1. Предметом спору є скарга акціонерного товариства на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника, оскільки управління активами боржника АРМА не змінює форми власності та не є підставою для заборони приватному виконавцю здійснювати примусове виконання судового рішення. Верховний Суд підкреслив, що управління активами АРМА має строковий та цільовий характер, не надає АРМА права власності на ці активи, а отже, не підпадає під обмеження, встановлені для юридичних осіб, де частка держави перевищує 25%. **** Суд зазначив, що відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні скарги акціонерного товариства.
