1. Предметом спору є зобов’язання фермерського господарства повернути підприємству переданий на зберігання ячмінь, а також відшкодування збитків і сплата штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вказав на те, що суди не врахували, що позивач не є стороною договору зберігання між попереднім власником зерна та фермерським господарством, і тому вимоги щодо переоформлення товару за цим договором не є обов’язковими для позивача. Суди мали з’ясувати обставини фактичної передачі зерна позивачу за договором поставки та подальшої передачі на зберігання відповідачу, а також надати оцінку доказам, які підтверджують ці обставини, зокрема договору поставки, видатковій накладній, акту приймання-передачі та договору зберігання. Також, суди не врахували суперечливу поведінку третьої особи щодо питання переходу права власності на зерно до позивача. **** Суд касаційної інстанції послався на власну попередню практику, зазначивши, що вирішальне значення має обставина, чи набув позивач права власності на товар, який знаходиться на зберіганні у відповідача.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зобов’язання повернути ячмінь та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині стягнення збитків і штрафу залишив рішення без змін.