1. Предметом спору є стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь фізичної особи суми депозитного вкладу, відсотків за депозитним вкладом та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що між фізичною особою та банком було укладено договір банківського вкладу, що підтверджується наявними документами, зокрема, договором та квитанцією про внесення коштів. Суд зазначив, що банк не спростував факту укладення договору та внесення коштів, а також не надав доказів повернення вкладу. Суд також врахував, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору. Щодо вимоги про стягнення 3% річних, суд застосував положення статті 625 ЦК України, оскільки після звернення вкладника до банку із заявою про повернення вкладу договірні відносини припинилися, але грошове зобов’язання банком не було виконано. Суд відхилив доводи банку про застосування позовної давності, посилаючись на те, що на вимоги вкладника про видачу вкладу позовна давність не поширюється.
3. Суд вирішив стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь фізичної особи депозитний вклад, відсотки за користування депозитним вкладом і 3 % річних.
: Суд в рішенні зазначив, що він відступає від попередніх висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року у справі № 306/1119/21 (провадження № 61-6392св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21 (провадження № 61-11449св23).
