Справа №753/16824/18 від 08/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та моральної шкоди, завданої малолітній дитині внаслідок ДТП за участі військового автомобіля.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги. Суд зазначив, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується особі, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом, незалежно від вини. Суд врахував, що дитина позбавлена можливості отримувати піклування та допомогу від батька, що порушує її нормальні життєві зв’язки, і визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципів розумності та справедливості. Суд також підтвердив правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт. Щодо висновку психологічної експертизи, суд зазначив, що він не є обов’язковим для визначення розміру моральної шкоди, оскільки це питання належить до компетенції суду. Суд також врахував виплату страхового відшкодування та зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/2671/17 від 22/09/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження за обвинуваченням особи у заволодінні коштами компанії шляхом зловживання службовим становищем.
2. Суд першої інстанції закрив кримінальне провадження, вважаючи, що тривала неявка представника потерпілого в суд є відмовою від обвинувачення у справі, яка розглядалася у формі приватного обвинувачення. Апеляційний суд підтримав це рішення. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив, що закриття провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення можливе лише після того, як прокурор відмовиться від підтримання державного обвинувачення, чого в даному випадку не було. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не використали всі можливості, передбачені КПК, для забезпечення належного розгляду справи, зокрема, не вирішили питання про можливість розгляду справи за відсутності потерпілого або про накладення на нього грошового стягнення. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні були забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а їхні висновки про правильність закриття провадження є передчасними.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №153/381/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про звільнення особи, засудженої за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, від відбування покарання з випробуванням.
2. Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції, звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що він має ряд хвороб, потребує лікування, є учасником бойових дій та самостійно виховує малолітнього сина. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, зазначивши, що апеляційний суд не навів достатніх мотивів, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, враховуючи, що після повторної неявки до РТЦК він не усвідомив протиправності своєї поведінки та не вживав заходів для добровільної явки. Суд також звернув увагу на те, що ситуація з самостійним вихованням дитини була створена штучно, оскільки на момент ухилення від мобілізації мати дитини перебувала в Україні. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №243/3619/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання матір’ю та дочкою однією сім’єю для отримання одноразової допомоги у зв’язку зі смертю дочки.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка довела факт проживання однією сім’єю з померлою дочкою, їхні відносини мали характер сімейних, вони були пов’язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю взаємних прав і обов’язків. Суд також зазначив, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Суд врахував, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ у порядку цивільного судочинства. Суд взяв до уваги, що позивачці було відмовлено у призначенні страхової виплати у зв’язку з втратою годувальника, оскільки вона не належить до кола осіб, які мають право на такі виплати. Суд також врахував, що апеляційний суд раніше скасував рішення суду першої інстанції про встановлення факту проживання однією сім’єю в порядку окремого провадження та роз’яснив право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2546/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Агро-Лан» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву ТОВ «Агро-Лан», мотивуючи це тим, що понесені витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально (договором, актом наданих послуг, платіжними документами) і є обґрунтованими. Суд відхилив аргументи ТОВ «Герман-Агро» про неспівмірність витрат, оскільки ТОВ «Агро-Лан» просило стягнути цю суму з обох позивачів порівну, і позивач-1 не довів, що ця сума є для нього надмірним тягарем. Також суд не погодився з доводами про зловживання ТОВ «Агро-Лан» процесуальними правами, оскільки визначення відповідачів є правом позивача. Суд зазначив, що наявність інших подібних спорів між сторонами не позбавляє ТОВ «Агро-Лан» права заявити витрати на правничу допомогу в цій справі. Суд вказав, що самі лише посилання ТОВ «Герман-Агро» на неспівмірність витрат та незгода з їх розміром не є підставою для відмови у задоволенні заяви.
3. Суд вирішив задовольнити заяву ТОВ «Агро-Лан» та стягнути з ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива» на користь ТОВ «Агро-Лан» по 39 383,10 грн з кожного на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №552/4051/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у цивільній справі про стягнення боргу, оскільки існує кримінальна справа, в якій позивача обвинувачують у вимаганні цього ж боргу, і розгляд цивільної справи неможливий до вирішення кримінальної. Апеляційний суд правильно врахував, що існує тісний зв’язок між цивільною та кримінальною справами, оскільки в кримінальній справі досліджуються обставини отримання розписки, яка є доказом існування боргу в цивільній справі. Суд зазначив, що надання кримінально-правової оцінки діям сторін можливе лише в межах кримінального провадження, а не цивільного. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про нерозгляд клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позивач був належним чином повідомлений про судове засідання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №904/6704/23 від 06/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором оренди нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що орендар не виконав належним чином умови договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна. Суд відхилив аргументи орендаря про те, що він мав бути звільнений від сплати орендних платежів на період карантину, оскільки його діяльність з продажу продовольчих товарів не була заборонена. Суд також зазначив, що орендар не довів, що він є суб’єктом малого підприємництва, який провадив виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах, що могло б дати йому право на пільги згідно з постановою Кабінету Міністрів України. Крім того, суд відхилив доводи орендаря про неналежне повідомлення про розгляд справи, оскільки суд надсилав повідомлення за належною адресою, а неотримання кореспонденції є ризиком сторони. Суд також зазначив, що орендар мав можливість надати всі свої заперечення під час апеляційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №395/772/22 від 06/10/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка вважала своє звільнення незаконним та дискримінаційним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суди встановили, що звільнення позивачки відбулося у зв’язку зі скороченням штату, і роботодавець виконав вимоги законодавства, запропонувавши їй наявні вакантні посади, від яких вона відмовилася. Суд також зазначив, що позивачка не довела фактів дискримінації за ознакою членства у профспілці, а відмова профспілки у наданні згоди на звільнення не містила достатнього правового обґрунтування. Крім того, суд вказав, що у даному випадку не було ліквідації або реорганізації підприємства, а лише скорочення штату, тому у роботодавця не було обов’язку проводити консультації з профспілкою щодо звільнення працівників. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не має повноважень встановлювати обставини справи або переоцінювати докази, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №947/7879/20 від 06/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, визнаній винною у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно врахував тяжкість злочину, наслідки, що настали, а також відсутність щирого каяття у засудженого, оскільки він не вжив достатніх заходів для відшкодування завданої шкоди. ВС наголосив, що щире каяття має підтверджуватися не лише визнанням вини, але й конкретними діями, спрямованими на відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди. Суд також зазначив, що висновок органу пробації має рекомендаційний характер і не є обов’язковим для суду. ВС вказав, що апеляційний суд обґрунтовано призначив покарання у виді реального позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, вважаючи таке покарання справедливим і необхідним для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №490/6246/25 від 13/10/2025
1. Предметом спору є подання Миколаївського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого.
2. Верховний Суд, розглядаючи подання Миколаївського апеляційного суду, керувався статтями 34 та 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд врахував необхідність забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи, а також дотримання вимог щодо територіальної підсудності. Зважаючи на обставини, що могли вплинути на об’єктивність розгляду справи в Миколаївському апеляційному суді, було прийнято рішення про передачу матеріалів до Одеського апеляційного суду. Таке рішення спрямоване на забезпечення права заявника на справедливий судовий розгляд. Суд також зазначив, що повний текст ухвали буде оголошено пізніше, враховуючи значний час, необхідний для його складання.
3. Суд постановив задовольнити подання Миколаївського апеляційного суду та направити матеріали кримінального провадження до Одеського апеляційного суду для розгляду по суті.
Справа №911/640/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” про стягнення з ТОВ “ФК “Діамант” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі про стягнення боргу за договором факторингу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався наступним. По-перше, ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” подало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у відзиві на касаційну скаргу, як того вимагає ГПК України. По-друге, товариство заявило про намір подати докази понесення судових витрат протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, що також відповідає вимогам процесуального закону. По-третє, суд врахував, що розмір заявлених до відшкодування витрат (113 488,00 грн) перевищує суму, вказану у попередньому розрахунку (79 040,00 грн), і ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” не обґрунтувало збільшення цієї суми, особливо зважаючи на те, що фактичний обсяг наданої правничої допомоги виявився меншим, ніж було заплановано. Суд також наголосив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони. Враховуючи ці обставини, суд визнав обґрунтованим стягнення витрат на правничу допомогу лише в розмірі, зазначеному у попередньому розрахунку.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” та постановив стягнути з ТОВ “ФК “Діамант” 79 040 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №927/1431/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору у справі є стягнення боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Верховний Суд розглядав два основних питання: чи застосовується частина 5 статті 254 ЦК України щодо визначення терміну виконання зобов’язань, якщо договором встановлено конкретний термін, та чи є збільшення позовних вимог за новий період одночасною зміною предмета та підстав позову. Суд зазначив, що стаття 254 ЦК України регулює строки, а не терміни виконання зобов’язань, і якщо договором встановлено конкретний термін, то він має бути виконаний у цей термін. Також, суд вказав, що збільшення позовних вимог за той самий договір не є одночасною зміною предмета та підстав позову, а є лише збільшенням кількісних показників вимог майнового характеру. Суд підкреслив, що відповідальність за порушення грошового зобов’язання встановлена статтею 625 ЦК України, і нарахування 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 6 770,00 грн 3% річних та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, а касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення.
Справа №236/476/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред’явлення до виконання рішення суду про стягнення солідарної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо неї, оскільки суди не встановили належним чином факт видачі оригіналу виконавчого листа стягувачу та його втрати, що є обов’язковою умовою для видачі дубліката. Суд наголосив, що дублікат видається лише у випадку, якщо оригінал виконавчого листа дійсно існував та був втрачений. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів видачі виконавчого листа стягувачу. Водночас, ВС залишив без змін рішення судів в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2, оскільки останній не оскаржував ці рішення, і ОСОБА_1 не довела, яким чином це порушує її права. Суд підкреслив принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким кожна особа самостійно вирішує, чи оскаржувати судове рішення.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині видачі дублікату виконавчого листа щодо ОСОБА_1 та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №689/557/20 від 09/10/2025
1. Предметом спору є заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами було залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено трирічний строк на подання такої заяви, встановлений статтею 424 ЦПК України, який є присічним і не підлягає поновленню. Суд зазначив, що посилання заявника на карантинні обмеження для поновлення строку є необґрунтованими, оскільки на момент звернення до суду карантин вже було скасовано, а заяву про поновлення строку у зв’язку з карантином позивач не подавала. Також, суд відхилив доводи про зупинення перебігу позовної давності у зв’язку з воєнним станом, оскільки у даному випадку йдеться про пропуск строку на перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а не про позовну давність. Суд врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статті 424 ЦПК України, викладені в інших постановах.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/10001/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених компанією-відповідачем у суді касаційної інстанції, у справі про стягнення часток та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі товариств, позов у якій було залишено без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався тим, що у випадку залишення позову без розгляду, відшкодування витрат відповідача можливе лише за умови встановлення необґрунтованості дій позивача. Суд визнав дії позивача необґрунтованими, оскільки той, знаючи про наявність арбітражного застереження, звернувся до національного суду, а після програшу в судах першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу з ідентичними аргументами. Водночас, суд зазначив, що заявлений компанією розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та пропорційним до предмета спору, оскільки спір стосувався лише питання підсудності, а не суті спору, і позиція компанії в касаційній інстанції була незмінною. Суд також врахував, що компанія не обґрунтувала, як саме була сформована сума витрат на правничу допомогу, та зменшив її розмір.
3. Суд частково задовольнив заяву компанії, стягнувши з позивача на користь компанії 50 300 грн судових витрат, з яких 50 000 грн – витрати на правничу допомогу, а 300 грн – поштові витрати.
Справа №728/382/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки позивач вважає, що її переважне право на придбання цієї ділянки було порушено.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, наголосивши на тому, що для реалізації переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідно дотриматись імперативних вимог закону, зокрема, своєчасного письмового повідомлення власника землі про передачу переважного права. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивачка не набула переважного права покупця, оскільки не було надано доказів належного повідомлення власника земельної ділянки про передачу їй переважного права, як це передбачено статтею 130-1 Земельного кодексу України. Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, не врахувавши імперативні вимоги щодо повідомлення власника землі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність доказів належного повідомлення власника земельної ділянки про передачу переважного права є підставою для відмови в задоволенні позову про переведення прав та обов’язків покупця. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди повинні ретельно перевіряти дотримання всіх вимог закону при реалізації переважного права купівлі землі.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову про переведення прав та обов’язків покупця.
Справа №761/26648/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) щодо ненадання відповіді на заяву фізичної особи про визнання кредитором та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про відсутність бездіяльності Уповноваженої особи ФГВФО, оскільки після запровадження процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду, така особа, діючи від імені банку та маючи відповідні повноваження, зобов’язана була розглянути заяву фізичної особи в частині вимог, які не стосуються визнання її кредитором, у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Суд зазначив, що уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду та має право підпису будь-яких документів від імені банку. Таким чином, уповноважена особа була зобов’язана розглянути заяву або доручити її розгляд працівникам банку. Суд також підкреслив, що суд першої інстанції правильно застосував норми як Закону України «Про звернення громадян», так і Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнавши неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду та зобов’язавши її розглянути заяву в належній частині.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №1/Б-294 від 01/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду щодо продовження процедури санації та внесення змін до плану санації ВАТ “Тернопільське об’єднання “Текстерно” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив чинними рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що суди попередніх інстанцій діяли в межах закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, чинній до 19.01.2013, оскільки провадження у справі було відкрито до цієї дати. Суд врахував, що комітет кредиторів схвалив зміни до плану санації, які передбачають продаж майна боржника для залучення додаткових коштів та фінансового оздоровлення підприємства. Також, суд взяв до уваги позитивну динаміку у відновленні платоспроможності боржника, неможливість вчасного виконання плану санації через об’єктивні фактори, зокрема, воєнний стан в Україні. Суд зазначив, що метою санації є запобігання ліквідації підприємства, фінансове оздоровлення та повне відновлення платоспроможності боржника, що відповідає інтересам кредиторів та держави. Суд також наголосив на співпраці кредиторів, боржника, керуючого санацією та інвесторів для досягнення цієї мети.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області та постанову Західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №904/3982/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, яка не була залучена до справи, щодо рішення суду першої інстанції про демонтаж самочинно побудованої автостоянки.
2. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає забезпечення особі можливості оскарження судових рішень. Суд наголосив, що апеляційний суд не повинен проявляти надмірний формалізм при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, особливо коли скаргу подає особа, яка не була залучена до справи та не отримувала копію рішення суду першої інстанції. Важливо враховувати незначний пропуск строку, дійсний намір особи оскаржити рішення та відсутність зловживання процесуальними правами. Суд вказав, що апеляційний суд повинен оцінити обставини пропуску строку на предмет поважності причин, встановити, чи є строк значним, та чи не буде поновлення строку втручанням у принцип юридичної визначеності.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №917/1130/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є заява приватного виконавця про стягнення з ТОВ “Вектор. ЛТД” витрат на правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд частково задовольнив заяву приватного виконавця, мотивуючи це тим, що приватний виконавець має право на відшкодування судових витрат на стадії судового контролю за виконанням судових рішень. Суд врахував надані докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, але зменшив суму відшкодування, оскільки вважав заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи. Суд також зазначив, що підписання відзиву на касаційну скаргу не самим адвокатом не впливає на факт надання правничої допомоги. При цьому, суд взяв до уваги заперечення ТОВ “Вектор. ЛТД” щодо завищеної вартості послуг адвоката, врахувавши незначний обсяг підготовленого відзиву на касаційну скаргу. Суд керувався критеріями реальності, розумності та співмірності понесених витрат, а також принципами диспозитивності та змагальності.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “Вектор. ЛТД” на користь приватного виконавця 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти вимог заяви.
Справа №917/939/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства на користь енергетичної компанії заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, а також штрафних санкцій.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами наявність заборгованості відповідача за спірний період, враховуючи численні зміни умов договору щодо порядку розрахунків, які вносилися додатковими угодами, а також преюдиційне значення рішення у іншій справі, яким було встановлено факт оплати відповідачем послуг за попередній період; суд також взяв до уваги, що відповідач здійснив оплату послуг за грудень 2023 року, а позивач не обґрунтував правову природу нарахувань за кожен окремий період з урахуванням умов договору, що змінювалися додатковими угодами. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивач не надав належних доказів прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань, а також не обґрунтував правову природу нарахувань за кожен окремий період з урахуванням умов договору, що змінювалися додатковими угодами. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до обставин даної справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №357/3851/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, мотивуючи це відсутністю звіту про обсяг наданих послуг та акту прийому-передачі робіт. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що згідно з договором про надання правничої допомоги, вартість послуг була встановлена у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу наданих послуг чи витраченого часу. Суд наголосив, що у такому випадку конкретний перелік дій адвоката не має значення для визначення розміру гонорару, і апеляційний суд мав виходити з фіксованої суми, встановленої договором. Також, Верховний Суд зазначив, що відсутність заперечень щодо співмірності заявлених витрат та документальне підтвердження їх сплати є підставою для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Справа №824/131/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця Маковецького щодо винесення постанови про відвід.
2. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу приватного виконавця Білецького без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін. Це означає, що суд погодився з рішенням апеляційного суду, який, імовірно, визнав дії Маковецького щодо відводу обґрунтованими. Суд, ймовірно, виходив з того, що приватний виконавець має право на самовідвід у випадках, передбачених законом, для забезпечення неупередженості виконавчого провадження. Можливо, Білецький оскаржував правомірність підстав для відводу Маковецького, але суд не знайшов підстав для задоволення його скарги. Остаточне рішення суду ґрунтувалося на аналізі обставин справи та застосуванні норм законодавства про виконавче провадження.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №990/54/24 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження суддею рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо змін до Регламенту ВККС, які, на думку позивача, були прийняті з перевищенням повноважень та призвели до незаконного визнання його таким, що не відповідає займаній посаді.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на момент звернення позивача до суду оскаржувані зміни до Регламенту вже втратили чинність, а отже, відсутнє порушення прав позивача на момент звернення до суду. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту (оскарження змін до Регламенту) не призведе до відновлення його прав та інтересів, оскільки головною метою позивача є оскарження рішення ВККС про невідповідність займаній посаді, а не самих змін до Регламенту. Суд підкреслив, що гарантоване Конституцією України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду лише у разі реального порушення прав та інтересів особи на момент звернення до суду. Суд вказав, що скасування рішень про внесення змін до Регламенту призведе до втрати його цілісності та неузгодженості у регулюванні суспільних відносин. Суд також зазначив, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому оскаржувати положення, які вже втратили чинність, немає підстав.
3. Суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №726/2740/23 від 13/10/2025
1. Предметом спору є визнання припиненою іпотеки на житловий будинок, укладеної між банком та попереднім власником, оскільки позивач, як новий власник, вважає, що зобов’язання за іпотечним договором виконано.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, мотивуючи це тим, що для закриття провадження на підставі наявності попереднього рішення суду необхідна повна тотожність сторін, предмету та підстав позову. У даній справі підстави позову відрізняються від попередніх справ, оскільки новий власник майна (позивач) набув право на судовий захист своїх прав, зокрема, шляхом визнання іпотеки припиненою. Попередні судові рішення не позбавляють нового власника права на захист своїх прав, оскільки в одній справі було відмовлено у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту. Крім того, суд врахував, що позивач є стороною правовідносин із наступної іпотеки. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що нетотожність хоча б одного з елементів позову або відмова у позові через неналежний спосіб захисту не перешкоджає повторному зверненню до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши можливість продовження розгляду справи в суді першої інстанції.
Справа №916/3517/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного підприємства на користь державного підприємства матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження судна.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували спеціальні норми, що регулюють відносини, пов’язані з відшкодуванням збитків від зіткнення суден, а саме положення глави 3 Кодексу торговельного мореплавства України, які мають пріоритет над загальними нормами цивільного та господарського законодавства. Суди не встановили обставини аварійно-морської події, вину особи, причинно-наслідковий зв’язок між подією та шкодою, а також не дослідили наявність документів розслідування аварійно-морської події. Також, суди не з’ясували, чи були порушені відповідачем конкретні правила судноплавства, та не надали оцінку доводам відповідача щодо неможливості відшвартування судна без дозволу уповноважених органів. Крім того, суди не врахували обставини попереднього пришвартування суден позивачем та можливий вплив цих обставин на виникнення пошкоджень. Суд наголосив на необхідності встановити наявність або відсутність вини відповідача та протиправної поведінки позивача, що призвела до завдання шкоди.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №917/2322/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення сільської ради та визнання додаткової угоди укладеною між фермерським господарством та сільською радою.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання додаткової угоди укладеною та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині змінив рішення, виклавши їх мотивувальні частини у своїй редакції, залишивши в решті без змін.
Справа №910/7335/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсними договорів, виходячи з наступного: позивач не спростував презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України, щодо договору застави, який, на думку судів, був укладений уповноваженою особою від імені компанії СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД та є дійсним. Суди встановили, що договір застави був укладений у простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства, і підписаний уповноваженим представником компанії на підставі довіреності. Оскільки договір застави є дійсним, то і відступлення права вимоги за цим договором також є правомірним, а отже, відсутні підстави для визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до обставин порушення позасудового порядку звернення стягнення на предмет застави, які не були визначені підставою позовних вимог і не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/7506/25 від 10/10/2025
1. Предметом спору є подання голови Хмельницького апеляційного суду про направлення матеріалів скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді з одного апеляційного суду до іншого.
2. Верховний Суд, розглядаючи подання голови Хмельницького апеляційного суду, керувався положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє обмежитися складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Суд врахував необхідність оперативного вирішення питання підсудності скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді. Відповідно до усталеної практики, зміна підсудності кримінального провадження, зокрема, на стадії апеляційного оскарження, може бути обґрунтована обставинами, що унеможливлюють розгляд справи відповідним судом. У даному випадку, голова Хмельницького апеляційного суду, ймовірно, навів достатні аргументи, що виправдовують передачу справи до іншого суду апеляційної інстанції. Передача справи до Тернопільського апеляційного суду має забезпечити об’єктивний та неупереджений розгляд скарги ОСОБА_6. Верховний Суд погодився з доводами подання, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства.
3. Верховний Суд постановив задовольнити подання голови Хмельницького апеляційного суду та направити кримінальне провадження за скаргою ОСОБА_6 до Тернопільського апеляційного суду.
Справа №953/694/23 від 07/10/2025
Предметом спору у справі є законність застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна до особи, засудженої за колабораційну діяльність.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутність корисливого мотиву в діях засудженої, що є визначальним фактором при вирішенні питання про застосування конфіскації майна. Суд наголосив, що призначення покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, а також враховувати мету покарання, спрямовану на виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів. Суд також взяв до уваги, що злочин, вчинений засудженою, відноситься до кримінальних проступків, а обставини, що обтяжують покарання, відсутні. Враховуючи усталену судову практику, суд дійшов висновку про необхідність виключення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Суд задовольнив касаційну скаргу захисника та виключив з судових рішень додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Справа №461/6392/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, зважаючи на те, що нотаріус порушив процедуру його вчинення. Зокрема, не було дотримано вимоги щодо належного повідомлення боржника про необхідність усунення порушень за договором позики, оскільки повідомлення, надіслане кредитором, не було вручене боржнику, і відсутні докази, що боржник ухилявся від його отримання. Суд наголосив, що таке порушення є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки позбавляє боржника можливості оспорити вимоги кредитора до вчинення виконавчого напису. Суд також зазначив, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчого (повідомлення боржника) та безпосередньо вчинення виконавчого напису, і недотримання будь-якого з них є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення інтересів боржника шляхом належного повідомлення про вчинення виконавчого напису.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/15300/21 від 07/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю, зміна черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів спільного проживання з померлою однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а самі лише свідчення свідків та спільні фотознімки не є достатньою підставою для встановлення такого факту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежного підписання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки оригінал постанови був підписаний усім складом суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №461/4869/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики та договірної відповідальності.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про стягнення боргу, оскільки встановив, що сторони в один день уклали два договори позики з ідентичним змістом, і за умовами одного з них, всі інші договори між сторонами припиняють свою дію. Суд вирішив, що стягнення заборгованості одночасно за двома договорами є неможливим, оскільки дія одного з договорів (укладеного першим за часом) вважається припиненою. Суд також врахував, що за іншим договором позики вже було стягнуто заборгованість у попередній справі. Наявність оригіналів договорів позики не спростовує висновків суду, оскільки важливими є встановлені обставини та узгоджені сторонами умови. Суд зазначив, що позивач не пояснив, з якою метою було включено умову про припинення дії інших договорів, і не запропонував власного тлумачення цих положень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/14468/24 від 09/10/2025
Предметом спору було повернення апеляційної скарги потерпілому на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження, через нібито пропуск строку на апеляційне оскарження.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме те, що потерпілий не був повідомлений про дату та час розгляду клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, а копію ухвали отримав значно пізніше. Верховний Суд підкреслив, що строк на апеляційне оскарження для особи, яку не було викликано в судове засідання, обчислюється з дня отримання копії судового рішення, незалежно від інших джерел інформування. Суд також наголосив, що положення КПК про обчислення строку апеляційного оскарження з дня отримання копії судового рішення є процесуальною гарантією реалізації права на апеляційне оскарження. Враховуючи, що матеріали справи не містили даних про отримання потерпілим копії ухвали до зазначеної ним дати, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно вирішив про пропуск строку на апеляційне оскарження.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №761/14468/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги потерпілого на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.
2. У тексті рішення відсутні аргументи, якими керувався Верховний Суд при винесенні постанови, оскільки наведено лише резолютивну частину. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчих інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги та матеріалів справи. У даному випадку, ймовірно, суд встановив порушення норм процесуального права апеляційним судом, що стало підставою для скасування його ухвали. Можливо, апеляційний суд необґрунтовано повернув скаргу потерпілого, наприклад, через формальні недоліки, які могли бути усунені, або ж не врахував важливі обставини справи. Для повного розуміння мотивів суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги потерпілого та призначив новий розгляд в апеляційному суді.
Справа №336/4042/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» щодо нарахування необлікованого об’єму природного газу та пов’язаних з цим документів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1, не врахував, що доводи в апеляційних скаргах АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» та ОСОБА_1 відрізняються і не є тотожними. Зокрема, апеляційний суд не досліджував доводи ОСОБА_1 щодо помилкового стягнення судових витрат на проведення експертизи на користь експертної установи, а не на його користь, хоча саме він сплатив ці витрати. Верховний Суд підкреслив, що невідповідність мотивів постанови суду апеляційної інстанції поданій апеляційній скарзі надає апелянту право оскаржити відповідне судове рішення до суду касаційної інстанції. Відмова у відкритті апеляційного провадження фактично позбавила ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження, що є порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції послався на власний висновок щодо порядку розгляду апеляційної скарги, що надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи, викладений у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 320/7396/16-ц.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Запорізького апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №916/812/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргами осіб, які не були учасниками справи в суді першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правильно встановив, що рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси та/або обов’язки скаржників, оскільки предметом спору було визнання недійсними рішень ради Одеської ТПП, а скаржники не довели безпосереднього зв’язку між цим рішенням та порушенням їхніх прав. Суд зазначив, що членство в Одеській ТПП не означає автоматичного порушення прав члена будь-яким рішенням органу управління, і що інтереси членів ТПП, які підтримують рішення, фактично представляє сама ТПП як відповідач у справі. Також, суд вказав, що залучення до справи всіх членів юридичної особи негативно вплине на ефективність судочинства. Суд наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №127/12102/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ст. 128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону при перегляді справи, а саме не перевірив і не проаналізував належним чином доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, та не усунув суперечностей, на які вказував захисник у касаційній скарзі. Зокрема, апеляційний суд не проаналізував доводи захисника щодо часу отримання тілесних ушкоджень потерпілою, обставин виклику медичної допомоги, а також не обґрунтував свою позицію щодо спростування версії захисту про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями засудженого та отриманими потерпілою тілесними ушкодженнями. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був ретельно проаналізувати всі фактичні дані, що стосуються тверджень захисника, та встановити, чи вплинули ці обставини на справедливість прийнятого рішення. Оскільки апеляційний суд не виконав цих вимог, його ухвала не може бути визнана законною, обґрунтованою та вмотивованою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №920/679/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування акцій та витребування акцій з незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки визнав договір дарування акцій недійсним на підставі, яка не була заявлена позивачем (удаваність правочину замість обману). Суд апеляційної інстанції не надав оцінки дійсним підставам позову, визначеним позивачем, а також не встановив, яким чином удаваність правочину порушує права позивача. Крім того, суд не встановив обставини незаконного заволодіння акціями відповідачем 2, обмежившись лише фактом незаконного вибуття акцій з володіння позивача за договором з відповідачем 1. Суд касаційної інстанції також зазначив, що скасування основного рішення тягне за собою скасування додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та додаткову постанову і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №920/495/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ щодо встановлення розмірів внесків на утримання та ремонт приміщень і відрахувань до резервного фонду.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки для прийняття рішень про встановлення розмірів внесків достатньо більшості голосів співвласників, якщо статутом ОСББ не передбачено іншої кількості голосів для прийняття таких рішень. Суд врахував, що статут ОСББ не містить спеціальних положень щодо кількості голосів, необхідних для прийняття рішень про встановлення розмірів внесків, тому достатньо простої більшості. Суд також зазначив, що не було надано належних доказів порушення порядку голосування або відсутності кворуму на зборах. Доводи касаційної скарги про необхідність 2/3 голосів були відхилені, оскільки вони ґрунтувалися на невідповідних висновках Верховного Суду в інших справах, де обставини були суттєво відмінними. Суд підкреслив, що його функція полягає в перевірці застосування норм права, а не в переоцінці доказів або встановленні нових фактів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №470/914/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю та перебування на утриманні для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника та одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю брата.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву без розгляду, мотивуючи це тим, що у даній справі наявний спір про право, оскільки встановлення факту проживання однією сім’єю та перебування на утриманні безпосередньо впливає на право заявника на отримання пенсії та одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю брата, а також зачіпає права інших спадкоємців. Суд вказав, що справи, в яких існує спір про право, не можуть розглядатися в порядку окремого провадження, а мають вирішуватися в порядку позовного провадження, де всі зацікавлені сторони мають можливість представити свої доводи та докази. Верховний Суд погодився з позицією апеляційного суду, підкресливши, що визначальною обставиною для розгляду справи в окремому провадженні є відсутність спору про право. Оскільки у даній справі наявний спір щодо права на отримання виплат, суд апеляційної інстанції правомірно залишив заяву без розгляду, роз’яснивши заявнику право на звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Верховний Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків апеляційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №824/131/23 від 25/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відвід при надходженні виконавчого листа.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні скарги приватного виконавця Білецького І.М. на дії приватного виконавця Маковецького З.В. Суд зазначив, що законодавець зобов’язує приватного виконавця заявити самовідвід у разі виявлення реального або потенційного конфлікту інтересів між виконавцем та стягувачем, і це кореспондується з правом на повернення виконавчого документа стягувачу або передачу його іншому виконавцю за згодою стягувача. Суд підкреслив, що оцінка наявності конфлікту інтересів визначається самим виконавцем. Також суд вказав, що дії Маковецького З.В. щодо прийняття постанови про самовідвід до відкриття виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №910/15689/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з державного підприємства на користь приватного акціонерного товариства заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановив тотожність сторін, предмету та підстав спору з іншою справою, в якій вже було ухвалено рішення по суті вимог. Суд зазначив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом сторін, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником, не отримали підтвердження. Крім того, суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду у справі № 910/12731/22, оскільки правові висновки щодо відшкодування судових витрат у вказаній справі викладено за інших процесуальних обставин ніж у справі, що розглядається Судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №161/17648/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей для звільнення з військової служби.
2. Суд першої інстанції задовольнив заяву про встановлення факту перебування на утриманні, вважаючи доведеним факт утримання трьох неповнолітніх дітей заявником, що необхідно для реалізації права на звільнення з військової служби. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора, вважаючи пропуск строку на оскарження необґрунтованим. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що прокурор звертався в інтересах особи, яка не брала участі у справі, а саме Ківерцівської міської ради, і не проаналізував поважність причин пропуску строку саме цією особою. ВС наголосив, що апеляційний суд не врахував, що прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, стверджуючи, що Ківерцівська міська рада неналежно здійснює захист інтересів держави, а заявник використовує рішення суду для незаконного звільнення з військової служби. ВС підкреслив, що висновки апеляційного суду щодо обізнаності Служби у справах дітей не стосуються Ківерцівської міської ради, яка участі у справі не брала.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №314/510/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу для підтвердження родинних зв’язків з військовослужбовцем, який зник безвісти.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що заявниця не надала достатніх доказів, які б свідчили про усталені відносини, притаманні подружжю, такі як ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків. Суд зазначив, що саме лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, підкресливши, що для встановлення факту проживання однією сім’єю необхідно враховувати сукупність ознак, включаючи спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків. Суд касаційної інстанції також зазначив, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доказування покладається на сторони, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №753/21819/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка була предметом іпотеки, та скасування рішення про державну реєстрацію прав на неї.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що іпотекодержатель (ОСОБА_2) дотримався вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», надіславши іпотекодавцю (ОСОБА_1) вимогу про усунення порушення зобов’язання за договором позики з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд зазначив, що направлення вимоги на адресу, вказану в іпотечному договорі, є належним повідомленням, навіть якщо іпотекодавець фактично не отримав її через власну недбалість або ухилення. Також, суд відхилив аргументи позивачки про те, що вона не отримала повідомлення через продаж квартири, оскільки не було надано доказів повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси. Суд вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7701/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Укренерго” на користь ПАТ “Центренерго” інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Суд зазначив, що сплата 3% річних та інфляційних нарахувань є способом захисту майнового права кредитора, а не штрафною санкцією. ВС підкреслив, що навіть якщо у відповідача є обмеження щодо використання коштів на спеціальному рахунку через особливості ринку електроенергії, це не звільняє його від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України. Суд послався на попередню практику Верховного Суду, зокрема на постанову об’єднаної палати КГС ВС від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, де вже розглядалося питання стягнення подібних нарахувань з “Укренерго” і було підтверджено правомірність таких вимог. ВС зазначив, що наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках не виключає можливість застосування загальних норм матеріального права.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/3154/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, інфляційної складової боргу та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не забезпечив належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про апеляційний розгляд справи. Апеляційний суд не перевірив, чи отримав відповідач копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, що позбавило його можливості надати свої заперечення та реалізувати право на справедливий судовий розгляд. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу рівності сторін у судовому процесі, що передбачає надання кожній стороні можливості ознайомитися з доводами іншої сторони та висловити свою позицію. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості забезпечення сторонам можливості брати участь у розгляді справи та надавати свої зауваження.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №278/2871/21 від 30/09/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вбивство, замах на вбивство та незаконне поводження зі зброєю.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду в частині зарахування строку попереднього ув’язнення. Суд зазначив, що апеляційний суд безпідставно застосував пільговий порядок зарахування строку попереднього ув’язнення (один день за два), оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до засудженого вже після зміни законодавства, яке регулювало це питання. ВС наголосив, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК, є триваючим і був закінчений в момент вилучення заборонених предметів у засудженого, що сталося також після зміни порядку зарахування строку попереднього ув’язнення. ВС також відхилив касаційну скаргу сторони захисту, визнавши обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо винуватості засудженого та відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону. Суд підкреслив, що доводи захисту про недопустимість доказів, невідповідність обвинувального акту вимогам закону та інші обставини не вплинули на справедливість судового розгляду.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №756/7275/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо м’якості покарання, призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за незаконний збут психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, враховуючи обставини справи та особи засуджених. Суд врахував, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги щире каяття обвинувачених, їх активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, відсутність судимостей, а також сімейні обставини ОСОБА_6 та благодійну діяльність ОСОБА_8. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора та обґрунтовано залишив без задоволення його скаргу в частині застосування статей 69 та 75 КК України. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про необхідність призначення обвинуваченим більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, враховуючи сукупність пом’якшуючих обставин. Суд також врахував, що з моменту вчинення злочину минуло понад два роки, і за цей час не було відомостей про неналежну поведінку обвинувачених.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/13912/23 від 29/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства та переведення прав і обов’язків покупця на позивача, який вважає, що його переважне право на придбання частки було порушено.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який задовольнив позов, визнавши договір дарування удаваним, оскільки апеляційний суд припустився порушень норм процесуального права при оцінці доказів, зокрема протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні, який не відповідав вимогам до показань свідка в господарському процесі. Суд касаційної інстанції наголосив, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи доводиться удаваність договору іншими доказами, окрім протоколу допиту, та чи існував зрозумілий мотив укладення договору дарування, який передбачає безоплатне відчуження частки. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, тому справу необхідно направити на новий розгляд до апеляційного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен надати оцінку всім аргументам учасників справи та вжити заходів для встановлення фактичних обставин, прав та обов’язків сторін.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №760/10621/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про призначення його другим опікуном над недієздатною сестрою.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви, мотивуючи це відсутністю доказів неможливості виконання обов’язків опікуна матір’ю недієздатної особи, необґрунтованістю подання органу опіки та піклування щодо необхідності призначення другого опікуна, а також припущеннями про можливе ухилення заявника від мобілізації. Апеляційний суд зазначив, що подання органу опіки носить лише рекомендаційний характер і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що справа була розглянута неповноважним складом суду, а саме одноособово суддею, тоді як згідно з процесуальним законодавством, такі справи мають розглядатися колегією у складі одного судді та двох присяжних. **** Верховний Суд відступив від висновку щодо розгляду справи про призначення опікуна недієздатної особи суддею одноособово, викладеного у попередній постанові.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №676/8831/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме визнання відсутнім права оренди у фермерського господарства та повернення земельної ділянки власнику.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у позові було відмовлено, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував принцип добросовісності та попередню поведінку позивача. Суд зазначив, що хоча підпис орендодавця на договорі оренди і був підроблений, проте позивач підписав акт прийому-передачі земельної ділянки та отримував орендну плату протягом тривалого часу. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично склалися орендні відносини, а вимога про повернення земельної ділянки є недобросовісною поведінкою позивача, що суперечить принципу “venire contra factum proprium” (заборона суперечливої поведінки). Суд також вказав, що за таких обставин договір оренди слід вважати укладеним на невизначений строк, і позивач мав право відмовитися від нього, попередивши орендаря за три місяці, чого зроблено не було.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №990/328/25 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду та відмова у поновленні строку звернення до суду.
2. Суд, відмовляючи у відкритті провадження, зазначив, що строк звернення до суду пропущено, а причини пропуску не є поважними. Суд вказав, що особа має звертатися до суду в межах встановлених строків, а необізнаність про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною. Суд наголосив, що початком відліку строку є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, а не коли усвідомила це порушення. Суд також зазначив, що зміна суб’єктивного ставлення до рішення ВККС не є об’єктивною обставиною для поновлення строку. Суд підкреслив, що публікації в соціальних мережах не є моментом, коли особа дізналася про порушення прав. Суд врахував, що позивачка була обізнана з рішеннями ВККС, а її аргументи не спростовують відсутність підстав для поновлення строку.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №910/4364/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги позивачу у справі про захист прав споживача, визнання недійсними правочинів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та зобов’язання вчинити дії.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на помилковість його висновків щодо необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки апеляційний суд не дослідив, чи підпадає позивач під категорію осіб, звільнених від сплати судового збору. Також, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позивач подав апеляційну скаргу через систему “Електронний суд”, яка автоматично надає суду доказ надсилання копій документів іншим учасникам, якщо вони мають електронні кабінети, і не перевірив, чи було фактично надіслано копію скарги відповідачу через цю систему. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні уникати надмірного формалізму, особливо коли це обмежує доступ до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №916/730/25 від 07/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з обслуговуючого кооперативу на користь фізичної особи помилково сплачених членських внесків та пені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що спір між асоційованим членом кооперативу та кооперативом щодо повернення членських внесків є корпоративним спором, який підлягає розгляду в господарському суді, оскільки асоційовані члени кооперативу є носіями корпоративних прав, а відносини між ними пов’язані з діяльністю кооперативу. Суд зазначив, що не було доведено факту припинення членства позивача в кооперативі, оскільки кооператив не був ліквідований, а лише змінив назву та напрям діяльності, а позивач не звертався із заявою про вихід з кооперативу. Також, суд врахував попередню практику Верховного Суду у подібній справі, де було встановлено, що зміна назви та напряму діяльності кооперативу не є підставою для припинення членства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №464/4166/20 від 09/10/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги та зобов’язання привести записи в трудовій книжці у відповідність до вимог законодавства, у зв’язку зі звільненням позивача на підставі скорочення штату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі. Апеляційний суд встановив, що реорганізація підприємства, про яку було відомо позивачу, дійсно призвела до скорочення посад. Позивача було попереджено про можливе звільнення за два місяці до фактичного звільнення, як це передбачено законодавством. На день звільнення позивача не було вакантних посад, на які його можна було б перевести. Доводи позивача про те, що він продовжував працювати після дати звільнення, не були підтверджені належними доказами. Враховуючи ці обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивача було законним і обґрунтованим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №752/13502/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення директора підприємства у зв’язку із закінченням строку дії контракту, коли працівник був мобілізований до Збройних Сил України.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що чинне законодавство України гарантує збереження місця роботи, посади та середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, незалежно від того, чи укладено з ними строковий трудовий договір (контракт) чи безстроковий. Суд підкреслив, що закон не встановлює винятків або особливих умов застосування цих гарантій залежно від строку дії трудового договору. Звільнення таких працівників можливе лише після закінчення особливого періоду або фактичного звільнення з військової служби. Суд також зазначив, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду, викладені в інших постановах щодо захисту прав мобілізованих працівників. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд повинен був самостійно проаналізувати правовідносини та оцінити релевантність застосування правових висновків Верховного Суду у даній конкретній справі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги працівника було задоволено.
Справа №757/37539/21-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про стягнення з Державного агентства України з питань кіно витрат на професійну правничу допомогу, пов’язаних з розглядом справи про стягнення заборгованості по виплаті стипендії.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступними аргументами:
* Необхідність розподілу судових витрат, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, між сторонами відповідно до ЦПК України.
* Витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені документально (договором, актом наданих послуг, звітом про виконану роботу).
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
* Суд враховує критерії дійсності, необхідності та розумності розміру судових витрат, а також фінансовий стан учасників справи.
* Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
* Суд взяв до уваги заперечення відповідача щодо завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу.
* Суд поновив пропущений процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, враховуючи обставини справи.
3. Верховний Суд постановив стягнути з Державного агентства України з питань кіно на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №136/1192/14-ц від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на будівлю зерноскладу, яку позивач отримав в рахунок майнових паїв реорганізованого КСП.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 як співвласника права на майновий пай члена КСП «Промінь», і відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності до Брицької сільської ради не можуть бути задоволені у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, вказавши, що апеляційний суд не навів належних мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тривалістю майже 10 років, поважними. Також, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 тривалий час не цікавився реалізацією свого права як власник майнового паю. Верховний Суд підкреслив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №953/694/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору було оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 111-1 КК України (державна зрада).
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд виключив додаткове покарання у виді конфіскації частини майна, мотивуючи це тим, що конфіскація майна, як додаткове покарання, не може бути застосована, оскільки санкція ч. 2 ст. 111-1 КК України не передбачає такого виду покарання. Суд зазначив, що застосування конфіскації майна в даному випадку суперечить принципу законності та індивідуалізації покарання. Також, суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності чіткого та передбачуваного застосування кримінального закону.
3. Верховний Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, виключивши конфіскацію майна як додаткове покарання для засудженої особи.
Справа №910/6025/25 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій ПАТ “Національний депозитарій України” щодо укладення договору з акціонером ПрАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів та визнання недійсним цього договору.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту його прав. Суд зазначив, що забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії є тотожним задоволенню позовних вимог, що суперечить положенням ГПК України. Апеляційний суд обґрунтовано вказав на відсутність доказів застосування санкцій до акціонера, які б обмежували його корпоративні права. Суд також наголосив, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно враховувати баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу, а також співмірність заходів забезпечення позову заявленим вимогам. Верховний Суд підкреслив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, і їх вжиття залежить від конкретних обставин кожної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №909/496/24 від 13/10/2025
1. Предметом спору є заява АТ “Укртелеком” про стягнення з ФОП Гоя М.І. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним провадженням у справі про стягнення збитків та переведення прав та обов’язків орендаря.
2. Суд частково задовольнив заяву АТ “Укртелеком”, мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами з урахуванням критеріїв співмірності, реальності та обґрунтованості. Суд врахував, що відповідач надав докази понесення витрат на правничу допомогу, але визнав заявлену суму завищеною, оскільки в двох судових засіданнях касаційний перегляд справи по суті не здійснювався. Суд також взяв до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат, в якому зазначалося про неспівмірність заявленої суми зі складністю справи та обсягом наданих послуг. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо неможливості розподілу судових витрат у разі закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, зазначивши, що витрати на професійну правничу допомогу мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
3. Суд ухвалив стягнути з ФОП Гоя М.І. на користь АТ “Укртелеком” 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви відмовив.
Справа №153/381/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.
2. У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Щоб їх проаналізувати, потрібен повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційному суді.
Справа №753/7372/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного підприємства «Документ» на користь колишнього генерального директора заборгованості по виплаті заробітної плати, яка включає премії та винагороди за підсумками роботи за рік.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що виплата премій та винагород керівнику державного підприємства не є автоматичною і залежить від виконання певних умов, зокрема, подання керівником розрахунків та звітів до Державної міграційної служби України (ДМС). Суд зазначив, що умовами контракту передбачено, що виплата премій та винагороди не є безумовною, а залежить від виконання певних показників та умов, встановлених контрактом та нормативними актами. Важливо, що позивач не надав доказів виконання ним обов’язку щодо подання необхідної звітності для нарахування премій, а ДП «Документ» відмовило у виплаті премії, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Також, Верховний Суд підкреслив, що Наказом МВС України не передбачено виплати винагороди за рахунок чистого прибутку та не затверджено показників, які б впливали на можливість такої виплати. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень роботодавця при виплаті премій за трудовим контрактом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №757/30409/21-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на його думку, неефективним розслідуванням кримінального провадження щодо ненадання йому житла як колишньому військовослужбовцю.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено наявності шкоди, завданої саме діями чи бездіяльністю Офісу Генерального прокурора. Суд зазначив, що Офіс Генерального прокурора не є органом, уповноваженим надавати компенсацію за житло військовослужбовцям, і покладення на нього такої відповідальності є необґрунтованим. Щодо моральної шкоди, суд вказав, що дії відповідача не призвели до надмірної тривалості кримінального провадження, оскільки після передачі справи до іншого органу досудового розслідування, її було закрито. Суд також врахував, що питання про неефективність слідства вже були предметом оцінки в інших судових справах за позовами ОСОБА_1, в яких йому було відмовлено у задоволенні аналогічних вимог. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1793/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” щодо припинення повноважень та обрання членів наглядової ради, а також затвердження умов договорів з ними.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову ПрАТ “ГАЗТЕК”. Суд зазначив, що управитель акцій (АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз”), діяв правомірно, оскільки отримав повноваження на управління активами на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до статті 21-1 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів”, що передбачає особливий порядок управління у виняткових випадках, і не зобов’язаний погоджувати свої дії з власником активів. Суд також врахував, що на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів, ухвала слідчого судді про арешт акцій була чинною, а договір управління активами – дійсним. Доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду у справі №922/331/23 визнані необґрунтованими, оскільки не наведено переконливих аргументів для такого відступу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №912/1167/24 від 07/10/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 541 074,05 грн, з яких 2 445 953,60 грн попередньої оплати за контрактом та 95 120,45 грн штрафу, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання з виготовлення та поставки обладнання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову щодо стягнення попередньої оплати, оскільки покупець вже скористався правом вимагати передачі оплаченого товару в попередній справі, і повторне стягнення за одне й те ж порушення не допускається Конституцією України. Суд зазначив, що покупець мав обрати один із двох альтернативних способів захисту, передбачених статтею 693 ЦК України: або вимагати передачі товару, або повернення попередньої оплати. Суд відхилив аргументи скаржника про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх підстав для такого відступу, зокрема, не було доведено факту знищення обладнання, що унеможливлює його передачу. Суд також зазначив, що закінчення виконавчого провадження у зв’язку з повідомленням про кримінальне правопорушення не є підставою для ухвалення нових судових рішень. Хоча суд визнав помилковим посилання апеляційного суду на статтю 331 ГПК України в редакції, яка не була чинною на момент подання позову, ця помилка не призвела до неправильного рішення по суті.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4335/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між двома товариствами, через ознаки фраудаторності, тобто укладення договору з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредитором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що договір відступлення права вимоги має ознаки фраудаторності, оскільки він був укладений після набрання чинності рішенням суду про стягнення значної суми боргу з одного з товариств, а також після початку виконавчого провадження. Крім того, суд врахував, що відступлення права вимоги відбулося на користь пов’язаної особи, а строк оплати за договором був встановлений значно пізніше передачі права вимоги. Суд зазначив, що хоча суди попередніх інстанцій і врахували обставини іншої справи, це не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки не було спростовано факту укладення договору з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредитором. Суд також підкреслив, що незважаючи на незастосування судами положень про фіктивність правочину, порушення загальних засад цивільного законодавства може бути самостійною підставою для визнання правочину недійсним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/46/25 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними рішень комісії АТ “Чернігівобленерго” щодо зобов’язання Автокооперативу усунути порушення, пов’язані з використанням електроенергії на непобутові потреби за тарифом для побутових споживачів, та перерахунок вартості спожитої електроенергії.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу АТ “Чернігівобленерго”, вказав, що апеляційний суд, хоч і правильно визначив редакцію Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), що підлягає застосуванню, але неправильно застосував положення Господарського процесуального кодексу України (ГПК) щодо доказів і доказування. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд застосував завищений стандарт доказування, вимагаючи беззаперечних доказів ведення господарської діяльності саме Автокооперативом, замість оцінки вірогідності доказів у їх сукупності. ВС підкреслив, що підписання акту про порушення представником Автокооперативу без зауважень є важливим доказом, який апеляційний суд необґрунтовано відхилив. ВС також зазначив, що твердження позивача про нерозуміння його представником права вносити зауваження до акту є припущенням, якому апеляційний суд необґрунтовано надав перевагу. В результаті, ВС дійшов висновку, що апеляційний суд помилково вирішив, що АТ “Чернігівобленерго” не довело факту споживання електроенергії на непобутові потреби.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №757/2627/22-ц від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь фізичної особи коштів за договорами банківського вкладу та картковими рахунками, а також відсотків, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного: між сторонами були укладені договори банківського вкладу, що підтверджується відповідними документами; позивач звертався до банку з вимогою про повернення вкладів, але кошти не були повернуті; банк не виконав належним чином свої зобов’язання за договорами; наявність грошових коштів на картковому рахунку також підтверджена доказами. Суд також врахував, що виплата процентів за вкладами поширюється лише на період дії договорів, а після їх розірвання нараховуються 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України, але в межах строку позовної давності. Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність закриття провадження та застосування позовної давності, оскільки підстави позовів у різних справах не є тотожними, а на вимоги вкладника про видачу вкладу позовна давність не поширюється.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №916/2554/24 від 09/10/2025
1. Предмет спору – визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі, актів приймання-передачі, протоколу загальних зборів та змін до статуту приватного підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Апеляційний суд встановив, що позивач вчинив дії, які підтверджують реальність договорів купівлі-продажу, зокрема отримав оплату за частки, підписав акти приймання-передачі та скликав загальні збори для зміни складу учасників. Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити умисел обох сторін на не створення реальних наслідків, чого в даному випадку не було доведено. Також суд врахував, що відповідачі вживають заходів для захисту своїх корпоративних прав, набутих на підставі оспорюваних договорів. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що обмеження на продаж частки, передбачене статутом, не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки на момент укладення договорів позивач був єдиним учасником підприємства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №306/818/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є вимога фізичної особи до банку про повернення банківського вкладу та нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договори банківського вкладу, надані позивачем, не відповідають діючій формі договору, процентні ставки не співпадають із затвердженими тарифним комітетом банку, договори відсутні на обслуговуванні в банку, і позивач не надав належних доказів внесення коштів на депозитний рахунок. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди не врахували попередні правові висновки Верховного Суду про те, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу. Також, Верховний Суд наголосив на тому, що письмова форма договору банківського вкладу є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку. Суд також вказав, що чинні договори породжують для сторін відповідні правові наслідки.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
**:** У цій справі Верховний Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування статей 1058, 1059, 1064, 1065 ЦК України, викладених в інших постановах Верховного Суду.
Справа №211/2047/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що для захисту цивільного права в суді необхідно встановити наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу позивача. У даній справі, позивач став власником майна на підставі договору дарування, а оскаржуваний наказ стосувався скасування первинної реєстрації права власності за попереднім власником, тому безпосереднього порушення прав позивача не було встановлено. Суд зазначив, що належним відповідачем у таких спорах є особа, яка оспорює право власності позивача, а не Міністерство юстиції, якщо тільки не заявлено вимоги про відшкодування збитків, завданих діями цього органу. Також, суд врахував, що третя особа не довела, яким чином рішення про відмову в задоволенні позову позивача порушує її права та інтереси, оскільки вона не подавала самостійний позов. Суд наголосив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а спосіб захисту повинен бути таким, що найефективніше відновлює порушене право.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції, та поновити дію постанови апеляційного суду.
Справа №910/6200/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій ПрАТ “НЕК “Укренерго” щодо коригування даних комерційного обліку електроенергії сонячної станції ПП “НАЦПРОД” в системі Market Management System (MMS) та вимога про поновлення цих даних.
2. Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, підтримав позицію судів попередніх інстанцій про те, що обраний ПП “НАЦПРОД” спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог не призведе до реального поновлення прав позивача, а спірні питання щодо обсягів виробництва електроенергії можуть бути вирішені в межах іншого спору, наприклад, щодо оплати за вироблену електроенергію. Суд також врахував, що між ПП “НАЦПРОД” та ДП “Гарантований покупець” вже існує спір щодо переплати за електроенергію, що свідчить про наявність більш ефективного способу захисту прав позивача. Крім того, ВС наголосив, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Суд також зазначив, що розгляд позову з неефективним способом захисту суперечить принципу процесуальної економії.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПП “НАЦПРОД” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №761/14724/22 від 13/10/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України), та за залишення в небезпеці (ч. 1 ст. 135 КК України).
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України, залишивши без змін призначене покарання. Водночас, суд задовольнив клопотання засудженого про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки закінчилися строки давності притягнення до відповідальності за цей злочин. Суд виключив з вироків попередніх інстанцій згадку про призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки особу було звільнено від відповідальності за одним із злочинів. Фактично, Верховний Суд перекваліфікував вирок, залишивши в силі покарання лише за ч. 2 ст. 286 КК України.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, звільнивши засудженого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, але залишив в силі вирок в частині засудження за ч. 2 ст. 286 КК України.
Справа №593/1248/16 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_8 було визнано винним в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України) та засуджено до позбавлення волі.
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд ретельно перевірив докази, врахував попередні вказівки касаційного суду та обґрунтовано визнав докази сторони обвинувачення достатніми для доведення вини ОСОБА_8. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про допустимість протоколу огляду місця події, оскільки огляд було проведено за добровільною згодою власника домоволодіння. Також, ВС підтримав оцінку апеляційним судом протоколу слідчого експерименту, вказавши, що хоча ОСОБА_8 і відмовився підписати протокол, це не свідчить про недобровільність його свідчень, а встановлені факти суперечать версії засудженого про необережне вбивство. ВС наголосив, що висновки експертів були належним чином оцінені апеляційним судом і в сукупності з іншими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_8 в умисному вбивстві.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 – без змін.
Справа №643/18590/15-ц від 06/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці, укладених без згоди іпотекодержателя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем майна, переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя є нікчемним на підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» та частини другої статті 215 ЦК України. Оскільки недійсність таких правочинів встановлена законом, вимога про визнання їх недійсними не є належним способом захисту. Суд зазначив, що у випадку спору щодо правових наслідків нікчемного правочину, суд перевіряє відповідні доводи та підтверджує або спростовує обставину нікчемності правочину в мотивувальній частині рішення. Також, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції щодо залишення без розгляду зустрічного позову, оскільки не було надано належних доказів повідомлення позивача за зустрічним позовом про судові засідання. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відсутні докази на підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси позивача за зустрічним позовом у відповідний період.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/1622/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є скарга АТ КБ «Приватбанк» на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі повного виконання рішення суду, яке, на думку банку, було виконано неналежним чином.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що однією з основних засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців. Проте, скаргу на дії виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права. Суд наголосив, що перебіг цього строку починається з наступного дня після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав. У даній справі, апеляційний суд не врахував, що банк дізнався про існування оскаржуваної постанови ще 9 лютого 2024 року, а також не звернув увагу на те, що банк вже звертався до суду з аналогічною скаргою, яку згодом відкликав. В результаті, апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/5725/21 (904/3147/22) від 08/10/2025
1. Предмет спору – перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування та поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не довів наявність таких обставин, які б не були відомі на час розгляду справи та могли б вплинути на рішення суду. Суд зазначив, що висновки суду в іншій справі, зміна правової позиції суду в інших подібних справах, а також нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, не є нововиявленими обставинами. Суд також врахував, що справа вже була розглянута по суті судами всіх інстанцій, а розгляд змінених позовних вимог у порядку перегляду за нововиявленими обставинами не передбачено законом. Крім того, суд вказав на те, що заявник обрав неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про зміну підстави звільнення може бути предметом самостійного судового розгляду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9920/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів, скасування реєстраційних дій та перерозподіл часток у статутному капіталі ТОВ “Осокорки-7”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши їх позицію про залишення позову без розгляду. Суд зазначив, що відповідно до ГПК України, суд має право залишати позов без руху після відкриття провадження у справі, якщо виявить, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законом, зокрема щодо сплати судового збору. Верховний Суд підкреслив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, а саме не надав доказів сплати судового збору у повному обсязі. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує правомірність повторного залишення позовної заяви без руху за певних обставин. Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права повторно залишати позов без руху після відкриття провадження, були відхилені.
3. Суд ухвалив: касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №212/1114/24 від 08/10/2025
1. Чоловік звернувся до суду з вимогою встановити факт проживання з відповідачкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу у певний період та визнати спільним майном квартиру, придбану в цей період.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували спільне проживання з відповідачкою як сім’я без реєстрації шлюбу у вказаний період, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету. Суд зазначив, що товарні чеки не містять інформації про платника, а показання свідків та фотографії не є достатніми доказами спільного проживання. Апеляційний суд підкреслив, що для визнання майна спільною власністю необхідно довести сукупність обставин, включаючи спільний побут, бюджет, витрати та взаємні права і обов’язки, притаманні подружжю. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що позивач не довів наявність усталених сімейних відносин, а надані докази є недостатніми для встановлення факту спільного проживання як сім’ї.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/10951/20 від 08/10/2025
1. Предметом спору є витребування нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Києва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що первинний набувач майна не набув право власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку, а територіальна громада м. Києва залишається їх дійсним власником, воля якого на відчуження майна була відсутня. Апеляційний суд врахував, що між Київською міською радою та останнім набувачем не існує жодних юридичних відносин щодо спірного майна, що є підставою для витребування майна на користь громади. Суд також наголосив на забезпеченні справедливого балансу між захистом суспільного інтересу щодо використання приміщень, які є частиною пам’ятки архітектури, та правом набувача на мирне володіння майном, враховуючи його можливість захистити свої права в іншому порядку. Апеляційний суд взяв до уваги недобросовісність попереднього продавця, який був орендарем приміщень, швидку зміну власників, а також статус будинку як пам’ятки архітектури, що вимагало від набувача особливої обачності при укладенні угоди. Суд відхилив аргументи пропуску строку позовної давності, оскільки міська рада дізналася про порушення своїх прав лише після повідомлення прокуратури.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №296/11089/20 від 07/10/2025
1. Предметом спору є скасування права власності на спадкове майно, встановлення факту володіння майном та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі звернулися до неналежного відповідача, а саме до територіальної громади міста Житомира, яка не є спадкоємцем і не має жодних прав на спірне майно. Суд зазначив, що позивачі не залучили до участі у справі інших спадкоємців, права та обов’язки яких безпосередньо зачіпаються ухваленим рішенням. Суд також вказав, що позивачі не скористалися своїм правом подати клопотання про залучення співвідповідачів до закінчення підготовчого провадження. Верховний Суд підкреслив, що саме на позивача покладено обов’язок визначити належний склад відповідачів у справі, а суд не має права зі своєї ініціативи залучати інших відповідачів без згоди позивача. Також, Верховний Суд зазначив, що вимога про пріоритетність спадкування за заповітом не спростовує висновок про необхідність пред’явлення позову до належних відповідачів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/58145/24-ц від 09/10/2025
1. Предметом спору є припинення зобов’язань за іпотечним кредитом та обтяження речового права, оскільки позивач вважає неможливим виконання зобов’язань через бездіяльність відповідача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів відсутності боргового зобов’язання за кредитним договором, а саме квитанцій про сплату боргу та власного розрахунку, який би підтвердив відсутність зобов’язань. Суд зазначив, що позивач не довів належними доказами факт повного погашення заборгованості за кредитним договором. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що позивач не довів факт погашення заборгованості у повному обсязі. Суд касаційної інстанції також підтримав позицію судів попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди надали мотивовану відповідь на всі істотні питання, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №909/471/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Стиль” про виключення померлого учасника та скасування реєстраційних дій щодо змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ “Стиль” та скасування реєстраційних дій. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно встановив, що позивачка, як спадкоємиця частки у статутному капіталі ТОВ “Стиль”, не вчинила необхідних дій для вступу до товариства у встановлений законом строк, а саме не звернулася до державного реєстратора із відповідною заявою. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру статутного капіталу ТОВ “Стиль” було здійснено державним реєстратором на підставі норм чинного законодавства, а не рішенням загальних зборів, що спростовує доводи позивачки про порушення її прав. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилалася позивачка, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що виникли у даній справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні позову.
Справа №824/17/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є заява Компанії SIGMA PCO Sp. z o.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України, яким частково задоволено позов Державної компанії «Укрспецекспорт» про стягнення суми попередньої оплати, штрафу та компенсації арбітражного збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що перелік підстав для скасування рішення арбітражного суду є вичерпним, і сторона, яка звертається із заявою про скасування, повинна довести наявність таких підстав. Суд підкреслив, що не має повноважень переглядати рішення МКАС по суті, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Доводи Компанії SIGMA PCO Sp. z o.o. про порушення публічного порядку України, зокрема, щодо ігнорування арбітражним судом доказів про форс-мажорні обставини та зміни підстав позову, не знайшли підтвердження. Суд зазначив, що відповідачу були надані всі процесуальні можливості для викладення своєї позиції, а арбітражний суд надав оцінку поданим доказам. Також суд вказав, що посилання на порушення публічного порядку може мати місце лише у випадках, коли арбітражне рішення суперечить основам правопорядку держави, чого в даному випадку не було встановлено.
3. Суд залишив апеляційну скаргу Компанії SIGMA РСО Sp. zо.о. без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №131/1285/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за збут наркотичних речовин, а також питання правильності призначення покарання та наявності провокації злочину.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, а скаргу захисника залишив без задоволення, мотивуючи це наступним:
* Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про відсутність провокації злочину з боку правоохоронних органів, оскільки у них вже була інформація про причетність засудженого до збуту наркотиків, а його заперечення щодо продажу були пов’язані лише з відсутністю наркотичної речовини та порядком оплати.
* Відмова апеляційного суду в допиті свідка не вплинула на можливість сторони захисту обґрунтувати свою позицію, оскільки факт придбання наркотиків для подальшого збуту не заперечувався.
* Суд не знайшов підстав для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки корисливий мотив не був доведений стороною обвинувачення.
* : Суд погодився з доводами прокурора щодо неправильного застосування частини 4 статті 70 КК, оскільки суд першої інстанції не визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів, що є порушенням імперативних вимог закону.
* Апеляційний суд не виправив помилку суду першої інстанції та не навів своїх суджень щодо аргументів сторони захисту в цій частині, що є порушенням вимог статті 419 КПК.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №415/6909/17 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Проте, з тексту можна зрозуміти, що прокурор подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, але Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення. Це може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, або ж прокурор не надав достатніх доказів для скасування цих рішень. Для більш детального аналізу потрібно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок міського суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення.
Справа №131/1285/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження стосовно ОСОБА_7.
2. Верховний Суд розглянув касаційні скарги захисника та прокурора на ухвалу апеляційного суду. Суд не задовольнив касаційну скаргу захисника, а касаційну скаргу прокурора задовольнив частково. Рішенням суду апеляційної інстанції було скасовано, і призначено новий розгляд в апеляційційному суді. Також, суд обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №712/8061/24 від 06/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання та кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 310 та ч. 3 ст. 309 КК України, пов’язаних з незаконним вирощуванням конопель та зберіганням канабісу.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, оскільки не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з перекваліфікацією дій ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК України, оскільки сторона обвинувачення не довела наявність умислу на збут наркотичних засобів, а великий обсяг вилученого канабісу сам по собі не свідчить про мету збуту. Крім того, ВС підкреслив, що апеляційний суд врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття та відсутність попередніх судимостей, при призначенні покарання в межах санкцій інкримінованих статей. ВС також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про застосування ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість злочину та необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та прокурора – без задоволення.
Справа №676/8408/24 від 08/10/2025
1. Предмет спору – визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив заяву, визнавши ОСОБА_2 недієздатним, але відмовив у призначенні заявника, ОСОБА_1, опікуном. Суди виходили з того, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду, а ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який не може забезпечити такий догляд у повному обсязі. Суди також зазначили, що подання органу опіки про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном було недостатньо обґрунтованим, оскільки не враховувало всіх обставин справи. Верховний Суд підкреслив, що висновок органу опіки має рекомендаційний характер і повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд також зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлений права бути призначеним опікуном у майбутньому, якщо обставини зміняться.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №545/6549/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору у даній справі є визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що батько дитини чинить перешкоди матері у спілкуванні з дитиною, що підтверджується численними зверненнями матері до поліції та органу опіки і піклування. Суд врахував тривале невиконання батьком рішення органу опіки та піклування щодо порядку участі матері у вихованні дитини, що негативно впливає на інтереси дитини. Також суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір’ю. Суд апеляційної інстанції зазначив, що мати не втратила інтерес до дитини, має стабільний дохід та житло, а виключних обставин щодо її негативної поведінки не встановлено. Враховуючи найкращі інтереси дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір’ю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю.
Справа №466/8944/22 від 06/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок наїзду потяга.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зменшивши розмір моральної шкоди, зважаючи на грубу необережність загиблої, яка порушила правила безпеки на залізничному транспорті, що сприяло настанню трагічних наслідків. Суди врахували глибину моральних страждань позивачів, але також взяли до уваги фінансовий стан відповідача, АТ «Українська залізниця», та його важливу роль у забезпеченні евакуації населення під час воєнного стану. Суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути розумним і справедливим, не призводячи до безпідставного збагачення потерпілих. Також, суд касаційної інстанції вказав, що відсутні докази порушення працівниками відповідача Правил безпеки руху на залізничному транспорті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/11753/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки профспілковій організації за ч. 2 ст. 345 КК України.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо відсутності правових підстав для передачі особи на поруки профспілковій організації, оскільки така організація, на думку прокурора, не є трудовим колективом підприємства, установи чи організації, як це передбачено ст. 47 КК України. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на питання, чи були повноваження у профспілкового комітету ухвалювати рішення про взяття на поруки, а також не встановив здатність цього комітету діяти від імені всього колективу профспілки. Крім того, апеляційний суд не навів достатніх даних щодо можливості здійснення профспілковою організацією заходів виховного характеру щодо особи, переданої на поруки, і які саме заходи можуть бути вжиті. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №990/18/25 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення позивача на посаду судді.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, обґрунтовано встановивши наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. Суд зазначив, що ВРП мала право на власну оцінку обставин, пов’язаних з кандидатом, і що обставини, покладені в основу рішення, не були надуманими. Зокрема, ВРП взяла до уваги обставини кримінального провадження щодо позивача, а саме, що позивач, будучи прокурором, після ДТП не забезпечив належного збереження речового доказу (автомобіля), а також здійснив відчуження цього автомобіля після звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту. Також, суд врахував суперечливі пояснення позивача щодо користування автомобілем після його відчуження. Суд підкреслив, що ВРП не оцінювала докази з точки зору кримінального процесуального закону, а лише надавала правову оцінку поведінці кандидата з точки зору дотримання стандартів доброчесності.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову повністю.
Справа №991/940/25 від 03/10/2025
1. Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів (автомобілів) та їх стягнення в дохід держави, поданий прокурором до військового посадовця, його дружини та тещі.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з наступного:
* Військовий посадовець є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тому до нього можуть бути застосовані положення про визнання активів необґрунтованими.
* Активи були набуті після набрання чинності законом про конфіскацію незаконних активів.
* Суд застосовує стандарт доказування “переваги більш вагомих доказів”, тобто, що факт скоріше мав місце, ніж ні.
* Теща придбала автомобілі за дорученням посадовця, який міг вчиняти щодо них дії, тотожні праву розпорядження, при цьому не маючи достатніх законних доходів для їх придбання.
* Суд критично оцінив покази свідків щодо наявності у тещі заощаджень та отримання позик, вказавши на розбіжності та непереконливість їхніх свідчень.
* Суд врахував, що посадовець фактично користувався автомобілями, оплачував їх обслуговування, а теща не мала достатніх доходів для їх придбання.
* Суд відхилив доводи відповідачів про законне походження коштів, оскільки вони не були підтверджені достатньою сукупністю доказів.
* Суд вирішив стягнути вартість одного автомобіля з посадовця та тещі в рівних частках, а інший автомобіль стягнути в дохід держави в натурі.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши автомобілі необґрунтованими активами та ухваливши стягнути вартість одного автомобіля з посадовця та тещі, а інший автомобіль стягнути в дохід держави.
