Справа №638/5607/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, зобов’язання нарахувати та сплатити ЄСВ, а також стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначивши, що суди правильно встановили фактичні обставини справи та надали їм належну правову оцінку. Суд погодився з висновком про наявність підстав для стягнення з банку середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі, оскільки банк не виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі. Водночас, суд відхилив вимоги позивача щодо зобов’язання банку сплатити ЄСВ, оскільки сплата ЄСВ є обов’язком роботодавця, а не виплатою працівнику. Також, суд відмовив у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки при звільненні позивачу були виплачені всі належні суми, а вимоги про стягнення заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні не заявлялись. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з ухваленими судовими рішеннями, що не є підставою для їх скасування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №991/9618/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді рішення щодо застосування санкцій до фізичної особи за нововиявленими обставинами.
2. Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що представник відповідача зловживає процесуальними правами, намагаючись повторно оскаржити обставини, які вже були предметом розгляду в попередніх судових засіданнях, зокрема, посилаючись на рішення Європейського суду справедливості, яке, по суті, не містить нових обставин, а лише переоцінює вже відомі факти. Суд підкреслив, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточних судових рішень і недопустимості їх перегляду лише з метою повторного розгляду справи. Також суд зазначив, що представник відповідача не надав доказів, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин, що існували на момент прийняття рішення судом і не були відомі або не могли бути відомі під час розгляду справи. Суд вказав, що повторне подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з тих самих підстав, оцінку яким вже було надано в рамках аналогічної судової процедури, є зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №902/202/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди землі, оскільки фермерське господарство вважає, що міська рада порушила його переважне право на поновлення договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову фермерського господарства, оскільки міська рада правомірно відмовила у поновленні договору оренди землі. Суд зазначив, що фермерське господарство було належним чином повідомлене про дату судового засідання, а зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Крім того, суд вказав, що фермерське господарство не обґрунтувало належним чином підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а тому його доводи про неповне дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів не беруться до уваги. Суд також наголосив на тому, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду, і здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу фермерського господарства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/103/20 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Мена-Авангард” на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, у зв’язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, виходячи з наступного:
* При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі, і розрахунок має базуватися на дійсній (ринковій) вартості майна товариства на момент виходу учасника.
* Суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги висновок експертів, які визначили вартість чистих активів ТОВ “Мена-Авангард” станом на 06.06.2017 (дата виходу позивача) та пропорційну частку позивача.
* Суд апеляційної інстанції вчинив всі можливі дії для усунення неповноти проведеного експертного дослідження, однак таке експертне дослідження проведене не було.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а також, що не встановлено наявності інших доказів, поданих до суду в порядку визначеному чинним процесуальним законом, якими б спростовувалися обставини, встановлені у висновку судових експертів.
* Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду у інших справах є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у тих справах не є подібними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №6/228-АП-07 від 17/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ЗАТ «Агрофірма «Титанік» на ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник не надав поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що направлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на юридичну адресу товариства, яка міститься в ЄДР, є належним повідомленням, навіть якщо кореспонденція повернулася з відміткою “неповна адреса” або “за закінченням терміну зберігання”. Доводи скаржника про неналежне повідомлення голови ліквідаційної комісії відхилено, оскільки в апеляційній скарзі не було прохання направляти рішення безпосередньо на його адресу. Пояснення охоронця щодо неотримання кореспонденції не були належним чином підтверджені.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ЗАТ «Агрофірма «Титанік» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №991/10100/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки АТ “Укрзалізниця”.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що ОСОБА_4 беззастережно визнала свою вину, активно сприяла розкриттю злочину, надала викривальні покази щодо інших осіб, зобов’язалася частково відшкодувати збитки, і що угода відповідає інтересам суспільства, забезпечуючи швидке провадження та економію ресурсів. Суд також взяв до уваги, що умови угоди не порушують права сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, і обвинувачена має можливість виконати взяті на себе зобов’язання. При призначенні покарання суд врахував пом’якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, а також позитивні характеристики обвинуваченої, вважаючи узгоджене покарання достатнім для її виправлення та запобігання новим злочинам. Суд наголосив, що вирок стосується лише дій обвинуваченої та не встановлює вину інших осіб, забезпечуючи дотримання презумпції невинуватості.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік та штрафом у розмірі 17 000 гривень.
Справа №6/228-АП-07/5024 від 17/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно повернув заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не усунув недоліки цієї заяви у встановлений строк. Суд зазначив, що заявник не надав належним чином завірені копії судових рішень, які, на його думку, підтверджують наявність нововиявлених обставин. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що процесуальні рішення, прийняті в межах справи, не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами раніше прийнятих у цій справі судових рішень. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що головуючий суддя мав заявити самовідвід, оскільки це не передбачено процесуальним законом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/382/24 від 17/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу адвокату через невідповідність ордеру встановленим вимогам, не прийнявши до уваги договір про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та витяг з ЄРАУ. Суд касаційної інстанції наголосив, що згідно з Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги є підставою для підтвердження повноважень адвоката, і відсутність вказівки на нього в КАС України не виключає можливості підтвердження повноважень саме цим договором. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що за відсутності доказів недійсності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, суд не має підстав ставити під сумнів статус представника. Суд касаційної інстанції застосував висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо аналогічного питання в цивільному процесі. Суд касаційної інстанції вказав на надмірний формалізм суду апеляційної інстанції, який обмежив доступ до правосуддя.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/784/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про надання послуг у сфері інформаційних технологій та стягнення передплати, пені та штрафу за неналежне виконання зобов’язань, а також стягнення заборгованості за виконані роботи за цим договором.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили обсяг фактично наданих послуг/виконаних робіт відповідачем на момент розірвання договору, що має вирішальне значення для визначення правомірності повернення суми попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій. Суд зазначив, що суди не дослідили, чи були послуги надані взагалі, в якому обсязі, чи підлягають вони оплаті згідно з умовами договору, та чи було доведено реальність господарських операцій. Також, суд вказав на те, що суди не врахували принцип змагальності сторін та не надали належної оцінки всім доказам, поданим сторонами, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дослідження всіх доказів у справі для встановлення як обставин виконання договору, так і поведінки та дій сторін щодо прийняття цих послуг/надання зауважень/заперечень на зауваження щодо послуг.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення попередньої оплати, пені, штрафу та відмови у задоволенні зустрічного позову і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №925/833/23 від 15/10/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є розірвання договорів оренди землі та зобов’язання повернути земельні ділянки у зв’язку з порушенням умов договорів орендарем.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, зазначивши, що суди не врахували невиконання орендарем обов’язку щодо розробки агрохімічних паспортів орендованих земельних ділянок, що є порушенням умов договорів оренди та вимог земельного законодавства. Суд наголосив, що агрохімічний паспорт є важливим інструментом контролю за якісним станом земель, і його відсутність перешкоджає власнику здійснювати контроль за використанням землі та її родючістю. Суд також вказав на те, що продовження строку дії договорів оренди, укладених за результатами земельних торгів, у сім разів, не свідчить про добросовісність сторін. Крім того, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, не може мати абсолютного характеру.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у розірванні договорів оренди та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, а в частині усунення перешкод у користуванні землею повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №909/679/24 (909/431/24) від 15/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки вугілля.
2. Верховний Суд розглядав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення заборгованості за договором поставки вугілля, враховуючи, що позивач також подав заяву з грошовими вимогами до відповідача в межах справи про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з чинним законодавством, у разі подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, окремий позов цього кредитора про стягнення заборгованості має бути залишений без розгляду. Суд зазначив, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, оскільки спеціальна норма КУзПБ передбачає саме залишення позову без розгляду. Суд також врахував, що касаційний перегляд у справі про банкрутство підтвердив законність визнання грошових вимог позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Справа №910/1018/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ “Етрекс” у зв’язку з оскарженням рішення Київської міської ради.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ “Етрекс” про розподіл судових витрат, керувався наступними аргументами: Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, якщо це питання не було вирішено основним рішенням. У разі зміни або ухвалення нового рішення судом касаційної інстанції, розподіл судових витрат також підлягає зміні. Судові витрати, пов’язані із задоволеним позовом, покладаються на відповідача. ТОВ “Етрекс” сплатило судовий збір за подання позовної, апеляційної та касаційної скарг. Оскільки касаційну скаргу ТОВ “Етрекс” було задоволено частково, а рішення Київської міської ради визнано незаконним, витрати зі сплати судового збору в частині задоволених вимог мають бути відшкодовані відповідачем. Суд визначив загальну суму судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу, враховуючи сплачені суми на кожній стадії судового процесу.
3. Суд постановив стягнути з Київської міської ради на користь ТОВ “Етрекс” 12 717,60 грн витрат по сплаті судового збору.
Справа №922/1141/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» про звільнення з-під арешту нежитлової будівлі, на яку позивач набув право власності внаслідок звернення стягнення за іпотечним договором, але арешт був накладений в рамках іншої цивільної справи між Харківською міською радою та попереднім власником – фізичною особою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в господарському суді. Суд виходив з того, що, по-перше, однією зі сторін спору є фізична особа (померла), яка не є підприємцем, і спірні правовідносини не мають господарського характеру, оскільки випливають з іпотечного договору, укладеного фізичною особою. По-друге, сам факт смерті фізичної особи не є безумовною підставою для закриття провадження, оскільки спірні правовідносини щодо речових прав на нерухоме майно допускають правонаступництво. Суд зазначив, що вирішальним є характер спірних правовідносин та суб’єктний склад, а не лише факт смерті однієї зі сторін. Таким чином, суди правильно визначили, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів – без змін.
Справа №911/2317/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним правочину щодо передачі майна та визнання права власності на частину трансформатора.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач має право змінювати предмет позову, зокрема, доповнювати його новими вимогами, якщо підстави позову (обставини, якими обґрунтовуються вимоги) залишаються незмінними. Суд зазначив, що зміна предмету позову може полягати в обранні іншого способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин. Суд також вказав, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду, оскільки спірні відносини в даній справі та у справі, на яку посилався скаржник, є різними. Суд підкреслив, що всі інші доводи скарги стосуються суті спору і мають бути розглянуті судами при вирішенні справи по суті.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/39008/23 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Держгеонадр про надання ТОВ «Карпатнадра» спеціального дозволу на користування надрами та визнання недійсним самого дозволу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Верховний Суд наголосив, що у справах, пов’язаних із захистом природних ресурсів, суди повинні з особливою обережністю підходити до застосування процесуальних строків, щоб уникнути надмірного формалізму. Суд зазначив, що початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов’язувати з моментом, коли він об’єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності рішення суб’єкта владних повноважень, а не з моментом оприлюднення відповідного акта. Суд також врахував особливий конституційно-правовий статус прокурора, який діє як представник інтересів держави та суспільства, а не як зацікавлена особа. Суд вказав, що формальне застосування строків може призвести до неможливості судового контролю за законністю видачі дозволів на користування надрами та створити дисбаланс між дотриманням вимог процесуального закону та конституційним обов’язком держави забезпечувати екологічну безпеку.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №916/1650/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором постачання між ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” та ТОВ “ТЕКА” за період, коли об’єкти відповідача знаходились на тимчасово окупованій території.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на статтю 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, яка забороняє переміщення товарів, робіт, послуг, зокрема електроенергії, з іншої території України на тимчасово окуповану територію. Суд зазначив, що факт тимчасової окупації Херсонської області є загальновідомим і не потребує доказування. Також, суд врахував висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23, де було встановлено, що положення статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” поширюються на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, навіть за відсутності рішення Кабінету Міністрів України про визнання таких територій окупованими. Суд підкреслив, що Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам на період воєнного стану не може регулювати питання електропостачання на тимчасово окупованій території через пряму заборону, встановлену законом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №560/11001/24 від 17/10/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, повернувши апеляційну скаргу скаржнику. Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що є інвалідом ІІ групи та додав копію пенсійного посвідчення, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення від сплати судового збору. Апеляційний суд не перевірив ці доводи скаржника, а одразу повернув скаргу через несплату судового збору. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, перш ніж приймати рішення про повернення апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що реалізація особою права на викладення в апеляційній скарзі підстав для звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду, якою апеляційна скарга була залишена без руху для сплати судового збору.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №912/363/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визначення розміру статутного капіталу ТОВ “Рівне Агро-Плюс” та розмірів часток його учасників.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували дійсний склад учасників товариства на момент розгляду справи, зокрема, наявність нового учасника та вихід одного з попередніх учасників. Суди не поставили на обговорення сторін питання про залучення нового учасника до справи, що є порушенням процесуального права. Також, суди не врахували, що позовні вимоги мали бути сформульовані з урахуванням змін у складі учасників та розмірі статутного капіталу, які відбулися після виключення позивача. Суд касаційної інстанції зазначив, що вибір неналежного способу захисту є підставою для відмови в позові, але суди попередніх інстанцій не запропонували позивачу виправити недоліки. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що необхідно направити справу на новий розгляд для повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/56/25 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у призначенні позивачки на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС України).
2. Суд зазначив, що повноваження ВРП щодо відбору кандидата на посаду члена ВККСУ є дискреційними, але не безмежними, і повинні здійснюватися обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Суд підкреслив, що ВРП, дійшовши висновку про відповідність позивачки критеріям доброчесності, професійної компетентності та політичної нейтральності, не навела у рішенні жодних мотивів, які б обґрунтовували відмову у її призначенні, що робить рішення необґрунтованим. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності чіткого визначення меж дискреції органів влади та забезпечення захисту від свавільного втручання. Суд вказав на те, що вмотивованість рішення ВРП про відмову в призначенні кандидата на посаду члена ВККС України є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови в призначенні на посаду члена ВККС України. Суд підкреслив, що хоч і констатує, що оскаржуване позивачкою рішення не містить мотивів відмови у її призначенні на посаду члена ВККС України, однак не може відновити порушене право позивачки у спосіб, який вона обрала, а саме шляхом зобов`язання відповідача провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС України у конкурсі, що закінчився.
3. Суд відмовив у задоволенні позову, незважаючи на визнання рішення ВРП необґрунтованим, оскільки не може зобов’язати ВРП до повторного голосування.
Справа №260/3826/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міської ради про скасування попереднього рішення виконкому щодо погодження розміщення автобусної зупинки з торговим павільйоном.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору, оскільки міська рада, як уповноважений орган, вчиняла дії для захисту своїх інтересів у суді першої інстанції, зокрема подала відзив на позов та надала докази. Суд зазначив, що прокурор виконує субсидіарну роль і може замінювати суб’єкта владних повноважень лише тоді, коли той не здійснює захист або робить це неналежно. Верховний Суд підкреслив, що недоліки в реалізації міською радою права на апеляційне оскарження не є підставою для звернення прокуратури з апеляційною скаргою замість неї, оскільки це порушує принцип юридичної визначеності та рівності учасників справи. Суд також врахував, що міська рада подала апеляційну скаргу, хоч і з пропуском строку, але з обґрунтованим клопотанням про його поновлення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №202/14959/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд належним чином не оцінив докази, надані позивачем, щодо забезпечення належних умов для проживання та розвитку дітей з батьком у Німеччині, а також безпідставно поставив під сумнів думку дитини, висловлену в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, одночасно стверджуючи про недоведеність позовних вимог і відсутність спору між батьками. Також, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування найкращих інтересів дитини при вирішенні таких спорів, а також на тому, що відсутність висновку органу опіки та піклування не є перешкодою для вирішення спору, особливо коли дитина перебуває за кордоном. Суд касаційної інстанції взяв до уваги, що мати дітей не заявляла вимог про визначення місця проживання дітей з нею та не подавала зустрічний позов.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було визначено місце проживання дітей з батьком.
Справа №183/8205/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду і скасування державної реєстрації цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не дослідив питання належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та використання її за цільовим призначенням, не надав належної оцінки доказам, наданим прокурором, зокрема, матеріалам кримінального провадження та відомостям з GoogleEarth. Суд зазначив, що докази, зібрані у кримінальному провадженні, можуть бути використані у цивільній справі, якщо вони стосуються предмета доказування. Також, суд вказав, що апеляційний суд неправильно застосував положення про преюдиційність обставин, встановлених у іншій справі, оскільки у тій справі не досліджувалось питання належності спірної ділянки до водного фонду. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування негаторного позову як належного способу захисту прав власника у подібних спорах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №707/1832/24 від 21/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного між батьком та дочкою, оскільки банк вважає, що батько ухиляється від виконання зобов’язань перед банком як кредитором.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не повідомив належним чином відповідача про дату, час і місце розгляду справи. Апеляційний суд вважав належним повідомленням розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, однак касаційний суд підкреслив, що такий спосіб повідомлення допустимий лише у випадку, коли місце проживання особи невідоме, а в даному випадку відповідач має зареєстроване місце проживання. Також, повернення судової повістки з відміткою “за закінченням терміну зберігання” свідчить про неналежне повідомлення учасника справи. Розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого учасника є порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статей 128, 130 ЦПК України.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №2-248/10 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо стягнення пенсії з боржника у виконавчих провадженнях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини справи, зокрема, не звернули увагу на те, що заявник оскаржує постанови про стягнення пенсії у різних виконавчих провадженнях, які стосуються різних виконавчих листів та стягувачів. Також суди не надали оцінку доводам заявника про те, що вартість заставного майна перевищує розмір заборгованості, а пенсія є його єдиним джерелом доходу. Крім того, суди не з’ясували, чи порушуються права заявника зверненням стягнення на пенсію з урахуванням дії Закону України, яким на період воєнного стану припинено стягнення на пенсію. Суд також вказав, що суди не перевірили, чи покладається на заступника начальника відділу державної виконавчої служби обов’язок контролю за діями державних виконавців.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/23545/21 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою окремих пунктів Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, щодо обов’язків громадян при отриманні допуску до державної таємниці.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що оскаржувані пункти Порядку не встановлюють нових обов’язків для широкого кола осіб, а лише конкретизують процедуру взаємодії з СБУ при отриманні допуску до держтаємниці. Суд зазначив, що Порядок не є актом загального значення, а його неопублікування є виправданим з огляду на необхідність захисту державної таємниці. Суд також врахував, що зміст оскаржуваних вимог було доведено до відома позивача, що свідчить про відсутність порушення принципу правової визначеності. Суд підкреслив, що Закон “Про державну таємницю” не встановлює вичерпного переліку обов’язків громадянина, який бажає отримати допуск, а лише визначає етапи цього процесу. Суд також зазначив, що адміністративні суди не мають повноважень вирішувати питання конституційності постанов Кабінету Міністрів України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність оскаржуваних положень.
Справа №600/193/24-а від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у підготовці та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підтримав позицію суду першої інстанції, який визнав протиправною відмову відповідача у наданні оновленої довідки про грошове забезпечення позивача станом на 1 січня 2024 року. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими, у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у військовослужбовців виникає право на отримання оновленої довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Суд також зазначив, що обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на ці правовідносини, оскільки розрахунковою величиною є прожитковий мінімум. Суд підкреслив, що суди повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які відповідають Конституції та законам України. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги.
Справа №420/13307/23 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови державного реєстратора у реєстрації права власності на житловий будинок, мотивованої відсутністю документів про прийняття об’єкта в експлуатацію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання протиправним рішення державного реєстратора. Суди виходили з того, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об’єкт необхідна наявність відомостей про прийняття його в експлуатацію, як це передбачено пунктом 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У даному випадку, позивачем не було надано державному реєстратору відомостей про прийняття в експлуатацію спірного об’єкта нерухомого майна. Суд також зазначив, що до моменту реєстрації права власності на новозбудоване майно, особа є власником лише матеріалів, використаних у будівництві, і що неможливо вимагати визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, який не прийнято в експлуатацію.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/7869/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може вносити зміни до спеціального закону, яким є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки це суперечить Конституції України. Суд наголосив, що обмеження пенсійних виплат шляхом застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, є протиправним, оскільки порушує гарантоване право на соціальний захист, передбачене Конституцією України. Суд також врахував попередні рішення Конституційного Суду України, які підкреслюють, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, встановлених іншими законами. Суд підкреслив, що зміни до спеціального закону, що регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців, можуть бути внесені лише шляхом внесення змін до самого цього закону. Суд також зазначив, що в даному випадку існує колізія між положеннями двох законів, і в такому випадку слід застосовувати принцип “спеціальний закон скасовує дію загального закону”.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/13893/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в проведенні індексації пенсії шляхом застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, наголосив на тому, що індексація пенсій є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Верховний Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України, хоч і має повноваження визначати порядок індексації, не може встановлювати базову розрахункову величину, яка нівелює основну мету індексації. Суд зазначив, що при перерахунку пенсії має використовуватись показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії, а не станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком № 124. Суд також вказав, що кожен наступний перерахунок пенсії має враховувати коефіцієнти збільшення, застосовані під час індексації в попередніх роках. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України діяло неправомірно, не застосувавши коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати позивачки. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування положень Порядку № 124.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги пенсіонерки.
Справа №361/6116/14-ц від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними розпоряджень, державного акта на право власності на землю, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за заявою про перегляд за виключними обставинами, встановила, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не врахували важливі аспекти, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було належним чином з’ясовано питання щодо правомірності набуття права власності на спірні об’єкти нерухомості та земельні ділянки попередніми власниками. Також, суди не надали належної оцінки доводам заявника щодо можливих порушень при винесенні оскаржуваних рішень та їх впливу на законність набуття права власності. Крім того, суди не врахували практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних спорах. Враховуючи виявлені порушення, Велика Палата дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
3. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення Апеляційного суду Київської області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України і направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/8555/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про заміну неналежного відповідача у справі про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, вважаючи, що апеляційна скарга була подана з пропуском річного строку, хоча фактично скаргу було подано в межах встановленого законом строку. Крім того, суд зазначив, що перелік підстав для закриття апеляційного провадження є вичерпним і не передбачає такої підстави, як “помилкове відкриття” апеляційного провадження. Суд наголосив, що апеляційний суд фактично позбавив заявника права на апеляційне оскарження, що є порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року, в якій зазначено, що надання суду апеляційної інстанції повноважень на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/17140/21 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки між двома товариствами з обмеженою відповідальністю на підставі того, що він був укладений без мети здійснення господарської діяльності, а лише для отримання податкової вигоди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, не встановили умислу сторін на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, саме в момент укладення договору, а обмежилися констатацією безтоварності господарської операції внаслідок невиконання умов договору. Суд зазначив, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов’язань. Також, суди не перевірили, чи слугувало укладення договору саме меті, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не дослідили матеріали кримінального провадження, порушеного за цим фактом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, а доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/11184/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення індексації пенсії позивачки у 2021-2024 роках та зобов’язання провести таку індексацію.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсій є обов’язковою державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Суд підкреслив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, а не станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком №124, який в цій частині суперечить Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Суд також врахував строки звернення до суду, зазначивши, що захист права на індексацію можливий лише в межах шестимісячного строку з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Водночас, суд наголосив, що при розрахунку індексації необхідно застосовувати усі встановлені коефіцієнти індексації послідовно, починаючи з 1 березня 2021 року.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині визначення розміру індексації, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії позивачки з урахуванням усіх належних коефіцієнтів індексації, починаючи з 19 березня 2024 року.
Справа №754/15535/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю понад п’ять років та визнання права власності на спадкове майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів, які б підтверджували її проживання разом зі спадкодавцем як члени однієї сім’ї, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків. Суд зазначив, що показання свідків, надані позивачкою, не підтверджують беззаперечно факт проживання саме на правах члена сім’ї, а свідчать лише про допомогу у побутових питаннях. Суд врахував, що відсутні докази спільного придбання майна, участі у витратах на утримання житла та інших обставин, які б підтверджували реальність сімейних відносин. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наданим доказам надано належну оцінку.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №569/8226/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, наголошуючи на тому, що заявник подав первинну апеляційну скаргу в межах встановленого строку. Незважаючи на те, що недоліки первісної скарги були усунені з пропуском строку, визначеного апеляційним судом, всього на один день, це не повинно бути підставою для обмеження права на доступ до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що надмірний формалізм у таких випадках може суперечити вимогам забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС наголосив, що апеляційний суд фактично позбавив заявника права на апеляційне оскарження, яке є складовою права на справедливий суд. Суд також послався на практику ЄСПЛ та власні попередні рішення щодо неприпустимості надмірного формалізму, який перешкоджає реалізації права на судовий захист.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №756/2961/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності ОСББ щодо ненадання інформації про його діяльність за адвокатськими запитами та зобов’язання надати таку інформацію.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що адвокатські запити були оформлені неналежним чином, оскільки до них не було додано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Апеляційний суд погодився з цим висновком, вважаючи, що у відповідача не виникло обов’язку надавати інформацію. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не врахували право позивача як співвласника багатоквартирного будинку на отримання інформації про діяльність ОСББ, незалежно від належного оформлення адвокатського запиту. Суди обмежились формальними підставами для відмови у позові, не надавши правової оцінки змісту позову, не встановивши характер спірних правовідносин між сторонами, не дослідивши наявні у справі докази та не застосувавши норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Також, Верховний Суд наголосив на необхідності врахування захисту персональних даних інших співвласників при наданні інформації.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №4823/224/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі про скасування рішення третейського суду, виходячи з наступного: особа знала про розгляд справи про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, але не оскаржувала його; особа не заперечувала факту отримання кредитних коштів та невиконання зобов’язань за кредитним договором; особа приховала факт обізнаності про рішення третейського суду, що є зловживанням процесуальними правами та спробою ввести суд в оману; хоча апеляційний суд помилково закрив провадження замість залишення заяви без розгляду, це не вплинуло на суть вирішеного питання, оскільки строк на оскарження рішення третейського суду вже минув, і підстав для його поновлення немає. Суд наголосив на неприпустимості зловживання процесуальними правами та необхідності добросовісного користування ними.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/1326/25 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пирятинської міської ради щодо не розгляду подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених та зобов’язання міську раду прийняти відповідне рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на важливості забезпечення екологічної безпеки та виконання міжнародних зобов’язань України щодо збереження лісів. Суд вказав, що органи місцевого самоврядування зобов’язані реагувати на подання територіальних органів Держлісагентства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, і що у них відсутня дискреція щодо відмови у такому віднесенні за наявності передбачених законом умов. Суд також підкреслив, що Держлісагентство та його територіальні органи мають право звертатися до суду для захисту суспільних інтересів у сфері збереження лісового фонду, а прокурор правомірно звернувся до суду через бездіяльність зазначених органів. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №766/2926/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов банку, стягнувши лише прострочену заборгованість за кредитом та процентами. Суди виходили з того, що кредитний договір є споживчим, а отже, на нього поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», який вимагає від кредитора обов’язкового письмового повідомлення споживача про затримку у сплаті кредиту та про необхідність усунення порушення. Оскільки банк не надав доказів належного повідомлення відповідачів про вимогу дострокового повернення кредиту, у позичальника не виник обов’язок достроково повернути всю суму кредиту. Суд також врахував, що повернення листів-вимог з відміткою “за закінченням терміну зберігання” свідчить про неотримання повідомлення відповідачами, а банк не надав доказів повідомлення їх іншими способами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №539/402/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та фізичною особою.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким позов банку було задоволено, мотивуючи це тим, що кредит є споживчим, умовами договору не передбачено право банку на дострокове стягнення кредитних коштів, а також банк не дотримався процедури дострокового стягнення заборгованості, передбаченої Законом України «Про споживче кредитування». Верховний Суд не погодився з усіма висновками апеляційного суду, зазначивши, що хоча право на дострокове стягнення кредиту дійсно не було передбачено умовами договору, апеляційний суд не дослідив належним чином питання наявності та розміру простроченої заборгованості на момент звернення банку до суду. ВС вказав, що апеляційний суд мав дати оцінку наданим банком випискам з рахунків відповідача та іншим доказам щодо розміру строкової заборгованості, яка підлягає стягненню. Також, апеляційний суд не надав оцінку доводам апеляційної скарги відповідача щодо неможливості встановити дату початку нарахування прострочених процентів та відсутності первинних банківських документів про рух коштів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №199/3146/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що прокурор не довів належними доказами факт підробки документів, на підставі яких відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку, враховуючи наявність копії наказу Держгеокадастру, яка була підставою для реєстрації права власності. Суд врахував, що оригінали документів знаходяться на тимчасово окупованій території, що ускладнює їх отримання. Водночас, суд встановив порушення правил юрисдикції, оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою (ДП “Ілліч-Агро Донбас”) щодо земельної ділянки підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному. Суд наголосив, що розгляд справи в частині вимог до фізичної особи (ОСОБА_1) відповідає нормам цивільного процесуального права. Також, суд вказав, що відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь ДП “Ілліч-Агро Донбас” у зв’язку із закриттям провадження у справі в частині вимог до цього підприємства.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано частково в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» із закриттям провадження, а в іншій частині залишено без змін; додаткові рішення про стягнення судових витрат скасовано.
Справа №545/788/22 від 01/10/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості необлікованого об’єму природного газу з споживача, у зв’язку з виявленим несанкціонованим втручанням у роботу газорозподільної системи.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що акт про порушення складений з дотриманням вимог Кодексу газорозподільних систем та підписаний споживачем без зауважень. Апеляційний суд також врахував фото- та відеофіксацію порушення, визнавши їх належними доказами. Суд зазначив, що відсутність електронного цифрового підпису на копії відеозапису не робить його недопустимим доказом, оскільки електронний документ може існувати на різних носіях і всі ідентичні екземпляри вважаються оригіналами. Крім того, апеляційний суд встановив правомочність комісії АТ «Полтавагаз», яка розглядала акт про порушення, на підставі наданих позивачем документів. Суд апеляційної інстанції наголосив, що споживач не надав належних доказів, які б спростовували правомірність дій працівників АТ «ОГС «Полтавагаз» та розрахунку вартості необлікованого газу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/21836/23 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “МБ Іновація” окремих положень містобудівних умов та обмежень (МУО) на будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом у Києві.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, вважаючи обмеження висотності об’єкта протиправними через відсутність затвердженого історичного ареалу Києва, а також визнали неправомірними обмеження відсотка забудови та щільності населення, оскільки позивач не просив про їх зміну. Верховний Суд скасував ці рішення, але згодом отримав касаційну скаргу від ТОВ “Будівельне об’єднання “Мрія”, яке не було залучено до справи, хоча є одним із замовників будівництва та землекористувачем. “Мрія” стверджувала, що рішення у справі стосується її прав та обов’язків, а суди не забезпечили її участь у процесі. Верховний Суд погодився з цим аргументом, зазначивши, що незалучення третьої особи, чиї права та обов’язки можуть бути порушені, є порушенням процесуального права та права на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та свою попередню постанову, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції для залучення ТОВ “Будівельне об’єднання “Мрія” до участі у справі.
Справа №990/251/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) у наданні публічної інформації щодо членів комісії, які оцінювали кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що запитувана позивачем інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом, а є відкритою публічною інформацією, оскільки на момент звернення позивача із запитом до відповідача відповідний етап кваліфікаційного іспиту вже був завершений, а його результати оприлюднено. Суд зазначив, що відповідач необґрунтовано обмежив доступ до запитуваної інформації, оскільки надання доступу до такої інформації не суперечить меті проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних господарських судів. Суд також врахував, що відповідач раніше вже надавав інформацію про дати та час виставлення оцінок членами комісії за виконані позивачем практичні завдання. Суд підкреслив, що при аналізі відповідних справ застосовується “трискладовий тест”, щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації, і в даному випадку відповідач не довів необхідність обмеження доступу. Суд вказав, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
3. Суд визнав протиправною відмову ВККСУ та зобов’язав надати позивачу запитувану інформацію.
Справа №640/11761/22 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ЮСК Україна» постанов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафів за порушення Закону України «Про захист прав споживачів».
2. Суд касаційної інстанції залишив позов ТОВ «ЮСК Україна» без розгляду, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій. Суди встановили, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений КАС України, і не надав доказів поважних причин для поновлення цього строку. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан, хворобу представника та перебування директора за кордоном не є об’єктивними та непереборними обставинами, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Суд також підкреслив, що позивач не довів відсутність можливості звернутися до іншого представника або скористатися самопредставництвом. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки. Суд також врахував, що позивач мав достатньо часу для звернення до суду після отримання оскаржуваних постанов, і що тимчасове припинення роботи електронних сервісів суду не було абсолютною перешкодою для подання позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «ЮСК Україна» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №203/7152/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь фізичної особи середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Апеляційний суд, задовольняючи скаргу, виходив з того, що неспроможність державних органів забезпечити виплату присуджених судом коштів є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що норма Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає зупинення виконавчого провадження у зв’язку з включенням підприємства до переліку об’єктів приватизації, не є чіткою та не визначає, в якому випадку зупиняються виконавчі дії – у разі включення кредитора чи боржника до переліку об’єктів приватизації. Крім того, строки зупинення виконавчого провадження на цій підставі законодавчо не врегульовані. Суд вважає, що втручання держави у право на мирне володіння майном у цьому випадку не можна вважати цілком законним та пропорційним меті втручання, якою є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд не перевірив юрисдикційність спору, а саме чи підлягає справа розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи, що виконавче провадження було об’єднано у зведене виконавче провадження, до якого можуть входити рішення судів різних юрисдикцій.
Справа №522/10391/20 від 16/10/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договорами позики, укладеними між позивачами та відповідачем.
2. Суд задовольнив позовні вимоги частково, спираючись на договори позики та розписки, які підтверджують отримання відповідачем грошей від позивачів. Суд врахував висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, яка підтвердила, що підписи на договорах та розписках належать відповідачу. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність згоди дружини на отримання позики, оскільки вони не спростовують зобов’язання відповідача за договорами. Також суд відхилив клопотання про зупинення провадження, оскільки наявні докази дозволяли встановити обставини справи, а рішення в іншій справі не мало преюдиційного значення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/6492/25 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанова Кабінету Міністрів України не можуть вносити зміни до спеціальних законів, таких як Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки це суперечить Конституції України. Суд зазначив, що умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно спеціальним законом, і зміни до нього можуть бути внесені лише шляхом внесення змін до цього закону. Застосування обмежуючих коефіцієнтів до пенсій, призначених відповідно до спеціального закону, призводить до обмеження конституційного права на соціальний захист. Суд також послався на практику Конституційного Суду України, який неодноразово наголошував на тому, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених у спеціальних законах. Суд підкреслив, що у випадку суперечності між нормами спеціального закону та загального закону, застосовуються норми спеціального закону.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №128/2362/23 від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між ТОВ «Аграрій+» та фізичною особою ОСОБА_1, через ознаки фраудаторності (тобто, укладення договору з метою уникнення виконання майнових зобов’язань перед кредитором).
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивач (ПП «АДІС») не довів ознак фраудаторності оспорюваного договору. Суд зазначив, що на момент укладення договору купівлі-продажу судового спору між ПП «АДІС» та ТОВ «Аграрій+» ще не існувало. Крім того, ТОВ «Аграрій+» на той момент було власником майна і мало право ним розпоряджатися, а саме майно не було обтяжене. Суд також вказав на відсутність доказів заниженої ціни проданого майна та відсутності у ТОВ «Аграрій+» іншого майна, на яке можна було б звернути стягнення. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а позивач не надав достатніх доказів фраудаторності угоди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПП «АДІС» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №752/8593/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва та стягнення грошових коштів, сплачених позивачем за цим договором.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що забудовник порушив строки будівництва, що є самостійною підставою для розірвання договору та повернення коштів довірителю. Відповідач не заперечував, що будівництво не завершено, а будинок не введено в експлуатацію. Важливо, що управитель та забудовник втратили права на земельну ділянку під будівництво, що робить неможливим виконання договору. Суд також врахував, що дія ліцензії управителя була призупинена. Позивачка виконала свої зобов’язання, а управитель допустив істотне порушення умов договору щодо передачі об’єкта інвестування, затримавши введення об’єкта в експлуатацію на понад два роки. Суд зазначив, що відповідач не довів, що будинок повністю споруджено, а навпаки, повідомив про зупинення фінансування будівництва на невизначений строк.
3. Суд вирішив розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва та стягнути з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_1 загальну вартість об’єкта інвестування.
Справа №743/1509/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту належності особі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, для реалізації права на пільгу зі сплати земельного податку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково відмовили у відкритті провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, пославшись на наявність спору про право, хоча такого спору не було. Апеляційний суд, погодившись з відмовою у відкритті провадження, одночасно розглянув заяву по суті, що суперечить нормам ЦПК України. Суди не врахували, що заявниця просила встановити факт належності їй посвідчення для виправлення помилки у прізвищі, а не вирішувала питання про право на пільгу. Також, суди не перевірили, чи зверталася заявниця до уповноваженого органу щодо заміни посвідчення та чи отримала відмову, що є передумовою для звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №361/7276/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору було оскарження наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що для призупинення дії трудового договору згідно зі статтею 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” необхідна одночасна неможливість надання роботи роботодавцем і виконання її працівником через військову агресію. Суди встановили, що “Укрзалізниця” продовжувала працювати, посада позивача не була скорочена, і не було доведено неможливості виконання ним трудових обов’язків, зокрема дистанційно. Також, оскільки незаконні дії роботодавця позбавили працівника можливості працювати, на роботодавця покладається обов’язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, застосувавши аналогію із статтею 235 КЗпП. Суд також підкреслив, що посилання відповідача на зменшення обсягів діяльності та фінансування не є підставою для призупинення дії трудового договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу “Укрзалізниці” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №212/3749/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина позивача внаслідок нещасного випадку на виробництві.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що нещасний випадок стався на території та з використанням обладнання, що належить ПрАТ «ПІВНГЗК», яке є джерелом підвищеної небезпеки. Суд зазначив, що власник джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Той факт, що загиблий перебував у трудових відносинах з іншою компанією, не знімає відповідальності з ПрАТ «ПІВНГЗК», оскільки саме їхнє обладнання стало причиною трагедії. Суд також врахував глибину моральних страждань батька у зв’язку зі смертю сина, а також принципи розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, і не є сталою величиною.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №362/4430/17 від 16/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами:
* Сторона має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, але їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, витраченим часом адвоката, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
* Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
* Суд не зобов’язаний присуджувати всі понесені витрати, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору.
* У даній справі суд врахував, що правова позиція відповідача не змінилася під час касаційного перегляду, що не вимагало значних зусиль представника.
* Суд також взяв до уваги заперечення позивача щодо неспівмірності наданих послуг, оскільки відзив на касаційну скаргу був тотожним відзиву на апеляційну скаргу.
* Враховуючи всі обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 5 000 грн.
3. Суд частково задовольнив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнув з позивача на користь відповідача 5 000 грн.
Справа №440/12676/23 від 21/10/2025
Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром індексації пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що Кабінет Міністрів України правомірно встановив обмеження на максимальний розмір індексації пенсій у 2023 році з метою збалансування потреб і захисту більшої кількості громадян, особливо тих, хто отримує низькі пенсії, а також для збалансування фінансових ресурсів в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що Уряд має право визначати розмір, умови та порядок індексації пенсій, а встановлене обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується всіх пенсіонерів. Суд також врахував, що позивачу було проведено індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення, встановленого постановою № 168, в межах граничної суми, а також збережено попереднє підвищення пенсії, передбачене постановою № 118. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися обмеження загального розміру пенсії, а не розміру індексації.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №725/10797/23 від 15/10/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи недієздатною.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною, оскільки для цього необхідний висновок судово-психіатричної експертизи, а особа, щодо якої розглядається справа, відмовилася від її проведення. Суд зазначив, що у випадках, коли особа не дає згоди на експертизу, не можна застосовувати статтю ЦПК України про наслідки ухилення від експертизи, а слід керуватися спеціальними нормами, які регулюють призначення судово-психіатричної експертизи. Суд також врахував, що немає підстав для примусового направлення особи на експертизу, оскільки відсутні докази, що вона становить небезпеку для себе чи оточуючих. Суд апеляційної інстанції погодився з цим рішенням, підкресливши, що наявність інвалідності та помірної розумової відсталості не є достатньою підставою для визнання особи недієздатною. Суд касаційної інстанції також підтримав ці висновки, наголосивши на важливості усвідомленої згоди особи на проведення психіатричного огляду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №202/5220/22 від 15/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було частково задоволено позов ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_2 матеріальну компенсацію моральної шкоди. Суд виходив з того, що закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за нереабілітуючою підставою (закінчення строку давності) не звільняє її від обов’язку відшкодувати завдану шкоду. Суд врахував, що ОСОБА_2 була визнана винною у привласненні коштів ОСОБА_1, що завдало йому моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди був визначений судом з урахуванням висновку експерта, характеру та тривалості порушення прав ОСОБА_1, а також вимог розумності і справедливості. Суд відхилив доводи касаційних скарг, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів. Суд також відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та закриття касаційного провадження, не встановивши підстав для цього.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/6002/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії позивача шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 1.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, регулюється спеціальним законом, а саме Законом України № 2262-XII, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до цього закону. Суд наголосив, що обмеження пенсій, встановлені постановою Кабінету Міністрів України, суперечать положенням Закону № 2262-XII та обмежують конституційне право на соціальний захист. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо протиправності обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Суд підкреслив, що застосування коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є протиправним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність нарахування та виплати пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів.
Справа №380/3973/23 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неповного нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що військовослужбовець має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Суд зазначив, що керівники міністерств та державних органів мають право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, але не можуть змінювати підстави для її отримання, встановлені постановою Кабінету Міністрів України. Суд також підкреслив, що доповнення підстав для нарахування додаткової винагороди вимогами “безпосереднього зіткнення з противником” та “вогневого ураження”, коли це не обумовлено природою відповідних бойових завдань, порушує вимогу, щоб акти нижчої юридичної сили не суперечили актам вищої сили. Суд врахував, що військовослужбовець здійснював забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних дій, що підтверджено відповідними документами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/5890/19 від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю та земельну ділянку комунального навчального закладу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурором не було доведено факту бездіяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, оскільки не було встановлено належних звернень від навчального закладу до Департаменту з проханням про виділення коштів чи ініціювання процедури оформлення документів на майно та землю. Суд врахував, що навчальний заклад не надав доказів звернень до Департаменту з відповідними клопотаннями у встановленому порядку. Крім того, на момент розгляду справи апеляційним судом, право власності на нерухоме майно вже було зареєстровано за Дніпровською міською радою, що свідчить про вчинення дій, спрямованих на узаконення майна. Суд також зазначив, що сам факт тривалого функціонування закладу без оформлених документів не є достатньою підставою для визнання бездіяльності Департаменту протиправною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не було надано доказів того, що Департамент гуманітарної політики мав повноваження самостійно ініціювати питання оформлення документації без звернень від навчального закладу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
