1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для вирішення питання про правомірність виплати додаткової винагороди військовослужбовцю зенітного ракетного дивізіону необхідно встановити факт виконання ним бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що має бути підтверджено відповідними документами, такими як рапорти, журнали, накази. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо випадків вогневого ураження повітряних цілей у певні дні за спірний період, а також не витребували необхідні докази для з’ясування цих обставин. Суд наголосив на обов’язку адміністративного суду активно з’ясовувати всі обставини справи, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дотрималися принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. **** Суд зазначив, що у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Зенітних ракетних військ Збройних Сил України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
