1. Предметом спору є витребування Львівською міською радою квартири з чужого незаконного володіння у фізичної особи.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що квартира вибула з володіння міської ради поза її волею, але відсутні докази недобросовісності набувача, а перекладення наслідків протиправних дій інших осіб на добросовісного набувача буде непропорційним втручанням у його права. Верховний Суд не погодився з цими висновками, вказавши, що добросовісність набувача не є безумовною перешкодою для витребування майна, оскільки стаття 388 ЦК України передбачає випадки, коли майно може бути витребувано і від добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника поза його волею. **** Суд також врахував, що після ухвалення рішень судами попередніх інстанцій набув чинності Закон, який посилює захист прав добросовісних набувачів, але має ретроспективну дію в частині компенсації вартості майна. Суд зазначив, що необхідно встановити розмір компенсації вартості витребуваного майна, а також дослідити обставини щодо проживання та реєстрації інших осіб у квартирі на момент її відчуження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення розміру компенсації добросовісному набувачеві та дослідження інших важливих обставин.
