Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/2123
Цей регламент оновлює санкційний список ЄС щодо фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з ІДІЛ (Да’еш) та Аль-Каїдою. Він вносить зміни до Додатку I Регламенту (ЄС) № 881/2002 на основі рішень Комітету з санкцій Ради Безпеки ООН. Зокрема, він оновлює записи для двох осіб: Абд Ель Кадера Махмуда Мохамеда Ель Саєда, зазначаючи про його повідомлену смерть у 2012 році, та Аріса Сумарсоно, вказуючи на його 15-річний тюремний строк в Індонезії у 2022 році. Зміни забезпечують точне націлювання санкцій і відображають поточну інформацію.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/2067
Цей регламент змінює збори та платежі, що сплачуються Європейському хімічному агентству (ECHA) відповідно до Регламенту REACH. Він коригує стандартні збори на інфляцію, запроваджує процес попередньої перевірки МСП та дозволяє стягувати адміністративний збір за цю перевірку. Компанії, які претендують на статус МСП, повинні подати заявку не пізніше ніж за два місяці до подання заявки на зменшення зборів. Рішення щодо статусу МСП дійсне протягом трьох років. Коригування на інфляцію не застосовується до зборів, сплачених МСП.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/2068
Цей регламент поновлює затвердження мільбемектину як активної речовини в засобах захисту рослин у межах ЄС. Він вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) № 540/2011, щоб відобразити це поновлення, за умови дотримання конкретних умов, викладених у Додатку I. Держави-члени повинні враховувати звіт про поновлення щодо мільбемектину, особливо щодо захисту операторів, бджіл, запилювачів та водних організмів. Заявник зобов’язаний подати підтверджуючу інформацію до 5 листопада 2027 року, вирішуючи питання щодо потенційного впливу та ризиків речовини.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/2048
Цей регламент надає дозвіл Союзу компанії Schuelke & Mayr GmbH на сімейство біоцидних продуктів «3025» для використання як дезінфікуючих засобів та альгіцидів, за винятком безпосереднього застосування на людях або тваринах, а також для використання в зонах харчування та кормів. Дозвіл дійсний з 5 листопада 2025 року до 30 вересня 2030 року. Додаток містить резюме характеристик біоцидного продукту, включаючи адміністративну інформацію, склад та формулювання сімейства продуктів, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені види використання, загальні вказівки щодо використання та іншу інформацію. Дотримання цих інструкцій є важливим для забезпечення безпечного та ефективного використання продукту та мінімізації потенційних ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища.
Регламент (ЄС) 2025/2083
Цей акт вносить зміни до Регламенту про механізм коригування вуглецевого кордону (CBAM) (ЄС) 2023/956. Він запроваджує виняток “de minimis” для імпортерів невеликої кількості товарів, спрощує розрахунок вбудованих викидів для певних товарів, роз’яснює процедури для уповноважених декларантів CBAM, продовжує термін подання декларації CBAM до 30 вересня кожного року, визначає процес реєстрації для операторів і установок у третіх країнах і запроваджує збори, що сплачуються уповноваженими декларантами CBAM для покриття витрат на спільну центральну платформу. Імпортери малих кількостей (менше 50 тонн на рік для певних секторів) будуть звільнені від зобов’язань CBAM.
Регламент (ЄС) 2025/2073
Регламент (ЄС) 2025/2073 оновлює списки проваджень у справах про неспроможність та практикуючих юристів у справах про неспроможність, визнаних державами-членами ЄС відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/848 про провадження у справах про неспроможність. Оновлюються додатки A та B, які визначають сферу застосування Регламенту (ЄС) 2015/848. Ці додатки мають вирішальне значення для визначення того, які провадження у справах про неспроможність та практикуючі юристи визнаються в усьому ЄС, сприяючи співпраці та визнанню судових рішень у транскордонних справах про неспроможність.
Регламент (ЄС) 2025/1958 Європейського центрального банку
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2015/534, зосереджуючись на звітності про наглядну фінансову інформацію підконтрольними суб’єктами. Ключовою метою є посилення нагляду за Єдиним наглядовим механізмом (SSM) шляхом вимоги до менш значущих кредитних установ надавати додаткові дані щодо працюючих та непрацюючих експозицій, а також реструктуризованих експозицій. Оновлені таблиці включають детальну інформацію про класифікацію експозицій (працюючі, непрацюючі, реструктуризовані), їх відповідні балансові суми та пов’язані з ними накопичені збитки від знецінення або резерви.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо прав авіапасажирів
Це рішення роз’яснює тлумачення статті 5(3) Регламенту № 261/2004. Рішення CJEU полягає в тому, що удар блискавки в літак, який вимагає обов’язкових перевірок безпеки, дійсно є “надзвичайним обставиною”. Однак авіаперевізник все одно повинен продемонструвати, що він вжив усіх розумних заходів для пом’якшення наслідків затримки.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо втрати домашньої тварини під час авіаперельоту
Це рішення роз’яснює, що домашні тварини вважаються “багажем” згідно зі статтею 17(2) та статтею 22(2) Монреальської конвенції. Це означає, що втрата домашньої тварини під час авіаперельоту підпадає під правила відповідальності за багаж, а не під правила для пасажирів. Рішення підтверджує, що обмеження відповідальності, встановлене в Монреальській конвенції, також застосовується до домашніх тварин як багажу.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо антидемпінгових мит на велосипедні частини, імпортовані з Китаю
Це рішення розглядає умови, за яких імпортери можуть бути звільнені від антидемпінгових мит на велосипедні частини, імпортовані з Китаю, зокрема, зосереджуючись на звільненні для малих операторів, які імпортують невеликі кількості велосипедних частин. Найважливіші висновки з цього рішення: імпортери потенційно можуть скористатися кількома звільненнями згідно зі статтею 14 Регламенту № 88/97 в рамках однієї авторизації, правило “менше 300 одиниць” є суворим обмеженням, яке застосовується до загальної кількості частин, імпортованих на місяць, незалежно від того, скільки клієнтів має імпортер, і якщо імпортер перевищує ліміт у 300 одиниць для будь-якого типу велосипедної частини на місяць, вони повністю втрачають звільнення від антидемпінгових мит для цих частин.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо права на ефективний засіб правового захисту в контексті фондів ЄС
CJEU підкреслює, що національні суди повинні мати можливість надавати тимчасовий захист для забезпечення повної ефективності законодавства ЄС. Якщо національне законодавство перешкоджає суду надати такий захист, суд зобов’язаний скасувати це правило. Рішення також підкреслює важливість тлумачення національного законодавства відповідно до законодавства ЄС, що може вимагати від національних судів змінити усталену судову практику, якщо вона несумісна з цілями законодавства ЄС.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо розірвання контракту тимчасового агента у разі порушення відносин довіри
Найважливішими положеннями для його використання є те, що Суд підтверджує можливість розірвання контракту тимчасового агента у разі порушення відносин довіри, а також підтверджує високий рівень доказів, які заявник повинен надати для доведення морального переслідування.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо обмежувальних заходів проти Геннадія Миколайовича Тимченка та Олени Петрівни Тимченко
Це рішення підтверджує широкі повноваження ЄС щодо впровадження обмежувальних заходів у відповідь на ситуацію в Україні, включаючи накладення зобов’язань на осіб, які підпадають під санкції, повідомляти про свої активи. Це має прямі наслідки для фізичних та юридичних осіб, перелічених у Додатку I Регламенту № 269/2014, оскільки вони повинні дотримуватися зобов’язання щодо звітності, щоб уникнути розгляду їх як таких, що обходять санкції.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо іспанського регіонального законодавства про азартні ігри
Рішення підтверджує, що держави-члени мають широку свободу розсуду у регулюванні азартних ігор для захисту здоров’я населення та соціального порядку. Однак ці правила повинні бути недискримінаційними, обґрунтованими імперативними міркуваннями суспільного інтересу та пропорційними.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо оподаткування виробників електроенергії з відновлюваних джерел в Румунії
Рішення CJEU надає державам-членам певну гнучкість у розробці їхньої політики оподаткування енергетики, навіть якщо ця політика розрізняє відновлювані та невідновлювані джерела енергії, якщо вони узгоджуються із загальними цілями законодавства ЄС.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо справи про державну допомогу за участю Королівства Нідерландів та Європейської асоціації азартних ігор та ставок (EGBA)
Суд встановлює, що Комісія повинна була дослідити, чи надає спірний захід непряму перевагу органам, які служать спільним інтересам, і що нездатність дослідити це питання у спірному рішенні не дозволила виключити наявність серйозних труднощів.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви ЄС 2014/24/ЄС про державні закупівлі
Суд постановляє, що зміна моделі винагороди автоматично не змінює загальний характер рамкової угоди, якщо це не призводить до фундаментальної зміни балансу угоди. Суд підкреслює, що поняття “загальний характер” відрізняється від поняття “суттєва зміна”. Рішення містить вказівки щодо того, як тлумачити умови, за яких зміни до державних контрактів та рамкових угод вимагають нової процедури закупівель, збалансовуючи потребу в гнучкості з принципами рівного ставлення та прозорості.
Рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо каботажних операцій для автобусних перевезень у Данії
Найважливішим положенням рішення є підтвердження Судом того, що держави-члени мають право розсуду щодо впровадження національних заходів, які роз’яснюють обсяг “каботажних операцій” відповідно до Регламенту № 1073/2009, навіть якщо регламент явно не дозволяє таких заходів. Суд також підкреслив, що будь-які такі заходи повинні дотримуватися принципу пропорційності, тобто вони повинні бути придатними для досягнення цілей регламенту і не повинні перевищувати те, що необхідно для їх досягнення. Це роз’яснює, в якій мірі держави-члени можуть регулювати каботажні операції на своїх територіях.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/2123 Комісії від 14 жовтня 2025 року, що вносить 350-ту поправку до Регламенту Ради (ЄС) № 881/2002 про введення певних конкретних обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб та організацій, пов’язаних з організаціями ISIL (Da’esh) та Аль-Каїда
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/2123 Комісії вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) № 881/2002, який встановлює обмежувальні заходи проти фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з ISIL (Da’esh) та Аль-Каїдою. Регламент про внесення змін оновлює Додаток I до Регламенту (ЄС) № 881/2002, у якому перелічено осіб, групи та організації, на які поширюється заморожування коштів та економічних ресурсів. Ці зміни відображають рішення, прийняті Комітетом з санкцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Структура регламенту проста. Він складається з преамбули, в якій викладено правову основу та причини внесення змін, за якою йдуть дві статті. Стаття 1 передбачає, що Додаток I до Регламенту (ЄС) № 881/2002 змінюється згідно з Додатком до нового регламенту. У статті 2 зазначено, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, і що він є обов’язковим у своїй повноті та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить конкретні зміни до ідентифікаційних даних перелічених осіб.
Основними положеннями акта є зміни до ідентифікаційної інформації двох осіб, зазначених у Додатку I до Регламенту (ЄС) № 881/2002. Зокрема, запис щодо Абд Ель Кадера Махмуда Мохамеда Ель Саєда оновлено, щоб включити інформацію про те, що він, як повідомляється, був убитий у прикордонному районі Афганістану та Пакистану у 2012 році. Запис щодо Аріса Сумарсоно оновлено, щоб включити інформацію про те, що його було засуджено до 15 років ув’язнення в Індонезії в січні 2022 року. Ці оновлення мають вирішальне значення для забезпечення того, щоб обмежувальні заходи були точно націлені та відображали найновішу доступну інформацію.
Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/2067 від 15 жовтня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 340/2008 щодо зборів і платежів, що підлягають сплаті Європейському хімічному агентству відповідно до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 Європейського Парламенту та Ради про реєстрацію, оцінку, авторизацію та обмеження хімічних речовин (REACH)
Цей Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/2067 вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 340/2008 щодо зборів і платежів, що підлягають сплаті Європейському хімічному агентству (ECHA) відповідно до Регламенту REACH (ЄС) № 1907/2006. Ключові зміни передбачають коригування стандартних зборів і платежів з урахуванням інфляції, запровадження процесу попередньої перевірки МСП та передбачення адміністративного збору за перевірку статусу МСП. Ці зміни спрямовані на підвищення фінансової стійкості ECHA та покращення ефективності процесу перевірки МСП.
Регламент змінює статті 10 та 13 Регламенту (ЄС) № 340/2008 та замінює Додатки I-VIII оновленими структурами зборів. Статтю 10 змінено, щоб включити положення про зменшені збори за оскарження для суб’єктів з визнаним статусом МСП. Статтю 13 змінено, щоб запровадити процес подання заявки на визнання статусу МСП до подання відповідної документації. Оновлені додатки визначають переглянуті стандартні та зменшені збори за різні процеси реєстрації, повідомлення та авторизації згідно з REACH.
Найважливіші положення цього акту стосуються перевірки статусу МСП. Компанії, які претендують на знижені збори, повинні подати заявку на визнання статусу МСП щонайменше за два місяці до подання заявки. ECHA може запровадити адміністративний збір за перевірку статусу МСП, який не стягується, якщо статус МСП підтверджено. Рішення щодо статусу МСП дійсне протягом трьох років для всіх подань відповідно до відповідного законодавства Союзу. Коригування на інфляцію не застосовуватиметься до зборів і платежів, що підлягають сплаті Агентству МСП.
Регламент (ЄС) 2025/2068 про виконання Комісією від 15 жовтня 2025 року щодо поновлення схвалення активної речовини мільбемектину відповідно до Регламенту (ЄС) № 1107/2009 Європейського Парламенту та Ради та внесення змін до Регламенту (ЄС) № 540/2011 про виконання Комісією
Цей Регламент (ЄС) 2025/2068 про виконання Комісією стосується поновлення схвалення активної речовини мільбемектину, яка використовується в засобах захисту рослин, в межах Європейського Союзу. Він підтверджує, що мільбемектин відповідає необхідним критеріям схвалення згідно з Регламентом (ЄС) № 1107/2009, дозволяючи тим самим його подальше використання в засобах захисту рослин. Регламент також вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 540/2011 про виконання Комісією, щоб відобразити це поновлення.
Структура регламенту є простою. Він складається з трьох статей і двох додатків. Стаття 1 визначає поновлення схвалення мільбемектину за умови дотримання умов, зазначених у Додатку I. Стаття 2 вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 540/2011 про виконання Комісією відповідно до Додатку II. Стаття 3 охоплює дату набрання чинності та дату застосування регламенту. Додаток I деталізує конкретні умови для поновленого схвалення мільбемектину, включаючи вимоги щодо пом’якшення ризиків та підтверджувальної інформації. Додаток II вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 540/2011 про виконання Комісією шляхом видалення старого запису про мільбемектин з Частини А та додавання нового запису до Частини B, що відображає поновлене схвалення з оновленими умовами.
Найважливішими положеннями для зацікавлених сторін є ті, що викладені в Додатку I. Вони включають необхідність для держав-членів враховувати висновки звіту про поновлення щодо мільбемектину, зокрема щодо специфікації технічного матеріалу, захисту операторів, бджіл, запилювачів і водних організмів. Важливо, що регламент зобов’язує заявника подати підтверджувальну інформацію до 5 листопада 2027 року, щоб вирішити питання, пов’язані з анеугенним потенціалом і фототоксичністю мільбемектину, порівняльним метаболізмом і ризиком для організмів водних відкладень. Ці умови гарантують, що використання мільбемектину залишається безпечним і екологічно обґрунтованим, на основі останніх наукових знань.
Виконавчий регламент (ЄС) 2025/2048 Комісії від 10 жовтня 2025 року про надання дозволу Союзу на родину біоцидних продуктів 3025 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Виконавчий регламент (ЄС) 2025/2048 Комісії надає дозвіл Союзу на родину біоцидних продуктів «3025» компанії Schuelke & Mayr GmbH. Родина продуктів дозволена для використання як дезінфікуючі засоби та альгіциди, не призначені для безпосереднього застосування на людях або тваринах, а також у зонах харчової промисловості та виробництва кормів. Дозвіл дійсний з 5 листопада 2025 року до 30 вересня 2030 року. Регламент визначає умови використання, заходи щодо зменшення ризиків та іншу відповідну інформацію для безпечного та ефективного використання родини продуктів.
Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 надає дозвіл Союзу компанії Schuelke & Mayr GmbH на родину біоцидних продуктів «3025» та визначає термін дії дозволу. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу та є обов’язковим у своїй повноті та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить резюме характеристик біоцидного продукту для родини продуктів «3025», включаючи адміністративну інформацію, склад і формулювання родини продуктів, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені види використання, загальні вказівки щодо використання та іншу інформацію.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що стосуються дозволених видів використання родини біоцидних продуктів «3025» та конкретних умов для кожного виду використання. Ці положення деталізують цільові організми, сфери використання, методи застосування, норми та частоту, категорії користувачів, розміри упаковок та конкретні інструкції щодо використання, включаючи заходи щодо зменшення ризиків та інструкції з безпечної утилізації. Користувачам надзвичайно важливо дотримуватися цих інструкцій, щоб забезпечити безпечне та ефективне використання продукту та мінімізувати потенційні ризики для здоров’я людей та навколишнього середовища.
Регламент (ЄС) 2025/2083 Європейського Парламенту та Ради від 8 жовтня 2025 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2023/956 щодо спрощення та посилення механізму коригування вуглецевого кордону (Текст, що має значення для ЄЕЗ)
Ось розбивка Регламенту (ЄС) 2025/2083, що вносить зміни до Регламенту про механізм коригування вуглецевого кордону (CBAM) (ЄС) 2023/956:
**1. Суть акту:**
Цей регламент удосконалює Механізм коригування вуглецевого кордону (CBAM), щоб зробити його більш ефективним і простішим у впровадженні. Він запроваджує виняток “de minimis” для імпортерів невеликих обсягів товарів, спрощує розрахунок вбудованих викидів для певних товарів і уточнює процедури для авторизованих декларантів CBAM. Мета полягає в тому, щоб зменшити адміністративний тягар, зберігаючи при цьому екологічні цілі CBAM.
**2. Структура та основні положення:**
Регламент вносить зміни до кількох статей і додатків оригінального Регламенту CBAM (ЄС) 2023/956. Ключові зміни включають:
* **Стаття 2:** Вводить виняток для електроенергії та водню, вироблених на континентальному шельфі або у виключній економічній зоні держави-члена або третьої країни.
* **Стаття 2a:** Вводить виняток “de minimis” на основі єдиного масового порогу (спочатку 50 тонн) для імпортерів товарів у секторах чорної металургії, алюмінію, добрив і цементу. Якщо загальний імпорт цих товарів імпортером залишається нижчим за цей поріг у календарному році, він звільняється від зобов’язань CBAM.
* **Стаття 3:** Уточнює визначення “імпортер”, включаючи випадки, коли подається коносамент про звільнення від відповідальності відповідно до спрощеної митної процедури.
* **Стаття 5:** Зобов’язує непрямих митних представників отримувати статус авторизованого декларанта CBAM перед імпортом товарів.
* **Стаття 6:** Продовжує термін подання декларації CBAM до 30 вересня кожного року.
* **Стаття 7:** Змінює розрахунок вбудованих викидів, узгоджуючи межі системи з Системою торгівлі викидами ЄС (ETS).
* **Стаття 9:** Уточнює правила відрахування цін на вуглець, сплачених у третіх країнах.
* **Стаття 10:** Уточнює процес реєстрації операторів і установок у третіх країнах.
* **Стаття 10a:** Вводить реєстрацію акредитованих верифікаторів.
* **Стаття 14:** Змінює реєстр CBAM.
* **Стаття 17:** Вводить можливість продовжувати імпорт товарів до тих пір, поки компетентний орган не прийме рішення відповідно до цієї статті.
* **Стаття 20:** Вводить збори, які сплачують авторизовані декларанти CBAM для покриття витрат на спільну центральну платформу.
* **Стаття 22:** Зменшує відсоток сертифікатів CBAM, які повинні бути на рахунку в кінці кожного кварталу, з 80% до 50%.
* **Стаття 25:** Вимагає від митних органів повідомляти Комісії конкретну інформацію про товари, заявлені для імпорту.
* **Стаття 25a:** Вводить моніторинг і забезпечення дотримання єдиного масового порогу.
* **Стаття 26:** Уточнює покарання за недотримання вимог, включаючи випадки, коли треті сторони надають неправдиву інформацію.
* **Додаток I:** Виключає некальциновані каолінові глини зі сфери дії регламенту.
* **Додаток II:** Додає електроенергію до переліку товарів, для яких слід враховувати лише прямі викиди.
* **Додаток IV:** Змінює методологію визначення значень за замовчуванням.
* **Додаток VII:** Вводить новий додаток про єдиний масовий поріг.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Виняток De Minimis:** Імпортери невеликих обсягів (менше 50 тонн на рік для певних секторів) будуть звільнені від зобов’язань CBAM, що значно зменшить їхній адміністративний тягар.
* **Непрямі митні представники:** Ці представники тепер повинні бути авторизованими декларантами CBAM, що гарантує їхню відповідальність за дотримання вимог CBAM.
* **Розрахунок вбудованих викидів:** Регламент узгоджує розрахунок вбудованих викидів з правилами EU ETS, спрощуючи процес для операторів у третіх країнах.
* **Відрахування ціни на вуглець:** Надаються чіткіші правила для відрахування цін на вуглець, сплачених у третіх країнах, що потенційно зменшує кількість необхідних сертифікатів CBAM.
* **Реєстр CBAM:** Оператори в третіх країнах можуть зареєструвати свої установки в реєстрі CBAM, що полегшує обмін перевіреними даними про викиди з імпортерами ЄС.
* **Моніторинг і забезпечення дотримання єдиного масового порогу:** Комісія здійснює моніторинг імпорту товарів з метою контролю за дотриманням єдиного масового порогу.
Регламент (ЄС) 2025/2073 Європейського Парламенту та Ради від 8 жовтня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2015/848 про провадження у справах про несплатоспроможність з метою заміни його Додатків A та B
Цей Регламент (ЄС) 2025/2073 оновлює переліки проваджень у справах про несплатоспроможність та фахівців з питань несплатоспроможності, визнаних державами-членами ЄС згідно з Регламентом (ЄС) 2015/848 про провадження у справах про несплатоспроможність. Регламент забезпечує, щоб додатки точно відображали національне законодавство держав-членів щодо несплатоспроможності, превентивної реструктуризації та процедур списання боргів. Зміни є важливими для транскордонного визнання та співпраці у справах про несплатоспроможність в межах ЄС.
Структура акту є простою: він складається з двох статей та додатку. Стаття 1 передбачає, що Додатки A та B Регламенту (ЄС) 2015/848 замінюються текстом, наведеним у додатку до цього нового регламенту. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Сам додаток містить оновлені переліки проваджень у справах про несплатоспроможність (Додаток A) та фахівців з питань несплатоспроможності (Додаток B) для кожної держави-члена. Зміни відображають повідомлення від держав-членів, таких як Словаччина, Естонія, Іспанія, Італія, Бельгія, Мальта, Люксембург, Болгарія, Чехія та Франція, щодо оновлень до їх національного законодавства.
Найважливішим положенням для його використання є оновлені Додатки A та B, які визначають сферу застосування Регламенту (ЄС) 2015/848. Ці додатки мають вирішальне значення для визначення того, які провадження у справах про несплатоспроможність та фахівці визнаються в усьому ЄС, що сприяє співпраці та визнанню судових рішень у транскордонних справах про несплатоспроможність.
Регламент (ЄС) 2025/1958 Європейського центрального банку від 9 вересня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2015/534 щодо звітності з наглядової фінансової інформації (ЄЦБ/2015/13) (ЄЦБ/2025/31)
Нижче наведено аналіз Регламенту (ЄС) 2025/1958 Європейського центрального банку.
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2015/534, зосереджуючись на звітності з наглядової фінансової інформації піднаглядними установами. Ключова мета полягає в посиленні нагляду за Єдиним наглядовим механізмом (SSM) шляхом вимоги до менш значущих кредитних установ надавати додаткові дані. Це дозволить ЄЦБ сприяти більшій порівнянності в процесі наглядової перевірки та оцінки (SREP). Зміни впливають на гранулярність і деталізацію фінансової інформації, що надається, зокрема, щодо діючих і недіючих експозицій, а також реструктуризованих експозицій.
Регламент складається з двох статей і двох додатків. Стаття 1 визначає зміни до Регламенту (ЄС) 2015/534, зосереджуючись на змінах до Додатка IV (“Елементи даних FINREP” згідно з МСФЗ або національними стандартами бухгалтерського обліку, сумісними з МСФЗ) і Додатка V (“Елементи даних FINREP” згідно з національними системами бухгалтерського обліку). Ці додатки замінюються повністю Додатком I і Додатком II нового регламенту відповідно. Стаття 2 містить заключні положення, вказуючи, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу і застосовуватиметься з 30 грудня 2025 року. Основні зміни містяться в Додатках I і II, які детально описують конкретні елементи даних і вимоги до звітності щодо фінансової звітності (FINREP) згідно з різними стандартами бухгалтерського обліку.
Найважливішими положеннями для практичного використання є переглянуті Додатки IV і V Регламенту (ЄС) 2015/534, зі змінами, внесеними Додатками I і II цього регламенту. Ці додатки містять детальні таблиці, що визначають точні елементи даних, які повинні повідомляти менш значущі кредитні установи. Оновлені таблиці включають детальну інформацію про класифікацію експозицій (діючі, недіючі, реструктуризовані), їх відповідну балансову вартість і пов’язані з ними накопичені збитки від знецінення або резерви. Установам необхідно ретельно переглянути ці додатки, щоб забезпечити узгодження їхніх систем звітності з новими вимогами до дати набрання чинності.
Рішення Суду (Третя палата) від 16 жовтня 2025 року. AirHelp Germany GmbH проти Austrian Airlines AG. Запит про попереднє рішення – Повітряний транспорт – Регламент (ЄС) № 261/2004 – Компенсація авіапасажирам у разі тривалої затримки рейсів – Умови – Стаття 5(3) – Поняття «надзвичайних обставин» – Поняття «розумних заходів» для уникнення надзвичайних обставин або їх наслідків – Літак, у який влучила блискавка під час попереднього рейсу, і тому підлягає обов’язковому огляду. Справа C-399/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо прав авіапасажирів, зокрема, щодо затримок рейсів, спричинених надзвичайними обставинами. Справа стосується затримки рейсу, спричиненої ударом блискавки в літак під час його попереднього рейсу, що зумовило необхідність проведення обов’язкових перевірок безпеки. CJEU попросили роз’яснити, чи кваліфікується такий удар блискавки як “надзвичайна обставина”, яка звільняє авіакомпанію від виплати компенсації пасажирам згідно з Регламентом (ЄС) № 261/2004.
Рішення роз’яснює тлумачення статті 5(3) Регламенту № 261/2004, яка стосується компенсації пасажирам у разі скасування рейсу або тривалої затримки. Суд розглядає, чи підпадає удар блискавки в літак, що призводить до обов’язкових перевірок безпеки та подальших затримок, під визначення “надзвичайних обставин”. Суд аналізує умови, за яких авіаперевізник не зобов’язаний виплачувати компенсацію, зосереджуючись на тому, чи є подія невід’ємною частиною звичайного здійснення діяльності перевізника та чи перебуває вона поза його контролем.
Ключовим положенням цього рішення є рішення CJEU про те, що удар блискавки в літак, який зумовлює необхідність проведення обов’язкових перевірок безпеки, дійсно становить “надзвичайну обставину”, як це визначено в статті 5(3) Регламенту № 261/2004. Однак авіаперевізник все одно повинен продемонструвати, що він вжив усіх розумних заходів для пом’якшення наслідків затримки. Це означає, що авіакомпанія повинна довести, що затримки не можна було уникнути, навіть якби було вжито всіх розумних заходів, враховуючи наявні у компанії ресурси. У рішенні підкреслюється, що безпека пасажирів має першорядне значення, і авіакомпанії не повинні бути зацікавлені в тому, щоб ставити під загрозу безпеку заради пунктуальності.
Рішення Суду (Сьома палата) від 16 жовтня 2025 року. Felicísima проти Iberia Líneas Aéreas de España, Sociedad Anónima Operadora, Sociedad Unipersonal та IATA España SLU. Запит про попереднє рішення – Повітряне перевезення – Монреальська конвенція – Стаття 17(2) – Поняття «багаж» – Стаття 22(2) – Відповідальність авіаперевізника у разі втрати багажу – Втрата домашньої тварини пасажира – Компенсація за нематеріальну шкоду. Справа C-218/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Монреальської конвенції, зокрема, щодо втрати домашньої тварини під час авіаперельоту. Справа стосується пасажирки, Felicísima, яка вимагає компенсацію від авіакомпанії Iberia за нематеріальну шкоду, завдану після втрати її собаки під час рейсу. Іспанський суд звернувся за роз’ясненням щодо того, чи можна вважати домашню тварину «багажем» згідно з Монреальською конвенцією і чи застосовуються обмеження відповідальності Конвенції щодо багажу до втрати домашньої тварини.
У рішенні роз’яснюється, що домашні тварини вважаються «багажем» відповідно до статті 17(2) та статті 22(2) Монреальської конвенції. Це означає, що втрата домашньої тварини під час авіаперельоту підпадає під правила відповідальності за багаж, а не правила для пасажирів. Суд наголошує на важливості уніфікованого тлумачення «багажу» для забезпечення послідовного застосування Конвенції в ЄС.
Ключовим положенням є те, що статтю 17(2) Монреальської конвенції, у поєднанні зі статтею 22(2), слід тлумачити таким чином, що домашні тварини не виключаються з поняття «багаж». Рішення підтверджує, що обмеження відповідальності, встановлене в Монреальській конвенції, також застосовується до домашніх тварин як багажу. Це означає, що відповідальність авіаперевізника обмежується певною сумою (спеціальні права запозичення), якщо пасажир не зробив спеціальну заяву про зацікавленість у доставці до місця призначення та не сплатив додаткову суму. Суд також зазначає, що право ЄС визнає добробут тварин як мету, що становить загальний інтерес, але це не перешкоджає перевезенню тварин як багажу, за умови дотримання вимог щодо добробуту тварин під час транспортування.
Рішення Суду (Сьома палата) від 16 жовтня 2025 року. A-GmbH & Co. KG проти Hauptzollamt C. Запит про попереднє рішення – Антидемпінг – Розширене антидемпінгове мито – Звільнення від мита на імпорт певних велосипедних частин, що походять з Китаю – Звільнення для імпорту малих кількостей малими операторами – Поріг у 300 одиниць на тип основних велосипедних частин, заявлених для вільного обігу стороною або поставлених їй. Справа C-659/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення регламенту ЄС, що стосується антидемпінгових мит на велосипедні частини, імпортовані з Китаю. Справа стосується умов, за яких імпортери можуть бути звільнені від цих мит, зокрема зосереджуючись на звільненні для малих операторів, які імпортують малі кількості велосипедних частин. Німецький суд (Bundesfinanzhof) звернувся до CJEU за роз’ясненнями щодо того, як тлумачити правила, що стосуються цих звільнень.
**Структура та основні положення:**
Рішення стосується трьох основних питань, порушених німецьким судом, щодо статті 14(c) Регламенту Комісії (ЄС) № 88/97, зі змінами. Цей регламент передбачає звільнення від розширеного антидемпінгового мита на певні велосипедні частини, що походять з Китаю.
* **Питання 1:** Чи можна поєднувати звільнення для малих кількостей (менше 300 одиниць на місяць) з іншими звільненнями згідно з тим самим регламентом? Суд постановив, що це можливо.
* **Питання 2:** Чи застосовується ліміт менше 300 одиниць на одного клієнта чи на всіх клієнтів імпортера разом? Суд роз’яснив, що ліміт застосовується до всіх клієнтів разом.
* **Питання 3:** Чи є поріг у 300 одиниць абсолютним лімітом, тобто будь-який імпорт, що перевищує його, позбавляє імпортера будь-якого звільнення, чи це є дозволом, коли перші 299 одиниць завжди звільняються? Суд визначив, що це абсолютний ліміт; перевищення його означає, що звільнення не застосовується.
**Основні положення для використання:**
Найважливіші висновки з цього рішення:
1. **Поєднання звільнень:** Імпортери потенційно можуть скористатися кількома звільненнями згідно зі статтею 14 Регламенту № 88/97 в межах одного дозволу.
2. **Обмеження кількості:** Правило “менше 300 одиниць” є суворим лімітом, який застосовується до загальної кількості частин, імпортованих на місяць, незалежно від кількості клієнтів, яких має імпортер.
3. **Перевищення ліміту:** Якщо імпортер перевищує ліміт у 300 одиниць для будь-якого типу велосипедних частин на місяць, він повністю втрачає звільнення від антидемпінгових мит на ці частини.
Рішення Суду (Сьома палата) від 16 жовтня 2025 року. PROFIL-COPY 2002 Irodatechnikai Kft. проти Közigazgatási és Területfejlesztési Minisztérium. Запит про попереднє рішення – Економічна, соціальна та територіальна згуртованість – Фонди ЄС – Управління та контроль – Зобов’язання держав-членів вживати заходів для забезпечення ефективного розгляду скарг щодо фондів ЄС – Національне законодавство, що виключає будь-який судовий захист проти рішення про стягнення гранту ЄС у зв’язку з порушенням – Хартія основних прав Європейського Союзу – Стаття 47 – Право на ефективний засіб правового захисту. Справа C-510/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо права на ефективний засіб правового захисту в контексті фондів ЄС. Справа походить з Угорщини і стосується компанії Profil-Copy, якій було наказано повернути грант, отриманий з фондів ЄС, через ймовірне порушення. Угорський суд поставив питання про те, чи надає національна правова система достатній судовий захист компанії проти рішення про стягнення.
Рішення роз’яснює, що бенефіціари грантів ЄС мають право на ефективний судовий захист проти рішень, які зобов’язують їх повернути ці гранти. Воно також уточнює, що можливість оскаржити рішення про стягнення непрямим шляхом через цивільний позов і домагатися тимчасових заходів для призупинення виконання цього рішення може становити ефективний судовий захист.
CJEU наголошує, що національні суди повинні мати можливість надавати тимчасовий судовий захист для забезпечення повної ефективності права ЄС. Якщо національне законодавство перешкоджає суду надавати такий захист, суд зобов’язаний скасувати це правило. У рішенні також наголошується на важливості тлумачення національного законодавства у відповідності до права ЄС, що може вимагати від національних судів змінити усталену судову практику, якщо вона несумісна з цілями права ЄС.
Рішення Суду (шоста палата) від 16 жовтня 2025 року.#TO проти Агентства Європейського Союзу з питань притулку.#Апеляція – Державна служба – Тимчасові працівники – Розірвання контракту – Втрата довіри – Моральне переслідування (мобінг).#Справа C-576/24 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (шоста палата) стосовно спору між TO, тимчасовим працівником, та Агентством Європейського Союзу з питань притулку (AUEA) щодо розірвання контракту TO.
Рішення стосується апеляції TO на рішення Загального суду, який відхилив її позов про скасування рішення AUEA про розірвання її контракту та про компенсацію збитків. Суд відхиляє апеляцію TO, визнаючи її частково неприйнятною та частково необґрунтованою.
Основні положення рішення:
– **Передісторія спору:** TO була найнята AUEA як тимчасовий працівник. Її контракт було розірвано через втрату довіри, посилаючись на проблеми зі спілкуванням, неналежну поведінку, залякування, непокору та порушення конфіденційності.
– **Рішення Трибуналу:** Загальний суд (Трибунал) підтримав рішення AUEA, відхиливши вимоги TO про порушення її прав.
– **Апеляція:** TO подала апеляцію до Суду, стверджуючи, що Загальний суд неправильно витлумачив факти, допустив помилки в оцінці та не врахував усі докази.
– **Рішення Суду:** Суд відхилив апеляцію TO, встановивши, що вона недостатньо довела, що Загальний суд допустив помилки в оцінці фактів або в застосуванні права. Суд визнав деякі аргументи TO неприйнятними, оскільки вони не чітко визначали помилки в рішенні Загального суду.
– **Витрати:** TO було зобов’язано оплатити судові витрати.
Найважливіші положення для його використання полягають у тому, що Суд підтверджує можливість розірвання контракту тимчасового працівника у разі втрати довіри, а також підтверджує високий рівень доказів, які заявник повинен надати для доведення морального переслідування (мобінгу).
Рішення Суду (Третя палата) від 16 жовтня 2025 року. Геннадій Миколайович Тимченко та Олена Петрівна Тимченко проти Ради Європейського Союзу. Апеляція – Обмежувальні заходи, вжиті у зв’язку з ситуацією в Україні – Регламент (ЄС) № 269/2014 – Стаття 2 – Заморожування коштів та економічних ресурсів – Стаття 9(2) – Обов’язок, що вимагає від осіб, на яких поширюється захід щодо заморожування коштів, повідомляти про кошти та економічні ресурси – Юридична кваліфікація такого обов’язку – Правова основа – Стаття 215(2) ДФЄС – Статті 24, 26 та 29 ДЄС – Імплементація спільної зовнішньої політики та політики безпеки державами-членами. Справа C-805/24 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо апеляції стосовно обмежувальних заходів проти Геннадія Миколайовича Тимченка та Олени Петрівни Тимченко, зокрема заморожування коштів та економічних ресурсів у зв’язку з ситуацією в Україні. Апеляція оскаржує поправку до Регламенту Ради (ЄС) № 269/2014, яка накладає на осіб, щодо яких застосовуються заходи із заморожування коштів, зобов’язання повідомляти про свої кошти та економічні ресурси. CJEU відхиляє апеляцію, підтримуючи рішення Загального суду про те, що Рада діяла в межах своїх повноважень, накладаючи цей обов’язок звітування.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** Викладається правовий контекст, включаючи Регламент № 269/2014 та поправки до нього, зокрема щодо обмежувальних заходів у відповідь на дії, що підривають територіальну цілісність України. Детально описуються конкретні заходи, вжиті проти Тимченків, включаючи заморожування їхніх активів.
2. **Оскаржуване зобов’язання звітування:** Суть спору обертається навколо статті 9 Регламенту № 269/2014 зі змінами, яка вимагає від осіб, зазначених у Додатку I (тобто тих, до кого застосовуються санкції), повідомляти про свої кошти та економічні ресурси, що знаходяться в межах юрисдикції держав-членів ЄС. Невиконання вважається обходом обмежувальних заходів.
3. **Підстави для апеляції:** Апелянти стверджували, що Загальний суд помилився в праві, неправильно витлумачивши статтю 215 ДФЄС та рішення Rosneft, стверджуючи, що Рада перевищила свої повноваження, наклавши зобов’язання звітування без прямої вказівки на це в рішенні CFSP. Вони також стверджували, що Загальний суд не навів достатніх підстав для розгляду їхнього аргументу про те, що Рада перевищила свої повноваження.
4. **Рішення:** CJEU відхиляє обидві підстави для апеляції. Він роз’яснює розподіл повноважень між статтею 29 ДЄС (рішення CFSP) та статтею 215 ДФЄС (імплементація обмежувальних заходів). Суд вважає, що зобов’язання звітування не є новим обмежувальним заходом, а є імплементаційним заходом, призначеним для забезпечення однорідного та ефективного застосування існуючих заходів із заморожування коштів по всьому ЄС. Суд наголошує, що Рада має повноваження приймати заходи, необхідні для імплементації рішень CFSP, навіть якщо ці заходи передбачають зобов’язання діяти, щоб забезпечити ефективність режиму санкцій.
Найважливішими положеннями для практичного використання є:
* **Стаття 2 Регламенту № 269/2014:** Ця стаття встановлює основний обмежувальний захід із заморожування коштів та економічних ресурсів перелічених осіб та організацій.
* **Стаття 9(2) Регламенту № 269/2014 (зі змінами):** Це положення покладає на перелічених осіб та організації зобов’язання повідомляти про свої кошти та економічні ресурси компетентним органам у державах-членах. Це є центральним пунктом суперечки у справі.
* **Стаття 215 ДФЄС та стаття 29 ДЄС:** Ці статті визначають правову основу та розподіл повноважень між рішеннями ЄС із зовнішньої політики та імплементацією обмежувальних заходів.
**** Це рішення підтверджує широкі повноваження ЄС щодо імплементації обмежувальних заходів у відповідь на ситуацію в Україні, включаючи накладення зобов’язань на осіб, щодо яких застосовано санкції, повідомляти про свої активи. Це має прямі наслідки для осіб та організацій, перелічених у Додатку I до Регламенту № 269/2014, оскільки вони повинні дотримуватися зобов’язання звітування, щоб їх не вважали такими, що обходять санкції.
Рішення Суду (Восьма палата) від 16 жовтня 2025 року. Asociación de Empresarios de Salones de Juego y Recreativos de la Comunidad Valenciana (Anesar-CV) проти Conselleria de Hacienda y Modelo Económico de la Generalitat Valenciana та Organización Nacional de Ciegos Españoles (ONCE). Запит про попереднє рішення – Свобода заснування – Стаття 49 ДФЄС – Обмеження – Азартні ігри – Регіональне законодавство – Мінімальні відстані між різними гральними закладами та між певними гральними закладами та навчальними закладами – Строк дії гральних автоматів та інших розважальних автоматів з призами – Мораторій на видачу нових ліцензій або дозволів на діяльність – Обґрунтування – Пропорційність. Справа C-718/23.
Цей документ є рішенням Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо кількох запитів про попереднє рішення стосовно іспанського регіонального законодавства про азартні ігри. Справи були порушені різними операторами азартних ігор проти Міністерства фінансів та економічної моделі уряду Валенсійської громади, оскаржуючи законність певних обмежень, встановлених регіональним законодавством.
**Суть акту:**
Рішення стосується питання, чи відповідають конкретні положення закону Валенсійської громади, що регулює азартні ігри та запобігає лудоманії, законодавству ЄС, зокрема свободі заснування. Оскаржені положення включають мінімальні відстані між гральними закладами та навчальними закладами, обмеження часу роботи гральних автоматів та мораторій на видачу нових ліцензій на азартні ігри. CJEU оцінює, чи є ці обмеження обґрунтованими та пропорційними з огляду на цілі суспільного інтересу, такі як захист споживачів та запобігання ігровій залежності.
**Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
* **Вступ:** Визначає запити про попередні рішення та залучені сторони.
* **Правова база:** Описує відповідні іспанські закони, зокрема Закон 1/2020 та Декрет 97/2021 Валенсійської громади, які регулюють азартні ігри та спрямовані на запобігання лудоманії. Ключові положення включають:
* Обмеження на рекламу та комерційну інформацію, пов’язану з азартними іграми.
* Мінімальні відстані між гральними залами, букмекерськими закладами та навчальними закладами (850 метрів між гральними закладами та школами та 500 метрів між гральними закладами).
* Мораторій на нові дозволи для гральних закладів та машин категорії B (розважальні автомати з призами).
* Правила продовження ліцензій для гральних закладів, які не відповідають вимогам щодо відстані.
* **Спори в основному провадженні та питання, передані на розгляд:** Підсумовує аргументи операторів азартних ігор, які стверджують, що регіональне законодавство надмірно обмежує їхню свободу заснування та свободу надання послуг. Він також окреслює питання, поставлені Tribunal Superior de Justicia de la Comunidad Valenciana (Вищий суд юстиції Валенсійської громади) перед CJEU.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи про те, що запити про попередні рішення є неприйнятними, оскільки спори обмежуються однією державою-членом. CJEU робить висновок, що запити є прийнятними, оскільки регіональне законодавство застосовується як до національних, так і до іноземних суб’єктів.
* **Суть:**
* **Попередні зауваження:** Уточнює, що відповідним законодавством ЄС є стаття 49 ДФЄС (свобода заснування).
* **Обмеження свободи:** Визначає, що заходи, про які йдеться, є обмеженнями свободи заснування.
* **Обґрунтування обмежень:** Визнає, що цілі регіонального законодавства (захист здоров’я населення, запобігання ігровій залежності, захист вразливих груп) можуть бути законними підставами для обмеження основних свобод.
* **Пропорційність обмежень:** Оцінює, чи є обмеження придатними для досягнення цілей і чи не виходять вони за межі необхідного. CJEU надає національному суду вказівки щодо проведення цієї оцінки, враховуючи такі фактори, як фактична основа для заходів, існування інших менш обмежувальних заходів та конкретна ситуація існуючих гральних закладів.
* **Рішення:** CJEU постановляє, що стаття 49 ДФЄС не виключає національне законодавство, про яке йдеться, за умови, що національний суд зробить висновок, що обмеження є обґрунтованими, придатними та пропорційними.
**Основні положення та зміни:**
Рішення зосереджується на наступних основних положеннях валенсійського законодавства:
* **Вимоги щодо мінімальної відстані:** Вимога щодо дотримання мінімальної відстані 850 метрів між гральними закладами та навчальними закладами та 500 метрів між різними гральними закладами.
* **Мораторій на нові ліцензії:** Призупинення видачі нових дозволів для гральних закладів та машин категорії B на максимальний термін п’ять років.
* **Обмеження на машини категорії B:** Обмеження на продовження ліцензій для машин категорії B у секторі horeca.
**Найважливіші положення для використання:**
Найважливішими аспектами цього рішення є:
* **Балансування свободи заснування з суспільним інтересом:** CJEU підтверджує, що держави-члени мають широку свободу розсуду у регулюванні азартних ігор для захисту здоров’я населення та громадського порядку. Однак ці правила повинні бути недискримінаційними, обґрунтованими імперативними міркуваннями суспільного інтересу та пропорційними.
* **Оцінка пропорційності:** Рішення містить вказівки щодо того, як оцінювати пропорційність обмежень на діяльність з організації азартних ігор. Це включає розгляд придатності заходів для досягнення цілей, їх необхідності та того, чи виходять вони за межі необхідного.
* **Вплив на існуючі заклади:** Рішення визнає, що застосування нових вимог щодо відстані до існуючих закладів може бути обмеженням свободи заснування. Однак воно також зазначає, що надання існуючим закладам конкурентної переваги перед новими учасниками може перешкоджати доступу до ринку.
* **Мораторій на ліцензії:** CJEU підтверджує, що мораторій на нові ліцензії може бути виправданим, якщо він має на меті призвести до справжнього зменшення можливостей для азартних ігор та обмежити діяльність послідовним і систематичним чином.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 16 жовтня 2025 року. Braila Winds SRL проти DGRFP București – Administrația Fiscală pentru Contribuabili Mijlocii București та інших. Запит про попереднє рішення – Стаття 191(2) ДФЄС – Політика ЄС щодо навколишнього середовища – Регламент (ЄС) 2021/1119 – Мета кліматичної нейтральності ЄС – Директива (ЄС) 2019/944 – Загальні правила для внутрішнього ринку електроенергії – Національне законодавство, що запроваджує податок на прибуток виробників електроенергії з відновлюваних джерел – Звільнення для виробників електроенергії з викопного палива та біомаси. Справа C-391/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо запиту про попереднє рішення з Румунії. Справа стосується румунського закону, який оподатковує прибуток виробників електроенергії з відновлюваних джерел, водночас звільняючи виробників, які використовують викопне паливо та біомасу. CJEU було запропоновано роз’яснити, чи сумісний цей податок із законодавством ЄС, зокрема щодо державної допомоги, свободи заснування та надання послуг, правил внутрішнього ринку електроенергії та екологічних принципів.
**Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
* Воно починається з викладу контексту запиту про попереднє рішення, ідентифікуючи румунський суд та сторони, які беруть участь (Brăila Winds SRL проти румунських податкових органів).
* Потім підсумовуються питання, поставлені румунським судом, які стосуються тлумачення кількох положень законодавства ЄС, включаючи статті 49, 56, 107, 108 та 191(2) ДФЄС, статтю 17 Хартії, Директиву 2019/944 та Регламент 2021/1119.
* Рішення продовжується розглядом прийнятності питань, оголошуючи перші два питання неприйнятними через відсутність достатньої інформації та гіпотетичний характер.
* Потім надаються відповіді на третє та четверте питання, тлумачачи Директиву 2019/944 та Регламент 2021/1119.
* Нарешті, воно завершується постановою, яка роз’яснює тлумачення законодавства ЄС у зв’язку з румунським податком.
**Основні положення та зміни:**
Основна частина рішення зосереджена на тлумаченні Директиви 2019/944 про внутрішній ринок електроенергії та Регламенту 2021/1119 про кліматичну нейтральність. Суд доходить висновку, що румунський податок, який розрізняє виробників електроенергії з відновлюваних джерел та викопного палива/біомаси, не порушує ці закони ЄС.
**Ключові положення для використання:**
Найважливіші висновки з цього рішення:
* **Директива 2019/944:** Суд роз’яснює, що ця директива, спрямована на створення конкурентного та інтегрованого ринку електроенергії, не заважає державам-членам накладати податки на виробників електроенергії, навіть якщо це впливає на їхній прибуток. Директива не прагне гармонізувати податкові системи.
* **Регламент 2021/1119:** Суд зазначає, що цей регламент, який встановлює рамки для досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, не виключає національні заходи, які розрізняють джерела енергії для цілей оподаткування. Регламент встановлює загальну стратегію, і окремі заходи повинні оцінюватися в ширшому контексті зусиль держави-члена щодо досягнення кліматичної нейтральності.
* **Стаття 191(2) ДФЄС:** Суд повторює, що екологічні принципи, викладені в цій статті, адресовані законодавчому органу ЄС і не можуть бути безпосередньо використані окремими особами для оскарження національного законодавства.
По суті, рішення CJEU надає державам-членам певну гнучкість у розробці їхньої політики оподаткування енергії, навіть якщо ця політика розрізняє відновлювані та невідновлювані джерела енергії, якщо вони узгоджуються із загальними цілями законодавства ЄС.
Рішення Суду (Восьма палата) від 16 жовтня 2025 року. Королівство Нідерландів проти Європейської Комісії. Апеляція – Державна допомога – Державні заходи щодо продовження ліцензій на азартні ігри, виданих Королівством Нідерландів – Рішення Європейської Комісії не висувати заперечень – Відхилення скарги – Непроведення аналізу існування потенційної непрямої переваги – Сфера обов’язку Комісії проводити аналіз – Обов’язок обґрунтування. Справа C-59/24 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу щодо справи про державну допомогу за участю Королівства Нідерландів та Європейської асоціації азартних ігор та ставок (EGBA). Справа стосується продовження ліцензій на азартні ігри, виданих Нідерландами, та питання, чи становить це продовження незаконну державну допомогу. Європейська Комісія спочатку вирішила не висувати заперечень проти продовження, але EGBA оскаржила це рішення.
Рішення стосується апеляції Королівства Нідерландів на попереднє рішення Загального суду, який скасував рішення Комісії. Ключовим питанням є те, чи адекватно Комісія дослідила потенціал непрямих переваг, що випливають з продовження ліцензій, зокрема для благодійних організацій, які отримують доходи від азартних ігор. Зрештою, Суд відхиляє апеляцію Нідерландів, підтримуючи рішення Загального суду.
Ключові положення, які обговорюються в рішенні, включають статті з Регламенту Ради (ЄС) 2015/1589, зокрема ті, що визначають “заінтересовану сторону” та визначають обов’язки Комісії під час попередніх перевірок заходів державної допомоги. Рішення також посилається на Повідомлення Комісії про поняття державної допомоги, зокрема на пункти, що стосуються непрямих переваг. Суд розглядає, чи адекватно Комісія розслідувала потенційні непрямі переваги для благодійних організацій і чи мала EGBA, як скаржник, право порушувати це питання. Суд вважає, що Комісія повинна була дослідити, чи надає відповідний захід непряму перевагу органам, які служать спільним інтересам, і що непроведення перевірки цього питання у відповідному рішенні не дозволило виключити наявність серйозних труднощів.
Рішення Суду (Третя палата) від 16 жовтня 2025 року. Polismyndigheten проти Konkurrensverket. Запит про попереднє рішення – Державні закупівлі – Директива 2014/24/ЄС – Стаття 72 – Зміна рамкової угоди протягом терміну її дії – Вартість зміни нижча за значення, встановлені у статті 72(2) – Зміна моделі оплати рамкової угоди – Суттєва зміна рамкової угоди – Зміна загального характеру рамкової угоди. Справа C-282/24.
Цей документ є рішенням Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви ЄС 2014/24/ЄС про державні закупівлі, зокрема статті 72, що стосується зміни контрактів і рамкових угод протягом терміну їх дії. Справа походить зі Швеції і стосується спору щодо зміни рамкової угоди про послуги з буксирування транспортних засобів. Шведська поліцейська влада змінила модель оплати в угоді, і Шведське управління з питань конкуренції оскаржило цю зміну, стверджуючи, що вона вимагає нової процедури закупівлі.
Рішення зосереджується на роз’ясненні того, коли зміна рамкової угоди вважається настільки значною, що змінює “загальний характер” угоди, що вимагає нового процесу закупівлі. Ключовим питанням є те, чи зміна моделі оплати, зокрема зміна балансу між фіксованими та змінними цінами, є такою фундаментальною зміною. Суд тлумачить статтю 72(2) Директиви 2014/24/ЄС, яка дозволяє вносити зміни без нової процедури закупівлі, якщо вартість зміни нижча за певні порогові значення і не змінює загальний характер угоди.
Суд постановляє, що зміна моделі оплати автоматично не змінює загальний характер рамкової угоди, якщо це не призводить до фундаментальної зміни балансу угоди. Суд підкреслює, що поняття “загальний характер” відрізняється від поняття “суттєва зміна”. Суд також роз’яснює, що сам факт того, що зміна могла вплинути на результат початкової процедури закупівлі, автоматично не означає, що вона змінює загальний характер угоди. Рішення містить вказівки щодо того, як тлумачити умови, за яких зміни до державних контрактів і рамкових угод вимагають нової процедури закупівлі, збалансовуючи потребу в гнучкості з принципами рівного ставлення та прозорості.
Рішення Суду (Друга палата) від 16 жовтня 2025 року. Європейська комісія проти Королівства Данія. Невиконання державою-членом зобов’язань – Доступ до міжнародного ринку послуг автобусних перевезень – Регламент (ЄС) № 1073/2009 – Стаття 2(4) і (7) та стаття 15(b) – Каботажні операції автобусами в контексті нерегулярних перевезень – Національні заходи застосування, що запроваджують максимальний період у сім послідовних днів протягом одного календарного місяця – Межі свободи розсуду – Пропорційність. Справа C-482/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) у справі C-482/23, що стосується позову, поданого Європейською комісією проти Королівства Данія. Комісія стверджувала, що Данія не виконала свої зобов’язання згідно з Регламентом (ЄС) № 1073/2009, обмеживши каботажні операції (внутрішні транспортні послуги, що надаються перевізниками-нерезидентами) для автобусних перевезень максимальним періодом у сім послідовних днів протягом одного календарного місяця. Зрештою Суд відхилив позов Комісії, встановивши, що практика Данії була в межах її свободи розсуду і не порушувала принцип пропорційності.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу позову Комісії та правового контексту, включаючи відповідні статті з Регламентів (ЄС) № 1072/2009 та № 1073/2009. Далі детально описується данське законодавство, про яке йдеться, а саме адміністративна практика, що обмежує каботажні операції. Рішення продовжується описом досудової процедури та аргументів, представлених як Комісією, так і Данією, а також сторонами, що вступили в процес (Наглядовий орган ЄАВТ, Ісландія та Норвегія). Нарешті, Суд представляє свої висновки, постановляючи, що держави-члени мають свободу приймати національні заходи застосування Регламенту № 1073/2009 для роз’яснення концепції “каботажних операцій”. Він також встановлює, що данська практика є прийнятною для досягнення мети Регламенту і не виходить за межі необхідного, таким чином дотримуючись принципу пропорційності.
Найважливішим положенням рішення є підтвердження Судом того, що держави-члени мають свободу розсуду щодо впровадження національних заходів, які роз’яснюють обсяг “каботажних операцій” згідно з Регламентом № 1073/2009, навіть якщо регламент прямо не дозволяє таких заходів. Суд також наголосив, що будь-які такі заходи повинні відповідати принципу пропорційності, тобто вони повинні бути прийнятними для досягнення цілей регламенту і не виходити за межі необхідного для їх досягнення. Це роз’яснює, до якої міри держави-члени можуть регулювати каботажні операції на своїх територіях.
