Огляд рішення ЄСПЛ у справі «Родіна та Борисова проти Латвії»:
1. **Суть рішення:** Справа стосується відмови латвійських органів влади надати дозвіл на проведення демонстрацій, запланованих об’єднанням (“Родіна”) та приватною особою, посилаючись на міркування безпеки на тлі підвищеної напруженості у 2014 році, пов’язаної з подіями в Україні. Заявники стверджували, що заборони порушують їхні права на свободу вираження поглядів і свободу зібрань, передбачені статтями 10 та 11 Європейської конвенції з прав людини. Суд не встановив порушень, наголосивши, що обмеження були виправдані для захисту національної безпеки, громадської безпеки та демократичного порядку, враховуючи конкретний контекст потенційного підбурювання до ненависті та підтримки сепаратистських рухів. Суд підкреслив, що, хоча свобода зібрань є основоположною, вона не є абсолютною і може бути обмежена, коли це необхідно для захисту демократичних цінностей та запобігання безладу.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає предмет справи: скарги щодо відмови в дозволі на проведення зібрань.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи дані про заявників, контекст святкування Дня Перемоги в Латвії та політичну ситуацію в Україні у 2014 році. Описує попередні заходи, організовані першим заявником, конкретні заходи, які були заборонені, та обґрунтування латвійських органів влади та судів.
* **Відповідна правова база та практика:** Визначає відповідні внутрішні закони Латвії, включаючи конституційні положення та Закон про демонстрації, ходи та пікети. Він також включає звіти внутрішніх органів влади та експертів щодо загроз національній безпеці та свободи зібрань.
* **Міжнародні матеріали:** Посилається на Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП) та звіт, в якому аналізується дезінформаційна діяльність Росії в Північно-Балтійському регіоні.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Вирішує розглядати заяви спільно.
* **Заявлене порушення статей 10 та 11:** Викладає скарги заявників та відповідні статті Конвенції.
* **Прийнятність:** Розглядає клопотання Уряду про застосування статті 17 (зловживання правами) та статус жертви другого заявника, поєднуючи ці питання з суттю справи.
* **Суть справи:** Розглядає, чи було втручання в права заявників і чи було це втручання виправданим, зосереджуючись на тому, чи було воно “передбачене законом”, чи переслідувало законну мету та чи було “необхідним у демократичному суспільстві”.
* **Висновок:** Постановляє, що порушення статті 11 у поєднанні зі статтею 10 не було.
3. **Основні положення для використання:**
* **Балансування свободи зібрань з національною безпекою:** Рішення підкреслює важливість балансування права на свободу зібрань з необхідністю захисту національної безпеки та громадської безпеки, особливо в ситуаціях, коли існує ризик підбурювання до ненависті або підтримки сепаратистських рухів.
* **Контекстуальна оцінка:** Суд наголошує на важливості оцінки контексту, в якому плануються зібрання, включаючи політичний клімат, історичне підґрунтя та потенціал для безладу.
* **Межі розсуду:** Рішення визнає, що держави мають певні межі розсуду в обмеженні свободи зібрань, але ці межі не є необмеженими та підлягають перегляду Судом. Межі можуть бути ширшими для об’єднань, ніж для політичних партій.
* **Стаття 17 і зловживання правами:** Хоча Суд зрештою не застосував статтю 17, обговорення підкреслює принцип, згідно з яким Конвенцію не можна використовувати для підриву цінностей демократичного суспільства.
* **”Нагальна суспільна потреба”:** Суд підтверджує, що будь-яке втручання у свободу зібрань має відповідати “нагальній суспільній потребі” і бути пропорційним до законної мети, що переслідується.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки в ньому згадується конфлікт в Україні та занепокоєння щодо підтримки сепаратистських утворень. Це свідчить про те, що вираження підтримки таких утворень може бути обмежене для захисту національної безпеки та територіальної цілісності.
