1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували підхід Великої Палати Верховного Суду щодо зменшення суми середнього заробітку, оскільки він був сформований за попереднього нормативно-правового регулювання. Суд зазначив, що необхідно розмежовувати періоди затримки виплати: до 19.07.2022 (коли діяла попередня редакція ст. 117 КЗпП) та після цієї дати (коли набрала чинності нова редакція, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями). До періоду до 19.07.2022 слід застосовувати попередню практику Верховного Суду, а до періоду після 19.07.2022 – враховувати обмеження, встановлені новою редакцією ст. 117 КЗпП, але без застосування принципу співмірності. Суд також вказав на необхідність встановлення розміру середнього заробітку за весь час затримки, загального розміру належних виплат при звільненні та частки виплачених і невиплачених коштів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи з урахуванням викладених висновків.
