1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на частки квартири, отримані відповідачем у спадок.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер і не може переходити до інших осіб у порядку спадкування, зокрема за правом представлення; оскільки син спадкодавців, який мав би право на обов’язкову частку, помер раніше за своїх батьків, він не набув цього права, і воно не може перейти до його дитини (онука спадкодавців). Суд також зазначив, що правила спадкування за правом представлення не поширюються на право на обов’язкову частку у спадщині, і що суди попередніх інстанцій правильно вирішили питання розподілу судових витрат на правничу допомогу. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду, зазначивши, що право на обов’язкову частку не входить до складу спадщини і не може бути передано іншій особі в порядку спадкування, а правила спадкування за правом представлення не поширюються на право на обов’язкову частку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.