Справа №991/9618/24 від 11/08/2025
1. Предметом спору є відмова у перегляді рішення Вищого антикорупційного суду про застосування санкції до фізичної особи за нововиявленими обставинами.
2. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у перегляді рішення про застосування санкції, оскільки обставини, на які посилався заявник, не є нововиявленими у розумінні процесуального закону, а саме не спростовують факти, покладені в основу рішення про санкції. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент вирішення справи, але не бути відомими суду та особі, яка звертається із заявою, а в даному випадку, обставини, на які посилався заявник, стосуються іншого періоду часу, ніж ті, що були встановлені судом при застосуванні санкції. Суд також підкреслив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, які вже були оцінені судом.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №907/96/25 від 14/08/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за її заявою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки заявниця не надала достатніх доказів на підтвердження обставин, що свідчать про її неплатоспроможність або загрозу такої, зокрема, не надала конкретизованого списку кредиторів із зазначенням структури заборгованості перед кожним кредитором та проекту плану реструктуризації боргів, що відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Суд зазначив, що роздруківка кредитного звіту Українського бюро кредитних історій не є належним доказом розміру та структури заборгованості, а також підкреслив, що обов’язок доведення обставин неплатоспроможності покладається на боржника, який звертається із заявою про відкриття провадження у справі. Суд також вказав, що відмова у відкритті провадження не перешкоджає повторному зверненню до суду за наявності відповідних підстав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18969/23 від 12/08/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання грошових вимог кредиторів, а також призначення розпорядника майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог ТОВ “Техкар” та залишив цю заяву без розгляду, оскільки першою до суду надійшла заява про банкрутство від ТОВ “Ассісто”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд заяв про банкрутство має відбуватися в хронологічному порядку, і лише після відхилення першої заяви можна розглядати наступні. Суд також зазначив, що ТОВ “Техкар” не надало достатніх доказів заінтересованості арбітражного керуючого Комлика І.С. по відношенню до боржника чи кредитора “Ассісто”. Аргументи ТОВ “Техкар” щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій не були прийняті до уваги, оскільки вони не заявлялися в судах попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Техкар” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №904/3534/24 від 11/08/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали апеляційного господарського суду про забезпечення позову у справі про банкрутство шляхом заборони ліквідатору вчиняти дії з реалізації майна банкрута.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про забезпечення позову, оскільки на момент розгляду справи в апеляційному суді ще не було вирішено питання про законність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Суд врахував, що ліквідатор вже здійснював дії з відчуження майна, зокрема, виставляв на аукціон право вимоги до третьої особи, що могло призвести до зменшення ліквідаційної маси. Суд також зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на забезпечення балансу інтересів кредиторів і боржника, а також на забезпечення законності дій арбітражного керуючого. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що невжиття заходів забезпечення позову могло істотно ускладнити ефективний захист прав кредитора, який оскаржує постанову про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та не порушувати права інших кредиторів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №910/4456/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з підрядника за нібито порушення строків виконання робіт за договорами підряду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач (замовник) не довів факту порушення підрядником строків саме виконання робіт, адже роботи були виконані своєчасно, що підтверджується підписаними актами. Суд розмежував поняття “порушення строків усунення недоліків” та “порушення строків виконання робіт”, зазначивши, що договір передбачає відповідальність за порушення саме строків виконання робіт. Суд також врахував, що строки для усунення недоліків, встановлені замовником, ще не сплинули на момент подання позову. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Верховний Суд також зазначив, що кваліфікація предмета спору є обов’язком суду, і суди попередніх інстанцій правильно визначили, що спір стосується стягнення штрафних санкцій за порушення строків усунення недоліків, а не строків виконання робіт.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №908/2006/23 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу та зняття майна з торгів особою, яка не є стороною виконавчого провадження, але вважає себе переможцем торгів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги, оскільки скаржниця не є стороною виконавчого провадження і, відповідно, не має права оскаржувати дії приватного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (ГПК). Суд зазначив, що право на оскарження дій виконавця в порядку статті 339 ГПК мають лише учасники виконавчого провадження. Суд також вказав, що скаржниця може захистити свої права в порядку адміністративного судочинства або шляхом подання окремого позову, якщо вважає, що її права порушені. Суд відхилив аргументи скаржниці про те, що стаття 74 Закону України “Про виконавче провадження” надає право будь-якій особі оскаржувати дії виконавця, оскільки ця норма, на думку суду, стосується лише учасників виконавчого провадження. Суд також зазначив, що відсутність в ухвалі суду першої інстанції інформації про порядок оскарження не є підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень судів.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2523/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ПрАТ “У.П.Е.К.” до ПрАТ “Харківський підшипниковий завод” у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково визнали вимоги ПрАТ “У.П.Е.К.”. Суд зазначив, що для запобігання необґрунтованих вимог до боржника у справі про банкрутство, до доведення обставин, пов’язаних із виникненням заборгованості, пред’являються підвищені вимоги. Суд вказав, що кредитор не надав належних доказів на підтвердження вимог за векселями, де були порушення при внесенні змін до тексту та де індосамент був засвідчений печаткою іншого підприємства. Також, суд погодився з тим, що збільшення вимог щодо 3% річних та інфляційних втрат після встановленого строку для подання вимог кредиторів є неприпустимим, оскільки це фактично є заявленням нових вимог поза межами строку. Суд підкреслив, що кредитор має право заявити додаткові вимоги, але така заява має бути оформлена відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ “У.П.Е.К.” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/1110/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань по оплаті поставленого товару.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, стягнувши з відповідача пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, зменшивши при цьому розмір пені на 80%. Суд виходив з того, що відповідач прийняв товар, що підтверджується підписаними видатковими накладними, але не розрахувався за нього вчасно та в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції критично оцінив тлумачення відповідачем пункту договору про остаточний розрахунок після реєстрації податкових накладних, вказавши, що реєстрація податкової накладної є вимогою податкового законодавства, а не відкладальною умовою. Суд також зазначив, що позивач здійснив нарахування штрафних санкцій з дня, наступного після реєстрації податкових накладних, що не суперечить встановленій умові оплати на протязі 14 днів. Суд касаційної інстанції вказав, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/12415/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” на користь ПрАТ “НАК “Укренерго” інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що оскільки розмір заявлених до стягнення 3% річних відповідає встановленому законом розміру, відсутні підстави для їх зменшення, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності. Верховний Суд підкреслив, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є мінімальним розміром процентів, на які може розраховувати кредитор, і цей розмір не підлягає зменшенню судом. Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду у інших справах не знайшли підтвердження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/1599/25 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ХЕВІ МЕТАЛ” за ініціативою ТОВ “НОРДІКСТІЛ” на підставі наявності непогашеної заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки встановив, що між ТОВ “НОРДІКСТІЛ” та ТОВ “ХЕВІ МЕТАЛ” склалися відносини, за яких ТОВ “ХЕВІ МЕТАЛ” отримало кошти від ТОВ “НОРДІКСТІЛ” без достатньої правової підстави, що породжує зобов’язання з повернення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України. Суд зазначив, що відсутність укладеного договору, на який посилалися в платіжних документах, свідчить про безпідставність отримання коштів. Також суд врахував, що боржник частково повернув кошти, що підтверджує усвідомлення ним обов’язку щодо їх повернення. Суд відхилив аргументи про наявність спору про право, оскільки заперечення боржника не були підтверджені належними доказами. Суд також зазначив, що пов’язаність ініціюючого кредитора та боржника не є перешкодою для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки не спростовує факту існування зобов’язання.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №917/2378/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної оцінки доказам, поданим боржником на підтвердження наявності заборгованості перед кредиторами, а також не врахували можливість боржника виправити недоліки в декларації про майновий стан після перевірки її керуючим реструктуризацією. Суд зазначив, що для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність достатньо наявності однієї з підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, і що наявність майна у боржника не виключає можливості існування у нього прострочених зобов’язань. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували запропонований боржником план реструктуризації боргів, який передбачав повну сплату заборгованості кредиторам протягом 5 років. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, з належним дослідженням зібраних у справі доказів.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/327/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є вимога фізичної особи-підприємця (ФОП) до акціонерного товариства (АТ) про визнання пункту договору про приєднання до електромереж таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд зазначив, що ФОП не обґрунтувала, яким чином визнання оспорюваного пункту договору таким, що суперечить закону, відновить її права та інтереси, а також не довела, що обраний спосіб захисту є ефективним. Суд підкреслив, що визнання пункту договору таким, що суперечить закону, не призведе автоматично до його недійсності та потребуватиме додаткових звернень до суду, що робить обраний спосіб захисту неефективним. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій помилково вдалися до розгляду справи по суті, не врахувавши, що невірно обраний спосіб захисту виключає дослідження та вирішення спору по суті. Суд касаційної інстанції наголосив, що оцінка відповідності спірного пункту договору законодавству має бути зроблена у мотивувальній частині судового рішення із застосуванням належного способу захисту.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову без змін, змінивши лише їх мотивувальну частину.
Справа №913/266/20(908/387/19) від 11/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором овердрафту, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ПАТ “Укрінбанк” та ПАТ “Українська інноваційна компанія” є однією і тією ж юридичною особою, незважаючи на зміну назви, і що скасування рішень НБУ про ліквідацію банку зумовило невизначеність щодо його правового статусу, але не припинило його зобов’язань. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам і доказам щодо обґрунтованості позовних вимог, обмежившись лише цитуванням обставин, викладених у позовній заяві, без з’ясування підтверджуючих доказів. Також суд вказав на необхідність врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, де було встановлено, що зміни до статуту товариства не є реорганізацією і не впливають на обсяг прав та обов’язків юридичної особи. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи з належним дослідженням доказів та застосуванням усіх процесуальних повноважень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/3681/23(380/16187/23) від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність дій приватного виконавця щодо стягнення додаткових витрат виконавчого провадження та скасування постанови про визначення розміру цих витрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали дії приватного виконавця неправомірними, оскільки на момент винесення постанови про стягнення додаткових витрат вже було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження. Суд зазначив, що приватний виконавець повинен був врахувати ухвалу суду про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Аргументи приватного виконавця про те, що ухвала про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не набрала законної сили на момент винесення оскаржуваної постанови, були відхилені, оскільки, відповідно до практики Верховного Суду, ухвали про оскарження дій виконавця набирають законної сили в день їх винесення. Суд також не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо моменту набрання чинності ухвал, постановлених за результатами розгляду скарг на дії приватного виконавця. Щодо посилання скаржника на те, що з нього не підлягає стягненню судовий збір, суд зазначив, що оскільки скаржник не сплачував судовий збір за подання апеляційної скарги, то фактично покладення судових витрат не відбулось.
3. Суд залишив касаційну скаргу приватного виконавця без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1539/21 (910/9303/21) від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” про ухвалення додаткового рішення у справі про банкрутство ТОВ “ЗВ Ріелті” в частині розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з оскарженням судових рішень.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість”, керувався тим, що відповідно до статті 244 ГПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Суд зазначив, що додаткове рішення є невід’ємною складовою первісного судового акта та засобом усунення його неповноти. ВС наголосив, що згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, у разі скасування рішення та ухвалення нового, суд касаційної інстанції змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що касаційну скаргу ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” було задоволено, а питання про розподіл судового збору вирішено не було, ВС дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Суд відхилив заперечення ПрАТ “Росава” щодо пропуску розумного строку для подання заяви, зазначивши, що відсутність законодавчого визначення цього поняття не може нівелювати право на відшкодування судових витрат.
3. Суд задовольнив заяву ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” та постановив стягнути з ПрАТ “Росава” на користь ТОВ “СКН “Сучасна комерційна нерухомість” 31 780,50 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Справа №991/4492/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення директора ТОВ «Ем.Ай.Кей.» та головного інженера Державного підприємства «Кіностудія ім. О. Довженка» у заволодінні коштами державного підприємства в особливо великому розмірі та легалізації цих коштів.
2. Суд, визнаючи обвинувачених винними, керувався тим, що між директором ТОВ «Ем.Ай.Кей.» та головним інженером Держпідприємства була попередня змова, спрямована на заволодіння державними коштами шляхом поставки неякісного або неповного обладнання. Суд встановив, що ТОВ «Ем.Ай.Кей.» не мало об’єктивної можливості поставити обладнання в строк, передбачений договором, а головний інженер Держпідприємства, знаючи про це, підписав видаткову накладну, що стало підставою для перерахування коштів. Для приховування злочину, обвинувачені імітували передачу обладнання на налаштування та гарантійний ремонт, хоча фактично частина обладнання так і не була поставлена. Директор ТОВ «Ем.Ай.Кей.» також здійснив фінансові операції з отриманими коштами, перерахувавши їх як дивіденди та обготівкувавши, що кваліфіковано як легалізація злочинних доходів. Суд відкинув доводи захисту про наявність у ТОВ «Ем.Ай.Кей.» можливості виконати договір, посилаючись на відсутність доказів закупівлі обладнання у заявленого постачальника та інші невідповідності у документах.
3. Суд ухвалив обвинувальний вирок, визнавши директора ТОВ «Ем.Ай.Кей.» винним за статтями 191 ч. 5 та 209 ч. 1 КК України, а головного інженера Держпідприємства винним за статтею 191 ч. 5 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади.
Справа №908/54/23(908/930/23) від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо правомірності відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні скарги ТОВ “ЛЕНД ЛОГ” на дії приватного виконавця. Суд зазначив, що наказ господарського суду відповідав вимогам Закону України “Про виконавче провадження” та містив всі необхідні реквізити. Також, суд підкреслив, що наказ було пред’явлено до виконання з урахуванням ухвали про заміну стягувача. Важливим аргументом було те, що відсутність статусу адвоката у представника стягувача не є підставою для повернення виконавчого документа, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була підписана уповноваженою особою – директором ТОВ “ГРУЛІНС ЛАЙТ”. Суд також врахував, що доводи скаржника про нікчемність довіреності є лише його особистою інтерпретацією обставин, що виходять за межі даного спору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ЛЕНД ЛОГ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/1323/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Головного управління ДПС у Черкаській області повернути банкруту, ТОВ “Шерт”, надміру сплачені суми податків.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх інстанцій, зазначивши, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює комплекс його правовідносин, і в такому випадку норми законодавства про банкрутство мають пріоритет над іншими законодавчими актами. Суд вказав, що податковий борг банкрута не може бути погашений податковим органом самостійно за рахунок переплат з інших податків поза процедурою банкрутства та встановленою черговістю задоволення вимог кредиторів. Також, суд відхилив аргументи податкового органу про необхідність надання копій платіжних документів, оскільки відмова у поверненні переплати була обґрунтована відсутністю даних про переплату в інтегрованій картці платника, а не відсутністю копій платіжних документів. Суд також зазначив, що ліквідатор просив зобов’язати вчинити дії, а не стягнути кошти, тому залучення Державної казначейської служби України не є необхідним. Суд вказав, що невірний вибір форми судового рішення (ухвала замість рішення) не впливає на його законність, якщо суть рішення правильна.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3520/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги особі у справі про банкрутство через несплату судового збору та відмову суду в задоволенні клопотання про звільнення від його сплати.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що право на апеляційний перегляд є конституційною гарантією, а одночасна відмова у звільненні від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки суд мав надати можливість сплатити збір після відмови у задоволенні клопотання. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що після відмови у звільненні від сплати збору, суд повинен надати особі строк для його сплати. Суд також врахував положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, яке включає доступ до правосуддя. Суд вказав, що апеляційний суд порушив принципи рівності учасників судового процесу та забезпечення права на апеляційний перегляд, що є порушенням норм процесуального права.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №916/3438/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю палива та повернення безпідставно сплачених коштів.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди помилково вважали, що цінова довідка ТПП є належним доказом коливання цін на ринку палива, що є обов’язковою умовою для зміни ціни в договорі про закупівлю. Суд зазначив, що довідка ТПП повинна містити інформацію про динаміку цін, аналіз вартості палива за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод, або інші дані, що підтверджують коливання ціни на ринку, чого у наданій довідці не було. Також, суд підкреслив, що постачальник повинен не лише довести підвищення ціни на певний товар, але й обґрунтувати для замовника пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення попередніх судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.
Справа №902/1325/24 від 14/08/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства “Дуби” за ініціацією двох кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили наявність у боржника невиконаних грошових зобов’язань перед кредиторами, строк яких настав, та відсутність спору про право щодо заявлених вимог. Суд зазначив, що боржник не надав доказів погашення заборгованості до підготовчого засідання, а його твердження про можливість отримання коштів у майбутньому не є підставою для відмови у відкритті провадження. Також, суд відхилив аргументи боржника про наявність спору щодо штрафних санкцій, оскільки кредитори у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство у редакції заяви про уточнення вимог такі вимоги не містять. Суд підкреслив, що саме на боржника покладається обов’язок доведення можливості виконання майнових зобов’язань, а не на кредитора – доведення неплатоспроможності боржника.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Фермерського господарства “Дуби” залишити без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №915/778/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, включаючи основний борг, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги ТОВ “Ресурстехнобуд” до АТ “НАЕК “Енергоатом”. Суд виходив з того, що позивач виконав роботи згідно з договором, що підтверджено актами приймання-передачі, але відповідач не виконав зобов’язання з оплати цих робіт. Верховний Суд підкреслив, що інфляційні втрати є компенсацією за знецінення грошових коштів, а 3% річних – це мінімальна міра відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Суд також зазначив, що зменшення розміру 3% річних можливе лише у виняткових випадках, які мають бути обґрунтовані боржником, але не нижче встановленого законом мінімуму. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3374/24 від 14/08/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» (Товариство) законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію АМКУ про те, що Товариство та інший учасник торгів діяли узгоджено, порушуючи законодавство про захист економічної конкуренції. Суд врахував, що АМКУ встановив низку обставин, які свідчать про узгодженість дій, зокрема, використання однієї IP-адреси, наявність спільних працівників, господарські відносини між відповідачами, взаємозв’язок через одну особу, однакові властивості електронних файлів та комунікації між відповідачами. Суд підкреслив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних не обов’язково доводити настання негативних наслідків, достатньо встановити факт погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. Суд також зазначив, що сукупність доказів, наданих АМКУ, свідчить про спільне ведення господарської діяльності та підготовку до участі в торгах, що призвело до усунення конкуренції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій оцінили докази у їх сукупності, як цього вимагає практика Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/1160/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства “Черкасиенергозбут” 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасною оплатою послуг з передачі електроенергії, наданих компанією “Укренерго”.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями попередніх судів, які частково відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це помилками в розрахунках позивача та неправильним застосуванням положень Цивільного кодексу України щодо строків виконання зобов’язань. Верховний Суд підкреслив, що суди не врахували різницю між “строком” і “терміном” виконання зобов’язання, а також невірно застосували статтю 254 ЦК України щодо перенесення терміну виконання зобов’язання у випадку, коли він припадає на вихідний день, оскільки в договорі було чітко визначено терміни оплати. Суд зазначив, що правильне визначення моменту прострочення є ключовим для нарахування інфляційних втрат і 3% річних, і суди повинні були ретельно дослідити умови договору для встановлення цих термінів. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування статті 530 ЦК України, яка розрізняє строк та термін виконання зобов’язання.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №927/1/24 від 13/08/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення штрафних санкцій та безпідставно набутих коштів з генерального підрядника за нібито порушення умов договору підряду.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що позивач (замовник) не довів факту порушення відповідачем (генпідрядником) строків виконання робіт, оскільки об’єкт був введений в експлуатацію вчасно, що підтверджується відповідними актами та сертифікатами, оформленими самим позивачем. Суд також зазначив, що грошові кошти, які позивач намагався стягнути як безпідставно набуті, були сплачені відповідачу в межах договірної ціни і не можуть вважатися такими, що набуті безпідставно. Верховний Суд підкреслив, що не знайшов підстав для застосування правових висновків, на які посилався позивач, оскільки обставини у наведених позивачем справах відрізняються від обставин у цій справі. Суд також відхилив доводи позивача про недопустимість доказів, оскільки позивач не обґрунтував, в чому саме полягало порушення норм процесуального права при їх отриманні та оцінці.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №639/419/24 від 12/08/2025
Предметом спору у цій справі є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався наступними аргументами: по-перше, заяву про ухвалення додаткового рішення подано в межах встановленого строку, тому строк було поновлено; по-друге, склад та розмір витрат на правову допомогу підлягає доказуванню у справі, і відповідачем надано договір про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт; по-третє, інша сторона не заперечувала щодо розміру витрат, а зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони; по-четверте, суд врахував критерії дійсності, необхідності та розумності розміру витрат, а також практику ЄСПЛ щодо компенсації судових витрат. Суд також зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд ухвалив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 гривень.
Справа №757/45746/18-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, поновлення запису про право власності та витребування майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції власником квартири вже була інша особа, яка не була залучена до участі у справі як співвідповідач, що є порушенням норм процесуального права щодо належного складу сторін. Суд зазначив, що позивач не заявив клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення іншого співвідповідача, що є його обов’язком згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства. Суд вказав, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, і що висновки про обґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб’єктного складу учасників. Також суд відхилив посилання касаційної скарги на неврахування висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки обставини цих справ є різними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №381/3001/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення вчителя музики з роботи у зв’язку зі скороченням штату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення позивача, оскільки рішення про реорганізацію школи, на підставі якого було проведено скорочення, було скасовано в судовому порядку, а також не було запропоновано позивачу іншої роботи. Суд зазначив, що звільнення відбулося під час перебування працівника у відпустці, що також є порушенням трудового законодавства. Проте, Верховний Суд не погодився з розрахунком суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки суди неправильно визначили розмір середньоденної заробітної плати, не виключивши з розрахунку виплати за час відпустки. Суд касаційної інстанції перерахував суму компенсації, виходячи з фактично нарахованої заробітної плати за останні два місяці роботи, та зменшив її.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши його розмір, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №554/13763/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки під час виконання загиблим трудових обов’язків на території, яку орендує відповідач, і цей випадок визнано пов’язаним з виробництвом. Суд врахував глибину і тривалість моральних страждань позивачки та її дитини, які є довічними, а також неможливість повного відшкодування моральної шкоди через відсутність точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що хоча було встановлено недотримання загиблим правил техніки безпеки, перша інстанція належним чином обґрунтувала розмір компенсації, враховуючи душевні страждання позивачів у зв’язку зі смертю батька та чоловіка. Верховний Суд підкреслив, що вирішення питання про компенсацію моральної шкоди у таких випадках має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України, і що суди попередніх інстанцій вірно застосували норми матеріального права, встановивши наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/20803/22 від 18/08/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували підхід Великої Палати Верховного Суду щодо зменшення суми середнього заробітку, оскільки він був сформований за попереднього нормативно-правового регулювання. Суд зазначив, що необхідно розмежовувати періоди затримки виплати: до 19.07.2022 (коли діяла попередня редакція ст. 117 КЗпП) та після цієї дати (коли набрала чинності нова редакція, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями). До періоду до 19.07.2022 слід застосовувати попередню практику Верховного Суду, а до періоду після 19.07.2022 – враховувати обмеження, встановлені новою редакцією ст. 117 КЗпП, але без застосування принципу співмірності. Суд також вказав на необхідність встановлення розміру середнього заробітку за весь час затримки, загального розміру належних виплат при звільненні та частки виплачених і невиплачених коштів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи з урахуванням викладених висновків.
Справа №752/2048/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з посади директора департаменту внутрішнього аудиту, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що зміна місця роботи працівника (з Києва до Одеси) була обґрунтована виробничою необхідністю, враховуючи воєнний стан та розташування філій підприємства в інших регіонах, і відповідала дискреційним повноваженням роботодавця. Суд вказав, що роботодавець дотримався процедури повідомлення працівника про зміну істотних умов праці. Також, суд зазначив, що відмова профспілки у наданні згоди на звільнення була необґрунтованою, оскільки не містила правового аналізу законності звільнення, а лише посилалася на порушення строків звернення до профспілки, що не є достатньою підставою для відмови у згоді на звільнення. Суд наголосив, що необґрунтованість рішення профспілки дає право роботодавцю звільнити працівника без згоди профспілки.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог працівника.
Справа №240/15566/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування певних складових грошового забезпечення при розрахунку різних видів виплат військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і має здійснюватися лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних обставин. Фінансові труднощі та перебування особового складу на бойовому завданні не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки військова частина не довела, що ці обставини об’єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Суд також підкреслив, що всі учасники судового процесу, включаючи органи державної влади, повинні дотримуватися процесуальних строків, а внутрішні процедури організації оскарження не можуть бути виправданням для їх порушення. Крім того, введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено прямого причинного зв’язку між воєнним станом і неможливістю вчинення процесуальних дій.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року – без змін.
Справа №645/668/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема статтю 55 ЦПК України, безпідставно залучивши нового власника квартири, ОСОБУ_5, до участі у справі як правонаступника відповідача на стадії апеляційного розгляду. Верховний Суд підкреслив, що укладення договору купівлі-продажу не є підставою для процесуального правонаступництва у розумінні статті 55 ЦПК України. Залучення нового відповідача на стадії апеляції позбавляє його можливості повноцінно реалізувати свої процесуальні права, що є неприпустимим. Суд також наголосив, що суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем, і якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №759/22148/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідачів до подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення заборгованості. Верховний Суд підкреслив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, оскільки накладення арешту на майно та кошти відповідачів забезпечить фактичне виконання судового рішення. Апеляційний суд не врахував, що грошові кошти також є майном, і накладення арешту на майно та кошти не є подвійним забезпеченням, якщо здійснюється в межах заявленої суми позовних вимог. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не звернув належної уваги на ці обставини та безпідставно скасував законні рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Справа №487/3097/19 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики, укладеного між померлим чоловіком позивачки та відповідачкою.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що для підтвердження факту укладення договору позики та передачі грошових коштів необхідний належний та достовірний доказ, яким може бути висновок судової почеркознавчої експертизи. У даній справі жодна з призначених судом експертиз не підтвердила, що розписка про отримання грошей була підписана відповідачкою. Суд наголосив, що саме наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення учасників правочину, а його відсутність свідчить про те, що правочин у письмовій формі не вчинено. Також, суд врахував, що позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт передачі грошових коштів відповідачці, а висновок експертного дослідження, наданий позивачем, не відповідав вимогам законодавства щодо збору та аналізу зразків почерку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково поклав на відповідачку обов’язок довести відсутність волевиявлення на укладення договору, тоді як позивач мав довести факт укладення договору та передачі коштів.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №755/3303/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту недостовірності та спростування інформації, поширеної в мережі Інтернет щодо тіньового фінансування політичної партії “ОСОБА_14” компаніями групи “БРСМ”.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявники не змогли встановити автора відео-сюжету та власника веб-сайту, а надані ними докази (довідки, листи) були складені самими заявниками або на їх запити, що ставить під сумнів їх об’єктивність. Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає відповідальності за висловлювання оціночних суджень, які також присутні у відео-сюжеті, і не містять ознак наклепу. Суд підкреслив, що заявники не позбавлені права на відповідь або власне тлумачення інформації в ЗМІ. Апеляційний суд підтримав це рішення, вказавши, що оспорювана інформація є оціночними судженнями, а заявники, обравши відкриту господарську діяльність, мають бути готові до критики. Суд касаційної інстанції також погодився з цими висновками, підкресливши, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і застосували відповідні норми матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №509/1862/20 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що, на думку позивача, накладається на її власність.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність відповідачу, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації земельної ділянки) не є належним та ефективним, оскільки не призведе до поновлення порушених прав позивача. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, тобто витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача. Крім того, суд вказав на те, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо всієї земельної ділянки відповідача, а не лише її частини, яка накладається на ділянку позивача, є непропорційним втручанням у право власності відповідача. Також, суд вказав, що приватний нотаріус не є належним відповідачем у даній справі, оскільки спір стосується порушення права власності на земельну ділянку, а не дій нотаріуса.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №450/204/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики, 5% річних та штрафу.
2. Суд касаційної інстанції частково не погодився з рішенням апеляційного суду щодо стягнення 5% річних та штрафу, посилаючись на те, що згідно із змінами до Цивільного кодексу України, внесеними Законом України № 2120-IX, позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання в період дії воєнного стану, зокрема, від сплати 5% річних, а також від обов’язку сплати штрафу. Суд зазначив, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, штрафу та 5% річних у січні 2023 року, тобто під час дії воєнного стану, апеляційний суд не мав підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував, що наслідки прострочення виконання умов договору у вигляді одноразового штрафу у розмірі десяти відсотків від суми позики наступають у разі звернення позикодавця до суду з позовом про стягнення з позичальника боргу за цим договором. В іншій частині, щодо стягнення суми боргу, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач не надав належних доказів повернення боргу.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення 5% річних та штрафу, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в решті залишив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Справа №753/4498/19 від 15/08/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського апеляційного суду щодо поділу спільного майна подружжя, а саме 12/100 частин садового будинку та земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що обставини, на які посилався заявник (наявність самочинно збудованого мансардного поверху), не є нововиявленими, оскільки існували на момент розгляду справи та могли бути виявлені стороною. Верховний Суд підкреслив, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доводів сторін, а спрямований на врахування істотних обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Суд також зазначив, що нововиявлені обставини мають спростовувати факти, покладені в основу судового рішення, а не ґрунтуватися на переоцінці вже оцінених доказів. Доводи касаційної скарги про те, що заявнику не було відомо про факт самочинного будівництва, не свідчать про наявність нововиявленої обставини, оскільки ця обставина об’єктивно існувала ще до розгляду справи.
3. Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року залишити без змін.
Справа №392/404/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення недонарахованої надбавки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що дисциплінарне стягнення було накладено правомірно, оскільки головний лікар неналежно виконував свої посадові обов’язки, що підтверджено актом перевірки. Суд зазначив, що днем виявлення проступку вважається день складання акту перевірки, а дисциплінарне стягнення було накладено в межах місячного строку з дня виявлення проступку. Крім того, більшість порушень мали триваючий характер, тому шестимісячний строк для накладення стягнення не був порушений. Суд також врахував, що позивач не надав доказів відсутності своєї вини у вчинених порушеннях.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову.
Справа №521/16288/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь міської ради безпідставно збережених коштів, які, на думку позивача, мали бути сплачені як пайова участь у розвитку інфраструктури міста при будівництві багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що згідно з чинним законодавством, забудовник зобов’язаний брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво. Обов’язок сплати пайового внеску виникає на підставі закону, а відсутність укладеного договору про пайову участь не звільняє забудовника від цього обов’язку. Суд зазначив, що зміни в законодавстві, які виключили статтю про пайову участь, не скасовують обов’язку сплати внеску для об’єктів, будівництво яких було розпочато до цих змін, але не були введені в експлуатацію. Також, суд підкреслив, що відсутність звернення забудовника до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі не є перешкодою для самостійного визначення цього розміру органом місцевого самоврядування на підставі наявних документів. Враховуючи, що відповідач не сплатила кошти пайової участі, суд визнав обґрунтованим стягнення цих коштів як безпідставно збережених.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок забудовника сплатити пайовий внесок.
Справа №333/7183/23 від 14/08/2025
Предметом спору у цій справі є позбавлення батьківських прав батька щодо його двох малолітніх дітей.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що позивачем не було надано достатніх доказів винної поведінки батька та його свідомого нехтування батьківськими обов’язками. Суд врахував, що батько не втратив інтересу до дітей та заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Також було враховано висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав, оскільки не було виявлено виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїми обов’язками. Суд наголосив, що особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дітей, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише за наявності суттєвих і достатніх причин. Водночас, суд попередив батька про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов’язків щодо виховання дітей.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №523/4599/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі про визнання недійсним шлюбного договору та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, а саме не сплатив судовий збір. Верховний Суд підкреслив, що право на апеляційне оскарження є важливим, але має здійснюватися з дотриманням процесуальних вимог, включаючи сплату судового збору. Невиконання вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги тягне за собою наслідки, передбачені процесуальним законом, зокрема повернення скарги. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №761/4261/21 від 13/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності банку на квартиру та виключення запису з державного реєстру прав на нерухоме майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки реалізація предмета іпотеки (квартири) відбулася в межах виконавчого провадження за вартістю, визначеною оцінювачем. Банк, як стягувач, скористався правом придбати предмет іпотеки після перших електронних торгів, що не відбулися, за ціною цих торгів. Суд врахував, що це відповідає інтересам іпотекодавця, оскільки забезпечує повне погашення вимог кредитора за рахунок вартості майна. Також, суд зазначив, що мораторій на стягнення майна за валютними кредитами не застосовується, оскільки квартира не була місцем постійного проживання позичальника. Суд апеляційної інстанції правомірно долучив докази, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки були надані обґрунтування неможливості їх подання раніше.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №728/189/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між батьком та сином, та скасування державної реєстрації права власності на цю квартиру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що договір дарування був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника, оскільки на момент укладення договору батько мав невиконані зобов’язання за кредитним договором, а іншого майна для погашення боргу не мав. Суд підкреслив, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання зобов’язання з погашення заборгованості, внаслідок якого боржник стає неплатоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування строків позовної давності, вказавши на необхідність врахування обізнаності первісного кредитора про порушення права та застосування положень про продовження та зупинення перебігу позовної давності на час дії карантину та воєнного стану. Суд зазначив, що оскільки позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк було спочатку продовжено, а потім зупинено у зв’язку з карантином та воєнним станом, тому строк не вважається пропущеним.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у застосуванні строків позовної давності, виклавши їх у новій редакції.
Справа №401/2276/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між відповідачем та його дружиною, оскільки позивач вважає, що цей договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що на момент укладення договору дарування відповідач знав про наявність невиплаченої суми матеріальної шкоди та про судовий спір щодо її стягнення, а отже, міг передбачати негативні наслідки. Суд врахував, що після відчуження квартири у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором. Крім того, суд зазначив, що майно було відчужене на підставі безоплатного договору на користь близької особи – дружини боржника. Суд також послався на те, що дії відповідача не були добросовісними, оскільки він намагався уникнути виконання зобов’язань перед кредитором. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/6963/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що військовій частині було правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки не було надано достатніх доказів та обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що введення воєнного стану в Україні, хоч і ускладнює функціонування органів державної влади, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, якщо не доведено, як саме воєнний стан вплинув на неможливість вчасного оскарження рішення. Також суд вказав, що організаційні складнощі військової частини, такі як відсутність юриста або завантаженість працівників, не є поважними причинами для поновлення строку, оскільки це є внутрішніми проблемами організації, за які вона несе відповідальність. Суд наголосив, що обов’язок доведення поважності причин пропуску строку покладається на сторону, яка звернулася до суду, і що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №760/3104/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання власника квартири надати доступ до неї для проведення технічного огляду та ліквідації аварії по стояку водовідведення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, оскільки апеляційний суд помилково застосував норми процесуального права. Апеляційний суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, посилаючись на те, що відповідач задовольнив вимоги позивача після подання позову, що призвело до закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. Верховний Суд зазначив, що процесуальний закон не передбачає компенсації судових витрат позивачу у випадку закриття провадження у зв’язку з відсутністю предмета спору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував, що позивач не відмовлявся від позову, а провадження було закрито через відсутність предмета спору, що регулюється іншою нормою ЦПК України.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат і ухвалив нове рішення про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача понесених позивачем судових витрат.
Справа №280/6884/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військових частин щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що право на оскарження судового рішення обмежене строком, встановленим законом, для дотримання принципу правової визначеності. Поважними причинами пропуску строку можуть бути лише обставини, які об’єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, як саме це вплинуло на можливість виконання процесуальних обов’язків. Неналежна організація процесу оскарження з боку відповідальних осіб є суб’єктивною причиною і не може бути підставою для поновлення строку.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року – без змін.
Справа №560/16025/23 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ) за невиконання судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ГУ ПФУ пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надало достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що повторне подання апеляційної скарги після її повернення не є безумовною підставою для поновлення строку, і скаржник повинен довести, що повернення першої скарги відбулося з причин, які об’єктивно від нього не залежали. Крім того, суд підкреслив, що ГУ ПФУ не обґрунтувало, чому не подало апеляційну скаргу вчасно після сплати судового збору. Суд також нагадав, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, і що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №403/10234/12 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо неповернення авансового внеску стягувачу після повернення виконавчого документа.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що стягувач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця з пропуском встановленого законом строку. Верховний Суд підкреслив, що перебіг строку на оскарження починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, і що існує презумпція обов’язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Оскільки стягувач не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд мав залишити скаргу без розгляду, а не відмовляти в її задоволенні. Суд також відхилив аргументи стягувача про триваючу бездіяльність, оскільки заявнику було відомо про конкретну дату порушення прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» без розгляду.
Справа №560/12965/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за нібито невиконання судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки Головне управління Пенсійного фонду пропустило строк на апеляційне оскарження і не надало достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан як на безумовну підставу для поновлення строку є недостатнім, оскільки необхідно довести, як саме воєнний стан перешкодив своєчасно подати апеляційну скаргу. Крім того, суд вказав, що повторне подання апеляційної скарги після її повернення не є автоматичною підставою для поновлення строку, особливо якщо причини повернення залежали від дій самого скаржника. Суд наголосив, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, і що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №145/2039/20 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним договору міни земельних ділянок та визнання права власності на одну з них.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що позивач виконав умови договору міни, а відповідачі ухилилися від його нотаріального посвідчення. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши про недотримання порядку укладення договору та відсутність доказів ухилення від нотаріального посвідчення. Верховний Суд, в свою чергу, вказав на те, що апеляційний суд не звернув увагу на пропуск строку апеляційного оскарження фізичною особою-підприємцем та не вирішив питання про поновлення цього строку, що є порушенням процесуального права. Також, апеляційний суд передчасно відкрив апеляційне провадження та переглянув рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, передавши справу назад до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №120/3834/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що отримання копії рішення суду першої інстанції в електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) вважається належним повідомленням, а доводи про воєнний стан та велике навантаження на військову частину не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки не було доведено їхнього безпосереднього впливу на неможливість своєчасного подання апеляції. Суд касаційної інстанції витребував електронну справу та встановив, що рішення суду першої інстанції було доставлено в електронний кабінет військової частини, що підтверджує належне повідомлення про судове рішення. Суд наголосив на важливості дотримання процесуальних строків для забезпечення стабільності публічно-правових відносин та рівності всіх учасників судового процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №752/10472/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки) для погашення заборгованості за кредитним договором, а саме 3% річних нарахованих на суму простроченого кредиту та відсотків за користування кредитом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки раніше вже було ухвалене рішення суду про звернення стягнення на ці ж земельні ділянки для погашення заборгованості за кредитним договором, і банк вже використав своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Верховний Суд підкреслив, що банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості, яка складається з 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, що не було передбачено умовами кредитного та іпотечного договорів. Суд також зазначив, що банк не заявляв самостійних вимог про стягнення цих сум як заборгованості. Таким чином, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення сум, не передбачених договором, є необґрунтованою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/8187/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
2. Верховний Суд підкреслив, що з 20.05.2023, після набрання чинності Постановою № 481, Кабінет Міністрів України встановив сталу розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд зазначив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який зобов’язує суд вирішувати лише ті питання, про які просять сторони, і суд не може виходити за межі позовних вимог, самостійно обираючи правову підставу та предмет позову. Також, суд вказав, що органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження, а у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, належним способом захисту є оскарження цього акту. Оскільки військова частина діяла у відповідності до чинного нормативно-правового акту, а саме Постанови № 481, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №522/15351/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору пайової участі у фінансуванні будівництва та акту приймання-передачі квартири, а також витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в тому, що спір підлягає розгляду господарським судом, оскільки він стосується визнання недійсним правочину, укладеного ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», яке є банкрутом. Верховний Суд зазначив, що відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, зокрема спори про визнання недійсними правочинів, мають розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Проте, Верховний Суд не погодився із закриттям провадження апеляційним судом, оскільки матеріали справи мали бути передані до господарського суду, а не закрите провадження. Оскільки апеляційний суд вже передав матеріали справи до господарського суду, Верховний Суд не став повторно зобов’язувати до цього.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши ухвалу апеляційного суду в частині закриття провадження у справі, а в іншій частині ухвалу залишив без змін.
Справа №334/2582/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання права користування житлом та скасування зняття з реєстрації місця проживання.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині визнання права користування квартирою. Суд зазначив, що рішенням суду у попередній справі вже було встановлено наявність у позивачів права користування спірною квартирою, і додаткове визнання цього права не потрібне. Крім того, триває інша справа про вселення, де також вирішується питання про право користування житлом. Суд врахував, що позивачі вселилися в квартиру як члени сім’ї власника, і попереднім рішенням суду не було встановлено підстав для позбавлення їх цього права. Водночас, суд залишив в силі рішення про відмову у скасуванні зняття з реєстрації, оскільки не було виявлено порушень з боку Департаменту реєстраційних послуг.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині визнання права користування квартирою, змінивши рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в новій редакції.
Справа №369/6488/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з житлового будинку, придбаного за кредитні кошти, без надання іншого житлового приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що згідно зі статтею 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 Житлового кодексу України, виселення з житла, придбаного за кредитні кошти, здійснюється без надання іншого житлового приміщення. Суд врахував, що спірний будинок був придбаний саме за кредитні кошти, що підтверджується кредитним та іпотечним договорами. Суд також зазначив, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про виселення відповідачів без надання іншого житла – без змін.
Справа №562/3383/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно його неповнолітньої дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачка, бабуся дитини, не надала достатніх доказів, які б свідчили про ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та його винної поведінки; сам факт перебування батька за кордоном не свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків; позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і лише за наявності їх вини; суд повинен враховувати інтереси дитини, а розірвання сімейних зв’язків можливе лише за виняткових обставин; висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав. Суд також врахував, що батько піклувався про дитину, забравши її в Польщу на початку війни.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/18944/15 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заміна сторони стягувача у виконавчому листі на правонаступника у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони формально підійшли до вирішення питання про заміну сторони у виконавчому документі, не врахували завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, не дослідили питання щодо дотримання строків пред’явлення виконавчого листа до виконання та не запропонували заявнику надати докази щодо поважності причин пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання. Суд зазначив, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, а саме виконання судового рішення у виконавчому провадженні, що неможливо без відновлення виконавчого провадження або поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Також суд врахував, що разом із заявою про правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача правонаступником.
Справа №568/525/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про витребування майна. Суди встановили, що майно вибуло з володіння позивача на підставі мирової угоди, яку в подальшому було скасовано, а отже, вибуття відбулося поза волею власника. Суд касаційної інстанції зазначив, що власник має право витребувати своє майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що набувачі мали проявити обачність при укладенні договору купівлі-продажу, враховуючи судовий спір щодо майна. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про пропуск позовної давності, посилаючись на продовження строків позовної давності на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/12364/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі грошового забезпечення позивачу з урахуванням пункту 4 постанови КМУ № 704, а також зобов’язання здійснити перерахунок та виплату відповідних сум.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поновлення строку не є обов’язком суду, а предметом його оцінки, і поважними причинами можуть бути лише обставини, які є об’єктивно непереборними. Суд вказав, що фінансова неспроможність своєчасно сплатити судовий збір та перебування особового складу військової частини на бойовому завданні не є поважними причинами для поновлення строку, оскільки відповідач не надав доказів, як саме ці обставини вплинули на своєчасність звернення до суду. Суд також підкреслив, що органи державної влади мають діяти вчасно та дотримуватися встановлених процедур, і не можуть отримувати вигоду від їх порушення.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року – без змін.
Справа №280/6927/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а участь у бойових діях не звільняє юридичну особу від обов’язку вчасно вчиняти процесуальні дії. Суд також врахував, що військова частина є юридичною особою зі штатом працівників, які можуть виконувати процесуальні обов’язки, навіть якщо військовослужбовці залучені до бойових дій. Крім того, суд підкреслив, що неналежна організація процесу оскарження судового рішення є суб’єктивною причиною, за яку відповідає сама військова частина.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/20130/23 від 18/08/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував принцип співмірності для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку за період після 19 липня 2022 року, коли набрала чинності нова редакція статті 117 КЗпП, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями; до цього періоду застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП, яка не передбачала обмеження строком виплати і дозволяла застосовувати принцип співмірності, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки, ймовірні майнові втрати працівника та інші обставини справи. Суд також зазначив, що необхідно окремо розраховувати компенсацію за період до 19.07.2022, пропорційно до невиплачених сум, та за період після цієї дати, у межах шестимісячного строку, без застосування принципу співмірності. **** Суд вказав, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України в новій редакції, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022, є недоречним.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для правильного розрахунку компенсації з урахуванням зазначених вище обставин.
Справа №280/6938/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, а несвоєчасна сплата судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Також, суд вказав, що участь військової частини у бойових діях не є автоматичною підставою для поновлення строку, оскільки не було доведено, як саме ці обставини перешкодили своєчасному оскарженню рішення. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та дотримуватися строків звернення до суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військової частини залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №553/3767/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їхніх неповнолітніх дітей.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого не була доведена позивачем. Суд зазначив, що позивачем не було надано належних доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків. Важливим фактором стало те, що батько заперечував проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дітей. Суд також врахував, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини має бути пріоритетом. Суд зазначив, що розірвання сімейних зв’язків можна виправдати лише за виняткових обставин, яких у даній справі не було встановлено. Суд також взяв до уваги, що відповідач намагається зберегти родинні зв’язки з дітьми, сплачуючи аліменти.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №569/5464/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики між фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна не порушує прав іпотекодержателя, оскільки іпотека зберігає свій пріоритет. Суд підкреслив, що мета забезпечення позову – захист інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, і в даному випадку, обмеження прав відповідача як власника майна не змінює суті іпотеки. Суд також врахував, що іпотекодержатель не довів наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що забезпечення позову можливе навіть у справах, рішення в яких не підлягають примусовому виконанню, якщо це сприяє ефективному захисту прав позивача. **** Суд посилається на постанову Об’єднаної палати Верховного Суду від 05 травня 2025 року, в якій зазначено, що накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Справа №461/10558/20 від 06/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої, як вона стверджує, незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; суди встановили, що посадові особи слідчих органів допустили порушення норм кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінального провадження, що змушувало позивача неодноразово звертатися зі скаргами; тривала бездіяльність органів слідства перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з моральними стражданнями позивача, що виразилися у зміні її життєвого ритму та необхідності докладати додаткові зусилля для відновлення своїх прав; позивач зазнала душевних переживань, погіршився стан її здоров’я, що є підставою для відшкодування моральної шкоди; розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, тяжкості змін у житті позивача, а також вимог розумності та справедливості.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1, стягнувши з Державного бюджету України на її користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа №359/6402/17 від 15/08/2025
1. Предметом спору є виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини.
2. Суд задовольнив позов про виключення відомостей про батьківство, оскільки відповідачка ухилилася від проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило встановлення кровного споріднення між позивачем та дитиною, і суд розцінив це як визнання факту відсутності батьківства. Суд врахував, що відповідачка була обізнана про наслідки ухилення від експертизи та не заявляла клопотання про проведення експертизи в іншій установі, хоча стверджувала, що дитина має особливі потреби і боїться медичних процедур. Суд також зазначив, що справа розглядається з 2017 року, і відповідачка мала достатньо часу, щоб надати альтернативні способи проведення експертизи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки експертизи є важливим доказом, але оцінюються в сукупності з іншими доказами, і ухилення від експертизи може бути розцінене як визнання факту, який необхідно було з’ясувати.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги відповідача.
Справа №172/491/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, враховуючи рівні права обох батьків на виховання. Суд врахував, що дитина тривалий час проживає з батьком, але потребує материнської турботи, і що немає доказів неможливості відновлення емоційного контакту з матір’ю. Суд також взяв до уваги висновок експерта про можливість почергового проживання дитини з кожним з батьків. Суд наголосив на важливості співпраці батьків та залучення психологів для подолання можливих труднощів адаптації дитини до нового порядку проживання. Суд вказав, що використання спільної фізичної опіки спрямоване на повернення матері у життя і виховання дитини, яка потребує як материнського, так і батьківського виховання.
3. Суд визначив місце проживання дитини почергово з кожним з батьків: три тижні з батьком, три тижні з матір’ю.
Справа №320/11622/22 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність стягнення виконавчого збору, оскільки боржник не виконав рішення суду в добровільному порядку у встановлений строк. Суд зазначив, що обов’язок надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення державним виконавцем виконано. Також, суд вказав, що можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору не залежить від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в цих справах є відмінними. Суд підкреслив, що його повноваження не включають дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №537/1091/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з посади медичної сестри та поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, який визнав звільнення позивачки незаконним. Суд першої інстанції встановив, що роботодавець порушив процедуру звільнення, не провівши належного порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників, а також не врахував переважне право позивачки на залишення на роботі, оскільки їй залишалося менше трьох років до пенсійного віку. Верховний Суд підкреслив, що правила статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі застосовуються при частковому скороченні однотипних посад, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність працівників. Суд також зазначив, що роботодавець повинен надати докази більш високої продуктивності праці працівників, яких залишили на роботі, чого в даному випадку зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1.
Справа №601/1945/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним акта приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» та повернення цієї ділянки у спільну сумісну власність подружжя.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивачка звернулася до суду, стверджуючи, що відповідач без її згоди вніс спільну сумісну власність подружжя – земельну ділянку – до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», порушивши її право власності. Верховний Суд підкреслив, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав фізичних осіб. Оскільки спір виник із сімейних правовідносин щодо спільного майна подружжя, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського. Суд зазначив, що акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правочином, що має наслідки у вигляді набуття та припинення права власності. Важливо, що спір не пов’язаний з корпоративними правами, оскільки на момент відчуження земельна ділянка не була об’єктом таких прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №200/3986/23 від 18/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за затримку виплати індексації, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували підхід Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки цей підхід був сформований на основі попередньої редакції статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала період стягнення середнього заробітку. Натомість, суди не врахували, що спірні правовідносини охоплюють період після 19.07.2022, коли набрала чинності нова редакція статті 117 КЗпП України, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями. Суд наголосив на необхідності врахування норм статті 117 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які стосуються цієї редакції, а також приписів чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду після 19.07.2022.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
