1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, визнавши протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язавши її виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, але в меншому розмірі, ніж вимагав позивач. Суди врахували, що період затримки розрахунку поділяється на дві частини: до та після 19 липня 2022 року, коли набрала чинності нова редакція статті 117 КЗпП, яка обмежила виплату середнього заробітку шістьма місяцями. Також суди застосували принцип співмірності, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки, поведінку сторін та інші обставини справи, щоб забезпечити справедливий баланс інтересів. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків і вказала на необхідність враховувати співмірність суми відшкодування з конкретними обставинами справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
