Справа №910/6141/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано реєстраційну дію щодо змін у відомостях про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було задоволено позов, виходячи з того, що Міністерство юстиції України (Мін’юст) при розгляді скарги на реєстраційні дії порушило вимоги Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”. Апеляційний суд встановив, що Мін’юст розглянув скаргу особи, чиї права не були порушені оскаржуваною реєстраційною дією, що є підставою для залишення скарги без розгляду відповідно до закону. Суд також врахував рішення Господарського суду Вінницької області, яким було визначено розмір частки позивача у статутному капіталі товариства, що підтверджувало порушення його прав внаслідок оскаржуваних реєстраційних дій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у даній справі не вирішувався спір про право, а лише оцінювалась правомірність дій Мін’юсту при розгляді скарги.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/10906/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є виселення політичної партії “Європейська Солідарність” з нежитлових приміщень, які вона орендувала у товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Київ”.
2. Суд задовольнив позов про виселення, оскільки договір оренди був розірваний в односторонньому порядку через систематичну несплату орендної плати відповідачем, і, відповідно, відповідач втратив правові підстави для користування приміщенням. Суд зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували його право на перебування у приміщенні після розірвання договору. Також суд відхилив аргументи відповідача про те, що в повідомленні про розірвання договору не було згадано про повернення ключів, оскільки порядок повернення приміщення був врегульований умовами договору. Суд касаційної інстанції також врахував, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, дослідили докази та надали їм належну оцінку.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу політичної партії “Європейська Солідарність” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про виселення – без змін.
Справа №129/607/24 від 16/07/2025
1. Предметом спору є відмова Вінницького апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника на вирок суду першої інстанції, яким було затверджено угоду про визнання винуватості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений лише з чітко визначених підстав, а саме: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди. Оскільки захисник в апеляційній скарзі не навів обґрунтування незаконності вироку з цих підстав, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, оскільки захисник оскаржив вирок з підстав, які не передбачені законом для оскарження вироків, ухвалених на підставі угоди.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Вінницького апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №9901/121/21 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «М-БУД ГРУП» указу Президента України в частині, яким до компанії були застосовані санкції.
2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходила з того, що Президент України діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема Законом України «Про санкції». Суд врахував, що рішення про застосування санкцій було прийнято на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), яка, в свою чергу, діяла на підставі інформації, наданої Службою безпеки України (СБУ). Суд також зазначив, що санкції були застосовані з метою захисту національної безпеки України, її суверенітету і територіальної цілісності, а також з метою запобігання терористичній діяльності. Суд підкреслив, що в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, застосування санкцій є необхідним заходом для забезпечення національних інтересів. Додатково, суд взяв до уваги, що ТОВ «М-БУД ГРУП» не надало достатніх доказів того, що застосування санкцій є необґрунтованим або непропорційним.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу ТОВ «М-БУД ГРУП» без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №456/5757/21 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію, а також визнання права власності на частину квартири в порядку приватизації та спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що її право на приватизацію було порушено. Суд зазначив, що для визнання приватизації незаконною необхідно було довести, що позивачка та її покійний чоловік мали невикористані житлові чеки на момент приватизації спірної квартири, чого позивачка не зробила. Крім того, суд врахував, що покійний чоловік позивачки за життя не оспорював приватизацію квартири онукою, а навпаки, його дії свідчили про згоду на таку приватизацію. Апеляційний суд також відхилив довідку про невикористані житлові чеки, подану на стадії апеляційного розгляду, оскільки її не було подано до суду першої інстанції без належних обґрунтувань. Суд наголосив на принципі змагальності, згідно з яким кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №741/1428/23 від 18/07/2025
1. Предметом спору є зміна черговості права на спадкування за законом, а саме перехід з другої черги (сестра спадкодавця) до першої черги (поряд з онукою спадкодавця за правом представлення).
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивачка не довела факту надання матеріальної допомоги спадкодавцю, яка була б для нього основним засобом існування, оскільки було встановлено, що спадкодавець мав власні кошти на рахунках у банках, з яких здійснювалися оплати комунальних послуг, придбання ліків та продуктів харчування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення позову про зміну черговості спадкування необхідна сукупність обставин, включаючи опікування, матеріальне забезпечення, іншу допомогу, тривалість надання допомоги та безпорадний стан спадкодавця. Верховний Суд зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання. Суд також врахував, що позивачка звернулася з іншим позовом про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, що свідчить про окремий спір щодо цих витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №912/1961/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з систематичною несплатою орендної плати орендарем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди, оскільки позивач не заявив вимогу про повернення земельної ділянки, що робить обраний спосіб захисту неефективним. Суд зазначив, що застосування будь-якого способу захисту має бути об’єктивно виправданим та обґрунтованим, а обраний спосіб захисту повинен реально відновлювати порушене право. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що ефективним захистом у таких випадках є повернення земельної ділянки у стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду. Суд підкреслив, що розірвання договору оренди без вимоги про повернення землі не є достатнім для захисту права комунальної власності, оскільки не зобов’язує орендаря повернути ділянку. Суд також відхилив аргументи скаржників про те, що наявність нерухомого майна у власності відповідача на ділянці перешкоджає її поверненню, оскільки розірвання договору оренди не позбавляє колишнього орендаря права на оформлення користування ділянкою під своїм майном.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №521/2219/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки її було звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв’язку з неможливістю забезпечення роботою через знищення майна внаслідок бойових дій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які поновили позивачку на роботі, оскільки роботодавець не надав належних доказів ознайомлення працівниці з наказом про звільнення та не запропонував усі наявні вакантні посади. Водночас, суд касаційної інстанції підтримав відмову у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки на момент звільнення дія трудового договору була призупинена на підставі наказу, який позивачка не оскаржувала, а отже, відсутня вина роботодавця у неможливості нарахування та виплати заробітної плати. Суд зазначив, що у такому випадку працівниця не позбавлена можливості отримати компенсацію за рахунок держави-агресора відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де за аналогічних обставин було відмовлено у стягненні середнього заробітку з роботодавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2762/20 від 17/07/2025
1. Спір у справі стосується визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ “Арта-Ко” та витребування цього майна у спільну сумісну власність подружжя у справі про банкрутство фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що майно, передане до статутного капіталу ТОВ “Арта-Ко”, є спільною сумісною власністю подружжя, і відчужено без згоди одного з подружжя, що є порушенням законодавства. Суд також підтримав позицію, що ТОВ “Арта-Ко” не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки знало або повинно було знати про відсутність згоди другого з подружжя на відчуження майна. Суд зазначив, що ефективним способом захисту порушеного права є витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також врахував, що передача майна до статутного капіталу ТОВ “Арта-Ко” має ознаки фраудаторності, оскільки здійснена з метою уникнення включення майна до ліквідаційної маси банкрута. Водночас, суд касаційної інстанції вказав, що вимога про визнання права власності в даному випадку є неефективним способом захисту, оскільки достатньо витребування майна з чужого незаконного володіння.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині визнання спільної сумісної власності подружжя на майно та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в решті постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №914/653/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним статуту та скасування реєстраційних дій/записів Приватного підприємства “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб”.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили, які конкретно права позивача були порушені оскаржуваними рішеннями загальних зборів, не співставили порушене право позивача з інтересами інших учасників, які одностайно голосували за ці рішення. Також, суди не врахували, що Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства, встановлює більш сприятливий підхід щодо повноважень загальних зборів на створення виконавчого органу, його компетенції та складу, і саме його норми мали бути застосовані. Крім того, суди не спростували доводи відповідачів про те, що позивач не заявив клопотання про відкладення зборів, що, згідно зі статутом, свідчить про його належне повідомлення та підготовку до зборів. Суд також вказав, що суди не дослідили, чи відновляться корпоративні права позивача при наявності не оскарженого рішення про реорганізацію виконавчого органу. Враховуючи всі ці недоліки, Верховний Суд вирішив, що суди попередніх інстанцій не дослідили усіх обставин справи та не надали належної оцінки доказам, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №643/13548/16-ц від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій співробітників газорозподільної компанії, акту про порушення, рішення комісії про донарахування об’єму газу, стягнення вартості газопостачання та зобов’язання повернути лічильник газу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання дій співробітників газорозподільної компанії протиправними, оскільки такі вимоги не можуть бути використані для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу. Суд також підтвердив закриття провадження в частині вимог про визнання недійсним акта про порушення та скасування акта-розрахунку, оскільки існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Водночас, ВС скасував рішення апеляційного суду в частині вимог про скасування рішення комісії про донарахування об’єму газу, стягнення вартості газопостачання та зобов’язання повернути лічильник газу, оскільки апеляційний суд не переглянув оскаржене рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення в частині вимог про визнання дій співробітників газорозподільної компанії протиправними та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині інших вимог.
Справа №908/1325/22 від 17/07/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позов про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов’язання за договором. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з умовами договору та усталеною практикою, користувач послуг зобов’язаний оплачувати як плановий, так і фактичний обсяг спожитої електроенергії, і несвоєчасна оплата будь-якого з них є порушенням грошового зобов’язання, що тягне за собою нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Суд відхилив аргументи відповідача про неврахування актів коригування, оскільки ці докази не були подані вчасно до суду першої інстанції, і відповідач не довів неможливості їх подання з об’єктивних причин. Також, ВС вказав, що відповідальність за порушення грошового зобов’язання настає як у випадку несвоєчасної оплати планового обсягу, так і фактичного, що узгоджується з попередніми висновками Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №712/1678/18 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши ухвалу апеляційного суду в частині розподілу процесуальних витрат, пов’язаних з проведенням експертиз, поклавши їх на державу, але в іншій частині залишив ухвалу апеляційного суду без змін, тобто погодився із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України. Суд не навів детальних аргументів у резолютивній частині, обмежившись вказівкою на те, що повний текст постанови буде проголошено пізніше. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, але змінив рішення в частині оплати судових витрат.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, змінивши ухвалу апеляційного суду в частині розподілу процесуальних витрат, поклавши їх на державу, а в решті ухвалу апеляційного суду залишив без змін.
Справа №922/1632/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є скарга акціонерного товариства на дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково застосував норми матеріального права, вважаючи, що передача корпоративних прав боржника в управління АРМА унеможливлює примусове виконання рішення приватним виконавцем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що управління активами АРМА не є тотожним праву власності, а отже, не змінює статусу боржника як юридичної особи, частка держави в статутному капіталі якої не перевищує 25%. Суд також послався на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного господарського суду, яка відступила від попередніх висновків щодо тотожності управління активами та права власності. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд невірно застосував норми Закону України “Про виконавче провадження”, які не містять обмежень щодо примусового виконання рішень у разі тимчасового управління активами без зміни форми власності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою в задоволенні скарги відмовлено.
**** Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №442/6545/22 від 16/07/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації 1/2 частки зі спільного майна.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, вказавши на помилки апеляційного суду. Апеляційний суд не врахував, що вартість майна, яке підлягає поділу, має визначатися на час розгляду справи, а не на момент придбання, і безпідставно взяв до уваги звіт про оцінку автомобіля на більш ранню дату. Також, апеляційний суд не врахував, що саме відповідач, який продав спільне майно без згоди позивачки, повинен довести, що кошти від продажу були використані в інтересах сім’ї. Суд погодився з тим, що вартість меблів не може бути врахована, оскільки позивачка не заявляла вимог щодо їх поділу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення компенсації за спірне майно (автомобілі та мисливську зброю) та направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №752/19052/14-к від 16/07/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу прокурору, вважаючи, що строк на апеляційне оскарження було пропущено, оскільки ухвалу суду першої інстанції було оголошено 8 січня 2025 року, а апеляційну скаргу прокурор подав лише 20 січня 2025 року, не заявивши при цьому клопотання про поновлення строку. Верховний Суд не погодився з таким висновком, оскільки прокурор надав докази (фіскальний чек), що апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв’язку 14 січня 2025 року, тобто в межах встановленого законом строку. Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/8667/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податковим органом рішення судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, які складаються з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання грошових вимог податкового органу, оскільки на час розгляду заяви у боржника відсутній податковий борг. Суд зазначив, що подання декларації з податку на прибуток за півріччя, яка враховує збитки другого кварталу, є самостійною податковою декларацією, яка не потребує уточнюючого розрахунку. Суд також підкреслив, що подання такої декларації не є задоволенням вимог кредитора в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, а є лише визначенням платником податків суми податкового зобов’язання. Суд відмітив, що остаточний розрахунок податкового боргу має враховувати лише ті зобов’язання, які дійсно виникли у боржника та не були ним погашені на момент відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд також зазначив, що не має повноважень досліджувати докази та з’ясовувати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2389/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним рішення Київради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання повернути ділянку.
2. Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у поверненні земельної ділянки та ухвалила нове рішення про задоволення позову в цій частині, зобов’язавши ТОВ “НВП “Рестін” повернути ділянку територіальній громаді міста Києва. Суд погодився з доводами прокурора щодо порушення інтересів держави у зв’язку з неналежним використанням земельної ділянки, що перебуває в оренді. Водночас, Велика Палата ВС не задовольнила вимоги про визнання незаконним рішення Київради та недійсним договору оренди, але змінила мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в цій частині. Суд виходив з того, що повернення ділянки є достатнім способом захисту інтересів держави в даному випадку. Також, суд вирішив стягнути з відповідачів на користь прокуратури судові витрати.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора та зобов’язав ТОВ “НВП “Рестін” повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва.
Справа №317/1921/22 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки лісогосподарського призначення та її повернення державі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права держави, а саме негаторний позов, в той час, як у даному випадку слід було подавати віндикаційний позов, оскільки держава не володіє спірною земельною ділянкою, а право власності на неї зареєстровано за відповідачем. Суд зазначив, що можливість набуття права приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення передбачена законодавством, і суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування віндикаційного позову у подібних спорах. Суд також наголосив, що для ефективного відновлення права держави необхідно витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння. Аргументи позивача про неможливість набуття права приватної власності на землі лісогосподарського призначення суперечать нормам Лісового та Земельного кодексів України.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову прокурора.
Справа №922/3697/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з ТОВ “Завод нафтогазового обладнання” на користь АТ “Укргазвидобування” через порушення умов договору поставки.
2. Суд, частково задовольняючи позов, погодився з розрахунком пені та штрафу, але зменшив їх розмір на 90%, враховуючи обставини, що вплинули на невиконання зобов’язань відповідачем. Суд взяв до уваги дії відповідача, спрямовані на виконання договору, зокрема пропозиції щодо внесення змін, а також обставини, що склалися поза його волею, такі як повномасштабне вторгнення, обстріли Харкова та пошкодження виробничих приміщень. Суд також врахував, що позивач не надав доказів понесених збитків, а відповідач виплатив забезпечення виконання зобов’язань. Суд вирішив, що повний розмір штрафних санкцій є надмірним та має ознаки каральної санкції, тому зменшив їх, керуючись принципами розумності та справедливості.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Укргазвидобування” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/36/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед боржником.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема статтю 269 ГПК України, оскільки прийняв до розгляду докази, які не були подані до суду першої інстанції, без належного обґрунтування причин, що об’єктивно перешкоджали їх поданню раніше. Апеляційний суд не дослідив, чи були поважні причини, з яких АТ “Дашуківські бентоніти” не надало докази про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних вимог до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив, що принцип процесуальної економії не може виправдовувати недотримання імперативних норм процесуального права. Також, суд касаційної інстанції вказав, що оцінка доводів щодо порушення норм матеріального права є передчасною, оскільки спочатку необхідно з’ясувати обставини щодо можливості подання доказів до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №694/954/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Суд лише зазначив, що касаційні скарги захисника та представника потерпілих залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Це означає, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування чи зміни рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №917/504/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки, а також зобов’язання повернути цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання ФОП Йовенка повернути земельну ділянку, оскільки аналогічне зобов’язання вже було встановлено рішенням у іншій справі, яке набрало законної сили, і повторне задоволення цієї вимоги не є ефективним способом захисту. Суд погодився з апеляційним судом, що повторний позов з тотожними вимогами не відповідає критерію ефективності захисту, оскільки не створює додаткової примусовості до виконання первісного рішення. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про необхідність застосування статей 387, 388 ЦК України, оскільки вони не стосуються суті спору в даній справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ефективним способом захисту в даному випадку є скасування державної реєстрації права оренди, оскільки це безпосередньо впливає на правовий статус земельної ділянки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №686/4313/20 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Проте, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а також відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування судових рішень. Суд міг взяти до уваги доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого, але визнав їх необґрунтованими, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та надані докази. Також, суд міг врахувати практику застосування статті 162 КК України та відповідні роз’яснення Пленуму Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №9901/420/21 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що Президент діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема, в питаннях національної безпеки і оборони. Суд врахував, що оскаржуваний Указ був виданий на підставі рішення РНБО, яке, в свою чергу, ґрунтувалося на інформації, отриманій від Служби безпеки України. Суд також зазначив, що втручання в дискреційні повноваження Президента можливе лише у випадку очевидної протиправності, чого в даній справі не встановлено. Судді взяли до уваги важливість забезпечення національної безпеки в умовах гібридної війни та необхідність оперативного реагування на загрози.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №913/372/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 4 513 082,72 грн, завданих невиконанням договору поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що збитки, понесені покупцем у зв’язку із заміщенням недопоставленого товару, є обґрунтованими та підлягають компенсації, оскільки вони прямо випливають із узгодженого сторонами механізму договірної відповідальності. Суд зазначив, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту понесення позивачем витрат та відповідності заміщення умовам договору, зокрема критеріям аналогічності товару. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт припинення договірних відносин не впливає на можливість реалізації погодженого механізму відповідальності за порушення зобов’язань, яке мало місце під час дії договору. Суд врахував, що умовами договору передбачено право покупця на односторонню відмову від договору та на стягнення неустойки і збитків у разі порушення зобов’язань постачальником. Також, суд касаційної інстанції взяв до уваги висновки Верховного Суду у подібних справах, зокрема у справі № 913/333/24, які підтверджують правомірність стягнення збитків у таких випадках.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №920/632/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог АТ “Укртатнафта” до ТОВ “Дектум-С” у справі про банкрутство останнього на суму 280 601 964,62 грн, що виникла на підставі договору комісії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили вимоги АТ “Укртатнафта”, враховуючи, що, хоча оригінал договору комісії був відсутній, наявність господарських відносин між сторонами підтверджувалася іншими доказами, зокрема актами приймання-передачі, специфікаціями, звітами комісіонера та частковою оплатою боржником суми боргу. Суд також взяв до уваги обґрунтування АТ “Укртатнафта” щодо втрати оригіналів документів через воєнні дії та відсутність заперечень з боку ТОВ “Дектум-С” щодо факту укладення договору комісії. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доказування покладається на обидві сторони, і в даному випадку АТ “Укртатнафта” надало достатньо доказів для підтвердження своїх вимог, які були більш вірогідними, ніж заперечення боржника. Суд також зазначив, що залишення без розгляду клопотання про витребування доказів було обґрунтованим, оскільки кредитор вже повідомив про відсутність оригіналів документів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Літон Оіл” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/343/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілим.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано врахував тяжкість злочину, наслідки ДТП (тяжкі тілесні ушкодження малолітній дитині), а також дані про особу винного та пом’якшуючі обставини. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства, враховуючи грубе порушення ПДР в житловій зоні та тяжкі наслідки. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, і врахував усі обставини, які мають правове значення при виборі покарання та способу його відбування. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість, оскільки воно відповідає характеру вчиненого злочину та його наслідкам.
3. Суд ухвалив залишити вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №449/1010/22 від 16/07/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що об’єднання первісного та зустрічного позовів в одне провадження є недоцільним, оскільки позови містять різний зміст вимог та обставин, які підлягають доказуванню. Задоволення первісного позову не виключає задоволення зустрічного, а їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи. Суд зазначив, що взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів має сприяти оперативному та правильному вирішенню спору, а в даному випадку об’єднання позовів не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували зміну підстав позовних вимог у первісному позові, оскільки такі доводи підлягають перевірці разом із рішенням суду по суті спору, а не під час вирішення питання про прийняття зустрічного позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №175/1726/23 від 10/07/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме транспортних засобів, набутих під час шлюбу.
2. Суд виходив з того, що майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо не доведено інше, і підлягає поділу в рівних частинах. Суд врахував висновок судової експертизи щодо вартості майна, а також інтереси обох сторін. Доводи відповідачки про те, що майно було придбане нею як ФОП і використовувалося в підприємницькій діяльності, не були підтверджені належними доказами. Суд також відхилив доводи про порушення при проведенні експертизи та відмову в проведенні повторної експертизи, оскільки не було надано достатніх підстав для сумнівів у правильності первинного висновку. Суд зазначив, що незгода з варіантом поділу майна, запропонованим судом, не є підставою для скасування рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №907/295/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації (будівлі) та застосування наслідків недійсності правочину.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач (ТОВ “Газета “Вісті Ужгородщини”) не довів порушення своїх прав оспорюваним договором. Суд зазначив, що, незважаючи на фактичне розташування редакції газети у спірній будівлі з 1971 року, позивач не надав належних доказів правових підстав користування майном, таких як договір оренди. Також, передача будівлі на баланс КП “Газета “Вісті Ужгородщини” не підтверджує права власності чи користування. Суд вказав, що належним способом захисту прав позивача було б звернення з вимогою про визнання укладеним договору оренди, але позивач звернувся з таким позовом вже після проведення аукціону з продажу будівлі. Крім того, суд зазначив, що помилкове посилання судів попередніх інстанцій на необхідність реєстрації позивача як суб’єкта у сфері друкованих медіа не призвело до неправильного по суті рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №922/545/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором в інтересах держави об’єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судом апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позову про витребування майна, оскільки останній набувач придбав майно у добросовісного набувача, що захищається нормами інституту захисту права власності; для визначення добросовісності набувача слід застосовувати спеціальну норму Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, за якою добросовісна особа вправі покладатися на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; задоволення позову про витребування майна покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу, яка добросовісно набула право власності на об’єкт нерухомості, що не відповідатиме критерію пропорційності втручання у право власності, встановленому статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд касаційної інстанції визнав помилковим зазначення судом апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки суд одночасно відмовив у задоволенні позову через його безпідставність, проте зазначена помилка не вплинула на законність та обґрунтованість ухваленої постанови.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №909/857/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування підземними водами без спеціального дозволу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що використання природних ресурсів, зокрема водних, має здійснюватися на підставі спеціальних дозволів. У даному випадку, комунальне підприємство здійснювало забір води без належного дозволу, що є порушенням природоохоронного законодавства та завдало шкоду державі. Суд відхилив аргументи відповідача про відсутність вини, оскільки сам факт водокористування без дозволу є самостійним правопорушенням. Також, суд визнав обґрунтованим відмову в призначенні додаткової експертизи, оскільки у справі вже був висновок експерта, а питання, поставлені відповідачем, стосувалися правових аспектів, які має вирішувати суд. Суд касаційної інстанції підкреслив, що подібність правовідносин з іншими справами має оцінюватися за змістом прав та обов’язків сторін, а у даній справі встановлено всі елементи цивільного правопорушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №287/1212/24 від 14/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання, перевезення психотропних речовин без мети збуту, вчинені повторно).
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи захисника щодо порушень, допущених судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що посилання захисника на порушення порядку дослідження доказів на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України є необґрунтованими, оскільки засуджений в підсумку не заперечував проти такого порядку. Також ВС зазначив, що відсутність досудової доповіді не є істотним порушенням, оскільки дані про особу обвинуваченого були враховані судом при призначенні покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що захисник не навів переконливих аргументів, які б вказували на те, що відсутність досудової доповіді вплинула на законність судового рішення. ВС погодився з висновком апеляційного суду про те, що вирок відповідає вимогам ст. 370 КПК України та є законним.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Житомирського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №335/6445/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. Верховний Суд, розглядаючи клопотання захисника, не знайшов підстав для його задоволення. Суд керувався статтями Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ст. 34, яка регулює питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Оскільки в ухвалі не наведено конкретних мотивів відмови, можна припустити, що суд не встановив обставин, які б унеможливлювали розгляд справи в суді, до якого її було передано спочатку, або ж не побачив підстав для зміни підсудності з інших передбачених законом причин. Важливо, що розгляд питання про зміну підсудності є дискреційним повноваженням суду, і він оцінює доводи сторін на предмет їх обґрунтованості та відповідності вимогам закону. Відсутність задоволення клопотання може свідчити про те, що суд не переконаний у необхідності зміни підсудності для забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №904/3926/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з приватного підприємства “АТЛАНТА-АГРО” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову “Української залізниці”. Суди встановили, що “Українська залізниця”, посилаючись на воєнний стан, ввела тимчасове обмеження перевезень, заборонивши перевезення до станції Чорноморськ-Порт-Е, однак зробила це без погодження з Міністерством інфраструктури України, що є порушенням Закону України “Про залізничний транспорт” та Статуту залізниць України. Суд зазначив, що реалізація повноважень щодо тимчасових обмежень перевезень можлива лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади. Оскільки обмеження були введені неправомірно, відповідач не може нести відповідальність за наслідки, пов’язані з цією забороною, і саме позивач є відповідальним за затримку в наданні послуг. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування господарської компетенції “Укрзалізниці” та владних повноважень органів виконавчої влади.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/554/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання агротехнічних послуг та зобов’язання звільнити земельну ділянку, оскільки прокурор вважає, що цей договір є прихованою орендою землі.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином умови договору про надання агротехнічних послуг, не встановив дійсну волю сторін та не врахував вимоги законодавства щодо істотних умов договору оренди землі. Суд першої інстанції встановив, що договір відповідав статуту ліцею, не суперечив законодавству, містив умови договору підряду, і не відбулося переходу права користування земельною ділянкою. Апеляційний суд не спростував ці висновки та не обґрунтував, чому вважає договір прихованою орендою, не дослідивши мету договору та правові наслідки для сторін. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних справах щодо тлумачення договорів та встановлення фактичних обставин.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Справа №9901/123/21 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Фінбізнесгруп» Указу Президента України про введення санкцій, застосованих на підставі рішення РНБО.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду попередньої інстанції, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Фінбізнесгруп». Суд, ймовірно, виходив з того, що Президент діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема, Законом України “Про санкції”. Також, суд міг враховувати обставини, що стали підставою для застосування санкцій, оцінюючи їх на предмет обґрунтованості та пропорційності втручання у права та інтереси позивача. Важливим аспектом є те, що рішення РНБО, введене в дію Указом Президента, стосувалося питань національної безпеки та оборони, що надає державі широку дискрецію у виборі заходів реагування. Суд також міг взяти до уваги позиції СБУ та РНБО, як третіх осіб, щодо обґрунтованості застосування санкцій до позивача.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Фінбізнесгруп» без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №542/1011/23 від 11/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на підприємстві дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що виразились у зменшенні обсягів робіт, що підтверджується відповідними наказами про оголошення простою та табелями обліку робочого часу. Також, суд встановив, що зміна істотних умов праці стосувалася не лише позивача, а й інших працівників. Суд врахував, що в період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніше ніж до запровадження таких умов, і в даному випадку позивача було повідомлено про зміни вчасно. Важливим є те, що позивач не надав згоди на продовження роботи у змінених умовах праці, що стало підставою для правомірного звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Суд також відхилив аргументи позивача щодо недійсності підпису на наказі про звільнення, оскільки експертиза не була проведена з вини позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/847/24 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення правління кооперативу про відключення електропостачання земельної ділянки члена кооперативу через заборгованість по сплаті внесків.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, наголосивши, що порядок відключення споживачів від електропостачання регулюється нормативно-правовими актами, а не статутом кооперативу, і що кооператив, виконуючи функції електропостачальника, зобов’язаний дотримуватися вимог законодавства щодо попередження споживача про відключення. Суд вказав, що дії кооперативу з припинення електропостачання через заборгованість зі сплати внесків порушують встановлений порядок та обмежують права споживача. Суд також зазначив, що посилання скаржниці на висновки Верховного Суду у подібних справах є обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що кооператив як колективний споживач електроенергії повинен дотримуватися встановленого порядку відключення споживачів. Водночас, ВС відхилив вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки скаржниця не довела належними доказами причинно-наслідковий зв’язок між діями кооперативу та завданою шкодою.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні незаконним рішення правління кооперативу та зобов’язав кооператив підключити земельну ділянку до електроенергії, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №910/8408/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Оператор ГТС України» внести зміни до інформаційної платформи щодо даних про споживачів та обсяги газу, поставленого постачальником «останньої надії» АТ «Луганськгаз» у певні періоди 2022 року.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження незаконності включення АТ «Луганськгаз» до реєстру постачальника «останньої надії», неактуальності або недостовірності інформації про споживання газу АТ «Луганськгаз» на момент її внесення, а також не довів факту звернення до ТОВ «Оператор ГТС України» з вимогою про виключення АТ «Луганськгаз» з реєстру споживачів. Суд зазначив, що реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника “останньої надії” відбувається автоматично, і позивач не довів, що ТОВ «Оператор ГТС України» вносило неактуальну інформацію. Крім того, суд відзначив, що позивач не позбавлений можливості доводити відсутність заборгованості в іншій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №703/3563/22 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_6 було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував вирок апеляційного суду, вказавши на істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме: апеляційний суд не врахував важливі обставини, встановлені судом першої інстанції, зокрема висновок експерта про відсутність в ОСОБА_6 технічної можливості уникнути зіткнення; не спростував доводи захисту про створення аварійної ситуації самим велосипедистом; не конкретизував, яку саме швидкість перевищив водій на момент ДТП; не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності, що ставить під сумнів обґрунтованість обвинувального вироку. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення причинного зв’язку між порушеннями ПДР кожного учасника ДТП та наслідками, а також на важливості врахування технічної можливості уникнення шкідливого наслідку.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №193/650/21 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітнього, що призвело до смерті дитини під час організованого відпочинку.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них обґрунтовані відповіді. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що засуджений, як організатор відпочинку, не забезпечив безпечні умови для дітей на воді, що призвело до трагічного випадку. Також, суд касаційної інстанції підтвердив, що засуджений був службовою особою, на яку покладалися обов’язки щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх, і що його дії кваліфіковано правильно за статтею 137 Кримінального кодексу України. Суд також зазначив, що доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду. Суд касаційної інстанції не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/1089/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є вимога АТ “Харківгаз” до ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” щодо анулювання коригуючих актів небалансу та перерахунку обсягів негативного небалансу за період, коли території, де розташовані газорозподільні станції, були в зоні бойових дій або під окупацією.
2. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що вимога про анулювання односторонніх дій відповідача є належним способом захисту, оскільки спрямована на відвернення загрози порушення прав позивача. Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів факту порушення його прав, оскільки коригуючі акти стосувалися лише розрахунку допустимого відхилення, а не зміни обсягів газу, і облік газу здійснювався відповідно до законодавства. Крім того, позивач оскаржував коригування за періоди, коли такі коригування не проводилися. Суд касаційної інстанції зазначив, що визначення небалансу по приладам обліку природного газу не передбачено жодною нормою як Закону України “Про ринок природного газу”, так і Кодексу газотранспортної системи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
: У цій справі Верховний Суд відступив від попередньої правової позиції щодо способів захисту у спорах про перерахунок небалансів, визнавши вимогу про анулювання односторонніх дій відповідача належним способом захисту.
Справа №463/14026/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання колишнього військовослужбовця усунути перешкоди у користуванні службовим житлом шляхом його звільнення та передачі військовій частині.
2. Суд задовольнив позов військової частини, оскільки відповідач втратив право користування службовою квартирою у Львові, оскільки його було переведено для подальшого проходження служби в іншу військову частину, він не перебуває на квартирному обліку у Львівській загальногарнізонній черзі, не проходить військову службу у Львові, а перешкоди, які він чинить у використанні службового житла, порушують права інших військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку. Суд зазначив, що з моменту втрати правових підстав для користування службовим житлом, колишній військовослужбовець володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Суд врахував, що існує черга працівників, які потребують службового житла. Суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який визнає право держави на захист інтересів економічного добробуту країни та прав інших осіб, зокрема військовослужбовців, які потребують житла у зв’язку зі службою.
3. Суд зобов’язав колишнього військовослужбовця усунути перешкоди військовій частині у користуванні службовим житлом шляхом його звільнення та передачі.
Справа №463/4373/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору було поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки позивачку було звільнено з посади лікаря-стоматолога-терапевта у зв’язку зі скороченням штату.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу роботодавця, вказуючи на те, що звільнення голови первинної профспілкової організації (позивачки) було незаконним, оскільки відбулося без згоди вищестоящого профспілкового органу, що є порушенням трудового законодавства, а обговорення правомірності відмови профспілки у наданні згоди на звільнення лежить поза межами компетенції суду. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку апеляційного суду при визначенні періоду вимушеного прогулу, оскільки апеляційний суд невірно визначив дату початку періоду вимушеного прогулу, а також не врахував відсутність даних про кількість відпрацьованих днів для розрахунку середнього заробітку, тому скасував рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду в цій частині. Суд касаційної інстанції зазначив, що поновлення на роботі має відбутися з наступного дня після звільнення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши без змін рішення про визнання звільнення незаконним, змінив рішення про поновлення на роботі, вказавши конкретну дату поновлення, та скасував рішення про стягнення середнього заробітку, направивши цю частину справи на новий розгляд до апеляційційного суду.
Справа №824/33/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є заява компанії A.X. AGROSLAVINVEST S.R.O. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду щодо стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «Торговий Дім «Новаагро».
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, підтримавши рішення МКАС. Суд виходив з того, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи заявника щодо можливих порушень під час арбітражного розгляду, зокрема, щодо компетенції арбітражного суду, належного повідомлення сторони про розгляд справи та відповідності рішення публічному порядку України. Суд підкреслив, що перегляд арбітражного рішення можливий лише за чітко визначених законом підстав, і в даному випадку таких підстав не було встановлено. Суд також врахував принцип остаточності арбітражних рішень та обмеженість втручання державних судів у сферу міжнародного комерційного арбітражу. Судді зазначили, що заявник не надав переконливих доказів порушення своїх прав під час арбітражного розгляду, які б могли бути підставою для скасування рішення МКАС.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу A.X. AGROSLAVINVEST S.R.O. без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №466/11625/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва та забезпечення позову шляхом накладення арешту на цей об’єкт.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що на момент звернення до суду та винесення ухвали, квартира, на яку просили накласти арешт, не існувала як об’єкт цивільних прав, оскільки будинок не був прийнятий в експлуатацію, а право власності на квартири не було зареєстровано. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що неможливо накласти арешт на майно, яке не є об’єктом цивільних прав та не належить відповідачам. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що вони відповідають судовій практиці Верховного Суду, згідно з якою забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності та рівності сторін. Суд також врахував, що мета забезпечення позову – це тимчасові заходи для запобігання ускладненню виконання судового рішення, а арешт майна включає обмеження на розпорядження ним, тому додаткові заходи обмеження не є необхідними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №128/505/21 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тяжкістю злочину (смерть людини), порушенням кількох правил дорожнього руху, частковим відшкодуванням шкоди та наполяганням потерпілої сторони на реальному покаранні. Суд врахував, що злочин відноситься до категорії тяжких, а також наслідки, які настали в результаті ДТП. Апеляційний суд вирішив, що виправлення засудженого можливе лише за умови реального відбування покарання, а призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання новим злочинам. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України та навів переконливі мотиви ухваленого рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №990SСGС/25/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення скаргу судді на рішення ВРП, яким було підтримано рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Суд заслухав аргументи представника скаржника та представника ВРП. Приймаючи рішення, Велика Палата керувалася нормами Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють порядок розгляду таких справ. Суд ретельно вивчив матеріали дисциплінарного провадження та встановив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням процедури. Суд не знайшов підстав для скасування рішення ВРП, вважаючи його законним та обґрунтованим.
3. Суд вирішив залишити скаргу судді без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя – без змін.
Справа №922/1632/24 від 21/07/2025
1. Предметом спору є скарга акціонерного товариства на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника, оскільки управління активами боржника АРМА не змінює форми власності та не є підставою для заборони приватному виконавцю здійснювати примусове виконання судового рішення. Верховний Суд підкреслив, що управління активами АРМА має строковий та цільовий характер, не надає АРМА права власності на ці активи, а отже, не підпадає під обмеження, встановлені для юридичних осіб, де частка держави перевищує 25%. **** Суд зазначив, що відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні скарги акціонерного товариства.
Справа №908/3434/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є визнання частково недійсним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, визнання суми боргу безпідставною та зобов’язання внести зміни до договору.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав недійсним договір в частині включення загальнобудинкового приладу обліку до переліку точок комерційного обліку, оскільки це суперечить Правилам роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку, адже розрахунки мають здійснюватися на основі показників лічильників, приєднаних до електрообладнання власника. Суд зазначив, що ОСББ не є споживачем електроенергії для власних потреб, а використовує її для забезпечення колективних потреб мешканців, а тому облік електроенергії за загальнобудинковим лічильником при наявності інших лічильників є неправомірним. Суд також вказав, що обраний ОСББ спосіб захисту є ефективним, оскільки дозволяє захистити права позивача від безпідставного нарахування вартості електроенергії за показами загальнобудинкових засобів обліку. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи АТ “Запоріжжяобленерго” про необхідність відступу від висновку Верховного Суду у справі № 922/3767/20, оскільки скаржник не обґрунтував необхідність такого відступу.
3. Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №761/7492/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є подання Київського апеляційного суду про направлення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 385 КК України з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. У ній лише зазначено, що суд обмежився складанням і оголошенням резолютивної частини у зв’язку з тим, що складання ухвали вимагає значного часу, а повний текст ухвали буде оголошено наступного дня. Тому, на жаль, я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Верховний Суд постановив подання Київського апеляційного суду залишити без задоволення.
Справа №909/1056/15 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про затвердження звіту керуючого санацією, закриття провадження у справі про банкрутство та відмову у задоволенні скарг кредитора на дії арбітражного керуючого.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не врахували, що арбітражний керуючий фактично не був відсторонений від виконання обов’язків, незважаючи на наявність судового рішення про припинення його повноважень та наявність іншого арбітражного керуючого, який надав згоду на затвердження його кандидатури, що призвело до нарахування додаткової оплати. Суд також зазначив, що не було обґрунтовано неможливість призначення іншого арбітражного керуючого в найкоротший строк, а також не досліджено, чи було узгоджено з комітетом кредиторів витрати арбітражного керуючого на суму 869 400 грн. Крім того, суди не дослідили звіт керуючого санацією на відповідність вимогам Закону про банкрутство, не з’ясували, чи приймалося рішення комітету кредиторів щодо подальших наслідків його ухвалення, та не зазначили, якими доказами підтверджується виконання плану санації та погашення заборгованості перед кредиторами. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та оцінки доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №404/6484/18 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного заповідачем на користь однієї особи, оскільки позивач стверджував, що на момент складання заповіту заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати через стан здоров’я.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, взяв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким заповідач страждала на хронічний психічний розлад, що впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту. Суд зазначив, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок, а відповідач не скористався правом на призначення повторної експертизи. Апеляційний суд також врахував, що висновок експерта ґрунтувався на медичній документації та не був спростований іншими доказами, такими як покази нотаріуса та свідків, оскільки вони не могли спростувати медичний висновок щодо психічного стану заповідача. Суд апеляційної інстанції наголосив, що для встановлення здатності особи усвідомлювати свої дії важливим є саме висновок експерта, а не покази свідків, які мають лише побічне значення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновок експерта ґрунтувався на медичній документації і не був спростований іншими доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши недійсність заповіту.
Справа №756/343/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Повний текст рішення буде оголошено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийняття рішення.
3. Суд ухвалив: вирок Київського апеляційного суду від 4 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 – без задоволення.
Справа №200/10749/20-а від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства у сфері обігу пального.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Товариство здійснювало оптову торгівлю пальним без відповідної ліцензії за місцем здійснення діяльності, не обладнало акцизний склад необхідними лічильниками та не зареєструвало їх у відповідному реєстрі, а також не подавало в електронній формі дані про залишки та обсяги обігу пального. Суд зазначив, що відсутність детальної конкретизації підстав перевірки у наказі не є істотним недоліком, якщо фактичні підстави для її призначення існували. Суд також взяв до уваги дані з інформаційних систем контролюючого органу, таких як ЄРАН, для встановлення фактів порушень. Суд підкреслив, що Товариство не спростувало факт використання незареєстрованих резервуарів на акцизному складі. Враховуючи встановлені порушення, суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/11882/24 від 18/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, зменшено від’ємне значення суми ПДВ та відмовлено у бюджетному відшкодуванні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили всіх дійсних обставин справи, не дослідили докази та не надали їм належної оцінки. Суд зазначив, що для операцій з постачання на митній території України товарів, раніше імпортованих, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування митної вартості. Суд також вказав на помилки в розрахунках контролюючого органу та неврахування судами попередніх інстанцій принципу презумпції добросовісності платника податків. Крім того, суди не встановили обставини щодо господарських правовідносин з контрагентом, не дослідили договори та не встановили наявність чи відсутність фактичного руху активів. Суд наголосив, що саме на відповідача покладено обов’язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/6310/23 від 18/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Талан Системс» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у м. Києві на підставі акта документальної планової виїзної перевірки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки перевірка була проведена в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, що суперечить пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який встановлює мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок у цей період. Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89, якою було скорочено строк дії обмежень, не може скасовувати положення Податкового кодексу України, оскільки зміни до Податкового кодексу можуть вноситися виключно шляхом внесення змін до самого Кодексу. Суд також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою порушення процедури проведення перевірки може бути підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками, якщо ці порушення вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/1981/22 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу на ТОВ «Онлайн Енерджі Україна» за порушення вимог законодавства у сфері енергетики.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що тимчасові обмеження на обсяг продажу електроенергії на ринку “на добу наперед” (РДН) застосовуються лише до електроенергії, придбаної у виробників або гарантованого покупця, а не у інших трейдерів. Суд також підкреслив, що НКРЕКП не обґрунтувала застосування максимального розміру штрафу, не оцінила серйозність порушення, його наслідки для ринку та не врахувала пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини, що є порушенням принципу пропорційності. Суд зазначив, що обґрунтування розміру штрафу має бути наведене в постанові НКРЕКП, а не лише в акті перевірки. Також суд відхилив аргументи НКРЕКП про дискреційні повноваження, наголосивши, що дискреція не є свавіллям і має здійснюватися з дотриманням принципів обґрунтованості та пропорційності. Суд відхилив посилання НКРЕКП на інші рішення Верховного Суду, визнавши їх нерелевантними до обставин цієї справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НКРЕКП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування постанови НКРЕКП про накладення штрафу – без змін.
Справа №320/21836/23 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “МБ Іновація” містобудівних умов та обмежень, встановлених Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Суд вказав, що обмеження висотності будівель у 27 метрів відповідає Генеральному плану міста Києва, який є обов’язковим для виконання. Також, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва робить неможливим застосування обмежень, пов’язаних з охороною культурної спадщини. **** Суд відступив від попереднього висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17. Суд також врахував, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень відбулося на підставі заяви ТОВ “МБ Іновація” та у відповідності до містобудівної документації.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ “МБ Іновація”.
Справа №440/920/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» було збільшено податкові зобов’язання з акцизного податку та застосовано штрафні санкції у зв’язку з нібито заниженням акцизного податку та неподанням декларацій з акцизного податку за період з січня по червень 2019 року.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норму про звільнення від оподаткування операцій з реалізації електроенергії, виробленої кваліфікованою когенераційною установкою, оскільки свідоцтво про кваліфікацію було отримано позивачем лише в серпні 2019 року. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з податковим органом, що споживання позивачем виробленої електроенергії для власних виробничих потреб є об’єктом оподаткування як операція з передачі підакцизних товарів в межах одного підприємства, оскільки це не відноситься ані до реалізації, ані до передачі підакцизних товарів. Суд також підкреслив, що податковий орган неправомірно використав виробничу собівартість електроенергії як базу оподаткування, оскільки це не передбачено Податковим кодексом України. Враховуючи відсутність об’єкта оподаткування, суд погодився з висновком про протиправність податкових повідомлень-рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ», змінивши лише мотивувальну частину рішень.
Справа №280/3663/24 від 18/07/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за неподання звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення щодо мораторію на штрафні санкції, які були введені на період карантину. Суд підкреслив, що згідно з чинним законодавством, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язків лише у разі неможливості своєчасного виконання таких обов’язків, що має бути підтверджено у встановленому порядку. Оскільки ТОВ «Технохімреагент» не зверталося до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкового обов’язку, суд дійшов висновку, що підстав для звільнення від відповідальності немає. Суд також врахував, що позивач не заперечував факту неподання звітності та не надав доказів неможливості її подання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази, які вже були розглянуті судами попередніх інстанцій.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «Технохімреагент» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/13334/20 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо квартир, які, на думку позивача, є непридатними для проживання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що згідно з Податковим кодексом України, об’єктом оподаткування є житлова нерухомість, крім тієї, яка визнана непридатною для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Суди встановили, що позивач є власником квартир, щодо яких нараховано податок, і що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було чинного рішення органу місцевого самоврядування про визнання цих квартир непридатними для проживання. Суд також зазначив, що рішення суду, на яке посилався позивач, не спростовує встановлених обставин справи, оскільки не містить безпосереднього визнання нерухомості непридатною для проживання, а зобов’язує орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення. Суд підкреслив, що до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить визначення технічного стану житлових будинків, і лише на підставі їх рішення житло може бути визнано непридатним для проживання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/1189/20 від 16/07/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи та оскарження податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані контролюючим органом на адресу, яка не є податковою адресою платника податків, що унеможливило отримання цих документів платником. Відповідно до Податкового кодексу України, податкова вимога має бути надіслана за місцем обліку платника податків або вручена особисто. Оскільки контролюючий орган не дотримався цієї вимоги, грошове зобов’язання не набуло статусу узгодженого, і у контролюючого органу відсутні правові підстави для стягнення податкового боргу. Щодо доводів скаржника про неоприлюднення рішення Обертинської селищної ради, Верховний Суд зазначив, що терміни «оприлюднення» та «опублікування» не є тотожними, і відсутність конкретизації способу оприлюднення у законодавстві дозволяє органам місцевого самоврядування обирати порядок оприлюднення рішень.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову податкового органу відмовлено.
Справа №520/10575/2020 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про проведення фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним наказу про проведення перевірки, оскільки вважає, що наказ містив мінімально необхідну інформацію про підстави для перевірки і не може вважатися протиправним. Крім того, ВС зазначив, що оскільки перевірка вже була проведена, наказ вичерпав свою дію і не може бути предметом оскарження в адміністративному суді. Щодо штрафних санкцій, ВС погодився з судом першої інстанції, що були підстави для притягнення до відповідальності, оскільки було встановлено факт реалізації пального без належної реєстрації лічильників. Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій частково, закрив провадження щодо оскарження наказу про перевірку та залишив в силі рішення суду першої інстанції щодо правомірності штрафних санкцій на суму 180 000 грн.
