Огляд судової практики Верховного Суду за 27/11/2025

Справа №306/2708/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не дослідив обставини пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, та не навів мотивів щодо можливості або неможливості поновлення цього строку. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починає перебіг з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про факт остаточного розрахунку. Суд також вказав, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги щодо дати подання позову, що призвело до ухвалення рішення на підставі припущень. Крім того, Велика Палата підкреслила, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, але тривали після цього, з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України в новій редакції, обмежуючи нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Суд не знайшов підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22, щодо періодів нарахування сум, передбачених статтею 117 КЗпП України.

3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №991/12858/24 від 19/11/2025
Предметом спору у цій справі є визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме квартири та двох машиномісць, набутих тещею посадовця, а також стягнення доходів від продажу цієї квартири.

Суд встановив, що посадовець, будучи начальником відділу поліції, мав зв’язок із спірними активами, оскільки його родина фактично проживала у квартирі, а перед цим він сам інвестував у будівництво квартир у цьому ж житловому комплексі, від яких згодом відмовився. Суд також встановив, що теща посадовця не мала достатніх законних доходів для придбання спірної квартири та машиномісць, а подані нею податкові декларації викликають сумніви щодо їх достовірності. Суд дійшов висновку, що теща діяла за дорученням посадовця, який фактично міг розпоряджатися цими активами. Важливим фактором стало те, що після початку перевірки НАЗК, майно було швидко переоформлене, що вказує на спробу приховати незаконність його походження.

Суд частково задовольнив позов, визнавши необґрунтованими активи та ухваливши стягнути в дохід держави машиномісця, а також грошову вартість квартири та дохід від її продажу з посадовця.

Справа №824/79/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є заява компанії VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення збитків на користь ТОВ «УКРОЛІЯ».

2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, відмовивши VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED у задоволенні апеляційної скарги. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для скасування рішення МКАС. Аргументи суду могли стосуватися дотримання арбітражної процедури, компетенції арбітражного суду, відсутності порушень публічного порядку України та інших підстав, передбачених законом для скасування арбітражного рішення. Також, суд міг взяти до уваги обґрунтованість вимог ТОВ «УКРОЛІЯ» щодо стягнення збитків, підтверджених доказами, поданими в арбітражному процесі. Можливо, VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED не змогла надати переконливих доказів на підтримку своїх заперечень проти арбітражного рішення. Суд, ймовірно, виходив з принципу остаточності арбітражних рішень та обмежених підстав для їх скасування, передбачених законодавством.

3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №920/794/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі вартості ремонту томографа, який вийшов з ладу протягом гарантійного строку.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги лікарні, виходячи з наступного: між сторонами було укладено договір поставки томографа з гарантійним строком, протягом якого відповідач зобов’язався усувати недоліки товару; томограф вийшов з ладу протягом гарантійного строку, що підтверджено відповідним актом; експертизою встановлено, що поломка сталася не з вини позивача; відповідач відмовився виконувати гарантійні зобов’язання, що призвело до збитків позивача у вигляді вартості ремонту. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права щодо відповідальності продавця за недоліки товару, виявлені протягом гарантійного строку, та правові наслідки порушення зобов’язання з відшкодування збитків. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до обставин даної справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ІМД+” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №752/18631/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження, оскільки сторона обвинувачення не надала належних доказів своєчасного повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування, як це передбачено ст. 290 КПК України. Суд зазначив, що надані прокурором копії рапорту слідчого, журналу реєстрації вихідної кореспонденції та накладна компанії “Даймекс” не є належними доказами повідомлення про завершення розслідування. Також, суд врахував, що компанія “Даймекс” не є оператором поштового зв’язку, зареєстрованим в установленому законом порядку. Суд погодився з висновком апеляційного суду, що факт повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування має бути належно підтверджений, чого в даному випадку не було зроблено. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано визнав правомірним повторний розгляд клопотання про закриття провадження, оскільки попереднє рішення суду з цього питання не є остаточним.

3. Верховний Суд залишив ухвали судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №127/3713/17 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за розкрадання майна у великих розмірах, вчинене шляхом зловживання службовим становищем.

2. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, задовольнивши касаційну скаргу захисника. Причини такого рішення в резолютивній частині не зазначені, але можна припустити, що були виявлені істотні порушення кримінального процесуального закону або неправильне застосування матеріального права, що вплинуло на законність і обґрунтованість вироку. Суд міг взяти до уваги доводи захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист, або інші процесуальні порушення, які могли призвести до неправильного засудження особи. Також, суд звільнив засудженого з-під варти.

3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №336/4830/22 від 19/11/2025
Предметом спору є касаційна скарга засудженого на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Суд не наводить жодних аргументів, оскільки ухвала містить лише резолютивну частину. Судді зазначили, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому вони обмежились оголошенням лише резолютивної частини. Фактично, колегія суддів Касаційного кримінального суду вирішила, що справа потребує розгляду об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Причини такого рішення в резолютивній частині не вказані.

Суд постановив передати провадження за касаційною скаргою засудженого на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Справа №560/14319/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про зупинення провадження у справі щодо нарахування щомісячної доплати до пенсії.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, а саме пункт 5 частини другої статті 236 КАС України, оскільки зупинення провадження можливе лише у випадку перегляду справи в касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, а справа № 400/6254/24 розглядалася Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку. Суд касаційної інстанції зазначив, що перелік підстав для зупинення провадження є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас, касаційний суд врахував, що апеляційний суд вже поновив провадження у справі та ухвалив рішення по суті, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження скасувати.

Справа №718/2895/24 від 19/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у незаконному поводженні зі зброєю (ч. 1 ст. 263 КК України).

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд справи в апеляційній інстанції. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки наведена лише резолютивна частина постанови. Можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, або ж не погодився з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.

Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №227/505/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору було встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого за цей час.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який погодився з судом першої інстанції щодо встановлення факту проживання позивачки та померлого однією сім’єю, оскільки позивачка надала достатньо доказів, таких як спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю. Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, задовольнив вимогу про поділ майна, визнавши автомобіль спільною сумісною власністю, оскільки відповідачі не спростували презумпцію спільності майна, набутого за час спільного проживання, і не довели, що автомобіль був придбаний виключно за особисті кошти померлого. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що факт спільного проживання не може підтверджуватися лише показаннями свідків, оскільки рішення ґрунтувалося на сукупності доказів, включаючи письмові. Також було відхилено доводи про незалучення належного органу опіки та піклування, оскільки це питання не впливало на суть спору.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №911/2666/15 від 20/11/2025
1. Предметом спору є заміна сторони (позивача) у справі про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у зв’язку з правонаступництвом.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було задоволено заяву про заміну позивача, з огляду на те, що апеляційний суд не врахував попередні судові рішення у справах № 810/1643/17 та № 910/11071/23, якими вже було встановлено обставини щодо належного кредитора за кредитним договором, що є предметом спору в даній справі, а отже, порушив принцип юридичної визначеності (res judicata). Суд касаційної інстанції зазначив, що в попередніх справах суди вже вирішили питання про перехід прав кредитора за кредитним договором до іншої особи та припинення зобов’язань за цим договором в іншій частині, і ці рішення є обов’язковими для всіх сторін та мають враховуватися при розгляді інших спорів між тими ж сторонами. Суд також вказав, що ПАТ “Златобанк” не оскаржувало судові рішення у провадженні №810/1643/17 в частині заміни правонаступником, а тому наступний продаж такого права вимоги суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та є свідченням суперечливої поведінки.

3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони (позивача) у справі у зв’язку з правонаступництвом.

Справа №917/692/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “Полтавагаз” на користь ТОВ “ГК “Нафтогаз України” заборгованості за поставлений природний газ, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “ГК “Нафтогаз України” не мало правових підстав для постачання природного газу АТ “Полтавагаз” як постачальник “останньої надії”, оскільки на момент постачання газу діяли обмеження щодо терміну постачання газу постачальником “останньої надії” (60 днів протягом року), які вже були вичерпані, а також існувала прострочена заборгованість АТ “Полтавагаз” перед ТОВ “ГК “Нафтогаз України”. Суд також встановив, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу №101, і хоча АТ “Полтавагаз” не надало банківську гарантію, як це передбачено умовами договору, ТОВ “ГК “Нафтогаз України” все одно постачало газ, а АТ “Полтавагаз” його оплатило. Суд зазначив, що обидві сторони порушили умови Положення про покладення спеціальних обов’язків (ПСО), але це не скасовує факту укладення та виконання договору №101. Суд також врахував, що при укладенні договору №101 у АТ “Полтавагаз” були легітимні очікування на отримання газу за фіксованою ціною, встановленою Положенням про покладення спеціальних обов’язків (ПСО).

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №926/1448-б/24 (926/2710/24) від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між банкрутом (ТОВ “Ремарі”) та відповідачем (ТОВ “Капабланка”).

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, ґрунтуючись на тому, що договір було укладено в період дії арешту на майно боржника у виконавчому провадженні, що свідчить про недобросовісність дій боржника та зловживання правом з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредиторами. Суд зазначив, що відчуження права вимоги відбулося без отримання боржником адекватної компенсації, оскільки розрахунки проводились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що не покращило платоспроможність боржника. Також, суд врахував, що на момент укладення договору у боржника були невиконані зобов’язання перед ініціюючим кредитором, що стало підставою для відкриття справи про банкрутство. Суд підкреслив, що фраудаторним може бути як оплатний, так і безоплатний договір, і в даному випадку дії боржника були спрямовані на уникнення задоволення вимог кредиторів, що є неприпустимим. Суд також зазначив, що у позовному провадженні з вирішення спорів про недійсність правочину з підстав його фраудаторності допускається застосування різних законодавчих підстав щодо ознак фраудаторності оспорюваного правочину незалежно від спеціалізації підстави.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №676/3819/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з можливістю звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, оскільки апеляційний суд врахував пом’якшуючі обставини, позитивні характеристики обвинуваченого, його волонтерську діяльність, офіційне працевлаштування, часткове відшкодування завданої шкоди, визнання вини та щире каяття. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином врахував всі обставини справи в сукупності, що свідчать про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що думка потерпілого не є вирішальною при призначенні покарання, оскільки суд реалізує свої дискреційні повноваження відповідно до норм права.

3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого – без задоволення.

Справа №459/1616/24 від 20/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).

У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду.

Рішення суду: касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №757/18643/25-к від 20/11/2025
Предметом спору є клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах різних апеляційних юрисдикцій.

У резолютивній частині ухвали не наведено аргументів суду. З тексту можна зрозуміти лише те, що обвинувачений просив перенести розгляд його справи до іншого суду, що знаходиться під юрисдикцією іншого апеляційного суду. Суд, ймовірно, розглянув доводи обвинуваченого, але не знайшов достатніх підстав для задоволення клопотання, оскільки в резолютивній частині відсутні будь-які обґрунтування прийнятого рішення. Повний текст ухвали, де будуть викладені мотиви суду, буде оголошено пізніше.

Суд постановив залишити без задоволення клопотання обвинуваченого про зміну підсудності.

Справа №161/13637/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на вбивство, вчинений за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надані сторонами, та дійшли обґрунтованого висновку про винуватість особи у вчиненні злочину. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги захисника про суперечності у показаннях свідків, неврахування стану здоров’я засудженого та необґрунтованість рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілого є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій надали їм належну оцінку та обґрунтовано їх відхилили. Суд також підкреслив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них вичерпні відповіді, а тому його ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що не має права встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №754/4243/23 від 20/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).

На жаль, у наданій резолютивній частині постанови відсутні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. З тексту видно лише те, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Для надання більш розгорнутої відповіді необхідний повний текст судового рішення.

Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №711/2733/23 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та ч. 1 ст. 321 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, розповсюдження отруйних чи сильнодіючих речовин) КК України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №644/2465/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).

2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту постанови вбачається лише те, що суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши їх без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви суду, буде оголошено пізніше.

3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.

Справа №913/266/20 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Енертек” до ПАТ “Українська інноваційна компанія” в межах справи про банкрутство останнього.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ті, відхиляючи вимоги кредитора, не надали належної оцінки поданим доказам, зокрема, банківським випискам, які могли підтверджувати рух коштів за договорами банківського вкладу. Суди попередніх інстанцій не врахували принцип змагальності сторін, обмежившись лише констатацією відсутності належного розрахунку сум, заявлених до стягнення, замість надання можливості боржнику спростувати подані кредитором докази та розрахунки. Також, суди не дослідили питання щодо дійсності договорів, на підставі яких заявлено вимоги, та не врахували, що обов’язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на боржника. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, а також на відсутності у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин справи та оцінки доказів.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №367/2027/16-ц від 12/11/2025
1. Предметом спору є виселення відповідачів з житлового будинку, що належить позивачу на праві власності, та зобов’язання їх переселитися у квартиру.

2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій, оскільки Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статей 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі “Білявська проти України”. Суди попередніх інстанцій не врахували вразливість заявниці (літньої жінки), яка намагалася повернути доступ до свого житла, та застосували лише норми Житлового кодексу України (ЖК України), не надавши належного обґрунтування перевазі цих норм над нормами Цивільного кодексу України (ЦК України). Суди не дали оцінку доказам, наданим позивачем, зокрема зверненням до правоохоронних органів та висновкам дільничних інспекторів міліції. **** Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЖК України не відображає усіх реалій сьогодення, а ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №466/4585/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довічного утримання та повернення майна у власність відчужувача у зв’язку з неналежним виконанням набувачем своїх обов’язків.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання своїх обов’язків за договором. Водночас, ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили вимоги про повернення квартири позивачці, оскільки правовим наслідком розірвання договору є повернення права власності, що не потребує додаткового рішення суду. Крім того, ВС вказав, що суди вийшли за межі позовних вимог, задовольнивши вимоги про визнання права власності та скасування державної реєстрації, які не були заявлені позивачем. Суд касаційної інстанції наголосив на принципі диспозитивності цивільного судочинства, який зобов’язує суд вирішувати лише ті питання, про які просять сторони.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині повернення квартири позивачці, скасування державної реєстрації права власності та визнання за позивачкою права власності на квартиру, а в іншій частині рішення залишив без змін.

Справа №761/3693/23 від 19/11/2025
Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року, яким його було засуджено за ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).

Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого без задоволення, оскільки не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, враховуючи надані докази та обставини справи. Також, ВС взяв до уваги позицію сторони обвинувачення та захисту, дослідив матеріали провадження і не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги. Суд виходив з того, що апеляційний суд повною мірою перевірив доводи апеляційної скарги засудженого та надав на них вичерпну відповідь.

Суд вирішив: Вирок Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Справа №159/4986/24 від 19/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи організованою групою).

У зв’язку з тим, що в тексті надано лише резолютивну частину постанови, неможливо надати вичерпний перелік аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції. Однак, можна припустити, що суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, погодився з їх висновками щодо доведеності вини засудженої, правильності кваліфікації її дій та обґрунтованості призначеного покарання. Також, суд міг відхилити касаційні скарги захисника та засудженої через відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни судових рішень. Суд касаційної інстанції перевірив законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.

Суд ухвалив: вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду стосовно особи залишити без змін, а касаційні скарги – без задоволення.

Справа №750/9824/21 від 18/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку директору лікувально-профілактичного закладу, обвинуваченому у службовій недбалості, що полягала в укладенні додаткової угоди про збільшення ціни на бензин, що, на думку обвинувачення, завдало збитків.

Суд, залишаючи в силі виправдувальний вирок, виходив з того, що сторона обвинувачення не довела наявність у діях директора складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України. Суд зазначив, що директор діяв у межах своїх повноважень, визначених контрактом, статутом закладу та Законом України «Про публічні закупівлі». Суд також врахував, що збільшення ціни було обґрунтоване коливанням цін на ринку, підтверджене довідками ДП «Держзовнішінформ», і не призвело до збільшення загальної суми договору. Крім того, суд взяв до уваги висновок аудитора, який підтвердив відповідність укладення додаткових угод вимогам законодавства, а також відсутність збитків для держави, оскільки ціни на бензин були нижчими за ринкові. Суд також зазначив, що сторона обвинувачення не довела, що розірвання договору було б вигіднішим для держави.

Рішення суду: Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №766/5020/23 від 19/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада).

У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Відсутність мотивувальної частини унеможливлює аналіз міркувань, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Щоб зрозуміти позицію суду, необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені всі аргументи та обґрунтування.

Суд ухвалив залишити вирок Херсонського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №577/327/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання та цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у справі про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про призначення реального покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи тяжкість злочину, наслідки для потерпілого, а також поведінку засудженого після ДТП, зокрема залишення потерпілого в небезпеці. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував попереднє рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке звільнення не відповідало тяжкості злочину та обставинам його вчинення. Щодо цивільного позову, суд погодився з рішенням про стягнення моральної шкоди з компанії-власника транспортного засобу, оскільки шкода була завдана працівником під час виконання трудових обов’язків з використанням джерела підвищеної небезпеки, а розмір відшкодування відповідає принципу розумності, враховуючи фізичні та моральні страждання потерпілого. Суд відхилив доводи захисника про пом’якшуючі обставини, такі як призов на військову службу, зазначивши, що вони не є безумовною підставою для звільнення від покарання, але можуть бути враховані в порядку ст. 81-1 КК.

3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та цивільного відповідача – без задоволення.

Справа №359/7111/22 від 19/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного стану).

У резолютивній частині рішення, на жаль, відсутні аргументи суду касаційної інстанції. Однак, можна припустити, що Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, вважаючи їх обґрунтованими та законними. Можливо, суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни вироку. Також, суд міг врахувати тяжкість вчиненого злочину, наявність попередніх судимостей у засудженого, а також інші обставини, що впливають на міру покарання. Більш детальний аналіз можливий лише після ознайомлення з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.

Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Справа №916/3006/17 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

2. У цій справі Велика Палата Верховного Суду переглянула свою попередню постанову у зв’язку з рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ констатував, що Велика Палата Верховного Суду по-новому розтлумачила чітке та однозначне положення національного законодавства (статтю 88 Закону України “Про нотаріат”) непередбачуваним чином, а саме щодо строків вчинення виконавчого напису нотаріусом, що суперечило принципу юридичної визначеності. Велика Палата Верховного Суду у попередньому рішенні ототожнила строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису зі строком позовної давності, хоча це різні правові інститути. Суд зазначив, що положення статті 88 Закону України “Про нотаріат” є чіткими та не допускають розширеного тлумачення. Враховуючи висновки ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Укркава”.

3. Суд задовольнив заяву ТОВ “Укркава” про перегляд рішення за виключними обставинами, скасував постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 та залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ТОВ “Укркава”.

Справа №686/15809/24 від 18/11/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга представника страхової компанії на рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення страхового відшкодування на користь потерпілої в ДТП.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено цивільний позов потерпілої до страхової компанії. Суд зазначив, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов’язковою умовою для розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Суд також вказав, що обов’язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, виникає з факту завдання шкоди, а не з порушення договірних зобов’язань. Крім того, суд дослідив надані потерпілою документи, що підтверджують витрати на лікування, і визнав їх обґрунтованими. Суд також врахував доходи потерпілої як фізичної особи-підприємця та терміни її непрацездатності при визначенні розміру відшкодування.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №332/2723/15-к від 18/11/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких обвинувачували в одержанні неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб (ст. 368 ч. 3 КК України).

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на такі основні аргументи: апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноважень на складання протоколів про адміністративні правопорушення, але не оцінив доводи прокурора щодо введення в оману ОСОБА_11 стосовно можливості вирішення питання безперешкодного вивозу сміття; суд не врахував правову позицію об’єднаної палати ККС ВС щодо шахрайства (ст. 190 КК України), а саме, що обман може бути способом заволодіння майном; апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника про провокацію злочину та інші порушення під час досудового розслідування; апеляційний суд необґрунтовано відмовив у повторному допиті свідків, що є порушенням ст. 404 ч. 3 КПК України, враховуючи вимоги апеляційної скарги прокурора про ухвалення нового вироку.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №380/4489/24 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Сокільницької сільської ради про ненадання відповіді на запит позивача та зобов’язання надати таку відповідь.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через несплату судового збору. Суди попередніх інстанцій вважали, що позивач не довів відсутність достатніх коштів для сплати збору, оскільки на його банківський рахунок надходили кошти. Верховний Суд не погодився з цим, зазначивши, що суди не надали належної оцінки доказам, поданим позивачем, зокрема, довідці про його статус волонтера та відомостям з Державного реєстру фізичних осіб про відсутність доходів. Суд також зазначив, що суди не врахували, що кошти на рахунку позивача призначені для волонтерської діяльності. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що суд першої інстанції не зазначив про необхідність надання додаткових доказів статусу волонтера в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, що позбавило позивача можливості їх надати.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа №727/13582/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна, укладеного за результатами електронного аукціону, переможцем якого позивач вважає себе, оскільки її було безпідставно дискваліфіковано.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що договір оренди з ФОП, яка не є переможцем аукціону, слід визнати недійсним через порушення вимог законодавства при передачі майна в оренду. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що визнання недійсним лише договору оренди не відновить порушене право позивача, оскільки залишається чинним наказ про її дискваліфікацію, і запропонував позивачу оскаржити також цей наказ. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, наголосивши, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав, і в даному випадку визнання недійсним договору оренди є ефективним способом захисту, оскільки воно безпосередньо відновить права позивача як потенційного орендаря. Верховний Суд підкреслив, що для захисту цивільного права важливим є встановлення факту порушення права, а не формальне скасування всіх пов’язаних з цим документів, особливо тих, що вичерпали свою дію.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №916/2740/21 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання поточних грошових вимог кредитора до боржника в процедурі банкрутства, а саме заборгованості за процентами з користування кредитом, нарахованими після відкриття провадження у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Суд зазначив, що умова кредитного договору, на яку посилається кредитор, розташована в розділі, який регулює правомірну поведінку сторін, а не відповідальність за порушення зобов’язань. Також, суд вказав, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, але в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство такі нарахування не застосовуються. Суд також врахував системний підхід законодавця щодо регулювання питання нарахування вимог згідно зі статтею 625 ЦК України та збалансований підхід Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих вимог до поточних зобов’язань боржника.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/15023/21 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Головного управління Державної податкової служби (ГУ ДПС) у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-Дніпропетровськ” у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки податковий орган обґрунтовував свої вимоги відомостями, отриманими після проведення перевірки ТОВ “Караван-Дніпропетровськ”, а отже, ці відомості не могли бути враховані під час перевірки. Крім того, суди врахували, що рішенням суду у іншій справі вже було стягнуто з ТОВ “Караван-Дніпропетровськ” на користь Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати за землю, що включала період, за який податковий орган намагався стягнути борг. Суд також зазначив, що скасування судом податкового повідомлення-рішення, яким було нараховано штрафні санкції, свідчить про відсутність у ТОВ “Караван-Дніпропетровськ” відповідного податкового зобов’язання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.

3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №824/46/25 від 20/11/2025
Предметом спору є визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з українського ТОВ на користь естонської компанії суми боргу, пені та інших витрат.

Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що арбітражна угода між сторонами була дійсною та чинною на момент розгляду справи в арбітражі, відповідач був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, а також не надав переконливих доказів порушення публічного порядку України при винесенні арбітражного рішення. Суд відзначив, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження арбітражного рішення в передбаченому законом порядку, а його аргументи щодо недійсності контракту не були підтверджені належними доказами. Крім того, суд підкреслив, що перегляд арбітражного рішення по суті не входить до компетенції суду при розгляді заяви про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» та залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду.

Справа №752/18631/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України.

2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається, що прокурор оскаржував ухвали судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не знайшов підстав для їх скасування. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде проголошено пізніше. Наразі можна лише констатувати, що Верховний Суд погодився з рішеннями судів нижчих інстанцій, можливо, щодо закритого кримінального провадження або іншого процесуального рішення, яке не задовольнило прокурора. Без повного тексту постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду.

3. Верховний Суд залишив без змін ухвали Голосіївського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення.

Справа №161/13637/21 від 28/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 – ч. 3 ст. 15 – пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

На жаль, у наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки наведена лише резолютивна частина постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.

Верховний Суд ухвалив залишити без задоволення касаційну скаргу захисника та залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду стосовно обвинуваченого.

Справа №577/327/22 від 18/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого.

У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Судді обмежились лише вказівкою на те, що повний текст постанови буде проголошено пізніше. Тому надати аналіз рішення неможливо.

Суд ухвалив: Вирок Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та цивільного відповідача-директора Приватної науково- виробничої компанії «Інтербізнес» ОСОБА_8 -без задоволення.

Справа №644/2465/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_6 за колабораційну діяльність, а саме за добровільне зайняття посади в окупаційній адміністрації.

2. Суд, залишаючи вирок без змін, керувався тим, що вина ОСОБА_6 доведена показаннями свідків, документами, висновками експертиз та іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції. Суд відхилив доводи захисту про примус до зайняття посади, оскільки свідки не підтвердили факт погроз безпосередньо ОСОБА_6, а вона та її чоловік не намагалися виїхати з окупованої території. Суд також врахував, що інші жителі мали можливість відмовитися від роботи в окупаційних органах та виїхати на підконтрольну Україні територію. Суд зазначив, що добровільне надання документів СБУ виключає порушення ст. 159 КПК. Суд визнав обґрунтованим поновлення судового розгляду для уточнення обставин справи та зазначив, що зміна обвинувачення прокурором не порушила прав ОСОБА_6, оскільки їй було надано час для підготовки захисту, від якого вона відмовилась.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №359/6716/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) не мав права самостійно застосовувати наслідки нікчемності договору поруки, а тому на момент укладення договорів між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», ПАТ «УПБ» вже не мав прав кредитора за кредитним та іпотечним договорами. Оскільки договори про відступлення права вимоги були укладені особою, яка не володіє правом вимоги, то права кредитора не перейшли до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Суд також зазначив, що накази банку про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов’язки для третіх осіб, а сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними, якщо банк не звернеться до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів. Суд врахував, що ФГВФО або ПАТ «УПБ» не зверталися до суду щодо застосування наслідків нікчемності договору поруки. Також суд підкреслив, що відсутність у ПАТ «УПБ» прав кредитора на момент укладення договорів відступлення унеможливлює перехід цих прав до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №447/2432/19 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо вироку особі, засудженій за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційних скарг захисників та визнав їх необґрунтованими, навівши мотиви на їх спростування, а також зазначив, що апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого допустимими та достатніми доказами, послався на покази потерпілої, свідків, письмові та речові докази, висновки експертиз. Водночас, ВС погодився з доводами захисника про незарахування апеляційним судом у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення, що є порушенням ч. 5 ст. 72 КК України, згідно з якою попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день. Суд касаційної інстанції наголосив, що строк попереднього ув’язнення закінчився 10 червня 2025 року, а з 11 червня 2025 року продовжився строк відбування покарання.

3. Верховний Суд ухвалив змінити ухвалу апеляційного суду, зарахувавши засудженому строк попереднього ув’язнення з 10 вересня 2024 року по 10 червня 2025 року в строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі, а в іншій частині судове рішення залишив без змін.

Справа №761/9536/23 від 19/11/2025
1. Предметом спору є законність обвинувачення працівників ДБР у провокації підкупу та зловживанні впливом.
2. Суд, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що дії, інкриміновані обвинуваченим, були спровоковані особою, яка співпрацювала з правоохоронними органами. Суд наголосив, що сторона обвинувачення не змогла довести поза розумним сумнівом наявність в діях обвинувачених ознак складу злочину провокації підкупу. Щодо зловживання впливом, суд визнав, що подія мала місце, але також була результатом провокації. Крім того, **** суд звернув увагу на те, що обвинувальний акт був складений та переданий до суду поза межами строку досудового розслідування, що є самостійною підставою для закриття кримінального провадження, але суд вирішив розглянути справу по суті.
3. Суд прийняв рішення виправдати співробітників ДБР за всіма пунктами обвинувачення.

Справа №906/261/21 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення сільської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання права постійного користування цією ділянкою за позивачем.

2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки частина спірної земельної ділянки була передана у власність фізичним особам, що робить їх стороною спору про право постійного користування. Суд зазначив, що оскільки спір стосується прав та обов’язків фізичних осіб, які набули у власність земельні ділянки, утворені шляхом поділу землі, щодо якої позивач заявляє про право постійного користування, то справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Також суд врахував, що фізичні особи, власники земельних ділянок, оскаржують наявність у позивача права постійного користування, що підтверджує наявність спору між ними. Враховуючи суб’єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо належності справи до господарської юрисдикції.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Справа №8/570(917/812/24) від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, а також зобов’язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не встановили належним чином обставини щодо наявності порушеного права у позивача, а саме Державної Галещинської біологічної фабрики, на спірну земельну ділянку, враховуючи попередні судові рішення у справах № 917/1132/19 та № 917/429/17, де встановлювалися обставини щодо реорганізації фабрики та розподілу земельних ділянок між нею та Державною Новогалещинською біологічною фабрикою; суди не дослідили, чи не втратив позивач права користування відповідною земельною ділянкою, чи не була вона поділена або приєднана до інших ділянок, а також не перевірили, чи не змінився власник ділянки; суди не перевірили правильність визначення позивачем суб’єктного складу відповідачів, їх належність/неналежність та не врахували, які наслідки матиме задоволення позову для третіх осіб у випадку його задоволення; суди не надали належної правової оцінки доводам і доказам, які стосуються наявності/відсутності порушеного права позивача, правильності визначення позивачем суб`єктного складу відповідачів, обґрунтованості / необґрунтованості позову по суті заявлених позовних вимог.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №420/10380/23 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій допустили помилки при визначенні періоду, за який має бути нарахований середній заробіток, та при розрахунку суми, належної до виплати. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що спірні правовідносини виникли до внесення змін до статті 117 КЗпП, які обмежили період виплати середнього заробітку шістьма місяцями, і не встановив співвідношення між загальною сумою, належною позивачеві при звільненні, та невиплаченою сумою. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування, враховуючи конкретні обставини справи, та вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо розміру середнього заробітку, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача. **** Також, Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного судом касаційної інстанції у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, та сформулювала правовий висновок, за яким обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та застосування правильних норм матеріального права.

Справа №676/3819/22 від 18/11/2025
1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).

2. У резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення. З тексту видно лише те, що Верховний Суд розглянув касаційні скарги прокурора та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду. Враховуючи, що повний текст постанови буде проголошено пізніше, неможливо наразі встановити мотиви, з яких Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги – без задоволення. Для надання повної відповіді необхідний аналіз повного тексту судового рішення.

3. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду щодо ОСОБА_9 залишено без зміни, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого – без задоволення.

Справа №520/18153/23 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за період участі у бойових діях.

2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу військовослужбовця, який оскаржував рішення апеляційного суду, що частково задовольнив його позов про виплату додаткової винагороди. Суд касаційної інстанції зазначив, що для отримання винагороди в розмірі 100 000 грн необхідно довести безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Суд врахував, що позивач є військовослужбовцем зенітно-ракетних військ, діяльність яких полягає у вогневому ураженні повітряних цілей. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не дослідив конкретні епізоди вогневого ураження повітряних цілей позивачем у спірний період, що є важливим для визначення розміру належної йому винагороди. Суд вказав на необхідність встановлення дійсних обставин справи, зокрема, дат і фактів пусків ракет та ураження повітряних цілей.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для повного дослідження обставин справи.

Справа №710/739/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ст. 287 КК України (випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації).

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, а скаргу захисника залишив без задоволення. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. При цьому, конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, не зазначені в резолютивній частині постанови, але можна припустити, що прокурор у своїй касаційній скарзі вказав на певні порушення, допущені апеляційним судом при перегляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази або неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №917/503/24(917/159/25) від 18/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між фермерським господарством (банкрутом) та фізичною особою, та зобов’язання повернути майно.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, ґрунтуючись на тому, що договір був укладений у так званий “підозрілий період” (три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство) із заінтересованою особою (батьком керівника фермерського господарства), що є самостійною підставою для визнання правочину недійсним згідно з Кодексом України з процедур банкрутства. Суд також врахував, що на момент укладення договору фермерське господарство вже мало кредиторську заборгованість, що може свідчити про фраудаторний характер правочину, тобто про намір уникнути виконання зобов’язань перед кредиторами. Суд зазначив, що законодавець встановлює різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним: за одних підстав необхідне встановлення порушення прав кредиторів, а за інших (як у даному випадку – укладення договору із заінтересованою особою) достатньо самого факту наявності такої обставини. Суд касаційної інстанції також послався на практику Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів, підкреслюючи, що будь-який правочин, вчинений боржником у період наявності зобов’язань перед кредиторами, внаслідок якого боржник стає неплатоспроможним, може бути поставлений під сумнів щодо його добросовісності.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №484/4536/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду першої інстанції про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд формально підійшов до перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам КПК, не проаналізував доводи обвинуваченого та безпідставно повернув скаргу, не вказавши конкретно, які недоліки залишились невиправленими. Суд касаційної інстанції підкреслив, що неточність формулювання апеляційної вимоги не повинна перешкоджати суду у вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, а всі доводи скарги мають бути вирішені за результатом апеляційного перегляду. Суд також послався на попередню правову позицію Верховного Суду, згідно з якою апеляційний суд має враховувати свободу сторін у використанні своїх прав та не може вважати недоліком скарги те, які саме питання сторона виносить на розгляд суду.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.

Справа №484/4536/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд формально підійшов до перевірки апеляційної скарги, не проаналізував належним чином доводи обвинуваченого та безпідставно повернув скаргу, не вказавши конкретно, які недоліки залишилися невиправленими. Суд наголосив, що неточність формулювання апеляційної вимоги не повинна перешкоджати відкриттю апеляційного провадження, враховуючи компетенцію апеляційного суду. Також, Верховний Суд послався на свою попередню правову позицію, згідно з якою апеляційний суд має враховувати свободу сторін у використанні своїх прав та не може вважати недоліком скарги те, як сторона формулює свої вимоги, якщо суть вимог зрозуміла. Суд підкреслив, що всі доводи апеляційної скарги мають бути вирішені за результатом апеляційного перегляду, а не на стадії відкриття провадження.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.

Справа №233/2245/22 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та умисне тяжке тілесне ушкодження.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, а скаргу прокурора залишив без задоволення, мотивуючи це тим, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) на ст. 118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони), оскільки наявні докази свідчать про те, що засуджений діяв, захищаючись від суспільно небезпечного посягання, але перевищив межі необхідної оборони. Суд врахував характер і небезпечність посягання, обставини, що вплинули на реальну здатність особи адекватно оцінити небезпеку та обрати відповідні засоби захисту, а також наслідки, що настали в результаті дій засудженого. Враховуючи строк відбутого покарання, суд вирішив звільнити засудженого з-під варти в залі суду.

3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, перекваліфікував дії засудженого на статтю 118 КК України та звільнив його з-під варти у зв’язку з відбуттям покарання.

Справа №916/3006/17 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву ТОВ «Укркава» про перегляд за виключними обставинами власної постанови від 02.07.2019. Суд вирішив, що існують виключні обставини, які вимагають перегляду попереднього рішення. При цьому, суд врахував доводи ТОВ «Укркава» щодо обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, але не були враховані судом при попередньому розгляді. Суд також взяв до уваги, що залишення в силі попереднього рішення може призвести до порушення прав та законних інтересів ТОВ «Укркава». Суд вирішив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та законними.
3. Велика Палата Верховного Суду скасувала свою попередню постанову від 02.07.2019 та залишила в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Справа №922/1513/17 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ДП “Укрінтеренерго” до ПАТ “ФК “Металіст” у справі про банкрутство останнього.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у визнанні значної частини вимог ДП “Укрінтеренерго” до ПАТ “ФК “Металіст” щодо оплати електроенергії, спожитої у період, коли банкрут вже не був власником майна, куди постачалася електроенергія, і не здійснював там господарську діяльність. Суд зазначив, що договір між сторонами припинив дію, новий договір не укладався, а факт споживання електроенергії іншою особою не може бути підставою для покладення боргу на банкрута. Суд також підкреслив, що ДП “Укрінтеренерго” не надало належних доказів того, що саме ПАТ “ФК “Металіст” вчиняв дії, які б свідчили про його намір укласти договір на постачання електроенергії у спірний період. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Укрінтеренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №905/55/24 (905/94/25) від 11/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ДТЕК Східенерго” на користь ПрАТ “Укренерго” інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за надані послуги з диспетчерського управління.

2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши лише ту частину інфляційних втрат та 3% річних, що були нараховані до дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ДТЕК Східенерго”, оскільки з цієї дати вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Суд підкреслив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних припиняється з моменту введення мораторію у справі про банкрутство. Також, ВС зазначив, що суди правильно перевірили розрахунки інфляційних втрат, врахувавши необхідність заокруглення індексу інфляції до одного десяткового знаку після коми. ВС підкреслив, що перевірка судом правильності арифметичних розрахунків не є зменшенням мінімального гарантованого законом розміру відповідальності боржника. Суд відхилив вимогу ПрАТ “Укренерго” про закриття провадження у частині позовних вимог, оскільки предмет спору був відсутній ще до відкриття провадження у справі.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №953/7213/21 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу нерухомого майна, укладених відповідачем після ДТП, в якій загинув чоловік позивачки та батько інших позивачів, з метою уникнення звернення стягнення на це майно для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

2. Суд касаційної інстанції частково погодився з рішенням апеляційного суду, залишивши в силі визнання недійсним договору дарування частки квартири сину, оскільки це було зроблено після ДТП і є безоплатним відчуженням майна на користь близького родича, що свідчить про намір уникнути виконання майбутніх зобов’язань з відшкодування шкоди. Водночас, ВС не погодився з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки попередній договір був укладений ще до ДТП, що свідчить про відсутність умислу приховати майно. Щодо договорів купівлі-продажу гаража та квартири, то ВС вказав на необхідність дослідження обізнаності покупця про кримінальне провадження та можливі майбутні боргові зобов’язання продавця, а також наявності зв’язку між сторонами та ринкової вартості майна, інакше висновок про фраудаторність є передчасним. Суд касаційної інстанції наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, залишивши в силі рішення апеляційного суду щодо визнання недійсним договору дарування частки квартири, скасував рішення апеляційного суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, змінив рішення суду першої інстанції в цій частині, виклавши мотиви відмови в новій редакції, та скасував рішення апеляційного суду щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу гаража та квартири, направивши справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а також скасував додаткову постанову апеляційного суду.

Справа №910/13182/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання АТ “Укртрансгаз” прийняти товар (автомобілі) за договором поставки та внесення змін до цього договору.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які зобов’язали АТ “Укртрансгаз” прийняти поставлені ТОВ “ТД “Техкомплект” автомобілі. Суди встановили, що в тендерній документації та договорі була допущена технічна помилка щодо зазначення потужності двигуна в кВт замість кінських сил, але фактично поставлені автомобілі відповідали технічним вимогам, зазначеним в тендерній пропозиції позивача. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно врахували, що позивач запропонував конкретну модель автомобіля, технічні характеристики якої були відомі відповідачу на момент укладення договору. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до обставин даної справи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи відповідача фактично зводяться до спонукання Верховного Суду до встановлення інших фактичних обставин справи та надання іншої оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що з огляду на вимоги статті 300 ГПК щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Укртрансгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №191/3519/22 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за умисне вбивство (ст. 115 ч. 1 КК України).

2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суд першої інстанції у вироку зазначив обставини, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, зокрема, щодо спричинення потерпілому різних тілесних ушкоджень, окрім ножового поранення шиї, що суперечить принципу безпосередності дослідження доказів. Суд наголосив, що правильне відображення фактичних обставин є важливим для реалізації права на захист. Апеляційний суд не виправив ці порушення, хоча мав перевірити дотримання вимог закону при розгляді справи, навіть якщо в апеляційних скаргах на це не вказувалося. Також, ВС зазначив, що суд не може самостійно шукати докази винуватості, оскільки це порушує право на захист та принцип рівності сторін. Ці порушення мають фундаментальний характер, оскільки стосуються перевірки пред’явленого обвинувачення і безпосередньо впливають на можливість особи ефективно здійснювати своє право на захист.

3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді першої інстанції, обравши обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Справа №761/34884/15 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконний збут психотропної речовини.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вини засудженого. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційних скарг, зокрема щодо можливої провокації злочину з боку правоохоронних органів, та надав їм обґрунтовану оцінку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що дії правоохоронців не були активними та не підбурювали засудженого до вчинення злочину, а залегендована особа не вдавалася до вмовлянь чи тиску. Також суд врахував добровільну згоду залегендованої особи на участь в оперативній закупівлі та відсутність доказів примусу. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, включаючи покази свідків, протоколи огляду та висновки експертиз, вважаючи їх належними та допустимими. Суд також зазначив, що відсутність окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог КПК України, якщо добровільна згода особи підтверджується іншими матеріалами справи.

3. Суд вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №175/8265/24 від 20/11/2025
Предметом спору було оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжки, вчинені повторно, та зберігання наркотичних речовин.

Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що на момент розгляду справи законом було декриміналізовано (втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність вказаних діянь) кримінальну відповідальність за повторні крадіжки, вчинені обвинуваченим у певні періоди. Верховний Суд зазначив, що відповідно до кримінального процесуального законодавства, у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, кримінальне провадження підлягає закриттю. Суд також вказав на необхідність виключення з ухвали апеляційного суду вказівки про виключення з вироку суду посилання на вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК за відповідними епізодами, оскільки провадження за цими епізодами підлягає закриттю на підставі закону. У решті, судові рішення залишено без змін.

Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасував вирок та ухвалу апеляційного суду в частині засудження особи за повторні крадіжки, вчинині у певні періоди, та закрив кримінальне провадження в цій частині.

Справа №754/947/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є встановлення порядку користування квартирою між співвласниками.

2. Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у зв’язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану. Суд зазначив, що з моменту введення воєнного стану Збройні Сили України вважаються переведеними на воєнний стан, і для зупинення провадження достатньо доказів перебування особи на військовій службі. **** Водночас, суд відступив від попередніх висновків, наголосивши, що ключовим є волевиявлення військовослужбовця: якщо він бажає, щоб справа розглядалася за його відсутності, суд не зобов’язаний зупиняти провадження. У даній справі суд врахував, що відповідач просив розглядати справу без його участі, але одночасно підтримував вимогу про зупинення провадження, що свідчить про його намір скористатися захисними положеннями процесуального закону.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження – без змін.

Справа №344/2092/23 від 19/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).

Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду. При цьому, ВС не зазначив конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки оголошено лише резолютивну частину постанови. У резолютивній частині вказано лише про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови з обґрунтуванням буде оголошено пізніше.

Суд вирішив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в апеляційційній інстанції.

Справа №908/588/24 від 04/11/2025
1. Предмет спору – покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ “Керуюча компанія “Ледокол” за зобов’язаннями товариства перед кредиторами у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які поклали субсидіарну відповідальність на засновників ТОВ “Керуюча компанія “Ледокол”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за зобов’язаннями товариства перед кредиторами. Суд зазначив, що для застосування субсидіарної відповідальності необхідно довести наявність усіх елементів правопорушення, зокрема об’єкта, суб’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторін. Суди попередніх інстанцій встановили, що засновники мали можливість впливати на діяльність товариства, але не вживали заходів для запобігання банкрутству, допустили виведення активів, що призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів. Суд також врахував, що відповідачі не надали доказів відсутності своєї вини у доведенні товариства до банкрутства. Важливо, що касаційний суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання.

3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №824/79/25 від 20/11/2025
1. Предметом спору є заява VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) щодо стягнення збитків на користь ТОВ «УКРОЛІЯ».

2. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України, виходив з наступного: сторони уклали арбітражну угоду, згідно з якою всі спори, що виникають з контракту, підлягають вирішенню в МКАС при ТПП України; сумніви щодо дійсності арбітражної угоди тлумачаться на користь її дійсності; суд не може переглядати рішення МКАС по суті, а лише перевіряє наявність підстав для скасування, передбачених законом; заявник не довів, що арбітражний суд вийшов за межі арбітражного застереження або що рішення суперечить публічному порядку України; відсутність заперечень щодо компетенції МКАС під час розгляду справи свідчить про відмову від права на заперечення. Суд також наголосив на принципі автономності арбітражної угоди, згідно з яким її дійсність не залежить від дійсності основного договору.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу VILAVI UNION ENTERPRISES LIMITED без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №500/4690/22 від 21/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності необхідно чітко визначити обсяг його повноважень, керуючись законодавством, положеннями про державний орган та посадовою інструкцією. Суд зазначив, що відповідальність настає саме за невиконання чи неналежне виконання обов’язків, які входять до кола трудових обов’язків працівника, і при цьому необхідно встановити можливість виконання працівником цих обов’язків за встановлених обставин, тобто вину працівника та наявність причинного зв’язку між невиконанням обов’язків і негативними наслідками. У даній справі суди встановили, що позивач не мав обов’язку надавати інформацію, яку йому інкримінували, оскільки такий обов’язок не був встановлений ні нормативними актами, ні посадовою інструкцією, ні дорученням голови комісії. Крім того, суд підкреслив, що в матеріалах справи не було конкретизовано, які саме вимоги статті 8 Закону України «Про державну службу» та пункту 4.1 Правил етичної поведінки були порушені позивачем.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №924/1174/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є вимога Хмельницької обласної організації Громадської організації “Всеукраїнська спілка автомобілістів” до Кам`янець-Подільської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності, і позивач не довів наявність у нього права власності на будівлі або споруди, розташовані на цій ділянці, що є необхідною умовою для поновлення договору оренди землі комунальної власності відповідно до статті 126-1 Земельного кодексу України. Суд також зазначив, що позивачем не було дотримано процедуру поновлення договору, передбачену статтею 33 Закону України “Про оренду землі”, зокрема, не було надано відповідачу проєкт договору оренди землі на новий строк. Суд відхилив посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, оскільки правовідносини у цій справі виникли до змін у законодавстві, які чітко розмежували поняття “поновлення договору оренди землі” та “переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк”. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку всім доказам, представленим позивачем, і встановили всі обставини, необхідні для вирішення спору.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №903/314/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного підприємства безпідставно збережених коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, інфляційних втрат та 3% річних.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визначив, що пайовий внесок має розраховуватися на основі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення обов’язку сплати, а не на дату, коли орган місцевого самоврядування дізнався про несплату. Апеляційний суд правильно застосував положення Цивільного кодексу України про те, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, і тому показники опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент виникнення обов’язку сплати пайового внеску, є визначальними. Суд також врахував, що замовник будівництва повинен звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі протягом десяти робочих днів після початку будівництва. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що не може брати до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи неповне з’ясування обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №380/6921/24 від 21/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не конкретизував, які саме додаткові відомості про майновий стан позивача необхідно надати для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, крім вже наданих документів про відсутність доходів з основних джерел. Суд зазначив, що хоча питання звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов’язком суду, апеляційний суд повинен був чітко вказати, яку саме інформацію необхідно надати для підтвердження майнового стану. Також, Верховний Суд підкреслив, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків свідчать про відсутність доходів, що є важливим фактором при розгляді питання про звільнення від сплати судового збору. Суд касаційної інстанції вказав на те, що Закон України “Про судовий збір” не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують майновий стан особи, і суд повинен оцінювати наявні докази в сукупності.

3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №520/33633/23 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству зменшено розмір від’ємного значення ПДВ та нараховано штраф за ненадання документів під час перевірки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам Товариства щодо дотримання принципу хронології при формуванні податкових зобов’язань та кредиту, а також не з’ясували, яких саме документів не вистачало контролюючому органу для перевірки. Верховний Суд наголосив, що ненадання платником податків документів має бути зафіксовано у встановленому законом порядку, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів, чого зроблено не було. Також, ВС вказав, що платник має право надати документи після закінчення перевірки і до прийняття рішення, і контролюючий орган зобов’язаний їх врахувати. Крім того, ВС вказав, що суди попередніх інстанцій формально обмежилися висновком про ненадання документів, не проаналізувавши зміст поданих Товариством документів.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №500/7006/24 від 21/11/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження наказу про звільнення поліцейського та вимоги про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду. Суд наголосив, що у справах про оскарження дисциплінарних стягнень, накладених на поліцейських, застосовується спеціальний строк оскарження, встановлений Дисциплінарним статутом Національної поліції України, а саме 15 днів з дня ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення, а не загальний місячний строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України для справ щодо публічної служби. Суд також зазначив, що причини пропуску строку, на які посилався позивач (перебування на лікарняному та укладення договору з адвокатом), не є поважними, оскільки не унеможливлювали звернення до суду. Суд також вказав, що сам факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, якщо не доведено, що воєнні обставини безпосередньо перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №917/1615/21 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень сільської ради, недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права щодо належного складу сторін, оскільки прокурор звернувся з позовом в інтересах Пирятинської міської ради до ФГ “Берегове” щодо визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, а апеляційний суд не дослідив обставини щодо порушення прав та інтересів позивача і можливості задоволення позовних вимог за рахунок ФГ “Берегове”. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що відмова в позові щодо частини вимог (про визнання недійсними рішень сільради та скасування державної реєстрації) не є перешкодою для розгляду вимог про визнання недійсним договору оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку, якщо це забезпечить ефективний захист інтересів громади. Також, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині того, що ліквідаційна комісія не є юридичною особою і не може бути відповідачем у справі, а вимоги про скасування рішень сільради, які вже виконані, є неефективним способом захисту. Суд касаційної інстанції також зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації права не відповідає належному способу захисту.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині вимог до ФГ “Берегове” про визнання недійсним договору оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку, і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №440/2506/25 від 21/11/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти індексації.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, підтримав позицію, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, з якої сплачено внески, враховуючи коефіцієнти індексації, встановлені урядовими постановами. Суд підкреслив, що Порядок перерахунку пенсій застосовується лише в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і що закон має пріоритет над підзаконними актами. Суд вказав, що встановлення щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів індексації є неправомірним. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо цього питання, зокрема постанову від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, де було підтверджено обов’язковість застосування коефіцієнтів індексації при перерахунку пенсій.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача.

Справа №924/216/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є стягнення пені, збитків та 3% річних у зв’язку з порушенням умов договору поставки нафтопродуктів щодо своєчасної оплати.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача пеню та 3% річних, але зменшивши розмір пені на 50% з урахуванням обставин справи, таких як сплата основної заборгованості, майновий стан сторін та суспільне значення діяльності. Суд відхилив аргументи позивача про неправильне застосування норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили докази, навели розрахунки та обґрунтували рішення з посиланням на відповідні норми законодавства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та балансу інтересів сторін. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що розмір пені розраховується від суми простроченого платежу, а не від вартості поставленої партії товару, як стверджував позивач, що відповідає Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №520/6903/2020 від 20/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про відмову у поновленні на посаді прокурора та скасування наказу про звільнення з посади на підставі визнання неконституційним пункту закону, який був застосований при звільненні.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в перегляді за виключними обставинами рішення про відмову в позові про поновлення на посаді прокурора. Суд зазначив, що рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не є “невиконаним” у розумінні КАС України, а отже, не може бути переглянуто за виключними обставинами на підставі рішення Конституційного Суду України. Також суд вказав, що рішення Конституційного Суду не має ретроспективної дії та не змінює правового регулювання спірних правовідносин на момент прийняття рішення судом першої інстанції. Суд також відхилив доводи скаржника про порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки він був належним чином повідомлений про судові засідання та мав можливість брати участь у них в режимі відеоконференції.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/14124/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду для будівництва, скасування державної реєстрації цієї ділянки, визнання недійсними договорів оренди та будівництва, оскільки, на думку позивача, ділянка належить до земель оборони і передана з порушенням законодавства.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки громадська організація не довела порушення своїх прав та інтересів, а метою позову фактично є повернення земельної ділянки державі, на що громадська організація не має повноважень. Суд зазначив, що позивач не обґрунтував, яким чином оспорюване рішення та договори порушують його права, а також не довів наявності матеріально-правових підстав для захисту прав на спірну земельну ділянку. Суд підкреслив, що звернення до суду з метою повернення земельної ділянки державі не узгоджується із завданнями господарського судочинства та положеннями Орхуської конвенції. Суд також вказав, що громадська організація не має права подавати позови в інтересах державних органів та установ, а відсутність ефективного захисту інтересів держави не надає громадській організації права підміняти собою органи прокуратури. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відсутність повноважень у громадської організації щодо захисту інтересів держави є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №990/70/25 від 21/11/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про затвердження Положення про Службу судової охорони, яке, на думку позивача, містить дискримінаційні положення та порушує його право на незалежний суд.

2. Верховний Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з наступного: ВРП діяла в межах своїх повноважень, затверджуючи Положення про Службу судової охорони, з метою забезпечення безпеки та належного порядку в судах. Положення має загальний, організаційно-функціональний характер і спрямоване на забезпечення безпеки в судах, захист суддів, працівників суду та учасників судового процесу. Суд не встановив обставин, які б свідчили про відмінне ставлення до позивача за певною ознакою, яке б порушувало його права. Повноваження, надані Службі судової охорони, не містять дискримінаційних або інших протиправних приписів, які б мали негативний вплив на права, свободи та/або обов’язки позивача. Оскільки основні вимоги позову не підлягають задоволенню, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

3. Суд ухвалив відмовити в задоволенні позову.

Справа №925/362/20 від 21/11/2025
1. Предметом спору є скарга АТ “ПУМБ” на бездіяльність приватного виконавця щодо непередання на реалізацію майна боржника (житлового будинку та земельної ділянки), на яке накладено арешт у виконавчому провадженні.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги АТ “ПУМБ”, мотивуючи це тим, що на майно боржника, окрім арешту в рамках виконавчого провадження, також накладено податкову заставу. Суди послались на положення Податкового кодексу України, згідно з якими відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, можливе лише за згодою контролюючого органу. Оскільки Головне управління ДПС у Черкаській області відмовило у наданні такої згоди, приватний виконавець правомірно не передав майно на реалізацію. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо пріоритетності обтяжень, оскільки обставини тих справ не були тотожними обставинам даної справи. Суд зазначив, що доводи скаржника не знайшли підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “ПУМБ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №991/7360/25 від 21/11/2025
Предметом спору у цій справі є позов про визнання необґрунтованими активів (квартири, машиномісця та автомобіля), набутих родичами депутата місцевої ради, та їх стягнення в дохід держави.

Суд задовольнив позовні вимоги, спираючись на такі аргументи: відповідач ОСОБА_1 у період набуття спірних активів був депутатом місцевої ради, що робить його суб’єктом дії антикорупційного законодавства; активи були набуті його сином (ОСОБА_2) та дружиною (ОСОБА_3), що дозволяє розглядати їх як набуті за дорученням або під контролем депутата; відповідачі добровільно визнали позовні вимоги, що свідчить про їхню згоду з тим, що активи є необґрунтованими; суд перевірив, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб; відповідачі не змогли надати переконливих доказів законності походження коштів, за які були придбані активи, а також визнали, що з їхніх підприємницьких доходів не завжди сплачувалися податки в повному обсязі. Суд врахував, що відповідачі визнали позовні вимоги, що спростило процес доказування та дозволило уникнути додаткових витрат.

Суд вирішив визнати необґрунтованими активи та стягнути з кожного з відповідачів (ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3) по 1 424 683,33 грн в дохід держави.