Справа №750/11077/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8, засудженої за ч. 4 ст. 186 КК (грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного стану).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_8 у відкритому викраденні куртки з магазину, підкресливши, що її дії були підтверджені показаннями потерпілої, свідків, відеозаписами та іншими доказами. Суд відхилив доводи захисту про відсутність умислу та недопустимість доказів, зазначивши, що апеляційний суд обґрунтовано спростував ці аргументи. Водночас, Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду в частині призначення покарання, вважаючи його занадто суворим. Суд вказав, що апеляційний суд не врахував належним чином обставини, що пом’якшують покарання, зокрема позитивні характеристики ОСОБА_8, наявність сім’ї та неповнолітньої дитини, а також стан хвилювання, викликаний конфліктом з магазином. Суд наголосив, що покарання має бути не лише карою, а й сприяти виправленню засудженого, і апеляційний суд не обґрунтував, чому застосування більш м’яких заходів не забезпечить досягнення цієї мети.
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, застосувавши до ОСОБА_8 ст. 69 КК та призначивши покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, у виді 5 років позбавлення волі, а також звільнив її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 3 роки.
Справа №359/5164/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є законність повернення апеляційним судом апеляційних скарг, поданих як захисником, так і самим обвинуваченим на вирок суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд порушив право обвинуваченого на оскарження судового рішення, передбачене ст. 24 та п. 6 ч. 4 ст. 42 КПК України. Суд зазначив, що у виняткових випадках, коли обвинувачений самостійно усуває недоліки апеляційної скарги, поданої захисником, у зв’язку з припиненням договору про правову допомогу, смертю захисника або іншою неможливістю захисника виправити недоліки, суд має враховувати ці обставини. У даній справі обвинувачений чітко зазначив, що подає апеляційну скаргу у зв’язку з відмовою від послуг попереднього захисника, тому апеляційний суд мав оцінити його скаргу на предмет усунення недоліків, а не повертати її формально через пропуск строку. Взаємопов’язаність ухвал про повернення скарг захисника та обвинуваченого зумовила необхідність скасування обох рішень.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційних скарг обвинуваченому та його захиснику і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №990/312/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України про припинення громадянства України позивача.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент України діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, видаючи Указ на підставі подання ДМС та пропозицій СБУ, які ґрунтувалися на встановленому факті добровільного набуття позивачем громадянства Російської Федерації у повнолітньому віці. Суд зазначив, що СБУ має повноваження виявляти факти набуття громадянами України іноземного громадянства, а ДМС правомірно подала Президенту подання про втрату громадянства позивачем. Доводи позивача про набуття громадянства РФ у неповнолітньому віці та про порушення процедури припинення громадянства були відхилені судом як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами. Суд також врахував, що припинення громадянства України не зробить позивача особою без громадянства, і що законодавство України не виключає можливості поновлення громадянства після його втрати.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №939/856/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення аліментів на утримання дітей та пені за несвоєчасну сплату аліментів.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивачки, вказавши, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не мав підстав ставити під сумнів розрахунок заборгованості, наданий позивачем, оскільки відповідач не спростував його та не надав власних розрахунків. Суд також наголосив, що саме на платника аліментів покладається обов’язок доводити відсутність вини у виникненні заборгованості. Щодо стягнення аліментів, Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що аліменти мають стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а потім розмір аліментів може бути переглянутий за новим позовом.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені та залишив в силі рішення суду першої інстанції, а в іншій частині рішення апеляційного суду залишив без змін.
Справа №916/960/25 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з апеляційним переглядом ухвали про забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не було подано позов після подання заяви про забезпечення позову, що унеможливлює вирішення спору по суті та розподіл судових витрат за результатами такого розгляду. Суд зазначив, що в іншому випадку відповідач буде позбавлений можливості компенсувати свої витрати на правничу допомогу, що суперечить засадам господарського судочинства. Суд також врахував, що позивач не спростував висновки апеляційного суду про те, що позов не було подано, і не надав доказів на підтвердження надмірності стягнутої суми витрат на правничу допомогу. Суд відхилив посилання позивача на практику Верховного Суду, оскільки фактичні обставини у цій справі відрізняються від обставин у справах, на які посилався позивач.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/2024/24 від 23/07/2025
1. Предмет спору – стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 795 452,38 грн, які позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав за банківською гарантією.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було задоволено позовні вимоги, виходячи з того, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не порушення строків його виконання. Апеляційний суд встановив, що позивач виконав зобов’язання за договором, хоч і з порушенням строків, а тому відповідач не мав підстав для отримання коштів за гарантією. Суд також врахував, що договір між сторонами було розірвано, що унеможливило отримання замовником кінцевого результату за договором у вигляді виконання будівельних робіт, забезпеченого гарантією, а тому отримання відповідачем гарантійної виплати за несвоєчасне виконання проектних робіт є неправомірним. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги відповідача про необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 27 Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки не знайшов вагомих аргументів для такого відступу.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою позов задоволено.
Справа №585/717/22 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України (замах на крадіжку, вчинена повторно).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін. Для розуміння аргументації суду необхідно дочекатися повного тексту постанови. Зазвичай, Верховний Суд перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчих інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Він оцінює правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також повноту дослідження обставин справи. У випадку залишення рішень без змін, це може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку та не допустили істотних порушень кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №750/11077/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного стану).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення апеляційного суду. Суд застосував статтю 69 КК України, призначивши покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, особу звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, зокрема, з’являтися для реєстрації до органів пробації, повідомляти про зміну місця проживання та не виїжджати за кордон без погодження. Суд врахував обставини справи та особу обвинуваченої, вважаючи можливим її виправлення без реального відбування покарання. Касаційну скаргу прокурора було закрито.
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, застосувавши статтю 69 КК України та звільнивши особу від відбування покарання з випробуванням.
Справа №990/215/24 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій до позивача.
2. Суд першої інстанції залишив позов без розгляду, оскільки вважав, що адвокат позивача не мав повноважень на підписання позову через недійсність паспорта позивача, що, на думку суду, означало відсутність особи з такими даними. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з таким підходом, наголосивши, що чинне законодавство не зобов’язує адвоката перевіряти дійсність документів клієнта для підтвердження його особи. Суд підкреслив, що ордер, виданий відповідно до Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, є самостійним підтвердженням повноважень адвоката. Також, суд зазначив, що відмова у доступі до правосуддя через надмірний формалізм є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вирішення питання, чи має позивач право на оскарження Указу Президента, має вирішуватися під час розгляду справи по суті.
3. Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду.
Справа №420/3977/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови військової частини у видачі оновленої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням індексації.
2. Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією для підтримання купівельної спроможності населення, має систематичний характер, а її правова природа полягає у відшкодуванні знецінення грошового забезпечення через інфляцію. Враховуючи, що спеціальне законодавство не регулює питання віднесення індексації до видів грошового забезпечення для обчислення пенсії, суд застосував положення спеціальних законів щодо механізму індексації, її мети та правової природи. Суд підкреслив, що неврахування індексації призведе до застосування знеціненого грошового забезпечення при визначенні розміру пенсії. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, яка підтверджує право осіб на включення індексації до грошового забезпечення для розрахунку пенсії. Суд відхилив посилання відповідача на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших фактичних обставин.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/32067/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що податковий орган не мав достатніх підстав для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки позивач надав необхідні документи та пояснення на вимогу податкового органу. Суд зазначив, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних податковий орган не вказав конкретний перелік документів, які платник податків має надати для прийняття обґрунтованого рішення щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Суд також вказав, що податковий орган під час моніторингу податкових накладних має аналізувати первинні документи лише за зовнішніми критеріями і не має права здійснювати аналіз господарських операцій платника податків на предмет їх реальності, така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків. Суд також врахував, що позивач надав додаткові пояснення та документи, достатні для реєстрації податкових накладних, і податковий орган не обґрунтував підстави неврахування цих документів.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/20748/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Тернопільської митниці про визначення коду товару.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, зокрема, що первісна апеляційна скарга була подана вчасно, а повторне подання відбулося у розумний строк після усунення недоліків. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування добросовісної процесуальної поведінки скаржника та дотримання балансу між забезпеченням належної процесуальної поведінки та правом на апеляційне оскарження. Також було враховано, що недоліки первісної апеляційної скарги були усунуті у найкоротші терміни після її повернення. Суд вказав на надмірний формалізм апеляційного суду, що призвело до порушення права скаржника на судовий захист.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №917/704/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг», у зв’язку з його включенням до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, наголосивши, що Закон України № 1639-ІХ передбачає комплекс заходів для врегулювання заборгованості на ринку газу, і ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» правомірно включено до реєстру підприємств, на які поширюється дія цього закону. Суд вказав, що приватний виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості та зобов’язаний зупинити виконавчі дії, якщо боржник перебуває у відповідному реєстрі, а заборгованість підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1639-ІХ. Суд також зазначив, що виконавець не має повноважень оцінювати обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню, оскільки це є компетенцією інших органів. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно з цим законом, і положення закону поширюються не тільки на борги перед НАК «Нафтогаз України». Суд також врахував принцип юридичної визначеності, який вимагає поваги до спеціальних законів та обґрунтованих очікувань сторін щодо їх застосування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/3515/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору суборенди транспортних засобів, укладеного між ДП “Южний” та ФОП Прошиним С.С.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, погодившись з тим, що ФОП Прошин С.С. не набув права орендаря, оскільки договори оренди з фізичними особами не були нотаріально посвідчені, що є обов’язковою вимогою закону. Відповідно, він не мав права передавати майно в суборенду. Суд також врахував, що фактичної передачі транспортних засобів за договором суборенди не відбулося, оскільки не було складено акт приймання-передачі. Верховний Суд підкреслив, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) є недоцільною, оскільки майно фактично не передавалося. Суд також зазначив, що ДП “Южний” обґрунтовано вважає, що договір суборенди був укладений з метою створення фіктивної заборгованості для подальшого банкрутства підприємства, що порушує його права та інтереси.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Прошина С.С. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №357/16013/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в умовно-достроковому звільненні засудженого.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував важливі обставини, на які вказував захисник у клопотанні про поновлення строку. Зокрема, апеляційний суд не звернув увагу на те, що строк на оскарження для засудженого, який відбуває покарання, повинен обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, а не з дати його проголошення. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника про те, що засуджений отримав копію ухвали суду першої інстанції лише 24 грудня 2024 року, а захисник звернувся до суду з апеляційною скаргою 31 грудня 2024 року, тобто в межах семиденного строку з дня отримання копії рішення засудженим. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд обмежився формальним посиланням на дату направлення копії рішення до виправної колонії, не перевіривши фактичну дату отримання копії рішення засудженим.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №357/16013/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження підлягає скасуванню. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність повторного розгляду питання апеляційним судом. При цьому, конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, не зазначені в резолютивній частині постанови, але можна припустити, що були виявлені порушення норм процесуального права, які перешкодили реалізації права на апеляційне оскарження. Можливо, апеляційний суд не повною мірою врахував поважність причин пропуску строку або не надав належної оцінки доводам захисника. Також, суд міг взяти до уваги важливість справи для клієнта захисника.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №944/7490/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд врахував тяжкість злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, що підвищує суспільну небезпеку діяння. Суд зазначив, що місцевий суд не повною мірою врахував обставини справи та безпідставно врахував інвалідність як пом’якшуючу обставину, оскільки інвалідом є батько обвинуваченого, а не він сам. Також, апеляційний суд обґрунтовано врахував обтяжуючу обставину – вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що не було належним чином оцінено судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи про можливість застосування ст. 69-1 КК України, оскільки наявна обтяжуюча обставина унеможливлює її застосування.
3. Суд ухвалив залишити вирок Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №484/2986/22 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо покарання ОСОБА_7 за порушення правил дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання, виніс ухвалу замість вироку, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки фактично погіршив становище засудженого, призначивши більш суворе покарання у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Суд касаційної інстанції наголосив, що погіршення становища засудженого можливе лише у випадку винесення апеляційним судом власного вироку. Крім того, апеляційний суд не врахував вимоги ст. 420 КПК України, згідно з якою вирок ухвалюється у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Враховуючи, що апеляційний суд призначив покарання, яке є суворішим за покарання, призначене судом першої інстанції, він мав ухвалити вирок, а не ухвалу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №694/954/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано скасував попередній вирок місцевого суду через недостатнє врахування тяжкості злочину та наслідків, а також відсутність переконливих мотивів для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд правильно оцінив відсутність щирого каяття у засудженого, оскільки той заперечував процесуальний статус однієї з потерпілих, а також не надав доказів активного сприяння розкриттю злочину. Суд касаційної інстанції підкреслив, що думка потерпілих щодо міри покарання не є вирішальною, а має оцінюватися у сукупності з усіма обставинами справи, враховуючи тяжкість злочину та його наслідки. Суд касаційної інстанції також зазначив, що рішення цивільного суду про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу не має преюдиціального значення для кримінального провадження в частині визначення статусу потерпілого.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №944/7490/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Повний текст постанови буде проголошено пізніше, де будуть зазначені мотиви, якими керувався Верховний Суд, залишаючи без змін вирок апеляційного суду. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з доводів касаційної скарги. Суд міг погодитися з висновками апеляційного суду щодо доведеності вини особи, правильності кваліфікації її дій та справедливості призначеного покарання. Також, суд міг не знайти істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни оскаржуваного вироку. Для більш детального аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд залишив вирок Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №991/10162/24 від 18/07/2025
1. Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави, а саме квартири, придбаної відповідачем.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала рішення суду першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, зокрема договору дарування коштів, за які було придбано квартиру, та джерелу походження цих коштів. Суд апеляційної інстанції вказав на непереконливість версії відповідача щодо законності походження коштів, враховуючи пенсійний вік дарувальника (матері відповідача) та відсутність у неї достатніх доходів для здійснення такого дарування. Також суд поставив під сумнів реальність бізнес-ідеї з каршерингу, яка нібито була метою позики, за рахунок якої було здійснено дарування, вказавши на відсутність належних доказів ведення такого бізнесу та фіктивний характер угод позики. Суд зазначив, що мирова угода у цивільній справі не є належним доказом законності походження коштів, оскільки суд при її затвердженні не досліджує законність походження коштів. Враховуючи все це в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор довів необґрунтованість активу, а відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження законності джерел походження коштів.
3. Суд задовольнив позов та ухвалив стягнути квартиру в дохід держави, визнавши її необґрунтованим активом.
Справа №908/51/25 від 23/07/2025
1. Предметом спору є заява ПАТ “УКРГАЗБАНК” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки відповідача у статутних капіталах кількох товариств.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, не дослідивши наявні в матеріалах справи докази щодо вартості часток відповідача у статутних капіталах товариств, а також помилково вважав неможливим накладення арешту на частки, які належать іншим особам, але контролюються відповідачем як кінцевим бенефіціаром. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування висновків Верховного Суду щодо застосування доктрини “підняття корпоративної завіси” у процесуальних відносинах та можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу опосередковано. Суд касаційної інстанції також вказав, що апеляційний суд не врахував, що особи, чиї права зачіпаються вжитими заходами забезпечення позову, мають право на оскарження ухвали суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не з’ясував, чи є номінальна вартість часток у статутному капіталі товариств співмірною із заявленою позивачем ціною позову у цій справі, чи не перевищує ціну позову.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №644/6237/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора на вирок суду першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на ряд істотних порушень кримінального процесуального закону. Зокрема, апеляційний суд спочатку відкрив апеляційне провадження, визнавши скаргу прокурора такою, що відповідає вимогам закону, а потім, вже після призначення апеляційного розгляду, залишив її без руху та повернув, мотивуючи невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України. Крім того, суд не врахував положення ст. 116 КПК України щодо строку подання документів поштою та дав оцінку обґрунтованості доводів апеляційної скарги на стадії вирішення питання про відкриття провадження, що є компетенцією суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду. В результаті, суд касаційної інстанції визнав такі дії апеляційного суду як такі, що порушують право на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №585/717/22 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно.
2. Суд касаційної інстанції розглянув доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження у зв’язку з декриміналізацією діяння, посилаючись на зміни до ст. 51 КУпАП, внесені Законом № 3886-IX. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства, які декриміналізують діяння, мають зворотну силу, вартість викраденого майна (2854 грн), за яке засуджено ОСОБА_7, перевищувала встановлений на 2022 рік поріг для настання кримінальної відповідальності (2481 грн). Суд також врахував, що ОСОБА_7 повністю визнала свою вину у вчиненні злочину, а спрощений порядок розгляду справи був узгоджений сторонами. Таким чином, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про обґрунтованість засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №180/1433/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах повторності).
2. У резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів, якими керувався Верховний Суд, оскільки оголошено лише резолютивну частину рішення. Проте, з тексту можна зрозуміти, що прокурор оскаржував рішення апеляційного суду, і Верховний Суд частково задовольнив його касаційну скаргу. Це означає, що ВС виявив певні порушення або невідповідності в ухвалі апеляційного суду, які потребують повторного розгляду справи апеляційним судом. Можливо, були неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права, або ж апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, що призвело до скасування його ухвали. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №916/3700/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про зловживання монопольним становищем на ринку послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що для визначення конкуренції на ринку, відсутність бар’єрів для вступу на ринок повинна узгоджуватись із волевиявленням суб’єкта господарювання бути конкурентом. Також, апеляційний суд не врахував, що для кваліфікації дій як зловживання монопольним становищем достатньо самого факту вчинення дій, а не настання наслідків у вигляді обмеження конкуренції. Суд першої інстанції встановив, що Товариство не надало доказів наявності конкурентів, а АМКУ довів факт завищення тарифів. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні оцінювати докази всебічно та об’єктивно, враховуючи їх вірогідність та взаємозв’язок. В даному випадку, апеляційний суд порушив баланс прийняття доводів сторін, що стало підставою для скасування його постанови.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ.
Справа №918/857/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо питань управління будинком, внесків, обрання органів управління.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивачка не довела, яким чином оскаржувані рішення порушують її права та інтереси, а також не навела безумовних підстав для визнання рішень недійсними, таких як відсутність кворуму або прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного. Суд також врахував, що незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів не повинні бути підставою для скасування рішень, підтриманих більшістю співвласників, особливо якщо ці рішення не мають ознак дискримінації або порушення прав конкретного співвласника. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції, і відхилив доводи скаржниці щодо неповноважного складу суду апеляційної інстанції, оскільки повторний автоматизований розподіл справи був проведений у відповідності до процесуальних норм через відпустку попереднього складу суду. Суд також зазначив, що неповідомлення або неналежне повідомлення співвласника про проведення загальних зборів не завжди є підставою для визнання рішень таких зборів недійсними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1324/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього директора товариства збитків у розмірі 10 409 500 грн, завданих, на думку позивача, внаслідок привласнення відповідачем активів товариства після звільнення з посади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків. Зокрема, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт завдання збитків, їх розмір, протиправність поведінки відповідача та причинний зв’язок між його діями та збитками. Фінансова звітність, надана позивачем, не є достатнім доказом, оскільки не враховує амортизацію основних засобів, реальний стан незавершених капітальних інвестицій та фактичну втрату запасів. Також, сам по собі факт невиконання рішення загальних зборів про передачу майна не є доказом привласнення майна відповідачем. Суд зазначив, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, актів інвентаризації, аудиторських висновків чи висновків судово-економічної експертизи, які б підтверджували його доводи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №180/1433/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, з огляду на м’якість призначеного покарання та необґрунтоване звільнення від його відбування з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до перегляду вироку, не врахував попередні судимості обвинуваченого за аналогічні злочини, його спосіб життя, а також те, що повернення викраденого майна відбулося лише після викриття злочину поліцією, а не добровільно. Суд наголосив, що апеляційний суд не надав належного обґрунтування можливості виправлення засудженого без реального відбування покарання, що є важливим для досягнення мети покарання, включаючи запобігання вчиненню нових злочинів. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування ступеня суспільної небезпеки злочину та даних про особу обвинуваченого при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав переконливих аргументів щодо забезпечення мети загальної превенції злочинів проти власності у випадку звільнення обвинуваченого від покарання.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №990SСGС/19/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки суддя не вжила достатніх заходів для своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до закриття проваджень через закінчення строків притягнення до відповідальності. Суд зазначив, що суддя повинна була вжити всіх можливих заходів для розгляду справ у встановлені законом строки, враховуючи суспільну небезпеку правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП. Суд відхилив аргументи судді про надмірне навантаження, оскільки не було надано доказів правової чи фактичної складності справ, а також не було обґрунтовано, чому не було розглянуто справи за наявності доказів повідомлення учасників про судові засідання. Суд також підкреслив, що дисциплінарне стягнення було накладено в межах трирічного строку, встановленого законом, з урахуванням періодів, які не включаються до цього строку (час здійснення дисциплінарного провадження, відпустки та лікарняні).
3. Суд вирішив залишити скаргу судді без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя – без змін.
Справа №545/2504/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що сам факт воєнної агресії не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору, а роботодавець повинен довести неможливість надання роботи та виконання її працівником. Суд наголосив, що призупинення дії трудового договору є тимчасовим заходом, який застосовується лише у разі об’єктивної неможливості обох сторін виконувати свої обов’язки. Оскільки “Укрзалізниця” продовжувала здійснювати свою діяльність, а позивачу не було запропоновано іншу роботу, призупинення дії його трудового договору було визнано незаконним. Також, Верховний Суд застосував аналогію закону, вказавши, що у даному випадку слід застосовувати положення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки працівник був незаконно позбавлений можливості працювати.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги, визнав незаконним наказ про призупинення дії трудового договору та стягнув з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Справа №759/873/21 від 21/07/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_7 за обвинуваченням у незаконному придбанні, зберіганні та збуті наркотичних засобів і психотропних речовин (ст. 307 КК України).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали недопустимими докази сторони обвинувачення через істотні порушення кримінального процесуального закону. Зокрема, суди встановили, що особистий обшук ОСОБА_7 під час затримання був проведений з порушеннями, оскільки сторона обвинувачення не надала відеозапис цієї слідчої дії та не забезпечила явку понятих для підтвердження їхньої присутності та обставин проведення обшуку. Також, суди звернули увагу на розбіжності у описах вилучених речовин у різних процесуальних документах, що ставить під сумнів достовірність доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на недопустимих доказах, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого. Суд касаційної інстанції також зазначив, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, що є необхідною умовою для обвинувального вироку.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №278/6044/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за статтею 336 Кримінального кодексу України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. У своєму рішенні Верховний Суд, залишаючи вирок апеляційного суду без змін, виходив з того, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надані сторонами, і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень. Також, ВС врахував позицію сторони обвинувачення, яка наполягала на законності вироку апеляційного суду. Доводи касаційної скарги захисника були визнані необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо винуватості засудженого.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок Житомирського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №904/1740/23 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “Дніпропетровськгаз” на користь ТОВ “Оператор ГТС України” заборгованості за договором транспортування природного газу, а також пов’язаних з цим нарахувань (пені, інфляційних втрат, 3% річних) та витрат на правничу допомогу.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо зменшення суми пені, оскільки суди, враховуючи конкретні обставини справи, майновий стан сторін, відсутність доказів збитків у позивача та значну суму інших нарахувань (інфляційні втрати та 3% річних), правомірно зменшили розмір пені на 30%, керуючись принципами справедливості та розумності, а також положеннями статей 551 ЦК України та 233 ГК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки, якщо вона є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора. ВС підкреслив, що питання зменшення пені є дискреційним правом суду, яке реалізується з урахуванням усіх обставин справи. Щодо витрат на правничу допомогу, ВС погодився з апеляційним судом, який, оцінивши надані докази, визнав обґрунтованими лише частину витрат, пов’язаних з фактичною участю представника позивача в судових засіданнях, відхиливши витрати на аналіз законодавства, підготовку додаткових пояснень та інші послуги, які не були визнані необхідними для розгляду справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правомірно застосував критерії реальності, пропорційності та співмірності при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9141/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати за державним контрактом оборонного замовлення у зв’язку з порушенням строків поставки товару.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував попередню постанову у подібній справі №910/10379/24 від 28.05.2025, де було зазначено, що проценти за користування коштами є способом захисту майнового права кредитора, а оцінка подальшої долі цих коштів не має значення для вирішення спору. Суд підкреслив, що сторони добровільно погодили умови контракту, включаючи сплату процентів у разі прострочення поставки, і ці умови є обов’язковими для виконання. Для стягнення відсотків важливим є факт здійснення попередньої оплати, прострочення поставки та вартість простроченого товару. Дії відповідача в процесі господарської діяльності не впливають на обов’язок сплати відсотків.
3. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині однієї з підстав касаційного оскарження та залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2281/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених Київським національним лінгвістичним університетом (КНЛУ) у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву КНЛУ про розподіл судових витрат, керувався такими аргументами: витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та обґрунтовані; розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом; суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру; витрати, пов’язані з виконанням рішення суду (наприклад, відкриття виконавчого провадження), не відносяться до витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції; суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони є завищеними або не відповідають критеріям співмірності та розумності, але не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
3. Суд частково задовольнив заяву КНЛУ та постановив стягнути з ТОВ “Л.С.Ц.” на користь КНЛУ 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №906/152/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Північний Лідер” у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву про стягнення судових витрат, виходив з того, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, включаючи витрати на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. В даному випадку, ТОВ “Північний Лідер” надало докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір-доручення, акт наданих послуг, платіжну інструкцію та інші документи. Суд встановив, що послуги, надані адвокатом, пов’язані з розглядом справи, а сума витрат підтверджена належними доказами. Враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та принципи господарського судочинства, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ “Північний Лідер” щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд вирішив задовольнити заяву ТОВ “Північний Лідер” та стягнути з ТОВ “Коростенський завод Трансмаш” 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №352/2389/20 від 14/07/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону при оцінці доказів, зокрема, щодо допустимості схеми ДТП та фотознімків з місця події. Суд зазначив, що лише факт складання схеми ДТП до внесення відомостей до ЄРДР не робить її недопустимим доказом, а недоліки в оформленні схеми можуть впливати на її достовірність, але не на допустимість. Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був ретельно перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, надати на них вмотивовану відповідь та постановити законне й обґрунтоване рішення, чого зроблено не було. В результаті, справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення цих недоліків.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №381/27/18 від 22/07/2025
1. Предметом спору є право прокурора на подання апеляційної скарги на виправдувальний вирок суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор не входив до групи прокурорів під час досудового розслідування, не брав участі у судових засіданнях та не є прокурором вищого рівня. Верховний Суд наголосив, що згідно зі ст. 37 КПК, керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів для здійснення повноважень у конкретному кримінальному провадженні, і прокурор, включений до цієї групи, має право оскаржувати судові рішення. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, яка підтверджує, що право на подання апеляційної скарги прокурором, який входить до групи прокурорів, не обмежується його участю в судових засіданнях. Суд підкреслив, що апеляційний суд неправильно застосував ч. 4 ст. 36 КПК, оскільки ця норма не позбавляє прокурора права на подання апеляційної скарги, а лише надає таке право прокурорам вищого рівня незалежно від їх участі в судовому провадженні.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №161/11363/22 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 186 КК України (грабіж, поєднаний з проникненням у житло).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали вину засудженого, спираючись на покази свідків, зокрема неповнолітньої, яка впізнала засудженого, а також на результати обшуку, під час якого було вилучено викрадений смарт-годинник. Суд відхилив доводи захисту про те, що заступник начальника слідчого відділу не мав повноважень визначати слідчого, оскільки на момент прийняття рішення він мав такі повноваження. Також суд не погодився з доводами про необхідність проведення судово-психологічної експертизи неповнолітньої, вважаючи її покази логічними та узгодженими з іншими доказами. Суд зазначив, що стороною обвинувачення було надано достатньо доказів вини засудженого, а версії захисту були належним чином перевірені та відхилені.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1958/19 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження законності приватизації комунального майна шляхом викупу орендарем.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, підтримав позицію апеляційного суду щодо незаконності приватизації комунального майна шляхом викупу, оскільки орендар не здійснив невід’ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менше 25% його ринкової вартості, що є обов’язковою умовою для застосування процедури викупу згідно із Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Суд також врахував, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки орган місцевого самоврядування, який мав би захищати інтереси територіальної громади, сам порушив їх, прийнявши незаконне рішення про приватизацію. Суд касаційної інстанції зазначив, що позбавлення набувача майна, отриманого внаслідок незаконної приватизації, не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки зумовлені протиправною поведінкою самого набувача. Водночас, суд касаційної інстанції вказав, що вимога про визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію не є належним способом захисту, оскільки це рішення вже виконано, і для відновлення прав громади необхідно оскаржувати договір купівлі-продажу. Суд також зазначив, що повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, має розглядатися за правилами реституції.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши постанову апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію, але залишив без змін рішення апеляційного суду в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді.
Справа №910/7784/24 від 22/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію права власності та оперативного управління на будівлю, а також скасування наказу Міністерства юстиції України про відмову у задоволенні скарги.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки повний текст рішення суду першої інстанції не був підписаний суддею, що є обов’язковою вимогою процесуального законодавства. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України, рішення суду має бути підписане всім складом суду в день його складення. Відсутність підпису судді на рішенні є істотним порушенням процесуального права, що тягне за собою обов’язкове скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має можливості оцінювати інші доводи касаційної скарги та обставини, встановлені судами під час розгляду справи по суті, через виявлене порушення. Також, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, наголошуючи на необхідності надання вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №914/1607/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного господарського суду в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про стягнення збитків, пов’язаних із втратою цінного відправлення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що обставини, на які посилався заявник (встановлення осіб, винних у викраденні цінного відправлення в рамках кримінального провадження), не є нововиявленими, оскільки вина особи у вчиненні злочину має бути встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а не обвинувальним актом. Суд також зазначив, що заявник намагається переоцінити докази, які вже були досліджені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи. Верховний Суд підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою і що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Суд касаційної інстанції також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо принципу правової певності та обмежених підстав для перегляду остаточних судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами – без змін.
Справа №333/6053/25 від 22/07/2025
1. Предметом спору є клопотання прокурора про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено жодних аргументів суду. Суд лише зазначив, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому він обмежився складанням та оголошенням лише резолютивної частини. Рішення прийнято на підставі ч. 2 ст. 376 та ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України. Повний текст ухвали буде оголошено наступного дня.
3. Суд постановив залишити без задоволення клопотання прокурора про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Справа №286/5265/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за незаконне придбання та зберігання психотропної речовини в особливо великих розмірах без мети збуту (ч. 3 ст. 309 КК України).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази та обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого злочину. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, зокрема, щодо допустимості доказів, забезпечення права на захист та обґрунтованості призначеного покарання. ВС підкреслив, що доводи захисника про недопустимість доказів, отриманих під час огляду місця події, є необґрунтованими, оскільки огляд було проведено до затримання ОСОБА_7, за його добровільною згодою та з роз’ясненням прав. Також, ВС зазначив, що суди обґрунтовано не визнали обставинами, що пом’якшують покарання, щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин, оскільки не було надано належних доказів на їх підтвердження.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №209/553/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є зняття арешту з майна, яке позивач набув на електронних торгах, але на яке раніше було накладено арешти на підставі ухвал різних судів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про зняття арешту. Щодо частини вимог, провадження було закрито, оскільки арешт було накладено в рамках кримінального провадження, і питання про його зняття має вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Відносно іншої частини вимог, суд зазначив, що позивач придбав майно, вже обтяжене арештом, і не довів належним чином підстави для припинення цих обтяжень. Суд також врахував, що відповідачі оспорюють право власності позивача на спірне майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди надали мотивовану відповідь на всі істотні питання, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/691/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підкресливши, що забезпечення позову є важливим механізмом захисту прав позивача, особливо у майнових спорах. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував зв’язок між заявленим заходом забезпечення та предметом позову, а також імовірність ускладнення виконання рішення суду в разі відсутності такого забезпечення. Суд також послався на практику Верховного Суду, зокрема на постанову об’єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, де зазначено, що у справах про стягнення грошових коштів, можливість відповідача вільно розпоряджатися своїм майном є очевидною, і це може ускладнити виконання судового рішення. Також суд касаційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, де вказано, що ключовим є встановлення судом наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача; співмірності обраного виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову. Суд відхилив аргументи скаржника про блокування господарської діяльності, оскільки вони не були підтверджені доказами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990SСGС/7/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне надання копії судового рішення для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР).
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) скасувала рішення ВРП, вказавши на те, що ВРП не дала належної оцінки доводам судді щодо відсутності її вини у несвоєчасному внесенні ухвали до ЄДРСР, зокрема, через технічні обмеження та перерозподіл справи іншому судді. ВП ВС зазначила, що ВРП обмежилася лише встановленням факту несвоєчасного внесення копії ухвали до ЄДРСР, не з’ясувавши обставини, на які посилалася суддя, що позбавило рішення ВРП необхідної обґрунтованості. Суд наголосив, що для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності важливим є встановлення причин несвоєчасного надання копії судового рішення та вжиття суддею усіх залежних від нього заходів для своєчасного надіслання рішення до ЄДРСР. ВП ВС також підкреслила, що ВРП не обґрунтувала, чому факт невнесення суддею електронного примірника судового рішення має оцінюватися в комплексі з її поведінкою під час розгляду судової справи, оскільки це не передбачено законом.
3. Суд задовольнив скаргу судді та скасував рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №278/6044/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення покарання особі, засудженій за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, враховуючи, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд взяв до уваги ступінь тяжкості злочину, обставини його вчинення, дані про особу засудженого, а також пом’якшуючі обставини. Водночас, апеляційний суд надав належну оцінку підвищеній суспільній небезпечності злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, наголосивши на важливості захисту Вітчизни та неприпустимості ухилення від військової служби. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному випадку не відповідало б меті покарання та могло б заохотити інших осіб до ухилення від призову.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №916/5197/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за його ж апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за договором постачання газу з професійно-технічного училища.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що прокурор не довів, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав, інтересів чи обов’язків Херсонської обласної військової адміністрації, в інтересах якої він подавав апеляційну скаргу. Суд підкреслив, що для перегляду рішення за скаргою особи, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення суду безпосередньо впливає на її права та обов’язки. У даному випадку, військова адміністрація не була стороною договору постачання газу, і рішення суду не містило жодних висновків щодо її прав чи обов’язків. Аргументи прокурора про те, що училище фінансується з бюджету, не доводять прямого впливу на права військової адміністрації. Суд також послався на принцип res judicata, який вимагає поваги до остаточних судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №907/311/21 від 23/07/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому провадженні у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ТОВ “Кіч Девелопер” про заміну стягувача АТ “Комінвестбанк” на його правонаступника, оскільки встановив, що договори про відступлення права вимоги були укладені правомірно. Суд виходив з того, що на момент укладення договорів існувало незавершене виконавче провадження, а факт оплати за договором відступлення права вимоги підтверджено документально. Також, суд зазначив, що не повідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на перехід права вимоги від попереднього кредитора до нового. Суд підкреслив, що питання правомірності набуття права вимоги ТОВ “Кіч Девелопер” не є предметом дослідження під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, якщо договір не визнаний недійсним в установленому порядку. Суд також зазначив, що договори про відступлення права вимоги не є договорами факторингу, оскільки відсутні ознаки фінансової послуги.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/46256/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким АТ “МЕГАБАНК” було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки АТ “МЕГАБАНК” пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надало достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що згідно з КАС України, належним доказом отримання судового рішення є довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет платника податків в ЄСІТС, а посилання скаржника на загальні технічні збої в роботі системи без конкретних доказів, що вони вплинули на своєчасне отримання рішення, не є достатньою підставою для поновлення строку. Суд також підкреслив, що обов’язком платника є відстеження руху документів у власному електронному кабінеті та своєчасне реагування на отримані повідомлення. Суд касаційної інстанції не взяв до уваги посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, оскільки вважає, що у даному випадку не було порушено право на доступ до суду, оскільки скаржник не надав достатніх доказів, що підтверджують об’єктивні перешкоди для своєчасного оскарження рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що помилковий висновок апеляційного суду щодо початку відліку строку на апеляційне оскарження не впливає на правильність кінцевого рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “МЕГАБАНК” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/13820/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність звернення прокурора до суду в інтересах держави з вимогою зобов’язати сільську раду привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або у разі відсутності такого органу. Суд вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор, який виконує субсидіарну роль. Суд також зазначив, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має повноваження щодо контролю за утриманням захисних споруд, хоча і обмежені правом звернення до суду лише з вимогами про застосування заходів реагування. Суд підкреслив, що відсутність у ДСНС права звертатися до суду з позовом зобов’язального характеру не означає відсутність органу, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин Кодекс цивільного захисту України у редакції, чинній до 29.10.2022, хоча на час звернення прокурора до суду цей Кодекс діяв уже в новій редакції.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх без змін в іншій частині, підтвердивши повернення позовної заяви прокурору.
Справа №200/6180/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції спору щодо оскарження правочину, який, на думку податкового органу, укладений з порушенням інтересів держави.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що податковий орган, звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи свої публічно-владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин. Суд зазначив, що контролюючий орган не є стороною оспорюваного правочину і не має приватного інтересу у цій справі, а діє з метою забезпечення виконання конституційного обов’язку платників податків та захисту інтересів держави. Суд також підкреслив, що такі спори виникають не з норм цивільного чи господарського права, а з порушення податкових правил, що дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави. Суд вказав, що втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, створюючи перешкоди у здійсненні функцій органів Державної податкової служби України. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, щодо розмежування компетенції судів у таких спорах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №380/9838/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору було рішення політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які вважали рішення партії про відкликання депутата проміжним етапом, наголосивши, що таке рішення є остаточним і тягне за собою дострокове припинення повноважень депутата. Суд вказав, що з моменту ухвалення політичною партією рішення про відкликання депутата, його повноваження припиняються, і це є підставою для визнання обраним наступного кандидата. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили правомірність прийняття спірного рішення на відповідність критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, обмежуючись лише констатацією про передчасність позову. Суд підкреслив важливість судового контролю за дотриманням процедури відкликання депутата за народною ініціативою, хоча і не втручається в дискреційні повноваження партії щодо оцінки дій депутатів. Суд також врахував, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у попередній постанові у цій же справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №540/7156/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності виконавчого комітету Херсонської міської ради та вимоги зобов’язати його вчинити певні дії щодо капітального ремонту багатоквартирного будинку позивача.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, вважаючи, що спір стосується управління майном Херсонської міської ради і виникає з приватно-правових відносин, а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Натомість, Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що суди не розмежували окремі вимоги позивача та не надали оцінку повноваженням виконавчого комітету, визначеним спеціальними нормативними актами у сфері житлово-комунального господарства. Суд також врахував, що аналогічні спори за позовами позивача вже розглядалися в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд наголосив, що позивач має право визначати предмет спору та спосіб захисту своїх прав, а суди повинні оцінювати кожну позовну вимогу окремо, враховуючи її юрисдикцію.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №120/12488/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Чечельницької селищної ради та КНП «Чечельницька районна лікарня» щодо невжиття заходів для приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки вирішив, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) покладено завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, включаючи контроль за готовністю захисних споруд. Хоча ДСНС має право звертатися до суду лише з позовами про застосування заходів реагування, це не означає відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд також врахував, що прокурор не навів обставин, які б перешкоджали використанню укриттів за призначенням, і не обґрунтував неможливість застосування адміністративних заходів для вирішення питання. Суд підкреслив, що позовні вимоги прокурора були сформульовані надто загально, а ефективність судового захисту має бути підпорядкована критерію її виконуваності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/15811/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі міста Києва у виконанні рішення Господарського суду міста Києва шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони невірно застосували норми процесуального права. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач оскаржує не дії державного виконавця, а бездіяльність Управління Державної казначейської служби, яке не є органом державної виконавчої служби. Суди не з’ясували зміст і характер спору, а також не перевірили доводи позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги щодо повноважень Казначейства здійснювати безспірне списання коштів. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином характер спірних правовідносин і не з’ясували усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення, Верховний Суд вирішив, що справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №520/132/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання комунального підприємства привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту.
2. Верховний Суд підкреслив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу. Суд зазначив, що Держслужба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має право звертатися до суду лише з підстав, визначених законом, і чинне законодавство не наділяє ДСНС правом вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд також вказав, що відповідачем у цій справі є юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, що суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, апеляційний суд правильно залишив позов прокурора без розгляду, оскільки ДСНС не має повноважень на звернення до суду з такими вимогами, а відповідач не є належним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/12300/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу платнику податків, оскільки копію рішення суду першої інстанції було отримано платником в електронному вигляді пізніше дати ухвалення рішення, а апеляційну скаргу подано в межах 30-денного строку з моменту отримання копії рішення. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив належним чином доводи платника щодо дотримання строку на апеляційне оскарження та не надав оцінку цим доводам у своїй ухвалі. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що завданням адміністративного судочинства є справедливе та своєчасне вирішення спорів, а дії апеляційного суду призвели до порушення права платника на апеляційне оскарження. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/11954/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Національного наукового центру «Інститут метрології» привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління ДСНС у Харківській області, яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює уповноважений орган, або у разі відсутності такого органу. Суд підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і вимоги про приведення захисних споруд у готовність до таких не належать. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідачем у адміністративній справі може бути юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, лише у чітко визначених законом випадках, до яких дана справа не відноситься.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/7155/19 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Суд відмовив у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки податкова не довела, що не могла дізнатися про закриття кримінальних проваджень раніше, під час розгляду справи. Суд зазначив, що податковий орган не надав доказів, які б перешкоджали йому отримати відомості про закриття кримінальних проваджень на час розгляду справи. Також, суд вказав, що закриття кримінальних проваджень не є підставою для перегляду рішення, оскільки постановами про закриття кримінальних проваджень не встановлено завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів. Суд підкреслив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті врахування обставин, про існування яких не було відомо під час ухвалення рішення, а не усунення судових помилок. Доводи податкової про замовчування позивачем факту закриття кримінальних проваджень були визнані припущеннями, не підтвердженими доказами. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податковій не вдалося довести, що нею вживалися заходи для отримання відомостей про закриття кримінальних проваджень до розгляду справи по суті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкової служби без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/31938/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви про зобов’язання Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді з позовом зобов’язального характеру. Суд зазначив, що згідно з Кодексом цивільного захисту України та Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), саме на ДСНС покладено функції контролю за утриманням захисних споруд та застосування заходів примусового характеру до балансоутримувачів. Надання ДСНС права звертатися до суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи об’єктів свідчить про виключність такого способу захисту інтересів у випадку загрози життю та здоров’ю людей, але не позбавляє ДСНС можливості впливати на ситуацію іншими засобами. Суд підкреслив, що відсутність у ДСНС права звертатися до суду з позовом зобов’язального характеру не означає відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Водночас, Верховний Суд вказав на помилки судів попередніх інстанцій при цитуванні норм законодавства, але вирішив, що це не призвело до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх в іншій частині без змін, тобто позовну заяву прокурору повернуто правомірно.
Справа №600/632/21-а від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами фактичної перевірки.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що податковий орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виявлених порушень, зокрема, відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) не була належним чином оформлена та не містила всіх необхідних реквізитів, а саме – розписки матеріально відповідальної особи. Суд також зазначив, що податковий орган не вимагав проведення інвентаризації товарних залишків, що унеможливило встановлення достовірної інформації про їх кількість та вартість. Крім того, суд врахував покази свідка, який підтвердив факт непроведення працівниками податкового органу огляду й перепису залишків запасів (алкогольних напоїв) у магазині. Суд підкреслив, що податковий орган не довів обґрунтованість висновку про вартість виявлених товарних залишків, що є необхідною умовою для нарахування штрафних санкцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/8847/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення поліцейського, а також вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, неналежним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є грубим порушенням норм процесуального права, передбачених КАС України. Суд касаційної інстанції наголосив, що копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, копія апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, а також ухвала про призначення справи до апеляційного розгляду не були направлені позивачу. Це позбавило позивача можливості подати відзив на апеляційну скаргу та висловити свої аргументи. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд визнав, що апеляційний суд не забезпечив справедливий розгляд справи, що є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд постановив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №440/12935/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору у цій справі було оскарження наказів про призначення та звільнення позивача з посад у Державній службі з надзвичайних ситуацій, а також вимоги про поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений КАС України для спорів щодо проходження публічної служби. Суд зазначив, що перебіг строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не з моменту, коли особа почала вважати, що її права порушено. Суд врахував, що позивач знав про оскаржувані накази, оскільки сам подавав рапорт про переведення на іншу посаду, приймав та передавав справи за посадами, а також видавав накази як керівник на новій посаді. Суд підкреслив, що поновлення пропущеного строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки поважності причин пропуску, які мають бути об’єктивно непереборними та підтвердженими доказами. Суд вказав, що неналежне використання процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/9838/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є рішення політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що рішення політичної ради партії про відкликання депутата є остаточним, а суди попередніх інстанцій помилково вважали його проміжним етапом, не дослідивши обґрунтованість цього рішення та його відповідність критеріям законності. Верховний Суд підкреслив, що з моменту ухвалення рішення про відкликання депутата його повноваження припиняються достроково, і це рішення є підставою для визнання обраним наступного кандидата. Суд також зазначив, що суди повинні перевіряти дотримання процедури відкликання депутата, не втручаючись у дискреційні повноваження партії. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили всіх обставин справи та не надали оцінку змісту рішення про відкликання, їхні висновки були визнані передчасними. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у попередній постанові у цій же справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/9333/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу та стягнення відповідних сум.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки це є внутрішнім питанням організації роботи відповідача. Також, суд підкреслив, що військова частина не оскаржила ухвалу апеляційного суду про повернення першої апеляційної скарги, що свідчить про її незгоду з цим рішенням, але не є поважною причиною для поновлення строку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що всі учасники судового процесу рівні перед законом, і суб’єкти владних повноважень повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов’язки, включаючи своєчасну сплату судового збору. Суд також зазначив, що первинне подання апеляційної скарги у строк не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року – без змін.
Справа №240/16756/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження з Житомирської обласної прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, невірно застосував норми процесуального права. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що Житомирська обласна прокуратура просила переглянути рішення на підставі скасування судового рішення, яке було підставою для ухвалення рішення, що переглядається (пункт 3 частини 2 статті 361 КАС України), а апеляційний суд перевіряв обставини, які відповідають іншій підставі перегляду (пункт 1 частини 2 статті 361 КАС України). Верховний Суд наголосив, що для перегляду рішення на підставі пункту 3 важливим є саме факт скасування преюдиційного судового рішення, яке було покладено в основу рішення, що переглядається. Оскільки апеляційний суд цього не врахував, то допустив порушення норм процесуального права.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №460/971/20 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість, податку на доходи нерезидентів та застосування штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що використання відходів деревини (тріски, тирси, кори) для опалення у виробничому процесі є господарською діяльністю, а отже, відсутні підстави для нарахування ПДВ на вартість цих відходів. Суд також зазначив, що податковий орган невірно визначив базу оподаткування ПДВ, помноживши об’єм сировини на ціну готової продукції. Щодо податку на доходи нерезидентів, суд підкреслив, що виплати нерезидентам за послуги з транспортного експедирування та регулювання обладнання підпадають під виключення з об’єкта оподаткування, оскільки є компенсацією вартості послуг, наданих резиденту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на основі первинних документів, а апеляційний суд помилково скасував його рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ці господарські операції підпадають під дію виключення із загального визначення підпункту «й», де виключенням є доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.
Справа №280/4117/19 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Екопост» було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Екопост» правомірно включило до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, оскільки ці операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань та сприяли отриманню доходу. Суд зазначив, що сам факт наявності кримінальних проваджень щодо контрагентів не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, якщо не доведено обізнаність платника податків про протиправну діяльність контрагентів. Суд також врахував, що податкові органи не довели, що ТОВ «Екопост» діяло нерозумно, недобросовісно або без належної обачності при здійсненні господарських операцій. Суд підкреслив, що платник податків не несе відповідальності за дії своїх контрагентів, якщо він не був залучений до їх протиправної діяльності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/11541/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства та міської ради щодо неналежного утримання та неготовності до використання захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки дійшов висновку, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що Кодекс цивільного захисту України передбачає наявність спеціального уповноваженого органу – Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), на яку покладено функції контролю за станом готовності захисних споруд. Хоча ДСНС має право звертатися до суду лише з обмеженим переліком вимог (про зупинення діяльності підприємств, що створюють загрозу життю та здоров’ю людей), це не означає відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль у цій сфері. Суд також підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Крім того, суд вказав на надмірну загальність позовних вимог прокурора та відсутність обґрунтування неможливості застосування адміністративних заходів для вирішення питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/12903/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Глобинський переробний завод» зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що реальність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджена належними первинними документами, а висновки податкового органу ґрунтуються на інформації щодо контрагента без належного аналізу первинних документів. Важливим фактором стало те, що в іншій судовій справі вже було скасовано податкове повідомлення-рішення, яке стосувалося тих самих господарських операцій, і ці обставини, встановлені судом, мають преюдиційне значення. Суд також зазначив, що податковий орган не надав належних доказів, які б спростовували реальність господарських операцій позивача. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість обґрунтування судових рішень, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справа №380/12464/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Львівської міської ради щодо визначення виконавчого комітету уповноваженим органом з видачі містобудівних умов та обмежень, а також відмови у видачі містобудівних умов та обмежень позивачу.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що згідно з чинним законодавством, зокрема Законами України “Про регулювання містобудівної діяльності” та “Про архітектурну діяльність”, надання містобудівних умов та обмежень є виключною компетенцією виконавчого органу міської ради з питань архітектури, а не виконавчого комітету. Суд зазначив, що виконавчий комітет є колегіальним органом і не може підміняти собою спеціалізований орган з питань архітектури. Також суд підкреслив, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень повинна бути обґрунтованою та відповідати вимогам містобудівної документації, чого в даному випадку не було дотримано. Суд також врахував, що ухвала Львівської міської ради, якою виконавчий комітет було визначено уповноваженим органом, суперечить чинному законодавству, і для ефективного захисту прав позивача необхідно визнати її нечинною. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що міська рада має право розподіляти повноваження між своїми виконавчими органами, оскільки це не може суперечити спеціальним нормам законодавства у сфері містобудування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/16504/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, повертаючи апеляційну скаргу Головному управлінню Пенсійного фонду України. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач не усунув недоліки, пов’язані з несплатою судового збору, хоча вимога про сплату судового збору не була зазначена в ухвалі про залишення скарги без руху. Крім того, матеріали справи підтверджують, що судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено та відповідні докази були надані. Верховний Суд підкреслив, що підстави для повернення апеляційної скарги, передбачені КАС України, були відсутні, і рішення апеляційного суду є необґрунтованим.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №620/4162/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження звільнення поліцейського зі служби у зв’язку з не виходом на службу під час воєнного стану.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач, будучи поліцейським, зобов’язаний був діяти відповідно до Присяги та виконувати свої обов’язки, особливо в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що позивач не надав доказів вчинення ним дій, спрямованих на отримання вказівок від керівництва або повернення до виконання службових обов’язків. Суд врахував, що поліція має особливий статус і зобов’язана захищати інтереси держави, особливо під час воєнного стану. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на важливості вірності присязі та сумлінного виконання обов’язків поліцейськими. Суд підкреслив, що держава має право встановлювати особливі вимоги до поліцейських, які можуть відрізнятися від вимог трудового законодавства, і що невиконання цих вимог може призвести до звільнення. Суд не встановив порушень процедури звільнення позивача та вважав, що застосоване дисциплінарне стягнення є обґрунтованим.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №200/3488/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ». Суд зазначив, що контролюючий орган зобов’язаний зараховувати кошти платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від призначення платежу, визначеного платником. Затримка у зарахуванні коштів контролюючим органом не впливає на обов’язок платника своєчасно сплачувати податки. Суд також відхилив аргументи позивача щодо неврахування контролюючим органом попередніх судових рішень, якими було скасовано нарахування пені, оскільки суди встановили, що контролюючий орган врахував ці рішення при веденні обліку розрахунків з бюджетом. Крім того, суд не взяв до уваги доводи щодо неправильного обчислення строків сплати, оскільки вони не були заявлені як підстави позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/29706/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати комунальне підприємство привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття).
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор звернувся до суду в інтересах органу (ДСНС), який не має повноважень на звернення до суду з даним позовом, оскільки чинне законодавство не наділяє ДСНС правом вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили перелік випадків, коли ДСНС може бути позивачем, ці випадки мають бути чітко визначені законом, а такого закону немає. Суд також відхилив аргументи прокурора щодо бездіяльності ДСНС, оскільки введення мораторію на перевірки не означає, що прокурор може замінювати уповноважений орган. Суд підкреслив, що особливий період не скасовує конституційний принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли виключно в межах повноважень.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про залишення позову без розгляду.
Справа №380/14588/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги у зв’язку зі звільненням з військової служби.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи та не врахував усіх обставин. Зокрема, апеляційний суд не взяв до уваги, що десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений судом, ще не закінчився на момент винесення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Крім того, суд не врахував, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження була подана військовою частиною в межах встановленого строку. Верховний Суд наголосив, що необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/2968/20 від 24/07/2025
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України до Політичної партії «Справа» про анулювання реєстраційного свідоцтва.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу Політичної партії «Справа» на рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов Міністерства юстиції України про анулювання реєстраційного свідоцтва партії. Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва, оскільки партія не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років, що є порушенням Закону України «Про політичні партії в Україні». **** При цьому, Верховний Суд відступив від попередньої правової позиції щодо обчислення десятирічного строку, зазначивши, що цей строк слід розуміти як період, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом. Суд також зазначив, що сам факт висування політичною партією кандидата після десяти років “неучасті” у виборах потрібно оцінювати на відповідність вимогам законодавства та на дійсність намірів партії взяти участь у виборчому процесі.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх в іншій частині без змін, підтвердивши рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Справа».
Справа №300/8802/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь колишнього поліцейського.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні позивача. Водночас, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно розрахували середньоденне грошове забезпечення позивача, оскільки врахували додаткову винагороду, яка не підлягає врахуванню при обчисленні середнього заробітку відповідно до Порядку № 100. Суд також врахував зміни до статті 117 КЗпП України, внесені Законом № 2352-IX, які обмежують період виплати середнього заробітку шістьма місяцями, але не вимагають застосування принципу співмірності суми відшкодування до суми затриманих виплат. **** Суд відступив від попереднього висновку щодо застосування статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, зазначивши, що критерії співмірності, які раніше застосовувалися, більше не є актуальними через обмеження періоду виплати середнього заробітку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині суми стягнення, зменшивши її до 91 553,66 грн, виходячи з правильного розрахунку середнього заробітку без урахування додаткової винагороди.
Справа №520/12864/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених податковою службою.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки повний текст постанови апеляційного суду не був підписаний всіма суддями, які розглядали справу, а саме одним із суддів не підписано у зв’язку з її смертю. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вимога про підписання судового рішення всіма суддями є імперативною. Відсутність підпису одного із суддів, що входить до складу колегії суддів, є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції не оцінював суть спору щодо податкових повідомлень-рішень, оскільки наявне порушення процесуального права є достатньою підставою для скасування рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/12984/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили питання щодо права позивача на отримання так званої “індексації-різниці” за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2018 року, а також не перевірили правильність розрахунку суми індексації грошового забезпечення за попередній період. Суд зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці та порівняти ці показники для визначення права на “індексацію-різницю”. Крім того, суд вказав на необхідність визначення у судовому рішенні конкретних сум індексації, які підлягають нарахуванню та виплаті, а не просто зобов’язувати відповідача здійснити нарахування. Суд підкреслив, що суди повинні перевірити обґрунтованість нарахованих сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення розміру індексації та вимог, що стосуються періоду з 01 березня 2018 року по 23 червня 2018 року, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/32598/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позову про зобов’язання комунального підприємства привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен чітко визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та довести, що цей орган має право на звернення до суду з таким позовом. У даному випадку, прокурор не довів, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Харківській області, в інтересах якого було подано позов, має повноваження звертатися до суду з вимогою про зобов’язання привести захисну споруду в готовність. Суд також зазначив, що повноваження ДСНС на звернення до суду мають бути чітко визначені законом, і посилання на загальні положення про повноваження ДСНС є недостатнім. Суд підкреслив, що прокурор не може підміняти собою уповноважений орган, а повинен довести, що цей орган не може самостійно захистити інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/11507/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви податкового органу про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника підприємства-боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву податкового органу через пропуск тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Суд зазначив, що право на звернення до суду виникло у податкового органу через 240 днів після вручення податкової вимоги, і цей строк не продовжується на 1095 днів, як стверджував податковий орган, оскільки останній строк стосується лише безпосереднього стягнення податкового боргу, а не застосування тимчасових обмежень. Суд також підкреслив, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб’єкта владних повноважень і має обчислюватися з дня виникнення підстав для подання позову. Суд вказав, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/2195/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненадання відповіді на запит військовослужбовця про публічну інформацію.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, наголосивши, що апеляційний суд помилково відмовив військовослужбовцю у звільненні від сплати судового збору, невірно трактувавши суть спору як такого, що не пов’язаний з виконанням військового обов’язку. Верховний Суд підкреслив, що оскільки позивач є військовослужбовцем, який проходить службу за призовом під час мобілізації, а запитувана інформація стосується питань проходження ним військової служби, він має право на пільгу щодо сплати судового збору. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив зміст запиту на інформацію та не проаналізував спірні правовідносини, що призвело до необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги. Крім того, Верховний Суд вказав на помилкове твердження апеляційного суду про те, що запит був адвокатським, а не запитом на публічну інформацію від самого військовослужбовця.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №280/7629/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд надмірно формально підійшов до питання доказів надсилання апеляційної скарги позивачу. Суд касаційної інстанції врахував, що позивач проживає на тимчасово окупованій території, де відсутнє поштове сполучення, що об’єктивно унеможливлює виконання вимог КАС України щодо надання доказів надсилання копії апеляційної скарги рекомендованим листом. ВС наголосив, що метою надсилання копій скарги є інформування сторони про апеляційне оскарження, і в даній ситуації суд має ширші повноваження для повідомлення учасників процесу, ніж сторона відповідача. Також, ВС підкреслив, що застосування процесуальних норм має бути розумним і не призводити до обмеження права на доступ до суду, а надмірний формалізм є неприпустимим. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо забезпечення ефективного доступу до правосуддя та уникнення надмірного формалізму.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/16929/20 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що підприємство мало сплачувати орендну плату за землю на основі нормативної грошової оцінки, яка була чинною на момент подання податкової декларації, оскільки підприємство отримало витяг з Державного земельного кадастру про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Суд також зазначив, що факт внесення відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць до кадастру пізніше не скасовує обов’язку платника сплатити податок на основі наявної нормативної грошової оцінки. Суд врахував, що підставою для зміни меж села було рішення районної ради, і підприємство не оскаржувало це рішення. Суд підкреслив, що наявність витягу з кадастру про нормативну грошову оцінку зобов’язує платника декларувати і сплачувати орендну плату відповідно до цієї оцінки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/17805/20 від 24/07/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку зі смертю пенсіонера, який за життя виграв суд у пенсійного фонду щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе лише у відкритому виконавчому провадженні, а у даному випадку виконавче провадження має бути закінчене у зв’язку зі смертю стягувача. Суд вказав, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, здійснюється в позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України членам сім’ї або спадкоємцям. Якщо є судове рішення про нарахування пенсії, яке не було виконано за життя пенсіонера, то сума заборгованості входить до складу спадщини. Суд підкреслив, що питання про виплату недоотриманих сум пенсії має вирішуватися в позасудовому порядку, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні. Суд також зазначив, що необхідно дотримуватися критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, змінивши при цьому мотивувальну частину рішення.
Справа №990/274/25 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову у допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач не надав усіх необхідних документів, а саме автобіографії та додатку до диплома про вищу юридичну освіту, що є обов’язковими згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” та Законом України “Про запобігання корупції”. Суд зазначив, що подання додатку до диплома є чіткою вимогою закону, а відсутність автобіографії унеможливлює проведення спеціальної перевірки кандидата, передбаченої антикорупційним законодавством. Суд підкреслив, що неістотними недоліками вважаються лише ті, які не перешкоджають розумінню змісту поданих документів, а відсутність автобіографії та додатку до диплому є суттєвими порушеннями вимог до подання документів. Суд також відхилив аргументи позивача про непропорційність рішення ВККС, оскільки вимоги щодо подання цих документів встановлені законом. Таким чином, суд дійшов висновку, що ВККС правомірно відмовила позивачу в допуску до добору на посаду судді.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №560/11685/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що хоча позивачка і має право на доплату до пенсії у розмірі 2000 грн згідно з постановою КМУ №713, суди попередніх інстанцій помилково визначили період, з якого слід здійснювати виплату. Суд наголосив, що право на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і захист цього права обмежується строком звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася до суду 6 вересня 2024 року, її права можуть бути захищені лише з 6 березня 2024 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України. Суд також врахував, що пенсія є щомісячним платежем, і особа має можливість знати про порушення своїх прав, тому тривала пасивність не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Суд зазначив, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання рішення суду з метою відновлення порушеного права, не є підставою для припинення виплати доплати, але це не скасовує вимоги щодо дотримання строків звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу частково, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог за період з 1 березня 2022 року по 5 березня 2024 року, залишивши позовні вимоги в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №990/241/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо обмеження виплати винагороди члену ВРП у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки винагорода судді та винагорода члена ВРП мають різну правову природу: перша є гарантією незалежності суду, а друга пов’язана з повноваженнями ВРП із забезпечення функціонування судової влади; обмеження виплати винагороди членам ВРП у спірний період було здійснено на підставі чинного на той час закону, який ВРП зобов’язана була виконувати; ВРП не виплачує суддівську винагороду, тому не може спиратися на статтю 130 Конституції України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у частині визначення розміру винагороди члену ВРП; посилання позивача на практику Верховного Суду щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди є нерелевантним, оскільки стосується інших правовідносин; Суд також зазначив, що строк звернення позивача до суду не обмежений, оскільки спір виник у зв’язку з виплатою винагороди за період до 19.07.2022, і до цих правовідносин застосовуються положення статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до цієї дати, яка не обмежує строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд зазначив, що він застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №990/234/23, яка вирішувала подібний спір.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Справа №440/3291/24 від 23/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області Товариством з обмеженою відповідальністю «Промо Стар Україна».
2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. У тексті є лише вступна та резолютивна частини постанови. Щоб надати інформацію про аргументи суду, потрібен повний текст судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
