1. Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення документальної планової виїзної перевірки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, визнавши протиправним наказ про перевірку лише в частині періоду, який вже перевірявся, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на наступне:
* Суд апеляційної інстанції помилково вирішив, що період з 01.01.2018 по 31.12.2020 не підлягає повторній перевірці, оскільки стаття 77 ПК України, яка регулює порядок проведення планових документальних перевірок, не містить положень щодо неможливості проведення планових перевірок за періоди, що вже перевірялись.
* Суд не надав належної правової оцінки основній підставі позову, а саме, чи було дотримано строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, при визначенні періоду діяльності, який підлягає перевірці, з урахуванням зупинення перебігу строку та поданих платником податків декларацій.
* Суди не врахували, що відповідно до пункту 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, в той час як оскаржуваним наказом призначено перевірку з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
* Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не було доведено наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.
* **:** Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої позиції щодо неможливості оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову, зазначивши, що такі ухвали можуть переглядатися в касаційному порядку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
