СПРАВА “СУВЕРЕННИЙ МАЛЬТІЙСЬКИЙ ОРДЕН – ЧЕСЬКИЙ ВЕЛИКИЙ ПРІОРАТ” ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Suverénní řád Maltézských rytířů – České velkopřevorství v. the Czech Republic*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини у справі, що стосується реституції церковного майна в Чеській Республіці. Заявник, відділення Суверенного Мальтійського ордену, стверджував, що національні суди несправедливо тлумачили національне законодавство та ігнорували попередні рішення Конституційного суду в аналогічних справах. ЄСПЛ погодився, зазначивши, що палата Конституційного суду, яка розглядала справу заявника, не змогла належним чином розглянути новостворену практику і не використала внутрішній механізм для забезпечення послідовності у своїх рішеннях. Ця нездатність порушила принцип правової визначеності, що призвело до несправедливого судового розгляду для заявника. Суд відхилив додаткові скарги заявника щодо майнових прав і права на законного суддю як явно необґрунтовані.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає скарги заявника щодо справедливості провадження відповідно до Закону про врегулювання церковної власності.
* **Факти:** Детально описує історичне підґрунтя, включаючи післявоєнне законодавство в Чехословаччині (Декрети Бенеша), конкретне майно, про яке йдеться, та провадження щодо реституції, ініційоване заявником.
* **Відповідна правова база:** Підсумовує ключові положення чеських законів, включаючи Закон про право власності на землю, Закон про Конституційний суд та Закон про врегулювання церковної власності, а також відповідну юридичну практику та попередні рішення Конституційного суду.
* **Право:** Цей розділ містить юридичний аналіз.
* **Твердження про порушення статті 6 § 1:** Це є ядром рішення, яке оцінює, чи було провадження справедливим. Він включає аргументи сторін та оцінку Суду, встановлюючи порушення через непослідовне застосування конституційної практики.
* **Твердження про порушення статті 1 Протоколу № 1:** Суд відхиляє цю скаргу як необґрунтовану.
* **Інші скарги:** Суд відхиляє інші скарги заявника як явно необґрунтовані.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що заявник не вимагав справедливої сатисфакції, тому жодна компенсація не присуджується.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Акцент на правовій визначеності:** Рішення підкреслює важливість правової визначеності та законних очікувань громадськості щодо того, що суди застосовуватимуть закон послідовно.
* **Обов’язок надавати обґрунтування відступу від судової практики:** Суд підкреслює обов’язок судів, особливо конституційних судів, надавати суттєві обґрунтування при відступі від попередніх рішень.
* **Важливість механізмів внутрішньої узгодженості:** Рішення підкреслює важливість механізмів у національних судах (таких як процедура пленарного засідання в Конституційному суді Чехії) для забезпечення узгодженості в судовій практиці.
* **Справедливість у справах про реституцію:** Рішення свідчить про те, що у справах про реституцію, особливо там, де йдеться про історичну несправедливість, суди повинні бути особливо обережними, щоб забезпечити справедливе та послідовне застосування закону.
Це рішення служить нагадуванням національним судам про важливість послідовності та прозорості у їхньому прийнятті рішень, особливо коли йдеться про складні питання, такі як реституція майна та історична несправедливість.
СПРАВА “ЯКИМЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Якимчук проти України” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Україна порушила кілька статей Конвенції про захист прав людини у справі пані Ольги Якимчук, колишньої судді, засудженої за хабарництво. Суд встановив, що таємне відеоспостереження в її кабінеті, аудіозапис її розмови та порушення при призначенні судді під час її апеляції порушили її права. Суд також посилався на надмірну тривалість провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цих порушень.
2. **Структура та основні положення:**
* **Стаття 8 (Право на приватне життя):** Суд встановив два порушення. По-перше, таємний відеозапис, здійснений службами безпеки в кабінеті пані Якимчук, був визнаний незаконним, оскільки національні суди не розглянули належним чином, чи було виправданим збереження в таємниці дозволу на проведення спостереження після закінчення спостереження. По-друге, таємний аудіозапис її розмови, зроблений скаржником з використанням обладнання, наданого службами безпеки без попереднього дозволу суду, також був порушенням.
* **Стаття 6 § 1 (Право на справедливий суд):** Суд встановив порушення через неналежне призначення судді у справі пані Якимчук. Стандартна процедура автоматизованого, випадкового розподілу суддів була проігнорована при заміні судді, який не мав допуску до державної таємниці.
* **Стаття 6 § 1 (Розумний строк):** Суд постановив, що тривалість кримінального провадження проти пані Якимчук була надмірною, що порушує її право на розгляд справи протягом розумного строку.
* **Стаття 13 (Ефективний засіб правового захисту):** Суд встановив, що пані Якимчук не мала ефективних засобів правового захисту щодо її скарг на надмірну тривалість провадження.
3. **Основні положення для використання:**
* **Таємне спостереження:** Це рішення підкреслює необхідність надійних гарантій щодо заходів таємного спостереження. Суди повинні активно забезпечувати, щоб такі заходи були законними та пропорційними, а також щоб особи мали доступ до відповідних документів, що дозволяють їх проведення, якщо немає вагомих причин для їх приховування.
* **Незалежність судової влади:** Справа підкреслює важливість дотримання встановлених процедур призначення суддів у справах, особливо коли йдеться про конфіденційну інформацію. Відхилення від цих процедур може підірвати справедливість і легітимність судового процесу.
* **Тривалість провадження:** Рішення слугує нагадуванням про зобов’язання держав забезпечувати своєчасне проведення кримінальних проваджень. Необґрунтовані затримки можуть порушити право особи на справедливий суд.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «АРШАКЯН ТА ІНШІ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Аршакян та інші проти Вірменії», яка стосувалася застосування строку позовної давності до фінансових вимог заявників до вірменської влади. Заявники, мешканці зони відчуження в Єревані, вимагали фінансової підтримки та заохочень, обіцяних постановою уряду, але їм було відмовлено національними судами через закінчення трирічного строку позовної давності згідно з Цивільним кодексом. ЄСПЛ встановив, що застосування цього строку позовної давності було непередбачуваним і непропорційно обмежувало право заявників на доступ до суду, порушуючи статтю 6 § 1 Конвенції. Крім того, Суд встановив порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість цивільного провадження. Хоча Суд визнав порушення права на справедливий судовий розгляд, він не вважав за необхідне окремо розглядати скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 щодо позбавлення законних очікувань.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи постанову уряду про надання фінансової підтримки, визначення зон відчуження та невдалі спроби заявників отримати обіцяні виплати у національних судах. Далі детально описуються скарги заявників за статтею 6 § 1 Конвенції щодо доступу до суду та тривалості провадження, а також за статтею 1 Протоколу № 1. Оцінка Суду стосується прийнятності скарг, а потім зосереджується на ймовірному порушенні статті 6 § 1 щодо строку позовної давності. Він повторює загальні принципи щодо доступу до суду та перевіряє, чи було застосування строку позовної давності передбачуваним і сумісним з Конвенцією. Суд доходить висновку, що застосування строку позовної давності було непередбачуваним і непропорційним, що призвело до порушення статті 6 § 1. Він також встановлює порушення щодо тривалості провадження. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, відхиляючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, але присуджуючи заявникам компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються застосування строків позовної давності та їх впливу на право на доступ до суду. Суд наголосив, що хоча строки позовної давності не є невід’ємно несумісними з Конвенцією, їх застосування має бути передбачуваним і не повинно нівелювати саму сутність права на суд. У цій справі Суд встановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для застосування строку позовної давності, передбаченого Цивільним кодексом, до вимог, заснованих на постанові уряду, і що обчислення відправної точки строку позовної давності було свавільним і не мало розумних підстав. Це підкреслює важливість забезпечення справедливого та передбачуваного застосування строків позовної давності з належним урахуванням конкретних обставин кожної справи.
СПРАВА ГОРДЄЄВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гордєєв проти України”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина України, пана Гордєєва, який скаржився на тривалість його досудового тримання під вартою та кримінального провадження проти нього, а також на відсутність неупередженості вітчизняних судів і порушення презумпції невинуватості. Суд встановив порушення статті 5 § 3 (право на свободу та особисту недоторканність) щодо надмірної тривалості його тримання під вартою та статті 6 § 1 (право на справедливий суд) через необґрунтовану тривалість кримінального провадження. Суд визначив, що вітчизняні суди не надали достатнього обґрунтування для продовження строку тримання під вартою. Пан Гордєєв помер під час провадження, і його мати та син продовжили справу від його імені. Суд присудив їм 3400 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет розгляду справи:** Визначає основні питання: тривалість досудового тримання під вартою, тривалість кримінального провадження, неупередженість судів та презумпція невинуватості.
* **Арешт та затримання заявника:** Детально описує хронологію арешту пана Гордєєва в березні 2015 року за підозрою у вбивстві, первісний ордер на тримання під вартою та подальші продовження. Зазначається, що суди неодноразово посилалися на тяжкість злочину та потенційну перешкоду правосуддю як на підстави для тримання під вартою.
* **Кримінальне провадження проти заявника:** Описує хід справи у вітчизняних судах, включаючи затримки через труднощі у формуванні колегії суддів і численні перенесення засідань. Згадується про призов заявника на військову службу та його смерть у 2022 році, що призвело до призупинення кримінальної справи.
* **Публічні заяви щодо заявника:** Згадується пост у Facebook Президента Порошенка, в якому заявника було ідентифіковано як вбивцю співробітника Служби безпеки, що супроводжувався його фотографією.
* **Оцінка Суду:**
* *Locus standi:* Розглядалося питання про правонаступництво родичів заявника у продовженні провадження після його смерті. Суд визнав правонаступництво матері та сина, але не колишньої дружини.
* *Можливе порушення статті 5 Конвенції:* Суд встановив, що тривалість тримання заявника під вартою не була обґрунтованою, оскільки вітчизняні суди використовували стандартні шаблони, не враховуючи конкретні обставини справи.
* *Інші ймовірні порушення відповідно до усталеної практики:* Суд встановив, що тривалість кримінального провадження порушила статтю 6 § 1 Конвенції, посилаючись на нез’ясовані затримки та численні перенесення засідань.
* *Інші скарги:* Суд відхилив скарги щодо відсутності незалежності та неупередженості вітчизняних судів і порушення презумпції невинуватості, вважаючи їх передчасними або неналежним чином порушеними на національному рівні.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Спадкоємцям заявника було присуджено 3400 євро відшкодування моральної шкоди.
* **З ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО:** Оголошує скаргу за статтею 5 § 3 Конвенції щодо тривалості тримання заявника під вартою та скаргу за статтею 6 § 1 Конвенції щодо тривалості кримінального провадження проти нього прийнятними, а решту заяви неприйнятною; Постановляє, що було порушення статті 5 § 3 Конвенції; Постановляє, що було порушення статті 6 § 1 Конвенції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тривале досудове тримання під вартою:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має бути обґрунтоване конкретними та вагомими причинами, а не лише загальними міркуваннями. Суди повинні продемонструвати, що вони оцінили індивідуальні обставини справи.
* **Тривале кримінальне провадження:** Рішення підкреслює важливість своєчасного провадження і те, що затримки, які не пов’язані з заявником, можуть становити порушення статті 6 § 1.
* **Правонаступництво родичів:** Роз’яснює умови, за яких родичі можуть продовжувати подану заяву від імені померлого заявника, підкреслюючи необхідність наявності законного інтересу та достатньо близьких відносин.
* **Презумпція невинуватості:** Розгляд Судом впливу публічних заяв високопосадовців на презумпцію невинуватості, навіть якщо ця конкретна скарга була остаточно відхилена через невичерпання національних засобів захисту.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “ГУМІНСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гумінський проти України”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася заявника з України, який скаржився на несправедливість цивільного провадження та позбавлення майна. Основне питання полягало в тому, чи належним чином українські суди застосували строк позовної давності у справі, коли прокурор витребував майно у заявника, стверджуючи, що воно було спочатку продано незаконно. ЄСПЛ встановив порушення статті 6 (право на справедливий суд) через відсутність правової визначеності в тому, як національні суди розглядали питання строку позовної давності. Однак суд відхилив скаргу заявника за статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності), встановивши, що він не вичерпав національні засоби захисту, щоб вимагати компенсацію від особи, яка спочатку була винна йому гроші.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладення фабули справи, деталізуючи договори позики, передачу майна та подальші судові дії, вжиті прокурором.
* Далі в ньому розглядаються скарги заявника за статтею 6 (справедливий суд) та статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності).
* Щодо статті 6, Суд аналізує суперечливі тлумачення строку позовної давності українськими судами та констатує відсутність правової визначеності.
* Щодо статті 1 Протоколу № 1, Суд наголошує, що заявник повинен вимагати компенсацію від особи, яка спочатку була винна йому гроші, оскільки національні суди вже зобов’язали цю особу відшкодувати вартість первинного продажу майна.
* Насамкінець, у рішенні розглядається вимога заявника щодо справедливої сатисфакції, відхиляючи її, оскільки скаргу щодо майнових прав було визнано неприйнятною.
3. **Основні положення та значення:**
* **Правова визначеність і строки позовної давності:** Рішення підкреслює важливість послідовного застосування строків позовної давності в цивільному провадженні. ЄСПЛ наголосив, що національні суди повинні забезпечити чіткий і передбачуваний підхід до визначення моменту початку перебігу строку позовної давності, забезпечуючи справедливість і запобігаючи свавільним результатам.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Суд підтвердив принцип, згідно з яким заявники повинні вичерпати всі доступні національні засоби захисту, перш ніж звертатися до ЄСПЛ. У цьому випадку заявник не вимагав через українські суди компенсації від особи, яка заборгувала йому гроші, що було визнано необхідним кроком.
* **Справедливий баланс:** Хоча Суд встановив порушення статті 6, він не встановив порушення майнових прав, оскільки заявник мав реальну можливість вимагати компенсацію в межах національної правової системи. Це демонструє зосередженість Суду на забезпеченні справедливого балансу між правами особи та інтересами держави.
Це рішення підкреслює прихильність ЄСПЛ до дотримання принципів справедливого судового розгляду та правової визначеності, а також поваги до принципу субсидіарності, який визначає пріоритетну роль національних судів у вирішенні спорів.
СПРАВА ЛУКАШЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Лукашенко проти України”:
1. **Суть рішення:** Справа стосується неефективного розслідування смерті сина заявника, який помер внаслідок ускладнень після лікування в українській лікарні. Суд встановив, що українська влада не провела швидкого та ефективного розслідування можливої лікарської недбалості, порушивши статтю 2 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на життя. Кримінальне провадження було надмірно тривалим, недосконалим і, зрештою, припиненим через закінчення строку давності, не забезпечивши належного розгляду обставин смерті сина. Хоча цивільне провадження завершилося присудженням заявнику компенсації, це не усунуло недоліків кримінального розслідування.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи лікування сина, подальше розслідування органами охорони здоров’я, кримінальне провадження та цивільне провадження. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, визнавши її прийнятною. У рішенні містяться посилання на загальні принципи щодо процесуальних зобов’язань держави за статтею 2 у контексті охорони здоров’я, як це узагальнено у справі Lopes de Sousa Fernandes v. Portugal. Суд аналізує ефективність як дисциплінарних заходів, вжитих органами охорони здоров’я, так і кримінального розслідування. Він підкреслює надмірну тривалість і недоліки кримінального провадження, включаючи повторні судово-медичні експертизи та зосередження уваги лише на одному лікареві. Суд доходить висновку, що припинення кримінального провадження у зв’язку із закінченням строку давності стало наслідком недосконалого розслідування. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим аспектом цього рішення є акцент на обов’язку держави проводити швидке, ретельне та ефективне розслідування випадків можливої лікарської недбалості, особливо тих, що пов’язані зі смертю. Суд підкреслює, що розслідування повинні бути всебічними, охоплювати всі відповідні аспекти справи та не повинні бути надмірно тривалими. Рішення також підкреслює, що цивільне провадження та компенсація, хоч і є важливими, не усувають автоматично недоліки кримінальних розслідувань, пов’язаних із правом на життя. Ця справа підкреслює необхідність рішучої та своєчасної реакції влади під час розслідування можливої лікарської недбалості. Це рішення підкреслює важливість ефективних розслідувань лікарської недбалості, що є особливо актуальним у контексті поточних викликів в українській системі охорони здоров’я.
СПРАВА “МЕРЕГЕТТІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мерегетті проти Італії”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується італійського заявника, якого Банк Італії оштрафував за адміністративні правопорушення, пов’язані з його роллю директора інвестиційної компанії. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що хоча первинне провадження в Банку Італії не було справедливим, подальший перегляд Апеляційним судом Брешії, який мав повну юрисдикцію, міг би це виправити. Однак, необов’язковість проведення публічного слухання Апеляційним судом, як це передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції, становила порушення права заявника на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ відхилив вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди, але присудив йому 1000 євро на покриття витрат і видатків, понесених у Суді.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа стосується справедливості провадження про накладення санкцій Банком Італії та відсутності публічного слухання в процесі судового перегляду.
* **Передісторія:** Заявника, директора інвестиційної компанії, було оштрафовано Банком Італії за адміністративні правопорушення. Його апеляції до Апеляційного суду Брешії та Касаційного суду були відхилені.
* **Прийнятність:** Суд визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) є застосовним, оскільки адміністративний штраф вважався “кримінальним обвинуваченням” згідно зі стандартами Конвенції.
* **Суть:** Суд визнав, що Банк Італії не відповідав вимогам незалежного та неупередженого суду. Хоча Апеляційний суд Брешії мав повну юрисдикцію для перегляду справи, відсутність публічного слухання порушила пункт 1 статті 6. Суд наголосив, що публічний контроль є необхідним, особливо коли факти оспорюються, а покарання є суттєвим.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд відхилив вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди, не встановивши причинно-наслідкового зв’язку між порушенням і ймовірною шкодою. Він присудив 1000 євро на покриття витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Визначення “кримінального обвинувачення”:** Рішення підсилює застосування критеріїв Енгеля для визначення того, чи кваліфікуються адміністративні правопорушення як “кримінальні обвинувачення” відповідно до Конвенції, тим самим запускаючи захист статті 6.
* **Важливість публічних слухань:** Рішення підкреслює важливість публічних слухань у провадженнях, які можуть призвести до суворих покарань, особливо коли факти оспорюються і репутація особи під загрозою.
* **Незалежність та неупередженість:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб адміністративні органи, які накладають санкції, були незалежними та неупередженими, або щоб їхні рішення підлягали перегляду судовим органом з повною юрисдикцією, який відповідає цим вимогам.
* **Повна юрисдикція:** Рішення роз’яснює, що перегляд судовим органом повинен включати можливість виносити рішення як щодо права, так і щодо факту, а також скасовувати адміністративне рішення. Перегляд, обмежений лише питаннями права, є недостатнім.
Це рішення служить нагадуванням про важливість гарантій справедливого судового розгляду, включаючи право на публічне слухання, навіть у справах, що стосуються адміністративних покарань, які вважаються “кримінальними” згідно з Конвенцією.
СПРАВА “РАДЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Радченко проти України”:
1. **Суть Рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу, в якій громадянин України, пан Радченко, поскаржився на тривале невиконання рішення національного суду. Цим рішенням Міністерство екології та природних ресурсів України зобов’язувалося надати йому конкретну публічну інформацію щодо рівня забруднення повітря та заходів, вжитих після серії екологічних інцидентів у Київській області у 2015 році. Хоча національний суд спочатку виніс рішення на користь Радченка, Міністерство не надало повної інформації, яку було запитано. ЄСПЛ зрештою встановив, що порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) не було, оскільки повному виконанню рішення об’єктивно перешкоджав той факт, що Міністерство не володіло конкретними запитуваними даними.
2. **Структура та Основні Положення:**
* Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи первинний запит Радченка на інформацію, відповідь Міністерства та подальші судові провадження на національному рівні.
* Далі розглядається обсяг справи, зокрема спроба заявника внести нову скаргу за статтею 8 (право на приватне життя) на пізній стадії, яку Суд відхилив.
* Потім Суд розглядає прийнятність заяви, відхиляючи заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту.
* Суть рішення полягає в оцінці того, чи було порушення статті 10. Суд визнає, що ненадання Міністерством інформації становило втручання в права Радченка.
* Однак Суд підкреслює, що відсутність у Міністерства конкретної запитуваної інформації, зокрема порівняльних даних про небезпечні гази, унеможливила повне виконання рішення національного суду.
* У рішенні також наголошується, що заявнику було надано певну відповідну інформацію, і його було направлено до загальнодоступних джерел.
* Суд робить висновок, що, хоча в роботі Міністерства з екологічною інформацією були недоліки, право заявника на доступ до інформації не було непропорційно обмежено в цій конкретній справі.
3. **Основні Положення для Використання:**
* Рішення підсилює принцип, що стаття 10 не надає абсолютного права на доступ до інформації, що зберігається органами державної влади. Однак таке право може виникнути, коли рішення суду зобов’язує розкрити інформацію.
* У ньому роз’яснюється, що можливість виконання рішення суду щодо доступу до інформації залежить від того, чи є інформація “готовою та доступною”.
* Рішення визнає важливість доступу громадськості до екологічної інформації, особливо у випадках, що стосуються небезпечної діяльності або подій.
* У ньому наголошується на необхідності для державних органів мати системи для систематизації та поширення екологічної інформації.
Це рішення дає цінне уявлення про сферу застосування та обмеження права на доступ до інформації згідно зі статтею 10 Конвенції, особливо в контексті екологічних питань.
**** Це рішення стосується права на доступ до публічної інформації в Україні.
СПРАВА ШИЛІНОЇ ТА ФІЛЬКОВА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Ось розбір рішення ЄСПЛ у справі Шиліна та Фільков проти Вірменії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув кримінальне провадження проти пані Ніни Шиліної та пана Едгара Фількова за державну зраду. Ключовим питанням було те, чи був у пані Шиліної справедливий судовий розгляд, зокрема щодо її права допитувати свідків, які дають свідчення проти неї. ЄСПЛ встановив, що Вірменія порушила права пані Шиліної згідно зі статтею 6 §§ 1 та 3(d) Конвенції, оскільки ключові свідки, які давали свідчення проти неї, не були допитані під час судового розгляду, а національні суди не провели належної оцінки доказової цінності їхніх заяв. Суд відхилив деякі скарги заявників через невичерпання національних засобів захисту або встановив відсутність ознак порушення.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Описує кримінальне провадження проти заявників за державну зраду та їхні скарги відповідно до Конвенції.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи особисту історію заявників, подані проти них заяви, кримінальне провадження та рішення вірменських судів.
* **Скарги:** Підсумовує скарги заявників за різними статтями Конвенції, зосереджуючись на відсутності допиту ключових свідків обвинувачення.
* **Оцінка Суду:**
* **Ймовірне порушення статті 6 §§ 1 та 3 (d):** Розглядає прийнятність та обґрунтованість скарги щодо права допитувати свідків. Встановлює порушення щодо першої заявниці.
* **Інші скарги:** Розглядає скарги за статтею 6 §§ 1 та 3 (c) та (e) Конвенції.
* **Решта скарг:** Зазначає, що інші скарги або не відповідають критеріям прийнятності, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, закріплених у Конвенції.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Зазначає, що перша заявниця не подала вимогу про справедливу сатисфакцію.
* **Резолютивна частина:**
* Відхиляє заперечення Уряду щодо того, що перша заявниця не вичерпала національні засоби захисту щодо її скарги стосовно ймовірного порушення її права допитувати свідків, які дають свідчення проти неї;
* Оголошує скаргу першої заявниці щодо ймовірного порушення її права допитувати свідків, які дають свідчення проти неї, прийнятною, визнає, що немає необхідності окремо розглядати прийнятність та обґрунтованість скарг першої заявниці за статтею 6 §§ 1 та 3 (c) та (e) Конвенції, та оголошує решту заяви неприйнятною;
* Встановлює, що було порушено статтю 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції щодо першої заявниці.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право допитувати свідків:** Рішення підкреслює важливість права обвинуваченого допитувати або вимагати допиту свідків, які дають свідчення проти нього. Відсутність ключових свідків на судовому процесі без поважної причини може порушити це право.
* **Оцінка неперевірених доказів:** Національні суди повинні ретельно оцінювати доказову цінність заяв відсутніх свідків. ЄСПЛ перевірятиме, чи зробили це національні суди належним чином, особливо якщо докази мають значну вагу.
* **Противагові фактори:** Якщо приймаються неперевірені свідчення свідків, мають бути достатні противагові фактори, щоб компенсувати труднощі, з якими стикається захист. Це може включати особливу обережність у підході до заяв або процесуальні гарантії.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Рішення підкреслює вимогу порушувати скарги у національних апеляціях для належного вичерпання національних засобів захисту перед поданням справи до ЄСПЛ.
Це рішення підкреслює необхідність справедливих судових процедур, зокрема права на очну ставку та допит свідків, і надає вказівки щодо того, як суди повинні поводитися з доказами від свідків, які не з’являються на судовому процесі.
