1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень державних реєстраторів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, вказавши, що вимога про визнання недійсними торгів є неналежною та неефективною, оскільки майно було продане в порядку виконання судових рішень, а законодавець у ч. 2 ст. 388 ЦК України передбачив “віндикаційний імунітет” для добросовісних набувачів у таких випадках. Суд також зазначив, що визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з торгів та скасування рішень державного реєстратора не є ефективним способом захисту, оскільки ці документи не зумовлюють перехід права власності. ВС підкреслив, що витребування майна можливе лише у разі доведення недобросовісності набувача, а в даному випадку суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили добросовісність набувачів. Суд врахував, що прилюдні торги у межах виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, а покупець не повинен відповідати за порушення, допущені іншими особами в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства. **:** Суд відступив від висновку щодо застосування ст.ст. 4, 45 ГПК України про те, що держава в особі Міністерства є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належало УДНДІ “Укрводгео” на праві господарського відання, вказавши, що держава як власник майна має право на захист свого права власності у випадку його порушення.
3. Суд постановив касаційні скарги прокурора та Міністерства залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
