаходження; суди попередніх інстанцій встановили, що батько заявника виїхав на заробітки до росії і з 2016 року не виходив на зв’язок, проте сам факт втрати зв’язку не є достатньою підставою для визнання особи безвісно відсутньою; суди також врахували, що заявник не надав доказів вжиття заходів для з’ясування причин відсутності батька за останнім відомим місцем проживання; Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/14826/23 від 08/12/2025
1. Предметом спору є визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідачки не були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції, що позбавило їх можливості подати свої заперечення та докази. Суд апеляційної інстанції прийняв додаткові докази, які свідчать про тривалий конфлікт між сторонами щодо користування квартирою та про те, що позивач чинить перешкоди відповідачкам у користуванні житлом. Також, суд врахував, що відповідачки не втратили інтерес до спірної квартири, про що свідчить їхня заява до органу приватизації. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і не знайшов підстав для переоцінки доказів, враховуючи, що апеляційний суд належним чином дослідив та оцінив їх у сукупності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не є судом факту, а є судом права і не переоцінює докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №462/7681/23 від 12/12/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, а саме через перебування на військовій службі у зв’язку з мобілізацією, що є об’єктивною та непереборною перешкодою. Суд також врахував, що відповідачка подала заяву про прийняття спадщини, не дотримавшись черговості спадкування та приховавши інформацію про наявність спадкоємця першої черги (позивача). Суд зазначив, що перебування на військовій службі у зв’язку з мобілізацією під час дії воєнного стану є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суд також взяв до уваги недотримання відповідачкою вимог закону щодо звернення із заявою про прийняття спадщини із дотриманням черговості спадкування та строку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями. Суд відхилив аргументи відповідачки про те, що позивач міг подати заяву про прийняття спадщини іншими способами, оскільки перебування на військовій службі значно обмежувало його можливості.
3. Суд вирішив задовольнити позов ОСОБА_1 та визначив йому додатковий строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини.
Справа №441/1023/16-ц від 12/12/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права власності на господарські споруди за відповідачами, оскільки позивач вважає, що ці споруди належать їй.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що спірні господарські споруди належать позивачу і ніколи не входили до складу домоволодіння відповідачів, спираючись на інвентаризаційні справи та генеральний план земельної ділянки. Важливим аргументом було те, що в попередніх судових рішеннях вже було встановлено, що ці споруди є складовою частиною будинку позивача, і ці обставини мають преюдиційне значення для даної справи. Суд також врахував, що правонаступник одного з відповідачів зобов’язаний дотримуватися всіх дій, вчинених його попередником у процесі. Відхилено доводи касаційної скарги про необґрунтовану відмову у витребуванні доказів, оскільки суди попередніх інстанцій вже оцінили ці докази в попередніх справах, а повторна їх оцінка порушує принцип правової визначеності. Також суд не знайшов підстав для скасування рішення через розгляд справи за відсутності адвоката, оскільки відповідач не повідомив про причини своєї неявки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №753/10327/21 від 08/12/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на його думку, неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які має довести позивач. Суд зазначив, що невиконання рішення суду саме по собі не може ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки не втрачена можливість виконання судового рішення в майбутньому. Щодо моральної шкоди, суд врахував встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема тривалість невиконання судових рішень та характер допущеної посадовими особами виконавчої служби бездіяльності, та визнав обґрунтованим часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості. Суд також підкреслив, що розмір відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ не обумовлений співвідношенням з мінімальним розміром заробітної плати, а визначається з урахуванням загальних засад доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №382/1370/21 від 15/10/2025
1. Предметом спору є переведення прав покупця за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі та усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення орендаря.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи спір, зазначив, що для захисту переважного права наймача на придбання орендованого майна належним способом є переведення на нього прав та обов’язків покупця, але при цьому об’єкт оренди та об’єкт купівлі-продажу мають бути ідентичними, чого в даній справі не було дотримано, оскільки ТОВ «Манад» орендувало лише частину будівлі, а вимагало переведення прав покупця на всю будівлю; крім того, суд вказав, що встановлення спільної часткової власності на предмет оренди не є автоматичною підставою для припинення договору оренди, якщо інше не передбачено самим договором, а оскільки договір оренди не містив такої умови, то він продовжує діяти. Суд також врахував, що не було доведено належними доказами факту завдання збитків власнику приміщення, оскільки не було надано доказів, що підтверджують вимоги про стягнення з ТОВ «Манад» суми сплачених комунальних послуг. Суд касаційної інстанції наголосив на принципі диспозитивності цивільного процесу, зазначивши, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, і не може самостійно змінювати предмет та підстави позову.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Манад», скасувавши рішення апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та змінивши рішення судів попередніх інстанцій в мотивувальних частинах.
Справа №482/1058/20 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок у відповідача, оскільки позивач вважає, що має право довічного успадковуваного володіння цими землями.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що згідно із законодавством, яке регулювало земельні відносини на момент виникнення спору, після отримання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та державної реєстрації такого господарства, землекористувачем стає саме господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Суд зазначив, що позивач, як засновник фермерського господарства, не має особистого суб’єктивного права на спірні земельні ділянки, оскільки вони були виділені для ведення господарської діяльності фермерським господарством як юридичною особою. Суд також врахував, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач передав до земельного фонду ФГ «Надія» речове право на землю у меншому обсязі, ніж набуте ним на підставі рішення Новоодеської районної ради Миколаївської області від 05 квітня 1991 року. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на ці обставини та норми законодавства, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позову.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині витребування земельної ділянки та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
Справа №524/8992/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно (1/3 частки будинку та земельної ділянки) в порядку спадкування за законом, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів родинного зв’язку між позивачем та померлим спадкодавцем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що для визнання права власності на спадкове майно, позивач повинен був спочатку встановити факт батьківства у судовому порядку, оскільки його походження від спадкодавця не було засвідчено органом державної реєстрації актів цивільного стану. Суд зазначив, що вимога про встановлення факту батьківства є основною у такому спорі, оскільки вона є підставою для внесення змін до актового запису про народження. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з апеляційним судом в тому, що незвернення спадкодавця за життя з позовом про визнання батьківства виключає можливість встановлення цього факту після його смерті у спорі щодо спадкування. Суд касаційної інстанції наголосив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім’ю України.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №676/4537/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою державного виконавця, який не був залучений до справи.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Кам’янець-Подільського відділу державної виконавчої служби. Суд виходив з того, що згідно з процесуальним законодавством, а саме статтею 370 ЦПК України, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження, оскільки всі доводи, наведені у скарзі державного виконавця, вже були розглянуті апеляційним судом під час попереднього апеляційного розгляду справи за скаргою іншої особи. Суд зазначив, що тотожність висновків визначається шляхом логічного співставлення аргументів за їх змістовним співпадінням. Також, суд вказав, що заявник не спростував наявність підстав для застосування частини п’ятої статті 370 ЦПК України. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними нормами, спрямованими на уникнення зловживань та забезпечення остаточності судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №761/28458/23 від 10/12/2025
Предметом спору є заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами: по-перше, строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення було поновлено, оскільки представник відповідача подав її протягом п’яти днів після отримання рішення суду через систему “Електронний суд”; по-друге, суд врахував, що заявник при поданні касаційної скарги зазначив орієнтовний розмір витрат, який не включав додатковий гонорар за ухвалення рішення на користь клієнта, і не пояснив причини цього; по-третє, заявник не обґрунтував зв’язок усної консультації, наданої клієнту після розгляду справи, з самим розглядом справи. Зважаючи на це, суд визнав підтвердженим розмір витрат на професійну правничу допомогу лише в сумі 5 800,00 грн, виходячи з наданих доказів та заперечень позивача. Суд також зазначив, що позивач не обґрунтувала неспівмірність цих витрат.
Суд ухвалив частково задовольнити заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 800,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №615/1064/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, а також поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині поділу житлового будинку, оскільки апеляційний суд не врахував важливі аргументи касаційної скарги щодо режиму спірного будинку, зокрема, чи було здійснено самочинне будівництво або реконструкцію, та які характеристики має об’єкт поділу на момент розгляду справи. Суд зазначив, що апеляційний суд не відхилив ці доводи, як того вимагає процесуальний закон, і не встановив, на який саме об’єкт позивач просив визнати право спільної власності. Крім того, суди не врахували, що до складу майна, яке підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне на час розгляду справи. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання засад добросовісності та розумності у сімейних відносинах, а також на необхідності ефективного захисту порушених прав. Також, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що суди повинні досліджувати предмет та підстави позову, а також позовні вимоги, заявлені позивачем.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині поділу житлового будинку та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №757/10435/24-ц від 08/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту народження батька заявниці на території України, що має юридичне значення для оформлення громадянства України за територіальним походженням.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що надані заявницею документи, а саме архівний витяг та копія запису акта про народження батька, не підтверджують факту його народження саме на території України, оскільки в них вказано лише місце проживання, а не місце народження. Суд зазначив, що заявниця не надала інших доказів, які б підтверджували місце народження її батька. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції свідоцтва про одруження та свідоцтва про смерть батька, оскільки ці докази не були подані до суду першої інстанції або були подані з порушенням процесуальних строків. Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд є судом права, а не факту. Суд вказав, що не може самостійно встановлювати обставини справи або переоцінювати докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №565/1545/24 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення цієї заяви без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відповідачу було відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Суд зазначив, що кожна сторона несе ризик, пов’язаний з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Також, суд вказав, що причини пропуску строку звернення до суду можуть вважатися поважними, якщо вони об’єктивно унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, виникли незалежно від волі особи та підтверджуються належними доказами. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що юридична необізнаність сторони та перебування її адвоката у відпустці не є поважними причинами для поновлення пропущеного строку. Крім того, суд врахував, що відповідач не була позбавлена можливості звернутися до іншого фахівця для отримання правової допомоги. **** Суд зазначив, що відступає від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №357/1582/23 від 12/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених між ТОВ «Оксамитовий Шлях 2019» та фізичною особою, та повернення цих транспортних засобів товариству.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що, незважаючи на можливі порушення у процедурі підписання документів від імені ТОВ «Оксамитовий Шлях 2019», фактична воля власника компанії була спрямована на продаж транспортних засобів, і покупець діяв добросовісно, розумно покладаючись на надані йому документи та запевнення. Суд врахував, що покупець не знав про обмеження повноважень директора товариства та мав підстави вважати, що директор діє правомірно на основі наданих рішень власника. Суд також взяв до уваги, що власник товариства отримав кошти від продажу, що свідчить про схвалення угоди. Крім того, суд розцінив дії власника товариства, який намагався оскаржити угоду, як недобросовісні, оскільки це суперечило його попереднім діям та запевненням, на які покладався покупець.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Оксамитовий Шлях 2019» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №750/6682/23 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за комунальні послуги, де позивач намагався оскаржити рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який повернув апеляційну скаргу, оскільки заявник не усунув недоліки, а саме не сплатив судовий збір. Суд зазначив, що хоча Закон України “Про захист прав споживачів” звільняє споживачів від сплати судового збору у справах про захист їх прав, у даному випадку позов містив вимоги, які не стосуються безпосередньо захисту прав споживача, зокрема, вимогу про захист персональних даних, а також оскаржувалась зустрічна вимога про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Суд також врахував, що заявник просив застосувати аналогію закону щодо звільнення від сплати судового збору за оскарження незаконних дій суду, але це не було застосовано, оскільки спір не стосувався оскарження дій органу державної влади. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково зазначив про майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, але це не призвело до порушення основних засад судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №344/2910/23 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло в частині включення до приватизованої квартири площі загального користування (коридору) в багатоквартирному будинку.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що приміщення загального користування в багатоквартирному будинку перебувають у спільній власності всіх співвласників в силу закону, і для їх приватизації необхідна згода всіх співвласників. Суди не з’ясували, чи було здійснено перепланування квартири з приєднанням частини допоміжного приміщення (коридору) за згодою всіх співвласників будинку. Також, суди не надали належної оцінки тому факту, що в технічному паспорті зазначено лише про включення 1/3 площі коридорів загального користування до загальної площі квартири, без зазначення, що ці коридори залишаються у спільному користуванні. Крім того, суд не надав належної оцінки заяві про застосування строків позовної давності. Суд зазначив, що для ефективного захисту прав співвласників багатоквартирного будинку може бути застосовано такий спосіб захисту, як визнання недійсним рішення про приватизацію та свідоцтва про право власності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/27113/23 від 08/12/2025
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування у зв’язку з викраденням автомобіля, застрахованого за договором КАСКО.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову, оскільки встановив, що викрадений автомобіль позивача було знайдено, хоча і з перебитими VIN-кодами, що свідчить про відсутність страхового випадку “незаконне заволодіння”. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок експерта, який вказував на наявність оригінального VIN-коду автомобіля позивача на знайденій машині, а також інформацію з реєстрів, що підтверджувала знаходження автомобіля з VIN-кодом, вказаним у страховому полісі, за межами України, що вказувало на можливе існування автомобіля-двійника. Суд також зазначив, що страхова компанія не може нести відповідальність за дії слідчих органів, у яких перебуває знайдений автомобіль. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, наголосивши, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №354/1754/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки суди не врахували, що прокурор обґрунтовував позов недобросовісністю набувачів земельних ділянок, а отже, положення частини п’ятої статті 390 Цивільного кодексу України (щодо обов’язкового попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду у разі витребування майна у добросовісного набувача) не підлягають застосуванню. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що положення Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача” в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна застосовуються до спірних правовідносин, незважаючи на те, що прокурор стверджував про недобросовісність відповідачів. Верховний Суд підкреслив, що питання про добросовісність/недобросовісність набувача може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Суд також наголосив, що обов’язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права і поширюється лише на випадки витребування майна у добросовісного набувача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №645/4927/17 від 15/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною розписки, написаної від імені позивача.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач повторно не з’явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності; суди попередніх інстанцій врахували, що явка позивача була визнана обов’язковою для надання особистих пояснень щодо предмету спору, а також те, що позивачем заявлялись клопотання про проведення експертизи, допит свідків, долучення письмових доказів, що свідчить про необхідність його участі в процесі; суди також зазначили, що позивач не скористався можливістю брати участь у засіданнях в режимі відеоконференції; суди підкреслили, що залишення позову без розгляду є заходом для дисциплінування позивача та забезпечення дотримання строків розгляду справи, а також захисту інтересів відповідача; суди також взяли до уваги тривалий строк розгляду справи, яка була подана ще у 2017 році, та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №303/5581/20 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визначення правового режиму майна, набутого подружжям під час шлюбу, а саме: чи є воно спільною сумісною власністю, що підлягає поділу, чи особистою приватною власністю одного з подружжя.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та не всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, не було враховано, що обидва члени подружжя здійснювали підприємницьку діяльність під час шлюбу, і не було встановлено, чи використовував позивач особисті кошти, а не спільні кошти подружжя, для придбання спірного майна. Суд наголосив, що презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, але тягар доказування покладається на того з подружжя, хто її спростовує, і надані позивачем документи не містили інформації про те, що кошти, витрачені на придбання майна, були його особистими. Також, суди не обґрунтували співмірність втручання у право власності на майно.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №523/11984/20 від 03/12/2025
1. Предметом спору є визначення способу участі батька у вихованні дитини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, зокрема, не врахував факти можливого домашнього насильства з боку батька, не з’ясував, чи відповідає встановлений графік спілкування інтересам дитини, її стану здоров’я та психоемоційному стану, а також не встановив дійсне місце проживання батька. Суд наголосив на необхідності врахування інтересів дитини як пріоритетних, а також на важливості перевірки фактів домашнього насильства при вирішенні спорів щодо виховання дітей. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам матері про можливі ризики для дитини при спілкуванні з батьком без її присутності, враховуючи попередні випадки насильства. Суд також вказав на формальний підхід апеляційного суду, який не врахував конкретні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, наданим сторонами.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №127/38666/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Вінницької міської ради грошових коштів у розмірі гарантійного внеску, який належав померлому спадкодавцю позивачів, як спадкоємцям першої черги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за які було сплачено гарантійний внесок, був укладений у порядку приватизації комунального майна, що регулюється Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна». Суд зазначив, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, за загальним правилом, належать до господарської юрисдикції незалежно від суб’єктного складу сторін спору. Посилання позивача на те, що спір виник зі спадкових правовідносин, відхилено, оскільки позивачі вже отримали свідоцтва про право на спадщину на гарантійний внесок, і спору щодо цього між сторонами немає. Суд також врахував, що пред’явлення позову фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/8965/13-ц від 10/12/2025
Предметом спору є визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, зобов’язання вчинити дії та виселення особи з квартири, приватизованої за її участю.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідачка була зареєстрована та проживала у спірній квартирі за згодою попередньої власниці, що давало їй право на приватизацію житла. Суд також врахував, що скасування рішення про опіку над попередньою власницею не є безумовною підставою для визнання приватизації недійсною, оскільки на момент приватизації відповідачка мала право на проживання в квартирі. Крім того, суд наголосив на тому, що оскарження приватизації після смерті попередньої власниці порушує принцип правової визначеності, оскільки відповідачка мала обґрунтовані очікування щодо стабільності її права власності. Суд також застосував “трискладовий тест” для оцінки втручання держави у право власності та дійшов висновку про непропорційність позбавлення відповідачки житла.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №161/6724/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги на дітей як одинокій матері та одноразової грошової допомоги багатодітним сім’ям.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідачка подала недостовірні дані в деклараціях про доходи та майновий стан, не вказавши наявність у власності двох транспортних засобів, що є підставою для відмови у призначенні соціальної допомоги. Суд зазначив, що виплата допомоги малозабезпеченим сім’ям не призначається, якщо у власності сім’ї є більше ніж один автомобіль, незалежно від кількості дітей у сім’ї. Договір купівлі-продажу одного з автомобілів, укладений у простій письмовій формі, не є доказом відчуження майна, оскільки не було здійснено перереєстрацію транспортного засобу. Суд також підкреслив, що подання недостовірних даних у декларації свідчить про недобросовісність отримувача соціальної допомоги, що є підставою для повернення надміру виплачених коштів. Доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків Верховного Суду у інших справах були відхилені, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №756/11475/13-ц від 10/12/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в рамках розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання, чи повинен суд вирішувати питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, і дійшов висновку, що ЦПК України не встановлює винятків із загальних правил про розподіл судових витрат для процедури заміни сторони виконавчого провадження. Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, якщо підтверджено обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість. Проте, у даній справі скаржниця не надала вчасно докази витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, як це передбачено процесуальним законодавством, і не обґрунтувала поважність причин їхнього неподання. Суд також зазначив, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не виникає внаслідок розгляду судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Справа №439/1225/14-ц від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на самочинне будівництво.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, вважаючи її помилковою, оскільки апеляційний суд не мав повноважень закривати апеляційне провадження з підстави його помилкового відкриття, навіть якщо встановив, що поновлення строку на апеляційне оскарження відбулося на підставі недостовірних даних, наданих прокурором. Замість цього, апеляційний суд мав визнати дії прокурора зловживанням процесуальними правами та залишити апеляційну скаргу без розгляду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що прокурор був обізнаний про рішення суду першої інстанції раніше, ніж ДІАМ, в інтересах якої він подав апеляційну скаргу, і що створення нового органу державної влади не зумовлює виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення після спливу строку на це оскарження. Аналогічно, перехід повноважень від сільської ради до міської ради не впливає на початок перебігу строку на апеляційне оскарження. **:** Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, сформульовані після подання касаційної скарги, та відступив від попередньої позиції щодо можливості закриття апеляційного провадження у подібних випадках.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив рішення про задоволення касаційної скарги прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та направивши справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №307/4851/22 від 09/12/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання дитини з батьком на підставі нотаріально посвідченого договору між батьками, з метою отримання батьком відстрочки від мобілізації.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки факт проживання дитини з батьком вже зафіксовано в нотаріально посвідченому договорі між батьками, що не відповідає вимогам ЦПК України, які забороняють дублювання вже встановлених фактів. Суд також зазначив, що мета встановлення факту (отримання відстрочки від мобілізації) не є достатньою підставою для встановлення юридичного факту в судовому порядку. Крім того, суд підкреслив, що проживання батьків окремо та визначення місця проживання дитини з батьком не означає самостійне виховання дитини батьком, а договір між батьками лише підтверджує виконання ними обов’язків щодо дитини, а не факт самостійного виховання. Суд вказав, що заявник не обґрунтував необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права в контексті спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/5956/23 від 26/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з матір’ю, керувався такими аргументами:
* Батько самовільно змінив місце проживання дитини без згоди матері та об’єктивних причин, що суперечить інтересам дитини.
* Мати з народження дитини піклувалася про неї, приділяла належну увагу, займалася її вихованням та розвитком.
* Мати не чинила перешкод батькові у спілкуванні з дитиною до моменту зміни ним місця проживання дитини.
* Відсутні належні докази домашнього насильства з боку матері.
* Думка дитини про бажання проживати з батьком може бути наслідком ізоляції від матері та впливу батька.
* Суд погодився з оцінкою судом першої інстанції висновків психологів, представлених батьком, вважаючи їх неналежними доказами.
* Суд зазначив, що створення одним із батьків перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею протягом тривалого часу руйнує зв’язки із сім’єю та суперечить сімейним цінностям.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю.
Справа №752/3735/22 від 08/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання адвокатських послуг, право вимоги за яким було відступлено позивачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено належними доказами факту надання адвокатським об’єднанням послуг відповідачу, а також не було надано документів, які б підтверджували право грошової вимоги, що перейшло до позивача за договором відступлення права вимоги. Суд зазначив, що умовами договору про надання правової допомоги не визначено конкретний перелік послуг, за які відповідач зобов’язаний сплатити гонорар у розмірі 8% від суми, а встановлення неустойки за правомірну відмову від виконання зобов’язання суперечить сутності неустойки як виду забезпечення виконання зобов’язання. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/427/22 від 15/12/2025
Предмет спору – визнання припиненими кредитних та іпотечних договорів, скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру та поновлення права власності позивача на цю квартиру.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, частково задовольнивши позов: скасував рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Легіон Агро», але відмовив у визнанні кредитних та іпотечних договорів припиненими, вилученні записів з реєстрів обтяжень та поновленні права власності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для реєстрації права власності за іпотекодержателем необхідна належна оцінка майна, якої в даному випадку не було проведено, оскільки оцінювач використав порівняльний підхід без виходу на об’єкт оцінки. Також суд врахував, що спірна квартира є місцем постійного проживання позивача, що унеможливлює її примусове відчуження згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд відмовив у визнанні договорів припиненими, оскільки позивачем не було надано доказів повної сплати заборгованості за кредитним договором, а вимога про вилучення записів з реєстрів є неефективним способом захисту.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №521/1636/14-ц від 10/12/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме стягувача, у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції та частково задовольнив заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні, оскільки на момент звернення до суду виконавче провадження щодо боржника було відсутнє; апеляційний суд врахував, що строки пред’явлення виконавчого листа до виконання не були пропущені, оскільки переривалися пред’явленням до виконання; суд касаційної інстанції зазначив, що заміна сторони у виконавчому провадженні має на меті ефективний захист порушених прав, а також вказав, що ТОВ “Укрдебт Плюс” надало достатні докази, які підтверджують перехід до нього права вимоги за кредитним договором від ПАТ “Дельта банк”; суд касаційної інстанції також врахував, що апеляційний суд ухвалив нове судове рішення за участю представника ОСОБА_1, що усунуло порушення, допущені судом першої інстанції щодо повідомлення боржника про розгляд справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №219/1062/22 від 26/11/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, а також зобов’язання вчинити певні дії щодо перегляду підстав звільнення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження в частині позовних вимог, пов’язаних зі скасуванням наказу про звільнення та стягненням матеріальної шкоди, оскільки ці вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного. Водночас, Верховний Суд підтвердив право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, як це передбачено законом. Суд зазначив, що хоча висновок експерта може бути орієнтиром при визначенні розміру моральної шкоди, остаточне рішення приймає суд, враховуючи всі обставини справи та вимоги розумності й справедливості. Суд також врахував, що позивач не надав достатніх доказів для збільшення розміру відшкодування понад встановлений законом мінімум.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі, але залишив без змін рішення про стягнення моральної шкоди у розмірі 521 729,00 грн.
Справа №756/7112/15-ц від 10/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання кредитного договору недійсним та визнання поруки припиненою.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості з поручителя, оскільки банк звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку з моменту настання строку виконання основного зобов’язання, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України. Суд також зменшив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника, враховуючи, що після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту нарахування відсотків, передбачених договором, є неправомірним, за винятком 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позичальник не довела підстав для визнання кредитного договору недійсним, оскільки не надала доказів введення її в оману щодо умов кредитування, а також підтвердила свою згоду з умовами договору, підписавши відповідні документи. Суд також зазначив, що вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу: скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості з поручителя, зменшив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника, та змінив мотивувальну частину рішень в частині відмови у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним і зустрічного позову про визнання поруки припиненою.
Справа №758/5090/24 від 01/12/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачці втратою її заяви про звільнення з роботи відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачці, оскільки суд першої інстанції не вирішив її клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи це тим, що позивачка вважає, що відповідач завдав шкоду її здоров’ю. Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції мав спочатку вирішити клопотання про звільнення від сплати судового збору, а в разі відмови – надати позивачці можливість сплатити збір у встановлений строк. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що сам по собі факт переживань, страждань, у яких, зокрема, виявляється моральна шкода, не означає, що ця шкода завдана внаслідок ушкодження здоров`я. Також Верховний Суд не погодився з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій незаконно, помилково, на власний розсуд визначили предмет позову як відшкодування шкоди, завданої втратою відповідачем оригіналу заяви про звільнення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа №357/12601/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову орендаря, оскільки орендодавець належним чином повідомив про небажання продовжувати договір оренди, що виключає переважне право орендаря на поновлення договору. Суд зазначив, що для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк необхідна наявність волевиявлення обох сторін. Також, суд врахував, що строк дії договору оренди закінчився до набрання чинності законом, який передбачав автоматичну пролонгацію договорів оренди в умовах воєнного стану, тому автоматична пролонгація не застосовується. Суд також взяв до уваги, що право власності, користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Суд визнав правомірним укладення договору оренди з новим орендарем, оскільки попередній орендар не мав переважного права на поновлення договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №334/7617/21 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки кредитний договір був укладений в іноземній валюті, а рішення третейського суду про стягнення заборгованості було винесено в гривнях, як еквівалент іноземної валюти. Суд зазначив, що інфляційні втрати стягуються лише у випадках прострочення виконання грошового зобов’язання, визначеного в національній валюті. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність рішення третейського суду встановлює розмір заборгованості відповідача перед позивачем, який відповідач не спростував у ході судового процесу. Суд касаційної інстанції також зазначив, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України (3% річних), за увесь час прострочення. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
