1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за збут наркотичних речовин, а також питання правильності призначення покарання та наявності провокації злочину.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, а скаргу захисника залишив без задоволення, мотивуючи це наступним:
* Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про відсутність провокації злочину з боку правоохоронних органів, оскільки у них вже була інформація про причетність засудженого до збуту наркотиків, а його заперечення щодо продажу були пов’язані лише з відсутністю наркотичної речовини та порядком оплати.
* Відмова апеляційного суду в допиті свідка не вплинула на можливість сторони захисту обґрунтувати свою позицію, оскільки факт придбання наркотиків для подальшого збуту не заперечувався.
* Суд не знайшов підстав для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки корисливий мотив не був доведений стороною обвинувачення.
* : Суд погодився з доводами прокурора щодо неправильного застосування частини 4 статті 70 КК, оскільки суд першої інстанції не визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів, що є порушенням імперативних вимог закону.
* Апеляційний суд не виправив помилку суду першої інстанції та не навів своїх суджень щодо аргументів сторони захисту в цій частині, що є порушенням вимог статті 419 КПК.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.