Справа №15/81 (910/14943/24) від 12/11/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про банкрутство з Міністерства економіки України на Фонд державного майна України у зв’язку з передачею єдиного майнового комплексу ДП “ВО “Київський радіозавод” до сфери управління Фонду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій про заміну позивача, виходячи з того, що процесуальне правонаступництво передбачає перехід прав і обов’язків сторони у справі до іншої особи у зв’язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Суд зазначив, що положення статті 52 ГПК України не встановлюють будь-яких умов для заміни сторони її правонаступником, окрім як встановлення факту переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Також, суд вказав, що положення статті 52 ГПК України не забороняють заміну позивача його правонаступником, навіть якщо перехід до правонаступника матеріальних прав позивача (правопопередника) відбувся до звернення такого позивача із позовом до суду. Суд врахував, що Кабінет Міністрів України передав ДП “ВО “Київський радіозавод” зі сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна України, що і стало підставою для процесуального правонаступництва. Суд також зазначив, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Вардингс” без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/597/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податковим органом рішення судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні його кредиторських вимог до банкрута.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який, хоч і визнав помилковим висновок суду першої інстанції про передчасність заявлення вимог податковим органом, однак погодився з кінцевим результатом – відмовою у задоволенні вимог. Апеляційний суд встановив, що податковий орган не надав достатніх доказів на підтвердження розміру грошових вимог до боржника, підстав та моменту виникнення податкових зобов’язань. Крім того, апеляційний суд врахував, що податкові повідомлення-рішення, на яких ґрунтувалися вимоги податкового органу, були скасовані рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази, надані судам попередніх інстанцій. Щодо оскарження ухвали попереднього засідання суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що оскільки вона не переглядалася по суті в апеляційному порядку, касаційний суд не може її переглядати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін, закривши при цьому касаційне провадження щодо оскарження ухвали попереднього засідання суду першої інстанції.
Справа №910/12559/20 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання припиненими зобов’язань за кредитними договорами між Акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” та Акціонерним товариством Комерційним банком “ПриватБанк”.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ПАТ “Стахановський завод феросплавів”, яке не було стороною у справі, подало апеляційну скаргу, стверджуючи, що рішення суду першої інстанції стосується його прав та інтересів, однак апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції безпосередньо не вирішує питання про права, інтереси та обов’язки ПАТ “Стахановський завод феросплавів”, а отже, у ПАТ “Стахановський завод феросплавів” відсутнє право на оскарження даного рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення суду першої інстанції безпосередньо вирішує питання про її права, інтереси та обов’язки, і цей зв’язок має бути очевидним і безумовним. Суд також зазначив, що згадка про договірні відносини між АТ “Нікопольський завод феросплавів” і ПАТ “Стахановський завод феросплавів” у рішенні суду першої інстанції не є достатньою підставою для висновку про те, що рішення стосується прав та інтересів ПАТ “Стахановський завод феросплавів”. Суд касаційної інстанції також наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Стахановський завод феросплавів” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №922/2737/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ДВ Нафтогазовидобувна компанія” на користь держави в особі Міністерства енергетики України заборгованості зі сплати концесійних платежів, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за Концесійним договором.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження, зазначивши, що апеляційний суд необґрунтовано вирішив, що не може розглядати справу до вирішення іншої справи, оскільки апеляційний суд може самостійно встановити обставини щодо належності позивача (Міністерства енергетики) на підставі наявних доказів. Суд наголосив, що апеляційний суд не пояснив, чому не може встановити ці обставини самостійно, і що зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи, порушуючи право на швидкий судовий розгляд. Верховний Суд підкреслив, що взаємопов’язаність справ не є достатньою підставою для зупинення провадження, якщо суд має достатньо правових підстав для розгляду спору по суті. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо обов’язку національних судів забезпечувати швидкий та ефективний розгляд справ.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.
Справа №916/5530/23(916/1958/25) від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду щодо часткового скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Дакорт”, вказавши, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглядаючи апеляційну скаргу ТОВ “Часопис Плюс”, оскільки не було належним чином обґрунтовано поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не було чітко визначено процесуальний статус ТОВ “Часопис Плюс” у справі. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду щодо обґрунтованості накладення арешту на спірне майно, але відхилив доводи скаржника про необхідність додаткових заборон, таких як вчинення правочинів та реєстраційних дій, оскільки арешт є достатнім заходом забезпечення позову. Також, ВС підкреслив, що заборона АТ “Креді Агріколь Банк” вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно є необґрунтованою, оскільки до банку не було заявлено жодних позовних вимог. Суд касаційної інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними заявленим вимогам і не порушувати прав осіб, які не є учасниками справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині розгляду апеляційної скарги ТОВ “Часопис Плюс” та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в решті залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №911/1353/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки об’єкти відповідача, на які постачалася електроенергія, знаходилися на тимчасово окупованій території, і згідно зі статтею 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передача товарів (робіт, послуг), зокрема електроенергії, на таку територію заборонена. Суд зазначив, що факт окупації міста Херсона є загальновідомим і не потребує доказування. Суд також врахував висновки Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, де було підтверджено, що положення статті 13-1 поширюються на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, навіть за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Суд відхилив аргументи позивача про неузгодженість статті 13-1 з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють постачання електроенергії, посилаючись на ієрархію нормативно-правових актів, де закон має вищу юридичну силу. Суд наголосив, що доведення або недоведення факту споживання електроенергії відповідачем не має правового значення для вирішення спору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/55/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФУ) відмови судів попередніх інстанцій у визнанні його грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (ТОВ «ДТЕК Східенерго») на суму 12 519 776,60 грн, що становить заборгованість зі сплати капіталізованих платежів щодо 15 осіб у справі про банкрутство ТОВ «ДТЕК Східенерго».
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ГУ ПФУ не надало достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди життю та здоров’ю 15 особам, розміру їх середньомісячного заробітку, ступеня втрати професійної працездатності, строку страхових виплат та правильного розрахунку різниці між середньою очікуваною тривалістю життя та віком осіб на момент капіталізації. Суд зазначив, що надані ГУ ПФУ скріншоти з внутрішньої системи ІКІС ПФУ не є первинними документами і не містять юридично значущих відомостей для підтвердження страхового випадку та зв’язку з трудовою діяльністю. Суд також врахував, що ГУ ПФУ не довело неможливість надання первинних документів через воєнні дії та не надало доказів відсутності статистичних даних про тривалість життя за відповідні роки. Суд вказав, що відсутність належних підтверджуючих документів унеможливлює перевірку правильності розрахунку капіталізованих платежів.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області та постанову Східного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/16192/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням страховою компанією умов договору страхування вантажу.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач надав достатньо доказів на підтвердження реальності господарських операцій з придбання та продажу застрахованого вантажу, а також належним чином підтвердив розмір збитків, завданих пожежею, зокрема, висновком експерта, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Суд відхилив висновок експерта, наданого відповідачем, оскільки експерту не було поставлено питання щодо встановлення ознак шахрайства в діях позивача, а також через наявність недоліків у первинних документах, які, однак, не були визнані судом істотними. Суд також врахував, що сторони виправили описку в договорі поставки, що спростовує твердження відповідача про його сфальсифікованість. Суд зазначив, що відповідач не довів належними доказами наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених договором страхування. Суд також погодився з розрахунками пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданими позивачем.
3. Суд вирішив стягнути з ПрАТ “СК “Уніка” на користь ТОВ “Док Про” страхове відшкодування, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Справа №873/73/25 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про стягнення з ТОВ “Агропрогрес Плюс” на користь ТОВ “Заатбау Пробстдорфер Україна” заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат за договором поставки.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного господарського суду, яким було відмовлено у скасуванні рішення третейського суду, виходячи з того, що спір підвідомчий третейському суду на підставі третейської угоди, укладеної у письмовій формі у вигляді третейського застереження в договорі поставки. Суд зазначив, що договір поставки підписаний за допомогою КЕП, що підтверджується протоколами перевірки, а доводи скаржника про недійсність електронного підпису не були належним чином спростовані. Також суд вказав, що склад третейського суду був сформований відповідно до вимог Закону України “Про третейські суди” та Регламенту третейського суду, а доводи скаржника про порушення процедури призначення судді є необґрунтованими. Суд також врахував, що рішення третейського суду не містить порушень прав осіб, які не брали участі у справі, і не вирішує питань, що виходять за межі третейської угоди.
3. Суд залишив апеляційну скаргу ТОВ “Агропрогрес Плюс” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/10444/22 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги щодо скасування державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за позивачем.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що суди не врахували, що спір стосується речових прав на земельні ділянки, де сторонами є позивач, який вважає скасування реєстрації його права протиправним, та Кобеляцька міська рада, до земель запасу якої віднесені спірні ділянки. Суд наголосив, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у спорі про речові права на землю, оскільки з ним у позивача відсутній спір про такі права. **** Суд відступив від попередніх висновків, згідно з якими єдиним відповідачем у таких спорах може бути Мін’юст, зазначивши, що це суперечить висновкам про склад сторін у подібних спорах. Також суд відступив від висновків, що вимога про оскарження наказу Мін’юсту не приводить до повного захисту прав позивача, вказавши, що така вимога може бути спрямована на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації права на підставі судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову, вказавши на те, що позов подано до неналежного відповідача.
Справа №916/5530/23(916/1958/25) від 11/11/2025
1. Предметом спору є заміна третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме банку, на його правонаступника в господарській справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що процесуальне правонаступництво можливе лише у випадку переходу прав у спірних матеріальних правовідносинах, а у даному випадку спір стосується іпотеки. Суд вказав, що залучення банку до участі у справі в якості третьої особи було зумовлено його статусом іпотекодержателя. Оскільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, як це вимагається Законом України “Про іпотеку” та Цивільним кодексом України, право іпотекодержателя до нового кредитора не перейшло. Відтак, відсутні підстави для заміни первісного іпотекодержателя на нового кредитора як третьої особи у справі, оскільки рішення у справі не матиме впливу на права нового кредитора як іпотекодержателя. Суд також відхилив аргумент апеляційного суду про створення “абстрактної іпотеки” через неможливість належного оформлення відступлення вимог, оскільки головним є відсутність переходу прав іпотекодержателя згідно з вимогами закону.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в заміні третьої особи.
Справа №910/9063/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, щодо обсягів наданих послуг на тимчасово окупованих територіях та правомірності нарахування штрафних санкцій. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що частина електроенергії була спожита на тимчасово окупованих територіях, що могло вплинути на обсяг заборгованості. Крім того, суди не врахували висновки Верховного Суду щодо порядку застосування планового та фактичного обсягів послуг при розрахунках. Суд також вказав на необхідність дослідження доказів щодо отримання відповідачем актів та рахунків для визначення моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Враховуючи зазначені недоліки, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи для повного та всебічного з’ясування обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення оспорюваного боргу та штрафних санкцій, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №902/824/20 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою акціонера на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи у справі щодо визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства про викуп акцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що для оскарження рішення суду особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів або обов’язків. Апеляційний суд встановив, що ухвала про призначення експертизи не містить жодних висновків щодо прав та обов’язків скаржника як акціонера, а лише вирішує процесуальне питання про доцільність проведення експертизи для з’ясування обставин справи. Суд також врахував, що скаржник був присутній на загальних зборах акціонерів, де приймалося рішення про виділ нового товариства, і мав можливість реалізувати свої права акціонера. Доводи скаржника про можливе зменшення розміру дивідендів є лише припущеннями, оскільки рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерів. Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції не вирішувала питання про права, інтереси чи обов’язки скаржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/7445/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Лінкор Трейд Україна», яке було придбане на електронних торгах.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Лінкор Трейд Україна», мотивуючи це тим, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суб’єктного складу сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України. Суд зазначив, що у спорах, які стосуються речових прав на майно, відповідачем має бути особа, чиє право на майно оспорюється (в даному випадку, СПАТ «Україна»), а не лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача відсутній спір про речові права. Оскільки ТОВ «Лінкор Трейд Україна» не залучило СПАТ «Україна» до участі у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через пред’явлення його до неналежного відповідача. Суд також послався на те, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду. **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах, де єдиним відповідачем міг бути Мін’юст.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову ТОВ «Лінкор Трейд Україна».
Справа №910/2417/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України про анулювання рішення про державну реєстрацію права власності на церкву за Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр духовного розвитку» (ТОВ).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суб’єктного складу сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України, зазначивши, що у таких спорах необхідно враховувати правову природу правовідносин. Оскільки спір виник щодо речових прав на церкву, а сторонами є ТОВ, яке вважає скасування права власності безпідставним, та Релігійна організація, яка ініціювала скасування, стверджуючи про свої права на церкву та землю, суд дійшов висновку, що Релігійна організація також має бути відповідачем у справі. Суд зазначив, що звернення з позовом лише до неналежного відповідача (Міністерства юстиції) є підставою для відмови в позові. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій помилково зосередились на оцінці аргументів позивача щодо порушень, допущених Міністерством юстиції, замість належного визначення відповідачів. **** Суд відступив від попередніх висновків щодо того, що у подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін’юст.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, змінивши лише мотивувальну частину рішень.
Справа №921/770/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є заява ФОП Космини Андрія Володимировича про стягнення з ТОВ “Еко-Пет” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами: сторона має право на відшкодування витрат, якщо заявила про це до закінчення судових дебатів, надала докази понесених витрат та їх обґрунтованість; відсутність заперечень іншої сторони щодо неспівмірності витрат є важливою умовою для їх відшкодування; суд може зменшити розмір відшкодування, якщо витрати є завищеними, необґрунтованими або не відповідають фактично наданим послугам, однак таке зменшення потребує обґрунтування та доказів невідповідності; суд враховує критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, а також пропорційність до предмета спору. Суд зазначив, що втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом можливе лише за наявності доказів невідповідності витрат наданим послугам. Враховуючи, що ТОВ “Еко-Пет” не заперечувало проти розміру витрат і не подавало клопотання про їх зменшення, Верховний Суд частково задовольнив заяву ФОП Космини, зменшивши суму відшкодування до 20 000 грн, вважаючи її співмірною з виконаною роботою в касаційній інстанції.
3. Суд частково задовольнив заяву ФОП Космини Андрія Володимировича та постановив стягнути з ТОВ “Еко-Пет” 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №756/2959/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення позивача з посади у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема, чи було проведено порівняння продуктивності праці та кваліфікації позивача з іншими працівниками на аналогічних посадах для визначення переважного права на залишення на роботі. Також, апеляційний суд не врахував обов’язок роботодавця запропонувати всі наявні вакантні посади, які відповідають кваліфікації працівника, а не лише ті, що були вказані у формальному переліку вакансій на момент попередження про звільнення. Суд касаційної інстанції наголосив, що при розгляді трудових спорів, пов’язаних зі звільненням у зв’язку зі скороченням штату, суди повинні ретельно перевіряти дотримання роботодавцем вимог законодавства щодо працевлаштування працівника та врахування його переважного права на залишення на роботі. Неповне встановлення цих обставин апеляційним судом призвело до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №620/6216/24 від 12/11/2025
Предметом спору є вимога Північного офісу Держаудитслужби до Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили підприємству у задоволенні позову про визнання протиправною вимоги Держаудитслужби, вказавши на те, що суди не проаналізували встановлені контролюючим органом порушення під час ревізії та не надали належної оцінки змісту вимоги як індивідуально-правового акту, який породжує права та обов’язки для підконтрольної установи. Суд наголосив, що вимога про відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом, є обов’язковою до виконання, а невиконання цієї вимоги може призвести до звернення до суду в інтересах держави. ВС підкреслив, що суди повинні були перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов’язки позивача. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову в позові з підстав неналежного способу захисту порушеного права.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/18380/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 117 КЗпП України. Суд зазначив, що необхідно враховувати зміни в законодавстві, внесені Законом № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, та розділити спірний період на дві частини: до та після цієї дати. До 19.07.2022 застосовується редакція статті 117 КЗпП України без обмеження строку виплати, а після – з обмеженням у шість місяців. Суд також наголосив на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування, навіть після внесення змін до статті 117 КЗпП України. Суд вказав на необхідність встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, загальний розмір належних позивачеві виплат при звільненні, а також частку виплачених і невиплачених коштів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/29083/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови ТУ ДБР у видачі направлення на МСЕК та відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням групи інвалідності, пов’язаної з проходженням служби.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що для виплати одноразової грошової допомоги особі, яка проходить службу в ДБР, необхідна одночасна наявність трьох умов: інвалідність має бути наслідком захворювання, пов’язаного зі службою, встановлена протягом шести місяців після звільнення, а звільнення має бути зумовлене цим захворюванням. Суд підкреслив, що сам факт початку захворювання до служби не є визначальним, а важливим є встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного зі службою. Також суд зауважив, що визначення причинного зв’язку між захворюванням та проходженням служби є дискреційним повноваженням ВЛК, і суди не можуть перебирати на себе ці функції. Крім того, ВС вказав на необхідність надання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, свідоцтву про хворобу, довідці МСЕК та наказу про звільнення позивача зі служби у контексті встановлення трьох обов`язкових умов, з якими закон пов`язує право на отримання одноразової грошової допомоги.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/8127/25 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження відмови Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради у реєстрації місця проживання дитини за адресою матері, яка є власником житла.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що спір має цивільно-правовий характер, а не публічно-правовий. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач оскаржує саме рішення суб’єкта владних повноважень про відмову у наданні адміністративної послуги, а не спір про право користування житлом. Суд підкреслив, що позивач не заявляла про порушення її майнових прав на житло або перешкоди у реалізації її приватно-правових прав, а її право було порушено саме рішенням суб’єкта владних повноважень. Також, суд зазначив, що спір виник у зв’язку з відмовою у наданні адміністративної послуги, а не через те, що інша особа набула право користування житлом. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що звернення позивача до суду зумовлене необхідністю захисту її житлових та майнових прав, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №620/16629/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Міністерства освіти і науки України (МОН) у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) щодо інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі освіти, які навчаються за денною або дуальною формою і здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у визначеній законом послідовності. Суд зазначив, що основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та отримання відповідного документа про освіту. Оскільки позивач не завершив навчання за освітнім ступенем бакалавра і не отримав відповідний диплом, його зарахування на навчання для здобуття фахового молодшого бакалавра не є порушенням послідовності здобуття освіти. Суд також вказав, що саме МОН, як розпорядник ЄДЕБО, має повноваження вносити зміни до бази даних щодо послідовності здобуття освіти, а не заклад освіти, де навчається позивач. Враховуючи, що формування довідки з ЄДЕБО здійснюється автоматично, але порядок визначається МОН, саме Міністерство має забезпечити формування довідки з дотриманням вимог законодавства.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправними дії МОН та зобов’язано внести зміни до ЄДЕБО.
Справа №580/5079/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу командира військової частини про визнання позивача таким, що самовільно залишив місце розташування військової частини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, оскільки отримав копію оскаржуваного наказу 20.12.2022, але звернувся до суду лише 21.06.2023, тобто з пропуском місячного строку, встановленого для оскарження наказів про проходження військової служби. Суд відхилив доводи позивача про те, що він не міг оскаржити наказ вчасно через відсутність інформації про мотиви його ухвалення, оскільки адвокатський запит з цього приводу був поданий вже після закінчення строку звернення до суду, і позивач не надав доказів вжиття заходів для підготовки до оскарження наказу протягом цього строку. Також суд не визнав поважними причинами пропуску строку звернення до суду стаціонарне лікування, яке позивач проходив до ухвалення оскаржуваного наказу, та амбулаторне лікування, оскільки воно не позбавляє можливості звернутися до суду. Крім того, суд зазначив, що позивач не заперечує факту відсутності на службі з моменту видання наказу, тому посилання на воєнний стан та виконання завдань з відсічі збройної агресії РФ не є обґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/1645/18 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕН), а саме самовільного підключення до електромережі.
2. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами був укладений договір про користування електроенергією, а під час перевірки було виявлено порушення відповідачем ПКЕЕН, що підтверджується актом про порушення, який відповідач підписав без зауважень. Суд зазначив, що розрахунок вартості необлікованої електроенергії здійснено відповідно до Методики, затвердженої постановою НКРЕ, і що факт порушення відповідачем ПКЕЕН вже був встановлений рішенням суду в іншій справі. Апеляційний суд відхилив висновок експертизи, проведеної за клопотанням відповідача, з огляду на значний проміжок часу між виявленням порушення та проведенням експертизи. Суд також наголосив, що посилання на втрату чинності ПКЕЕН є необґрунтованим, оскільки на момент виявлення порушення діяли саме ці правила.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №175/679/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку безпідставно набутих грошових коштів та 3% річних за користування цими коштами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, оскільки було встановлено, що між позивачем та банком відсутні договірні відносини щодо грошових коштів, які обліковуються на рахунках позивача в банку, що було підтверджено попередніми судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення. Суд зазначив, що за відсутності договірних відносин, кошти, які обліковуються на рахунках, вважаються безпідставно набутими банком, і підлягають поверненню власнику на підставі статті 1212 ЦК України. Також, суд погодився з нарахуванням 3% річних на суму безпідставно набутих коштів, оскільки стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов’язань, включаючи зобов’язання з повернення безпідставно набутих коштів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/4404/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, поширенням недостовірної інформації у відеосюжеті на YouTube.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що саме відповідачі були авторами або замовниками поширення недостовірної інформації у відеосюжеті. Суд зазначив, що належними відповідачами у таких справах є автор інформаційного матеріалу та власник вебсайту, на якому він розміщений, а позивач не довів, що відповідачі є такими особами. Суд підкреслив, що обов’язок доведення поширення інформації саме відповідачами та її недостовірності лежить на позивачеві. Також, суд вказав, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд врахував, що позивач не довів порушення відповідачами його особистих немайнових прав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №229/1094/22 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відділу освіти щодо непризначення позивача на посаду директора школи після перемоги в конкурсі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що згідно з чинним законодавством та внутрішніми положеннями, відділ освіти був зобов’язаний призначити переможця конкурсу на посаду директора школи протягом трьох робочих днів після оголошення результатів. Суд зазначив, що посилання відповідача на розпорядження міського голови про призупинення призначення у зв’язку з перевіркою скарг не є достатньою підставою для невиконання обов’язку, встановленого законом. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача та не врахував, що ані закон, ані положення про конкурс не містять заборон щодо укладення контракту в разі оскарження результатів конкурсу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не перевірив належним чином обставини справи та не надав оцінку всім аргументам сторін, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/25040/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що висновок Мінекономіки про продовження граничних строків розрахунків має зворотну дію в часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені, а апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що висновок Мінекономіки не може застосовуватися ретроспективно, якщо на момент перевірки такий висновок був відсутній. Верховний Суд не погодився з позицією апеляційного суду, наголосивши, що Позивач не може нести відповідальність за протиправну поведінку Мінекономіки, яке спочатку відмовило у видачі висновку, а потім, на виконання рішення суду, все ж таки його видало. Суд підкреслив, що наслідки неправомірних дій державного органу не можуть покладатися на платника податків. Суд також врахував усталену практику Верховного Суду про те, що висновок Мінекономіки, виданий після перевищення строків розрахунків, має ретроспективну дію та звільняє від пені.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов ТОВ «Кормотех».
Справа №420/24071/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій відповідача щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, а також зобов’язання внести зміни до цієї довідки з урахуванням певних надбавок та премій у визначених позивачем розмірах.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, виходячи з того, що розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, визначається на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 704 та Порядку № 260. Суд зазначив, що відповідач правомірно застосував ці положення та вказав у довідці надбавки за науковий ступінь та вчене звання в розмірі по 5%. Суд відхилив аргументи позивача про необхідність застосування положень Закону України “Про вищу освіту” в частині визначення розміру надбавок. **** Верховний Суд відступив від попереднього висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/11224/18 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що борг за кредитним договором було погашено шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме земельну ділянку, яку реалізували на торгах за суму, що перевищує розмір заборгованості за виконавчим написом нотаріуса; суд зазначив, що кредитор достроково звернувся до позичальника з вимогою про сплату боргу, вчинивши виконавчий напис, чим змінив строк дії договору, а нарахування процентів поза межами строку дії договору не допускається; апеляційний суд також встановив, що додаткова угода до кредитного договору, якою змінювалася валюта кредиту, фактично не була укладена, оскільки не містила підпису позичальника; Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а також узгоджуються з практикою Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів у разі пред’явлення вимоги про дострокове погашення кредиту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №515/525/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державних виконавців щодо відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчого листа, строк пред’явлення якого до виконання, на думку заявника, закінчився.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме не врахував, що на момент видачі виконавчого листа (2016 рік) чинним був Закон України “Про виконавче провадження” № 606-XIV, а не Закон України № 1404-VIII, який набрав чинності пізніше. Відповідно до Закону № 606-XIV, строки пред’явлення виконавчого листа до виконання були меншими, і суд мав застосовувати саме ці норми. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02 червня 2022 року у справі № 2-н-248/09, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Враховуючи, що строк пред’явлення виконавчого листа до виконання закінчився, у державного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчих проваджень.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Справа №910/13644/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ПОЛІС-2” на користь ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” вартості необлікованої електричної енергії, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, зокрема, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо неправильності розрахунку вартості необлікованої електроенергії, помилкового визначення виду порушення ПРРЕЕ в акті про порушення та застосування неналежних вихідних даних, таких як період нарахування та величина потужності самовільного підключення; суд апеляційної інстанції не мотивував висновки щодо підписання акту про порушення уповноваженою особою відповідача, незважаючи на заперечення відповідача щодо повноважень особи, яка підписала акт; суд не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності перевірки правильності розрахунку недоврахованої електричної енергії у випадку заперечення його правильності. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вказав на необхідність надання оцінки всім аргументам учасників справи, а також на те, що рішення суду має бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/1603/25 від 13/11/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору між ТОВ “Агро-Захист” та ТОВ “Мілан-С” за позовом ПП “Вересень”.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, а є лише вступна та резолютивна частини. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПП “Вересень” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1685/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення 4 639 036,69 грн.
2. У рішенні наведено лише вступну та резолютивну частини, тому неможливо встановити аргументи суду. Однак, з огляду на те, що касаційну скаргу заступника Генерального прокурора залишено без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін, можна припустити, що Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог прокурора. Можливо, апеляційний суд не знайшов порушень чинного законодавства або недоведеності обставин, на які посилався прокурор в обґрунтування позовних вимог. Також, можливо, були враховані аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення коштів. Без повного тексту рішення важко зробити більш конкретні висновки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/102/25 від 13/11/2025
Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками. В обґрунтуванні рішення суд, ймовірно, виходив з того, що рішення АМКУ було прийнято на законних підставах та в межах його повноважень. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення позивачем конкуренційного законодавства, що стало підставою для рішення АМКУ. Також, суд міг врахувати докази, надані АМКУ, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення. Відсутність аргументованої позиції позивача в касаційній скарзі також могла вплинути на рішення суду. Суд касаційної інстанції, як правило, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, і якщо порушень не виявлено, залишає їх рішення без змін.
Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Промін Буд Сервіс” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1595/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду через несплату судового збору.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що сплата судового збору є обов’язковою, а пільги мають чітко визначені межі. Суд зазначив, що норма про звільнення від сплати судового збору позивачів у справах проти держави-агресора не може тлумачитися розширено на інші юридичні особи, навіть якщо вони пов’язані з державою-агресором. Також суд відхилив аргументи щодо кримінального правопорушення, оскільки не було доведено, що відповідачі у цій справі є особами, які вчинили кримінальне правопорушення. Суд наголосив, що вимога сплати судового збору не обмежує право на доступ до суду, а має на меті відшкодування витрат держави на утримання судової системи та запобігання необґрунтованим позовам. Суд також вказав, що залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження було правомірним, оскільки було спрямоване на виправлення помилки, допущеної при відкритті провадження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7466/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з Об’єднання громадян “Благодійний центр соціальної, медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району м. Києва” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Онікс Білд” 13 176 914,09 грн пайового внеску у розвиток інфраструктури міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову Департаменту економіки та інвестицій, виходячи з того, що згідно з абзацом 6 частини четвертої статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 132-ІХ, замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у разі будівництва об’єктів за умови спорудження на цій же земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури. Суд зазначив, що Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” не встановлює обов’язкової умови для звільнення від пайової участі передачу споруджених об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, як це передбачено Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради. Суд підкреслив, що місцеві органи самоврядування не можуть встановлювати порядок, який суперечить імперативним нормам Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Також, суд не знайшов підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/12695/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління ДСНС у Рівненській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ГУ ДСНС, оскільки скаргу було підписано особою, чиї повноваження не були належним чином підтверджені. Суд зазначив, що виписка з ЄДР не містила відомостей про повноваження представника Мохрика О.П., а інших документів, які б підтверджували його право підписувати апеляційну скаргу, надано не було. Суд підкреслив, що відомості в ЄДР вважаються достовірними, але у випадку відсутності інформації про повноваження представника, необхідно надати інші документи, такі як статут, положення або трудовий договір. Суд також врахував, що особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, має право подати додаткові документи на підтвердження своїх повноважень. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах відрізнялися.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/9192/22 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми статті 117 КЗпП, не врахувавши, що спірні правовідносини регулюються цією статтею як до, так і після набрання чинності Законом № 2352-ІХ, тобто період затримки розрахунку слід поділити на дві частини: до і після 19 липня 2022 року. Суд також вказав на необхідність застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначених Великою Палатою Верховного Суду, виходячи із середнього заробітку за час затримки, чого апеляційний суд не зробив. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з доводами відповідача про необхідність врахування виплачених позивачеві сум вихідної допомоги та середнього заробітку за попереднім судовим рішенням, яке згодом було скасовано, щоб уникнути подвійного стягнення коштів. Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив усіх істотних обставин для правильного розрахунку середнього заробітку та не дослідив обставини щодо попередньої виплати коштів позивачу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/9133/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, акцентував увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини, важливі для правильного вирішення справи, зокрема, не встановили точний розмір заборгованості перед позивачем на момент звільнення та її співвідношення із загальною сумою належних виплат. Суд вказав, що апеляційний суд помилково застосував понижуючий коефіцієнт, прив’язаний до строків позовної давності, що не відповідає практиці Верховного Суду. Також, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування компенсаційного характеру виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, що вимагає від суду оцінки співмірності суми компенсації та розміру основного боргу. **:** Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 117 КЗпП України, зокрема, щодо можливості зменшення розміру відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
Справа №347/47/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційний суд не врахував, що документи про усунення недоліків апеляційної скарги були надіслані вчасно, а саме платіжна інструкція про сплату судового збору та копія апеляційної скарги. Верховний Суд наголосив, що обов’язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і апеляційний суд не зазначив, чи перевіряв він зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що повернення апеляційної скарги обмежило право особи на апеляційне оскарження та стало перешкодою для захисту її прав, з огляду на своєчасну сплату судового збору. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №120/6919/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення поліцейського зі служби у зв’язку з дисциплінарним стягненням.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (ГУНП) не довело обґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Суд зазначив, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на припущеннях про його ймовірну обізнаність щодо вчинення іншими особами кримінального правопорушення, а також не обґрунтовано пропорційність застосованого стягнення. Суд підкреслив, що лише факт паркування позивачем транспортного засобу на території АЗС, де ймовірно здійснювався незаконний продаж палива, не може свідчити про його обізнаність про злочин та його приховування. Також, суд врахував, що АЗС розташована неподалік від відділу поліції, де працював позивач, що ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень саме проти нього. Суд наголосив на презумпції винуватості суб’єкта владних повноважень та необхідності доведення правомірності рішення про дисциплінарне стягнення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги поліцейського.
Справа №760/17292/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між подружжям, яке є громадянами України, але постійно проживає у США.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що обидва з подружжя є громадянами України, але з 2020 року постійно проживають у США, що робить справу такою, що має іноземний елемент. Суд врахував, що відповідачка раніше подала позов про розірвання шлюбу до суду в США, і цей позов є тотожним позову позивача в Україні. Відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”, якщо справа з аналогічним спором вже розглядається в іноземному суді, український суд повинен залишити позов без розгляду. Суд також зазначив, що між Україною та США немає міжнародного договору про правову допомогу в сімейних справах, і сторони не домовлялися про підсудність справи українським судам. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили юрисдикцію у цій справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов про розірвання шлюбу без розгляду.
Справа №646/767/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з наступного: по-перше, врахував найкращі інтереси дитини, беручи до уваги її вік та тривале проживання з матір’ю у безпечнішому регіоні (Львівській області), де вона відвідує школу; по-друге, надав оцінку доказам, встановивши обставини, що мають значення для справи, зокрема, воєнний стан в Україні; по-третє, зазначив, що батько не обмежений у праві спілкування та виховання дитини; по-четверте, суд відхилив аргументи батька про попереднє проживання дитини з ним, оскільки інтереси та безпека дитини є пріоритетними; по-п’яте, суд врахував, що не встановлено обставин, за яких проживання з батьком позитивно вплине на дитину. Суд наголосив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і виховання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12970/22 від 13/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання припинити дії, що порушують авторські права, та стягнення компенсації у розмірі 8 885,49 грн.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, не наводячи конкретних аргументів у цій резолютивній частині. Зазвичай, це означає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Можливо, суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, неправильно застосували норми авторського права, або ж порушили процесуальні права учасників справи. Для з’ясування конкретних причин скасування потрібно аналізувати повний текст постанови, де міститься мотивувальна частина. Суд касаційної інстанції, ймовірно, вказав на необхідність більш ретельного дослідження доказів, надання оцінки доводам сторін або ж на неправильне тлумачення законодавства.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №916/1603/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між двома товариствами з обмеженою відповідальністю.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення його прав та інтересів у зв’язку з укладенням спірного договору, оскільки він не є стороною цього договору. Суд також зазначив, що позивач не заявляв у суді першої інстанції про відсутність його згоди на укладення договору як підставу для визнання його недійсним, тому апеляційний суд правомірно не розглядав це питання. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що заміна кредитора відбулася в межах цивільно-правових відносин, а заміна стягувача у виконавчому провадженні стала наслідком ухвали господарського суду, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків у справах, на які посилався скаржник.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №926/3869/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є вимога Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до релігійної організації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальним майном шляхом його звільнення після припинення орендних відносин.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що Управління не має права звертатися з негаторним позовом (ст. 391 ЦК України), оскільки не є власником майна, а лише здійснює управління комунальним майном. Суд зазначив, що негаторний позов є речовим способом захисту, який застосовується для захисту абсолютного права власності, коли між сторонами відсутні договірні або інші зобов’язальні відносини, які стосуються порушення права власності. У даному випадку між Управлінням та релігійною організацією існували орендні відносини, тому спір має зобов’язальний характер і має вирішуватися на підставі положень про найм (оренду) майна. Суд також звернув увагу на те, що, хоча Управління помилково послалося на статтю 391 ЦК України, вимога про звільнення приміщення фактично спрямована на повернення майна орендодавцю після припинення договору, що відповідає статті 785 ЦК України. Проте, оскільки Управління не просило змінити предмет позову, суд не може вийти за межі касаційної скарги.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Управління без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/32020/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Південного офісу Держаудитслужби про порушення в процедурі закупівлі робіт з капітального ремонту школи.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не залучили до участі у справі ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Альянс», переможця тендеру, з яким було укладено договір, який підлягає розірванню згідно з оскаржуваним висновком Держаудитслужби. Суд наголосив, що висновок контролюючого органу безпосередньо впливає на права та обов’язки ТОВ «Альянс», а незалучення цієї компанії до участі у справі порушує її конституційне право на судовий захист. Суд вказав, що суди повинні були врахувати, що рішення у справі може вплинути на права та обов’язки осіб, які не є стороною у справі, та залучити таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Суд підкреслив, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Суд також зазначив, що процесуальна можливість усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції відсутня.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/388/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення конкурсної комісії про припинення участі позивача у конкурсі на посаду дисциплінарного інспектора та зобов’язання прийняти рішення за результатами конкурсу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу конкурсної комісії, мотивуючи це тим, що скарга була подана електронною поштою без використання підсистем “Електронний суд” та “Електронний кабінет”. Верховний Суд зазначив, що конкурсна комісія не є органом державної влади чи юридичною особою, тому на неї не поширюється обов’язок реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС. Суд підкреслив, що до початку функціонування всіх підсистем ЄСІТС особи, які не зобов’язані реєструвати електронні кабінети, можуть подавати документи до суду електронною поштою з використанням кваліфікованого електронного підпису. Оскільки конкурсна комісія не має можливості зареєструвати електронний кабінет, подання апеляційної скарги електронною поштою з КЕП є належним способом звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/26954/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності МВС України щодо неприйняття постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, та зобов’язання прийняти таку постанову.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень, лише якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. У даному випадку, вимога про відшкодування шкоди не пов’язана з публічно-правовим спором, оскільки фактично є вимогою про відшкодування збитків, пов’язаних з пошкодженням майна під час кримінального провадження. Суд підкреслив, що такі спори мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки вони випливають з приватноправових відносин. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує, що спори про відшкодування шкоди, не пов’язані з публічно-правовим спором, не підлягають розгляду в адміністративних судах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/20854/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було встановлено завищення від’ємного значення ПДВ та відмовлено у бюджетному відшкодуванні.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення. Суд зазначив, що контролюючий орган не довів, що списання ТМЦ здійснювалося виключно на власні або орендовані землі, а також не обґрунтував, яким чином реалізація продукції за цінами, нижчими за собівартість, свідчить про відсутність ділової мети. Суд також врахував, що податкове законодавство не містить вимоги щодо обов’язкового збільшення бази оподаткування ПДВ у разі продажу товарів нижче собівартості. Крім того, суд підкреслив, що платник податків має право на господарську діяльність на власний ризик і самостійно оцінювати її ефективність, а збитковість окремих операцій не завжди свідчить про відсутність ділової мети. Суд також вказав на відсутність в акті перевірки розрахунків та доказів, які б підтверджували реалізацію продукції за цінами нижчими за звичайні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №380/1710/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні з військової служби.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до суду через значний проміжок часу після звільнення, і тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на обов’язок роботодавця провести повний розрахунок при звільненні, а також не взяв до уваги компенсаційний характер виплати середнього заробітку за статтею 117 КЗпП. Суд також вказав, що необхідно враховувати зміни до статті 117 КЗпП, внесені Законом №2352-IX, які обмежують період нарахування компенсації шістьма місяцями, але не скасовують необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру відшкодування. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного розрахунку суми відшкодування необхідно встановити розмір середнього заробітку за час затримки, загальний розмір належних позивачу виплат при звільненні, а також частку виплачених і невиплачених коштів.
3. Суд постановив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/13409/21 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Державної міграційної служби України (ДМС) про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянина російської федерації, а також оскарження подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування цих документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ДМС, оскільки апеляційну скаргу було підписано особою, чиї повноваження не були належним чином підтверджені. Суд зазначив, що для самопредставництва юридичної особи необхідне підтвердження повноважень особи, яка підписує скаргу, згідно із законом, статутом, положенням або трудовим договором. У даному випадку, хоча до скарги було додано наказ про призначення особи на посаду та доручення на представництво інтересів ДМС, ці документи не містили достатньої інформації, яка б підтверджувала повноваження конкретно цієї особи на підписання апеляційної скарги, зокрема, не було надано положення про порядок ведення позовної роботи та посадової інструкції. Суд підкреслив, що обов’язок довести наявність повноважень на представництво покладається на сторону, яка подає скаргу.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ДМС без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №523/4937/17 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Цикл Фінанс» на ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про виправлення описки в ухвалі про заміну сторони виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про виправлення описки не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення. Оскільки предметом розгляду суду першої інстанції було питання про внесення виправлень в ухвалу, висновки апеляційного суду про неможливість оскарження ухвали окремо від рішення є помилковими. Крім того, Верховний Суд зазначив, що розгляд питань, пов’язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами, і заявник має право звертатися до суду з відповідними заявами стільки разів, скільки це необхідно для виконання судового рішення. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц, де викладено схожу правову позицію.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Одеського апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №580/481/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до військової частини про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, зокрема, щодо обов’язку роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, навіть якщо остаточний розрахунок відбувся на підставі судового рішення. Водночас, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував принцип співмірності при визначенні суми відшкодування, враховуючи часткову виплату заборгованості, та відхилив аргументи скаржника щодо збільшення розміру позовних вимог на стадії касаційного оскарження, оскільки це суперечить процесуальним нормам. Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо незастосування принципу співмірності при вирішенні питання про розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №990/123/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо відмови в розгляді запиту на отримання публічної інформації, а також вимога про відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що обидва відповідачі надали відповіді на запит позивача у встановлений законом строк. ВРП надала відповідь, повідомивши про отримання інформації від Франківського районного суду м. Львова щодо зарахування судді ОСОБА_2 до штату суду, та надіслала копію відповідного наказу, при цьому лист був направлений як поштою, так і на електронну адресу позивача. ВККС також надала аналогічну інформацію та копію наказу, надіславши відповідь поштою та електронною поштою. Суд зазначив, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню через відсутність доказів заподіяння такої шкоди та протиправної бездіяльності відповідачів.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №910/7466/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення 13 176 914,09 грн.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, пославшись на те, що касаційна скарга не містила належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Це означає, що скаржник не зміг довести, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або допустили порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, що свідчить про те, що Верховний Суд погодився з їх висновками. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи з обставин, встановлених цими судами. Переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
3. Верховний Суд частково закрив касаційне провадження, а в іншій частині залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/416/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позов про стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки ФОП Мазур Т.І. не сплачувала орендну плату в повному обсязі, не враховуючи індексацію, як це передбачено договором та законодавством, і її доводи про неотримання рахунків не звільняють її від обов’язку сплачувати орендну плату. Водночас, суд погодився з відмовою в розірванні договору оренди, оскільки не було встановлено істотних порушень умов договору, таких як систематична повна несплата, а лише регулярна часткова сплата (недоплата), що не є достатньою підставою для розірвання договору. Суд також врахував, що розірвання договору може завдати значної шкоди відповідачу, і прагнув до справедливого балансу інтересів сторін. Суд зазначив, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питання співвідношення норм щодо розірвання договору оренди у випадку часткової несплати орендної плати, оскільки обставини справи не підпадають під дію частини 1 статті 782 ЦК України, яка передбачає право на відмову від договору при несплаті протягом трьох місяців підряд.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №400/1994/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії позивачу, як військовому пенсіонеру.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є спеціальним законом, який визначає умови пенсійного забезпечення військових пенсіонерів, і зміни до нього можуть вноситися лише шляхом внесення змін до цього закону. Суд вказав, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, зокрема спеціальним законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців. Застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України, фактично змінює умови пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним законом, що суперечить Конституції України. Суд також наголосив, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що закон про Державний бюджет не може містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів, особливо тих, для яких діють спеціальні норми. Суд також врахував свою попередню правову позицію у подібних справах, де було визнано протиправним обмеження розміру пенсій військовослужбовців на підставі положень Закону про Державний бюджет та відповідної постанови Кабінету Міністрів України.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/9192/22 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався наступними аргументами:
* Апеляційний суд неправильно застосував норми статті 117 КЗпП, оскільки спірний період охоплює час дії як старої, так і нової редакції цієї статті, внесеної Законом № 2352-IX.
* Суд апеляційної інстанції не врахував, що при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування та керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
* Апеляційний суд не встановив важливі обставини, необхідні для правильного розрахунку середнього заробітку, зокрема, розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат, частку виплачених та невиплачених коштів.
* Суд апеляційної інстанції не врахував обставини щодо можливої виплати коштів позивачу за виконавчим листом, виданим на підставі попереднього рішення суду, яке було скасовано.
* **** Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець, обмеживши строк нарахування шістьма місяцями, фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, а отже, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року, до правовідносин, що регулюються новою редакцією статті 117 КЗпП, неможливо.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/8792/22 від 13/11/2025
1. Предметом спору є правомірність недопущення Малого приватного підприємства «Західтранс» до участі в конкурсі з перевезення пасажирів на автобусному маршруті.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Управління транспорту та зв’язку Львівської ОДА протиправно не допустило МПП «Західтранс» до участі в конкурсі, оскільки не надало належних доказів порушень з боку підприємства, а надані позивачем докази (рішення суду про скасування штрафу та акт огляду транспортного засобу) спростовують висновки відповідача. Водночас, Верховний Суд не погодився з тим, що Обласний конкурсний комітет має бути зобов’язаний визначити МПП «Західтранс» переможцем конкурсу, оскільки це є дискреційним повноваженням комітету, і суд не може підміняти собою орган влади. Замість цього, Верховний Суд вирішив, що належним способом захисту буде зобов’язати Департамент дорожнього господарства Львівської ОДА допустити МПП «Західтранс» до участі в конкурсі та провести повторний розгляд конкурсних пропозицій. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має повноважень вирішувати питання про достовірність доказів і не може надавати перевагу одним доказам над іншими.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині способу захисту прав позивача, а саме: зобов’язав Департамент дорожнього господарства Львівської ОДА допустити МПП «Західтранс» до участі в конкурсі та провести повторний розгляд конкурсних пропозицій.
Справа №400/1462/20 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» податкових повідомлень-рішень, якими товариству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, а господарська операція має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Суд встановив, що ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» декларувало взаємовідносини з великою кількістю контрагентів, але надані копії первинних документів не містять достатньо даних про зміст господарських операцій, їх учасників та не підтверджують фактичність здійснення таких операцій. Також, товариство не надало товарно-транспортні документи, сертифікати відповідності чи інші документи, які б підтверджували якість та походження товарів. Суд наголосив, що наявність формально оформлених документів не є підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання активу, а визначальним є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №200/858/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким до ПАТ «Донбасенерго» застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань.
2. Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ПАТ «Донбасенерго», скасувавши частину штрафу. Суд зазначив, що оскільки податковий орган раніше визнав неможливість своєчасного виконання ПАТ «Донбасенерго» своїх податкових обов’язків через воєнний стан, застосування штрафних санкцій за період, коли діяло це рішення про неможливість виконання обов’язків, є неправомірним. Суд також підкреслив, що обов’язок доведення правомірності рішення покладається на контролюючий орган, який у даному випадку не зміг цього зробити. Суд врахував, що несвоєчасна сплата податкових зобов’язань відбулася у період, коли платник податків був звільнений від відповідальності згідно з Податковим кодексом України у зв’язку з воєнним станом та визнанням неможливості виконання податкових обов’язків. Суд наголосив, що у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/3804/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, ініційоване Кароліно-Бугазькою сільською радою проти ТОВ “Робінзон” через неналежне виконання умов договору оренди.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що хоча ТОВ “Робінзон” і користується земельною ділянкою, договір оренди вже був розірваний в іншій судовій справі, а сільська рада не змінила підставу позову для стягнення коштів як за безпідставне збагачення. Суд також підкреслив, що вимога про повернення земельної ділянки є обґрунтованою, оскільки ТОВ “Робінзон” не повернуло ділянку після розірвання договору, і це є самостійною підставою для повернення майна власнику. Крім того, суд погодився з рішенням апеляційного суду щодо розподілу витрат на правову допомогу, враховуючи критерії реальності та обґрунтованості таких витрат. Суд зазначив, що відсутність доказів фактичної сплати за правову допомогу не є перешкодою для її відшкодування, якщо обсяг наданих послуг та їх вартість підтверджені.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Кароліно-Бугазької сільської ради та ТОВ “Робінзон” без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №924/671/24 від 13/11/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором.
Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, ймовірно, через недотримання вимог до касаційної скарги або пропуску строку на оскарження. Касаційну скаргу акціонерного товариства “Ю Ар Ді Українські Дороги” задоволено частково. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд, вказуючи на необхідність нового розгляду справи в цій частині. Можливо, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права при розгляді цієї частини позовних вимог, що і стало підставою для скасування рішення. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення виявлених порушень і всебічного дослідження обставин справи.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “Ю Ар Ді Українські Дороги” та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/3611/21 від 13/11/2025
1. Предметом спору є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у перегляді рішення за нововиявленими обставинами та у затвердженні мирової угоди, оскільки обставини, на які посилався заявник, не були визнані нововиявленими, а були відомі на час розгляду справи, або ж стосувалися переоцінки доказів, які вже були оцінені судом. Суд також зазначив, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які виникли після ухвалення судового рішення, а також, що умови мирової угоди виходили за межі спору та стосувалися прав третіх осіб. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, і що він не має права встановлювати нові обставини або переоцінювати докази. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги стосуються процесу доказування та оцінки доказів судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/233/24 від 13/11/2025
Предметом спору є стягнення 35 391 644,10 грн.
Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу КНП “П`ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги” на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам, правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Водночас, суд касаційної інстанції скасував додаткову постанову апеляційного суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні цієї заяви. Суд також частково задовольнив заяву КНП “П`ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги” про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, стягнувши з ТОВ “Промед Технолоджис” 3 000,00 грн.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, скасувавши при цьому додаткову постанову апеляційного суду та частково задовольнивши заяву про стягнення судових витрат.
Справа №910/15232/20 від 29/10/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників, засновників та третіх осіб за зобов’язаннями ТОВ “Укртеральянс” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про покладення субсидіарної відповідальності на певних осіб. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що ліквідатор ТОВ “Укртеральянс” передчасно звернувся з вимогою про субсидіарну відповідальність, оскільки не були вчинені всі необхідні заходи для виявлення та повернення майна в ліквідаційну масу банкрута. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розмір субсидіарної відповідальності може бути визначений лише після завершення реалізації активів банкрута та розрахунків з кредиторами, коли стане відомо про недостатність майна для задоволення всіх вимог. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою передчасне звернення з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності виключає можливість встановлення осіб, винних у доведенні до банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №495/4270/17 від 13/11/2025
1. Предметом спору є розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомості та стягнення грошових коштів, переданих за цим договором, де після смерті позивача виникло питання про можливість процесуального правонаступництва.
2. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, мотивуючи це тим, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки стосуються майнових прав та обов’язків, які можуть переходити у спадок. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов’язання з повернення коштів, переданих за попереднім договором, не є нерозривно пов’язаним з особою спадкодавця, тому спадкоємці мають право вступити у справу. Верховний Суд погодився з позицією апеляційного суду, підкресливши, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Суд касаційної інстанції також врахував, що спадкова справа вже заведена, що підтверджує наявність спадкоємців, які можуть бути залучені до участі у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №940/1063/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, завданої самовільним будівництвом тимчасової споруди на суміжній ділянці.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю ділянкою, якщо суміжний землекористувач порушує його права, розмістивши на ній частину самочинно встановленої тимчасової споруди. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів правомірності будівництва тимчасової споруди. Також суд погодився з висновками про наявність факту пошкодження паркану позивачки та відшкодування майнової шкоди, оскільки відповідач не спростував своєї вини. Щодо моральної шкоди, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для перегляду, оскільки касаційна скарга не містила доводів незгоди з висновками судів попередніх інстанцій. Водночас, Верховний Суд вказав на помилку судів попередніх інстанцій у повному покладенні судових витрат на відповідача, оскільки позов було задоволено частково, і змінив рішення в частині розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині залишив їх без змін.
Справа №911/1353/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Суд задовольнив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відповідачем було надано докази на підтвердження понесених витрат, а позивач не довів, що неподання попереднього розрахунку витрат порушило принцип змагальності. Суд відхилив доводи позивача про відсутність договору про надання юридичних послуг, оскільки договір було надано, і про те, що відзив на касаційну скаргу поданий іншою особою, оскільки адвокат здійснював підготовку відзиву, а не його подання. Суд також врахував, що витрати відповідача є реальними, пов’язані з розглядом справи та підтверджуються матеріалами справи, а позивач не обґрунтував відсутність співмірності витрат з наданими послугами.
3. Суд ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ 365” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Херсонський машинобудівний завод” 3 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №917/1869/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Хорол-Агро” до Хорольської міськради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “Хорол-Агро” не довело належне виконання своїх зобов’язань за договором оренди, зокрема, систематично порушувало умови щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, що позбавляє його переважного права на поновлення договору. Суд зазначив, що положення статті 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, чинній на момент звернення позивача) передбачають переважне право на поновлення договору лише для орендарів, які добросовісно виконували свої обов’язки. Суд також врахував, що поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено, якщо інше не передбачено договором. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права переоцінювати їх.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Хорол-Агро” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2351/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов’язання повернути це майно власнику через порушення орендарем умов договору.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про затвердження мирової угоди, виходячи з того, що сторони добровільно врегулювали спір на основі взаємних поступок, що не суперечить закону та не порушує прав третіх осіб. Суд зазначив, що Львівська обласна рада, як позивач, мала право на укладення мирової угоди, а обмеження, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, стосуються лише прокурора, який діяв в інтересах держави. Суд також врахував, що сторони узгодили порядок усунення розбіжностей у технічній документації на об’єкт оренди, а факт передачі майна в суборенду не був встановлений. Суд вказав, що не може переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та втручатися в їх оцінку доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №588/783/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є зобов’язання банку відновити залишок коштів на банківському рахунку клієнта після несанкціонованого списання коштів.
2. Суд задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з того, що позивач не ініціювала спірні платіжні операції та своєчасно повідомила банк про це. Суд врахував, що вхід до акаунту позивача здійснювався з нетипового пристрою, що свідчить про дії третіх осіб. Банк не надав доказів того, що позивач своїми діями сприяла втраті або незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Суд послався на положення Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, які покладають відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів як на платника, так і на емітента. Суд також врахував усталену практику Верховного Суду, згідно з якою сам факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не є беззаперечним доказом вини користувача.
3. Суд зобов’язав банк відновити залишок коштів на картковому рахунку позивача та стягнув пеню за неналежний переказ.
Справа №641/5779/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності органів прокуратури та поліції, а також відшкодування завданої цим шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у частині позовних вимог, оскільки вирішення питань щодо законності дій прокурора під час виїмки та знищення речових доказів, дотримання розумних строків досудового розслідування, а також щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства органами прокуратури та поліції, має здійснюватися в порядку кримінального судочинства, а не цивільного. Суд зазначив, що в порядку цивільного судочинства не можуть вирішуватися питання щодо застосування належної правової процедури до учасників кримінального провадження. Суд також підкреслив, що позивачам було роз’яснено порядок оскарження дій та бездіяльності відповідачів у межах кримінального процесуального законодавства, що не свідчить про порушення їхнього права на судовий захист. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розмежування юрисдикцій судів є важливим для забезпечення права на суд, встановлений законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1595/25 від 13/11/2025
Предметом спору є стягнення 41 222 405,68 грн шкоди, заподіяної майну, позивачем ТОВ “Шафран Спайс” до ПАТ “Газпром”, ТОВ “Газпром Капітал” та МК ТОВ “Газпром Інтернешнл Лімітед”.
У рішенні не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Відсутня мотивувальна частина, яка б розкривала суть спору, позиції сторін, встановлені судами обставини та норми права, застосовані судом касаційної інстанції. Тому, на жаль, я не можу надати повний аналіз.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Шафран Спайс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/20248/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження податкового органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про забезпечення позову, наголосивши, що невжиття таких заходів могло б ускладнити поновлення прав позивача, оскільки анулювання ліцензій фактично позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність, що є основним видом його підприємницької діяльності. Суд вказав, що таке анулювання спричиняє суттєві негативні наслідки, такі як зупинення бізнесу, втрата доходу, необхідність звільнення працівників та несплата податків. Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не вирішує спір по суті, а спрямований на збереження існуючого правового стану до ухвалення судового рішення. Також, суд касаційної інстанції врахував, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує публічні інтереси та відповідає принципу пропорційності. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення балансу інтересів сторін та ефективного судового захисту прав позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №990/203/25 від 13/11/2025
Предметом спору було оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Суд відмовив у задоволенні позову, і, судячи з відсутності аргументації в наданій частині рішення, можна припустити, що суд не знайшов підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним. Можливо, позивач не надав достатніх доказів порушення процедури прийняття рішення ВККСУ або не довів, що рішення комісії порушує його права та інтереси. Також, суд міг дійти висновку, що ВККСУ діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до законодавства. Відсутність повного тексту рішення не дозволяє надати більш конкретний аналіз мотивів суду. Важливо зазначити, що рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову.
Справа №640/22064/19 від 13/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими до ТОВ «Легіон 2015» застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області, вважаючи, що судовий збір сплачено не в повному обсязі. Верховний Суд зазначив, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги був розрахований правильно, виходячи з суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та положень Закону України «Про судовий збір». Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до перешкоджання подальшому провадженню у справі. При цьому, Верховний Суд врахував, що ГУ ДПС у Київській області повторно подало апеляційну скаргу, і апеляційне провадження було відкрито.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Справа №915/648/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт у зв’язку з неналежним виконанням замовником зобов’язань з оплати.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межі апеляційної скарги відповідача, а саме: врахував обставини щодо відсутності бюджетних асигнувань для укладення договору, про які відповідач не заявляв. Апеляційний суд не розглянув доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо відсутності претензій у позивача через розірвання договору, відсутності витрат позивача на проведення робіт, відсутності дозволу на проведення робіт та невідповідності висновку експерта реальним обставинам справи. Також, апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо принципів диспозитивності, рівності та змагальності сторін. В результаті, апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
