Справа №160/33004/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою з’ясували обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема, чи було дотримано строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, при визначенні періоду діяльності, який підлягає перевірці, з урахуванням зупинення перебігу строку та поданих платником податків декларацій. Суд зазначив, що стаття 77 ПК України не містить положень щодо неможливості проведення планових перевірок за періоди, що вже перевірялись, і що суди не надали належної правової оцінки основній підставі заявленого позову. Верховний Суд також підкреслив, що при плануванні та проведенні перевірок контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються і на період діяльності, що може бути охоплений перевіркою. Крім того, ВС залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не було доведено наявності підстав для застосування таких заходів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/6159/25 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву ТОВ “ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП” через неусунення недоліків у строк, встановлений судом, а саме несплату судового збору. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про скрутне фінансове становище та очікування надходження коштів, необхідних для сплати судового збору. Суд наголосив, що оцінюючи обставини щодо продовження процесуального строку, суд повинен виходити з оцінки та аналізу усіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно виконати свій обов`язок, у даному випадку щодо сплати судового збору. ВС підкреслив необхідність дотримання балансу між інтересом держави у стягненні судового збору та правом заявника на доступ до правосуддя, враховуючи фінансову спроможність заявника. Суд також нагадав про неприпустимість надмірного формалізму у застосуванні процесуальних норм, що може призвести до обмеження права на доступ до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/13825/21 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно з’ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили податкові накладні за 2017 рік, щодо яких контролюючим органом було здійснено перерахунок штрафних санкцій відповідно до пункту 73 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, а також не встановили зміст господарських операцій, на підставі яких були складені ці податкові накладні. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у попередній постанові у цій справі, які є обов’язковими для виконання при новому розгляді справи. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо технічної неможливості реєстрації податкових накладних у зв’язку з недоліками в роботі системи електронного адміністрування ПДВ. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/3637/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, винесених щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА».
2. У рішенні суду не наведено аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишив без задоволення.
Справа №280/12151/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження та не надала достатніх доказів поважності причин пропуску строку. Суд зазначив, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, а необхідні докази того, що обставини, пов’язані з воєнним станом, дійсно унеможливили своєчасне звернення до суду. Також суд врахував, що військова частина повторно подала апеляційну скаргу зі значним пропуском строку після повернення першої скарги, що свідчить про зволікання. Суд підкреслив, що неналежна організація процесу оскарження з боку відповідальних осіб не є об’єктивною обставиною, яка б унеможливлювала дотримання строків. Суд наголосив на важливості дотримання строків оскарження для забезпечення принципу правової визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №242/4382/15-ц від 05/11/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо виконавчого провадження, а саме відкриття, проведення виконавчих дій, оцінки та передачі майна стягувачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що дії приватного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що у виконавчому листі стягувач (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») був вказаний правильно, оскільки Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є відокремленим підрозділом банку, а не окремою юридичною особою. Також, суд вказав, що оскарження дій виконавця щодо майна, яке вже передано стягувачу, має вирішуватися в порядку позовного провадження, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, оскільки в такому випадку відсутні механізми поновлення прав заявника. Суд підкреслив, що ефективним способом захисту прав боржника є пред’явлення позову із залученням усіх зацікавлених сторін, включаючи організатора торгів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2308/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження щодо ухвал суду першої інстанції про відмову у відводі судді у справі про банкрутство фізичної особи.
2. Верховний Суд зазначив, що ухвали про відмову у відводі судді не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, але у справах про банкрутство, на відміну від загальних правил ГПК України, існує особливий порядок оскарження ухвал. ВС наголосив, що в основному провадженні у справі про банкрутство суд не ухвалює рішення, тому учасник справи має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо, до апеляційної скарги на наступне судове рішення, яке є логічно пов’язаним з неоскаржуваною ухвалою. Суд вказав, що боржник помилково вважає ухвалу про визнання вимог кредиторів ухвалою, постановленою за результатами попереднього засідання, оскільки попереде засідання було проведено пізніше. ВС підкреслив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті провадження, замість повернення скарги, що унеможливлює повторне звернення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №904/3153/22 (904/3667/24) від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчиняти певні дії щодо нього.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, оскільки були встановлені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним правочину. Суд врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також те, що спосіб забезпечення позову відповідає предмету позову та принципам розумності, обґрунтованості й адекватності. Суд також зазначив, що наявність інших обтяжень на майно не виключає необхідності вжиття додаткових заходів забезпечення позову, оскільки попередні обтяження можуть бути зняті. Крім того, суд підкреслив, що заборона вчинення реєстраційних дій не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження ним. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розпорядник майна обґрунтовано звернувся із заявою про забезпечення позову, враховуючи встановлені обставини незаконного вибуття нерухомого майна з власності боржника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/1880/22 від 03/11/2025
1. Предметом спору є скарга АТ “Київоблгаз” на бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження та не зняття арешту з коштів боржника.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “Київоблгаз”, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця. Суд вказав, що державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавчі дії та зняти арешт з коштів боржника в частині стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню згідно із Законом “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”. Суд врахував, що АТ “Київоблгаз” включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і частина боргу підпадає під дію цього Закону. Водночас, суд погодився з тим, що заборгованість, яка виникла після 28 лютого 2022 року, не підлягає врегулюванню за цим Законом. Суд також зазначив, що виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості та зобов’язаний діяти на підставі закону.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині не зупинення виконавчих дій та не зняття арешту з коштів боржника на суму 55 580 537,16 грн, зобов’язавши виконавця вчинити відповідні дії.
Справа №923/1139/17 від 06/11/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не є учасником справи про банкрутство, але вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання вимог кредиторів стосується її прав як суб’єкта субсидіарної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що особа, на яку потенційно може бути покладено субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство, не є автоматично учасником цієї справи та не має права оскаржувати ухвалу про визнання вимог кредиторів, якщо тільки в цій ухвалі прямо не вирішуються її права та обов’язки. Суд підкреслив, що на момент визнання вимог кредиторів, питання про субсидіарну відповідальність ще не є вирішеним, оскільки відповідний позов може бути поданий лише на стадії ліквідаційної процедури. Також, суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі, має право спростувати обставини, встановлені рішенням суду, у майбутньому спорі про покладення субсидіарної відповідальності. Суд вказав, що гарантоване Конституцією право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними нормами, зокрема, з метою запобігання необґрунтованому втручанню у процедуру банкрутства. Суд також зазначив, що не вбачає підстав для окремої ухвали щодо дій банку, оскільки це питання не стосується права скаржника на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №753/8684/23 від 08/10/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є вимога позивача до банку про стягнення безпідставно списаних коштів з його карткового рахунку, а також відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач вважає, що банк не забезпечив належний захист його персональних даних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, з огляду на наступне:
* Суди не з’ясували важливі обставини, а саме, чи працював позивач у банку на момент списання коштів, чи був він ознайомлений з порядком генерування електронного цифрового підпису, визначеним внутрішніми документами банку, та чи дотримався він цього порядку під час спірної операції.
* Суди не врахували, що саме банк має доводити, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персональних даних, які дозволили ініціювати платіжні операції.
* Суд зазначив, що сам факт коректного введення даних для списання коштів не є беззаперечним доказом вини клієнта.
* Суд наголосив на необхідності враховувати, що споживач у таких правовідносинах є слабкою стороною, і сумніви мають тлумачитися на його користь за відсутності належних доказів.
* Суд вказав, що обставини цієї справи відрізняються від інших справ, де клієнт не був працівником банку і не мав спеціальних знань щодо банківських процедур.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх важливих обставин.
Справа №2-643/11 від 08/10/2025
1. Предметом спору є подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа у справі про стягнення з боржниці на користь банку заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки було встановлено факт втрати оригіналу виконавчого листа. Суд зазначив, що державний виконавець звернувся до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа в межах річного строку, встановленого Законом України “Про виконавче провадження” № 606-XIV, який обчислюється з моменту повернення виконавчого документа стягувачу. Тому, на думку суду, немає підстав вважати, що строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання було пропущено, і, відповідно, не було потреби у його поновленні. Суд також відхилив доводи касаційної скарги боржниці, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу боржниці без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/1591/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання кредиторських вимог ТОВ “Евервелле” до ТОВ “Юніон Кларк” у справі про банкрутство останнього на підставі фінансової аграрної розписки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали вимоги ТОВ “Евервелле” обґрунтованими, оскільки ТОВ “Юніон Кларк” не виконало зобов’язання за фінансовою аграрною розпискою, строк виконання якої настав, а застава за розпискою забезпечує всі платіжні вимоги кредитора, включаючи штрафні санкції та відсотки. Суд зазначив, що аграрна розписка є окремим видом правочину, який виконується незалежно від виконання договору поставки, на підставі якого виникли зобов’язання, і що сума зобов’язання була визначена самим боржником при видачі розписки. Суд також врахував, що Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює іншого порядку визначення забезпечених вимог, ніж передбачено законодавством про заставу та умовами договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарського суду – без змін.
Справа №500/9398/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу по земельному податку з комунального підприємства та оскарження податкового повідомлення-рішення, яким було збільшено податкове зобов’язання з цього податку.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що комунальне підприємство, відповідно до Податкового кодексу України, має право на сплату земельного податку за ставкою не більше 3% від нормативної грошової оцінки землі, оскільки місцева рада не встановила іншу ставку для цієї категорії платників. Суд зазначив, що положення статті 274 ПК України диференціюють ставки земельного податку в залежності від правового статусу платника податку. Оскільки підприємство є комунальним, і місцева рада не встановила для нього іншої ставки, застосовується загальне правило про ставку не більше 3%. Суд також врахував, що рішення місцевої ради не містили конкретної ставки для комунальних підприємств, тому контролюючий орган не мав підстав нараховувати податок за вищою ставкою. В результаті, суд визнав протиправним податкове повідомлення-рішення, яким було збільшено податкове зобов’язання підприємства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним.
Справа №160/15380/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони невірно застосували статтю 117 КЗпП України щодо визначення розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, не врахувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, а також не встановили всі обставини, необхідні для правильного розрахунку компенсації, зокрема, розмір середнього заробітку за час затримки, загальний розмір належних виплат при звільненні та частку несвоєчасно виплачених коштів. Суд наголосив, що компенсація має бути пропорційною до розміру невиплачених сум і відповідати принципам розумності, справедливості та пропорційності, а суди повинні оцінювати обставини справи для визначення справедливого розміру компенсації, враховуючи поведінку сторін та інші важливі фактори. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку касаційного суду у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, наголосивши на необхідності застосування принципу пропорційності при визначенні розміру компенсації.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин та правильного застосування статті 117 КЗпП України.
Справа №640/25491/19 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення прокурора з посади у зв’язку з неуспішним проходженням атестації.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що атестація прокурорів є обов’язковою процедурою для підтвердження їх здатності виконувати свої повноваження, і що позивач, подавши заяву про проходження атестації, висловив бажання бути переведеним на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора. Суд вказав, що хоча позивач і повідомляв про поважні причини неявки на атестацію (лікарняний), кадрова комісія не врахувала цього, що є порушенням прав позивача. Водночас, суд наголосив, що позивач не оскаржив рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації в межах цієї справи, що є важливим для оцінки правомірності наказу про звільнення. Суд також зазначив, що рішення Конституційного Суду України, на які посилався позивач, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони виникли до ухвалення цих рішень. В результаті, суд вирішив, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, і направив справу на новий розгляд.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/194/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо непроведення індексації пенсії позивача у 2021-2023 роках.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що індексація пенсії має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії, а не шляхом встановлення фіксованих доплат. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це нівелює суть індексації як механізму підтримки купівельної спроможності населення. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені КАС України, і обмежив період виплати індексації шістьма місяцями до дати подання позову. Суд також зазначив, що положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV. Суд відмітив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, змінив рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивача, починаючи з 30 червня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Справа №15/81 (910/14941/24) від 06/11/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про визнання недійсними результатів торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про заміну Міністерства економіки України на Фонд державного майна України як правонаступника у справі, оскільки єдиний майновий комплекс боржника було передано зі сфери управління Міністерства до сфери управління Фонду. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, якщо відбулася заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір. При цьому, суд підкреслив, що положення статті 52 ГПК України не забороняють заміну позивача його правонаступником, навіть якщо перехід до правонаступника матеріальних прав позивача (правопопередника) відбувся до звернення такого позивача із позовом до суду. Суд також врахував свою попередню правову позицію, викладену в постанові від 25.06.2025 у справі №15/81(910/14936/24), щодо аналогічних правовідносин. Аргументи відповідача про те, що на момент подання позову Міністерство вже не було органом управління боржника, були відхилені.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/1276/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на органи управління ТОВ “Продагротрейд” за незадоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням обов’язку своєчасного звернення до суду із заявою про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який поклав солідарну відповідальність лише на одного з двох членів органу управління, комерційного директора ОСОБА_2, зважаючи на встановлені обставини справи. Суд зазначив, що для покладення солідарної відповідальності за статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства необхідно довести порушення строку звернення до суду із заявою про банкрутство та наявність ознак загрози неплатоспроможності. Апеляційний суд встановив, що директор ОСОБА_1 діяв добросовісно, намагаючись виконати вимоги закону, зокрема звертався до іншого члена органу управління та ініціював збори, тоді як комерційний директор ОСОБА_2 ігнорував ці дії та укладав угоди, що призвели до погіршення фінансового стану підприємства. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що причинний зв’язок між збитками кредиторів та діями ОСОБА_2 доведено, а вина ОСОБА_1 відсутня, оскільки він не знав про укладення збиткових угод та вживав заходів для запобігання банкрутству.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Продагротрейд” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/35260/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним через відсутність у заявника належних документів на право користування земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України, при укладенні договору оренди будівлі або споруди, орендар автоматично набуває право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, незалежно від наявності окремого договору оренди землі. Це право виникає в силу закону і не потребує додаткового погодження з власником землі, якщо інше не передбачено договором між орендодавцем будівлі та власником земельної ділянки. Оскільки ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» орендувало майнові комплекси АЗС, воно набуло право користування відповідними земельними ділянками, навіть за відсутності окремих договорів оренди на ці ділянки. Податковий орган неправомірно відмовив у видачі ліцензії, оскільки компанія надала достатньо документів, що підтверджують правомірність використання об’єктів. Суд також зазначив, що передача нежитлових будівель в оренду не змінює фактичного орендаря земельних ділянок, розташованих під цими будівлями.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції на користь компанії.
Справа №676/8280/25 від 06/11/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, не наводячи детальних аргументів у резолютивній частині ухвали. В ухвалі зазначено, що повний текст буде проголошено пізніше, що унеможливлює зараз встановити мотиви суду. Проте, зважаючи на те, що суд не задовольнив клопотання, можна припустити, що він не знайшов підстав для передачі справи до іншого суду, можливо, через відсутність обґрунтованих доводів щодо неможливості розгляду справи даним судом або наявності обставин, які ставлять під сумнів неупередженість суду. Важливо, що ухвала не підлягає оскарженню, що підкреслює остаточність рішення суду касаційної інстанції з цього питання. Остаточні мотиви будуть відомі після оголошення повного тексту ухвали.
Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №160/14646/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву підприємству, мотивуючи це тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання про поновлення строку звернення до суду, взяли до уваги докази, подані відповідачем (державним виконавцем) ще до відкриття провадження у справі, що суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи. Суд першої інстанції не надав позивачу можливості надати пояснення та спростувати доводи відповідача, а суд апеляційної інстанції не виправив ці порушення. Також, ВС наголосив на важливості дотримання принципу юридичної визначеності, згідно з яким суд не може порушувати процесуальний порядок, встановлений ним самим.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №440/5763/24 від 06/11/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, винесених Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що ФОП документально підтвердила витрати, пов’язані з її господарською діяльністю, зокрема, на оплату ліцензій, інформаційно-консультаційних послуг, оренду приміщення та ремонтні роботи, які податковий орган неправомірно не врахував при визначенні об’єкта оподаткування. Суд також зазначив, що податковий орган не довів належними доказами порушення ФОП вимог щодо ведення обліку товарних запасів та передачі даних з реєстраторів розрахункових операцій. Крім того, суд вказав на необґрунтованість висновків податкового органу щодо використання придбаних товарів (будівельних матеріалів, енергетичних напоїв та квасу) в негосподарській діяльності, оскільки ФОП здійснювала роздрібну торгівлю, а придбані товари призначалися для продажу або використання в ремонті торгових приміщень. Також, суд врахував, що ФОП була позбавлена можливості надати документи на вимогу податкового органу у встановлений строк та надала інвентаризаційні відомості, які не були враховані податковим органом.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №127/29931/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту припинення трудових відносин та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних аргументів:
* Для закриття провадження у справі підстави відсутні, оскільки підстави позовів в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожними з відповідною вимогою у попередній справі.
* Право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає з набранням законної сили рішенням суду про встановлення факту припинення трудових відносин, оскільки до цього часу відсутня вина роботодавця як підстава для відповідальності.
* Помилковим є висновок апеляційного суду, що припинення трудових відносин відбулось з 01 березня 2019 року, і саме з цієї дати слід обчислювати період затримки розрахунку виплати належних звільненому працівникові сум.
* Суд врахував, що обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності, який настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум саме при звільненні.
* Суд касаційної інстанції також зазначив, що суди не встановили факту виконання рішення суду у попередній справі про стягнення заборгованості із заробітної плати, як і не встановили факту пропуску позивачем строку звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в цій частині позовних вимог.
Справа №920/51/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання АТ “Сумиобленерго” виконати умови договору про приєднання до електромереж та стягнення штрафних санкцій за нібито невиконання цих умов.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не виконав свої зобов’язання за договором, зокрема не розробив та не погодив проектну документацію на внутрішнє електрозабезпечення. Суд зазначив, що приєднання до електромереж має здійснюватися за критеріями, визначеними у договорі, і виконання зобов’язань відповідачем залежить від попереднього виконання зобов’язань позивачем. Суд також врахував, що шафу обліку було встановлено на межі земельної ділянки позивача, що відповідає вимогам договору та Кодексу систем розподілу. Крім того, суд вказав на відсутність доказів подання позивачем заяви на підключення об’єкта до електромережі у встановленому порядку, що є необхідною умовою для настання відповідальності відповідача за прострочення виконання зобов’язань. Суд також взяв до уваги, що чинне законодавство не визначає кваліфікацію правочину про приєднання електроустановок замовника до електричних мереж систем розподілу як нікчемного, у разі невідповідності такого правочину положенням цих актів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/11498/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Верховний Суд встановив, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі в таких діях. Суд зазначив, що підтвердження участі у бойових діях не повинно бути надмірно обмеженим, і навіть якщо документи мають формальні недоліки, вони можуть бути достатніми для підтвердження права на винагороду. Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував довідку про участь у бойових діях разом з іншими доказами, не перевірив інформацію про відсутність відомостей у журналах бойових дій та проігнорував рапорти про виплату доплати. Також, апеляційний суд не з’ясував, які саме завдання виконував позивач, де і чим це підтверджується, що є важливим для визначення права на винагороду. Суд нагадав, що обов’язок доведення правомірності своїх дій покладається на відповідача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №372/342/24 від 31/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, укладеного між відповідачами, оскільки позивач вважає, що його права та інтереси порушені цим правочином.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що відповідач (продавець) діяла недобросовісно, зловживаючи своїми правами, оскільки відчужила майно під час судового спору щодо його поділу з позивачем (колишнім чоловіком). Суд також врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу діяв арешт на спірний будинок, накладений ухвалою суду в рамках іншої справи щодо поділу майна. Суд зазначив, що відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним, незалежно від реєстрації обтяження, якщо сторонам правочину було відомо про встановлену заборону. Суд підкреслив, що презумпція згоди одного з подружжя на розпорядження спільним майном діє лише на користь добросовісного набувача, а в даному випадку, відчуження майна відбулося з метою уникнення поділу спільного майна, що свідчить про недобросовісність дій відповідача. Суд також врахував, що на момент розгляду справи у касаційному порядку, рішення апеляційного суду, на яке посилалася відповідач, було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/3624/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо припинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, який перебував на тривалому лікуванні після поранення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що для продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного лікування достатньо висновку як лікарняного закладу, так і військово-лікарської комісії (ВЛК) про необхідність подальшого лікування, а не лише висновку ВЛК. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні докази, зокрема виписний епікриз, який міг містити інформацію про потребу позивача в подальшому лікуванні. Також, суд зазначив, що свідоцтво про хворобу, яке було видане позивачу, не є висновком про необхідність продовження лікування, а є документом, що підтверджує непридатність до військової служби. Суд вказав на необхідність всебічного з’ясування обставин справи та надання належної оцінки всім доказам, що мають значення для вирішення спору.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/1011/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови податкового органу у реєстрації ФОП платником єдиного податку другої групи та зобов’язання податкового органу зареєструвати ФОП як платника єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви ФОП про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилалася ФОП, не є нововиявленими в розумінні КАС України, а є новими обставинами, що виникли після ухвалення рішення судом. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на час розгляду справи та бути невідомими заявнику та суду, а також входити до предмета доказування у справі. У даному випадку, предметом дослідження була правомірність відмови у реєстрації платником єдиного податку у жовтні 2023 року, а нововиявленою обставиною позивач вказує факт перебування її на загальній системі оподаткування з 01 квітня 2024 року. Суд також підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися для переоцінки доказів, які вже були оцінені судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/14514/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, оскільки позивач був належним чином повідомлений про судові засідання, але повторно не з’явився в суд, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення перешкоджало розгляду справи; суд зазначив, що належне повідомлення позивача про дату, час та місце слухання справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності є правовим значенням у цьому випадку; суд також вказав, що неможливість у представника позивача з’явитися в судове засідання не позбавляє обов’язку позивача з’явитися в судове засідання або повідомити суду поважні причини неприбуття в судове засідання чи подати заяву про розгляд справи за відсутності позивача; суд наголосив, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/3637/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції у зв’язку з порушенням нібито допущеним при виплаті дивідендів нерезиденту.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що дохід у вигляді дивідендів виникає у акціонера на дату нарахування (визнання права акціонера на отримання дивідендів), а не на дату фактичної виплати. На момент нарахування дивідендів нерезидент відповідав вимогам Конвенції між Україною та Кіпром щодо уникнення подвійного оподаткування, а саме володів необхідним відсотком капіталу та інвестував достатню суму коштів. Суд також зазначив, що податковий орган не довів належним чином факт вручення запиту про надання документів, що робить неправомірним застосування штрафних санкцій за ненадання цих документів. Крім того, суд вказав на помилку податкового органу у посиланні на нечинну редакцію міжнародного договору. Суд також врахував, що сторонами було подано усі необхідні заяви по суті справи, які передбачені КАС України.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №400/5827/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми від’ємного значення ПДВ та застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, зокрема, не надав належної оцінки доводам позивача щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Альянс» та правомірності формування податкового кредиту на підставі первинних документів. Суд апеляційної інстанції не врахував, що форма КБ-2в містить детальний перелік виконаних робіт, а також не спростував факту, що роботи виконувались на території, яка не є режимним об’єктом. Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованість розрахунку середньозваженої ціни реалізованого товару, здійсненого контролюючим органом, та не надав оцінки доводам позивача щодо помилковості такого підходу. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №120/1245/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки військова частина не виконала вимоги апеляційного суду про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме не подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку у визначений судом строк. Суд наголосив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, зокрема, дотримуватися строків оскарження та усувати недоліки апеляційної скарги. Верховний Суд підкреслив, що поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження військова частина мала доводити саме в суді апеляційної інстанції, чого зроблено не було. Суд також зазначив, що встановлення процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників судочинства та своєчасне виконання ними процесуальних дій. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/2133/24 від 04/11/2025
1. Предметом спору є стягнення неустойки (пені та штрафу) з ТОВ “Автоспецпром” на користь Державного бюджету України у зв’язку з неналежним виконанням договору про закупівлю спеціалізованого санітарного транспорту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що умови договору чітко визначають, що у разі порушення строків поставки товару, пеня та штраф сплачуються на користь ДП “Медичні закупівлі України”, а не безпосередньо до Державного бюджету України; посилання прокурора на статтю 29 Бюджетного кодексу України є необґрунтованими, оскільки ця норма регулює зарахування до бюджету штрафів і пені, які застосовуються відповідно до закону, а не договірних санкцій. Суд підкреслив, що сторони вільні у визначенні умов договору, і походження коштів з Державного бюджету не є підставою для зміни договірних зобов’язань. Також, Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків щодо застосування статей 2 та 29 Бюджетного кодексу України, оскільки не було виявлено суттєвих розбіжностей у судовій практиці, які б вимагали перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду. Щодо оскарження додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано зменшив суму витрат, враховуючи критерії реальності та розумності, і не порушив норм процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №178/1954/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права комунальної власності на неї, оскільки позивачі вважають, що їхні спадкові права порушені через накладення земельної ділянки, що належала їхній померлій родичці, на ділянку, зареєстровану за територіальною громадою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказуючи на ряд процесуальних порушень. Зокрема, апеляційний суд не перевірив належним чином статус Міськрайонного управління Держгеокадастру як відповідача, оскільки воно може не бути юридичною особою, що унеможливлює його участь у справі. Крім того, апеляційний суд не з’ясував, чи зачіпає рішення суду першої інстанції права та інтереси ГУ Держгеокадастру, яке не було залучене до справи, але подало апеляційну скаргу. Також, суд не врахував, що Божедарівська селищна рада, щодо якої також заявлено вимоги, не оскаржувала рішення суду першої інстанції, що ставить під сумнів правомірність перегляду рішення в цій частині за скаргою іншої особи. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу диспозитивності в цивільному процесі, за яким сторони самі визначають обсяг своїх вимог та оскаржень.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №907/1086/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» за ініціативою ТОВ «Лідертрансбуд Україна» через наявність спору про право між сторонами.
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що для відкриття провадження у справі про банкрутство необхідна відсутність спору про право між кредитором і боржником. Суд зазначив, що спір про право може бути виражений як у процесуальній формі (наявність позову, поданого до ініціювання справи про банкрутство), так і в матеріально-правовій формі (неможливість встановити дійсний стан прав та обов’язків сторін). Важливо, щоб оспорювання вимог кредитора відбувалося до подання заяви про банкрутство, інакше це може бути розцінено як створення “спору заради спору”. У даній справі боржник не вчинив активних дій щодо оспорювання вимог кредитора до подання заяви про банкрутство, що свідчить про відсутність спору про право на момент ініціювання провадження. Суд також врахував, що між сторонами неодноразово переукладалися договори, здійснювалися часткові оплати та підписувалися акти звірки, що свідчить про суперечливу поведінку боржника.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».
Справа №758/11612/24 від 03/11/2025
1. Предметом спору є заява про видачу обмежувального припису стосовно колишнього чоловіка заявниці з метою захисту її та їхньої спільної дитини від домашнього насильства.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення домашнього насильства з боку колишнього чоловіка, а також не довела наявність ризиків для її безпеки та безпеки дитини. Суд врахував, що надані аудіо- та відеозаписи не містять чітких доказів насильства, а висновок психолога, хоч і вказує на маніпулятивний вплив батька на дитину, не підтверджує фактів фізичного чи психологічного насильства. Також, суд взяв до уваги рішення суду у іншій справі, яким було визначено порядок участі батька у вихованні дитини, що свідчить про відсутність перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для обмеження прав одного з них, а забезпечення найкращих інтересів дитини має бути пріоритетним. Суд підкреслив, що для видачі обмежувального припису необхідно встановити реальні ризики для постраждалої особи, а не просто наявність конфлікту між сторонами.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги заявниці.
Справа №826/8066/18 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПрАТ «Ремторгустаткування» було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме статтю 37 КАС України, яка забороняє судді брати участь у розгляді справи, якщо він вже брав участь у її вирішенні в суді апеляційної інстанції. В даному випадку, суддя Чаку Є.В. брала участь у прийнятті попередньої постанови апеляційного суду, яка була скасована Верховним Судом, а потім знову увійшла до складу колегії суддів, яка розглядала питання про відкриття апеляційного провадження після нового розгляду справи судом першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що розгляд справи неповноважним складом суду є обов’язковою підставою для скасування судового рішення. Таке порушення норм процесуального права призвело до ухвалення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №639/3857/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, поновивши строк звернення до суду, визнавши звільнення незаконним та поновивши позивача на роботі, а також стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був призваний на строкову військову службу, а звільнений під час проходження цієї служби в особливий період, що суперечить трудовому законодавству, яке забороняє звільнення таких працівників. Суд врахував, що обставини пропуску строку звернення до суду були пов’язані з об’єктивними перешкодами, зокрема, проходженням військової служби та перебуванням у полоні. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що на час виникнення спірних правовідносин діяв особливий період, і звільнення працівника, призваного на строкову військову службу в цей період, є порушенням трудового законодавства. Також, Верховний Суд врахував продовження строків звернення до суду на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №908/3082/21 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у виправленні описки в постанові щодо стягнення судового збору з особи, яка не є учасником справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що виправлення описки, на якому наполягав скаржник, фактично призвело б до зміни змісту судового рішення, а не до усунення технічної неточності. Суд зазначив, що оскарження судового рішення в частині стягнення судового збору в порядку виправлення описок не передбачено законом. Також, суд вказав, що скаржник намагається оскаржити постанову апеляційного суду по суті, що неможливо в рамках процедури виправлення описки. Суд підкреслив, що задоволення заяви про виправлення описки в даному випадку суперечило б принципу “суду, встановленого законом”, оскільки порушує встановлену процесуальним законом процедуру розгляду судових справ. Суд врахував практику ЄСПЛ щодо забезпечення доступу до правосуддя, але наголосив, що існують встановлені законом процедури та порядок оскарження судових рішень, які необхідно дотримуватися.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №620/3131/24 від 06/11/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неналежного оформлення документів для отримання додаткової винагороди військовослужбовцем за участь у бойових діях.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог за серпень 2022 року, вважаючи, що виплата за цей період вже була здійснена, оскільки виплата, здійснена у серпні, насправді стосувалася липневого періоду, а за серпень виплата була здійснена у вересні, але в меншому розмірі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з нормативними актами, виплата додаткової винагороди здійснюється щомісяця за попередній місяць, і апеляційний суд невірно інтерпретував довідку про доходи позивача. Враховуючи, що позивач брав участь у бойових діях, він має право на отримання додаткової винагороди у встановленому розмірі, і військова частина повинна надати необхідні документи для її нарахування та виплати. Таким чином, суд касаційної інстанції підкреслив важливість правильного застосування норм матеріального права при вирішенні питань щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог щодо періоду з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року.
Справа №160/8749/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро».
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відмовивши у відкритті апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що повернення апеляційної скарги саме по собі не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку, і необхідно враховувати обставини, що призвели до повернення попередньої скарги. Важливо, що скаржник вжив усіх можливих заходів для усунення недоліків у стислі терміни після отримання ухвали про повернення, що свідчить про його добросовісну процесуальну поведінку. Суд також наголосив на обов’язку суду сприяти учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив надмірний формалізм, що призвело до порушення права скаржника на судовий захист.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №990/444/25 від 04/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС України щодо недопуску позивача до третього етапу кваліфікаційного іспиту на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, встановлюючи прохідний бал для етапів кваліфікаційного іспиту, враховуючи кількість вакантних посад. Суд розмежував поняття мінімально допустимого та прохідного балів, підкресливши, що прохідний бал може бути вищим за мінімальний і встановлюється з урахуванням кількості посад, на які оголошено добір. Суд також зазначив, що позивач був заздалегідь ознайомлений з умовами добору, включаючи критерії прохідного балу. Суд відхилив аргумент позивача про необхідність окремого мотивованого рішення щодо кожного кандидата, який не набрав прохідний бал, вказавши, що достатньо загального рішення про затвердження результатів етапу іспиту. Суд підкреслив, що алгоритм визначення прохідного балу має рейтинговий характер і відповідає вимогам законодавства.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №420/20746/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019-2022 роки та оскарження дій податкового органу щодо надсилання цих рішень одночасно за декілька років.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що нарахування податку на нерухоме майно за декілька звітних періодів в одному календарному році не суперечить строкам, встановленим Податковим кодексом України, а саме пунктом 102.1 статті 102, який дозволяє контролюючому органу самостійно визначати суму грошових зобов’язань платника податків протягом 1095 днів після граничного строку подання податкової декларації. Суд також зазначив, що податкові повідомлення-рішення були надіслані платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, і додаткових вимог щодо опису вкладення в рекомендованому листі немає. Суд підкреслив, що платник податків зобов’язаний забезпечити отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження, і не може посилатися на неотримання документів як на підставу для уникнення негативних наслідків. Крім того, суд проаналізував доводи позивача щодо невірно визначеної площі об’єктів нерухомості та інших неточностей у податкових повідомленнях-рішеннях, але не знайшов підстав для їх задоволення, оскільки податковий орган надав обґрунтовані пояснення та докази правомірності своїх дій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №804/8748/17 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ФОП, виходив з того, що підприємець правомірно включив до складу витрат суму витрат на експлуатацію майна, а не суму амортизації, як стверджував контролюючий орган, оскільки ФОП надав всі необхідні первинні документи, що підтверджують ці витрати. Суд зазначив, що Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” надає ФОП право вести спрощений облік, але не позбавляє права вести бухгалтерський облік витрат основних засобів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів. Також, суд підкреслив, що контролюючий орган не довів, що надані платником документи містять недостовірну інформацію, а отже, не спростував правомірність формування платником податкового обліку. Суд врахував, що контролюючий орган ототожнив витрати на експлуатацію майна з амортизацією, не надавши доказів на підтвердження цього. Крім того, суд зазначив, що витрати на експлуатацію майна відповідають переліку витрат, визначених у Податковому кодексі України.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ФОП.
Справа №240/3939/21 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення військовослужбовця з військової служби у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги військовослужбовця. Суди виходили з того, що для звільнення на підставі систематичного невиконання умов контракту необхідно, щоб протягом останніх 12 місяців військовослужбовець двічі або більше разів притягувався до дисциплінарної, кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення. Оскільки два з трьох дисциплінарних стягнень, на які посилався відповідач, були скасовані, то наявність лише одного стягнення не дає підстав для звільнення за систематичне невиконання умов контракту. Суд також врахував, що звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення не може вважатися підставою для звільнення за систематичне порушення умов контракту. Суд зазначив, що під “систематичним невиконанням умов контракту” слід розуміти вчинення дисциплінарного проступку після застосування дисциплінарного стягнення, яке не втратило чинності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/8578/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили ТОВ «Колос ЛТД» у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про штрафні санкції, мотивуючи це тим, що суди не повно встановили обставини справи. Зокрема, суди не дослідили структуру податкового боргу зі сплати ЄСВ, період та підстави його виникнення, а також не надали належної оцінки доводам позивача щодо правомірності застосування пільгової ставки податку на доходи нерезидентів, незважаючи на надані сертифікати податкового резидента. Суд вказав на необхідність дослідження фактичної суті операцій з компаніями DRGN LIMITED та COAM INVESTMENTS LIMITED для визначення кінцевих бенефіціарних власників доходу. Крім того, суд наголосив на важливості розрізнення понять “бенефіціарний власник” для цілей оподаткування та “кінцевий бенефіціарний власник” для цілей фінансового моніторингу, оскільки вони мають різне правове значення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій щодо ЄСВ, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/12614/24 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі із великими платниками податків на адресу Акціонерного товариства “КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ”.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було надано належної оцінки доводам позивача щодо правомірності його дій при нарахуванні та сплаті податків. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на необхідність дослідження первинних документів та інших доказів, які підтверджують або спростовують доводи сторін. Крім того, суди не врахували практику Верховного Суду з аналогічних питань, що могло вплинути на об’єктивність та обґрунтованість прийнятих рішень. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд вирішив касаційну скаргу Акціонерного товариства “КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ” задовольнити частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/13401/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “Агрошляхбуд” було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування ТОВ “Агрошляхбуд” податкового кредиту за операціями з деякими контрагентами, оскільки первинні документи відповідали вимогам законодавства та підтверджували реальність господарських операцій. Суд відхилив доводи податкового органу про нереальність операцій через наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів, наголосивши, що платник податків не несе відповідальності за порушення правил ведення податкового обліку його контрагентами. Водночас, суд погодився з висновками про нереальність господарських операцій з іншими контрагентами, враховуючи відсутність у них необхідних ресурсів та наявність судового вироку щодо фіктивності їх створення та діяльності. Суд зазначив, що сам по собі вирок щодо контрагента не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, але в сукупності з іншими обставинами може свідчити про це.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою частково скасовано податкове повідомлення-рішення.
Справа №591/1086/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач належним чином виконала свої зобов’язання за договором, сплативши повну вартість майнових прав, що підтверджується довідкою, виданою ПрАТ «Сумбуд». Суд зазначив, що відсутність первинних облікових документів щодо готівкових коштів не є безумовним доказом несплати, оскільки оформлення таких документів є обов’язком самого підприємства. Крім того, суд врахував договір відступлення права вимоги, який підтверджує відсутність заперечень з боку ПрАТ «Сумбуд» щодо заміни кредитора. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що відповідачка спростувала доводи позивача про невиконання нею обов’язків за договором, а надані нею докази є переконливішими за докази позивача. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Сумбуд» без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду – без змін.
Справа №480/6321/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству зменшено розмір від’ємного значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що на момент подання позивачем податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року та проведення її перевірки, процедура оскарження попередніх податкових повідомлень-рішень не була завершена, а отже, визначені ними грошові зобов’язання не мали статусу узгоджених. Крім того, суди встановили, що на момент перевірки розбіжності між первинними документами та податковими накладними були врегульовані шляхом реєстрації розрахунків коригування, що не призвело до зміни загальної суми від’ємного значення ПДВ. Суд касаційної інстанції також зазначив, що контролюючий орган не спростував обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та не надав доказів узгодженості сум зменшення від’ємного значення на момент декларування. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги не суперечать попереднім висновкам Верховного Суду, оскільки ґрунтуються на інших фактичних обставинах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/7738/25 від 06/11/2025
Предметом спору є оскарження відмови Біляївської міської ради Одеської області у встановленні факту здійснення догляду за позивачем та стягнення моральної шкоди.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд встановив, що копію рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету представника позивача 13.05.2025, а апеляційну скаргу подано лише 13.06.2025, тобто з пропуском встановленого законом тридцятиденного строку. Верховний Суд підкреслив, що датою вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії рішення до електронного кабінету, а не дата реєстрації рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд також зазначив, що позивач не надав належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №990/156/25 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправними та скасувавши окремі пункти рішень ВККСУ, які стосувалися оцінювання практичних завдань позивачки та її недопуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Основним аргументом суду було те, що необхідно повторно оцінити практичні завдання позивачки, враховуючи Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, затверджені ВККСУ. Суд вирішив, що необхідно забезпечити об’єктивність та неупередженість оцінювання, а також дотримання встановленої процедури. Також, суд стягнув на користь позивачки судовий збір. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Суд вирішив: позов задовольнити частково, скасувати окремі рішення ВККСУ щодо оцінювання позивачки та зобов’язати ВККСУ повторно оцінити її практичні завдання.
Справа №335/5455/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді.
2. У цій справі, касаційний суд розглядав скаргу адвоката на ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду касаційної інстанції. Проте, можна припустити, що суд міг дійти висновку про наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, які не були враховані апеляційним судом. Можливо, апеляційний суд формально підійшов до розгляду скарги адвоката, не дослідивши всіх обставин справи та доводів апеляційної скарги. Також, суд міг вказати на порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. У будь-якому випадку, повний текст постанови, який буде оголошено пізніше, міститиме більш детальне обґрунтування позиції суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №200/306/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили підстави видачі довідки про участь військовослужбовця в бойових діях, не розв’язали суперечності у поясненнях сторін щодо наявності та підстав видачі цієї довідки, а також не з’ясували, які саме завдання та на якій ділянці виконувались позивачем протягом спірного періоду. Суд наголосив, що порушення порядку обміну документами між військовими частинами не може мати негативних наслідків для військовослужбовця, якщо він фактично виконував завдання, що дають право на додаткову винагороду. Крім того, суди попередніх інстанцій поклали на позивача обов’язок доказування неправомірності бездіяльності відповідача, що суперечить принципу презумпції винуватості суб’єкта владних повноважень. Також, суди помилково застосували Інструкцію №188 та невірно визначили порядок застосування Наказів №392 та №628.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/12278/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та зниження основного розміру пенсії на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців, і зміни до нього можуть вноситися лише шляхом внесення змін до цього закону або Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України, якими запроваджено обмеження пенсійних виплат, суперечать спеціальному закону та обмежують конституційне право на соціальний захист. Суд також врахував позицію Конституційного Суду України, згідно з якою закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами України. Суд послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де було визнано протиправним обмеження пенсійних виплат військовослужбовцям на підставі закону про Державний бюджет. Суд наголосив, що зміна правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх ухвалення відповідно до цих законів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/6039/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд не врахував попередні рішення Верховного Суду у цій справі, де вже було висловлено позицію щодо необґрунтованості відмови у звільненні позивача від сплати судового збору, що стало формальною підставою для повернення попередніх апеляційних скарг. Верховний Суд підкреслив, що важливим є не лише формальне дотримання строків, а й добросовісність дій скаржника, зокрема, чи звертався він до суду протягом розумного строку після отримання ухвали про повернення попередньої скарги. Суд касаційної інстанції також вказав на те, що апеляційний суд не врахував обставини, пов’язані з направленням копії ухвали про повернення попередньої скарги та строками поштового пересилання, що могло вплинути на своєчасність подання апеляційної скарги. Враховуючи ці обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд також зазначив, що не бере до уваги аргумент скаржника про те, що суд не врахував висновок Великої Палати Верховного суду щодо розміщення підпису, оскільки він не відноситься до даного спору.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/7751/22 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення та зобов’язання податкового органу внести дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ до відповідного реєстру.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання ДПС внести дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ до реєстру, мотивуючи це тим, що суди не врахували специфіку процедури бюджетного відшкодування ПДВ та повноважень податкового органу на стадії внесення даних до реєстру. Суд зазначив, що внесення даних до реєстру є технічною дією, яка не може підміняти собою процедуру перевірки правомірності заявленого відшкодування. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, залишаючи його скасування в силі, оскільки податковий орган не довів належними доказами порушення платником податкового законодавства. Суд підкреслив, що саме на податковий орган покладається обов’язок доведення правомірності своїх рішень.
Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ДПС, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання внести дані до реєстру, але залишив без змін рішення про скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №160/23824/24 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”.
У цій справі Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх в силі в іншій частині. Це означає, що хоча Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо суті спору, він не погодився з їх аргументацією. Суд міг дійти висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або ж не врахували певні важливі обставини справи, що вплинули на обґрунтування рішення. Зміна мотивувальної частини може стосуватися, наприклад, іншого тлумачення певних положень податкового законодавства або іншої оцінки доказів, поданих сторонами. При цьому, оскільки рішення судів попередніх інстанцій залишилися без змін в іншій частині, це означає, що податкове повідомлення-рішення, ймовірно, було визнано протиправним, але з інших підстав, ніж ті, що були зазначені судами першої та апеляційної інстанцій.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх без змін в іншій частині.
Справа №824/107/23 від 06/11/2025
Предмет спору – стягнення судового збору, сплаченого прокуратурою за подання апеляційної скарги у справі про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
Суд касаційної інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з компанії, на користь якої було ухвалено рішення апеляційним судом, судового збору, сплаченого прокуратурою при поданні апеляційної скарги, оскільки Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви компанії про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення. Суд врахував, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі з відповідними правами та обов’язками, включаючи обов’язок сплати судового збору та право на його відшкодування у разі задоволення апеляційної скарги. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо процесуального статусу прокурора у таких справах. Враховуючи, що апеляційну скаргу прокуратури було задоволено, а первісне рішення апеляційного суду скасовано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого прокуратурою судового збору з компанії, чию заяву не було задоволено.
Суд ухвалив задовольнити заяву прокуратури та стягнути з компанії «Полімерпайп Техолоджіс Лімітед» на користь Київської міської прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Справа №910/2437/21 (910/11343/23) від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження результатів аукціону в межах справи про банкрутство, де позивач просив визнати недійсними результати аукціону та перевести на нього статус переможця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Суд першої інстанції одночасно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернув позовну заяву, позбавивши позивача можливості дізнатися про відмову в задоволенні клопотання та сплатити судовий збір. Суд касаційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції мав надати належну оцінку доводам та доказам у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а в разі відмови – повідомити про це заявника та надати розумний строк для сплати збору. Суд також зазначив, що питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір є особливо важливим і має детально перевірятися судами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що формальне посилання на ненадання додаткових доказів без надання можливості їх надати є неприпустимим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №44/258-б (910/15424/20) від 07/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов про стягнення заборгованості з орендаря; суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що орендар не надав доказів перешкоджання йому у користуванні майном, а сам факт невикористання майна з суб’єктивних причин не звільняє від обов’язку сплати орендної плати; суд також зазначив, що відсутність рахунків на оплату не є підставою для звільнення від оплати, оскільки обов’язок сплати встановлений договором; суд касаційної інстанції відхилив аргументи орендаря щодо порушень з боку прокуратури, вказавши на його обізнаність про участь прокурора у справі та відсутність своєчасних заперечень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №420/13401/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “Агрошляхбуд” було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування ТОВ “Агрошляхбуд” податкового кредиту за операціями з деякими контрагентами, оскільки надані первинні документи відповідали вимогам законодавства та підтверджували реальність господарських операцій. Суд відхилив доводи податкового органу про нереальність операцій через наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів, наголосивши, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами, якщо він виконав усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту. Водночас, суд погодився з висновками про нереальність операцій з іншими контрагентами, враховуючи відсутність у них необхідних ресурсів та наявність судового вироку щодо фіктивності їх діяльності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт наявності вироку щодо контрагента не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, але в сукупності з іншими обставинами може свідчити про це.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, тобто частково задовольнив позов ТОВ “Агрошляхбуд”, скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкового зобов’язання з ПДВ та штрафних санкцій.
Справа №120/2426/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради та наказу Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради щодо надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що прокурор не мав достатніх підстав для звернення до суду в інтересах держави, оскільки Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) була уповноваженим органом на момент подання позову. Суд зазначив, що введення воєнного стану та мораторію на перевірки не означає автоматичної бездіяльності ДІАМ, а виявлення порушень має відбуватися через механізм державного архітектурно-будівельного нагляду, який передбачає проведення перевірок уповноваженим органом. Суд також підкреслив, що скасування містобудівних умов та обмежень можливе лише за заявою замовника або за рішенням суду, а не шляхом самостійного скасування контролюючим органом. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо можливості здійснення позапланових заходів державного нагляду за рішенням центральних органів виконавчої влади.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишив позовну заяву прокурора без розгляду.
Справа №160/33004/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення документальної планової виїзної перевірки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, визнавши протиправним наказ про перевірку лише в частині періоду, який вже перевірявся, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на наступне:
* Суд апеляційної інстанції помилково вирішив, що період з 01.01.2018 по 31.12.2020 не підлягає повторній перевірці, оскільки стаття 77 ПК України, яка регулює порядок проведення планових документальних перевірок, не містить положень щодо неможливості проведення планових перевірок за періоди, що вже перевірялись.
* Суд не надав належної правової оцінки основній підставі позову, а саме, чи було дотримано строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, при визначенні періоду діяльності, який підлягає перевірці, з урахуванням зупинення перебігу строку та поданих платником податків декларацій.
* Суди не врахували, що відповідно до пункту 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, в той час як оскаржуваним наказом призначено перевірку з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
* Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не було доведено наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.
* **:** Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої позиції щодо неможливості оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову, зазначивши, що такі ухвали можуть переглядатися в касаційному порядку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №391/469/20 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, зокрема, не врахував, що звернення до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди не є передчасним, якщо орендодавець не розглянув звернення орендаря у місячний строк, встановлений законом. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту ефективний захист та відновлення порушеного права за обставин поділу спірної земельної ділянки та передання її у власність іншим особам. Крім того, апеляційний суд не виконав вказівок касаційного суду, наданих при попередньому перегляді справи, щодо залучення до участі у справі всіх заінтересованих осіб та вирішення спору по суті з урахуванням зміни власників земельних ділянок.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/15075/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів між двома приватними акціонерними товариствами, “Укргідроенерго” та “НЕК “Укренерго”.
2. У рішенні не наведено аргументів суду, тому я не можу їх описати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/498/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора до банкрута в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано вимоги фізичної особи до банкрута, оскільки ці вимоги підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили в іншій справі. Суд зазначив, що в межах справи про банкрутство, заявлені грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, можуть ставитися під сумнів лише у виняткових випадках, коли є обґрунтовані сумніви щодо дійсності такого рішення. Ліквідатор банкрута не надав переконливих доказів, які б свідчили про недоліки в судовому рішенні, на якому ґрунтуються вимоги кредитора. Також, суд відхилив аргументи ліквідатора щодо порушення процедури розгляду справи, оскільки у судовому засіданні брав участь представник ліквідатора, а відсутність ліквідатора не вплинула на можливість встановлення обставин справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи ліквідатора зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ліквідатора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/90/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про затвердження плану санації ТОВ «Конкорд» у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином питання дотримання порядку схвалення плану санації кредиторами, зокрема, не надав належної оцінки доводам податкового органу щодо дати виникнення податкового боргу та можливості визнання його безнадійним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття “податковий борг” та “грошове зобов’язання”, що не має нормативного підґрунтя. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам податкового органу про безпідставність тверджень плану санації щодо недостатності коштів для погашення кредиторської заборгованості. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність повторного розгляду справи апеляційним судом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/12698/23 від 06/11/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій припустилися помилок при застосуванні статті 117 КЗпП України щодо визначення розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки здійснені ними обчислення не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19. Суд зазначив, що необхідно встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних виплат при звільненні, а також частку невиплачених коштів у порівнянні із загальною сумою належних виплат, щоб визначити відсоток середнього заробітку, який підлягає виплаті. Крім того, суди не визначили період затримки розрахунку. **** Суд врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, яка відступила від попереднього висновку щодо незастосування принципу співмірності при визначенні розміру компенсації після внесення змін до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, наголосивши на необхідності врахування критеріїв співмірності, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа №480/7139/24 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
У судовому засіданні Верховний Суд розглянув касаційну скаргу АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову товариства до податкового органу. Суд заслухав аргументи сторін, дослідив матеріали справи та встановив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Суд врахував доводи податкового органу та не знайшов підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності застосування норм податкового законодавства у спірних правовідносинах.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/16708/22 від 05/11/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Житомирській області щодо ТОВ «Юро Ламбер».
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Юро Ламбер» та наявності підстав для винесення податкового повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Також, суд наголосив на важливості дотримання судами принципу змагальності сторін та забезпечення рівних можливостей для надання доказів. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №644/7525/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з її квартири після завершення виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи скаргу, виходив з того, що державний виконавець, повернувши виконавчий лист стягувачу на підставі його заяви, не зняв арешт з майна боржника, що є порушенням прав боржника на мирне володіння майном. Суд зазначив, що арешт майна має бути пропорційним і застосовуватися лише за наявності законних підстав, а тривале існування арешту після завершення виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право власності. Суд також врахував, що стягувач не заперечував проти зняття арешту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що боржник має право оскаржувати дії державного виконавця щодо арешту майна в порядку цивільного процесуального кодексу. Суд касаційної інстанції послався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1.
Справа №305/1865/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за відповідачем, яке було здійснено на підставі іпотечного договору, що містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, виходячи з того, що спірний будинок підпадає під дію Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки він є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 250 кв. м. Суд зазначив, що на час здійснення реєстраційної дії Закон про мораторій був чинним, і позивач не надавав згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки. Додатково, суд врахував положення ЦК України щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, і дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду. Також, суд визнав обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу, підтверджені відповідними документами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/925/25 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, акта приймання-передачі частки та скасування реєстраційної дії, оскільки, на думку позивача, відчуження частки відбулося без її згоди як співвласника спільного майна подружжя.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, вважаючи спір сімейно-правовим. Верховний Суд наголосив, що вирішальним є характер спору, а саме чи стосується він корпоративних прав, а не лише майнових інтересів колишнього подружжя. Суд вказав, що оскільки спір виник щодо правочину стосовно частки в статутному капіталі, який не регулює сімейні права та обов’язки, він підлягає розгляду в господарському суді. Суд також врахував, що позивачка оскаржує договір купівлі-продажу частки, а не поділ майна подружжя, що свідчить про корпоративний характер спору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції таких спорів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Справа №923/1139/17 від 06/11/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою колишнього бухгалтера боржника, яка вважає, що ухвала про визнання вимог кредиторів впливає на її майбутню субсидіарну відповідальність.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що особа, на яку потенційно може бути покладена субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, не є автоматично учасником справи про банкрутство і, відповідно, не має права оскаржувати ухвалу про визнання вимог кредиторів, якщо тільки в цій ухвалі безпосередньо не вирішуються її права та обов’язки. Суд підкреслив, що на момент визнання вимог кредиторів, питання про субсидіарну відповідальність ще не стоїть, оскільки воно виникає лише на стадії ліквідації, якщо майна боржника недостатньо. Також суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі, може спростувати встановлені обставини у майбутньому спорі про субсидіарну відповідальність. Суд вказав, що право на апеляційне оскарження мають лише учасники справи про банкрутство, а саме: конкурсні кредитори, забезпечені кредитори та боржник.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №910/11726/23 від 06/11/2025
Предметом спору є стягнення 7 360 509,82 грн за позовом ПрАТ “НЕК “Укренерго” до ТОВ “Юнімекс Трейдінг” та зустрічний позов ТОВ “Юнімекс Трейдінг” про визнання недійсним договору.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін, що свідчить про те, що суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Суд, ймовірно, не знайшов підстав для скасування рішень попередніх судів, можливо, через відсутність порушень норм матеріального чи процесуального права, які б вплинули на законність і обґрунтованість цих рішень. Також, ВС відмовив в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що може свідчити про відсутність виключної правової проблеми, яка б потребувала вирішення саме Великою Палатою. Суд касаційної інстанції, як правило, переглядає судові рішення на предмет правильності застосування норм права, а не встановлює фактичні обставини справи.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №460/2027/25 від 06/11/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України, до виплати пенсії позивачу, колишньому працівнику прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії пенсійного органу. Суд зазначив, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулюється спеціальним законом, а саме Законом України “Про прокуратуру”, і що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може обмежувати права, передбачені іншими законами, особливо спеціальними. Суд також врахував позицію Конституційного Суду України, згідно з якою закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, встановлених іншими законами. Суд підкреслив, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, є протиправним, оскільки порушує гарантоване право на соціальний захист, передбачене Конституцією України. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/2948/23 від 07/11/2025
Предметом спору є заява представника фізичної особи про стягнення з банку витрат на правничу допомогу у справі про неплатоспроможність.
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи це тим, що у справах про неплатоспроможність інтереси боржника представляє арбітражний керуючий, а стягнення додаткових витрат може призвести до непропорційного навантаження на учасників справи та необґрунтованого збагачення. Суд врахував, що об’єктом касаційного оскарження була ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження, а не остаточне рішення у справі. Також, суд зазначив, що витрати на правничу допомогу мають відповідати критерію розумності та необхідності, а в даному випадку вони є неспівмірними з обсягом наданих послуг у процедурі неплатоспроможності. Суд підкреслив, що стягнення витрат на правову допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони.
Суд відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.
Справа №640/3298/22 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та дій податкового органу щодо проведення перевірки правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з прощеного банком кредиту.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду, мотивуючи це тим, що позивачка пропустила строк звернення до суду з поважних причин, оскільки податковий орган надіслав наказ про перевірку та акт про її результати не за податковою адресою позивачки. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що поважними причинами пропуску строку є обставини, які не залежали від волевиявлення особи та унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Суд також врахував, що позивачка дізналася про існування оскаржуваних документів лише під час ознайомлення з матеріалами іншої справи в суді. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме на контролюючому органі лежить обов’язок надсилати документи платнику податків за належною адресою, а неналежне виконання цього обов’язку не може ставитися в провину платнику податків.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №160/20357/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій припустилися помилок при розрахунку суми середнього заробітку, належного до виплати позивачці, оскільки не врахували всіх належних виплат при звільненні та застосували довільний метод розрахунку компенсації. Суд наголосив на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо компенсаційного характеру виплати середнього заробітку за статтею 117 КЗпП та застосування принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування. Також, суд вказав на важливість встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного розрахунку, зокрема, розміру середнього заробітку за весь час затримки, загального розміру належних виплат при звільненні, а також частки несвоєчасно виплаченої суми. Суд зазначив, що суди повинні були присудити позивачці такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала їй при звільненні.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин та правильного застосування норм матеріального права.
Справа №320/7751/22 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ та зобов’язання ДПС внести дані про узгоджену суму відшкодування до відповідного реєстру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості відмови у бюджетному відшкодуванні, оскільки податковий орган не довів порушень у заповненні платіжних документів, а факт здійснення господарських операцій та сплати ПДВ підтверджено належними доказами. Суд зазначив, що платник податку має право на формування податкового кредиту за реальними господарськими операціями, підтвердженими первинними документами. Водночас, касаційний суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання ДПС внести дані про узгоджену суму відшкодування до реєстру, оскільки обов’язок контролюючого органу щодо внесення даних до Реєстру виникає після набрання рішенням суду законної сили, а не на момент прийняття рішення судом першої інстанції. Суд підкреслив, що не допускаються превентивні адміністративні позови, оскільки право на судовий захист виникає лише у випадку порушення прав.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ДПС, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання ДПС внести дані про узгоджену суму відшкодування до реєстру, але залишив без змін рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні.
Справа №592/5506/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, оскільки позивач вважає, що при формуванні ділянки було допущено помилку, внаслідок чого на ній опинився її сарай.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що на момент реєстрації спірної земельної ділянки, частина цієї ділянки перебувала у її власності або користуванні; суд зазначив, що на момент набуття позивачем права власності на частину будинку, сарай, який нібито опинився на спірній ділянці, ще не був зареєстрований як об’єкт нерухомості, а з’явився пізніше як самочинно збудований об’єкт; суд також врахував, що відповідальність за достовірність відомостей у документах, на підставі яких вносились дані до Державного земельного кадастру, несуть особи, які ці документи склали; суд відхилив клопотання позивача про проведення земельно-технічної експертизи, оскільки не було надано достатніх доказів, які б обґрунтовували необхідність її проведення для вирішення спору.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №752/24235/23 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, мотивуючи це тим, що суди не дослідили питання тотожності предмету та підстав позову у даній справі та у попередній справі, в якій провадження було закрито у зв’язку з відмовою від позову. Верховний Суд зазначив, що для закриття провадження на підставі наявності рішення суду, що набрало законної сили, необхідно встановити повну тотожність сторін, предмету та підстав позову. У даному випадку, позивач обґрунтовував свій позов навчанням сина в іншому навчальному закладі та іншим періодом навчання, що могло свідчити про відмінність предмету та підстав позову від попередньої справи. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення справедливого розгляду справи та вказав на необхідність дослідження судом першої інстанції обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №200/2826/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прикордонного загону та зобов’язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду військовослужбовцю в розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що військовослужбовці мають право на пільги, гарантії та компенсації, включаючи надбавки та винагороди, які не можуть бути обмежені. Суд зазначив, що Наказ № 392-АГ, хоч і не був зареєстрований у Міністерстві юстиції, фактично застосовувався органами Держприкордонслужби для визначення механізму виплати додаткової винагороди, і його ігнорування призвело б до необхідності повернення вже виплачених коштів. Суд також врахував, що Сумська область, де позивач виконував завдання, входить до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, і наявні докази підтверджують безпосередню участь позивача у заходах з відсічі збройної агресії. Суд наголосив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може позбавити військовослужбовця права на винагороду. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування Інструкції № 188, визнавши її непридатною для регулювання виплат, встановлених Постановою № 168.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов військовослужбовця.
Справа №620/14859/21 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Чернігівської міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації, а саме Генеральному плану міста Чернігова та Тимчасовому порядку використання території міста, оскільки вона знаходиться в зоні, не призначеній для житлової забудови (Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення»). Суд зазначив, що попередні рішення у справі №620/3483/20, на які посилалися позивачі, були скасовані, і при новому розгляді справи було встановлено невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації. Також суд відхилив посилання на справу №620/57/20, оскільки там розглядалася бездіяльність міської ради, а не питання відповідності земельної ділянки містобудівним нормам. Суд також відхилив аргументи про те, що частина ділянки вже перебуває у користуванні та не входить до зони Р-2, оскільки це не спростовує факту знаходження іншої частини ділянки в цій зоні.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/26686/24 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, а також виплачених сум допомоги та компенсацій військовослужбовцю при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував норми процесуального права щодо строків звернення до суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що необхідно розрізняти періоди до та після 19 липня 2022 року, коли набрала чинності нова редакція статті 233 КЗпП України, яка встановила тримісячний строк звернення до суду. До цієї дати, згідно з попередньою редакцією КЗпП, строк для звернення до суду щодо стягнення заробітної плати не був обмежений. Суд також вказав, що для правильного визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити, коли саме позивач отримав достовірну інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум, що має бути підтверджено документально (розрахункові листи, довідки тощо). На основі цих даних, апеляційний суд повинен встановити, чи було пропущено строк звернення до суду, і якщо так, то чи є поважні причини для його поновлення.
3. Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №380/6353/24 від 06/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 11.01.2024.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача, який раніше отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а згодом звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виникло право на нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії. Суд підкреслив, що в даному випадку йдеться про первинне призначення пенсії за віком, а не про переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за вислугу років призначається на інших правових підставах та умовах. Суд також зазначив, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних очікувань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/7346/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особі, яка вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що особі, якій вже призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, не може бути повторно призначено пенсію за віком на загальних підставах згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд зазначив, що пільгові умови призначення пенсії за віком, передбачені Законом України “Про пенсійне забезпечення”, не є окремим видом пенсійного забезпечення, а лише надають право на зменшення пенсійного віку. При цьому, пільгова пенсія за віком призначається та виплачується в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Тому, особа, яка вже отримує таку пенсію, не має права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” після досягнення пенсійного віку. Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах, зазначивши, що вони не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №640/30303/21 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження припису Міністерства культури та інформаційної політики України про припинення будівельних робіт, а також наказів Департаменту охорони культурної спадщини та Міністерства культури про занесення будівлі “Квіти України” до переліку об’єктів культурної спадщини.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва, що встановлено Генеральним планом міста, який є обов’язковим до виконання. Суд зазначив, що для проведення будівельних робіт у цій зоні необхідний дозвіл органу охорони культурної спадщини, якого позивач не отримав. Також суд вказав, що позивачем проводились не тільки підготовчі роботи, а й роботи з демонтажу, що вимагає відповідної проєктної документації та дозволів. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що ГО “Мапа Реновації” мала право ініціювати занесення об’єкта до реєстру культурної спадщини, а облікова документація відповідала вимогам законодавства. Суд також наголосив, що не має повноважень оцінювати історичну та архітектурну цінність будівлі, а має перевіряти лише дотримання процедури занесення об’єкта до переліку культурної спадщини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №480/2886/22 від 06/11/2025
1. Предметом спору є рішення Сумської міської ради про затвердження детального плану території на певній земельній ділянці, яке позивачка вважає протиправним.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що рішення було прийнято після дотримання всіх необхідних процедур, таких як громадські слухання, схвалення архітектурно-містобудівною радою та комісією депутатів, а також відповідні публікації. Суди зазначили, що навіть якщо були певні процедурні недоліки, вони не є достатньою підставою для визнання рішення недійсним, якщо це прямо не передбачено законом. Позивачка стверджувала про порушення її прав як мешканки громади, оскільки планується будівництво багатоповерхового будинку в історичному ареалі міста з порушенням процедури громадських слухань. Відповідач же наполягав, що розробка детального плану території не заборонена в історичному ареалі, а навпаки, дозволяє врахувати всі обмеження, пов’язані з цим.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, оскільки рішення Сумської міської ради, яке оскаржувалось, вже було визнано протиправним та нечинним в іншій справі, що набрала законної сили.
Справа №120/19536/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що довідка про безпосередню участь у бойових діях, видана уповноваженим командиром, є належним і достатнім доказом для підтвердження права на додаткову винагороду, особливо коли вона підтверджується іншими доказами, такими як рапорти про виплату доплати. Суд зазначив, що формальні недоліки в документах не повинні позбавляти військовослужбовця права на винагороду, якщо фактична участь у бойових діях підтверджується іншими доказами. Важливо, що суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо достатності довідки для підтвердження права на виплати, а також неприпустимість покладання на військовослужбовця відповідальності за недоліки в організації документообігу у військовій частині. Суд акцентував увагу на тому, що держава не може відмовляти у виплатах, якщо існують законодавчі норми, які їх передбачають, і особа відповідає встановленим умовам.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов військовослужбовця.
Справа №160/31314/24 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) щодо відсутності порушення позивачем черговості здобуття освіти.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що право на освіту гарантоване Конституцією України та Законом України “Про освіту”, і ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Суд зазначив, що позивач не отримував диплом бакалавра, а отже, здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий рівень повної загальної середньої освіти, що відповідає положенням ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту”. Суд також врахував попередній висновок Верховного Суду у справі № 200/5372/24, де було зазначено, що послідовність здобуття освіти передбачає, що бакалаврський рівень є вищим за повну загальну середню освіту, і особа вважається такою, що здобула вищу освіту, лише після отримання відповідного диплома. Суд наголосив, що оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавра, його вступ для здобуття фахової передвищої освіти не є порушенням послідовності здобуття освіти.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, зобов’язавши Міністерство освіти і науки України внести відповідні зміни до ЄДЕБО та стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати.
Справа №620/14859/21 від 06/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Чернігівської міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки місце розташування земельної ділянки, на яку претендувала позивачка, не відповідає містобудівній документації, а саме Генеральному плану міста Чернігова та Тимчасовому порядку використання території міста, оскільки вона знаходиться в зоні Р-2, призначеній для ландшафтно-рекреаційних цілей, а не для житлової забудови. Суд зазначив, що попередні судові рішення у цій справі були скасовані, і при новому розгляді суди врахували всі обставини та докази, встановивши невідповідність місця розташування ділянки вимогам містобудівної документації. Також, суд відхилив посилання на інші судові справи, оскільки вони стосуються інших правовідносин та обставин. Суд погодився з відмовою апеляційного суду у виправленні описки, оскільки заявлені виправлення фактично змінювали суть судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/438/23 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який, на його думку, мав право на її отримання за участь у заходах з національної безпеки і оборони.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для вирішення питання про правомірність бездіяльності військової частини необхідно встановити, чи дійсно позивач брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Суд також вказав на необхідність дослідження документів, які підтверджують участь позивача у зазначених діях та заходах, зокрема, бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командирів, а також звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відповідям на адвокатські запити представника позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини щодо наявності обов`язкових документів таких як журнал бойових дій або постова відомість та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Суд касаційної інстанції також зазначив, що для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають Накази №392-АГ і № 628-АГ.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №440/7449/24 від 07/11/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, а також зобов’язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням актуального прожиткового мінімуму.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що позивач не виконав усіх необхідних дій для своєчасного надсилання апеляційної скарги через підсистему “Електронний суд”, а саме не підписав та не відправив скаргу до суду після її надсилання сторонам. Крім того, суд вказав, що позивач не скористався можливістю перевірити доставку та реєстрацію скарги в суді протягом тривалого періоду, що свідчить про недобросовісне ставлення до своїх процесуальних обов’язків. Суд підкреслив, що поновлення строку на оскарження не є обов’язком суду, а залежить від оцінки обставин та доказів, наданих сторонами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №464/755/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь Львівської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову Львівської міської ради, мотивуючи це тим, що спірні кошти є податковим боргом фізичної особи, а відносини у сфері справляння податків регулюються Податковим кодексом України. Суд зазначив, що податковий борг має бути підтверджений податковим повідомленням-рішенням та/або податковою вимогою, а не довідками податкової служби. Крім того, суд підкреслив, що Львівська міська рада не є контролюючим органом, уповноваженим звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу, оскільки такими повноваженнями наділені виключно податкові органи в порядку адміністративного судочинства. Суд касаційної інстанції також вказав, що не може переоцінювати докази у справі, оскільки це є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Львівської міської ради без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду – без змін.
Справа №521/6373/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони дійшли передчасних висновків про неукладеність договору купівлі-продажу квартири від 06 квітня 2021 року. Суди не встановили обставин на спростування належності підпису позивачу на цьому договорі, зокрема, не була ініційована судова почеркознавча експертиза. Суд зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд позбавлений можливості встановлювати нові обставини. Також, суди попередніх інстанцій не вжили всіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, не сприяли учасникам процесу в реалізації їхніх процесуальних прав та не використали всіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №759/8648/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це пропуском строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що відповідач не був належним чином повідомлений про рішення суду першої інстанції про відмову в перегляді заочного рішення, а апеляційну скаргу подав невдовзі після того, як дізнався про це рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень. ВС наголосив, що забезпечення апеляційного оскарження має ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, а пропуск строку був зумовлений діями суду першої інстанції, який не надіслав копію ухвали вчасно. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо забезпечення правової визначеності та ефективного захисту прав. Враховуючи, що відповідач не зволікав з поданням апеляційної скарги після отримання інформації про рішення, ВС визнав причини пропуску строку поважними.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №199/9947/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову Дніпровської міської ради, мотивуючи це тим, що відповідачі є добросовісними набувачами, оскільки на момент придбання земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей про право комунальної власності на неї, і вони правомірно покладалися на дані цього реєстру. Крім того, суд врахував, що відповідачі сплатили значну суму земельного податку, і витребування ділянки без компенсації покладе на них надмірний індивідуальний тягар, що порушить справедливий баланс між інтересами суспільства та правом відповідачів на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що позивач не спростував добросовісність відповідачів і їхню об’єктивну неможливість виявити належність майна до комунальної власності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають практиці Верховного Суду щодо захисту прав добросовісних набувачів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/18069/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме 145/1000 частки квартири.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 ЦК України, які стосуються віндикації майна. Суди не дослідили належним чином доводи позивача про те, що спірна частка квартири вибула з його власності поза його волею, зокрема, чи дійсно позивач підписував довіреність, на підставі якої було відчужено майно. Суди не надали належної оцінки доказам, які могли підтвердити або спростувати факт підписання довіреності позивачем, таким як відомості про перетин кордону та розбіжності в копіях паспорта. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є витребування майна з чужого незаконного володіння, а не визнання права власності, і що суди мали перевірити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №638/9300/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та її витребування з чужого незаконного володіння, оскільки позивачка вважала, що укладала договір довічного утримання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що на момент укладення договору дарування вона помилялася щодо природи правочину та його правових наслідків. Суд врахував, що сам по собі похилий вік позивачки, її стан здоров’я та проживання у спірній квартирі не є достатніми підставами для визнання договору недійсним, якщо не доведено, що на момент укладення договору її волевиявлення було дефектним через помилку. Суд також зазначив, що зміна ставлення до договору після його укладення не свідчить про наявність помилки на момент його укладення. Крім того, суди взяли до уваги, що позивачка не надала медичних документів, які б підтверджували її потребу у сторонньому догляді на момент укладення договору дарування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/1463/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи, винної у вчиненні злочину, коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від цього злочину.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який вважав, що витрати на лікування потерпілого має відшкодувати страхова компанія в межах договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. ВС наголосив, що метою такого страхування є захист майнових інтересів третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участю застрахованого транспортного засобу. ВС підкреслив, що стаття 1206 ЦК України прямо передбачає обов’язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого, і цей обов’язок не може бути перекладений на страхову компанію. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду, які підтверджують цей підхід. ВС вказав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на лікування винною особою.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення з винної особи коштів на лікування потерпілого.
Справа №752/18509/16-ц від 05/11/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому листі у зв’язку з укладенням договору факторингу.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви про заміну стягувача, оскільки вважали, що строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплив, і заявник не просив його поновити. Апеляційний суд відхилив посилання заявника на пункт 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження”, який передбачає переривання строків на період воєнного стану, помилково вважаючи, що ця норма не застосовується до даних правовідносин. Верховний Суд не погодився з таким висновком апеляційного суду, вказавши, що пункт 10-2 не містить обмежень щодо застосування лише до громадян країни-агресора. Крім того, апеляційний суд не надав жодної оцінки доводам апеляційної скарги іншої сторони (боржника).
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №522/8204/20 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що гараж на спірній ділянці є власністю третьої особи, яка не була залучена до участі у справі, а також невірно застосував норми матеріального права щодо переходу прав на земельну ділянку при набутті права власності на нерухоме майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні спору необхідно враховувати розмір часток кожного зі співвласників у нерухомому майні та забезпечувати вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном. Оскільки власник гаража не був залучений до справи, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про те, що гараж є об’єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у встановленому законом порядку.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши мотивувальну частину.
Справа №175/3823/23 від 05/11/2025
Предмет спору – усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд невірно застосував положення Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, оскільки не було встановлено сукупності обставин, необхідних для застосування пункту “b” частини першої статті 7 цієї Конвенції, а саме: проживання дитини в іншій державі не менше одного року після того, як батько дізнався про її місцезнаходження, відсутність вимоги про повернення дитини протягом цього періоду та адаптація дитини до нового середовища. Суд врахував, що компетентний суд Естонії відмовив у задоволенні заяви батька про повернення дитини в Україну, а українські суди відмовили у визнанні дій матері щодо переміщення та утримання дитини незаконними. Також, суд підкреслив, що за відсутності неправомірного переміщення або утримання дитини, юрисдикція у справі має визначатися відповідно до звичайного місця проживання дитини згідно з пунктом 1 статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року. Враховуючи, що на момент розгляду справи дитина проживала в Естонії, суд дійшов висновку про відсутність юрисдикції українських судів у даному спорі.
Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Справа №361/10355/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, а відсутність договору іпотеки між первісним кредитором і боржником не є безумовною підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Суд також зазначив, що позивач не довів, що оспорюваний договір перешкоджає йому набути право власності на земельну ділянку, придбану на електронних торгах. Суд врахував, що позивач не оспорює договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого банк набув право власності на землю. Суд також зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки визнання недійсним договору про відступлення права вимоги не відновить автоматично його право на оформлення власності на землю. Суд підкреслив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а не ініціювання спорів, які не призводять до такого захисту.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/17645/23-ц від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики, відсотків за користування позикою, штрафу, пені та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не розглянув клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи для з’ясування, чи дійсно підпис у договорі позики належить відповідачу, що є важливим для встановлення обставин справи. Суд наголосив, що з огляду на заперечення відповідача щодо факту укладення договору позики, призначення експертизи було необхідним для справедливого вирішення спору, оскільки суд самостійно не може встановити цей факт без спеціальних знань. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не вжив всіх заходів для повного та всебічного розгляду справи, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та до формального підходу під час вирішення цього спору. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення особі права на судовий захист та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
