1. Предметом спору є законність наказу Міністерства юстиції України (Мін’юст) про скасування реєстраційних дій щодо зміни відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі, вважаючи спір приватноправовим, оскільки позивачі оскаржують наказ Мін’юсту з процедурних підстав, а саме порушення їхнього права на участь у розгляді скарги Служби безпеки України (СБУ), відсутність у СБУ повноважень на подання скарги на момент її подання та порушення строків на подання скарги. Суд наголосив, що необхідно розрізняти спори про законність рішень Мін’юсту, прийнятих за результатами розгляду скарг на реєстраційні дії, коли предметом спору є процедурні питання, які належать до адміністративної юрисдикції, та спори про законність самих реєстраційних дій державних реєстраторів, коли предметом спору є правомірність внесення змін до ЄДР щодо корпоративних прав, які можуть належати до господарської юрисдикції. Суд також зазначив, що перевірка дотримання принципів належної адміністративної процедури здійснюється адміністративним судом та є складовою контролю за законністю індивідуального адміністративного акта. **:** Суд відступив від попередньої практики, зазначивши, що у подібних спорах, де оскаржується рішення Мін’юсту з процедурних питань, спір належить до адміністративної юрисдикції, навіть якщо це опосередковано впливає на приватні інтереси позивачів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
