Справа №910/13129/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди та зобов’язання орендаря повернути приміщення у належному стані, а також стягнення неустойки за прострочення повернення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Банк не довів обставин, які б свідчили про неможливість використання орендованого приміщення в березні 2022 року, а отже, відсутні підстави для звільнення від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України.
* Банк не надав належних доказів наявності форс-мажорних обставин, які б унеможливили виконання зобов’язань за договором оренди, зокрема, не надав сертифікат ТПП України.
* Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у стягненні неустойки з Банку, оскільки він перебуває у процедурі ліквідації, і нарахування неустойки суперечить положенням спеціального законодавства, яке регулює ліквідацію банків, а саме Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що у спорах, пов’язаних з виконанням банком, у якому запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов’язань перед його кредиторами, норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є спеціальними і мають пріоритет над іншими законодавчими актами.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, що не є підставою для скасування судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3185/24 від 02/09/2025
1. Предмет спору – витребування Державним підприємством “Новопокровський комбінат хлібопродуктів” (ДП “Новопокровський КХП”) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства “Харківобленерго” (АТ “Харківобленерго”) трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ “Новопокровка” разом з одноповерховою будівлею.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що рішення суду, ухвалене у справі, в якій не брала участь особа, не може бути протиставлене цій особі. Суд також наголосив, що якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею на підставі судового рішення, ухваленого без участі цього власника, то майно може бути витребуване у добросовісного набувача. Суд вказав, що апеляційний суд не спростував обґрунтований висновок суду першої інстанції про вибуття спірного майна з власності держави поза волею особи, якій це майно передано у володіння, та наявність у позивача правових підстав для витребування цього майна в порядку статті 388 ЦК України. Також, Верховний Суд підкреслив, що ухвала про закриття апеляційного провадження не є рішенням суду в господарській справі, а суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі.
3. Суд вирішив касаційні скарги Державного підприємства “Новопокровський комбінат хлібопродуктів” та заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити: скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №916/2984/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю та стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив на тому, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо продовження строку його дії, можливе лише за наявності документально підтверджених об’єктивних обставин, які виникли після укладення договору і не могли бути передбачені сторонами на момент його укладення. У даному випадку, блокування польсько-українського кордону, на яке посилався відповідач, було відоме ще до підписання додаткової угоди, а отже, не може вважатися обставиною, що спричинила необхідність продовження строків. Суд також зазначив, що саме по собі існування форс-мажорних обставин не є достатньою підставою для внесення змін до істотних умов договору, а може бути лише підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Крім того, суд вказав на відсутність належного документального підтвердження об’єктивної неможливості виконання зобов’язань у строк, визначений договором. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд погодився з висновками попередніх інстанцій про недоведеність факту прострочення поставки товару.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні недійсною додаткової угоди та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №916/3156/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з водним об’єктом, скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що передача в оренду водного об’єкта для сільськогосподарських потреб (зрошення) суперечить вимогам водного законодавства, яке не передбачає такої можливості, а фактичне призначення водного об’єкта згідно з паспортом – рибництво. Суд зазначив, що отримання дозволу на спеціальне водокористування не зобов’язує орендаря орендувати земельну ділянку та водний об’єкт, а правові режими оренди водного об’єкта та спеціального водокористування є різними. Суд вказав на порушення відповідачами як земельного (недотримання конкурсної процедури), так і водного законодавства (неможливість надання в оренду водного об’єкта з метою, визначеною у договорі). Водночас, суд погодився з відмовою у скасуванні рішення державного реєстратора, вважаючи цей спосіб захисту неефективним. Суд також перерозподілив судові витрати, поклавши їх на відповідачів через їхні неправомірні дії.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив позов частково: визнав недійсним договір оренди та зобов’язав повернути земельну ділянку, але залишив без змін рішення про відмову у скасуванні державної реєстрації.
Справа №909/460/24 від 01/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Євротранстелеком» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Суд задовольнив заяву ТОВ «Євротранстелеком», мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу були документально підтверджені, обґрунтовані та відповідають критеріям реальності, співмірності та розумності. Суд врахував обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також результат перегляду справи в касаційному порядку. Важливо, що АТ «Укрзалізниця» не скористалося правом на подання заперечень проти розміру заявлених судових витрат, що також вплинуло на рішення суду. Суд наголосив, що зменшення суми судових витрат можливе лише на підставі клопотання іншої сторони, яка має довести неспівмірність витрат. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо компенсації судових витрат, яка передбачає доведення фактичності, неминучості та обґрунтованості таких витрат.
3. Суд постановив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Євротранстелеком» 8 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №921/415/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту, зобов’язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір про встановлення земельного сервітуту фактично є договором оренди, оскільки він передбачає передачу повноважень щодо володіння та користування земельною ділянкою для облаштування екопарковки з метою отримання прибутку, що суперечить вимогам земельного законодавства. Суд зазначив, що земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках, коли неможливо задовольнити потреби особи іншим способом, однак у даному випадку ТОВ “І.Т.-Березовиця” не довело неможливості розміщення автостоянки на суміжній земельній ділянці, що перебуває в орендному користуванні цього товариства, або отримання земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах. Суд також врахував, що затверджений міською радою проєкт землеустрою не відповідає містобудівній документації, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилковість зазначення судом першої інстанції про припинення на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту, оскільки договір визнається недійсним з моменту вчинення, а не припиняється на майбутнє.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту та відмовив у позові в цій частині, а в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №911/1538/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “ДС Пром Груп” у зв’язку з розглядом касаційної скарги у господарській справі.
2. Суд задовольнив заяву ТОВ “ДС Пром Груп”, мотивуючи це тим, що товариство дотрималося строків звернення із заявою про розподіл судових витрат та подало належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, а також обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат. Суд також послався на сталу судову практику щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою заявник має право на компенсацію судових витрат, якщо вони були фактичними, неминучими та обґрунтованими.
3. Суд постановив стягнути з КП “Автотранспортне підприємство” на користь ТОВ “ДС Пром Груп” 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №907/100/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель, укладеного між двома товариствами, та зобов’язання повернути це майно першому власнику.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, наголосив на тому, що забезпечення позову є важливим інструментом для захисту майнових інтересів позивача та гарантує реальне виконання судового рішення. Суд зазначив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими вимогами та узгоджуватися з предметом і підставами позову. У даному випадку, позивач стверджував, що договір купівлі-продажу був укладений з метою ухилення від виконання попереднього судового рішення про стягнення коштів, що має ознаки фраудаторного правочину. Верховний Суд підкреслив, що накладення арешту на майно, яке було відчужене за таким правочином, є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки це дозволяє зберегти майно у власності відповідача до закінчення розгляду справи та забезпечує можливість виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд також відзначив, що апеляційний суд передчасно оцінив вимогу про визнання договору недійсним як немайнову, оскільки у випадку фраудаторного правочину можливе застосування наслідків недійсності, зокрема, повернення майна боржнику.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Справа №904/703/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органів управління Садівничого товариства “Тягинка” щодо виключення особи з членів товариства та відключення її земельної ділянки від комунікацій, а також зобов’язання товариства відновити підключення.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема, не з’ясував належність позивача до членів СТ “Тягинка”, не надав належної оцінки доводам сторін та наявним доказам, зокрема, рішенню загальних зборів членів СТ “Тягинка” від 02.12.2016 про виключення позивача зі складу членів СТ “Тягинка”, а також не обґрунтував необхідність зберігання такого рішення в матеріалах реєстраційної справи відповідача. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів, а також враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає право особи на обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та додаткову постанову і передав справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/9950/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії між ТОВ «Зоннененергі» та ДП «Гарантований покупець».
2. Верховний Суд, приймаючи рішення про часткове задоволення касаційної скарги ДП «Гарантований покупець», міг керуватися наступними аргументами: суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору; суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, поданим сторонами; суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини; суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; необхідно встановити обсяг фактично поставленої електроенергії, її вартість та наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині оскарження та передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №910/685/25 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” до ПрАТ “Укренерго” про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ПрАТ “Укренерго” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором. Суд зазначив, що вартість наданих послуг була підтверджена актами приймання-передачі та затверджена постановами НКРЕКП. Суд також вказав, що відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо джерел фінансування оплати за надані послуги, зокрема, відсутня імперативна норма, яка б зобов’язувала ПрАТ “Укренерго” здійснювати розрахунки виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. Суд також врахував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним, оскільки є способом захисту майнового права кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання. Суд відхилив доводи касаційної скарги ПрАТ “Укренерго” про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, оскільки обставини у справах, на які посилався скаржник, не є подібними до обставин даної справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ПрАТ “Укренерго” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6180/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія», як акціонер АТ «Київмедпрепарат», не довело поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» не надало достатніх пояснень щодо неможливості своєчасної реалізації свого права на отримання інформації про діяльність товариства як акціонера. Також, суд врахував, що законодавство гарантує акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, включаючи обов’язковість проведення річних загальних зборів, на яких затверджується річний звіт товариства. Суд підкреслив, що необізнаність акціонера про діяльність товариства не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки акціонер має можливість своєчасно отримувати інформацію про діяльність товариства. Суд касаційної інстанції наголосив, що його завдання полягає у перевірці правильності застосування норм права, а не у переоцінці обставин, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №927/103/20 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 17 746 969,46 грн.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, що, вірогідно, пов’язано з невідповідністю скарги вимогам процесуального закону в цій частині. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Це означає, що Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування в межах доводів касаційної скарги, поданої на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. Ймовірно, ця підстава стосувалася неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, але суд не визнав ці порушення достатніми для скасування рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3279/25 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Хім-Трейд” на користь ТОВ “Євроенерготрейд” 4 329 016 894,98 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти та майно ТОВ “Хім-Трейд” в межах суми основного боргу. Суд зазначив, що забезпечення позову є важливим механізмом захисту інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, який може приховати або розтратити майно. Суд підкреслив, що заходи забезпечення позову повинні бути розумними, обґрунтованими, адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також забезпечувати баланс інтересів сторін. Суд також врахував, що виконання майбутнього судового рішення може бути ускладнене, якщо відповідач не матиме достатньо коштів або майна. Суд вказав, що арешт майна не обмежує право власності, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатися ним, і не завдає шкоди відповідачу. Суд наголосив, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Хім-Трейд” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12093/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою та визнання укладеним договору оренди цієї ж земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ “ІМС Консалтинг”, виходив з того, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у Київської міської ради був прямий обов’язок передати Товариству в оренду земельну ділянку, на якій розташоване його нерухоме майно, оскільки Товариство неодноразово зверталося до міської ради з відповідними клопотаннями. Суд також врахував, що міська рада ухилялася від прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та укладення договору оренди, що створило для Товариства ситуацію правової невизначеності. Суд зазначив, що стягнення з Товариства коштів за фактичне землекористування без надання йому відповідних прав землекористувача порушує баланс інтересів сторін. Суд також вказав, що за наявності на земельній ділянці комунальної власності об’єктів нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об’єкта. **** Суд відступив від висновку щодо дискреційних повноважень міської ради на укладення чи неукладення договору оренди землі, оскільки наразі діє норма, яка встановлює обов’язок надати земельну ділянку в користування власнику нерухомого майна, що на ній розміщене.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено зустрічний позов ТОВ “ІМС Консалтинг” про визнання укладеним договору оренди.
Справа №925/674/21(925/422/24) від 06/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “Черкасирибгосп” повернути ДП “АйФіш” державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди), яке було передане в оренду за договором від 15.02.2019.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши їхні висновки про те, що договір оренди був розірваний через несплату орендної плати, про що ПрАТ “Черкасирибгосп” було повідомлено. Суд зазначив, що згідно з умовами договору та вимогами законодавства, у разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний повернути майно балансоутримувачу. Також, суд відхилив аргументи ОСОБА_1, який є кредитором у справі про банкрутство ПрАТ “Черкасирибгосп”, оскільки він не звертався до суду з клопотанням про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а отже, його права не були порушені. Суд врахував, що розгляд справи про повернення майна в межах справи про банкрутство не позбавляє кредиторів права звертатися з клопотаннями про захист своїх інтересів у встановленому порядку.
3. Суд вирішив касаційні скарги ПрАТ “Черкасирибгосп” та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16367/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору було стягнення 1 910 841,53 грн з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вікант”.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом”, вказуючи на необхідність перегляду рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив помилки в застосуванні норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розрахунку цих сум. Можливо, суди попередніх інстанцій не врахували певні обставини справи, які мають значення для визначення розміру пені, процентів та інфляційних втрат, або неправильно застосували індекси інфляції чи облікову ставку НБУ. Також, можливо, були допущені помилки при обчисленні строків позовної давності або при оцінці доказів, що підтверджують розмір збитків позивача. Враховуючи, що справа направлена на новий розгляд, Господарському суду міста Києва необхідно буде повторно дослідити обставини справи та усунути виявлені порушення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду скасовано частково, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №910/15031/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення 180 199,23 грн попередньої оплати за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки встановив, що вже існує справа між тими ж сторонами, з тим же предметом і на тих же підставах. Суд зазначив, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України, наявність аналогічної справи у провадженні суду є підставою для відмови у відкритті провадження. Доводи скаржника про відмінність юридичних фактів і доказів були відхилені, оскільки суди встановили повну ідентичність позовних заяв за змістом та тотожність складу сторін, предмета та підстав позову. Суд також підкреслив, що додавання нових документів до позовної заяви не змінює суті спору, якщо предмет і підстави позову залишаються незмінними. Таким чином, суд касаційної інстанції підтвердив, що повторний розгляд аналогічного спору є неприпустимим.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/432/19 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що хоча договір купівлі-продажу і був укладений з порушенням вимог законодавства, оскільки не було отримано необхідного дозволу від Кабінету Міністрів України на відчуження державного майна, проте, кінцевий набувач майна, ПП «Гральні системи України», є добросовісним набувачем, оскільки придбав майно на відкритому аукціоні, не знав і не міг знати про незаконність попередніх угод, а також тривалий час володів цим майном. Суд також врахував, що витребування майна у добросовісного набувача порушить статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладе на нього надмірний тягар. Суд також зазначив, що набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» посилює позицію про неможливість витребування майна у добросовісного набувача, оскільки відповідні норми мають зворотну дію в часі. Суд також взяв до уваги темпоральний критерій, за яким особа, яка тривалий час добросовісно володіла майном, не може бути позбавлена права власності на нього.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/511/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання трудових відносин припиненими та стягнення заборгованості із заробітної плати.
2. На жаль, у наданому тексті відсутні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини постанови, де вказано, що касаційну скаргу задоволено частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення, де викладено мотиви суду.
3. Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/7052/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є складовою заробітної плати, а отже, працівник, поновлений на посаді за рішенням суду, має право на його отримання за період, коли він був незаконно позбавлений можливості працювати. Суд підкреслив, що вимушений прогул виникає виключно з вини роботодавця, який незаконно звільнив працівника, і що держава гарантує працівникові отримання середнього заробітку за цей час. Суд також зазначив, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки перший є заробітною платою, а другий – ні. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що позивач мав заявити вимогу про виплату середнього заробітку в попередній справі про поновлення на посаді, вказавши, що це не позбавляє його права на отримання компенсації за незаконне позбавлення можливості працювати.
3. Суд постановив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року – без змін.
Справа №160/29228/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього курсанта військового інституту витрат, пов’язаних з його утриманням у навчальному закладі, у зв’язку з достроковим розірванням контракту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов військового інституту, мотивуючи це тим, що суди не повно з’ясували обставини справи, зокрема, чи була відповідачу виплачена сума додаткової винагороди за березень 2022 року, яка включена до розрахунку витрат на утримання. Суд зазначив, що суди повинні були активно досліджувати всі важливі обставини справи, а не обмежуватися лише доказами, наданими сторонами. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що у разі дострокового розірвання контракту курсантом, відшкодуванню підлягає сума фактичних витрат, пов’язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, включаючи щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення. Суд касаційної інстанції наголосив, що усі фактичні виплати курсанту у період проходження навчання підлягають відшкодуванню. Суд касаційної інстанції також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка підтверджує правомірність вимог держави щодо відшкодування витрат на навчання військовослужбовців, які достроково розірвали контракт.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/7812/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд надмірно формально підійшов до оцінки причин пропуску строку, не врахувавши, що перша апеляційна скарга була подана вчасно, але повернута, а повторне подання затрималось лише на три дні через хворобу представника позивача. Суд наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства, а надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм може призвести до порушення права на справедливий суд. Також, суд врахував незначний пропуск строку та відсутність зловживань процесуальними правами з боку позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був врахувати всі обставини справи, включаючи попереднє звернення в межах строку та поважність причин пропуску.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №331/1142/24 від 01/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у праві розпорядження майном, а саме скасування обтяження у вигляді заборони відчуження автомобіля, накладеного на підставі застави за кредитним договором попереднього власника.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент придбання позивачем автомобіля у 2011 році, застава цього транспортного засобу була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідно до законодавства, застава зберігає силу при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Позивач не довів, що на момент придбання автомобіля в реєстрі були відсутні відомості про обтяження, тому не може вважатися добросовісним набувачем без обтяжень. Суд також зазначив, що реалізація майна, яке є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу. Доводи позивача про порушення процедури розгляду справи та неврахування практики Верховного Суду були відхилені, оскільки обставини у справах, на які посилався позивач, відрізняються від обставин даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №636/3608/24 від 08/08/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження дій державного виконавця щодо нарахування аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, яка виплачується на період воєнного стану.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги боржника, вказавши, що додаткова винагорода, яка виплачується військовослужбовцю на період воєнного стану, входить до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, оскільки Кабінет Міністрів України не відніс зазначену виплату до грошового забезпечення, що не має постійного характеру. Суд зазначив, що вказівка на “одноразовість” у Порядку № 260 не означає, що додаткова винагорода не має постійного характеру, оскільки вона нараховується та виплачується на регулярній основі протягом дії воєнного стану. ВС підкреслив, що військова частина правомірно відраховувала аліменти з усіх видів грошового забезпечення боржника, включаючи додаткову винагороду, і що вже є висновки ВСУ щодо цього питання у інших справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №283/424/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач не надав доказів, що обставини, на які він посилається, дійсно є нововиявленими та не могли бути відомі йому під час розгляду справи. Суд зазначив, що позивач раніше вже висловлював аргументи щодо невідповідності оскаржуваних постанов вимогам законодавства, зокрема щодо відсутності електронного підпису та печатки. Також, суд врахував, що перегляд справи за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, які вже були оцінені судом під час розгляду справи. Суд наголосив, що метою перегляду за нововиявленими обставинами є врахування обставин, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі заявнику, а не виправлення можливих судових помилок.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/2026/25 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відмову у відкритті апеляційного провадження щодо виплати суддівської винагороди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, не звернувши увагу на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було подано відповідачем, та помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження. Верховний Суд наголосив, що встановлення процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників судочинства та забезпечення своєчасного виконання процесуальних дій. У даній справі, апеляційний суд не врахував наявне в матеріалах справи клопотання про поновлення строку, що було подане до передачі справи до іншого апеляційного суду за рішенням Верховного Суду щодо визначення підсудності. Ненадання оцінки цьому клопотанню та подальша відмова у відкритті апеляційного провадження були визнані порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №953/825/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній дитині внаслідок перешкод у користуванні житлом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що відповідачка чинила перешкоди позивачу та його малолітньому сину в користуванні житлом, що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Суд врахував, що відповідальність за завдану шкоду настає за наявності шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку та вини, і ці елементи були доведені в діях відповідачки. Водночас, суд погодився з попередніми інстанціями, що інша відповідачка не вчиняла безпосередніх дій, які б завдали моральної шкоди дитині. Розмір відшкодування моральної шкоди був визначений судом першої інстанції з урахуванням обставин справи, характеру страждань дитини та засад розумності і справедливості. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для переоцінки доказів або зміни розміру відшкодування, оскільки це виходить за межі його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №383/531/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного між батьком та сином, та скасування рішення про державну реєстрацію, оскільки позивач вважав, що таким чином відповідач уникнув виконання зобов’язань за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір дарування був укладений з метою уникнення сплати боргу, що є зловживанням правом. Суд зазначив, що відчуження майна боржником всупереч існуючій забороні та з метою уникнення виконання судового рішення є недобросовісним. Апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції помилково посилався на фіктивність правочину, оскільки кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо майно було передано. Важливим є те, що внаслідок вчинення правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що приватно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення виконання зобов’язань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/4278/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, та визначення розміру цієї допомоги.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для призначення одноразової грошової допомоги ключовим є встановлення інвалідності, яка настала саме внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання військовослужбовцем обов’язків військової служби, зокрема, у зв’язку із захистом Батьківщини. Суд зазначив, що попереднє встановлення інвалідності з причин, не пов’язаних з військовою службою, не впливає на право отримання допомоги у зв’язку з інвалідністю, отриманою при захисті Батьківщини. Суд вказав, що ці випадки є різними страховими випадками, кожен з яких має власні правові наслідки. Суд також врахував положення Європейської соціальної хартії, наголосивши на необхідності ефективного соціального захисту військовослужбовців, які втратили здоров’я під час захисту Батьківщини. Суд відхилив посилання відповідача на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися ситуацій, коли первинна інвалідність була встановлена саме у зв’язку з виконанням військової служби.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2023 року.
Справа №760/16996/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є зняття арешту з квартири, накладеного державним виконавцем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про зняття арешту з квартири, оскільки позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, а саме до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби, який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої було накладено арешт. Суд зазначив, що належним відповідачем у такій справі є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт. Також, суд вказав, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо незняття арешту в порядку, передбаченому ЦПК України. Суд врахував висновки Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у справах про зняття арешту з майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, а не лише вимогою про зняття арешту.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/367/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Верховної Ради України щодо ненадання обґрунтованої відповіді на скаргу позивача, в якій він просив усунути дискримінаційну ознаку в Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо виплати підйомної допомоги мобілізованим військовослужбовцям.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Верховна Рада України діяла в межах своїх повноважень, перенаправивши скаргу позивача за належністю до суб’єктів законодавчої ініціативи – народних депутатів України та Офісу Президента України, оскільки саме вони мають право ініціювати зміни до законодавства. Суд зазначив, що згідно з Конституцією України, право законодавчої ініціативи належить Президенту, народним депутатам та Кабінету Міністрів України, а не Верховній Раді як такій. Суд також підкреслив, що народні депутати вжили заходів за наслідками розгляду звернення позивача, зокрема зверталися з депутатськими запитами до відповідних органів. Суд вказав, що позивач помилково ототожнює розгляд його звернення з процедурою законодавчої ініціативи, а також, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неналежним, оскільки Верховна Рада не має повноважень для внесення змін до закону за зверненням громадянина.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №380/2941/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, а також одноразових додаткових виплат, виходячи з неправильно визначеного розміру прожиткового мінімуму.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною бездіяльність військової частини. Суд зазначив, що з 2020 року розмір посадових окладів та окладів за військовим званням має визначатися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, як це робила військова частина. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду з цього питання, зокрема постанову від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, де було наголошено, що Кабмін не має права встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, яка не відповідає актам вищої юридичної сили. Щодо доводів касаційної скарги про пропуск строку звернення до суду, Верховний Суд вказав, що під час дії карантину строки звернення до суду продовжуються на строк дії такого карантину, а тому строк не було пропущено. Суд також врахував, що спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року, коли ще діяла попередня редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/26574/23-ц від 01/09/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби (ГУ ДПС) про розкриття банківської таємниці фізичної особи-підприємця (ФОП) у зв’язку з проведенням податкової перевірки.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви ГУ ДПС, мотивуючи це тим, що податковий орган не надав достатніх доказів неможливості проведення перевірки без розкриття банківської таємниці. Суд зазначив, що ГУ ДПС не довело, що вжило всіх передбачених Податковим кодексом України (ПК України) заходів для вручення ФОП копії наказу про проведення перевірки, зокрема, не надало доказів направлення повідомлення про перевірку за податковою адресою ФОП. Суд підкреслив, що розкриття банківської таємниці є винятковим заходом, який можливий лише у разі обґрунтованої неможливості проведення перевірки іншими способами. Суд також послався на судову практику Верховного Суду, згідно з якою розкриття банківської таємниці можливе лише щодо особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів. Суд вказав на те, що податковий орган не підтвердив вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення фізичній особі-підприємцю повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.
3. Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №712/10063/21 від 01/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного батьком позивачки на користь онука його другої дружини, через нібито вчинення заповіту під тиском.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження того, що заповіт був складений під фізичним чи психологічним тиском на заповідача. Суд зазначив, що позивачка не довела факту насильства, відсутності вільного волевиявлення заповідача та причинного зв’язку між тиском і складанням заповіту. Важливо, що з моменту складання заповіту до смерті заповідача минув майже рік, і він мав можливість змінити або скасувати заповіт, але не зробив цього. Суд також відхилив доводи позивачки про необґрунтовану відмову в призначенні експертизи, оскільки питання, які вона пропонувала поставити на вирішення експертизи, не входять до предмета доказування у цій справі. Крім того, суд зазначив, що відсутні підстави для зупинення провадження у цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/4428/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Управління з питань надзвичайних ситуацій щодо ненарахування та несплати працівнику коштів за роботу у вихідні та святкові дні.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що згідно з чинним законодавством, посадові особи місцевого самоврядування мають чіткі гарантії щодо компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні у вигляді грошової компенсації або надання іншого дня відпочинку. Суд зазначив, що чергування, яке здійснював позивач, є фактичним виконанням посадовою особою невідкладної роботи у вихідні, що підлягає компенсації. Умови колективного договору не можуть звужувати обсяг гарантій, визначених законом. Невиконання роботодавцем обов’язку щодо надання відпустки за дні чергування не звільняє його від обов’язку компенсувати таке чергування грошовою компенсацією. Суд також відхилив аргументи про те, що працівник не порушував питання щодо оплати, оскільки обов’язок забезпечити компенсацію покладено на роботодавця. Суд врахував попередню правову позицію Верховного Суду у подібній справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність управління та зобов’язавши його нарахувати та виплатити кошти за роботу у вихідні та святкові дні.
