СПРАВА ЦААВА ТА ІНШІ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі Цаава та інші проти Грузії.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Грузію винною у порушенні кількох статей Конвенції про захист прав людини та основних свобод у зв’язку з розгоном демонстрації перед будівлею парламенту в Тбілісі в червні 2019 року. Справа стосувалася 26 заявників, більшість з яких були учасниками демонстрації або журналістами, які її висвітлювали, і всі вони отримали поранення під час розгону. Суд встановив порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) через непропорційне застосування сили поліцією, включаючи використання кінетичних ударних снарядів, та неефективне розслідування травм, отриманих заявниками. Крім того, Суд встановив порушення статей 10 (свобода вираження поглядів) та 11 (свобода мирних зібрань) щодо невиправданого застосування сили проти журналістів та демонстрантів. Суд наголосив на важливості захисту журналістів та забезпечення права на мирні зібрання.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення починається з вступу, в якому викладено передісторію справи та скарги заявників. У ньому детально описано факти демонстрації та індивідуальні обставини кожного заявника, включаючи отримані ними травми та поточне кримінальне розслідування. Далі в рішенні представлено відповідну правову базу, включаючи внутрішнє законодавство Грузії та міжнародні матеріали щодо застосування сили під час демонстрацій та захисту журналістів. Правове обґрунтування Суду стосується попередніх заперечень, висунутих урядом, а потім детального аналізу порушень статей 3, 10 та 11. Рішення завершується оцінкою статті 38 (зобов’язання держави надавати необхідні умови), статті 46 (виконання рішень) та статті 41 (справедлива сатисфакція), в якій викладено заходи, які Грузія має вжити, та компенсацію, присуджену заявникам.
**3. Основні положення для використання:**
* **Регулювання кінетичних ударних снарядів:** Суд наголосив на необхідності суворого регулювання використання кінетичних ударних снарядів під час демонстрацій, виклавши мінімальні вимоги до національних правових рамок, враховуючи їх технічні характеристики та потенційні ризики для здоров’я.
* **Захист журналістів:** Рішення підкреслює обов’язок Договірних держав мати ефективну систему захисту журналістів, особливо під час демонстрацій, забезпечуючи їм можливість виконувати свою роботу без невиправданого втручання.
* **Ефективне розслідування:** Суд наголосив на важливості проведення ефективних та своєчасних розслідувань заяв про неналежне поводження з боку правоохоронних органів, забезпечуючи підзвітність та запобігаючи безкарності.
* **Індивідуальні та загальні заходи:** Рішення вимагає від держави-відповідача вжити як індивідуальні заходи, такі як проведення ефективного розслідування, так і загальні заходи, такі як введення в дію адекватних гарантій, що регулюють застосування кінетичних ударних снарядів.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення містить принципи оцінки сум, необхідних для повної компенсації майбутньої втрати доходу через зниження працездатності внаслідок травми, та компенсації за матеріальну та нематеріальну шкоду.
Я сподіваюся, що цей опис буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА ІНТРАНУОВО ПРОТИ ІТАЛІЇ
Ось розбір рішення у справі «Інтрануово проти Італії» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосується смерті італійського армійського капрала А.Д., якого знайшли мертвим у військових казармах Камілло Сабатіні в Римі, нібито після падіння з вікна. Його мати, пані Розарія Інтрануово, подала скаргу, стверджуючи, що італійська влада не захистила життя її сина та не провела ефективного розслідування обставин його смерті. Суд встановив, що Італія порушила статтю 2 Європейської конвенції з прав людини, як у її процесуальному, так і в матеріальному аспектах. Суд наголосив на недоліках внутрішнього розслідування, включаючи незабезпечення ключових доказів і неврахування невідповідностей у поясненні смерті А.Д. Через ці недоліки Суд встановив, що італійський уряд не надав задовільного пояснення смерті А.Д.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи. Далі детально описуються факти, включаючи виявлення тіла А.Д., початкові слідчі дії, подальше кримінальне розслідування та заперечення заявника щодо висновків розслідування. Потім Суд оцінює прийнятність заяви та переходить до розгляду суті справи, зосереджуючись на ймовірному порушенні статті 2 Конвенції. Суд розглядає подання обох сторін, викладає загальні принципи, отримані з його прецедентного права, та застосовує ці принципи до конкретних фактів справи. Рішення завершується рішенням Суду, включаючи висновки про порушення та присудження справедливої сатисфакції заявнику. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це остаточне рішення.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішими положеннями цього рішення є висновки Суду щодо процесуального та матеріального аспектів статті 2 Конвенції. Суд наголошує на обов’язку держави проводити ефективне розслідування підозрілих смертей, особливо коли події відбуваються під контролем держави, наприклад, у військових казармах. У рішенні підкреслюється важливість забезпечення відповідних доказів, ретельного аналізу всіх елементів справи та уникнення поспішних або необґрунтованих висновків. Суд також підкреслює тягар, який покладається на державу щодо надання задовільного та переконливого пояснення смертей, що сталися під її відповідальністю.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА ROȘCA ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Roșca проти Республіки Молдова, що стосується скарги колишньої судді на відхилення її позову про захист від дифамації проти тодішнього президента Вищої ради магістратури. Звинувачення стосувалися професійних порушень і були зроблені публічно в присутності преси та поза межами офіційного провадження. ЄСПЛ встановив, що національні суди не надали достатніх підстав для відхилення позову судді та не встановили справедливого балансу між правом на свободу вираження поглядів і правом на повагу до приватного життя. Суд дійшов висновку, що заяви, зроблені президентом Ради, вийшли за межі прийнятних коментарів, що призвело до порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи, далі йде розділ з детальним описом фактів, включаючи передісторію справи, кар’єру заявниці як судді, дисциплінарні провадження проти неї та відповідні заяви, зроблені президентом Вищої ради магістратури. Потім представлено судові провадження щодо дифамації, ініційовані заявницею. У рішенні аналізується передбачуване порушення статті 8 Конвенції, включаючи аргументи як заявниці, так і уряду. У розділі оцінки Суду викладено загальні принципи, пов’язані з правом на повагу до приватного життя та свободою вираження поглядів, застосовуючи ці принципи до конкретних обставин справи. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає компенсацію, присуджену заявниці за нематеріальну шкоду та витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент на відповідальності високопосадовців, особливо тих, хто працює в судовій системі, проявляти стриманість у своїй свободі вираження поглядів, особливо коли ймовірно, що під сумнів буде поставлено авторитет і неупередженість судової системи. Суд також наголошує на необхідності того, щоб твердження про факти ґрунтувалися на перевіреній інформації, а оціночні судження мали належну фактичну основу. Це рішення підкреслює важливість захисту осіб від публічних звинувачень у неправомірній поведінці, особливо коли ці звинувачення висуваються урядовцями та не мають вагомих фактичних підстав.
СПРАВА “AGRISUD 2014 S.R.L. SEMPLIFICATA ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Agrisud 2014 S.r.l. Semplificata та інші проти Італії”, що стосується восьми заяв, пов’язаних з податковими перевірками компаній-заявників. Суд встановив порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції. Основною проблемою була надмірно широка свобода розсуду, надана італійським податковим органам під час доступу, перевірки та вилучення документів у приміщеннях компанії, без достатніх процесуальних гарантій. Суд підкреслив, що італійська правова база не мала ефективного попереднього або подальшого судового контролю цих заходів, не забезпечуючи адекватного захисту від потенційних зловживань або свавілля. ЄСПЛ відхилив аргумент уряду Італії щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, посилаючись на свої висновки в аналогічній попередній справі. В результаті Суд присудив кожній компанії-заявнику 3200 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження, викладаючи подання заяв, порушені питання та зауваження обох сторін. Потім Суд розглядає предмет справи, зосереджуючись на податкових перевірках і скаргах компаній-заявників щодо відсутності процесуальних гарантій. Правова оцінка включає об’єднання заяв через їх подібний предмет, а потім розгляд передбачуваного порушення статті 8 Конвенції. Суд посилається на свої усталені принципи щодо доступу, перевірок і обшуків для цілей податкової оцінки, особливо посилаючись на справу “Italgomme Pneumatici S.r.l. та інші проти Італії”. Потім він оцінює конкретні обставини оскаржуваних заходів, включаючи умови, за яких вони були впроваджені, та їх обсяг. Рішення завершується застосуванням статті 41 Конвенції, яка стосується питання компенсації моральної шкоди. Додаток містить перелік справ з детальною інформацією.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що податкові перевірки комерційних приміщень є втручанням у право на повагу до “житла” та “кореспонденції” згідно зі статтею 8 Конвенції. Суд підкреслює необхідність чітких правових рамок, які обмежують свободу розсуду податкових органів і забезпечують достатні процесуальні гарантії, включаючи ефективний судовий контроль, для захисту компаній від свавільних або зловмисних заходів. Рішення підкреслює, що необов’язкові вказівки, видані Податковою службою, є недостатніми для визначення обсягу дискреції органів влади. Це рішення підкреслює необхідність для держав-членів забезпечити, щоб їхні процедури податкових перевірок відповідали стандартам Конвенції, збалансовуючи інтереси держави у зборі податків із захистом прав окремих осіб.
СПРАВА БУРКОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурковський та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження проти них та відсутність ефективних внутрішніх засобів юридичного захисту для вирішення цієї проблеми. Суд встановив, що тривалість провадження справді була надмірною, і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту для прискорення процесу або отримання відшкодування. У результаті Суд присудив заявникам суми від 900 до 3600 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих до Суду. Український уряд був повідомлений про ці заяви.
* **Факти:** У рішенні міститься посилання на додану таблицю, в якій перелічено заявників та відповідні деталі їхніх заяв. Основна скарга стосується надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту в українському законодавстві.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Суд оцінив тривалість провадження з урахуванням критеріїв складності, поведінки заявника та того, що було поставлено на карту для заявників. Він послався на свою попередню практику, зокрема на справу *Нечай проти України*, яка стосувалася подібних питань. Суд дійшов висновку, що тривалість провадження була надмірною і що заявникам не було надано ефективного засобу правового захисту.
* **Застосування статті 41:** Суд, посилаючись на свою усталену практику, визначив розумні суми, які мають бути виплачені заявникам як відшкодування збитків.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднав заяви.
* Оголосив заяви прийнятними.
* Встановив, що мало місце порушення статті 6 § 1 та статті 13.
* Зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі невиконання зобов’язання.
3. **Основні положення для практичного застосування:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Рішення підкреслює важливість своєчасного вирішення кримінальних проваджень. Воно слугує нагадуванням національним судовим системам про необхідність забезпечення того, щоб провадження не тривали довше “розумного строку”.
* **Порушення статті 13:** Рішення підкреслює необхідність наявності ефективних внутрішніх засобів правового захисту для розгляду скарг щодо тривалості судових проваджень. Це означає, що особи повинні мати доступні та ефективні засоби оскарження затримок та отримання відшкодування у своїй національній правовій системі.
* **Компенсація:** Присуджені суми є орієнтиром для компенсації у подібних справах, пов’язаних з надмірною тривалістю провадження та відсутністю засобів правового захисту в Україні.
* **Додаток:** У додатку містяться конкретні відомості про кожного заявника, тривалість їхніх проваджень та присуджену компенсацію, що дає конкретні приклади застосування Судом своїх принципів.
**** Це рішення безпосередньо стосується України та має наслідки для українців, особливо щодо ефективності та доступності їхньої судової системи.
СПРАВА «ДАБИКА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
****
Ось розбір рішення ЄСПЛ у справі *«Дабика та інші проти України»*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цих умов. Заявники, які утримувалися в різних установах попереднього ув’язнення, скаржилися на такі проблеми, як переповненість, погана якість їжі та води, відсутність доступу до душу та неналежні постільні речі. Суд встановив, що ці умови, у поєднанні з відсутністю ефективного внутрішнього засобу правового захисту, становили принизливе ставлення. Крім того, Суд встановив порушення щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цим, присудивши кожному заявнику компенсацію за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Заперечення Уряду:** Суд відхилив аргумент Уряду про те, що деякі заявники не вичерпали внутрішні засоби правового захисту, зазначивши, що компенсаторний засіб є ефективним лише після припинення незадовільних умов.
* **Порушення статей 3 та 13:** Суд встановив, що умови тримання під вартою були неналежними і що заявники не мали ефективного засобу правового захисту, що призвело до порушення статей 3 та 13 Конвенції.
* **Інші заявлені порушення:** Суд також розглянув інші скарги, пов’язані з тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту, встановивши додаткові порушення на основі усталеної практики.
* **Інші скарги:** Деякі скарги за статтею 5 були відхилені через невідповідність критеріям прийнятності або відсутність встановлення порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за моральну шкоду, з конкретними сумами, зазначеними у додатковій таблиці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить принизливе ставлення під час тримання під вартою, зокрема, щодо переповненості, гігієни та основних потреб.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює важливість забезпечення ефективних внутрішніх засобів правового захисту у зв’язку зі скаргами на умови тримання під вартою. Компенсаторний засіб вважається ефективним лише після припинення незадовільних умов.
* **Стандарт доказування:** Суд посилається на свій стандарт доказування та методи оцінки доказів у справах щодо умов тримання під вартою. Очікується, що Уряд надасть первинні докази, що показують плани приміщень камер і фактичну кількість ув’язнених протягом конкретних періодів тримання заявників під вартою.
* **Компенсація:** Суми, присуджені за моральну шкоду, слугують орієнтиром для подібних справ, що стосуються неналежних умов тримання під вартою в Україні.
* **Надмірна тривалість провадження:** Рішення підкреслює необхідність своєчасного кримінального провадження та ефективних засобів правового захисту у зв’язку із затримками.
Це рішення є чітким засудженням неналежних умов тримання під вартою в Україні та підкреслює зобов’язання держави забезпечувати засоби правового захисту у разі порушень прав людини.
СПРАВА ДРОКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Дрокін та інші проти Росії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про права людини у справах кількох заявників, які зіткнулися з непропорційними заходами за участь в одиночних пікетах. Суд встановив, що ці заходи, включаючи припинення демонстрацій, арешти та засудження за адміністративні правопорушення, не були «необхідними в демократичному суспільстві». Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та непропорційними заходами проти учасників публічних зібрань, на основі своєї усталеної практики. Суд об’єднав ці заяви у зв’язку з їхньою схожою тематикою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно у зв’язку з їхньою схожою тематикою.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 10:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників за їхні одиночні пікети, були непропорційними та порушували їхнє право на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та непропорційними заходами проти учасників публічних зібрань, посилаючись на свою усталену практику.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає необхідності розглядати додаткові скарги окремо, враховуючи висновки щодо статті 10 та інші порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за збитки та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи проти учасників одиночних пікетів:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким заходи проти учасників одиночних пікетів повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання та справедливий судовий розгляд:** Рішення підкреслює важливість законного затримання та права на справедливий судовий розгляд, особливо у провадженнях про адміністративні правопорушення.
* **Свобода зібрань:** Рішення підкреслює необхідність уникати непропорційних заходів проти учасників публічних зібрань.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для присудження компенсації жертвам порушень Конвенції, пов’язаних зі свободою вираження поглядів та зібрань.
**** Це рішення пов’язане з порушенням прав громадян Росії, деякі з яких протестували проти війни в Україні.
СПРАВА ЕНГЕЛЬБРЕХТСМЮЛЛЕР ПРОТИ АВСТРІЇ
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Енгельбрехтсмюллер проти Австрії, що стосується надмірної тривалості цивільного провадження. Заявниця, Сюзанна Енгельбрехтсмюллер, скаржилася на те, що тривалість її цивільного провадження, яке розпочалося в листопаді 2012 року і ще тривало на момент подання заяви, порушує її право на розгляд справи протягом розумного строку, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції. Суд встановив, що тривалість провадження справді була надмірною, що становить порушення статті 6 § 1. Відповідно, Суд визнав заяву прийнятною та присудив заявниці 9800 євро відшкодування моральної шкоди, а також будь-які відповідні податки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, викладаючи деталі заяви та сторони, що беруть участь. Далі представлено факти справи, після чого йде скарга заявниці щодо порушення статті 6 § 1 Конвенції. Суд оцінює скаргу на основі встановлених критеріїв, посилаючись на попередні аналогічні справи проти Австрії, де були виявлені порушення. Рішення завершується рішенням Суду, яким заяву визнано прийнятною, констатовано порушення статті 6 § 1 та викладено компенсацію, яку Австрія має виплатити заявниці. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це остаточне рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок Суду про те, що тривалість цивільного провадження в Австрії порушила статтю 6 § 1 Конвенції. Це підтверджує важливість своєчасного вирішення правових спорів і слугує нагадуванням для Австрії про необхідність забезпечення ефективності своєї судової системи. Рішення також підкреслює критерії, які використовуються для оцінки обґрунтованості тривалості провадження, включаючи складність справи, поведінку сторін і органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявника.
СПРАВА ФЕДЮКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федюкіна проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування смерті чоловіка заявниці. Чоловік, працівник міліції, загинув від вогнепальних поранень під час протестів Євромайдану в Києві в лютому 2014 року. Суд встановив, що розслідування його смерті було неналежним, недостатньо оперативним і не забезпечило заявниці значущої участі. Незважаючи на те, що розслідування було відновлено в 2018 році, не було жодних доказів значного прогресу, а заявниці було відмовлено в доступі до матеріалів справи. Суд присудив заявниці 12 000 євро відшкодування моральної шкоди та 1 000 євро відшкодування витрат і зборів.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується неефективного розслідування смерті чоловіка заявниці під час протестів Євромайдану.
* **Передісторія:** Чоловік заявниці загинув у лютому 2014 року під час сутичок між міліцією та протестувальниками. Було розпочато кримінальне розслідування, але пізніше його призупинено на підставі закону, що запобігає переслідуванню учасників Євромайдану.
* **Національне провадження:** Розслідування було відновлено в 2018 році після апеляції заявниці, але його об’єднали з більш широким розслідуванням злочинів, пов’язаних з Майданом. Заявниці було відмовлено в доступі до матеріалів справи.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо передчасності скарги, посилаючись на аналогічні справи.
* **Суть (порушення статті 2):** Суд виявив серйозні недоліки в розслідуванні, зазначивши відсутність конкретних слідчих дій після 2018 року, надмірну тривалість поточного розслідування та відмову заявниці в доступі до матеріалів справи.
* **Стаття 13:** Суд визнав недоцільним розглядати скаргу за статтею 13, враховуючи його висновки за статтею 2.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присудив 12 000 євро відшкодування моральної шкоди та 1 000 євро відшкодування витрат і зборів.
**3. Основні положення для використання:**
* **Неефективне розслідування:** Рішення підкреслює важливість оперативного, належного та незалежного розслідування смертей, особливо тих, що сталися в контексті насильницьких зіткнень або за участі держави.
* **Залучення сім’ї:** Рішення підкреслює необхідність залучення сім’ї жертви до розслідування для захисту її законних інтересів, включаючи надання доступу до відповідної інформації.
* **Належна старанність:** Суд визнає складність розслідування злочинів, пов’язаних з Майданом, але наголошує, що влада повинна демонструвати належну старанність у подоланні перешкод і здійсненні ефективних слідчих заходів.
* **Оперативність:** Рішення підтверджує, що ефективність розслідування передбачає вимогу оперативності та розумної експедитивності.
**** Це рішення особливо актуальне для України, оскільки воно стосується ефективності розслідувань злочинів, скоєних під час протестів Євромайдану. Воно підкреслює необхідність ретельних і прозорих розслідувань, особливо у випадках, що стосуються ймовірних порушень прав людини державними агентами або під час періодів політичних заворушень.
СПРАВА ФІЛІППОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Філіппов та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини, яка гарантує свободу зібрань, у справах численних заявників. Заявники зазнали непропорційних заходів, таких як арешти та адміністративні засудження, за участь у публічних зібраннях, включаючи мітинги на підтримку О. Навального та антивоєнні мітинги. Ці заходи часто обґрунтовувалися посиланням на обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд встановив порушення щодо незаконного тримання під вартою та справедливості адміністративних проваджень, присудивши заявникам компенсацію.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** У зв’язку з подібністю предмету, Суд вирішив розглянути всі заяви спільно.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд посилався на свою усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності втручання, посилаючись на попередні справи, такі як *Кудрявічюс та інші проти Литви* та *Оя Атаман проти Туреччини*. Він також посилався на справу *Немитов та інші проти Росії* щодо застосування обмежень, пов’язаних з COVID-19, до зібрань. Суд не знайшов підстав відхилятися від своїх попередніх висновків про порушення в аналогічних справах.
* **Інші порушення:** Суд також розглянув інші скарги, пов’язані з незаконним позбавленням волі та справедливістю адміністративних проваджень, посилаючись на такі справи, як *Буткевич проти Росії* та *Карелін проти Росії*.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6 Конвенції, враховуючи вже встановлені висновки про порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди та витрат, як зазначено у доданій таблиці.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість свободи зібрань, навіть під час криз (таких як пандемія), та наголошує, що будь-які обмеження мають бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* Рішення висвітлює конкретні порушення, пов’язані з незаконним триманням під вартою, зокрема практику затримання осіб на тривалий термін під час складання протоколів про адміністративні правопорушення.
* Рішення вказує на проблеми зі справедливістю адміністративних проваджень, зокрема відсутність неупередженості через відсутність сторони обвинувачення.
* Рішення також стосується відсутності зупиняючої дії апеляцій на рішення про адміністративне затримання, що може призвести до порушень права на справедливий судовий розгляд.
У доданій таблиці наведено детальну інформацію про справу кожного заявника, включаючи конкретні встановлені порушення та присуджену компенсацію.
**** Це рішення має наслідки для українців, оскільки стосується порушення основних прав, таких як свобода зібрань, які є особливо актуальними в контексті триваючого конфлікту та обмежень на свободу вираження поглядів.
СПРАВА “ГОЛОВІЗІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Головізін та інші проти Росії”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції у справах кількох заявників, які зіткнулися з непропорційними заходами за участь у публічних заходах, зокрема мітингах на підтримку Олексія Навального, під час обмежень, пов’язаних з COVID-19. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та засудженням за заклики до участі в публічних зібраннях. Ці порушення випливають з дій, вжитих російською владою до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд об’єднав ці заяви у зв’язку з їхньою схожою тематикою. Заявникам було присуджено компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується кількох заяв, що стосуються аналогічних скарг.
* Воно підтверджує юрисдикцію Суду щодо подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* Основною проблемою є порушення статті 11 через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань.
* Воно посилається на попередню практику Суду, яка встановлює принципи щодо свободи зібрань та пропорційності втручання.
* У рішенні висвітлюються порушення, пов’язані з незаконним затриманням (стаття 5), відсутністю неупередженості в судових провадженнях (стаття 6) та засудженням за заклики до участі в публічних заходах (стаття 10).
* Суд не вважав за необхідне окремо розглядати додаткові скарги за статтею 6, враховуючи існуючі висновки.
* Рішення завершується постановою про присудження заявникам сум відшкодування збитків та витрат.
3. **Ключові положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість свободи зібрань, навіть під час криз (таких як COVID-19).
* Воно наголошує на тому, що обмеження на проведення публічних зібрань повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* Рішення висвітлює конкретні проблеми з російською адміністративною та судовою практикою, включаючи незаконні затримання та відсутність неупередженості.
* Воно може бути використане як прецедент у справах, що стосуються подібних обмежень на свободу зібрань та пов’язані з нею права.
* Рішення слугує нагадуванням про юрисдикцію ЄСПЛ щодо дій, вжитих Росією до її виходу з Конвенції.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто стикався з подібними обмеженнями на свободу зібрань або пов’язані з нею права в Росії або на територіях, що перебувають під контролем Росії, до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА ХАЧАТРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Хачатрян проти Вірменії, що стосується справедливості кримінального провадження проти заявника через відсутність ключових свідків. Суд встановив порушення статті 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, включаючи можливість допитувати свідків. Заявник скаржився, що він не мав можливості допитати свідків, чиї свідчення були вирішальними для його засудження. ЄСПЛ наголосив, що відсутність можливості перехресного допиту цих свідків суттєво вплинула на загальну справедливість судового розгляду. Суд також зазначив про відсутність зусиль з боку національних органів влади для впровадження заходів, щоб компенсувати труднощі, з якими зіткнувся заявник через допуск неперевірених свідчень свідків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює походження справи та представництво. Далі представлено факти, після чого йдуть скарги заявника щодо порушення статті 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції. Суд посилається на свою усталену судову практику, зокрема на справу Schatschaschwili проти Німеччини, щоб встановити загальні принципи для справ, що стосуються відсутніх свідків обвинувачення. Потім рішення оцінює конкретні обставини справи, встановлюючи, що неможливість заявника провести перехресний допит ключових свідків у поєднанні з відсутністю компенсаторних заходів становить порушення Конвенції. Нарешті, Суд розглядає решту скарг та застосовує статтю 41, присуджуючи заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є наголос на праві обвинуваченого допитувати свідків, особливо коли їхні свідчення є критично важливими для засудження. Рішення підкреслює, що навіть якщо є вагомі причини для відсутності свідка, влада повинна докласти зусиль, щоб забезпечити обвинуваченому можливість оскаржити докази проти нього. Суд також наголошує на важливості противажних заходів для компенсації труднощів, з якими зіткнувся заявник через допуск неперевірених заяв як доказів.
СПРАВА КОСТЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі “Костенко проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 2 Європейської конвенції з прав людини через неефективне розслідування зникнення батька заявників. Батько зник у березні 2015 року під час поїздки з Києва до Криму, що призвело до кримінального розслідування за фактом умисного вбивства. ЄСПЛ підкреслив недоліки в слідчих діях, відсутність оперативності та ретельності, що підірвало здатність органів влади встановити обставини зникнення. Суд визнав право першого заявника, пані Олени Петрівни Костенко, продовжувати провадження після зникнення її сина за обставин, що загрожували його життю. У результаті Суд присудив заявникам 6000 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з процедури, в якій викладено походження заяви та залучені сторони.
* Далі представлено факти, в яких детально описано скаргу заявників щодо неефективного розслідування зникнення їхнього батька.
* Правовий аналіз зосереджується на статті 2 Конвенції, наголошуючи на обов’язку держави проводити ефективне розслідування.
* Суд посилається на встановлені принципи щодо адекватності, оперативності, залучення сім’ї та незалежності розслідувань.
* Суд цитує попередні справи, в яких подібні порушення були виявлені проти України, підкріплюючи свій висновок.
* Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам.
* Додаток містить конкретні деталі заяви, включаючи передісторію, ключові питання та присуджені суми.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Визнання права на звернення до суду (Locus Standi):** Визнання Судом права пані Олени Петрівни Костенко продовжувати подання заяви від імені її зниклого сина створює прецедент для подібних справ, коли заявники зникають за обставин, що загрожують їхньому життю.
* **Акцент на ефективності розслідування:** Рішення підкреслює важливість ретельних і оперативних розслідувань, наголошуючи на тому, що недоліки можуть призвести до порушення статті 2.
* **Застосування встановлених принципів:** Посилання Суду на попередню практику, таку як справа *Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини*, підсилює встановлені стандарти для оцінки ефективності розслідувань.
* **Присудження компенсації:** Рішення про присудження компенсації заявникам визнає емоційний стрес і страждання, спричинені неефективним розслідуванням.
**** Це рішення стосується України і має наслідки для українців, особливо щодо права на ефективне розслідування зникнень і потенційних порушень статті 2 Конвенції.
СПРАВА КОСТРОМІНОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Костроміної та інших проти Росії*, що стосується численних заяв, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники переважно скаржилися на їх арешт та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи про порушення їхніх прав відповідно до статей 10 та 11 Конвенції. Суд вирішив розглянути скарги за статтею 11, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ встановив, що заходи, вжиті проти заявників, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що становить порушення статті 11 Конвенції. Крім того, Суд виявив порушення інших статей Конвенції та її Протоколів на основі своєї усталеної практики, зокрема, щодо незаконного позбавлення волі та справедливості адміністративного провадження. Суд присудив заявникам суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, що окреслює походження справи та заяви, подані проти Росії. Далі представлено факти, включаючи список заявників та деталі їхніх скарг. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду та оцінку ймовірного порушення статті 11 Конвенції. Крім того, він стосується інших ймовірних порушень відповідно до усталеної практики та решти скарг. Нарешті, він окреслює застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що непропорційні заходи проти організаторів та учасників публічних зібрань порушують статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Рішення також підкреслює порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та обмеженнями свободи вираження поглядів. Рішення підкреслює важливість захисту прав осіб на участь у публічних зібраннях без зайвого втручання з боку держави.
СПРАВА LUX-STIL S.R.L. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Це рішення стосується скарги, поданої компанією Lux-Stil S.R.L. проти Республіки Молдова, щодо невиконання остаточного рішення національного суду на її користь. Компанія отримала судове рішення у 2020 році, яким Міністерство фінансів зобов’язано повернути залишковий ліцензійний збір, але рішення залишалося невиконаним протягом понад чотирьох років. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Молдова не забезпечила виконання рішення, тим самим порушивши статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності). Суд зобов’язав Молдову виконати національне рішення протягом трьох місяців та виплатити компанії-заявнику 10 300 євро за матеріальну шкоду, 1 500 євро за моральну шкоду та 540 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: у ньому викладено процедуру, детально описано факти справи, представлено правові аргументи щодо ймовірного порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, розглянуто решту скарг і, нарешті, застосовано статтю 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. ЄСПЛ послався на свою існуючу судову практику, зокрема на справи Cristea проти Республіки Молдова та Botezatu проти Республіки Молдова, які стосувалися подібних питань невиконання національних судових рішень. Суд підкреслив, що держава несе основну відповідальність за забезпечення виконання рішень, винесених проти неї, і що від особи, яка отримала рішення проти держави, не очікується ініціювання окремого провадження щодо виконання.
Найважливішим положенням цього рішення є чітке встановлення того, що Республіка Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 через тривале невиконання рішення національного суду. Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечити виконання рішень, винесених проти неї, без зайвих затримок. Наказ виконати національне рішення протягом трьох місяців та присудження компенсації ще більше підкреслюють важливість цього рішення.
СПРАВА «МАНЬОН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Маньон та інші проти Росії»*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти осіб, які брали участь у публічних зібраннях на знак протесту проти війни, нібито порушуючи обмеження, пов’язані з COVID-19. Заявники, організатори та учасники цих зібрань, скаржилися на їх арешт та засудження за адміністративні правопорушення. Суд встановив, що ці заходи порушили статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг щодо справедливості провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суд присудив кожному із заявників певні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення починається з процедурного огляду, в якому викладено походження справи та повідомлення про неї уряду Росії. Далі детально викладено факти, перелічено заявників та конкретні деталі їхніх скарг. Потім Суд розглядає питання об’єднання заяв і підтверджує свою юрисдикцію, зазначаючи, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Основна частина рішення аналізує передбачуване порушення статті 11, посилаючись на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Він також розглядає інші ймовірні порушення згідно з усталеною судовою практикою, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію заявникам.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження права на свободу зібрань, навіть у контексті обмежень, таких як обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд наголошує, що будь-яке втручання в це право має бути пропорційним і необхідним у демократичному суспільстві. Рішення також підкреслює важливість справедливого провадження, включаючи право на неупереджений суд та захист від незаконного затримання. Це рішення підсилює позицію Суду проти непропорційних заходів, які придушують свободу вираження поглядів та зібрань, особливо в контексті політичних протестів.
СПРАВА МАРГОВИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі Маргович та інші проти Росії:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини та основних свобод у низці справ. До заявників, організаторів або учасників публічних зібрань, було застосовано непропорційні заходи, включаючи арешти та засудження за адміністративні правопорушення, за нібито порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були “необхідними в демократичному суспільстві”. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та справедливістю адміністративних проваджень, на основі своєї усталеної практики. Суд присудив заявникам суми за матеріальну та моральну шкоду.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти Росії.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них під час публічних зібрань, посилаючись на порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їх схожим предметом.
* Він стверджував юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (16 вересня 2022 року).
* Суд посилався на свої усталені принципи щодо свободи зібрань та пропорційності втручання.
* Він посилався на попередні справи, де були виявлені подібні порушення.
* Суд встановив порушення статті 11, заявивши, що втручання не були “необхідними в демократичному суспільстві”.
* Він розглянув інші скарги за Конвенцією та її протоколами, встановивши подальші порушення на основі існуючої практики щодо незаконного позбавлення волі та справедливості адміністративних проваджень.
* Суд вирішив окремо не розглядати додаткові скарги за статтею 6, враховуючи свої попередні висновки.
* Він визначив суми, які підлягають виплаті заявникам за статтею 41.
* **Рішення:** Суд оголосив скарги прийнятними, встановив порушення статті 11 та порушення Конвенції та її протоколів. Він зобов’язав Росію виплатити заявникам зазначені суми компенсації.
**3. Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Ключовим висновком є те, що Росія непропорційно обмежувала свободу зібрань, особливо в контексті обмежень, пов’язаних з COVID-19.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює порушення, пов’язані з незаконним затриманням, зокрема щодо практики супроводу осіб до відділень поліції за адміністративні правопорушення та затримання їх на тривалий термін без “виняткових обставин”.
* **Справедливість проваджень:** Рішення вказує на проблеми з неупередженістю трибуналів у провадженнях щодо адміністративних правопорушень, особливо відсутність сторони обвинувачення.
* **Відсутність зупиняючої дії:** Рішення стосується проблеми негайного виконання адміністративних арештів через відсутність зупиняючої дії апеляцій.
* **Компенсація:** У додатку наведено детальний перелік заявників, характер їхніх скарг та суми, присуджені за збитки та витрати.
**** Це рішення пов’язане з порушенням прав учасників мітингів на підтримку О. Навального та антивоєнних мітингів, тому це рішення важливе для українців.
СПРАВА «МОНАХОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Монахов та інші проти Росії»:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у серії заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти окремих демонстрантів у Росії, зокрема тих, хто порушив заборони на проведення публічних заходів поблизу Кремля. Суд встановив, що ці заходи порушили статтю 10 Конвенції, яка захищає свободу вираження поглядів. Крім того, Суд розглянув інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням і питаннями справедливого судового розгляду, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Рішення підкреслює, що обмеження, накладені на свободу вираження поглядів заявників, не були «необхідними в демократичному суспільстві». Суд об’єднав усі заяви в одну справу. ЄСПЛ має юрисдикцію розглядати ці заяви, оскільки вони стосуються фактів, що мали місце до 16 вересня 2022 року.
2. Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, права та застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція). Розділ «Право» містить об’єднання заяв і юрисдикцію Суду, а також аналіз ймовірного порушення статті 10 та інших ймовірних порушень відповідно до усталеної практики. У рішенні містяться посилання на попередню судову практику, таку як справа «Немитов та інші проти Росії», на підтвердження своїх висновків. Рішення також стосується інших скарг і застосування статті 41 щодо відшкодування збитків і витрат. Порівняно з попередніми версіями, це рішення об’єднує кілька заяв з подібною тематикою в одне судове рішення, спрощуючи юридичний аналіз і висновки.
3. Основні положення рішення підкреслюють порушення статті 10 щодо непропорційних заходів проти окремих демонстрантів, підкреслюючи важливість свободи вираження поглядів. У рішенні також розглядаються інші порушення, пов’язані з незаконним затриманням, неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні. Посилання Суду на усталену судову практику забезпечує ясність щодо стандартів, очікуваних від держав-членів у підтримці прав, передбачених Конвенцією. У рішенні також вказано суми, які мають бути виплачені заявникам як справедлива сатисфакція за збитки та витрати, з чіткими інструкціями щодо того, як ці виплати мають бути здійснені. Це рішення підкреслює відданість ЄСПЛ захисту основних прав, навіть у випадках, що стосуються обмежень на проведення публічних демонстрацій, і надає важливі вказівки для оцінки пропорційності таких заходів.
СПРАВА “НАВАЛЬНИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Навальний проти Росії”, що стосується чотирьох заяв, поданих покійним Олексієм Навальним, лідером опозиції, проти Росії. Суд розглянув скарги щодо непропорційних заходів, вжитих проти Навального за його участь у публічних зібраннях, включно з арештами та адміністративними засудженнями. Суд встановив, що ці заходи порушували статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та засудженнями за заклики до участі в публічних заходах, на основі своєї усталеної практики. Суд має юрисдикцію у цій справі, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Суд визнав вдову Навального, Юлію Навальну, такою, що має право продовжувати провадження.
Рішення починається з викладу процедури, включно з представництвом та повідомленням російського уряду. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на скаргах Навального щодо заходів, вжитих проти нього під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв та юрисдикцію Суду, після чого визначається право Юлії Навальної на продовження справи після смерті Навального. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 11 Конвенції, з посиланням на попередні аналогічні справи та висновком, що втручання у свободу зібрань Навального не були необхідними в демократичному суспільстві. Рішення також стосується інших ймовірних порушень згідно з усталеною практикою, встановлюючи додаткові порушення Конвенції. Деякі скарги були визнані неприйнятними або такими, що не виявляють порушення. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи Навальному 8 000 євро за моральну шкоду та 1 000 євро за витрати та видатки.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 11 щодо свободи зібрань, та визнання інших порушень, пов’язаних із незаконним затриманням та несправедливим адміністративним провадженням. Суд чітко заявив, що заходи, вжиті проти Навального, не були “необхідними в демократичному суспільстві”, підкреслюючи важливість захисту свободи зібрань навіть для опозиційних діячів. Рішення також підкреслює готовність Суду дозволяти членам сім’ї продовжувати провадження від імені померлих заявників, наголошуючи на моральному вимірі справ про права людини. **** Це рішення важливе для України, оскільки воно підтверджує важливість свободи зібрань та справедливого судового розгляду, що є особливо важливим у контексті російської агресії.
СПРАВА “ПОКАТІЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Покатілов та інші проти Росії*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії, часто з посиланням на обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд встановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ підкреслив, що, хоча влада має широкі межі розсуду під час кризи охорони здоров’я, як-от пандемія COVID-19, повсюдні заборони на протести в регіонах, при тому, що інші види діяльності дозволялися з обмеженнями, не мали достатнього обґрунтування. Суд також зазначив, що у національних судових рішеннях, які накладали санкції на заявників, бракувало значущого аналізу пропорційності, що робило штрафи та постанови про затримання непропорційними. ЄСПЛ вирішив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”.
Рішення починається з викладу процедури, фактів справи, а потім розглядаються правові аспекти. Спочатку він об’єднує заяви через їхню подібну тематику. Потім Суд підтверджує свою юрисдикцію, зазначаючи, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 11, з посиланням на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Він визнає широкі межі розсуду для влади під час кризи COVID-19, але підкреслює, що введені обмеження були непропорційними. Рішення також стосується інших передбачуваних порушень відповідно до усталеної судової практики, визнаючи їх прийнятними та виявляючи подальші порушення Конвенції та її Протоколів. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, присуджуючи заявникам суми за матеріальну та моральну шкоду.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються статті 11 та свободи зібрань. Суд прямо заявляє, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними, особливо враховуючи послаблення обмежень COVID-19 на інші види діяльності. Рішення також підкреслює відсутність значущого аналізу пропорційності у національних судових рішеннях. Крім того, рішення розглядає інші порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та непропорційними заходами проти одиночних демонстрантів, забезпечуючи всебічний погляд на питання прав людини, що стоять на кону.
СПРАВА РУБЛЬОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Рубльов проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Україну винною у порушенні статті 5 § 3 Конвенції через надмірну тривалість досудового тримання під вартою Дмитра Рубльова. Суд також розглянув інші скарги, пов’язані з відсутністю ефективної компенсації за порушення статті 5 § 3, надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу правового захисту у внутрішньому праві щодо тривалості кримінального провадження. Суд визнав за батьком заявника право продовжувати провадження після смерті заявника. На підставі своєї усталеної практики та поданих матеріалів Суд дійшов висновку, що ці додаткові скарги також виявили порушення Конвенції. Як наслідок, Суд присудив батькові заявника 3500 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі подання заяви та повідомлення Уряду України.
* **Факти:** Надає довідкову інформацію про заявника та суть скарг.
* **Право:**
* **Locus Standi:** Розглядає правовий статус батька заявника продовжувати справу після смерті заявника, посилаючись на попередню судову практику, де подібні запити були задоволені.
* **Порушення статті 5 § 3:** Зосереджується на скарзі щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою, посилаючись на встановлені принципи та попередні рішення проти України у подібних справах.
* **Інші заявлені порушення:** Розглядає додаткові скарги за Конвенцією, посилаючись на усталену судову практику та визнаючи ці скарги прийнятними, а також такими, що виявляють порушення.
* **Застосування статті 41:** Визначає компенсацію, яка має бути виплачена заявнику, посилаючись на відповідну судову практику та документи.
* **Рішення:**
* Визнає за батьком право бути учасником провадження.
* Визнає заяву прийнятною.
* Встановлює, що статтю 5 § 3 було порушено.
* Встановлює, що було порушення Конвенції щодо інших скарг.
* Зобов’язує Україну виплатити заявнику 3500 євро протягом трьох місяців, а також відсотки у разі несвоєчасної виплати.
* **Додаток:** Підсумовує ключові деталі заяви, включаючи інформацію про заявника, періоди тримання під вартою, конкретні недоліки, інші скарги та присуджену суму.
3. **Основні положення для використання:**
* **Визнання Locus Standi спадкоємця:** Суд прямо визнає за батьком заявника право продовжувати подання заяви, встановлюючи прецедент для подібних справ, коли заявники помирають під час провадження.
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд підтверджує свою позицію щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою, підкреслюючи важливість своєчасного судового провадження та посилаючись на попередні рішення проти України.
* **Інші порушення:** Рішення підкреслює взаємопов’язаність прав, зокрема права на компенсацію за порушення статті 5 § 3, права на своєчасний судовий розгляд та права на ефективний засіб правового захисту у внутрішньому праві.
* **Компенсація:** Суд присуджує конкретну суму відшкодування збитків, встановлюючи орієнтир для подібних справ, що стосуються порушень Конвенції.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “САЙИНІГІТ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Sayınyiğit and Others v. Türkiye*, що стосується трьох заяв, пов’язаних з відсутністю обґрунтування або недостатнім обґрунтуванням у рішеннях турецьких судів щодо звільнення заявників з посад через нібито причетність до терористичних організацій. ЄСПЛ встановив, що національні суди не надали достатніх підстав для своїх рішень, зокрема, не розглянули аргументи заявників про відсутність конкретних доказів їх причетності до будь-якої терористичної організації. Відповідно, Суд постановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, включаючи право на обґрунтоване судове рішення. Суд присудив кожному заявнику по 2000 євро за моральну шкоду та по 250 євро за витрати і видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та залучені сторони. Далі представлено факти, в яких підсумовано скарги заявників щодо відсутності обґрунтування в судових рішеннях. Розділ “Право” включає об’єднання заяв через їх подібний предмет і ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції. У цьому розділі містяться посилання на усталену практику Суду щодо обов’язку судів надавати достатнє обґрунтування своїх рішень, особливо у справах, що стосуються втручання у права, гарантовані Конвенцією. Потім Суд застосовує ці принципи до фактів у даній справі, встановивши, що національні суди не надали достатніх підстав та не розглянули відповідні аргументи. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та викладаються суми, присуджені заявникам. Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, оголосити їх прийнятними, встановити, що мало місце порушення статті 6 § 1, і зобов’язати державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким суди повинні надавати достатнє обґрунтування своїх рішень, особливо коли ці рішення впливають на основні права. ЄСПЛ наголосив, що національні суди повинні розглядати конкретні аргументи, висунуті заявниками, і не можуть покладатися на стереотипні або автоматичні обґрунтування. Це рішення слугує нагадуванням національним судам про їхній обов’язок забезпечувати справедливість і прозорість судових проваджень, коли рішення ґрунтуються на індивідуальній оцінці та чітко сформульованих підставах.
СПРАВА “ШАЛЯКІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується заяв громадян Росії, які скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них як організаторів або учасників публічних зібрань. Заявники конкретно оскаржували свій арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи про порушення їхньої свободи зібрань. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішив об’єднати заяви та постановив, що він має юрисдикцію щодо цих справ, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд встановив порушення статті 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань, а також виявив інші порушення відповідно до своєї усталеної практики щодо незаконного позбавлення волі та відсутності неупередженості в адміністративних провадженнях. ЄСПЛ присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження, в якій викладено подання заяв і повідомлення Російському уряду. Потім представлено факти справи, включно з деталями про заявників та їхні скарги. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв, визначення юрисдикції Суду та оцінку ймовірних порушень статті 11 Конвенції. Суд посилається на свою попередню практику щодо свободи зібрань і пропорційності втручання. Він також розглядає інші ймовірні порушення на основі усталеної практики та зазначає, що немає потреби окремо розглядати решту скарг. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 Конвенції щодо компенсації. Рішення завершується ухвалою Суду, в якій скарги оголошено прийнятними, визнано порушення статті 11, встановлено інші порушення на основі усталеної практики та присуджено компенсацію заявникам. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями документа.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 11 щодо свободи зібрань і підтвердження інших порушень на основі усталеної практики Суду. Суд прямо зазначає, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”. Крім того, рішення підкреслює відсутність неупередженості трибуналу через відсутність сторони обвинувачення в провадженнях про адміністративні правопорушення, що є повторюваною проблемою у справах проти Росії. Рішення також підсилює принцип, згідно з яким ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до виходу держави з Конвенції.
СПРАВА «СОКОЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Соколов та інші проти Росії», що стосується непропорційних заходів, вжитих проти організаторів і учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їх арешт і засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з їхньою участю в публічних зібраннях, зокрема мітингах на підтримку О. Навального. Суд встановив, що ці заходи порушили статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ наголосив, що, хоча влада має широкі межі розсуду під час криз у сфері охорони здоров’я, таких як пандемія COVID-19, обмеження, накладені на заявників, були непропорційними, особливо з огляду на пом’якшення інших обмежень на той час. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та обмеженнями на заклики до участі в публічних зібраннях. Суд присудив заявникам суми від 4000 до 5000 євро за матеріальну та нематеріальну шкоду.
Рішення починається з опису процедури, викладаючи походження справи та повідомлення Російського уряду. Далі представлено факти, детально описуючи заявників та їхні скарги. Правовий аналіз включає об’єднання заяв і підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Суд розглядає передбачуване порушення статті 11, посилаючись на усталену прецедентну практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Він розрізняє цю справу від ситуацій, що вимагають широких меж розсуду під час пандемії COVID-19, визнаючи обмеження необґрунтованими. Рішення також охоплює інші передбачувані порушення відповідно до усталеної прецедентної практики, такі як незаконне позбавлення волі та відсутність неупередженості. Нарешті, він розглядає решту скарг, вирішує не розглядати їх окремо та застосовує статтю 41, присуджуючи компенсацію заявникам.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження права на свободу зібрань, навіть у кризові часи. Наголос Суду на необхідності проведення змістовного аналізу пропорційності при накладанні обмежень на публічні зібрання також є вирішальним. Рішення підкреслює, що загальні заборони на протести, без достатнього обґрунтування, можуть порушувати статтю 11 Конвенції. Крім того, рішення підкреслює важливість справедливого та неупередженого судового розгляду, особливо у справах про адміністративні правопорушення.
СПРАВА «ВИНОГРАДОВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Виноградова та інші проти Росії»*, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти учасників одиночних пікетів у Сиктивкарі, Росія. Заявники скаржилися на їхнє переслідування в рамках проваджень про адміністративні правопорушення за проведення одиночних пікетів, переважно на Стефанівській площі та в районах біля будівель судів. Суд встановив, що ці заходи порушували статтю 10 Конвенції, яка захищає свободу вираження поглядів. Крім того, Суд розглянув інші скарги, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та перешкоджанням у здійсненні права на індивідуальну петицію, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд вирішив, що для деяких заявників встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, тоді як іншим було присуджено конкретні суми компенсації.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та залучені сторони. Розділ фактів деталізує скарги заявників та обставини, що оточували їхні демонстрації та подальше переслідування. Розділ «Право» охоплює об’єднання заяв, юрисдикцію Суду (незважаючи на вихід Росії з Конвенції) та питання *locus standi* після смерті одного із заявників. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 10, з посиланням на попередні аналогічні справи та висновком про те, що втручання у свободу вираження поглядів заявників не було «необхідним у демократичному суспільстві». Потім у ньому розглядаються інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики, встановлюючи додаткові порушення Конвенції. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо відшкодування збитків та витрат, присуджуючи компенсацію деяким заявникам та відхиляючи інші вимоги.
Основними положеннями рішення є висновки про порушення статті 10 щодо свободи вираження поглядів та інші порушення, пов’язані з незаконним затриманням, принципами справедливого судового розгляду та правом на індивідуальну петицію. Суд чітко заявив, що має юрисдикцію розглядати заяви, оскільки відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Рішення також роз’яснює, що спадкоємці або близькі родичі можуть продовжувати подану заяву від імені померлого заявника, за умови, що вони мають законний інтерес. Суд присудив грошову компенсацію деяким заявникам за нематеріальну шкоду та витрати, тоді як для інших встановлення порушення було визнано достатньою справедливою сатисфакцією.
СПРАВА ВОЄВОДІНА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі «Воєводіна та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) через непропорційні заходи, вжиті проти осіб, які брали участь в одиночних пікетах. Ці заходи включали припинення пікетів, арешти та засудження за адміністративні правопорушення. Суд встановив, що збереження заборон на всі форми протесту, включно з одиночними пікетами, водночас дозволяючи інші види дозвілля за певних умов під час пандемії COVID-19, не мало достатнього обґрунтування. Суд також послався на порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та обмеженнями свободи зібрань, на основі своєї усталеної прецедентної практики. Суд присудив грошову компенсацію заявникам за завдані збитки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв проти Росії.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи проти учасників одиночних пікетів та інші порушення Конвенції.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви та підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, які мали місце до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
* Він розглянув скарги відповідно до статті 10, враховуючи принципи, встановлені статтею 11 (свобода зібрань).
* Суд посилався на попередні подібні справи, такі як *Новікова та інші проти Росії* та *Немитов та інші проти Росії*.
* Він визнав широку свободу розсуду, яка зазвичай надається владі під час пандемії COVID-19, але встановив, що обмеження на протести були непропорційними, враховуючи послаблення інших обмежень.
* Суд встановив порушення статті 10 через непропорційні заходи проти учасників одиночних пікетів.
* Він також встановив порушення на основі усталеної прецедентної практики щодо незаконного позбавлення волі, відсутності сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, засудження за образу співробітників міліції, непропорційних заходів проти публічних зібрань та відсутності зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання.
* Суд вирішив не розглядати окремо інші додаткові скарги, враховуючи вже зроблені висновки.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми, як зазначено в доданій таблиці, відхиливши решту вимог щодо справедливої сатисфакції в одній заяві.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні заходи:** Рішення підкреслює, що загальні заборони на протести, включаючи одиночні пікети, навряд чи будуть виправдані, якщо інші види діяльності дозволені з деякими обмеженнями.
* **Контекст COVID-19:** Визнаючи виклики пандемії, Суд підкреслює, що обмеження свободи вираження поглядів повинні бути ретельно обґрунтовані та пропорційні, особливо коли інші обмеження знімаються.
* **Усталена прецедентна практика:** Рішення посилається та підсилює існуючу прецедентну практику щодо незаконного затримання, питань справедливого судового розгляду в адміністративному провадженні та свободи зібрань.
* **Юрисдикція:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо справ проти Росії, які мали місце до 16 вересня 2022 року, навіть якщо Росія більше не є стороною Конвенції.
**** Це рішення є важливим для розуміння обмежень на обмеження свободи вираження поглядів і зібрань, навіть у складних обставинах, таких як пандемія. Воно також підкреслює важливість пропорційності та обґрунтування при введенні обмежень на основні права. Рішення може бути актуальним для українських справ, пов’язаних зі свободою зібрань та вираження поглядів, особливо щодо подій, які відбулися до виключення Росії з Ради Європи.
СПРАВА «ЯЦУН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *«Яцун та інші проти України»*, що стосується скарг на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту в українському законодавстві. Суд одноголосно встановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини. Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою та відхилив клопотання Уряду про виключення однієї із заяв. Суд присудив заявникам суми від 900 до 4200 євро кожному в якості відшкодування моральної шкоди, а також відсотки за прострочення платежу.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу історії провадження, окреслюючи подання заяв та повідомлення про це Уряду України. Далі представлено факти справи, підсумовуючи скарги заявників. Після цього йде юридичний аналіз, що стосується об’єднання заяв та клопотання Уряду про виключення однієї заяви. Основна частина рішення полягає у розгляді тверджень про порушення статті 6 § 1 та статті 13, з посиланням на попередню судову практику, зокрема, справу *«Карнаушенко проти України»*. Насамкінець, Суд розглядає застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає суми, присуджені заявникам. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
**** Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження системної проблеми в українській правовій системі щодо надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цим. Це рішення підкреслює необхідність для України впровадження структурних реформ для забезпечення ефективності її судової системи та надання особам ефективних засобів правового захисту, коли їхнє право на своєчасне вирішення їхніх справ порушується. Суми, присуджені за моральну шкоду, також слугують орієнтиром для майбутніх аналогічних справ проти України.
