Справа №824/36/25 від 06/11/2025
1. Предметом спору є заява АТ «Укртатнафта» про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду (ЛМАС) щодо стягнення з Компанії «Nordwind Trade SA» значної суми коштів за контрактами.
2. Суд, задовольняючи заяву АТ «Укртатнафта», виходив з того, що арбітражна угода між сторонами є дійсною, Компанія «Nordwind Trade SA» була належним чином повідомлена про арбітражний розгляд, а саме рішення ЛМАС не суперечить арбітражній угоді та не було скасовано. Суд також врахував наявність у Компанії «Nordwind Trade SA» майна на території України у вигляді права вимоги до АТ «Укртатнафта» за іншим арбітражним рішенням, що підтверджує можливість виконання рішення ЛМАС в Україні. Доводи Компанії «Nordwind Trade SA» про неможливість стягнення коштів з АТ «Укртатнафта» через її включення до переліку підприємств, на які поширюється зупинення виконавчих дій у період воєнного стану, були відхилені, оскільки це лише відтерміновує виконання, але не скасовує його. Суд також не погодився з аргументами Компанії «Nordwind Trade SA» щодо невідповідності процентної ставки публічному порядку, зазначивши, що національний суд не має повноважень переоцінювати рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №2-2830/10 від 22/10/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця, яка полягала у не розгляді заяви про відвід приватного виконавця у виконавчих провадженнях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги, оскільки заявники не надали належних доказів отримання приватним виконавцем заяви про відвід. Суди встановили, що в матеріалах виконавчих проваджень відсутня заява про відвід, а наданий фіскальний чек не підтверджує факт її надсилання. Суд зазначив, що з’ясування обставин щодо наявності конфлікту інтересів відбувається під час розгляду заяви про примусове виконання рішення, наслідком чого може бути самовідвід виконавця, який може бути оскаржений. Також, суд вказав, що заявники, як сторони виконавчих проваджень, мають можливість ознайомлюватися з матеріалами виконавчих проваджень в електронній системі, але не надали доказів наявності там заяви про відвід. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та оцінювати аргументи щодо наявності конфлікту інтересів, оскільки не доведено факту бездіяльності приватного виконавця щодо розгляду заяви про відвід.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Справа №750/6852/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього ректора Академії Державної пенітенціарної служби, ОСОБА_1, шкоди, завданої державі внаслідок незаконного звільнення працівника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що спір виник у зв’язку із завданням шкоди державі під час проходження відповідачем публічної служби, а тому відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Суд врахував, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідно оцінювати правомірність дій відповідача на посаді ректора, що є компетенцією адміністративного суду. Суд також зазначив, що обставини, встановлені у попередній справі про поновлення працівника на роботі, не мають преюдиційного значення, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у її розгляді. Суд підкреслив, що помилковим є посилання прокурора на практику Верховного Суду щодо розгляду таких спорів у порядку цивільного судочинства, оскільки існують висновки Великої Палати Верховного Суду, які мають пріоритет. **** Суд касаційної інстанції підкреслив, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, визначивши, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справа №477/2886/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги захисника, оскільки не було достатньо з’ясовано питання щодо отримання ОСОБА_7 копії ухвали слідчого судді. Суд касаційної інстанції врахував, що копія ухвали була направлена ОСОБА_7 лише за номером мобільного телефону, без зазначення поштової адреси, і відсутні підтвердження отримання ним цього відправлення. Водночас, суд врахував, що на момент касаційного розгляду обвинувальний акт вже передано до суду першої інстанції, що означає закінчення досудового розслідування та перехід судового контролю до суду, який розглядає справу по суті. Суд касаційної інстанції вказав, що всі зацікавлені особи можуть використати процесуальні можливості для вирішення питання про скасування арешту майна в ході судового розгляду, який триває. Суд касаційної інстанції підкреслив, що паралельний розгляд цих питань слідчим суддею після закінчення досудового розслідування та оскарження рішень слідчого судді після передання провадження до суду призведе до дублювання повноважень.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №686/7348/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо службової недбалості, яка призвела до незаконної передачі державних земель у приватну власність.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що ОСОБА_7, як виконуючий обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру, був відповідальний за законність рішень щодо розпорядження державними землями. Суд зазначив, що ОСОБА_7 проявив службову недбалість, не з’ясувавши зауваження юридичної служби та не перевіривши наявність обмежень для підписання наказів про передачу земельних ділянок у власність, що призвело до незаконного вибуття земель з державної власності та спричинило тяжкі наслідки. Суд відхилив аргументи засудженого про те, що його дії слід розглядати як цивільне правопорушення, а не кримінальне, оскільки вони виникли внаслідок неналежного виконання ним службових обов’язків. Суд також не погодився з посиланням засудженого на попередні рішення про згоду на розроблення проєктів землеустрою, оскільки ОСОБА_7 був кінцевою ланкою в прийнятті рішення і не міг перекладати відповідальність на попередні етапи. Суд підкреслив, що ОСОБА_7 повинен був забезпечити законність акту, який він підписав, і його недбалість стала прямою причиною настання тяжких наслідків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №463/6521/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування неповнолітньої особи).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винним на підставі сукупності доказів, зокрема, показань потерпілого, свідків, висновків експертиз та інших матеріалів справи. Суд зазначив, що показання потерпілого були послідовними та узгоджувалися з іншими доказами, а версія захисту про невинуватість була ретельно перевірена та спростована. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд відеозапису допиту потерпілого на досудовому розслідуванні був здійснений з метою перевірки послідовності його показань, а не для порушення права на захист. Суд також відхилив доводи захисника щодо недопустимості окремих доказів, оскільки не було надано переконливих аргументів на підтвердження істотних порушень прав і свобод людини при їх отриманні. Крім того, суд вказав, що відсутність у вироку конкретних назв експертиз, вартість яких стягнуто із засудженого, не є істотним порушенням.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №215/4258/24 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану, та викрадення офіційних документів.
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, оскільки суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки засуджений повністю визнав свою вину та обставини справи, і йому було роз’яснено наслідки такого розгляду. Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК в частині не дослідження матеріалів кримінального провадження, а саме висновків експерта щодо вартості викраденого ним майна, є безпідставними, оскільки засуджений під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції визнав зазначені прокурором обставини, підтвердив добровільність своєї позиції щодо визнання вини у вчиненому та зрозумілість особливого порядку розгляду провадження за правилами. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги засудженого та навів в ухвалі підстави, з яких визнав їх необґрунтованими, встановивши, що засуджений не оспорював висновок експертизи щодо вартості викраденого майна під час розгляду справи місцевим судом.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №642/2129/19 від 04/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо нього.
У резолютивній частині рішення не наведено жодних аргументів суду. З тексту видно лише те, що касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Відповідно, неможливо зрозуміти, якими саме аргументами керувався Верховний Суд, залишаючи в силі попередні судові рішення. Для з’ясування позиції суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
Суд ухвалив: вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №991/10684/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення.
2. Суд затвердив угоду, оскільки вона відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, зокрема: угода містить формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість, узгоджене покарання відповідає тяжкості злочину та особі винної, а також інтересам суспільства. Суд врахував, що обвинувачена зобов’язалася співпрацювати з прокурором у викритті інших співучасників злочину та частково відшкодувати завдані збитки. Також, суд врахував, що потерпіла сторона надала письмову згоду на укладення угоди. Суд зазначив, що укладення угоди сприятиме швидшому вирішенню кримінального провадження, зменшенню навантаження на органи прокуратури та суди, а також матиме стримуючий ефект для інших осіб від вчинення корупційних діянь.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням, а також звільнив від покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Справа №306/897/23 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки).
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу прокурора, не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині постанови, обмежуючись вказівкою на скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Причини скасування та необхідність нового розгляду будуть викладені у повному тексті постанови, який буде оголошено пізніше. Відсутність розгорнутої аргументації в резолютивній частині унеможливлює наразі надання детального аналізу мотивів, якими керувався Верховний Суд.
Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №295/7031/21 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 205-1 КК України (підробка документів для реєстрації юридичної особи).
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Справа №372/38/22 від 04/11/2025
Предметом спору є законність закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування та питання скасування арешту майна в рамках цього провадження.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, встановлених КПК України; прокурор не надав переконливих доказів своєчасного повідомлення підозрюваних про завершення досудового розслідування, а розписки підозрюваних підтверджували отримання повідомлення пізніше, ніж стверджував прокурор. Щодо скарги захисника, то суд зазначив, що згідно з частиною 4 статті 132 КПК, ухвала про арешт майна автоматично припиняє свою дію після закриття кримінального провадження, тому немає необхідності у винесенні додаткового рішення про скасування арешту. Суд також послався на практику Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду щодо автоматичного припинення дії арешту майна після закриття кримінального провадження.
Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про закриття кримінального провадження та залишив касаційні скарги прокурора та захисника без задоволення.
Справа №523/4245/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, яким було частково скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у крадіжках, вчинених в умовах воєнного стану, та закрито кримінальне провадження за окремими епізодами у зв’язку з декриміналізацією діяння.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд діяв у межах апеляційної скарги захисника та не погіршив становище обвинуваченого, оскільки прокурор погодився із закриттям кримінального провадження за певними епізодами. Верховний Суд зазначив, що перекваліфікація дій засудженого на статтю, яка передбачає більш м’яке покарання, але не була предметом розгляду в суді першої інстанції, призведе до погіршення становища засудженого, що є неприпустимим за відсутності апеляційної скарги прокурора з цих підстав. Суд також врахував, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, переглядаючи справу в межах апеляційних вимог, і не встановив підстав для перекваліфікації дій засудженого. Крім того, касаційний суд підкреслив, що касаційна скарга прокурора не може бути використана для погіршення становища засудженого за відсутності відповідної апеляційної скарги сторони обвинувачення.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Одеського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №463/11158/23 від 10/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109 і ст. 436 КК України.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, залишивши його без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Повний текст постанови, з якого можна буде зрозуміти аргументи суду, буде проголошено пізніше.
3. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №441/1528/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеного ОСОБА_7 за порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.
2. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення про посилення покарання тим, що суд першої інстанції не врахував належним чином тяжкість злочину, зокрема стан алкогольного сп’яніння обвинуваченого під час ДТП та спричинення численних тілесних ушкоджень потерпілому. Суд апеляційної інстанції також висловив сумнів щодо щирості каяття ОСОБА_7, зважаючи на його поведінку після ДТП, зокрема відсутність візитів до лікарні до потерпілого та неодноразові неявки до суду. Апеляційний суд зазначив, що пом’якшуючі обставини не переважують тяжкість злочину, а тому застосування статті 69 КК України про призначення покарання нижче мінімальної межі є необґрунтованим. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що саме по собі позитивне характеризування особи не є достатньою підставою для пом’якшення покарання, особливо з огляду на суспільну небезпеку дій засудженого.
3. Верховний Суд залишив вирок Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №461/6352/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що виконавчий напис було вчинено на погашення заборгованості, яка не є безспірною, оскільки сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не відповідала сумі, вказаній у вимозі банку про дострокове повернення кредиту. Крім того, апеляційний суд встановив, що позивачем було здійснено ряд оплат за кредитом, які не були враховані при вчиненні виконавчого напису. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що після 01 грудня 2008 року банк втратив право нараховувати відсотки, пеню та інші платежі за договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено. Проте, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не вирішив питання щодо позовної давності, про застосування якої заявило АТ «Універсал Банк», та не дослідив, коли саме позивач довідалася про порушення своїх прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №569/18554/17 від 10/11/2025
1. Предметом спору є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме рішення про відмову в скасуванні державної реєстрації права власності на земельні ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав у первісному позові, вимагаючи скасування державної реєстрації замість витребування майна з чужого незаконного володіння. Суди зазначили, що визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки не є істотною обставиною, яка впливає на рішення суду, оскільки в первісному рішенні було встановлено неналежність обраного способу захисту. Верховний Суд підкреслив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, а має на меті врахування обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні ЦПК України і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №159/1942/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері відносно її чотирьох малолітніх дітей.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доказам, не врахував думку дітей, не розглянув клопотання відповідачки про опитування дітей та допит свідка, а також не врахував конфліктні відносини між позивачкою (бабусею дітей) та відповідачкою (матір’ю дітей). Суд касаційної інстанції зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, коли поведінка батьків становить реальну загрозу для дитини, а апеляційний суд не встановив наявність таких обставин у даній справі. Суд касаційної інстанції також вказав на важливість врахування думки дітей у таких справах, особливо коли вони досягли віку, коли можуть її усвідомлено висловлювати. Суд касаційної інстанції наголосив, що неактивність батьків, пов’язана з об’єктивними обставинами, не може бути достатньою підставою для позбавлення їх батьківських прав.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №214/1607/19 від 29/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, оскільки погодився з висновками апеляційного суду щодо наявності боргових зобов’язань між сторонами на підставі договорів позики та розписок, підписаних відповідачем, а також щодо недоведеності обставин укладення договорів під тиском. Суд касаційної інстанції підкреслив, що письмова форма договору позики є доказом не лише укладення договору, але й факту передачі грошової суми. Водночас, касаційний суд не погодився з апеляційним судом щодо стягнення процентів за користування чужими коштами після спливу строку позики, оскільки після закінчення цього строку право позикодавця нараховувати проценти припиняється, а також скасував рішення в частині розподілу судових витрат, здійснивши новий розподіл пропорційно задоволеним вимогам.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення процентів за користування чужими коштами та вирішення питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №361/5179/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності для оскарження виконавчого напису, про застосування якої заявив відповідач; суди встановили, що позивач знав або повинен був знати про існування виконавчого напису ще з 2016 року, оскільки йому надсилались копії постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт майна; посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права лише у 2021 році, не знайшли підтвердження; суди також відхилили доводи позивача про недопустимість доказів, наданих відповідачем, оскільки оцінили їх у сукупності з іншими доказами та дійшли висновку про їх достовірність, належність та допустимість; суди зазначили, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/591/25 від 11/11/2025
Предметом спору є стягнення 46 680 616,74 грн.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу ТОВ “Рік-9”. У рішенні не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції, лише зазначено, що він керувався статтями Господарського процесуального кодексу України, які регулюють касаційне провадження. Відсутність детальної аргументації у вступній та резолютивній частинах ускладнює розуміння мотивів суду. Для повного аналізу необхідне ознайомлення з повним текстом судового рішення, де мають бути викладені обґрунтування позиції суду.
Суд ухвалив: касаційну скаргу ТОВ “Рік-9” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №743/213/24 від 11/11/2025
Предметом спору є подання Чернігівського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження з одного апеляційного суду до іншого.
У цій справі, Чернігівський апеляційний суд звернувся до Верховного Суду з поданням про передачу кримінального провадження, яке надійшло до них за апеляційною скаргою прокурора, до іншого апеляційного суду. Верховний Суд, розглядаючи це подання, керувався статтями 34 та 376 Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють питання направлення провадження з одного суду до іншого. Суд врахував обставини, які стали підставою для такого подання, і дійшов висновку про необхідність його задоволення. При цьому, повний текст ухвали буде оголошено пізніше, а наразі оголошено лише резолютивну частину.
Суд постановив задовольнити подання Чернігівського апеляційного суду та направити матеріали провадження до Київського апеляційного суду для розгляду по суті.
Справа №320/39472/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги платника податків, виходив з того, що підприємство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ у зв’язку з імпортом товарів на митну територію України, оскільки факт митного оформлення підтверджується належно оформленими вантажними митними деклараціями (ВМД), які містять усі необхідні реквізити. Суд врахував, що ввезення товарів здійснювалося комісіонерами відповідно до укладених договорів комісії, а підприємство надало повний комплект первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій та сплату митних платежів, зокрема, договори комісії, додатки до них, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), вантажно-митні декларації, акти приймання-передачі. Суд також зазначив, що контролюючий орган не надав доказів на спростування цих документів, а відомостей про невідповідність оформлення ВМД вимогам законодавства в акті перевірки не міститься.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов Дочірнього підприємства «Супер-Франт» було задоволено.
Справа №465/1841/15-к від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за перевищення службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків, а також вирішення цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, підтвердивши обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, та правомірність покладення цивільної відповідальності на Головне управління МВС України у Львівській області за дії його співробітника. Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, встановили причинно-наслідковий зв’язок між діями засудженого та наслідками, а також обґрунтовано задовольнили цивільні позови потерпілих, враховуючи глибину їхніх душевних страждань та непоправність втрати. Водночас, Верховний Суд змінив судові рішення в частині виключення покарання у виді штрафу, оскільки на момент вчинення злочину та винесення вироку санкція статті не передбачала такого виду покарання, що покращує становище засудженого. Суд підкреслив, що апеляційний розгляд було проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвала апеляційного суду відповідає встановленим вимогам.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, але змінив судові рішення, виключивши покарання у виді штрафу.
Справа №470/477/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надали їм вірну юридичну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини особи у вчиненні злочину. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи. ВС зазначив, що доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості окремих доказів є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну оцінку цим доводам та обґрунтовано їх відхилили. ВС також підкреслив, що апеляційний суд правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки сторона захисту не обґрунтувала необхідність такого дослідження.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №552/2224/20 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування).
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд справи в апеляційційній інстанції, посилаючись на статті 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України. При цьому, конкретні аргументи, якими керувався суд при прийнятті рішення, в резолютивній частині не наводяться, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Суд лише зазначив, що керувався нормами КПК, які регулюють порядок касаційного провадження та повноваження суду касаційної інстанції. Відсутність детальної аргументації в резолютивній частині унеможливлює надання більш розгорнутого аналізу мотивів прийнятого рішення.
Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №607/17534/23 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд, вочевидь, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. Зокрема, це можуть бути порушення права на захист, неповнота дослідження доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи або неправильне застосування норм матеріального права. Також, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №505/2299/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту та збут наркотичних засобів.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що вина засудженого у збуті наркотичних засобів повністю доведена показаннями залегендованої особи, результатами негласних слідчих дій, зокрема аудіо-, відеоконтролю та оперативної закупки, а також висновком експертизи, яка виявила спеціальну хімічну речовину на руках засудженого та грошових купюрах. Суд зазначив, що місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, пом’якшуючі обставини, та обрав покарання, яке відповідає тяжкості злочинів та сприятиме запобіганню нових злочинів. Суд також відхилив доводи захисника про суворість покарання, вказавши, що засуджений може ініціювати питання про зміну умов відбування покарання за станом здоров’я, але це не є підставою для пом’якшення покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права досліджувати докази та встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №911/557/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Яготинською міською радою та фізичною особою (ОСОБА_1), та повернення цих ділянок, оскільки прокуратура вважає, що передача землі відбулася з порушенням вимог земельного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо одноразовості права громадянина на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Суд вказав, що ОСОБА_1 вже використала своє право на отримання землі для створення фермерського господарства, а повторне отримання землі без торгів було спрямоване на розширення вже існуючого господарства, а не на створення нового. Також, суди не дослідили питання щодо початку перебігу позовної давності та не встановили дійсного користувача спірних земельних ділянок. Суд наголосив, що після реєстрації фермерського господарства, саме воно, як юридична особа, стає орендарем землі, а не громадянин, якому вона надавалась, тому вимога про повернення землі має бути заявлена до фермерського господарства.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №183/3285/22 від 11/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши вирок апеляційного суду. Суд вирішив застосувати статтю 75 Кримінального кодексу України та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки. Також, на засудженого покладено обов’язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання. Суд врахував обставини справи та особу засудженого, що дозволило застосувати положення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, суд постановив звільнити ОСОБА_5 з-під варти. Касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення.
Суд ухвалив змінити вирок Дніпровського апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та звільнивши його з-під варти.
Справа №393/273/24 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення селищної ради про скасування попереднього рішення щодо поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що селищна рада не мала законних підстав для скасування свого попереднього рішення про поновлення договору оренди землі, оскільки це порушує права позивача. Суд зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, якщо вони вже породили правовідносини, пов’язані з реалізацією суб’єктивних прав та інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Крім того, апеляційний суд встановив, що проект рішення про скасування попереднього рішення не пройшов належного погодження у профільній комісії, що є порушенням процедури. Також суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною, оскільки відповідач не виконав свого попереднього рішення про поновлення договору. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та необхідність переоцінки доказів, а також визнав обґрунтованим стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач не довів їх неспівмірність.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №362/5116/21 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Васильківської міської ради та державного реєстратора щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2, оскільки позивач вважає, що ця ділянка накладається на його ділянку, надану йому раніше.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2, є тією ж самою, на яку претендує позивач, адже ділянка ОСОБА_2 сформована як об’єкт цивільних прав з кадастровим номером і визначеними межами, а ділянка позивача фактично не визначена та не має кадастрового номера. Суд зазначив, що позивач не звертався до міської ради для завершення процедури приватизації своєї ділянки після затвердження нового генерального плану міста, а відповідач завершив цю процедуру законно. Суд також врахував, що суміжні землевласники ділянок, згідно з документами, різні, що свідчить про те, що це різні ділянки. Суд вказав, що доводи позивача про недобросовісність дій відповідачів не знайшли підтвердження, оскільки позивач не надав доказів перешкод у завершенні приватизації його ділянки. Суд також відхилив доводи про необхідність призначення земельної експертизи, оскільки позивач не заявляв відповідного клопотання.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №646/1852/25 від 10/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову у відкритті провадження за позовом боржника у виконавчому провадженні про визнання незаконною бездіяльності приватного виконавця та зняття арешту з коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що боржник у виконавчому провадженні не може подавати позов про зняття арешту з майна в порядку позовного провадження, оскільки законом передбачений інший порядок судового захисту – оскарження дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, відповідно до розділу VII ЦПК України. Суд зазначив, що вимога про зняття арешту з майна є похідною від вимоги про визнання незаконною бездіяльності приватного виконавця, тому має розглядатися в межах процедури оскарження дій виконавця. Також суд вказав, що відсутні вимоги до АТ «Сенс Банк», що спростовує доводи касаційної скарги про наявність солідарного обов`язку приватного виконавця та цього банку щодо зняття арешту з банківських рахунків заявниці, відкритих в АТ «КБ «Приват Банк» та AT «Державний ощадний банк України». Суд касаційної інстанції підкреслив, що захист прав, які сторона виконавчого провадження вважає порушеними, має відбуватися у спосіб, визначений законом, а саме через судовий контроль за виконанням судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №306/2487/22 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на 1/2 частину майна (земельні ділянки та житлові будинки), придбаного, як стверджував позивач, за його кошти, але оформленого на відповідача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі ним грошових коштів відповідачу саме для придбання спірного майна, а також не оспорював правомірність укладення відповідачем договорів дарування, купівлі-продажу цього майна та свідоцтв про право на спадщину, на підставі яких відповідач набула право власності. Суд зазначив, що позивач не довів, що він раніше набув право власності на спірне майно на законних підставах, що є необхідною умовою для задоволення позову про визнання права власності за статтею 392 ЦК України. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, пов’язані з розглядом справи за відсутності представника позивача, оскільки неявка була зумовлена участю в іншому судовому засіданні, що не є поважною причиною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд доказів та встановлення обставин справи не входить до його повноважень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/15415/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ» податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Товариства, скасувавши рішення апеляційного суду та направивши справу на новий розгляд в частині трьох податкових повідомлень-рішень, оскільки апеляційний суд не врахував, що уточнення позовної заяви не змінило предмет спору і було подано в межах строку. Суд наголосив, що технічні описки не повинні позбавляти платника податків права на судовий захист. Щодо одного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що Товариство не надало достатніх доказів поважності причин пропуску строку оскарження, і залишив позовну заяву без розгляду в цій частині. Також, Верховний Суд визнав помилковим рішення апеляційного суду про виправлення описки, оскільки воно фактично змінило зміст судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд в частині трьох податкових повідомлень-рішень, а в частині одного податкового повідомлення-рішення залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №490/75/22 від 11/11/2025
Предметом спору є подання Миколаївського апеляційного суду про направлення матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_5 до іншого суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, задовольняючи подання Миколаївського апеляційного суду, керувався положеннями Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд врахував, що розгляд справи в Миколаївському апеляційному суді може викликати обґрунтовані сумніви в його об’єктивності та неупередженості. Це пов’язано з необхідністю забезпечення дотримання засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів у справедливості прийнятого рішення. Враховуючи зазначені обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення матеріалів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду для забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи.
Суд постановив задовольнити подання Миколаївського апеляційного суду та направити матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5 до Одеського апеляційного суду.
Справа №295/18926/24 від 10/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що існують підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Суд врахував, що особа добровільно звернулася до медичного закладу для лікування від наркотичної залежності. Також, суд взяв до уваги положення кримінального процесуального кодексу, які регулюють питання закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Верховний Суд наголосив на необхідності врахування всіх обставин справи та даних про особу при прийнятті рішення про можливість звільнення від кримінальної відповідальності. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про можливість застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України.
Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій, звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та закрити кримінальне провадження.
Справа №642/2129/19 від 04/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за крадіжку, з аргументом про невідповідність вартості викраденого майна розміру, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, посилаючись на те, що при визначенні мінімальної вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, слід враховувати розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановлений на час вчинення правопорушення, а не на момент набрання чинності законом, який змінив ці положення. Суд також зазначив, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної засудженому внаслідок перебування під вартою за обвинуваченням, за яким його виправдано, може бути вирішено в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд підкреслив, що вартість викраденого майна перевищувала встановлений на момент злочину мінімальний розмір для кримінальної відповідальності. Суд також зазначив, що відшкодування моральної шкоди має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №939/1329/22 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_8, обвинуваченого у замаху на вбивство та незаконному поводженні зі зброєю.
Верховний Суд ухвалив рішення на підставі заяви прокурора ОСОБА_5 про відмову від поданої касаційної скарги. Суд врахував положення кримінального процесуального кодексу, які дозволяють прокурору відмовитися від скарги. Відмова прокурора від касаційної скарги є його правом, і суд не має підстав відмовляти у її прийнятті, якщо вона подана у встановленому законом порядку. Враховуючи відмову прокурора від касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження. Суд наголосив, що ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суд прийняв відмову прокурора від касаційної скарги та закрив касаційне провадження.
Справа №447/2455/20 від 06/11/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжки та незаконне вирощування нарковмісних рослин.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. Суд, ймовірно, погодився з оцінкою доказів, наданою судами нижчих інстанцій, і не знайшов підстав для скасування чи зміни їх рішень. У резолютивній частині не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але можна припустити, що касаційний суд не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм матеріального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи. Також, можливо, суд врахував тяжкість вчинених злочинів та обґрунтованість призначеного покарання.
Суд ухвалив: вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №335/4734/18 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дотримався вимог кримінального процесуального закону, навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7, які суд першої інстанції дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України, і в основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності та допустимості. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд дав належну і повну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі засудженого, у тому числі і тим, на які захисник послався у своїй касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку всім доказам. ВС зазначив, що касаційна скарга містить лише формальне твердження про наявність порушень вимог процесуального закону без зазначення у чому саме полягали ці порушення, як вони відобразилися на дотриманні прав обвинуваченого та яким чином вплинули на допустимість чи достовірність доказів. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відсутність порушення права на захист, оскільки Інструкція з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених не передбачає можливості перебування обвинуваченого під час судового засідання не у відповідному загородженні.
3. Верховний Суд залишив вирок Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №751/4440/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за незаконний збут спирту етилового (ч. 1 ст. 204 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та дали їм належну правову оцінку. Суд зазначив, що збут спирту етилового підпадає під дію ст. 204 КК, оскільки експертиза підтвердила, що рідина містить етиловий спирт об’ємною часткою 95,8 %, що є підакцизним товаром. Також, суд вказав, що суб’єктом злочину за ст. 204 КК може бути будь-яка особа, незалежно від її трудового чи господарського статусу. Суд відхилив доводи захисту про порушення правил підслідності, оскільки досудове розслідування було доручено іншому органу на підставі постанови заступника Генерального прокурора, що відповідає вимогам КПК. Суд також відхилив доводи про порушення при проведенні НСРД, зокрема оперативної закупки, оскільки кошти для закупки були виділені з відповідного фонду, а форма проведення слідчої дії відповідала меті фіксації злочину. Суд також зазначив, що у виділеному провадженні можуть використовуватися результати НСРД, проведених у первинному провадженні, без додаткових дозволів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №522/17947/23-Е від 07/11/2025
1. Предметом спору було визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором у зв’язку з його повним виконанням.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту повного виконання зобов’язання за кредитним договором. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням суду вже було визначено заборгованість за кредитним договором у розмірі, що значно перевищує суму, яку позивач вважає сплаченою. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не є підставою для припинення зобов’язання, оскільки зобов’язання має бути виконане належним чином. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має права встановлювати нові обставини або переоцінювати докази, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовим позиціям Верховного Суду. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/3092/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є встановлення факту, що нещасний випадок, який стався з чоловіком позивачки у 1968 році, пов’язаний з виробництвом.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що лише спеціальна комісія має право встановлювати факт пов’язаності нещасного випадку з виробництвом, посилаючись на Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві від 17 квітня 2019 року № 337. Верховний Суд зазначив, що на момент нещасного випадку діяв інший нормативний акт, а саме Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затверджене Постановою Президії ВЦРПС від 20 червня 1966 року. Суд встановив, що у 1968 році було складено Акт № 1, який підтверджує зв’язок нещасного випадку з виробництвом, і цей акт є дійсним та не скасований. Проте, оскільки факт нещасного випадку на виробництві вже встановлено, відсутні підстави для повторного визнання цього факту. Суд вказав, що порушені права позивачки можуть бути захищені шляхом оскарження дій або рішень Управління Пенсійного фонду України.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа №523/6347/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визначення способу участі бабусі у вихованні онуки після досягнення нею 10-річного віку.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки суди не врахували, що позивачка просить визначити спосіб її участі у вихованні онуки на період, який не охоплений попереднім судовим рішенням. Суд наголосив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а не заборона дій на майбутнє. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили аргументи позивачки та не надали їм належної оцінки, що призвело до неповного розгляду справи. Суд вказав на важливість врахування найкращих інтересів дитини та забезпечення права бабусі на підтримання зв’язку з онукою, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Суд підкреслив, що суди повинні були розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, а також вирішити питання про наявність порушеного права позивачки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №727/2374/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради про передачу у власність двом громадянам земельних ділянок, оскільки позивач вважає, що це порушує її права землекористувача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довела, що її права були порушені рішенням міської ради, яким двом іншим особам було передано у власність земельні ділянки. Суд зазначив, що позивачка не надала доказів того, що спірні земельні ділянки були зайняті її майном або іншим чином порушували її права. Суд також підкреслив, що погодження меж земельної ділянки є допоміжною стадією і відсутність такого погодження не є безумовною підставою для визнання рішення про передачу землі недійсним. Суд врахував акти огляду земельних ділянок, які підтверджують відсутність на них майна позивачки. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо погодження меж земельних ділянок.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №597/856/20 від 07/11/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права на отримання земельної частки (паю) як члену колишнього КСП.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого законодавством, оскільки про порушення свого права він дізнався або повинен був дізнатися ще у 1995 році, коли почалося розпаювання земель КСП, але не навів поважних причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що право на позов у позивача виникло з моменту видачі селянській спілці державного акта на землю, і саме з цього часу слід відраховувати строк позовної давності. Також, суд вказав, що застосування строків позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і захищати відповідачів від прострочених позовів, а механізм застосування позовної давності повинен корелювати з обізнаністю позивача про порушення його права. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про неврахування судом висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки обставини у цих справах є різними. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, на які посилався заявник.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №570/3901/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку апеляційного суду щодо міри покарання за ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність).
2. Апеляційний суд, переглядаючи справу, обґрунтовано погодився з доводами прокурора та потерпілих щодо м’якості покарання, врахувавши особливості вчинення злочину, а саме повернення засудженого до місця конфлікту та повторне його ініціювання, що призвело до смерті потерпілого. Суд виключив обставини, що пом’якшують покарання, такі як щире каяття та тяжкий матеріальний стан, оскільки вони не були належним чином підтверджені та не відповідали фактичним обставинам справи. При цьому суд врахував позитивні характеристики засудженого, його інвалідність та відсутність судимостей, однак визнав, що ці обставини не переважують суспільну небезпеку вчиненого злочину. Апеляційний суд, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам. Суд також обґрунтував розмір стягнутої моральної шкоди на користь потерпілих.
3. Верховний Суд залишив вирок Волинського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №676/2914/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника на вирок суду першої інстанції.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що вирок не може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, оскільки справа розглядалася в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України (спрощене провадження). ВС наголосив, що апеляційна скарга містила доводи щодо неправильного застосування кримінального закону та процесуальних порушень при розгляді справи в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирок, ухвалений в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, може бути оскаржено у зв’язку з істотним порушенням прав обвинуваченого або неправильним застосуванням кримінального закону. ВС зазначив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги, що не передбачено стадією вирішення питання про відкриття провадження. **** Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, в якій зазначено, що положення ст. 349 КПК України не передбачають абсолютної відмови від права на апеляційне оскарження, а лише встановлюють обмеження щодо оскарження обставин, які не оспорювалися під час судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №947/14229/20 від 03/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за шахрайство, вчинене повторно.
У цій резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду. Відомо лише, що касаційний суд частково задовольнив касаційну скаргу представника потерпілого, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції. Причини скасування невідомі, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше.
Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №947/14229/20 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за шахрайство, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги представника потерпілого, зокрема щодо безпідставного визнання щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину як обставин, що пом’якшують покарання, не спростував твердження про відсутність активного сприяння розкриттю злочину з боку засудженого, а також не обґрунтував відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. Суд зазначив, що апеляційний суд не спростував твердження про те, що стягнення моральної шкоди має індивідуальний характер і може бути заявлене до кожної особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення. ВС наголосив, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину є різними пом`якшуючими обставинами і можуть існувати відокремлено одна від одної. Суд вказав, що апеляційний суд не зазначив, які саме дії засудженого свідчать про наявність в його діях активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №283/256/23 від 12/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху).
У резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без змін.
Справа №754/7892/20 від 12/11/2025
Предметом спору у справі № 754/7892/20 є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст рішення.
Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без зміни.
Справа №372/38/22 від 04/11/2025
Предметом спору у даній справі було закриття кримінального провадження щодо певних осіб, і прокурор та захисник оскаржували це закриття в касаційному порядку.
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
Суд ухвалив залишити без змін ухвали судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження та відмовив у задоволенні касаційних скарг прокурора та захисника.
Справа №682/240/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення покарання у виді реального позбавлення волі за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства, враховуючи його попередні судимості за аналогічні злочини, вчинення нового злочину в умовах воєнного стану, відсутність постійного місця роботи та висновки досудової доповіді про неможливість виправлення без цілодобового нагляду в умовах ізоляції. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд діяв у межах дискреційних повноважень, не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених кримінальним законом, та достатньою мірою врахував обставини, які мають правове значення при визначенні виду і розміру покарання. Суд касаційної інстанції також зазначив, що призначене покарання відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також є справедливим і не суперечить ст. 65 КК. Суд касаційної інстанції врахував, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке рішення було прийнято без належного урахування обставин кримінального провадження та даних про особу засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №761/45032/25 від 10/11/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з Шевченківського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду (ВАКС).
Верховний Суд задовольнив клопотання захисника, посилаючись на статті 33-1 та 34 Кримінального процесуального кодексу (КПК), які визначають підсудність Вищого антикорупційного суду. Суд врахував, що кримінальне провадження стосується злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу (КК) (зловживання впливом), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що підпадає під юрисдикцію ВАКС. Суд також керувався положеннями ч. 2 ст. 376 КПК, що дозволяє обмежитися оголошенням резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. В ухвалі зазначено, що повний текст буде проголошено пізніше. Судді вирішили, що дане кримінальне провадження має розглядатися саме Вищим антикорупційним судом, а не районним судом.
Суд постановив задовольнити клопотання захисника та направити матеріали кримінального провадження з Шевченківського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду.
Справа №361/2840/21 від 10/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Повний текст постанови буде проголошено пізніше, і тоді можна буде зрозуміти, чому суд вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. На даний момент, ми не знаємо, чи були порушення норм матеріального чи процесуального права, чи були докази недостатніми або недопустимими, або суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину. Без повного тексту рішення неможливо надати ґрунтовний аналіз.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №336/1810/20 від 07/11/2025
1. Предметом спору є виселення мешканців з квартири, на яку банк звернув стягнення як на предмет іпотеки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про виселення, оскільки попереднім судовим рішенням було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності банку на спірну квартиру, а отже, звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося. Суд зазначив, що для застосування способу захисту, необхідно встановити які права позивача порушені. Оскільки право власності банку на квартиру не було підтверджено, проживання відповідачів у квартирі не створює перешкод для реалізації прав банку як іпотекодержателя. Суд також врахував, що чинне законодавство не обмежує права членів сім’ї власника житла на користування ним у разі передачі житла в іпотеку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/15469/20-ц від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів, а також стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасувавши постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову та розподілу судових витрат, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині задоволення первісного позову залишив без змін. Суд зазначив, що апеляційний суд, повторно переглядаючи справу, на виконання вказівок Верховного Суду, оцінивши застереження у звіті про те, що у процесі оцінки було проведено натурне обстеження об`єкта оцінки, керувався тим, що оскільки у цьому звіті відсутні матеріали за наслідками натурного обстеження предмета іпотеки, докази проведення його фотофіксації тощо або зазначення у звіті дати проведення натурного обстеження квартири, то в дійсності під час складення цього звіту огляд об`єкта оцінки не проводився. Також, апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду у цій частині, викладених у постанові від 03 липня 2024 року, помилково застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції Закону від 14 червня 2016 року № 1414-VIII, та, як наслідок, висновків по суті зустрічних вимог не викладав, як і мотивів урахування / відхилення заперечень ОСОБА_2 , викладених у апеляційній скарзі по суті вимог зустрічного позову.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову та розподілу судових витрат, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині задоволення первісного позову залишив без змін.
Справа №752/822/22 від 24/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустила річний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд врахував, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, але подала апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складання повного тексту рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сплив річного строку є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, за винятком випадків, коли апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи, або у зв’язку з обставинами непереборної сили, чого в даному випадку не було встановлено. Суд також зазначив, що відповідач не довела наявність обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, а її доводи про те, що вона дізналася про рішення суду лише з мобільного додатку “Дія”, не спростовують висновків апеляційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №613/2047/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з їх висновками про те, що позивач пропустив строк позовної давності для оскарження свідоцтва про право на спадщину, виданого його матері. Суди встановили, що на момент смерті батька позивача шлюб між батьками був розірваний, тому мати не мала права на спадкування за законом як дружина. Проте, оскільки позивач знав про видачу матері свідоцтва про право на спадщину, а його право на спадщину було порушене саме видачею цього свідоцтва, суди дійшли висновку про пропуск строку позовної давності. Суд також відхилив аргументи позивача про необізнаність щодо розлучення батьків, оскільки позивач як спадкоємець першої черги мав усі підстави для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для відступу від правової позиції Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду щодо застосування позовної давності у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/21756/17 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо ОСОБА_7, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вини ОСОБА_7, зазначивши, що її дії, а саме виїзд на перехрестя на червоне світло, перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з ДТП. Суд врахував покази потерпілої та свідків, які узгоджуються між собою та з іншими доказами, зокрема, висновками експертиз. Апеляційний суд обґрунтовано визнав допустимим доказом відеозапис з відеореєстратора, а також виключив з вироку обтяжуючу обставину – тяжкі наслідки злочину, оскільки потерпіла отримала інвалідність, що суперечить ч. 4 ст. 67 КК України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оцінка доказів була проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, а фактичні дані, покладені в основу вироку, отримані в порядку, визначеному КПК.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №2-41/97 від 12/11/2025
Доброго дня! Ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року.
2. Суддя Верховного Суду, отримавши матеріали кримінальної справи, встановив відсутність перешкод для її призначення до розгляду в касаційному порядку. Керуючись Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, суддя призначив дату розгляду касаційної скарги, а також постановив повідомити сторони про час і місце розгляду справи. Суд роз’яснив сторонам їхнє право подати заперечення на скаргу або власні касаційні скарги. Суддя зазначив, що ця постанова оскарженню не підлягає.
3. Суд призначив розгляд касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 на 10 годину 28 січня 2026 року.
Справа №488/5264/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивачів, які вимагали спростування інформації, поширеної відповідачем у заявах до НАБУ та Офісу Генерального прокурора.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки відповідач реалізував своє конституційне право на звернення до органів державної влади, а не поширював недостовірну інформацію, адже звернення до компетентних органів із заявою про можливі правопорушення не є поширенням недостовірної інформації, навіть якщо викладені факти не підтвердилися. Суд також зазначив, що відсутні докази цілеспрямованих дій відповідача, спрямованих на приниження честі та гідності позивачів. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатися поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Суд також підкреслив, що позивачі не довели, що внаслідок дій відповідача було порушено їхні особисті немайнові права. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що фактичні обставини справи встановлені правильно, а правові норми застосовані вірно.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/23718/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за поширення матеріалів, що виправдовують збройну агресію РФ проти України.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не розглянув апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6, яка заперечувала свою винуватість, що є порушенням права на апеляційний перегляд, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; апеляційний суд зобовʼязаний розглянути всі подані апеляційні скарги, дати оцінку всім доводам сторін та ухвалити законне й обґрунтоване рішення; невиконання апеляційним судом цього обов’язку є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення; касаційний суд не має права досліджувати докази та встановлювати обставини, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій; у зв’язку з цим, вирок апеляційного суду не може бути визнаний законним, обґрунтованим і вмотивованим.
3. Вирок Вінницького апеляційного суду від 9 липня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №639/119/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважає своє звільнення незаконним.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що дії відповідача зі зміни істотних умов праці (переміщення Академії з Харкова до Золочева у зв’язку з воєнним станом) відповідали вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Суд зазначив, що в умовах воєнного стану згода працівника на зміну істотних умов праці не є обов’язковою, а роботодавець зобов’язаний лише повідомити про такі зміни. Суд також вказав, що роботодавець не зобов’язаний пропонувати працівнику іншу вакантну посаду при зміні істотних умов праці, якщо підприємство не ліквідується і посада не виводиться зі штату. Суд підкреслив, що відмова позивача від переведення до іншої місцевості була зафіксована, і це стало підставою для звільнення згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Суд також врахував, що наказ про переміщення особового складу Академії був чинним і не оспорювався позивачем.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/31729/13-к від 30/10/2025
Предметом спору було оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо судді, обвинуваченого у хабарництві та службовому підробленні.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який закрив кримінальне провадження стосовно судді, зважаючи на наступне: по-перше, сторона обвинувачення не надала доказів законності проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки не розсекретила та не відкрила стороні захисту відповідні постанови слідчого судді, що є порушенням ст. 290 КПК України. По-друге, суд встановив факт провокації злочину з боку правоохоронних органів, оскільки свідок, який передавав хабар, діяв під контролем міліції та за їх вказівкою, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини. По-третє, інші докази вини судді були відсутні, а обов’язок доказування вини покладається на сторону обвинувачення. Суд також відхилив доводи прокурора щодо порушення правил підсудності, оскільки справа не підпадала під юрисдикцію Вищого антикорупційного суду.
Рішення суду: Ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №161/5129/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Спецкомунтех» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на автомобіль та заборони його використання відповідачам.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву про забезпечення позову, заборонивши відповідачам використовувати автомобіль, що належить позивачу, мотивуючи це тим, що між сторонами існує спір щодо використання автомобіля, і невжиття таких заходів може призвести до зменшення вартості автомобіля та ускладнити захист прав позивача. Суд зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, який не вирішує спір по суті, а лише гарантує виконання можливого рішення суду. Суд також врахував, що відповідач використовував автомобіль без дозволу власника, що може призвести до пошкодження майна. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що забезпечення позову фактично призведе до підміни рішення суду, оскільки вимоги за можливим позовом є ідентичними способу забезпечення позову, оскільки заборона використовувати автомобіль не вирішує спір по суті позовних вимог. Суд також відхилив посилання скаржника на те, що він є добросовісним користувачем автомобіля, оскільки питання законності користування має вирішуватися при розгляді справи по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №234/13819/16-ц від 07/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами з позичальника та поручителя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов банку, стягнувши з позичальника заборгованість за двома кредитними договорами, враховуючи надані банком докази отримання позичальником кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості. Суд також погодився з тим, що порука за одним із договорів припинилася у зв’язку з пропуском строку звернення до поручителя. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про розгляд справи, відмови у витребуванні доказів та зупиненні провадження, оскільки ці доводи не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №682/240/25 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи організованою групою).
У резолютивній частині постанови не міститься жодних аргументів, якими керувався суд. Зазначено лише, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Повний текст рішення буде оголошено пізніше.
Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №335/8373/21 від 04/11/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за обвинуваченням у крадіжці телефонного кабелю, вчиненої за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 185 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив виправдувальний вирок в силі, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що викрадення кабелю було здійснено саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також не довела належність викраденого майна конкретно АТ «Укртелеком». Суд зазначив, що протоколи огляду місця події не містять належної ідентифікації вилученої кабельно-провідникової продукції, що унеможливлює встановлення її належності АТ «Укртелеком». Також, суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 06 липня 2021 року, однак це не вплинуло на кінцеве рішення, оскільки інші докази не доводили вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Суд також підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки сторона обвинувачення не надала належного обґрунтування необхідності такого дослідження.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №758/5941/20 від 11/11/2025
Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми в розмірі 15 749 729,36 доларів США.
Верховний Суд, за результатами касаційного перегляду, встановив, що апеляційний суд неповно з’ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження питань щодо правомірності та обґрунтованості розрахунку суми збитків, наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та завданими збитками, а також інших обставин, що мають значення для справи. Суд також звернув увагу на те, що апеляційний суд не врахував усіх доводів касаційної скарги та не надав їм належної правової оцінки. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №873/100/25 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у поновленні строку на оскарження рішення третейського суду.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що ТОВ “Лероніка” було належним чином повідомлено про розгляд справи в третейському суді, а також про ухвалене рішення, яке було надіслано за адресою, вказаною в ЄДР. Крім того, суд врахував, що ТОВ “Лероніка” було відомо про існування виконавчого провадження, відкритого на підставі рішення третейського суду, що свідчить про обізнаність товариства щодо наявності спору. Суд також зазначив, що заявник не надав доказів непереборних обставин, які б перешкодили йому своєчасно звернутися до суду, і не проявив належної старанності у захисті своїх інтересів. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку на оскарження рішення третейського суду є суб’єктивними і не є поважними.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційну скаргу ТОВ “Лероніка” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №604/291/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним договору оренди землі на новий строк між Фермерським господарством «Золотий жайвір» та ОСОБА_1, а також визнання відсутнім права оренди на цю ж землю у Фермерського господарства «Щедра нива».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ФГ «Золотий жайвір», оскільки для поновлення договору оренди землі необхідна не лише згода орендаря, а й волевиявлення орендодавця на продовження договірних відносин. У даній справі орендодавець, ОСОБА_1, висловив свою незгоду на поновлення договору з ФГ «Золотий жайвір», повідомивши про це орендаря у встановленому законом порядку. Суд також зазначив, що переважне право орендаря не може обмежувати право власника землі вільно розпоряджатися своїм майном після закінчення строку дії договору оренди. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідили обставини справи, і їхні висновки не суперечать практиці Верховного Суду. Щодо розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню ФГ «Щедра нива», враховуючи критерії реальності та розумності таких витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, частково задовольнивши клопотання ФГ «Щедра нива» про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Справа №712/8035/24 від 07/11/2025
1. Предметом спору є визнання особи наймачем квартири та визнання права на її приватизацію.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки спірна квартира має статус службової, а таке житло не підлягає приватизації згідно із Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”; суди встановили, що квартира була виділена як службова ще в 1980 році, і доказів скасування цього рішення або зміни статусу квартири позивачем надано не було; договір на користування службовим приміщенням, укладений між позивачем та поштамтом, підтверджує службовий статус приміщення; посилання касатора на інші рішення Верховного Суду не були враховані, оскільки обставини в тих справах відрізняються; суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, досліджуючи та оцінюючи докази, і Верховний Суд не має права втручатися в цю оцінку; залучення до справи третіх осіб є правом, а не обов’язком позивача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/2245/19 від 07/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позов про стягнення боргу за договором позики, оскільки факт укладення договору та отримання відповідачем коштів був належним чином доведений. Суд врахував, що відповідач не надав доказів непідписання договору або неотримання коштів. Апеляційний суд обґрунтовано застосував положення статей 625 та 1046 ЦК України, щодо обов’язку боржника повернути суму позики та сплатити 3% річних за прострочення. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду щодо відсутності пропуску строку позовної давності, оскільки відповідач у 2018 році склав розписку, якою підтвердив зобов’язання повернути борг до певної дати, а позивач звернувся до суду в межах трирічного строку після цієї дати. Суд касаційної інстанції також підтримав рішення апеляційного суду щодо зменшення суми витрат на правничу допомогу, вважаючи її обґрунтованою та відповідною критеріям реальності та обсягу наданих послуг.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №347/1944/20 від 07/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння та договору дарування об’єктів нерухомості, а також визнання права власності на частину домоволодіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач пропустив строк позовної давності для оскарження свідоцтва про право власності, виданого його матері на спірне домоволодіння в 1989 році. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права протягом розумного строку після видачі свідоцтва, оскільки він знав про обставини справи та мав відповідні документи. Суд також вказав, що позивач не довів поважність причин пропуску строку позовної давності, а його очікування щодо успадкування майна за заповітом не є достатньою підставою для поновлення строку. Оскільки вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності не підлягає задоволенню через пропуск строку позовної давності, то відсутні підстави для визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на частину домоволодіння за позивачем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №607/14356/23 від 03/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на умисне вбивство з корисливих мотивів та незаконне поводження зі зброєю.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, надані стороною обвинувачення, та дали їм належну оцінку. Зокрема, суди взяли до уваги покази потерпілого, свідків, висновки експертиз, протоколи огляду місця події та інші докази, які вказували на винуватість засудженого. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що засуджений мав корисливий мотив для вчинення злочину, а його дії були спрямовані на позбавлення життя потерпілого. Суд також відзначив, що суди попередніх інстанцій належним чином розглянули доводи сторони захисту та обґрунтовано їх відхилили. Важливо, що касаційний суд підкреслив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом у цій справі було дотримано.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №215/4258/24 від 03/11/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо його засудження за крадіжку, вчинену у великих розмірах, та викрадення, пошкодження офіційних документів.
2. У резолютивній частині рішення не наведено жодних аргументів суду. Суд лише зазначив, що бере до уваги значний час, необхідний для складання повного судового рішення, та вирішив обмежитися оголошенням резолютивної частини. Таким чином, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій. Для розуміння позиції суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
3. Верховний Суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №904/5221/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання права комунальної власності на нежитлові приміщення (ганки) в житловому будинку між Дніпровською міською радою та Житлово-будівельним кооперативом № 295.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх судів, відмовляючи у задоволенні позову міської ради, оскільки міська рада не надала достатніх доказів фінансування будівництва спірних приміщень за рахунок міського бюджету або державних органів, а також не довела набуття права комунальної власності на спірні об’єкти ні на етапі будівництва, ні в процесі розмежування державного майна. Суд врахував, що за обліковими даними, фінансування будівництва житлового будинку здійснювалося за рахунок пайових внесків членів ЖБК. Суд також зазначив, що встановлення факту належності приміщень до нежитлових не є безумовною підставою для визнання права власності за позивачем без з’ясування підстав набуття права власності. Крім того, суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували стандарт доказування “вірогідності доказів” та принцип змагальності сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №202/21605/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання особи недієздатною та призначення опікуна над нею.
2. Суд першої інстанції задовольнив заяву частково, визнавши ОСОБА_2 недієздатною, але відмовив у призначенні ОСОБА_1 опікуном, мотивуючи це тим, що орган опіки та піклування не з’ясував усіх необхідних обставин, передбачених статтею 67 ЦК України, зокрема, взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також можливість призначення опікуном матері чи бабусі. Апеляційний суд погодився з цим рішенням. Верховний Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, зазначив, що обов’язковою умовою для призначення опікуна є наявність обґрунтованого подання органу опіки та піклування, яке б підтверджувало можливість заявника виконувати обов’язки опікуна з урахуванням інтересів підопічного. Суд касаційної інстанції підкреслив, що подання органу опіки та піклування не містило достатніх доказів, які б свідчили про належну перевірку можливості ОСОБА_1 бути опікуном, а також не враховувало бажання ОСОБА_2 проживати з бабусею.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/12284/24 від 11/11/2025
Предметом спору є визнання недійсними договорів та витребування майнових прав.
У цій справі Верховний Суд виступав як касаційна інстанція, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій. Судячи з тексту, касаційна скарга ТОВ “Гравітіфол” була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанова Північного апеляційного господарського суду залишилися без змін. На жаль, відсутність мотивувальної частини у наданому уривку унеможливлює надання інформації щодо аргументів суду.
Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Гравітіфол” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/10357/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за умисне невиконання обмежувальних приписів, встановлених судом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що дії засудженого містять склад злочину, передбаченого ст. 390-1 КК України, оскільки він, будучи обізнаним з рішенням суду про встановлення обмежувальних приписів, умисно їх порушив, приходячи до місця проживання матері, з якою йому було заборонено контактувати. Суд зазначив, що для кваліфікації за ст. 390-1 КК України достатньо встановлення прямого умислу на невиконання обмежувальних приписів, а мотив і мета не мають значення. Суд також врахував, що засуджений не реагував на зауваження матері щодо необхідності дотримання встановлених судом обмежень, що свідчить про його бажання діяти саме таким чином. Суд відхилив доводи захисника про відсутність умислу, оскільки вони спростовувалися показаннями потерпілої та свідків, а також даними відеозаписів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили всі докази у справі, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №463/6521/22 від 06/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування).
У цій резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Наразі, неможливо встановити, які саме аргументи суд взяв до уваги, а які відхилив.
Суд ухвалив: вирок Личаківського районного суду м. Львова та ухвалу Львівського апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.
Справа №548/2997/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6, обвинуваченого у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України), через закінчення строків досудового розслідування.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не дослідили належним чином матеріали справи для встановлення початку перебігу строку досудового розслідування, особливо враховуючи об’єднання та виділення матеріалів з інших кримінальних проваджень. Суд першої інстанції передчасно закрив провадження, не врахувавши, що на стадії підготовчого засідання не має повноважень перевіряти законність дій слідчого та прокурора, а апеляційний суд не виправив цих порушень і не надав належної оцінки доводам прокурора. Суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення питання про дотримання строків досудового розслідування необхідно було дослідити дати внесення відомостей до ЄРДР, об’єднання та виділення матеріалів, а також встановити, яке саме кримінальне правопорушення було перекваліфіковане. Також, суд врахував, що наявні заперечення прокурора вимагали перевірки обґрунтованості та достовірності інформації з процесуальних документів під час судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Лубенського міськрайонного суду та ухвалу Полтавського апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №504/1028/20 від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в частині визначення покупця та переведення прав і обов’язків покупця на позивача, а також визнання права власності на ці об’єкти за позивачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що договори купівлі-продажу є удаваними в частині особи покупця, зокрема, не довів, що саме він сплачував кошти за придбане майно. Суд зазначив, що відсутні докази використання коштів від продажу квартири позивача на придбання спірних об’єктів, а також врахував, що на момент укладення договорів позивач перебував у шлюбі. Крім того, суд вказав, що розрахунок за будинок здійснювався безготівково через банк, і кошти були зараховані на рахунок продавця від імені відповідача. Суд також врахував сплату відповідачем комунальних платежів та земельного податку. Суд підкреслив, що ЦК України не передбачає можливості визнання недійсним договору в частині сторони, а стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
**** Суд зазначив, що відхиляє доводи касаційної скарги про незастосування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року відступив від висновку щодо застосування норми права, викладеного у вищевказаній постанові Верхового Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №650/1580/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач був обізнаний про судове провадження та отримав копію рішення суду першої інстанції в електронному кабінеті в системі “Електронний суд”. Доводи відповідача про технічні збої в роботі системи ЄСІТС були спростовані наявною в матеріалах справи довідкою про доставку рішення суду до електронного кабінету. Суд касаційної інстанції підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та з розумною періодичністю цікавитися ходом судового провадження. Також, суд касаційної інстанції послався на свою попередню практику, згідно з якою відлік процесуальних строків починається з дати надходження процесуальних документів до електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд”, а не з моменту отримання інформативних повідомлень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №760/15663/23 від 10/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову у справі про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, вважаючи, що позивач у заяві про зміну предмета позову лише уточнила обсяг майна, яке підлягає поділу, а не змінила одночасно предмет і підстави позову. Верховний Суд погодився з цим висновком, зазначивши, що зміна предмета позову стосується матеріально-правової вимоги, а підстави – обставин, на яких вона ґрунтується. Доповнення обсягу майна, яке підлягає поділу, не є одночасною зміною предмета і підстав позову, а відповідає принципу процесуальної економії, який вимагає вирішення спору про поділ майна в межах одного провадження. Суд також зазначив, що збільшення розміру позовних вимог стосується кількісних показників за тією ж вимогою, а не висування нових вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №916/2172/24 від 10/11/2025
Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження у справі про стягнення боргу, мотивована пропуском строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, який визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме технічні збої в роботі системи “Електронний суд”, через яку була подана апеляційна скарга. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд застосував надмірний формалістичний підхід, позбавивши скаржника права на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС наголосив, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції було зумовлене об’єктивними обставинами, незалежними від волевиявлення учасника справи, а саме збоєм в роботі Електронного суду. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка вимагає гнучкого підходу до встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення. Водночас, ВС не визнав посилання скаржника на воєнний стан та повітряні тривоги як безумовні підстави для поновлення строку, зазначивши, що необхідно довести, як саме ці обставини унеможливили вчинення процесуальних дій.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №913/266/20 від 28/10/2025
Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) на ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ “Українська інноваційна компанія”.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ФГВФО вже оскаржував ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, і рішення у цій справі набрало законної сили. Суд зазначив, що зміна процесуального статусу ФГВФО (з уповноваженої особи ліквідації банку на кредитора) не є підставою для повторного перегляду судового рішення, яке вже було предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку. Суд також підкреслив, що положеннями ГПК України не передбачено порядок перегляду судового рішення, яке вже було переглянуте в апеляційному та касаційному порядку і набрало законної сили, оскільки це суперечитиме принципу юридичної визначеності. Крім того, суд вказав, що ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не підлягає апеляційному оскарженню як самостійне судове рішення.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ФГВФО – без задоволення.
Справа №903/1232/23 від 11/11/2025
Предметом спору є зобов’язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу).
У рішенні не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційне провадження закривається частково, а в іншій частині касаційна скарга залишається без задоволення. Суд посилається на статтю 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на підстави касаційного оскарження, але не розкриває зміст цих підстав та мотиви, чому він дійшов саме таких висновків. Відсутність обґрунтування ускладнює розуміння логіки суду та причин прийняття рішення.
Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій.
Справа №912/1640/22 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог АТ КБ “ПриватБанк” до Фермерського господарства “Віра Вікторія” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у визнанні частини грошових вимог АТ КБ “ПриватБанк” щодо відсотків за користування кредитом. Суд зазначив, що спір щодо заборгованості за Договором банківського обслуговування вже був вирішений рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/2465/21, де вимоги банку були задоволені частково, а в частині стягнення відсотків було відмовлено. Суд також врахував, що в межах виконавчого провадження частина боргу була стягнута на користь банку. Верховний Суд відхилив доводи скаржника про необхідність застосування частини першої статті 1048 ЦК України щодо нарахування відсотків на рівні облікової ставки НБУ, оскільки це питання вже було вирішено у справі № 912/2465/21. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає спори по суті, а лише встановлює наявність або відсутність грошового зобов’язання на підставі первинних документів або рішень юрисдикційних органів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2414/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було задоволено скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за Житлово-будівельним кооперативом № 295.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, мотивуючи це тим, що суди не врахували, що належним відповідачем у такій справі є особа, яка оспорює речове право позивача, а саме Дніпровська міська рада, а не лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речові права. Суд зазначив, що залучення Дніпровської міськради як третьої особи не є рівнозначним залученню її як належного відповідача. Також, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій помилково послались на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/4093/21, оскільки він не є релевантним до спірних правовідносин у даній справі. Суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2546/22, де зазначено, що незалучення належного співвідповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, Верховний Суд погодився з судом першої інстанції, що Кооператив не обґрунтував порушення своїх прав у частині, що стосується прав та обов`язків приватного нотаріуса, Офісу протидії рейдерству та Державного підприємства “Національні інформаційні системи”.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції та відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №761/3125/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Служби безпеки України та Держави Україна про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн, яку він оцінив як завдану внаслідок його перебування у Відділі забезпечення досудового слідства СБУ (ВЗДС СБУ) під час досудового розслідування кримінального провадження.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів протиправності дій відповідача, наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між діями СБУ та завданою шкодою. Суд зазначив, що позивач не був позбавлений права подавати скарги, отримував передачі з продуктами та речами, а слідчі судді раніше вже розглядали скарги позивача щодо умов тримання у ВЗДС СБУ і не знайшли підстав для їх задоволення. Суд підкреслив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру. Суд також врахував, що ухвала Дніпровського районного суду, на яку посилався позивач, стосувалася лише безпідставності подальшого тримання у ВЗДС СБУ після зміни його процесуального статусу, а не незаконності тримання як такого. Суд вказав, що позивач не довів, що його права були порушені, і що його перебування у ВЗДС СБУ завдало йому моральних страждань.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/21756/17 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін обвинувального вироку ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Одеського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/15075/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “НЕК “Укренерго” на користь ПАТ “Укргідроенерго” інфляційних втрат у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання за договором про надання допоміжних послуг.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підкресливши, що суди правильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат як способу захисту майнового права кредитора. Суд касаційної інстанції зазначив, що перерахунок інфляційних втрат, здійснений судами, був наслідком виконання вказівок Верховного Суду щодо застосування правильного розміру індексу інфляції, і це не є виходом за межі позовних вимог, оскільки загальна сума заборгованості та періоди нарахування не змінилися. Також, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи розрахунок позивача, врахували висновки щодо механізму розрахунку інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, а помилкове віднесення апеляційним судом розрахунку до доказів не призвело до неправильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції наголосив на принципі правової визначеності та неприпустимості скасування правильного по суті рішення з формальних міркувань.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ПАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №502/1558/17 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжки, а також питання призначення покарання, зокрема, застосування статей 70 та 71 Кримінального кодексу України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, мотивуючи це тим, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення статті 71 КК України. Суд зазначив, що для застосування статті 71 КК України необхідна наявність двох обов’язкових умов: вчинення нового злочину після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком, та наявність невідбутої частини покарання за попереднім вироком на момент призначення покарання за новим вироком. Оскільки апеляційний суд перекваліфікував частину злочинів, в яких обвинувачувався ОСОБА_7, на інші статті, за якими особу було звільнено від кримінальної відповідальності, то відпали підстави для застосування положень статті 71 КК України. Враховуючи тяжкість злочину, попередні судимості та відсутність пом’якшуючих обставин, Верховний Суд призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом від 09.10.2019 та остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши посилання на застосування статей 70 та 71 КК України, та призначив нове покарання.
Справа №729/654/22 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, зважаючи на те, що сукупність непрямих доказів, таких як показання свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз та речові докази, є достатньою для доведення винуватості засудженого поза розумним сумнівом. Суд зазначив, що доводи захисту про порушення правил затримання та вручення повідомлення про підозру були враховані судами попередніх інстанцій, які виправили порушення прав засудженого, констатувавши точний час затримання. Також, Верховний Суд вказав, що встановлені факти тимчасової окупації та ведення бойових дій були достатніми підставами для зупинення досудового розслідування. Суд відхилив аргументи про необґрунтованість підозри, оскільки на момент її оголошення орган досудового розслідування володів інформацією про насильницьку смерть та характер тілесного ушкодження.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №372/1711/21 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку за банком, що виникло внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що банк не надав належних доказів повідомлення іпотекодавця про порушення зобов’язань за іпотечним договором, як це вимагається статтею 35 Закону України «Про іпотеку», що унеможливило встановлення факту завершення 30-денного строку, необхідного для звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд також зазначив, що оцінка майна не була погоджена з власником, як це передбачено іпотечним договором. Крім того, суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора є ефективним способом захисту порушених прав іпотекодавця, якщо майно не було відчужене третім особам. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що не має підстав для переоцінки доказів, наданих судом апеляційної інстанції, і що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права.
3. Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №447/2455/20 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за крадіжки та незаконне вирощування конопель.
2. Верховний Суд відхилив касаційну скаргу захисника, зазначивши, що принцип заборони подвійного притягнення до відповідальності не був порушений, оскільки попередній вирок стосовно особи було скасовано, і на момент розгляду справи існував лише один вирок. Суд вказав, що скасування попереднього вироку апеляційною інстанцією унеможливило вважати його остаточним, а отже, повторне засудження за ті самі діяння не є порушенням ст. 61 Конституції України та ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС також відхилив аргументи про відбуття покарання за попереднім вироком, оскільки іспитовий строк не закінчився на момент скасування вироку, і рішення про звільнення від покарання не було ухвалено. Суд наголосив, що захисником не було наведено доводів, які б свідчили про процесуальну необхідність нового розгляду справи в суді першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №200/5272/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Міністерства оборони України щодо поетапної виплати одноразової грошової допомоги дружині та сину загиблого військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивачки на момент смерті її чоловіка, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3, коли ще не діяли положення наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, які передбачають поетапну виплату такої допомоги. Суд наголосив на конституційному принципі незворотності дії нормативно-правових актів у часі, зазначивши, що зміни в законодавстві, які звужують обсяг існуючих прав, не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше. Суд також вказав, що станом на дату смерті військовослужбовця чинним правовим регулюванням не було передбачено поетапної виплати одноразової грошової допомоги, а отже, дії відповідача щодо такої виплати є протиправними. Суд підкреслив, що єдиними умовами виплати допомоги на момент смерті військовослужбовця були належність до певної категорії осіб та загибель в період дії воєнного стану. Суд зазначив, що його висновки узгоджуються з попередньою правовою позицією Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправними дії щодо поетапної виплати допомоги та зобов’язавши виплатити її одним платежем.
Справа №640/25835/21 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у м. Києві.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ГУ ДПС у м. Києві пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надало доказів поважності причин пропуску строку. Суд зазначив, що отримання копії рішення суду в електронному кабінеті в системі “Електронний суд” є належним повідомленням про судове рішення. Організаційні складнощі в установі не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки суб’єкт владних повноважень повинен належним чином організовувати свою роботу та нести відповідальність за неналежне виконання процесуальних обов’язків. Поновлення строку на оскарження є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки обставин справи.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві – без задоволення.
Справа №320/60813/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про виключення ТОВ «Адамант Сервіс» з Реєстру платників єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву ТОВ «Адамант Сервіс» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу про виключення товариства з Реєстру платників єдиного податку. Суд виходив з того, що анулювання реєстрації платником єдиного податку тягне за собою перехід на загальну систему оподаткування, що збільшує податкове навантаження, вимагає реєстрації платником ПДВ та може призвести до розірвання господарських зв’язків. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення прав позивача у разі задоволення позову, оскільки потребуватиме коригування податкового обліку як самого позивача, так і його контрагентів. Суд підкреслив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, і не вирішує спір по суті. Суд також врахував специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, та їх відповідне законодавче врегулювання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/38134/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд зазначив, що спрощено порядок надання гуманітарної допомоги у зв’язку з воєнним станом, і відсутність реєстрації ГО «Фундація Течія» в Єдиному державному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги не є перешкодою для визнання допомоги гуманітарною. Також суд вказав, що кошти, передані на реабілітацію онкохворих дітей, також підпадають під дію пункту 69.6 статті 69 ПК України. Щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, суд погодився з висновками попередніх інстанцій, але зазначив, що контролюючий орган не надав розрахунку до податкового повідомлення-рішення, що унеможливлює виділення суми правомірно нарахованих зобов’язань. Щодо штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток, суд вказав на застосування принципу in dubio pro tributario та наявність підстав для скасування повідомлення-рішення, враховуючи положення як пункту 52-1 Перехідних положень ПК України, так і абзацу 8 підпункту 69-1 ПП ПК України.
3. Верховний Суд касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій змінив, виклавши їх мотивувальну частину в новій редакції, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №620/10906/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що нарахування пені є неправомірним, оскільки на момент прийняття податкового повідомлення-рішення діяли нормативні акти, які призупиняли перебіг строків розрахунків за операціями з резидентами РФ та Білорусі, а також забороняли імпорт товарів з РФ. Суд врахував, що згідно з постановою НБУ, яка набрала чинності 1 червня 2023 року, перебіг граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з резидентами РФ та Білорусі, які не були завершені до 24 лютого 2022 року, припиняється на період воєнного стану та 90 днів після його завершення. Також, суд взяв до уваги постанову Кабміну, яка забороняє ввезення товарів з Російської Федерації. Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд визнав його обґрунтованим, враховуючи складність справи та обсяг наданої правової допомоги, а також відповідність суми витрат критеріям розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/4454/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є відмова Департаменту охорони здоров`я у забезпеченні позивачки, яка страждає на рідкісне захворювання (фенілкетонурію), продуктами спеціального дієтичного споживання.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підкресливши, що держава взяла на себе зобов’язання щодо безперебійного та безоплатного забезпечення громадян з рідкісними захворюваннями необхідними лікарськими засобами та харчовими продуктами, і це право не може бути обмежене через недостатнє фінансування. Суд зазначив, що відмова у забезпеченні ліками та харчуванням через брак коштів є неприпустимою та суперечить конституційним гарантіям соціального захисту. Також, суд вказав на важливість дотримання процедури прийняття рішень про припинення забезпечення, зокрема, завчасне повідомлення особи та з’ясування її думки. Суд наголосив, що держава повинна вживати заходів для пошуку додаткових джерел фінансування, а не обмежувати гарантовані права громадян. Суд підкреслив, що право на безперебійне та безоплатне забезпечення не може бути обмежене через припинення здійснення такого забезпечення до тих пір чи до настання таких підстав, з настанням яких (чи існування яких) за законом можливе таке припинення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.
Справа №380/8405/24 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Проект».
У рішенні не наведено аргументи суду.
Суд постановив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/17538/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки апелянт вчасно, у межах встановленого судом строку, надіслав поштою заяву про усунення недоліків та платіжну інструкцію про сплату судового збору. Верховний Суд наголосив, що положення статті 120 КАС України надають особі право обирати спосіб направлення документів, зокрема, засобами поштового зв’язку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скаржник мав легітимні очікування щодо розгляду його заяви, а апеляційний суд повернув скаргу без врахування часу, необхідного для надходження поштових відправлень. Це призвело до порушення права особи на апеляційне оскарження, оскільки вона дотрималась встановлених строків, але зазнала негативних процесуальних наслідків. Враховуючи, що заява про усунення недоліків була відправлена вчасно, суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/88/25 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації щодо невиготовлення облікової документації на щойно виявлений об’єкт культурної спадщини.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору без змін, але змінив їх мотивувальну частину. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, передбачених законом, зокрема, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює уповноважений орган, або у разі відсутності такого органу. Суд вказав, що прокурор у позовній заяві посилався на неналежне здійснення захисту інтересів держави Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП), однак, на думку суду, прокурор повинен був навести інші підстави для звернення до суду, оскільки МКІП не є уповноваженим органом для звернення до суду з вимогою про виготовлення облікової документації. Суд підкреслив, що відсутність уповноваженого органу є підставою для представництва інтересів держави прокурором, а не неналежне виконання обов’язків наявним органом. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду про те, що відсутній орган, до компетенції якого належить звернення до суду щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об’єкт культурної спадщини.
3. Верховний Суд касаційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнив частково: ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції змінено в мотивувальних частинах, в решті рішення залишено без змін.
Справа №420/31215/24 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ «Краншип» податкових повідомлень-рішень Одеської митниці.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Одеської митниці, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам. Зокрема, не було досліджено питання щодо правильності застосування норм митного законодавства при визначенні митної вартості товарів, що імпортувалися ТОВ «Краншип». Суд також вказав на необхідність перевірки доводів митниці щодо можливого заниження митної вартості та впливу цього на розмір податкових зобов’язань. Крім того, суди не врахували практику Верховного Суду щодо подібних спорів, що могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, для всебічного та об’єктивного розгляду справи необхідно повторно дослідити всі обставини та надати їм належну правову оцінку.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/25181/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії за віком та зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу позивача, виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки потрібне лише за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній. Суд також врахував, що відповідальність за непроведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника, і це не може позбавляти громадян права на соціальний захист. Крім того, суд підкреслив, що пенсіонер має право самостійно обирати заробітну плату для перерахунку пенсії, зокрема ту, з якої пенсія була обчислена спочатку. Суд зазначив, що пенсійний орган не має права самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які було взято заробітну плату для обчислення пенсії. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо атестації робочих місць та відповідальності за її непроведення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача.
Справа №340/6100/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що затримка бюджетного фінансування та введення воєнного стану самі по собі не є поважними причинами для поновлення строку, якщо не доведено, як саме ці обставини вплинули на своєчасність звернення до суду. Суд підкреслив, що державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування і не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Також суд вказав на обов’язок сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати всіх можливих дій для дотримання строків. Суд врахував, що податковий орган не надав доказів об’єктивних та непереборних обставин, які б унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Суд також зазначив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №280/11497/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що визначальним фактором для визначення права на відстрочку від мобілізації є вже здобутий рівень освіти, а не той, що знаходиться в процесі здобуття, але не завершений. Суд зазначив, що оскільки позивач не здобув ступінь бакалавра до повторного вступу до університету, то він не порушує послідовність здобуття освіти. Також суд вказав, що згідно з положеннями про ЄДЕБО, саме Міністерство освіти і науки України, як розпорядник бази даних, відповідає за її функціонування та встановлення вимог до програмного забезпечення, а не навчальний заклад. Суд наголосив, що університет не має технічної можливості змінювати відомості в ЄДЕБО, оскільки це є компетенцією Міністерства. Враховуючи, що позивач на момент формування довідки не мав ступеня бакалавра, суд визнав дії Міністерства освіти і науки України протиправними.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №240/26213/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії колишньому військовому судді з урахуванням довідки про розмір посадового окладу судді місцевого суду станом на 01.01.2023.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що позивач є військовим пенсіонером, а не суддею у відставці, тому перерахунок його пенсії має здійснюватися на підставі грошового забезпечення військовослужбовця, а не суддівської винагороди. Суд наголосив, що пенсії військовослужбовців та щомісячне довічне грошове утримання суддів є різними видами виплат, які формуються та виплачуються за різних умов і різними суб’єктами. Право вибору пенсії не є абсолютним і не включає право вибору складових грошового забезпечення на власний розсуд. Суд також зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливості перерахунку пенсії військовослужбовця з використанням посадового окладу судді. Суд врахував, що позивач не мав права на відставку судді на момент звільнення з військової служби, а отже, не міг обирати між пенсією військовослужбовця та щомісячним довічним грошовим утриманням судді.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №580/9300/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Черкаської міської ради та комунального підприємства щодо незабезпечення організації робіт з винесення меж ботанічної пам’ятки природи місцевого значення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Державна екологічна інспекція Центрального округу (Інспекція) не вжила заходів щодо захисту інтересів держави, а саме не забезпечила організацію робіт з винесення меж ботанічної пам’ятки. Суд зазначив, що Інспекція мала повноваження здійснювати контроль у сфері охорони навколишнього середовища та звертатися до суду з відповідними позовами, але не зробила цього. Верховний Суд підкреслив, що прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи у судовому провадженні відповідний суб’єкт владних повноважень, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Суд також врахував, що прокуратура повідомляла Інспекцію про виявлені порушення, але остання не вжила жодних заходів для їх усунення. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд помилково вирішив, що у прокурора не було підстав для представництва інтересів держави.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №520/24845/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо незарахування пільгової вислуги років до вислуги років та стажу служби в поліції позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно визначив предмет спору, вважаючи, що спір стосується права позивача на призначення пенсії за вислугу років, тоді як фактично пенсія вже була призначена, і спір виник щодо обрахування пільгової вислуги років для визначення розміру пенсійних виплат. Апеляційний суд не дослідив обставини щодо наявності чи відсутності підстав для обчислення вислуги років позивача у пільговому обчисленні на підставі його заяви до ГУНП в Харківській області. Суд касаційної інстанції підкреслив, що пункт 3 Постанови № 393 визначає види служби, які зараховуються поліцейським на пільгових умовах, але лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Враховуючи, що апеляційний суд не надав належної оцінки цим обставинам, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/25040/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Західним міжрегіональним управлінням ДПС щодо ТОВ «Кормотех».
2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду. У тексті відсутня мотивувальна частина рішення, тому невідомо, чому Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Кормотех» та скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Без аналізу повного тексту судового рішення неможливо зрозуміти, які саме доводи ТОВ «Кормотех» були визнані судом обґрунтованими, та які норми права були застосовані при вирішенні спору.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Кормотех», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, а також постановив стягнути з податкового органу на користь ТОВ «Кормотех» судові витрати.
Справа №160/33464/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався зі старшим викладачем.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з того, що позивачем не наведено вагомих аргументів, які б свідчили про очевидну протиправність наказу про повторне розслідування нещасного випадку, його явну невідповідність вимогам закону або прийняття поза межами компетенції відповідача. Суд зазначив, що обставини, на які посилається позивач, підлягають встановленню та доведенню під час розгляду справи по суті на підставі відповідних доказів та аналізу норм права. ВС наголосив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується. Суд також вказав, що сам факт ухвалення відповідачем рішення, що стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним, а порушення прав та інтересів позивача повинно бути доведене у встановленому законом порядку. ВС підкреслив, що скасування судом наказу про повторне розслідування нівелює будь-які наслідки такого розслідування, а саме лише проведення повторного розслідування не створює незворотних наслідків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №160/25901/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов’язання призначити таку пенсію.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема не надав належної оцінки всім документам, наданим позивачкою на підтвердження пільгового стажу, обмежившись лише формальною невідповідністю уточнюючої довідки встановленому зразку. Верховний Суд наголосив, що основним документом для підтвердження стажу є трудова книжка, а за наявності в ній необхідних записів витребування додаткових довідок не є обов’язковим. Також, суд касаційної інстанції вказав на обов’язок пенсійного органу перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення пенсії, зокрема, шляхом запитів до підприємств, де працювала особа. Суд підкреслив, що відмова у призначенні пенсії лише через формальну невідповідність довідки обмежує конституційне право особи на соціальний захист. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не з’ясував повною мірою обставини справи, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №620/10906/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення було протиправним, оскільки на момент його прийняття діяли зміни до законодавства, внесені у зв’язку з воєнним станом, які припиняли перебіг граничних строків розрахунків за операціями з резидентами РФ та Білорусі. Суд врахував, що з 24 лютого 2022 року припинено перебіг граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів за зовнішньоекономічними договорами з компаніями, розташованими в РФ або Білорусі. Також, суд взяв до уваги постанову Кабінету Міністрів України, яка забороняє ввезення товарів з Російської Федерації. Суд зазначив, що пункт 1-1 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 N 67 не має зворотної дії в часі і його положення не розповсюджуються на застосування (нарахування) пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, якщо такі порушення виявлено та пеню нараховано (застосовано) до моменту набрання чинності пунктом 1-1 Постанови N 67, а саме до 01.06.2023. Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для його скасування, оскільки суди попередніх інстанцій врахували обсяг наданої правової допомоги, складність справи та актуальну практику Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/858/25 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу ПАТ «Донбасенерго».
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши позицію ПАТ «Донбасенерго». Суди попередніх інстанцій, ймовірно, визнали податкове повідомлення-рішення протиправним та скасували його, можливо, через невідповідність вимогам законодавства, необґрунтованість доводів податкового органу або порушення процедури його винесення. У рішенні суду касаційної інстанції не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але зазначено, що касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення. Це означає, що Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Донбасенерго». Для більш детального аналізу необхідне ознайомлення з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Суд постановив: касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду та постанову Першого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №580/3075/24 від 12/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити грошову допомогу.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви позивачу, оскільки позивач неодноразово зверталася до суду з ідентичними позовними вимогами до тих самих відповідачів, а потім відкликала ці позови, що розцінюється як зловживання процесуальними правами з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями та перешкоджання здійсненню правосуддя. Суд наголосив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а зловживання ними є неприпустимим. Суд також зазначив, що перелік дій, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, і суд може визнати таким зловживанням також й інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Суд врахував попередні рішення Великої Палати Верховного Суду щодо зловживання процесуальними правами.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/22798/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження поліцейським наказу про звільнення зі служби за дисциплінарний проступок, який, на думку позивача, є безпідставним та непропорційним.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову поліцейського, виходячи з того, що поведінка поліцейського в ресторані, яка набула розголосу, була зухвалою та нетактовною, що підтверджується показаннями свідків та відеозаписом. Суд зазначив, що така поведінка є несумісною з вимогами до професійно-етичних якостей поліцейських, підриває авторитет Національної поліції та порушує Присягу поліцейського. Суд також врахував, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є дискреційним повноваженням керівництва, і в даному випадку воно є обґрунтованим та пропорційним вчиненому проступку, враховуючи його суспільний резонанс. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поведінка поліцейського має бути бездоганною не тільки під час виконання службових обов’язків, а й у повсякденному житті, і що навіть один проступок може дискредитувати поліцію в цілому.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність звільнення поліцейського.
Справа №120/1783/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії карантину, але якщо податкові накладні складені в період карантину, а зареєстровані після його скасування, відповідальність застосовується за період після скасування карантину. Також, якщо платник мав можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки, але не зробив цього, він не звільняється від відповідальності. Закон № 2876-IX, який зменшив розміри штрафних санкцій, не має зворотної дії в часі і застосовується лише до податкових накладних, складених та зареєстрованих після набрання ним чинності, або до накладних, строк реєстрації яких не закінчився на момент набрання чинності цим законом. Суд підкреслив, що розмір штрафних санкцій залежить від складу правопорушення, а саме від того, який строк реєстрації було порушено: загальний, встановлений статтею 201 ПК України, чи тимчасовий, встановлений пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України. Оскільки більшість податкових накладних були зареєстровані з порушенням загального строку, застосуванню підлягають штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №260/5336/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення, але помилково застосували норми матеріального права. Зокрема, суд наголосив, що нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД регулюється спеціальним законом – Законом України “Про валюту і валютні операції”, а не Податковим кодексом України. Відповідно, положення ПК України щодо звільнення від нарахування пені під час карантину або воєнного стану не застосовуються до пені, нарахованої за порушення валютного законодавства. Водночас, суд підкреслив, що висновок Мінекономіки про продовження строків розрахунків має зворотну силу в часі та звільняє від відповідальності за порушення, які мали місце до видачі цього висновку.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши мотивувальну частину в новій редакції, але залишив без змін їх рішення про задоволення позову платника податків.
