1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення позивача на посаду судді місцевого суду.
2. Суд, залишаючи в силі рішення ВРП, зазначив, що ВРП правомірно відмовила у внесенні подання про призначення, оскільки встановила обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Суд підкреслив, що ВРП діяла в межах дискреційних повноважень, оцінюючи кандидата, і не зобов’язана доводити наявність умислу в наданні недостовірної інформації. Суд також врахував, що позивач не повідомив ВККСУ про факти притягнення до адміністративної відповідальності, а також встановлені судом порушення податкового законодавства. Суд зазначив, що ВРП мала право отримати інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, і ці відомості не були предметом розгляду ВККСУ. Суд підкреслив, що ВРП має широкі межі розсуду при оцінці доброчесності та етичності кандидата, і її завдання – формування доброчесного суддівського корпусу. Суд також врахував, що позивач не спростував обґрунтовані сумніви ВРП щодо його відповідності критеріям доброчесності.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову, залишивши рішення ВРП без змін.
