Справа №761/26593/22 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за державну зраду, а саме за надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, зокрема, покази свідків, письмові докази (витяги з реєстрів, протоколи огляду вебсайтів та відеохостингів, копії документів), які підтверджують вину особи в державній зраді. Суд зазначив, що кримінальне провадження розглядалося в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, але з обов’язковою участю захисника, і всі процесуальні права обвинуваченого були дотримані. Суд також врахував, що повідомлення про підозру було вручено у спосіб, передбачений КПК, включаючи публікацію в засобах масової інформації та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Суд наголосив, що можливість оскарження вироку залишається відкритою для засудженого у випадку наявності поважних причин для поновлення строків оскарження. Суд також зазначив, що здійснення спеціального досудового розслідування стосовно особи, яка постійно перебувала на тимчасово окупованій території України, відповідає приписам КПК та не свідчить про порушення гарантій щодо заборони дискримінації.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №380/7820/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що дотримання строків оскарження є важливим для забезпечення правової визначеності. Несплата судового збору через відсутність коштів не є об’єктивною та непереборною обставиною, а є суб’єктивною причиною, за яку відповідає суб’єкт владних повноважень. Повернення апеляційної скарги не дає права на її подання у будь-який час без урахування процесуальних строків. Суд також підкреслив, що всі учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов’язки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/22951/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення відсоткового розміру пенсії та припинення виплати доплати і індексації пенсії.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що підставою для перерахунку пенсії є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, а Кабінет Міністрів України має право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій. Суд вказав, що виплата щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713, не здійснюється, якщо пенсія переглядалася після 01.03.2018 відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону №2262-XII, і такий перегляд перевищив розмір доплати. Також суд зазначив, що перерахунок пенсії у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму є підставою для припинення виплати індексації, передбаченої Постановами №118, №168. Водночас, суд зауважив, що апеляційний суд не надав оцінку доводам позивача щодо зменшення відсоткового розміру раніше призначеної пенсії та не встановив періоди, за які було здійснено перерахунок пенсії та періоди, за які позивач просить здійснити індексацію. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість встановлення дійсних обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/16298/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення пені у розмірі 8 189 467,43 грн за неналежне виконання ТОВ “ФТД-Ритейл” зобов’язань за договором про надання комплексних послуг зі складської логістики.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію, що розмір пені, нарахованої ТОВ “Заммлер Україна”, перевищує встановлений законом ліміт. Суд зазначив, що хоча сторони вільні визначати розмір пені в договорі, він не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, як це передбачено Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та статтею 343 ГК України. Суд відхилив аргументи ТОВ “Заммлер Україна” про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 231 ГК України, вказавши, що усталена практика вимагає дотримання законодавчих обмежень щодо розміру пені. Суд також врахував, що ГК України втратив чинність. Крім того, суд визнав обґрунтованим часткове відшкодування витрат ТОВ “ФТД-Ритейл” на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 15 000 грн, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Заммлер Україна” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/4379/20 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування пені на податковий борг підприємства в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
2. Суд першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що всі нарахування пені були здійснені до порушення провадження у справі про банкрутство, і жодні нарахування не проводились у період дії мораторію. Верховний Суд не погодився з цими висновками, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставини справи, зокрема, чи було підтверджено статус контролюючого органу як конкурсного кредитора у справі про банкрутство та чи було підтверджено розмір грошових вимог до Товариства. ВС наголосив, що Закон про банкрутство передбачає певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора. ВС вказав, що суди не дослідили, чи було прийнято судове рішення за результатами розгляду заяви контролюючого органу про визнання грошових вимог до боржника в межах справи про банкрутство. ВС підкреслив, що встановлена законом заборона щодо нарахування пені під час мораторію стосується невиконання зобов’язань, термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов’язання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/26766/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС зареєструвати ці податкові накладні.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що податковий орган не конкретизував, які саме аспекти господарських операцій викликають сумніви, що унеможливило надання обґрунтованих пояснень платником податків. Суд вказав, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій вимагає від контролюючого органу чіткого зазначення, які саме документи необхідно надати для спростування сумнівів. Також, суд підкреслив, що контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій на предмет їх реальності на стадії вирішення питання про реєстрацію податкових накладних. Суд врахував, що надані позивачем документи відповідають вимогам законодавства до первинних документів, а відповідач не виконав обов’язок доказування, передбачений статтею 77 КАС України. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що унеможливило надання обґрунтованих пояснень щодо відповідних господарських операцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/17052/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивачка не надала достатніх доказів спільного проживання з померлим чоловіком як сім’я без реєстрації шлюбу, наявності спільного бюджету та ведення спільного господарства. Суд зазначив, що показання свідків недостатні для підтвердження наявності сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України. Також, відсутність в договорі купівлі-продажу квартири вказівки на шлюбні відносини або спільну сумісну власність стала одним з аргументів суду. Оскільки вимога про визнання майна спільною сумісною власністю є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю, у задоволенні якої було відмовлено, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення і похідних вимог. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що для встановлення факту спільного проживання необхідно враховувати сукупність ознак, включаючи спільний побут, бюджет, витрати та взаємні права й обов’язки, притаманні подружжю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/415/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення працівника оперативно-диспетчерської служби щодо відмови в обслуговуванні виклику швидкої допомоги та відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасного надання медичної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення диспетчера, який не переадресував виклик за належністю, а надав додатковий номер телефону, що суперечить нормам законодавства про екстрену медичну допомогу. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що для відшкодування майнової шкоди необхідний причинно-наслідковий зв’язок між діями диспетчера та смертю батька позивачки, який не було доведено. Щодо моральної шкоди, суд врахував душевні страждання позивачки через неправомірні дії диспетчера, але зменшив розмір компенсації до 5 тис. грн, вважаючи його розумним і справедливим. Також, касаційний суд підкреслив, що за відсутності клопотання від відповідача, суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, але може застосувати критерії співмірності та пропорційності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №727/69/25 від 23/10/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи організованою групою).
У цій справі Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, залишаючи касаційні скарги захисника та засудженого без задоволення. Фактично, суд касаційної інстанції підтримав вирок апеляційного суду, вважаючи його обґрунтованим і законним. Аргументи захисту та засудженого, наведені в касаційних скаргах, не переконали Верховний Суд у необхідності скасування чи зміни рішення апеляційного суду. Суд, ймовірно, ретельно перевірив матеріали справи, докази та дотримання норм процесуального права, перш ніж дійти висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг. Таким чином, вирок апеляційного суду залишився чинним, а засуджений має відбувати покарання, призначене цим вироком.
Суд ухвалив: касаційні скарги захисника та засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №208/13022/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є законність окремої ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, на яку подано касаційну скаргу ОСОБА_6.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Для надання повної інформації необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, а окрему ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2025 року скасувати.
Справа №902/575/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів приватизації, рішення виконкому та договору купівлі-продажу частки громадського будинку.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині вимог, оскільки вони стосувалися спору, який не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а саме оскарження результатів приватизації. Суд зазначив, що спори щодо приватизації державного чи комунального майна розглядаються за правилами адміністративного судочинства. В іншій частині, щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету та недійсним договору купівлі-продажу, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, конкретні мотиви скасування в тексті вступної та резолютивної частин не наводяться, але можна припустити, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, що і стало підставою для скасування їх рішень.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, закрив касаційне провадження в частині вимог щодо оскарження результатів приватизації та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншій частині вимог.
Справа №160/13351/22 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою фізичної особи на рішення суду першої інстанції щодо стягнення податкового боргу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційна скарга була подана з пропуском встановленого строку, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що особа вважається належним чином повідомленою про рішення суду першої інстанції з моменту проставлення поштової відмітки про відсутність адресата за зареєстрованим місцем проживання, і саме з цього моменту починається перебіг строку на апеляційне оскарження. Суд також підкреслив, що дотримання строків оскарження є важливим для забезпечення юридичної визначеності, а учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, включаючи своєчасне звернення до суду зі скаргою. Суд касаційної інстанції не оцінював суть спору щодо податкового боргу, оскільки предметом оскарження була лише ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №600/3516/24-а від 20/10/2025
1. Предметом спору є відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці та наданні довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що на момент звернення позивача із заявою про видачу довідки (20 червня 2024 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України №481, яка встановлювала фіксовану розрахункову величину для обчислення грошового забезпечення (1762 грн), а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Суд наголосив, що нормативно-правові акти діють перспективно, тобто з моменту набрання чинності, і не мають зворотної сили. Отже, оскільки постанова №481 була чинною на момент відмови у видачі довідки, відповідач діяв правомірно. Суд також зазначив, що у разі незгоди з нормативно-правовим актом, його слід оскаржувати в судовому порядку, а не вимагати індивідуального перерахунку від суб’єктів владних повноважень, які діяли відповідно до цього акта.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/31759/23 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Волинській області щодо завищення бюджетного відшкодування ПДВ та відмови у його наданні.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині протиправності податкових повідомлень-рішень щодо завищення бюджетного відшкодування та часткової відмови у його наданні, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість доводів податкового органу. Водночас, ВС скасував рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо одного з податкових повідомлень-рішень та направив цю частину на новий розгляд до апеляційної інстанції, вказуючи на необхідність більш ретельного дослідження обставин справи. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не вказавши при цьому жодних мотивів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо частини позовних вимог та направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду в іншій частині.
Справа №376/3844/24 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді щодо відмови у визнанні особи потерпілою у кримінальному провадженні.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки відповідно до норм КПК, а саме статей 307, 309 та 392, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги про визнання особи потерпілою не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Суд зазначив, що право на апеляційний перегляд, гарантоване Конституцією, стосується перегляду справи по суті, а не кожного окремого процесуального рішення. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, яка допускає певні обмеження права на доступ до суду, якщо такі обмеження є пропорційними та переслідують легітимну мету. Суд підкреслив, що апеляційний суд діяв правомірно, відмовивши у відкритті провадження, оскільки оскаржуване рішення не підлягає апеляційному оскарженню згідно з чинним КПК.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження – без зміни.
Справа №380/16270/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про звільнення позивача з посади начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності звільнення позивача, оскільки роботодавець не довів систематичного невиконання позивачем своїх обов’язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Суд зазначив, що для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту повторного порушення трудової дисципліни після застосування дисциплінарного стягнення. Водночас, Верховний Суд не погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо поновлення позивача на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів, оскільки, згідно зі статтею 235 КЗпП України, працівник має бути поновлений на попередній роботі, тобто на посаді начальника відділу містобудування та архітектури. Суд також вказав на помилкове посилання судів попередніх інстанцій на нерелевантну судову практику. Щодо стягнення середнього заробітку, Верховний Суд визнав, що суди попередніх інстанцій невірно розрахували суму, оскільки не дослідили склад доходів позивача за останні два місяці перед звільненням та невірно визначили період для розрахунку.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення на посаді, вказавши поновити позивача на посаді начальника відділу містобудування та архітектури, а в частині стягнення середнього заробітку направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/36202/21 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з висновками податкового органу про заниження підприємством фінансового результату до оподаткування. Суд зазначив, що підприємство не надало достатніх доказів реальності здійснення господарської операції з поставки товару, а надана видаткова накладна не містила всіх обов’язкових реквізитів первинного документа. Суд також врахував, що підприємство не надало пояснень та доказів щодо транспортування товару з місця його імпорту до місця поставки покупцю. Суд підкреслив, що наявність або відсутність окремих документів не є визначальним фактором, але у даному випадку сукупність обставин, включаючи відсутність належних транспортних документів та недоліки у видатковій накладній, ставлять під сумнів реальність господарської операції. Суд касаційної інстанції наголосив, що не має права переоцінювати обставини справи, а лише перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/167/25 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд, задовольняючи позов, наголосив на тому, що Комісія, як спеціально уповноважений орган, зобов’язана діяти в межах закону та дотримуватися затверджених нею процедур, щоб забезпечити об’єктивність і прозорість конкурсу. Суд вказав, що рішення ВККС не містять достатньої мотивації щодо виставлених оцінок за практичні завдання, що унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання. Суд підкреслив, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання чітко визначають елементи, що підлягають оцінюванню, та кількість балів за кожен елемент, тому оцінювання має здійснюватися шляхом перевірки кожного елемента. Суд також зазначив, що відсутність деталізації в оцінюванні може викликати сумніви щодо справедливості та об’єктивності процесу. Суд врахував, що ненабрання позивачем мінімального прохідного балу є підставою для припинення участі в конкурсі, однак такі обставини потребують доведення, чого ВККС не зробила. Суд також наголосив на необхідності дотримання принципу належного врядування, який передбачає прозорість і ясність дій державних органів.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККС в частині, що стосується позивача, та зобов’язав ВККС повторно оцінити практичні завдання позивача з урахуванням Методичних вказівок.
Справа №947/31940/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пожежею в орендованому приміщенні.
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши майнову шкоду, неустойку та моральну шкоду, вважаючи доведеною вину відповідача у пожежі та наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками позивача. Апеляційний суд скасував рішення в частині стягнення неустойки, оскільки договір оренди було продовжено, та зменшив розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини відповідача та наявності підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди, враховуючи надані докази та їх оцінку судами. Суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача про неналежність доказів та порушення правил юрисдикції, підкресливши, що договір оренди укладався між фізичною особою та ФОП, а подальша реєстрація позивача як ФОП не змінює суті правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, – без змін.
Справа №553/173/22 від 20/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо особи, засудженої за вчинення умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України).
У цій резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду. Судді обмежились лише вказівкою на те, що повний текст постанови буде проголошено пізніше. Відповідно, наразі неможливо дізнатися, якими саме аргументами керувався Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій та відхиляючи касаційні скарги захисника та представника потерпілої. Аналіз буде можливий після оголошення повного тексту рішення.
Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок суду першої інстанції та апеляційного суду щодо засудженого, а касаційні скарги захисника та представника потерпілої – без задоволення.
Справа №922/4793/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення судом першої інстанції позовної заяви банку до поручителів у зв’язку з порушенням правил об’єднання позовних вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позовні вимоги банку до поручителів є однорідними, оскільки випливають з однієї генеральної кредитної угоди, хоч і забезпечені різними договорами поруки; при цьому, правові підстави позову є однаковими для всіх поручителів. Суд касаційної інстанції зазначив, що об’єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та ефективніше захистити порушене право. Суд також вказав, що обсяг доданих до позовної заяви доказів не є визначальним фактором для вирішення питання про порушення правил об’єднання позовних вимог. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про неповідомлення його про розгляд справи, оскільки матеріали справи підтверджують належне повідомлення відповідача через систему “Електронний суд”. Крім того, суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №367/252/24, в якій зазначено, що ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/5264/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу частково та скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що суди не повно та всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, не було належним чином з’ясовано, чи дійсно дії відповідача (АМК) порушували права та законні інтереси позивача. Суди не надали оцінку всім доказам, поданим сторонами, та не встановили, чи було дотримано процедуру прийняття рішення АМК. Крім того, суди не врахували специфіку антимонопольного законодавства при розгляді справи. Для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи мало місце порушення конкуренційного законодавства, та чи вплинуло рішення АМК на господарську діяльність позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Справа №373/1293/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої, як він стверджує, незаконними діями органів прокуратури та суду під час кримінального переслідування.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, є держава Україна, а не окремі органи, через які вона діє, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду. Суд вказав, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позову через те, що позивач не залучив до участі у справі як співвідповідачів Київську обласну прокуратуру та Печерський районний суд міста Києва. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд проігнорував попередні вказівки Верховного Суду у цій же справі, зроблені при скасуванні попереднього рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не переглянув справу по суті позовних вимог, обмежившись формальним посиланням на неналежного відповідача, і не мотивував відхилення аргументів апеляційної скарги щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Суд також зазначив, що апеляційний суд не обмежений у розгляді питання залучення третіх осіб, якщо при перевірці встановлених судом першої інстанції обставин прийде до висновку, що рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки, та без їх участі неможливо забезпечити повний та справедливий розгляд справи.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №759/19079/22 від 23/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна, набутого за час спільного проживання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання з померлим чоловіком однією сім’єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу протягом зазначеного періоду, а також не довела, що спірна квартира була придбана за спільні кошти та з метою створення спільної сумісної власності. Суд врахував, що на момент придбання квартири чоловік зазначив у договорі купівлі-продажу, що не перебуває у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах і купує квартиру у особисту приватну власність. Крім того, суд зазначив, що надані позивачкою фотографії, квитанції та інші документи не доводять факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю. Суд також взяв до уваги, що чоловік до певного часу перебував в офіційному шлюбі з іншою жінкою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/23679/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно малолітньої дочки, призначення опікуна та визначення місця проживання дитини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у позбавленні батьківських прав, вказуючи на те, що апеляційний суд не повно встановив фактичні обставини справи та не врахував найкращі інтереси дитини. Зокрема, апеляційний суд не перевірив наявність реального інтересу батька до дитини, не надав належної оцінки доказам, що свідчать про ухилення батька від виконання батьківських обов’язків, і не врахував думку дитини щодо небажання спілкуватися з батьком. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами дитини та батьків. Також суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не зазначив мотивів прийняття чи відхилення доказів, наданих сторонами, та не встановив, чи забезпечить рішення суду дотримання найкращих інтересів дитини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №243/2721/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення від останнього набувача, оскільки первинне надання цієї ділянки у власність було здійснено з порушенням земельного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що первинне надання земельної ділянки було здійснено з порушенням вимог статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки громадянка вже використала своє право на безоплатну приватизацію землі; враховуючи, що ділянка вибула з володіння держави поза її волею на підставі незаконного рішення державного органу, суд послався на статтю 388 Цивільного кодексу України, яка регулює витребування майна від добросовісного набувача. Суд врахував, що після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій набрав чинності Закон України № 4292-ІХ, який посилює захист прав добросовісного набувача та має ретроспективну дію. Оскільки суди попередніх інстанцій не досліджували питання добросовісності останнього набувача з урахуванням положень нового закону, Верховний Суд вирішив, що необхідно направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для з’ясування цих обставин. Суд наголосив, що він є судом права, а не факту, і не може самостійно встановлювати обставини справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині витребування земельної ділянки та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду для з’ясування обставин добросовісності набувача з урахуванням положень Закону України № 4292-ІХ.
Справа №755/1235/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для цілей спадкування.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що встановлення факту проживання однією сім’єю заявницею зі спадкодавцем необхідне для вирішення питання про набуття права на спадкування, а оскільки Київська міська рада та Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація заперечують проти заявлених вимог, існує спір про право на спадкове майно. В таких випадках, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, справа не може розглядатися в порядку окремого провадження, а має вирішуватися в позовному провадженні, де всі зацікавлені сторони мають можливість повноцінно реалізувати свої процесуальні права. Суд також послався на те, що заявниця не позбавлена права звернутися до суду з позовом у порядку загального позовного провадження. Суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишив заяву ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 без розгляду.
Справа №761/22716/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що вимога про знесення самочинного будівництва є вимогою немайнового характеру, оскільки об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій оцінці, і вирішення спору не вплине на склад майна позивачки. Суд врахував, що позивачка звернулася до суду з позовом до тридцяти відповідачів, які володіють квартирами у багатоквартирному будинку, і вимога про знесення будівлі пред’явлена до всіх відповідачів одночасно. Суд зазначив, що пред’явлення окремих позовів з тотожними вимогами до інших відповідачів є неможливим, тому судовий збір повинен сплачуватися, виходячи з однієї позовної вимоги. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими у разі пред’явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо, але у даній справі вимога єдина.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №947/8909/20 від 22/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності на гараж, знесення самовільно збудованого паркану та визнання незаконним рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що будівництво було здійснено без належних правових підстав, або що відповідач зруйнував чи зайняв майно, яке належало позивачці або було частиною спільної прибудинкової території. Суд зазначив, що позивачка не довела факту порушення її прав відповідачем, а також не надала переконливих доказів на підтвердження своїх вимог щодо незаконності рішення міської ради. Суд також врахував покази свідків, які заперечували існування гаражу за вказаною адресою, та згоду чоловіка позивачки на будівництво паркану. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції, і погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12373/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів громадської організації та поновлення позивача на посаді члена правління.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов ОСОБА_1 до Громадської організації “Експертно-аналітичний центр “Медичний конструктор”. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач не надав доказів набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу постійних членів організації на момент проведення загальних зборів, що ставить під сумнів наявність кворуму при прийнятті рішень. Також, суди встановили, що відповідач не довів факту затвердження правлінням розміру та строків сплати членських внесків, а також не надав доказів належного повідомлення позивача про скликання загальних зборів. Враховуючи неправомочність загальних зборів, рішення про виключення позивача зі складу членів та правління ГО було визнано недійсним, що стало підставою для поновлення його на посаді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/4405/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Тернопільській області щодо ТОВ «Біо-Лан».
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Біо-Лан», вказав на те, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було досліджено первинні документи, які б підтверджували або спростовували доводи податкового органу щодо порушень з боку платника податків. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх доказів у їх сукупності, а також на обов’язку суду надати належну оцінку кожному доказу. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №404/5227/17 від 22/10/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство).
У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Суд вказав лише, що касаційну скаргу прокурора задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови, з якого можна буде зрозуміти аргументи суду, буде проголошено пізніше.
Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/14273/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доводам позивача. Зокрема, судам необхідно було дослідити питання щодо наявності чи відсутності порушень конкуренційного законодавства, врахувати специфіку діяльності Смілянської міської ради та її повноваження, а також з’ясувати, чи дійсно оскаржуване рішення Відділення порушує права та законні інтереси Ради. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, з урахуванням усіх доказів та аргументів сторін. Також, судам слід було надати оцінку правомірності дій Відділення при прийнятті оскаржуваного рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Справа №910/12135/24 від 23/10/2025
Предметом спору є стягнення 4 844 897,40 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при прийнятті такого рішення. Зазвичай, це пов’язано з тим, що суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи, неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, або ж були допущені інші порушення, які вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень. Для більш детального аналізу необхідний повний текст постанови, включаючи мотивувальну частину.
Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та направив справу на новий розгляд.
Справа №910/12875/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 574 143 561,80 грн.
2. У рішенні не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, при скасуванні рішень попередніх інстанцій, Верховний Суд вказує на неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, неповне з’ясування обставин справи або інші порушення, які вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень. У таких випадках, суд касаційної інстанції може вказати на необхідність дослідження певних доказів, надати тлумачення спірних норм права або зобов’язати суди попередніх інстанцій врахувати певні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Оскільки повний текст рішення відсутній, неможливо надати більш конкретний аналіз.
3. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги частково, скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №695/2793/20 від 13/10/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування шкоди, завданої діями посадової особи органу місцевого самоврядування при посвідченні недійсного заповіту.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що позивачу вже було відшкодовано матеріальну шкоду в іншій справі, а повторне стягнення було б подвійним відшкодуванням. Щодо моральної шкоди, суд погодився з частковим задоволенням позову, враховуючи незаконність дій посадової особи, глибину страждань позивача та принципи розумності й справедливості при визначенні розміру компенсації. Суд також зазначив, що для цивільно-правової відповідальності необхідна наявність усіх елементів правопорушення, включаючи шкоду, протиправну поведінку та причинний зв’язок. Доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків Верховного Суду в інших справах були відхилені, оскільки обставини цих справ є різними, і в кожному випадку суди виходили з конкретних обставин і доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №725/4553/24 від 23/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК України (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в умовах воєнного стану).
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційні скарги захисників – без задоволення.
Справа №360/562/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях та зобов’язання нарахувати та виплатити цю винагороду.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що ключовою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, що має бути підтверджено документально. Суд вказав, що Накази Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, хоч і не пройшли державну реєстрацію, підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, а Інструкція №188 не може бути застосована до цих правовідносин. Суд наголосив на необхідності комплексної оцінки доказів, зокрема, рапортів та довідок, що підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях. Також, суд підкреслив, що порушення порядку обміну документами між військовими частинами не може нівелювати право військовослужбовця на отримання винагороди, якщо його участь у бойових діях підтверджується іншими доказами. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів, які б спростовували правомірність вимог позивача, і поклав на відповідача обов’язок доведення правомірності своїх дій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів, залишивши в силі рішення про часткове задоволення позову щодо виплати додаткової винагороди за період з 28 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Справа №225/774/23 від 22/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах) та ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) КК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, однак, залишення вироку та ухвали без змін свідчить про те, що суд не знайшов підстав для їх скасування. Можливо, суд погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, і не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи. Також, можливо, суд врахував тяжкість злочинів, вчинених засудженим, та обґрунтованість призначеного покарання. Більш детальний аналіз можливий після ознайомлення з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Суд вирішив залишити вирок та ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/14273/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ), яким міську раду було визнано винною в антиконкурентних діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що АМКУ, визнаючи рішення міської ради антиконкурентним, застосував законодавство, яке не було чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради, що суперечить принципу незворотності дії законів у часі. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що міській раді інкримінувалася саме дія з прийняття рішення, а не бездіяльність щодо приведення його у відповідність до нового законодавства. Крім того, суди не дослідили питання щодо закінчення строку давності притягнення до відповідальності, встановленого Законом України “Про захист економічної конкуренції”, а також не надали належної оцінки факту попереднього погодження проєкту рішення міської ради з органом АМКУ. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №911/1578/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення прокурором в інтересах держави з ТОВ “Автоспецпром” пені та штрафу за неналежне виконання договору поставки спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що, по-перше, за умовами договору, неустойка за порушення строків поставки товару має сплачуватися на рахунок замовника, а не до Державного бюджету України. По-друге, сплата неустойки до Державного бюджету України не передбачена статтею 29 Бюджетного кодексу України, оскільки ця норма стосується штрафів за податкові, митні, адміністративні правопорушення, а не договірну неустойку. Суд підкреслив, що сторони вільні в укладенні договору та визначенні його умов, і походження коштів з Державного бюджету не є підставою для зміни договірних умов. Суд також зазначив, що висновки Верховного Суду у справі № 911/826/23 не суперечать попереднім висновкам, оскільки в цій справі також зазначено, що неустойка стягується на користь сторони договору, а не третьої особи. Суд відхилив доводи прокурора про наявність різної судової практики та відсутність виключної правової проблеми.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12875/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства на користь товариства компенсації витрат теплової енергії для покриття нормативних втрат при її транспортуванні, 3% річних, інфляційних втрат та збитків.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема не з’ясували, чи було порушено право позивача на отримання компенсації втрат теплової енергії, і якщо так, то яке саме право та в чому полягає його порушення, враховуючи відсутність окремого договору про порядок компенсації таких втрат та можливе врегулювання цього питання умовами іншого договору. Також, суди не дослідили належним чином обставини, пов’язані з нарахуванням вартості компенсації не лише за тепловими мережами, що перебувають у господарському віданні відповідача, але й за мережами, що належать іншим особам. Крім того, суди не перевірили належним чином обґрунтованість розрахунку збитків, зокрема, чи покладено в основу тариф на відшкодування позанормативних втрат тариф на виробництво теплової енергії, а не тариф на її транспортування. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій фактично переклали тягар доведення на відповідача, застосувавши концепцію негативного доказу, що порушує принцип змагальності господарського процесу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/21409/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо повернення надміру сплаченого земельного податку та стягнення відповідної суми з бюджету.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши, що обов’язок сплати земельного податку виникає у власника нерухомості, розташованої на земельній ділянці, незалежно від оформлення права власності чи користування цією ділянкою. Суд зазначив, що платником земельного податку є власник або користувач земельної ділянки, і цей обов’язок виникає з моменту набуття права власності або користування. Податковий кодекс України визначає об’єктом оподаткування саму земельну ділянку, не вимагаючи обов’язкового оформлення права на неї для виникнення обов’язку сплати податку. Оскільки у товариства було у власності нерухоме майно на відповідній ділянці, воно зобов’язане сплачувати податок. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду, які підтверджують цей підхід.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову.
Справа №640/4633/22 від 20/10/2025
1. Предметом спору є відмова Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв’язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов’язаної з пораненням під час виконання обов’язків військової служби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, зокрема, не врахували, що обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності лише протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, передбачене пунктом 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України. Суд також зазначив, що суди не надали належної правової оцінки виду військової служби, яку проходив позивач (строкова), та не врахували спеціальні положення законодавства, що визначають умови виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової служби, зокрема, щодо тримісячного строку після звільнення зі служби, протягом якого настання інвалідності може бути підставою для призначення такої допомоги. Суд наголосив, що суди мають враховувати положення частини шостої статті 16 Закону № 2011-ХІІ у відповідній редакції 2007-2013 років (інвалідність повинна настати під час служби або не пізніше трьох місяців після звільнення, і саме внаслідок відповідних подій у період служби).
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
Справа №990/242/23 від 20/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження дій Вищої ради правосуддя та вимога про стягнення коштів.
На жаль, з наданої частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Невідомо, які саме дії ВРП оскаржувалися, які доводи наводив позивач, і чому суд вирішив відмовити у задоволенні позову. Для аналізу аргументів суду необхідний повний текст рішення. Також, неможливо визначити чи відступає суд від попередньої позиції, оскільки відсутній аналіз справи.
Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.
Справа №200/6795/20-а від 15/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, враховуючи зміну судової практики щодо строків звернення до суду у справах про відшкодування ПДВ, а також не врахував практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права на мирне володіння майном. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав оцінки обставинам щодо наявності або відсутності у Позивача правових підстав на відшкодування означених вище сум бюджетного відшкодування. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування висновків Верховного Суду, з яких справа направлялась на новий розгляд, а також позиції Позивача, яка була чіткою й зрозумілою й полягала у тому, що він не міг знати про зміну сталої практики в бік скорочення строків, а тому не може нести за це відповідальності.
3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/137/25 від 07/10/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
2. Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, ухваливши рішення про тимчасове відсторонення судді, оскільки: (1) рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами, які брали участь в ухваленні; (2) рішення містить посилання на законні підстави для його ухвалення, а саме наявність кримінального провадження щодо судді; (3) ВРП обґрунтовано врахувала ризики, пов’язані з можливим впливом судді на хід розслідування, зважаючи на його посаду та зв’язки; (4) ВРП взяла до уваги необхідність підтримання авторитету судової влади та довіри суспільства до неї, що може бути підірвано у випадку, коли суддя підозрюється у вчиненні тяжкого злочину; (5) ВРП належним чином оцінила матеріали кримінального провадження на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності кримінального діяння. Суд також наголосив, що ВРП не повинна оцінювати обґрунтованість підозри, а лише факт притягнення судді до кримінальної відповідальності.
3. Суд відмовив у задоволенні позову судді про визнання протиправним та скасування рішення ВРП про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
Справа №463/5857/19 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на будинок садибного типу за набувальною давністю.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позивач знала про судовий розгляд, оскільки була його ініціатором, а також не дослідив належним чином матеріали справи та не перевірив наявність виняткових обставин, за яких можливе відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу res judicata. Суд касаційної інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що особа, яка ініціювала судовий розгляд, повинна проявляти інтерес до ходу справи, а ігнорування протягом тривалого періоду часу свідчить про недобросовісну поведінку.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №344/19991/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди у зв’язку з відключенням електропостачання до її квартири.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, виходив з того, що апеляційний суд встановив факт протиправності дій ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» щодо припинення електропостачання до квартири позивачки, що завдало їй моральних страждань, обмежило її побутові умови та призвело до погіршення стану здоров’я. Суд зазначив, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, і що грошова компенсація має бути співмірною з глибиною душевних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості. Також, суд врахував, що позивачка була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого побуту в умовах відсутності електропостачання та відновлення своїх порушених прав. Суд касаційної інстанції наголосив, що позивачка довела факт завдання їй моральної шкоди, і відповідач не довів відсутність протиправності та вини.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та ухвалив нове рішення про стягнення з ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 20 000 грн моральної шкоди.
Справа №466/4563/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державних виконавців щодо відновлення виконавчого провадження та стягнення коштів з боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив скаргу боржника, оскільки державний виконавець відновив виконавче провадження та вчинив дії щодо примусового стягнення коштів без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження та за відсутності виконавчого листа, що є порушенням статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”. Суд зазначив, що скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не є автоматичним відновленням виконавчого провадження, а вимагає окремої постанови про відновлення. Аргументи стягувача про те, що постанова про скасування попередньої постанови про закриття провадження і є по суті відновленням провадження, відхилено. Також, суд не взяв до уваги доводи стягувача про передачу виконавчого листа державному виконавцю особисто, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред’явлення виконавчого листа на момент вчинення оскаржуваних дій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що підставою для задоволення скарги боржника стало саме порушення процедури відновлення виконавчого провадження, а не питання добровільної сплати боргу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №308/12585/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що поширена інформація стосувалася професійної діяльності позивача, який є публічною особою, а тому межі допустимої критики щодо нього є ширшими. Суд зазначив, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, оскільки є суб’єктивною думкою і поглядами, які не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою свобода вираження поглядів охоплює не лише інформацію, яка сприймається позитивно, але й ту, що може ображати, шокувати чи непокоїти. Суд також зазначив, що позивач не довів, що поширена інформація є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, і що вона порушує його особисті немайнові права. Суд підкреслив, що у даній категорії справ відповідач не повинен доводити правдивість оціночних суджень, думок чи переконань, які не можуть бути предметом судового захисту.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/1170/20 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “Центренерго” на користь ПрАТ “Донецькоблгаз” заборгованості у зв’язку з перевищенням річної замовленої потужності за послуги розподілу природного газу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково встановив дату подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, не врахувавши, що клопотання було подано в електронній формі через підсистему “Електронний суд” в межах встановленого строку. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд неправильно ототожнив дату реєстрації клопотання судом з датою його фактичного подання відповідачем через електронну систему. Також, апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2023 у справі № 227/477/21, щодо визначення моменту подання документів в електронній формі. Внаслідок порушення норм процесуального права, апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки додаткова постанова апеляційного суду є похідною від скасованої постанови, її також було скасовано.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №911/1578/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 10 426 594,74 грн з ТОВ “Автоспецпром” на користь держави в особі Міністерства охорони здоров’я України.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Тому я не можу їх навести.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, а також частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №911/1685/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору у справі є стягнення 4 639 036,69 грн з ТОВ “Автоспецпром” на користь держави в особі Міністерства охорони здоров’я України.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і залишив без задоволення касаційну скаргу в частині оскарження на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи їх без змін. Також, суд частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ “Автоспецпром” 10 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в касаційній інстанції. Суд врахував обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, а також обсяг наданих юридичних послуг.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №560/21804/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об’єкти, які, на думку позивача, не є об’єктами оподаткування (огорожа та асфальтова площадка).
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, погодившись з тим, що огорожа та асфальтова площадка не є об’єктами нежитлової нерухомості, а апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що податковий орган правомірно нарахував податок на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де комплекс будівель обліковується за єдиним реєстраційним номером. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що об’єктом оподаткування є саме будівлі та їх складові частини, а не будь-які об’єкти, зареєстровані в реєстрі. Суд підкреслив, що дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є лише одним з джерел інформації, і у разі розбіжностей з документами платника податків, перевага надається останнім. Також, суд зазначив, що податковий орган повинен враховувати інформацію, надану платником податків про наявність у складі комплексу об’єктів, які не є нежитловою нерухомістю, та здійснювати перерахунок податкового зобов’язання.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача.
Справа №710/587/24 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання ОСОБА_8, засудженого за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд врахував тяжкість злочину, наслідки (смерть дитини), характер порушень ПДР, а також думку потерпілої. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позитивні характеристики обвинуваченого не є достатньою підставою для звільнення від реального покарання. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про часткове відшкодування шкоди та про невідповідність дій потерпілого ПДР, оскільки саме засуджений мав можливість запобігти ДТП.
3. Суд ухвалив залишити вирок Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №520/9482/22 від 14/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення позивача зі служби цивільного захисту у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту через невихід на службу.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підкресливши, що в умовах воєнного стану, невихід на службу без поважних причин є грубим порушенням службової дисципліни, що є несумісним з подальшим проходженням служби цивільного захисту. Суд зазначив, що позивач систематично не з’являвся на службі, фактично самоусунувшись від виконання службових обов’язків під час воєнного стану, що свідчить про систематичне невиконання умов контракту. Суд врахував свою попередню правову позицію, висловлену у справі № 520/5583/22, щодо правомірності звільнення особи за аналогічних обставин. Суд також вказав, що висновки апеляційного суду про відсутність систематичності порушення умов контракту є помилковими, враховуючи обставини справи та воєнний стан. Суд відхилив посилання апеляційного суду на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин і не враховували специфіку порушення службової дисципліни у воєнний час.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №990/5/25 від 07/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про залишення в силі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) щодо накладення дисциплінарного стягнення на прокурора за несвоєчасне подання декларації доброчесності.
2. Суд прийшов до висновку, що прокурора неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки:
* В Законі України “Про прокуратуру” відсутня пряма норма, яка б визначала несвоєчасне подання декларації доброчесності як дію, що порочить звання прокурора.
* Перелік дій, що порочать звання прокурора, міститься в Порядку №111, але він не включає несвоєчасне подання декларації доброчесності.
* Хоча Порядок №293 і передбачає, що несвоєчасне подання декларації може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, він не визначає це як дію, що порочить звання прокурора.
* Конституція України встановлює, що підстави для юридичної відповідальності визначаються виключно законом, а не підзаконними актами.
* Суд наголосив на важливості чіткого визначення законом обсягу дискреційних повноважень органів публічної влади для захисту від свавільних рішень.
* Суд зазначив, що ВРП мала оцінити рішення КДКП на предмет законності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, чого зроблено не було.
3. Суд задовольнив позовні вимоги та скасував рішення Вищої ради правосуддя про залишення в силі рішення КДКП щодо накладення дисциплінарного стягнення на прокурора.
Справа №200/7392/24 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили позивачу у задоволенні позову. Суди встановили, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, але в ній відсутні відомості про характер виконуваної роботи позивачем, зокрема про зайнятість повний робочий день у шкідливих умовах праці. Також, суди зазначили, що період проходження строкової військової служби не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки позивач не підтвердив право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком № 2, а підставою для зарахування періоду військової служби є безпосередня робота за Списком № 2 як до, так і після проходження військової служби. Верховний Суд також вказав, що доводи касаційної скарги про незастосування правових висновків Верховного Суду у інших справах є нерелевантними, оскільки обставини у цих справах відрізняються.
Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/715/16(915/223/22) від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент проведення перевірки діяв мораторій на проведення документальних перевірок, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України у зв’язку з карантином, і що постанова Кабінету Міністрів України № 89 не може скасовувати положення Податкового кодексу. Суд зазначив, що порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. Суд також послався на сталу практику Верховного Суду з цього питання. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій правильно застосували принцип “Jura novit curia” (“Суд знає закони”), згідно з яким саме на суд покладено обов’язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/14508/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції щодо розгляду справи про стягнення з підприємства, яке перебуває у процедурі банкрутства, витрат на виплату пільгових пенсій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які закрили провадження в адміністративній справі, вказавши, що такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки підприємство перебуває у процедурі банкрутства. Суд зазначив, що вирішальним фактором є те, що справа про банкрутство вже порушена, і всі майнові спори з боржником, включаючи стягнення заборгованості, повинні розглядатися в межах цієї справи господарським судом. Суд також врахував положення Господарського процесуального кодексу України, які визначають юрисдикцію господарських судів у справах про банкрутство та спорах з майновими вимогами до боржника. Суд відхилив доводи скаржника про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спорів, що виникають з податкових правовідносин, оскільки ця справа не стосується податкових спорів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1685/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення прокурором в інтересах держави з ТОВ “Автоспецпром” пені та штрафу за порушення умов договору поставки спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що сторони в договорі чітко визначили, що у разі порушення строків поставки товару, пеня та штраф сплачуються постачальником безпосередньо замовнику, а не до Державного бюджету України; походження коштів з держбюджету не змінює договірних умов щодо сплати неустойки; положення Бюджетного кодексу України про зарахування коштів від санкцій до держбюджету стосуються штрафів, накладених відповідно до закону, а не договірних неустойок; суди врахували принципи свободи договору та обов’язковості його виконання, а також оцінили витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв реальності та розумності. Також, суд закрив касаційне провадження в частині посилання прокурора на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах стосуються правовідносин, які не є подібними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/5293/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо ТОВ «Д.СОЛЮШНС».
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, вказавши на порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам, які стали підставою для повернення первинної апеляційної скарги, зокрема, сплаті судового збору після подання клопотання про відстрочення його сплати. ВС підкреслив, що апеляційний суд не врахував, що повторне подання апеляційної скарги відбулося без надмірних зволікань, а також не надав правової оцінки обставинам, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував усталену практику Верховного Суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у разі дотримання певних умов, зокрема, своєчасного подання первинної апеляційної скарги та усунення недоліків, що стали підставою для її повернення. **** Суд відступив від попередньої позиції, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/2563/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Харківській області, щодо зменшення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» пропустило строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, який становить один місяць після закінчення процедури адміністративного оскарження. Суд зазначив, що рішення ДПС про результати розгляду скарги вважається врученим платнику податків 18 листопада 2024 року, оскільки поштове відправлення повернулося з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Суд також врахував, що навіть з дати отримання відповіді на адвокатський запит (19 грудня 2024 року) строк звернення до суду було пропущено. Суд визнав неповажними причини пропуску строку, на які посилався позивач, зокрема, введення воєнного стану та обставини залиття приміщення, оскільки не було надано належних доказів, що ці обставини об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Суд також наголосив на обов’язку платника податків добросовісно ставитися до отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/2055/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в переведенні позивача з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу».
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач має понад 20 років стажу державної служби, є інвалідом ІІ групи, і перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді державного службовця, що дає йому право на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу». Суд підкреслив, що на момент виникнення у позивача права на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу», чинною була норма, яка передбачала призначення пенсії державним службовцям у розмірі 60% від їх заробітної плати. Суд також врахував, що період роботи посадових осіб в органах державної митної служби зараховується до стажу державної служби. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 та у інших постановах Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача.
Справа №916/5264/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про визнання дій фізичної особи-підприємця (ФОП) порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили повно та всебічно обставини справи, зокрема, чи дійсно дії ФОП Когана Г.М. були направлені на поширення недостовірної інформації, що вводить в оману споживачів, та чи дотримався АМКУ вимог законодавства при прийнятті рішення. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що порушення, інкриміноване ФОП Когану Г.М., полягає саме в поширенні недостовірної інформації, а не в з’ясуванні обставин усунення такого порушення на момент ухвалення рішення АМКУ. Також, суди не дослідили, чи були дії ФОП Когана Г.М. свідомими та направленими на введення в оману споживачів, а також не врахували дискреційні повноваження АМКУ при оцінці обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, та дотримання АМКУ вимог законодавства при прийнятті рішення.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №909/473/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти комунального підприємства, яке має заборгованість перед боржником у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався тим, що апеляційний суд помилково застосував статтю 334 ГПК України, оскільки відсутність доказів заміни боржника у виконавчому провадженні не є перешкодою для задоволення заяви про звернення стягнення на кошти третьої особи, яка має заборгованість перед боржником. Суд зазначив, що особа, яка має заборгованість перед боржником, набуває статусу боржника у виконавчому провадженні в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність заборгованості комунального підприємства перед боржником на підставі відповідного судового рішення, і за відсутності доказів спростування цієї обставини, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви приватного виконавця. Суд касаційної інстанції також врахував, що комунальне підприємство не надало доказів погашення заборгованості перед боржником. Крім того, суд касаційної інстанції задовольнив заяву приватного виконавця про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони були документально підтверджені та відповідали критеріям розумності та співмірності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти комунального підприємства, а також стягнув з комунального підприємства судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Справа №140/31759/23 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ, відмовлено у бюджетному відшкодуванні та зменшено від’ємне значення, що зараховується до податкового кредиту.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, вказавши на те, що податковий орган не довів належними доказами порушення підприємством податкового законодавства в частині реалізації продукції за цінами, нижчими за звичайні, та необґрунтовано відмовив у бюджетному відшкодуванні, оскільки наявність певних недоліків у первинних документах не є безумовною підставою для невизнання господарських операцій. Суд також зазначив, що апеляційний суд неповно встановив обставини справи щодо правомірності віднесення сум по списанню будівельних матеріалів до від’ємного значення з ПДВ, а також порушив процесуальні норми щодо відповідності мотивувальної та резолютивної частин рішення. Тому справу в цій частині було направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині скасування податкових повідомлень рішень щодо завищення бюджетного відшкодування та відмови у наданні бюджетного відшкодування.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував постанову апеляційного суду в частині, що стосується одного з податкових повідомлень-рішень, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині залишив судові рішення без змін.
Справа №620/8661/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління ДСНС включити відомості про індексацію грошового забезпечення та доплату за роботу в зоні Чорнобильської АЕС до грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу.
2. Верховний Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією для підтримання купівельної спроможності населення та має систематичний характер, тому підлягає включенню до грошового атестату. Суд також вказав, що доплата за роботу в зоні Чорнобильської АЕС є щомісячною виплатою, пов’язаною з проходженням служби в зоні радіоактивного забруднення, і також підлягає включенню до грошового забезпечення для обчислення пенсії. Проте, суд наголосив, що фактичне включення цих виплат можливе лише за умови підтвердження, що позивачу вони реально нараховувались і виплачувались під час служби. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази щодо фактичного нарахування та виплати індексації та доплати, Верховний Суд вирішив, що необхідно направити справу на новий розгляд. Під час нового розгляду суд першої інстанції повинен ретельно дослідити розрахункові листи та інші наявні документи, щоб встановити, чи дійсно позивач отримував ці виплати.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення факту нарахування та виплати позивачу індексації та доплати за роботу в зоні ЧАЕС.
Справа №752/4368/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за позовом про визнання недійсними постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень та відшкодування незаконно стягнутих коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, оскільки спір виник у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі наказів Господарського суду міста Києва. Верховний Суд підкреслив, що в таких випадках законом передбачено інший спосіб судового захисту, а саме оскарження дій приватного виконавця до господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження». Суд касаційної інстанції зазначив, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції та видав виконавчий документ. Також, суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не було належного обґрунтування виключної правової проблеми. Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №369/7450/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є закриття провадження за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду щодо скарги на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ухвала суду першої інстанції, якою було задоволено скаргу на дії приватного виконавця, не є об’єктом перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки вона не є рішенням, яким закінчено розгляд справи. Верховний Суд підкреслив, що виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу, і розгляд скарги на дії виконавця має наслідком виконання або невиконання судового рішення. Суд вказав, що ухвала, постановлена за результатами розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, не є суто процесуальною, а має наслідки для виконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу в цілому. Суд також зазначив, що апеляційний суд не має повноважень скасовувати ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги на дії виконавця, та направляти справу на новий розгляд. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції, якою задоволено скаргу на дії приватного виконавця, є судовим рішенням, ухваленим за результатом розгляду «провадження у справі», і може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №686/3625/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111-1 (колабораційна діяльність) та ч. 3 ст. 436-1 (виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів) КК України.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, і саме там будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі можна лише констатувати, що Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. Також, суд касаційної інстанції обрав відносно засудженого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це може свідчити про те, що суд виявив певні порушення під час апеляційного розгляду, які потребують повторного дослідження, і вважає за необхідне забезпечити присутність обвинуваченого під вартою на час нового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №554/3434/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення. З тексту вбачається лише те, що суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Повний текст постанови, з обґрунтуванням позиції суду, буде проголошено пізніше.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №140/13115/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податковим органом рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з нього на користь платника податків витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, критерії співмірності та заперечення податкового органу, дійшли висновку про завищений розмір заявлених витрат на правничу допомогу. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зменшили суму відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та суть наданих послуг. Суд касаційної інстанції також зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація понесених збитків, але й спонукання суб’єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв і скарг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що питання розподілу судових витрат є дискреційним повноваженням суду, і податковий орган не спростував правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в зменшеному суді сумою, а також не довів необґрунтованість наданих послуг та їх вплив на результат розгляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/575/24 від 23/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсними результатів приватизації, незаконним рішення виконкому сільради та недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку, де позивач є одним із співвласників.
2. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження частково, оскільки висновок, на який посилався скаржник, стосувався неподібних правовідносин (справа про банкрутство, а не про приватизацію). В іншій частині, суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши на неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, суди не встановили, як саме неопублікування інформації про приватизацію на сайті сільради вплинуло на права позивача, а також не дослідили причини, з яких інформація не була опублікована та чи мала сільрада технічну можливість це зробити. Крім того, суди не надали оцінку доводам щодо можливих порушень при прийнятті рішення про викуп об’єкта приватизації. В результаті, суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому справу необхідно направити на новий розгляд.
3. Суд касаційної інстанції частково закрив касаційне провадження, частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/8350/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особі з інвалідністю внаслідок війни III групи у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23. Суд зазначив, що виплата до Дня Незалежності України, хоч і відрізняється за назвою та порядком визначення розміру, по суті є щорічною разовою грошовою допомогою особам з інвалідністю внаслідок війни. Суд також підкреслив, що в умовах воєнного стану держава має право вносити зміни до законодавства про соціальний захист ветеранів війни, зокрема, змінювати розмір виплат, враховуючи фінансові можливості держави та пріоритетність фінансування Збройних Сил України. Верховний Суд наголосив, що разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а додатковою соціальною пільгою, і що Верховна Рада України має право змінювати умови її виплати. Суд вказав, що Головне управління Пенсійного фонду діяло правомірно, здійснивши виплату відповідно до чинної редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №906/974/24 від 15/10/2025
Предметом спору є визнання недійсним акта приймання-передачі транспортного засобу та зобов’язання повернути майно.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, встановив, що спірний акт приймання-передачі транспортного засобу був підписаний від імені Регіонального ландшафтного парку “Краматорський” (позивача) особою, яка не мала повноважень представляти власника майна – Донецьку обласну раду. Суд зазначив, що право державної власності на майно могло виникнути лише з дати підписання акта уповноваженою особою відповідно до Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”. Оскільки акт не був підписаний уповноваженою особою, він не створює юридичних наслідків для сторін. Суд також вказав, що визнання акта недійсним не призведе до поновлення прав позивача, тому в цій частині позовних вимог обрано неналежний спосіб захисту. Водночас, оскільки позивач є законним володільцем майна на праві оперативного управління, він має право вимагати повернення майна з незаконного володіння.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині визнання акта недійсним, але залишив в силі рішення про зобов’язання Військової частини повернути транспортний засіб Регіональному ландшафтному парку “Краматорський”.
Справа №1/1210/2896/2012 від 22/10/2025
Предметом спору є заява засудженої особи про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України щодо залишення в силі вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальній справі.
Суддя Верховного Суду ухвалив рішення про поновлення провадження у справі, враховуючи декілька факторів: значний проміжок часу, що минув з моменту подання заяви засудженою, зміст судових рішень, ухвалених щодо неї, факт звільнення її з місць позбавлення волі, а також відсутність у суду матеріалів кримінального провадження, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Суддя також зазначив, що касаційне провадження було зупинено через неможливість витребування кримінальної справи з суду, розташованого на непідконтрольній території. Враховуючи ці обставини, суддя вирішив, що необхідно поновити провадження у справі та призначити її до розгляду. Суддя посилається на Кримінальний процесуальний кодекс 1960 року та перехідні положення чинного КПК.
Суд поновив провадження у кримінальній справі та призначив її розгляд.
Справа №910/14544/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» за неподання інформації на вимогу територіального відділення АМКУ.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію АМКУ, оскільки Товариство пропустило встановлений законом двомісячний строк на оскарження рішення АМКУ, який є присічним і не підлягає поновленню, а доводи Товариства про неналежне повідомлення про рішення АМКУ та неврахування пом’якшуючих обставин при визначенні розміру штрафу не були прийняті судом до уваги, оскільки пропуск присічного строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, крім того, суд зазначив, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, а рекомендаційні роз’яснення АМКУ не є обов’язковими до виконання. Суд також відхилив аргументи Товариства про необхідність застосування норм Конституції України та ініціювання подання до Конституційного Суду України, оскільки спеціальним законом чітко врегульовано строк оскарження рішень АМКУ, а посилання на практику Верховного Суду у подібних справах не були переконливими, враховуючи відмінності в обставинах справ.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/11006/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії позивача у травні 2025 року на підставі положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України.
2. У цій справі Верховний Суд став на захист конституційних прав пенсіонерів, зокрема тих, хто отримує пенсію відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Суд наголосив, що пенсійне забезпечення прокурорів має визначатися виключно законом, а не підзаконними актами, такими як постанови Кабінету Міністрів України. Суд підкреслив, що Закон України “Про Державний бюджет України” не може обмежувати права і гарантії, передбачені іншими законами, особливо спеціальними, які регулюють пенсійне забезпечення певних категорій громадян. Також, суд зазначив, що обмеження виплати пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України є втручанням виконавчої влади у діяльність органів прокуратури, що суперечить принципу поділу влади. Суд вказав на те, що положення статті 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, і це право не може бути обмежене законом про Державний бюджет України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення пенсії позивача протиправними та зобов’язав виплатити недоплачену суму.
Справа №910/12135/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки продовольчих товарів, укладеним між ТОВ “Прем’єр” та АТ “Укрзалізниця” за участі Дніпропетровської ОВА, на підставі постанови КМУ № 185.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що АТ “Укрзалізниця” не отримало погоджені рахунки від Мінагрополітики, що є обов’язковою умовою для оплати згідно з умовами договору. Верховний Суд наголосив, що суди не врахували правову природу договору поставки, де обов’язок оплати виникає з факту поставки товару, а не лише з формального погодження рахунків. Також суди не дослідили причини, з яких Дніпропетровська ОВА не погодила рахунки та не внесла їх до відповідної програми, що унеможливило виконання зобов’язання позивачем. Суд зазначив, що ухилення державних органів від виконання зобов’язань з формальних підстав є неприпустимим, особливо у воєнний час, коли товар постачався для критично важливих потреб.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/4732/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Карпатському національному природному парку було збільшено податкове зобов’язання із земельного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з позицією податкового органу, підтриманою судами попередніх інстанцій, згідно з якою для нарахування земельного податку визначальним є цільове призначення земельної ділянки, а не фактичне використання (наприклад, як лісової території). Суд зазначив, що відомості про цільове призначення земельної ділянки містяться в Державному земельному кадастрі і є підставою для нарахування земельного податку. Суд також вказав, що встановлення місцевих податків і зборів належить до компетенції органів місцевого самоврядування, а податковий орган зобов’язаний застосовувати чинні нормативно-правові акти, в тому числі рішення органів місцевого самоврядування. Суд підкреслив, що обмеження ставки земельного податку для лісових земель у розмірі 0,1% застосовується лише до тих земель, які віднесені до категорії земель лісогосподарського призначення. Оскільки землі Парку відносяться до земель природно-заповідного фонду, то застосовуються ставки, встановлені місцевими радами для цієї категорії земель.
3. Суд залишив касаційну скаргу Карпатського національного природного парку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/11395/24 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що фактична перевірка була проведена правомірно на підставі наявної у податкового органу інформації про можливі порушення платником податків законодавства щодо розрахункових операцій. Суд зазначив, що Позивачем не було надано належних доказів, які б спростовували встановлені податковим органом порушення, зокрема, щодо непроведення розрахункових операцій через ПРРО з фіскальним режимом та ненадання документів, що підтверджують облік товарних запасів. Суд також врахував, що виданий покупцю чек не відповідав встановленій формі, а також відсутність проведення розрахункових операцій через ПРРО протягом двох тижнів до перевірки. Крім того, суд підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права здійснювати переоцінку цих обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/6857/22 від 21/10/2025
1. Предметом спору є відмова Бучанської міської ради у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача про невідповідність містобудівного обґрунтування генеральному плану міста Буча, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні та має пріоритет у застосуванні. Суд зазначив, що містобудівне обґрунтування є обов’язковим для виконання, але підлягає врахуванню лише за умови його відповідності генеральному плану населеного пункту. Суди не з’ясували, як положення генерального плану регулювали питання використання території, на яку претендував позивач, і чи відповідало містобудівне обґрунтування генеральному плану в частині цієї території. Також, суд касаційної інстанції нагадав про свою сталу практику щодо пріоритету генерального плану над іншою містобудівною документацією у разі їх суперечностей. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не дослідили ці обставини, їх висновок про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №465/1584/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 Кримінального кодексу України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу засудженого. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, але зазначено, що повний текст постанови буде оголошено пізніше. Зазвичай, при розгляді таких справ, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Тобто, суд міг дійти висновку, що апеляційний суд належним чином дослідив обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку та обґрунтовано визнав особу винною в ухиленні від мобілізації. Також, суд міг врахувати наявність доказів вини особи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №140/13115/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Док-Агро» податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов ТОВ «Док-Агро». Суд зазначив, що податковий орган не довів порушень з боку ТОВ «Док-Агро» щодо відображення господарських операцій з вибуття товарів без одночасного відображення відповідних доходів та податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки технічна структура бухгалтерського обліку виключає можливість формування витрат без відповідного визначення доходу. Також, суд погодився з висновками про те, що операції з придбання товарів у нерезидента MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KONG) LIMITED відповідають принципу “витягнутої руки”, а застосування методу ціни перепродажу є обґрунтованим. Крім того, суд підтримав позицію, що податковий орган не довів заниження податкових зобов’язань з ПДВ через застосування методу ФІФО, оскільки висновки контролюючого органу зроблені без дослідження первинних документів. Щодо штрафних санкцій за помилки в ідентифікаційних номерах, суд зазначив, що відповідальність за такі помилки не передбачена пунктом 119.1 статті 119 ПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9507/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ОСББ заборгованості за природний газ, поставлений ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” як постачальником “останньої надії”, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСББ є колективним побутовим споживачем, а позивач застосував ціну для непобутових споживачів. Крім того, суди не застосували положення Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану”, який передбачає списання заборгованості в частині, що перевищує вартість газу, придбаного за ціною 7,42 тис. грн за 1000 куб. м. Також, суди не врахували заборону на нарахування та стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість за житлово-комунальні послуги в період воєнного стану, встановлену постановою Кабінету Міністрів України. Суд також вказав на нез’ясування обставин отримання відповідачем акта приймання-передачі газу та інших документів. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №225/625/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, включаючи прострочену заборгованість за кредитом, процентами та 3% річних за несвоєчасне погашення.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їх висновки про те, що банк втратив право нараховувати проценти за користування кредитом після звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таким чином банк змінив строк виконання основного зобов’язання. Суд зазначив, що після звернення стягнення на іпотеку, кредитор має право на гарантії виконання зобов’язання у вигляді 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів за користування кредитом. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з попередніми висновками Великої Палати Верховного Суду, від яких немає підстав відступати. Суд відхилив посилання скаржника на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, вказавши на їх уточнення в пізніших рішеннях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №548/2261/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, адже знав про існування заповіту на його користь, але не вжив жодних дій для оформлення спадщини. Суд зазначив, що поважними причинами є об’єктивні, непереборні труднощі, а необізнаність про смерть спадкодавця сама по собі не є такою причиною. Суд також врахував, що позивач не надав доказів існування обставин, які б завадили йому звернутися до нотаріуса вчасно. Доводи касаційної скарги про те, що він не знав про наявність заповіту на його користь суд до уваги не бере, оскільки зі змісту позовної заяви слідує, що такі обставини були йому відомі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16298/24 від 23/10/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ТОВ “ФТД-Ритейл” на користь ТОВ “Заммлер Україна” суми в розмірі 8 189 467,43 грн.
У рішенні суду не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. З наданої інформації можна зробити висновок, що суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову ТОВ “Заммлер Україна”, а Верховний Суд погодився з їхніми рішеннями, залишивши касаційну скаргу без задоволення. Також, суд частково задовольнив заяву ТОВ “ФТД-Ритейл” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з ТОВ “Заммлер Україна” 15 000 грн.
Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Заммлер Україна” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/3563/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним шлюбного договору, укладеного між відповідачами, оскільки позивач вважає, що договір укладено з метою уникнення виконання боргових зобов’язань.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення шлюбного договору у одного з відповідачів вже існували боргові зобов’язання перед позивачем, про які відповідачам було відомо. Суд встановив, що майно, яке було предметом шлюбного договору, було придбане під час шлюбу та оформлене на одного з відповідачів ще до укладення договору. Апеляційний суд дійшов висновку, що укладення шлюбного договору в такій ситуації було спрямоване на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, що є недобросовісним зловживанням правами. Суд зазначив, що шлюбний договір не повинен використовуватися для уникнення виконання боргових зобов’язань, а має регулювати майнові відносини між подружжям. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що дії подружжя були недобросовісними, оскільки вони уклали договір після виникнення боргових зобов’язань.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою шлюбний договір було визнано недійсним.
Справа №420/3824/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2024 року для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 1 січня 2024 року, діяла постанова Кабінету Міністрів України №481, яка встановлювала фіксований розмір посадового окладу для розрахунку пенсій військовослужбовцям, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб. Суд підкреслив, що скасування пункту 2 Постанови №481 рішенням суду від 14 березня 2025 року не має зворотньої сили в часі і не впливає на правомірність дій відповідача на момент відмови у видачі довідки. Суд також зазначив, що позивач не оскаржував безпосередньо постанову №481, що було б належним способом захисту його прав у випадку незгоди з нормативно-правовим актом. Суд наголосив на принципі диспозитивності в адміністративному судочинстві, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, і не може самостійно обирати правову підставу позову. Суд також зазначив, що не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №267/4383/13-к від 22/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
2. Верховний Суд ухвалив рішення про призначення касаційного розгляду, враховуючи декілька важливих факторів. По-перше, значний час, що минув з моменту подання касаційної скарги засудженим. По-друге, зміст судових рішень, ухвалених стосовно ОСОБА_2, та питання, порушені в касаційній скарзі. І, по-третє, той факт, що матеріали кримінального провадження знаходяться на тимчасово окупованій території, що ускладнює їх оперативний розгляд. Суд також посилається на зміни в процесуальному законодавстві, які визначають Верховний Суд як суд касаційної інстанції. Враховуючи ці обставини, суд вирішив, що необхідно призначити дату касаційного розгляду справи.
3. Суд ухвалив призначити касаційний розгляд справи на 25 листопада 2025 року та повідомити про це учасників процесу.
Справа №500/4405/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи нерезидентів.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що компанія AGROPROSPERIS 1 LIMITED є кондуїтною, оскільки її утворення та діяльність були спрямовані на виведення процентних доходів з-під оподаткування в Україні. Суди попередніх інстанцій встановили, що компанія AGROPROSPERIS 1 LIMITED не мала власних фінансових ресурсів, а її діяльність контролювалася материнською компанією NCH New Europe Property Fund LP, яка фактично отримувала вигоду від процентних доходів. Суди також врахували, що AGROPROSPERIS 1 LIMITED перераховувала отримані процентні доходи на викуп привілейованих акцій у свого акціонера HAUGENS ENTERPRISES LIMITED, яка, в свою чергу, виплачувала кошти компанії NCH New Europe Property Fund LP. Суди дійшли висновку, що основною метою створення компанії AGROPROSPERIS 1 LIMITED було уникнення оподаткування процентних доходів за ставкою 15%. Верховний Суд не погодився з таким висновком, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували всі грошові надходження на адресу АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД, зокрема, суми позик, повернутих пов’язаними особами, а також не оцінили доводи позивача щодо самостійності компанії АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД та її права самостійно розпоряджатися отриманими доходами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/362/25 від 16/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
2. Суд, задовольняючи позов, зазначив, що ВККСУ не надала достатніх обґрунтувань, чому поїздка позивача до Російської Федерації у 2015 році, з метою відвідати сина, свідчить про його недоброчесність, особливо враховуючи, що на той момент поняття “доброчесність” ще не було чітко визначено в законодавстві. Суд також підкреслив, що Комісія не врахувала право позивача на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не надала належної оцінки доводам позивача щодо відсутності підтримки агресії РФ проти України. Крім того, суд вказав на недостатню обґрунтованість висновків Комісії щодо родичів дружини позивача, оскільки не було доведено, що позивач поділяє їхні погляди або несе за них відповідальність. Суд наголосив, що рішення Комісії мають бути обґрунтованими, об’єктивними та враховувати всі обставини справи, а також дотримуватися балансу між інтересами суспільства та правами особи.
3. Суд визнав протиправним і скасував рішення ВККСУ та зобов’язав Комісію повторно розглянути питання про здатність позивача здійснювати правосуддя, враховуючи правову оцінку, надану судом.
Справа №120/12578/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження містобудівних умов та обмежень для проектування об’єктів будівництва та зобов’язання ДІАМ провести перевірку дотримання вимог законодавства при будівництві житлових будинків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з позовними вимогами, а в даному випадку, заборона здійснювати будівельні роботи та реєструвати декларації про готовність об’єктів до експлуатації виходить за межі предмету спору, оскільки оскаржуються лише містобудівні умови та обмеження. Суд зазначив, що отримання містобудівних умов не дає права проводити будівельні роботи, а є лише першим етапом. Також, суд підкреслив, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мають базуватися на встановлених фактичних обставинах та всебічному дослідженні доказів. Суд вказав, що встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження, не допускається.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №521/25844/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про відмову у виключенні відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема, при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа стягувачу на певних підставах. У даному випадку, виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що не передбачає автоматичного виключення відомостей про боржника з реєстру. Суд також зазначив, що сплата боргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», яке не було стягувачем у виконавчому провадженні, не є належним виконанням рішення суду. Крім того, не було надано доказів сплати виконавчого збору, що є обов’язковим при виконанні рішення. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що державний виконавець зобов’язаний встановити факт виконання рішення суду у спосіб, зазначений у виконавчому документі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №703/3553/23 від 24/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу АТ «Укрзалізниця» про призупинення дії трудового договору з позивачем, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що призупинення дії трудового договору було незаконним, оскільки АТ «Укрзалізниця» не довело неможливості надати позивачу роботу, а позивачу її виконувати, адже підприємство продовжувало свою діяльність, а робоче місце позивача не знаходилось в зоні активних бойових дій. Суд зазначив, що саме по собі зменшення обсягів господарської діяльності не є підставою для призупинення дії трудових договорів. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосувавши аналогію закону, оскільки в КЗпП відсутня пряма норма, яка б регулювала це питання при незаконному призупиненні дії трудового договору. Суд відхилив аргументи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, враховуючи дію карантину, який продовжував строки звернення до суду, встановлені статтею 233 КЗпП України. Щодо касаційної скарги на додаткову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що витрати були обґрунтовані та підтверджені доказами, а їх розмір відповідає критеріям розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №552/6529/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю, вселення до квартири та виселення з квартири.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не спростували доводи позивача про надання дозволу на тимчасове проживання відповідача, не вказали законних підстав для вселення іншої відповідачки у квартиру без згоди власника, не дослідили питання наявності у відповідачів іншого місця проживання, де вони зареєстровані, та не збалансували належним чином захист права власності позивача та права відповідачів на житло. Суд вказав, що суди не врахували важливість дослідження питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім’ї власника на користування будинком. Суд наголосив на необхідності дослідження питання пропорційності застосування такого заходу, як виселення, з урахуванням обставин щодо об’єкта нерухомого майна та вимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла. Суд також зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам позивача про те, що відповідачі мають інше місце проживання, де вони зареєстровані, і не дослідили питання, чи можуть вони захистити свої права щодо проживання за цією адресою в судовому порядку.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про виселення відповідачів та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №642/4794/18 від 15/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову, вважаючи Державну казначейську службу України неналежним відповідачем, оскільки належним відповідачем у таких справах є держава, а не конкретний орган. Суд зазначив, що держава бере участь у справі через відповідні органи, діями яких завдано шкоду, але залучення чи незалучення Державної казначейської служби не впливає на визначення належного відповідача. Суд також вказав, що суди не виконали завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів позивача, не дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доводам сторін. Суд врахував, що органи, діяннями яких, на думку позивача, завдана шкода, були залучені до участі у справі в якості третіх осіб. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення держави належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №755/18869/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу деривативу щодо нарахування пені та стягнення безпідставно отриманих коштів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункт договору, який передбачає нарахування пені у розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день прострочення, є несправедливим та суперечить положенням Цивільного кодексу України щодо неустойки, справедливості та добросовісності. Суд підкреслив, що свобода договору не є абсолютною і обмежується загальними засадами цивільного законодавства. Водночас, Верховний Суд не погодився з тим, що до цих правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач не є споживачем у розумінні цього закону, оскільки відповідач не є продавцем майна. Тому суд касаційної інстанції вирішив виключити посилання на цей закон з мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив рішення по суті без змін.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з мотивувальних частин посилання на Закон України «Про захист прав споживачів», але залишив рішення по суті без змін.
Справа №686/6578/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання за фізичною особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову через пред’явлення його до неналежного відповідача, а саме до Хмельницької міської ради, вважаючи, що належними відповідачами є співвласники приміщень у будинку, де знаходиться спірне майно. Верховний Суд підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, а обов’язок суду – встановити належність відповідачів та обґрунтованість позову. Суд зазначив, що в даному випадку спірне приміщення не перебуває у спільній власності, тому співвласники інших приміщень не є належними відповідачами. Враховуючи, що право власності на спірне приміщення не зареєстровано за жодною особою, а позивач стверджує, що воно не перебуває у комунальній власності, позов слід пред’являти до Хмельницької міської ради, оскільки вона може претендувати на майно як на безхазяйне. Суди попередніх інстанцій не дослідили всіх обставин справи та не надали правової оцінки поданим доказам, що призвело до передчасних висновків.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №447/1547/17 від 14/10/2025
1. Предметом спору є вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 366 та ч. 5 ст. 191 КК України, та ухвала апеляційного суду, якою цей вирок залишено без змін.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту, зокрема, щодо відсутності доказів внесення завідомо неправдивих відомостей в акт технічного стану трансформатора, не обґрунтував, в чому саме полягала неправдивість цих відомостей, не врахував, що на момент направлення листа до Агентства з питань майна арешт на майно підприємства ще не був накладений, а також не надав оцінки тому факту, що судова товарознавча експертиза була проведена на основі аналізу трансформатора іншої моделі. Суд також зазначив, що апеляційний суд не відповів на доводи захисту щодо покладення судом першої інстанції в основу вироку позасудових показань свідків та представника потерпілого. Враховуючи, що касаційний суд не має права самостійно досліджувати докази та встановлювати обставини, справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення цих порушень.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №208/13022/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження окремої ухвали Дніпровського апеляційного суду.
2. У резолютивній частині постанови не наводяться аргументи суду, а лише констатується факт часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 та скасування окремої ухвали Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025 року. Повний текст постанови з обґрунтуванням рішення буде проголошено пізніше. Наразі неможливо встановити, якими саме аргументами керувався Верховний Суд, оскільки доступна лише резолютивна частина.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, а окрему ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025 року скасувати.
