Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Петеджиєв і Бондар проти України*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув дві заяви, що стосувалися довічного ув’язнення в Україні без можливості звільнення. Заявники стверджували, що їхні вироки порушують статтю 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Суд встановив порушення статті 3 за період до 3 березня 2023 року, оскільки до цієї дати не існувало чіткого механізму перегляду довічних вироків для оцінки того, чи є подальше ув’язнення виправданим. Однак Суд визнав, що новий механізм, запроваджений 3 березня 2023 року, надає реальну можливість для перегляду, що робить скарги після цієї дати неприйнятними. Суд також відхилив скаргу про те, що новий механізм порушує статтю 14 (дискримінація) у поєднанні зі статтею 3, визнавши її необґрунтованою. Зрештою, Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, заподіяну заявникам.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** Коротко описує, як справа була передана до Суду.
* **Факти:** Ідентифікує заявників і підсумовує їхні скарги.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Пояснює, що Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Оскаржуване порушення статті 3:** Цей розділ становить основу рішення. У ньому повторюються усталені принципи Суду щодо довічних вироків, підкреслюючи, що такі вироки повинні бути скорочуваними як *de jure*, так і *de facto*. Він посилається на попередні справи проти України, зокрема *Пєтухов проти України (№ 2)* та *Медвідь проти України*, які стосувалися подібних питань. Суд визнає, що ситуація невизначеності щодо перегляду довічних вироків зберігалася до 3 березня 2023 року, коли запрацював новий механізм умовно-дострокового звільнення.
* **Решта скарги:** Розглядає аргумент заявника про те, що новий механізм умовно-дострокового звільнення порушує статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 3. Суд відхиляє цю скаргу як явно необґрунтовану, посилаючись на свої висновки у справі *Медвідь*.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
* **Додаток:** Містить перелік заяв, включаючи такі деталі, як імена заявників, дати народження та дати їхніх довічних вироків.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Порушення статті 3 (до 3 березня 2023 року):** Найважливішим аспектом цього рішення є підтвердження того, що до 3 березня 2023 року Україна не мала належного механізму перегляду довічних вироків, що призвело до порушення статті 3 Конвенції.
* **Прийняття нового механізму (після 3 березня 2023 року):** Суд визнає, що новий механізм умовно-дострокового звільнення, який повністю запрацював 3 березня 2023 року, надає реальну можливість довічно ув’язненим переглянути свої вироки. Це важливий момент, оскільки він свідчить про те, що Україна вжила заходів для вирішення системної проблеми, виявленої в попередніх справах.
* **Відхилення скарги за статтею 14:** Відхилення Судом аргументу про те, що новий механізм є дискримінаційним, також заслуговує на увагу. Суд підкреслює, що держави мають свободу вибору власних систем кримінального правосуддя і що підхід заміни довічного ув’язнення перед умовно-достроковим звільненням є прийнятним.
* **Відсутність додаткової компенсації:** Рішення не присуджувати додаткову компенсацію, окрім встановлення порушення, узгоджується з підходом Суду в аналогічних справах.
Це рішення важливе для України, оскільки воно визнає кроки, зроблені для вирішення проблеми невідбутих довічних вироків, а також підкреслює необхідність постійної пильності у забезпеченні ефективного впровадження нового механізму перегляду та відповідно до принципів Конвенції.
