Справа №344/11497/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції щодо розгляду справи про визнання недійсними протоколу загальних зборів ТОВ та акту приймання-передачі нерухомого майна, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав на це майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у частині позовних вимог, вважаючи, що спір не має корпоративного характеру, оскільки позивачі не є учасниками ТОВ «АЛАВІТ ПЛЮС», а спір виник щодо нерухомого майна, яке, на їхню думку, незаконно використовується. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для розмежування юрисдикції судів недостатньо лише формального критерію складу учасників, а важливо враховувати характер правовідносин, права та інтереси, за захистом яких звернулася особа, а також предмет спору. Суд зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Оскільки позивачі є фізичними особами, а спір не виник між членами юридичної особи та самою юридичною особою, то спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «АЛАВІТ ПЛЮС» залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №947/920/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також зустрічний позов про припинення договору іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення боргу, оскільки зобов’язання за договором позики були виконані в повному обсязі, що підтверджено нотаріально завіреною заявою представника позивача. Суд зазначив, що дослідження оригіналу заяви повністю відповідає вимогам ЦПК України, а сумніви щодо цього доказу мали бути доведені стороною, яка на них посилається. Також суд відхилив посилання на практику Верховного Суду щодо повернення боргового документа, оскільки у даному випадку сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики, а не видавали боргову розписку, і нотаріально засвідчена заява кредитора є належним доказом виконання зобов’язань. Оскільки основне зобов’язання припинено, то припиняється і іпотека.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/40652/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» грошової допомоги при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги працівника, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не перевірив дотримання строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, що є обов’язком суду незалежно від доводів сторін. Верховний Суд наголосив, що строки звернення до суду у трудових спорах перевіряються судом за власною ініціативою (ex officio). Також, апеляційний суд не надав правової оцінки доводам відповідача про наявність тотожного спору, вже вирішеного судом, що могло бути підставою для закриття провадження у справі. Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини справи, справу було вирішено направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення вказаних недоліків.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №585/2014/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (незаконна порубка лісу).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №369/14070/18 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Можна припустити, що касаційний суд встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час перегляду вироку суду першої інстанції, що і стало підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Можливо, апеляційний суд неповно дослідив докази, не врахував істотні обставини справи або неправильно застосував кримінальний закон, що призвело до необґрунтованого рішення. Також, можливо, були порушені права учасників процесу, що вплинуло на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду. Більш конкретні причини скасування будуть відомі після оголошення повного тексту постанови.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №440/5503/20 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, вказавши на помилковість рішення апеляційного суду в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу, присуджених судом першої інстанції, оскільки апеляційний суд не обґрунтував, чому саме визначена ним сума є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не перевірив належність та своєчасність звернення позивача з заявою про стягнення витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції, а також не надав можливості відповідачу висловити свої заперечення щодо цих вимог. Суд наголосив, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу застосовується лише за наявності клопотання іншої сторони. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу, присуджених судом першої інстанції, залишив в силі додаткове рішення суду першої інстанції, а також скасував постанову апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції та направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №120/6168/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду про виплату додаткової винагороди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, оскільки позивач не повинен був сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду. Суд врахував, що згідно з Законом України “Про судовий збір” сплата збору за таку заяву не передбачена. Також, суд взяв до уваги висновки Конституційного Суду України, який наголосив на неприпустимості повторної сплати судового збору за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки це створює необґрунтовані перешкоди у доступі до правосуддя. Суд зазначив, що хоч висновки Конституційного Суду були зроблені у контексті цивільного процесу, вони є релевантними і для адміністративного судочинства у питаннях судового контролю за виконанням судових рішень.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/40631/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу податкового органу на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. Апеляційний суд повернув скаргу, оскільки вирішив, що особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені податкового органу, діяла з обмеженими повноваженнями, що не давало їй права на самопредставництво. Верховний Суд зазначив, що КАС України чітко визначає перелік документів для підтвердження повноважень на самопредставництво або представництво в суді. Суд касаційної інстанції також врахував, що об’єднана палата Касаційного адміністративного суду відступила від попередньої позиції щодо обмежень в ЄДР, які нібито унеможливлюють самопредставництво. Проте, у даній справі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, надала лише витяг з ЄДР, а інших документів, які б підтверджували її повноваження, не було. Крім того, Верховний Суд встановив, що податковий орган повторно подав апеляційну скаргу, а апеляційний суд розглянув справу по суті, тому оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №200/6369/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Дніпровського апеляційного суду у видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої на основі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2023 року.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що гарантії незалежності суддів включають їх матеріальне забезпечення, яке не може бути зменшене без відповідної компенсації. Суд зазначив, що суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і складається з посадового окладу та доплат, а базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року. Також, суд врахував, що позивач була відряджена до Дніпровського апеляційного суду і саме цей суд здійснював виплату її грошового утримання та остаточні розрахунки при звільненні, тому саме він уповноважений видавати довідку про суддівську винагороду. Суд послався на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8230/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання безпідставною односторонньої відмови банку від обслуговування клієнта на підставі Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.
2. У цій справі, суди попередніх інстанцій задовольнили позов ТОВ «Весела качка» до ПАТ АТ «Укргазбанк», визнавши безпідставною відмову банку від обслуговування клієнта. Суди встановили, що банк не надав достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для одностороннього розірвання договору банківського рахунку. Зокрема, у висновку банку про встановлення неприйнятно високого рівня ризику для ТОВ «Весела Качка» були відсутні відомості стосовно оцінки індикаторів фінансових операцій/критеріїв ризику саме стосовно позивача. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи банку про пов’язаність ТОВ «Весела Качка» з іншою компанією через спільного бенефіціарного власника, оскільки банк не довів наявність обґрунтованих підозр щодо здійснення позивачем чи його кінцевим бенефіціарним власником операцій з відмивання коштів або інших злочинів. Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, зазначивши, що банк не довів наявність у ТОВ «Весела Качка» ознак неприйнятно високого ризику, як це передбачено законодавством.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/16/24(915/601/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання юридичних послуг, укладеного між фермерським господарством “Деметра” (боржником) та ТОВ “САБАЗИ” (кредитором), у межах справи про банкрутство фермерського господарства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що заставний кредитор має право оскаржувати правочини боржника, які стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки відкриття провадження у справі про банкрутство змінює порядок задоволення вимог заставодержателя. Суд врахував, що на момент укладення оспорюваного договору боржник мав прострочену заборгованість перед банком, а надання юридичних послуг не було основним видом діяльності ТОВ “САБАЗИ”. Також, не було надано доказів звернення боржника щодо необхідності отримання юридичних послуг та виставлення рахунків за надані послуги. Суд зазначив, що визнання правочину недійсним є належним способом захисту прав кредиторів у справі про банкрутство, спрямованим на максимально можливе задоволення їх вимог. Суд вказав, що звернення кредитора з вимогою про визнання правочину недійсним є належним способом захисту, оскільки має на меті усунення несприятливих наслідків для кредитора, пов’язаних із вчиненням такого правочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “САБАЗИ” без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг – без змін.
Справа №910/1089/24 від 08/07/2025
Предметом спору є зобов’язання вчинити певні дії між двома операторами – газорозподільної та газотранспортної системи.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення попередніх інстанцій, ймовірно, погодився з їхніми висновками щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз”. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” не має обов’язку вчиняти дії, яких вимагає позивач, або що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження необхідності вчинення таких дій. Також, можливо, суди врахували нормативно-правове регулювання у сфері газопостачання та дійшли висновку, що спірні дії не входять до компетенції відповідача або суперечать чинному законодавству. Суд касаційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не знайшов підстав для їх скасування.
Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/15243/24 від 04/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування грошового забезпечення та зобов’язання перерахувати і виплатити грошове забезпечення з урахуванням певних нормативних актів.
2. Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки мав дізнатися про порушення своїх прав з моменту отримання невірно обрахованого грошового забезпечення, а не з дати отримання повідомлення про нараховані суми при звільненні; Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що суди не врахували момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг виплачених сум, а також невірно застосували положення статті 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду, не врахувавши змін у законодавстві та єдину практику, сформовану Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Суд також зазначив, що суди мали визначити момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про виплачені суми, та розділити спірний період на частини до та після набрання чинності Законом № 2352-IX, щоб правильно застосувати наслідки порушення строку звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/5518/24 від 04/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення позивача з посади в Національній поліції та поновлення на цій посаді.
2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого або КАС України, або Дисциплінарним статутом Національної поліції України, не визнавши причини пропуску строку поважними. Вони вважали, що позивач не надав доказів об’єктивних обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду, а посилання на воєнний стан є загальними і не підтверджують конкретного впливу на можливість подання позову. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що суди не встановили важливі обставини, зокрема, чи був позивач ознайомлений з наказом про звільнення, з яким закон пов’язує початок перебігу строку на оскарження. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №991/4164/23 від 04/07/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню через невідповідність між позивачем у рішенні суду та стягувачем у виконавчому листі.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відхилила апеляційну скаргу, зазначивши, що обов’язок боржника сплатити кошти на користь держави залишається чинним і не був припинений. Суд вказав, що стягувачем у справах про стягнення коштів в дохід держави виступає державний орган, за позовом якого було прийнято рішення. Суд врахував зміни в Законі України «Про прокуратуру», які реорганізували Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, але підкреслив, що ці зміни не впливають на суть зобов’язань боржника. Суд також наголосив на принципах розумності та недопустимості надмірного формалізму, вважаючи, що зазначення нових реквізитів САП у виконавчому документі є належною процедурою, яка не порушує прав боржника. Суд зазначив, що позивачем та стягувачем у справі є держава, і ця сторона не змінилася.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №740/8102/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між батьком і сином, через підозру прокурора у фіктивності угоди з метою уникнення конфіскації майна в рамках кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору недійсним, але змінив мотиви ухвалення рішення. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися для уникнення виконання публічних обов’язків, таких як уникнення арешту майна або можливої конфіскації. Суд вказав, що оскільки договір був укладений між близькими родичами під час кримінального провадження, де батькові загрожувала конфіскація майна, суди мали визнати договір недійсним саме з тієї підстави, що він спрямований на уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна. Суд відхилив доводи касаційної скарги про недопустимість доказів, наданих прокурором, оскільки дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування був наданий уповноваженою особою.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання договору недійсним та скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування реєстрації транспортного засобу.
Справа №695/4784/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є вимога зобов’язати виконавчий комітет сільської ради повторно розглянути заяву позивача про визначення збитків, завданих самовільним використанням його земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд вказав, що оскарження дій щодо складення акта про визначення розміру збитків та рішення щодо розгляду цього акта, які не встановлюють для позивача жодних обов’язків, не є способом захисту прав, передбаченим законодавством, і не може бути предметом спору. Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Суд також зазначив, що обставини щодо визначення збитків можуть бути предметом доказування у межах позову про стягнення збитків з особи, яка їх завдала, а сам акт комісії може бути оцінений як доказ у такій справі. Тому, звернення до суду з позовом до уповноваженого органу про зобов’язання розглянути заяву для визначення збитків не відповідає завданням цивільного судочинства і не підлягає судовому розгляду взагалі.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій.
Справа №911/2191/24 від 01/07/2025
Предметом спору є заява ТОВ “Автоспецпром” про стягнення з Київської міської прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ “Автоспецпром”, врахував доводи прокуратури щодо неспівмірності заявлених витрат, а також практику Верховного Суду про те, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно бути способом збагачення сторони. Суд зазначив, що на стадії касаційного розгляду правова позиція відповідача вже була сформована, і не було надано доказів додаткового комплексного вивчення спірних правовідносин. Також суд врахував, що аналіз касаційної скарги та підбір нормативно-правової бази охоплюються послугою з підготовки відзиву, тому не підлягають виокремленню. Суд взяв до уваги попередній розрахунок судових витрат, поданий відповідачем, та дотримання вимог статті 124 ГПК України. Враховуючи складність справи, надані адвокатом послуги та критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, суд вирішив частково задовольнити заяву.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” та постановив стягнути з Київської міської прокуратури на користь ТОВ “Автоспецпром” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №918/1007/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора, який є одним із засновників підприємства-боржника, у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що вимоги кредитора є обґрунтованими, оскільки вони підтверджені судовим рішенням про стягнення заборгованості, яке не виконано, а також інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження про відкрите виконавче провадження. Суд підкреслив, що сам факт заінтересованості кредитора щодо боржника не є безумовною підставою для відмови у визнанні вимог, особливо коли боржник заперечував заборгованість у суді. Суд зазначив, що у таких випадках має бути застосований підвищений стандарт доказування, а грошові вимоги підлягають ретельній перевірці, але в даному випадку апеляційний суд правильно встановив обґрунтованість вимог на підставі наявних доказів. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що апеляційний суд врахував нові докази, оскільки інформація про судові рішення та виконавче провадження була доступна і могла бути перевірена судом першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання грошових вимог кредитора – без змін.
Справа №914/1491/24 від 08/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення заборгованості з Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозбереження Львів”.
У цій справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи касаційну скаргу відповідача без задоволення. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Рішення судів попередніх інстанцій, ймовірно, ґрунтуються на наявності договірних зобов’язань між сторонами, їх порушенні відповідачем та обґрунтованості розрахунку суми заборгованості. Верховний Суд, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень, не знайшов підстав для їх скасування. Також, Верховний Суд поновив виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, які були зупинені на час касаційного провадження.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.
Справа №911/9/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками лісогосподарського призначення та скасування рішень про їх державну реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що на момент подання позову ТОВ “НАСК Девелопмент” було належним відповідачем, оскільки саме на нього було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. Суд зазначив, що заміна неналежного відповідача можлива лише тоді, коли позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом на момент його подання. Крім того, апеляційний суд вказав, що спірні правовідносини допускають процесуальне правонаступництво, оскільки на момент розгляду справи земельні ділянки були зареєстровані на праві власності за фізичною особою, яка набула матеріальні права та обов’язки у спірних правовідносинах. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що набуття фізичною особою права власності на спірні земельні ділянки породжує юридично значущий процесуальний ефект, оскільки такий перехід права власності передбачає входження набувача у вже наявну систему правовідносин щодо об’єкта.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/9270/24 від 01/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування наказу Міністерства оборони України про передачу майна з балансу однієї державної організації на баланс іншої.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Спецмехбуд 21”, мотивуючи це тим, що для задоволення позову необхідно встановити наявність порушеного права або інтересу позивача, а також відповідність обраного способу захисту порушеному праву. Суд зазначив, що позивач не довів, яким чином оскаржуваний наказ порушує його права як кредитора Державної організації “70 Управління начальника робіт”, оскільки провадження у справі про банкрутство цієї організації було закрито, а рішення суду про стягнення заборгованості в межах іншої справи відсутнє. Суд також врахував, що спірний наказ є актом індивідуальної дії, і право на його оскарження має лише особа, чиї права безпосередньо порушені. Суд підкреслив, що боржник, який відчужує майно після виникнення зобов’язання, діє недобросовісно, але в даному випадку не було доведено, що наказ був спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №391/713/23 від 09/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника потерпілого, скасувавши ухвалу апеляційного суду. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість ухвали. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази, не надав належної оцінки доводам сторін або допустив інші процесуальні порушення, що призвели до неправильного вирішення справи. У зв’язку з цим, Верховний Суд вирішив, що необхідно провести новий апеляційний розгляд, щоб забезпечити справедливий розгляд справи та уникнути будь-яких сумнівів у законності та обґрунтованості судового рішення.
Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №440/5503/20 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, вказавши, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, не вказавши, чому саме визначена ним сума є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Суд касаційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував принцип пропорційності при розподілі судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив належність та своєчасність звернення сторони про стягнення витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції, а також не надав можливості іншій стороні надати заперечення проти таких вимог. Суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу застосовується лише за наявності клопотання іншої сторони.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині, а в іншій частині рішення апеляційного суду залишив без змін.
Справа №742/4668/23 від 02/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів.
Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи на підставі досліджених доказів, зокрема протоколу обшуку, висновку експерта та протоколу слідчого експерименту. Суд зазначив, що добровільної видачі боєприпасів не було, оскільки вона відбулася під час санкціонованого обшуку. Також суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, оскільки копія ухвали про обшук була правомірно виділена з іншого кримінального провадження, а сторона захисту була ознайомлена з матеріалами справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що положення ст. 298-1 КПК щодо обов’язковості ухвали слідчого судді для використання доказів у кримінальних проступках не застосовуються до доказів, визначених у ст. 84 КПК, які були використані у цій справі. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та обґрунтовано залишив вирок без змін.
Суд ухвалив: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №921/110/23(921/327/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у межах справи про банкрутство ТОВ “ТІЕРРА”.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема не визначилися з усіма підставами позову, не надали належної оцінки доводам позивача щодо можливої підробки наданих відповідачем документів та не перевірили їх достовірність, що є порушенням принципу змагальності сторін. Крім того, суди не врахували, що позивач, крім посилання на підозрілий період укладення угод, також стверджував про фіктивність цих угод, відсутність реальних господарських операцій та підроблення документів. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду оцінювати докази з огляду на їх вірогідність, а також забезпечити належне вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами. Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали цих вимог, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування їх рішень та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/466/23(914/2942/23) від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову в накладенні арешту на майно, яке було предметом іпотеки, з метою забезпечення вимог кредитора.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, виходячи з того, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви банку про накладення арешту на майно, оскільки іпотекодавець не був позичальником за кредитним договором, а договором іпотеки забезпечував зобов’язання іншої особи; апеляційним судом не визнавалися недійсними ні кредитний договір, ні договір застави, яким би забезпечувалось виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, а отже, відсутні підстави для застосування положень ч. 12 ст. 238 ГПК України. Суд також врахував, що банк вже задовольнив свої вимоги за кредитним договором шляхом продажу предмету іпотеки, і не доведено повернення цих коштів банку. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки щодо ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл” відкрито провадження у справі про банкрутство, майно має повертатися боржнику для погашення вимог кредиторів у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, а застосування ст. 1057-1 ЦК України в такому випадку є безпідставним.
3. Суд постановив касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4456/24 від 08/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення 4 024 762 грн з ТОВ “Інвестбуд-11” на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, оскільки касаційна скарга була подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, але не було наведено належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. В частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх обґрунтованими та законними.
Суд ухвалив: касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Справа №560/10852/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є правомірність наказу про занесення будівлі до переліку щойно виявлених об’єктів архітектури.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що для надання об’єкту статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини необхідне проведення науково-дослідних заходів для визначення його культурної цінності, а також проведення експертизи щодо можливості визнання об’єкта пам’яткою та складання облікової документації. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтував правомірність оскарженого наказу доказами, які були створені вже після його прийняття, що є неприпустимим. Також, суди попередніх інстанцій встановили відсутність у відповідача експертизи щодо можливості визнання об’єкта пам’яткою та облікової документації (картки). Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, не надав належних доказів наявності експертизи та облікової документації, що є його обов’язком.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, змінивши його мотивувальну частину.
Справа №917/499/24 від 02/07/2025
Предметом спору є вимога прокурора в інтересах сільської ради про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна (теплиці), розташовані на земельних ділянках комунальної власності, з метою захисту інтересів територіальної громади.
Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки на момент розгляду справи спірні об’єкти нерухомості (теплиці) фактично були відсутні, що було встановлено на підставі протоколів огляду місця події в рамках кримінального провадження, а тому не було порушено право територіальної громади. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, зокрема, факт самочинного будівництва теплиць у минулому та їх придбання відповідачем, але на момент розгляду справи ці об’єкти вже не існували. Верховний Суд підкреслив, що суди правильно не стали оцінювати ефективність обраного способу захисту, оскільки головним є відсутність порушеного права на момент звернення до суду. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо його неналежності, оскільки саме він придбав спірне майно та заперечував проти скасування його права власності на нього.
Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, касаційну скаргу без задоволення.
Справа №902/1288/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та відмову у визнанні її банкрутом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановили, що боржник надав неповну та недостовірну інформацію про свій майновий стан та доходи, а також про майновий стан членів його сім’ї, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Суд зазначив, що боржник неодноразово вносив виправлення до декларацій, зокрема з порушенням встановлених строків, що свідчить про його недобросовісну поведінку. Крім того, суд врахував рішення зборів кредиторів про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Суд також звернув увагу на те, що запропонований боржником план реструктуризації передбачав списання майже всієї суми боргу, що свідчить про ухилення від виконання зобов’язань. Суд підкреслив, що процедурою банкрутства може скористатися лише сумлінний боржник.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №405/7805/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення директора-художнього керівника комунального закладу, призначеного на посаду під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що згідно з обставинами справи, голову Кіровоградської обласної ради було визнано винним у незаконному звільненні позивача. Верховний Суд наголосив, що оскільки розпорядження про оголошення конкурсу на посаду директора-художнього керівника було визнано незаконним, то і звільнення позивача на підставі результатів цього конкурсу є неправомірним. Суд врахував, що у контракті позивача було зазначено, що він діє до вирішення питання про призначення керівника в установленому порядку, а оскільки конкурс був визнаний незаконним, то і підстави для припинення контракту не настали. Також, суд касаційної інстанції взяв до уваги, що апеляційний суд не врахував преюдиційні обставини, встановлені в адміністративній справі, щодо незаконності розпорядження про оголошення конкурсу. Враховуючи все це, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке було помилково скасоване апеляційним судом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №738/1351/17 від 07/07/2025
1. Предметом спору є оскарження оцінки майна боржника у виконавчому провадженні та вимоги щодо зобов’язання приватного виконавця провести експертну оцінку майна.
2. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки боржник не надав належних доказів, які б підтверджували недостовірність оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, зокрема, не надав рецензії на звіти про оцінку, висновків щодо їх неповноти або невідповідності нормативним актам. Суд зазначив, що боржник не довів порушень при складанні звітів про оцінку, а також не обґрунтував необхідність проведення експертної оцінки майна. Суд також вказав, що оскарження оцінки майна не зупиняє передачу майна на реалізацію, якщо інше не встановлено судом. Суд врахував, що боржник був належним чином повідомлений про результати оцінки майна, але не скористався правом на рецензування звітів. Суд також послався на те, що обов’язок доведення невідповідності звітів покладається на скаржника, а не на суд.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, а також стягнув з боржника на користь приватного виконавця 5000 грн судових витрат на правничу допомогу.
Справа №543/315/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, її повернення та скасування державної реєстрації права оренди на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні обрання позивачем належного способу захисту своїх прав. Верховний Суд підкреслив, що особа має право на конкретний, ефективний спосіб захисту, який відповідає суті порушеного права. У даному випадку, позивачка, як орендодавець, оскаржувала наявність зареєстрованого права оренди у відповідача. Суд вказав, що належним способом захисту в такій ситуації є вимога про визнання відсутнім права оренди, а не вимога про скасування державної реєстрації цього права чи повернення ділянки. Оскільки позивачка не заявляла вимоги про визнання відсутності права оренди, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позову, хоча й помилилися в мотивах відмови. Суд касаційної інстанції наголосив, що відсутність належної позовної вимоги унеможливлює розгляд питань щодо дійсності додаткової угоди чи добросовісності сторін.
3. Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №990/217/25 від 07/07/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо оцінювання практичного завдання кандидата на посаду судді апеляційного суду.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження протиправності рішення ВККСУ. Суд врахував дискреційні повноваження комісії при оцінюванні кандидатів, а також те, що процедура оцінювання була дотримана. Крім того, суд зазначив, що позивач не довів, яким чином оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси. Суд також взяв до уваги пояснення представника ВККСУ щодо критеріїв оцінювання та обґрунтованості виставлених балів. Суд не встановив порушень норм чинного законодавства при прийнятті рішення ВККСУ.
Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №917/1500/18(917/1506/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є витребування ТОВ “УПСК Діамент” майна (автомобіля) з чужого незаконного володіння у фізичної особи ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що майно вибуло з володіння ТОВ “УПСК Діамент” поза його волею через недійсний договір купівлі-продажу з ТОВ “Топ Оіл Сервіс Компані”, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який придбав автомобіль не у власника. Суд врахував, що ТОВ “Топ Оіл Сервіс Компані” не набуло права власності на автомобіль, тому не мало права ним розпоряджатися. Суд також зазначив, що витребування майна є пропорційним заходом для захисту права власності ТОВ “УПСК Діамент”, а ОСОБА_1 має право на відшкодування збитків від ТОВ “Топ Оіл Сервіс Компані”. Суд наголосив, що концентрація спорів в межах справи про банкрутство є ефективним засобом захисту прав як банкрута, так і кредиторів. Суд відхилив аргументи АТ “Полтава-банк”, вказавши, що суди правомірно застосували положення про преюдиційність обставин, встановлених у попередніх судових рішеннях.
3. Суд вирішив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ “УПСК Діамент” автомобіль RENAULT Duster.
Справа №204/2637/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, через підозру позивача в ухиленні від виконання майбутніх зобов’язань по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що апеляційний суд не врахував, що обов’язок відшкодування шкоди виникає з моменту її завдання, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення коштів. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договір купівлі-продажу був укладений після ДТП, коли вже існував обов’язок відшкодування шкоди, між близькими родичами (бабусею та онукою), за ціною нижчою за ринкову, що свідчить про намір уникнути виконання зобов’язань. Суд касаційної інстанції наголосив, що для кваліфікації правочину як фраудаторного (вчиненого на шкоду кредитору) важливим є факт унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, а не лише наявність рішення суду про стягнення боргу. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку суду першої інстанції щодо одночасної кваліфікації договору як фіктивного та фраудаторного, оскільки за умови переходу права власності кваліфікація як фіктивного виключається, але це не впливає на можливість кваліфікації його як фраудаторного. Суд також врахував, що ОСОБА_3 не оскаржувала ухвалу про забезпечення позову, що свідчить про її згоду з цим рішенням.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та частково змінив рішення суду першої інстанції, визнавши договір купівлі-продажу недійсним як фраудаторний, але виключивши з мотивувальної частини посилання на фіктивність договору, а також залишив в силі ухвалу про забезпечення позову.
Справа №440/5503/20 від 08/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, вказавши, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, не вказавши, чому саме визначена ним сума є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не перевірив належність та своєчасність звернення сторони про стягнення витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції, а також не встановив, чи вчиняла зацікавлена сторона певні дії, спрямовані на відшкодування цих витрат з іншої сторони, і чи мала інша сторона можливість надати заперечення проти таких вимог. Суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу застосовується лише за наявності клопотання іншої сторони. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував постанову апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №201/3211/24 від 04/07/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації квартири, яку позивачка вважає, що має право приватизувати.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що квартира має статус службового житла, що підтверджено архівним витягом рішення виконкому, і згідно із Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”, службове житло не підлягає приватизації. Суд зазначив, що позивачка не надала доказів виключення квартири з числа службових. ВС також вказав, що відсутність висновку про момент набуття житлом статусу службового не є підставою для скасування рішень, оскільки ВС вже висловлювався з цього питання, а обставини справи відрізняються від тих, де було прийнято інше рішення. Суд врахував, що в іншій судовій справі було встановлено, що спірна квартира перебуває на балансі підприємства як службова. ВС наголосив, що правильне по суті рішення не може бути скасоване з формальних міркувань, якщо це не призвело до порушення основних засад судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №456/4219/22 від 07/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітньої дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачем не було надано достатніх доказів винної поведінки відповідача, яка б свідчила про ухилення від виконання батьківських обов’язків щодо виховання та утримання дитини. Суд врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і лише за наявності їхньої вини. Орган опіки та піклування не надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав через неможливість обстеження умов проживання дитини та батьків, які проживають у різних країнах. Суд також зазначив, що не було надано доказів, що позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що відсутність інтересу до справи з боку відповідача може бути пов’язана з воєнним станом в Україні.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги позивача.
Справа №445/2460/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, укладених між позивачкою та відповідачкою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка добровільно уклала договори купівлі-продажу, усвідомлювала їх правову природу та наслідки, мала намір відчужити майно відповідачці. Суд врахував, що позивачка особисто перечитувала проєкти договорів, не висловлювала зауважень при їх укладенні, а також те, що нотаріус роз’яснив умови договорів. Суд також взяв до уваги покази свідка-нотаріуса, яка підтвердила, що позивачка не виявляла жодних сумнівів щодо укладення саме договорів купівлі-продажу. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачка не надала доказів, які б спростовували її намір продати майно. Доводи позивачки про те, що вона не отримувала кошти за майно, були відхилені судом, оскільки договори купівлі-продажу містили інформацію про повний розрахунок між сторонами до підписання договорів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/488/22 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про приватизацію комунального майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з незаконного володіння.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що прокурор не надав достатніх доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду в разі задоволення позову, зокрема, щодо дій відповідачів, спрямованих на відчуження спірного майна. Суд зазначив, що прокурор лише припускає можливість ухилення відповідачів від виконання рішення суду, що недостатньо для вжиття таких суворих заходів, як арешт майна. Суд також врахував, що арешт майна без індивідуальної оцінки поведінки кожного власника та доведення об’єктивних обставин ризику не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та співмірності, як це визначено практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Суд наголосив на необхідності збалансування інтересів сторін та запобігання порушенню прав інших осіб, які не є учасниками судового процесу.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/32462/24 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про накладення дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення прокурора, а також вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження, оскільки встановив тотожність спору у даній справі та справі, яка вже перебуває на розгляді в іншому суді, а саме: збіг сторін, предмету та підстав позову. Суд зазначив, що підстави позову визначаються обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і проста зміна правового обґрунтування без зміни фактичних обставин не робить спір іншим. ВС наголосив на неприпустимості повторного розгляду тотожних спорів, оскільки це порушує принцип правової визначеності та створює ризик ухвалення суперечливих рішень. Суд також врахував, що провадження у справі, де вже розглядаються аналогічні вимоги, було зупинено до вирішення даної справи, що забезпечує узгодженість судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №333/4254/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення, укладеного між колишньою дружиною позивача та їхньою дочкою, на підставі того, що позивач вважає, що його ввели в оману при наданні згоди на цей договір.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, вказавши, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права. Суд першої інстанції закрив підготовче провадження, тому норма про зупинення провадження під час розгляду справи по суті не могла бути застосована. Апеляційний суд не проаналізував предмети та підстави позовів у взаємопов’язаних справах і не обґрунтував об’єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. Також, зупинивши провадження, апеляційний суд порушив право позивача на розгляд справи в розумні строки. Суд касаційної інстанції наголосив, що для зупинення провадження необхідна об’єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої, а також тісний зв’язок між справами, що означає, що факти, встановлені в одній справі, матимуть преюдиційне значення для іншої.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/5467/23 від 03/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність, які ґрунтуються на розписках та рішенні суду про стягнення боргу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Зокрема, апеляційний суд, хоч і визнав, що кредитор не повністю підтвердив походження коштів, наданих у позику, обмежився лише посиланням на наявність судового рішення про стягнення боргу, не дослідивши фінансову спроможність кредитора надати позику. Суд першої інстанції також не надав належної оцінки доводам керуючого реструктуризацією щодо підтвердження джерел походження коштів лише в певній частині. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного дослідження доказів, оцінки фінансової спроможності кредитора та врахування заперечень учасників справи про банкрутство, які не брали участі у попередньому судовому процесі. Суд касаційної інстанції вказав, що суди повинні були перевірити реальність зобов’язань, враховуючи фінансовий стан кредитора, а також наголосив, що наявність судового рішення про стягнення боргу не є безумовною підставою для визнання вимог у справі про банкрутство.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/955/23 від 01/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, а саме 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з несвоєчасною оплатою поставленої електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зменшивши суму 3% річних, зважаючи на компенсаційний характер відповідальності та обставини справи. Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є заходом відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, але суд має право зменшити їх розмір, враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності. Суд також врахував, що основна частина 3% річних була нарахована через вибіркове зарахування зустрічних вимог, а повна відсутність заборгованості за поставлену електроенергію свідчить про відсутність збитків у позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов’язком суду, і має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи та балансу інтересів сторін.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №913/372/24 від 08/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ТОВ “Діброва” на користь ТОВ “Сателлит” суми в розмірі 4 513 082,72 грн.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ “Сателлит”, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції не навів конкретних аргументів у резолютивній частині постанови, однак, зважаючи на скасування постанови апеляційного суду, можна припустити, що Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду щодо обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права. Також, суд відмовив ТОВ “Діброва” у задоволенні клопотань про зловживання процесуальними правами з боку ТОВ “Сателлит” та про передачу справи на розгляд об’єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про відсутність підстав для таких дій.
Суд касаційної інстанції ухвалив рішення на користь ТОВ “Сателлит”, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ “Діброва” суми боргу та судового збору.
Справа №910/430/22 від 03/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з арбітражного керуючого, який виконує повноваження розпорядника майна юридичної особи, судових витрат іншого учасника справи на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд наголосив, що за загальним правилом, витрати на професійну правничу допомогу можуть бути покладені лише на сторони спору, якщо інше не передбачено законом. Суд зазначив, що арбітражний керуючий Козирицький А.С. подав апеляційну скаргу як розпорядник майна ТОВ “Черкаський Полімер” в інтересах цього товариства, а не від свого імені, тому покладення на нього судових витрат є неправильним. Суд вказав, що за наявності підстав для стягнення сум, пов’язаних з виконанням арбітражним керуючим своїх обов’язків, таке стягнення має здійснюватися безпосередньо з боржника, розпорядником майна якого він є. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду, згідно з якою стягнення витрат на правничу допомогу з арбітражного керуючого не повинно бути “покаранням” за його дії при виконанні обов’язків. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про покладення витрат на арбітражного керуючого, Верховний Суд скасував його рішення.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про стягнення з арбітражного керуючого Козирицького А.С. витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №560/12973/24 від 04/07/2025
Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, а також компенсацій та середнього заробітку при звільненні.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно повернули позовну заяву, вважаючи пропущеним строк звернення до суду, не врахувавши зміни в статті 233 КЗпП України, які набрали чинності 19 липня 2022 року. Суд наголосив, що необхідно було визначити момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про виплачені суми, а також розділити спірний період на дві частини: до та після 19 липня 2022 року, застосовуючи відповідні редакції статті 233 КЗпП України. Суд також послався на правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, щодо застосування строків звернення до суду у спорах про стягнення заробітної плати.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/6067/24 від 08/07/2025
Предметом спору є стягнення коштів, ініційоване ТОВ “Сучасні вантажівки” проти Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Сучасні вантажівки”, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом, що призвели до неправильного вирішення спору. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доказам або неправильно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини. В результаті, Верховний Суд вирішив, що необхідно провести новий розгляд справи в апеляційційній інстанції для усунення виявлених недоліків і забезпечення законного та обґрунтованого рішення. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен врахувати вказівки, викладені в постанові Верховного Суду, і повторно дослідити всі обставини справи, надати належну оцінку доказам і правильно застосувати норми права.
Суд ухвалив касаційну скаргу ТОВ “Сучасні вантажівки” задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №916/1969/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та повернення майна державі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки встановив, що рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси та обов’язки ТОВ “Каскад-Південь”. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, що має бути очевидним та безумовним. У даному випадку, ТОВ “Каскад-Південь” не має жодного відношення до спірного майнового комплексу, оскільки правова підстава для набуття ним права власності на це майно була скасована судом ще до укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ “Місто Бажань”. Суд підкреслив, що твердження скаржника про порушення його прав ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджують наявність правового зв’язку зі спором.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Каскад-Південь” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №532/2286/22 від 09/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироків суду першої та апеляційної інстанцій щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції, однак, залишення вироків без змін свідчить про те, що суд погодився з кваліфікацією дій засудженого, оцінкою доказів та призначеним покаранням. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальні мотиви залишаються невідомими. Можна припустити, що касаційний суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які б могли призвести до скасування або зміни судових рішень. Захисник, ймовірно, намагався оскаржити вирок, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи або на порушення прав засудженого під час судового розгляду.
Суд ухвалив: вирок суду першої інстанції та апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №580/6020/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби у зв’язку з інвалідністю дружини II групи, а також скасування наказів про позбавлення додаткової винагороди та премій.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відсутності бездіяльності відповідача при розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби, оскільки не було належним чином з’ясовано всі обставини справи та не надано достатнього обґрунтування щодо незастосування відповідних нормативних актів, які регулюють порядок розгляду та надання відповіді на рапорт військовослужбовця про звільнення. Суд наголосив на важливості принципу захисту особи від свавільних дій державних органів та обов’язку інформування військовослужбовця про результати розгляду його звернення з належним обґрунтуванням рішення. Водночас, щодо вимог про скасування наказів про позбавлення додаткової винагороди та премій, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивач самовільно залишав місце служби.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо бездіяльності у розгляді рапорту про звільнення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №592/4831/22 від 02/07/2025
1. Предметом спору є вимога власниці будинку про визнання припиненим права користування житлом її матір’ю та виселення матері і сестри з цього будинку.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивачка є власницею будинку, відповідачки не є членами її сім’ї, а отже, їхнє проживання порушує право власності позивачки. Суд врахував, що відповідачки забезпечені іншим житлом, а тому їх виселення не порушує їхнє право на повагу до житла, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що в даному випадку необхідно збалансувати право власності позивачки та право на житло відповідачок, і в цій ситуації інтереси власниці будинку переважають. Суд також відхилив аргументи відповідачок про те, що вони фінансували будівництво будинку, оскільки це не впливає на право власності позивачки. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, наголосивши, що втручання в право на житло відповідачок є законним, переслідує легітимну мету захисту права власності позивачки та є пропорційним, враховуючи наявність у відповідачок іншого житла.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №289/2107/20 від 03/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, перевірив доводи щодо недопустимості доказів, зокрема витягу з ЄРДР, протоколу огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи та відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Суд погодився з попередніми висновками щодо допустимості протоколу огляду місця події та висновку експерта, але визнав необґрунтованим врахування відеозапису з нагрудної камери поліцейського, оскільки він був здійснений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме не було роз’яснено права особі, що фігурує на відео. Також, суд врахував доводи захисника щодо не зарахування строку попереднього ув’язнення, частково задовольнив касаційну скаргу та зарахував строк перебування під вартою з 05 квітня 2023 року по 30 травня 2023 року в строк відбування покарання. Суд відхилив доводи про надмірну суворість покарання, вважаючи його обґрунтованим з огляду на тяжкість злочину та обставини справи.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині виключення недопустимого доказу та зарахування строку попереднього ув’язнення, а в іншій частині залишив їх без змін.
Справа №761/16134/19 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договору іпотеки та договору про внесення змін до нього, укладених між фізичними особами, на підставі їх фіктивності, оскільки на думку позивача (банку), ці договори були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договорів недійсними, проте змінив мотивувальну частину рішень. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково кваліфікували оспорювані договори як фіктивні (ст. 234 ЦК України), оскільки суди не врахували, що банк обґрунтовував недійсність договорів тим, що вони були укладені після пред’явлення позову до боржника та направлені на уникнення звернення стягнення на майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що в таких випадках слід застосовувати загальні засади цивільного законодавства про добросовісність та недопустимість зловживання правом (ст. 3, 13 ЦК України), а також враховувати специфіку договорів майнового характеру, таких як іпотека. Суд вказав, що суди не дослідили обставини, які дозволяють кваліфікувати договір іпотеки як вчинений на шкоду кредитору, зокрема, створення переваг для одного кредитора перед іншим, момент укладення договору, пов’язаність сторін договору.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в мотивувальній частині та виключивши з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слова “внаслідок їх фіктивності”.
Справа №914/972/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є вимога Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що власник або користувач земельної ділянки має право звертатися до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і будь-яка інша заінтересована особа, за умови дотримання вимог законодавства та обґрунтованості звернення. Суд врахував, що між сторонами існують договірні відносини щодо спільної діяльності з будівництва та експлуатації мережі зв’язку, які врегульовують питання використання, обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв’язку, прокладених на земельній ділянці позивача. Суд також зазначив, що позивач не довів необхідності встановлення сервітуту для відповідача, неможливості задоволення потреб відповідача іншим способом, а також не надав доказів щодо площі та меж частини земельної ділянки, на яку необхідно встановити сервітут. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо часткового задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості, реальності та пропорційності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/10878/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ НЕК “Укренерго” на користь АТ “ДТЕК Дніпроенерго” заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що ПрАТ НЕК “Укренерго” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором, зокрема, щодо своєчасної оплати за балансуючу електричну енергію. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що розрахунки мають здійснюватися виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, і ненадходження коштів від інших учасників ринку є підставою для несплати. Суд також не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, оскільки відповідач не надав належного обґрунтування необхідності такого відступу. Додатково, суд визнав обґрунтованим стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження обмежуються перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, і він не має права переоцінювати ці обставини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/7187/24 від 03/07/2025
1. Предметом спору є позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме квартири та декількох автомобілів, набутих посадовою особою.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги прокурора, оскільки суд встановив, що активи були набуті після набрання чинності Законом № 263-IX, а різниця між вартістю активів та законними доходами посадової особи перевищує встановлений законом поріг. Суд врахував, що посадова особа та члени його сім’ї не мали достатніх законних доходів для придбання спірного майна, а пояснення про джерела походження коштів не були підтверджені належними доказами. Суд також взяв до уваги фактичне користування майном посадовою особою, навіть якщо формально воно було оформлене на інших осіб. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що кошти на придбання майна були отримані від продажу попереднього майна та передані родичам для ведення бізнесу, оскільки ці факти не були належним чином підтверджені документально. Суд також послався на практику ЄСПЛ у справах про конфіскацію незаконних активів, яка дозволяє перекладати тягар доведення законності походження майна на відповідача.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Справа №752/22871/20 від 02/07/2025
1. Предметом спору є розірвання партнерського договору та договору суперфіцію щодо земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про розірвання партнерського договору, оскільки суди не з’ясували дійсний зміст договору, не надали правову оцінку його умовам, правам та обов’язкам сторін, а також не врахували, що пункт договору, на який посилався позивач, не встановлює обов’язок для відповідача, а лише передбачає очікування виконання зобов’язання позивачем. Крім того, суди не врахували наявність іншого судового спору між сторонами щодо права власності на об’єкт нерухомості, що може впливати на можливість розірвання договорів. Суд касаційної інстанції вказав, що встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи, і висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/533/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. Надано лише вступну та резолютивну частини постанови Верховного Суду. Для аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №569/6292/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на цю ділянку, припинення права власності та стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції, незважаючи на висновки судів попередніх інстанцій, наголосив на необхідності залучення до участі у справі всіх сторін оспорюваного договору дарування як належних відповідачів, а не лише окремих осіб. Суд вказав, що у справах про визнання недійсним договору, сторонами мають бути всі учасники правочину. Також, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності не є ефективним для відновлення порушених прав. Суд підкреслив, що завдання цивільного судочинства полягає в ефективному захисті порушених прав, і спосіб захисту має забезпечувати повне відновлення цих прав. Суд також врахував принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким позивач самостійно визначає предмет і підстави позову, але суд оцінює належність відповідачів та обґрунтованість позову. Суд вказав, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа №759/15705/21 від 02/07/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов про розірвання шлюбу, оскільки сторони не підтримували сімейні відносини, позивач не бажав примирення, а наявність дитини не є безумовною перешкодою для розірвання шлюбу. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі у зв’язку зі смертю позивача, хоча погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що якщо рішення суду першої інстанції було законним та обґрунтованим, то смерть сторони після ухвалення рішення не є підставою для скасування рішення та закриття провадження. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував положення частини третьої статті 377 ЦПК України, яка забороняє скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції у зв’язку зі смертю сторони, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційний суд обґрунтовано встановив поважність причин пропуску строку.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №943/226/22 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дітьми.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: мати дітей заявляла про психологічне та фізичне насильство над дітьми з боку батька, надала висновки психологів, які це підтверджували, а суд апеляційної інстанції не дослідив ці доводи, не надав їм належної правової оцінки та не мотивував їх відхилення. Суд касаційної інстанції наголосив, що інтереси дитини мають переважати над інтересами батьків, а апеляційний суд цього не врахував. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не відхилив аргументи апеляційної скарги чи відзиву, з якими він не погодився, як це імперативно вимагається процесуальним законом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при розгляді справ щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, у разі посилання на факти домашнього насильства, суд має перевіряти ці обставини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №212/1970/18 від 03/07/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга потерпілого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за перевищення влади та прохання про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, мотивуючи це тим, що призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, який, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив умисний злочин із застосуванням насильства. Суд зазначив, що доводи потерпілого про щире каяття та добровільне відшкодування шкоди не знайшли підтвердження в матеріалах справи, оскільки засуджений не визнавав вину та не відшкодовував шкоду добровільно під час розгляду справи. Також суд вказав, що хоча потерпілого не було належним чином повідомлено про всі засідання апеляційного суду, це не вплинуло на суть рішення, оскільки його аргументи були розглянуті касаційним судом. Суд наголосив, що не вбачає підстав для застосування положень про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки відсутні переконливі доводи про надмірну суворість призначеного покарання.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без зміни.
Справа №742/4668/23 від 02/07/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за незаконне зберігання зброї (ч. 1 ст. 263 КК України).
Верховний Суд ухвалив рішення, керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки повний текст рішення потребує значного часу для складання, суд обмежився оголошенням резолютивної частини. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх обґрунтованими та законними. Захисник у касаційній скарзі намагався оскаржити ці рішення, але Верховний Суд не знайшов підстав для їх скасування чи зміни. Суд касаційної інстанції ретельно перевірив матеріали справи та доводи касаційної скарги, але не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваних судових рішень. Таким чином, Верховний Суд підтвердив законність і обґрунтованість вироку та ухвали, залишивши їх без змін.
Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №377/493/24 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових коштів особистою приватною власністю та стягнення грошових коштів з колишньої дружини.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, свобод чи інтересів, а спосіб захисту має бути належним та гарантувати повне відновлення порушеного права. Суд підкреслив, що встановлення обсягу спільно нажитого майна є питанням доведення обставин, а вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є необхідною, оскільки ефективним способом захисту є вирішення вимоги про поділ майна. Також суд зазначив, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, а положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Суд наголосив на важливості дослідження змісту правочинів та встановлення природи відносин між сторонами, а також на обов’язку суду самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин. Крім того, суд вказав, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства, і такі договори є обов’язковими для виконання сторонами.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінив постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання грошових коштів особистою приватною власністю, виклавши її мотивувальну частину у новій редакції, а також скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовної вимоги про стягнення коштів та розподілу судових витрат, передавши справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/12231/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором поставки між ТОВ “Житомирський бронетанковий завод” та ТОВ “Київський бронетанковий завод” у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Київський бронетанковий завод” без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що перегляд судових рішень відбувається в межах тих доводів, які були зазначені в касаційній скарзі. ВС підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати докази. Суд вказав, що скаржник не обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, а його доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів. Верховний Суд також наголосив на принципі диспозитивності, згідно з яким саме скаржник визначає підстави та межі касаційного оскарження, і суд не може доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були наведені скаржником.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Київський бронетанковий завод” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/4918/21 (910/1820/24) від 03/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та відступлення прав за договором іпотеки, укладених між ТОВ “ВКФ “Інвестгруп” та ТОВ “ФК “Поліс”, з підстав їх фраудаторності.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної оцінки оспорюваним договорам через призму статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та щодо ознак фраудаторності та зловживання правом, зокрема, не дослідили питання відчуження боржником активу в період наявності значної заборгованості перед кредитором, не надали оцінки підозрілому періоду вчинення правочинів, не дослідили наявність розумної господарської мети при укладенні договорів та їх вплив на майнову сферу боржника. Суд зазначив, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Суд також вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів, які вчиняються з метою приховування активів боржника від звернення стягнення кредиторами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/263/25 від 07/07/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду через неподання автобіографії.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно з вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про запобігання корупції», подання автобіографії є обов’язковою умовою для участі в доборі на посаду судді, оскільки цей документ необхідний для проведення спеціальної перевірки кандидата. Відсутність автобіографії у поданому пакеті документів є порушенням встановлених вимог, що дає ВККСУ правомірно відмовити в допуску до участі в доборі. Суд не визнав аргументи позивача про непропорційність рішення, оскільки вимога про подання автобіографії чітко встановлена законом. Також суд зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, а в даному випадку порушення прав позивача не було встановлено.
Суд відмовив у задоволенні позову.
Справа №440/10214/24 від 08/07/2025
Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у перерахунку та виплаті разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що перебіг строку на оскарження дій щодо виплати допомоги розпочинається з дати отримання такої допомоги, якщо позивач вважає, що вона виплачена не в повному обсязі. Суд також вказав, що введення воєнного стану та проходження позивачем військової служби не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач не надав доказів об’єктивних перешкод для звернення до суду. Суд підкреслив, що питання поважності причин пропуску строку вирішується індивідуально в кожній справі. Суд також зазначив, що отримання відповіді на запит до ПФУ не змінює момент, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/14103/17 від 02/07/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики, відсотків за користування позикою та пені за прострочення виконання зобов’язання.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на декількох ключових аспектах. По-перше, він підтвердив юрисдикцію суду першої інстанції, враховуючи, що відповідач не оскаржував її на попередніх етапах розгляду справи. По-друге, суд касаційної інстанції наголосив, що нарахування пені після закінчення строку дії договору позики є необґрунтованим, оскільки права позикодавця в такому випадку захищені статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає інші механізми компенсації за прострочення грошового зобов’язання. Суд також зазначив, що позивач не заявляв вимог про стягнення коштів на підставі цієї статті. По-третє, суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги щодо суми основного боргу та відсотків не містять обґрунтованих аргументів щодо неправильного застосування норм матеріального права. Нарешті, суд здійснив перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та відмовивши у задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №341/407/23 від 02/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нежитлове приміщення та зняття арешту з цього майна.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що позов про зняття арешту з майна має пред’являтися до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт. Суди не залучили до участі у справі Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в інтересах якого було накладено арешт на майно, що є порушенням норм процесуального права. Також, суди не врахували, що позивач не заявляв клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть. ВС наголосив, що кожна сторона несе ризик, пов’язаний з невчиненням нею процесуальних дій, а суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог, а позивач не заявляв вимоги до належного відповідача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання права власності та зняття арешту.
Справа №520/31333/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову, погодившись з тим, що анулювання реєстрації платника єдиного податку може призвести до зміни системи оподаткування, збільшення податкового навантаження та негативно вплинути на господарську діяльність підприємця. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Суд також підкреслив, що заходи забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету. Суд також врахував рекомендації Комітету Ради Європи щодо тимчасового судового захисту в адміністративних справах, згідно з якими рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов’язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/6731/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника відділу державної виконавчої служби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно у діях позивача є склад дисциплінарного проступку, а саме надання недостовірної інформації на листи управління. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які б підтверджували або спростовували факт надання такої недостовірної інформації. Верховний Суд підкреслив, що для вирішення питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно з’ясувати склад дисциплінарного проступку в діях особи. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що судове рішення має містити пояснення, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому врахував одні докази, але не взяв до уваги інших, і чому обрав ту чи іншу норму права. Враховуючи обмеженість суду касаційної інстанції у праві додаткової перевірки доказів, справу було вирішено направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/9088/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування грошового забезпечення з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що фінансова неспроможність своєчасно сплатити судовий збір не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципів належного врядування. Також, участь військової частини у відсічі збройної агресії не була належним чином доведена конкретними доказами, які б підтверджували неможливість вчинення процесуальних дій у встановлений строк. Суд наголосив, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин, які унеможливили своєчасне оскарження рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/9508/22 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення з посади начальника митного поста через систематичні прогули.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали звільнення позивача незаконним, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій помилково кваліфікували прогул як триваюче правопорушення, яке не може бути підставою для повторного дисциплінарного стягнення. Верховний Суд підкреслив, що після оголошення догани за перший факт прогулу, кожен наступний день відсутності на роботі без поважних причин слід розглядати як окремий дисциплінарний проступок, що у сукупності становить систематичність, яка є підставою для звільнення державного службовця. Суд також зазначив, що наявність поважних причин для відсутності на роботі позивачем не доведена. Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що митниця мала призупинити дію трудового договору з позивачем, оскільки відсутність позивача на роботі не була пов’язана з неможливістю виконувати свої обов’язки через військову агресію, а митний пост продовжував функціонувати.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа №380/22402/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення сільської ради про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки підставі для відмови у затвердженні проєкту землеустрою, зазначеній у рішенні сільської ради, а саме невідповідності розташування земельної ділянки генеральному плану села. Суд зазначив, що суди мали врахувати положення Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та з’ясувати, чи відповідає проєкт землеустрою містобудівній документації. Також, суд вказав, що суди не повністю з’ясували обставини справи, обмежившись загальним покликанням на Земельний кодекс України, без встановлення та дослідження відповідності документації із землеустрою містобудівній документації. Суд наголосив на принципі офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який передбачає активну роль суду у встановленні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/19917/23 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ТОВ «Інтерстарч Україна».
На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи суду, якими він керувався при залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій – без змін, оскільки відсутня мотивувальна частина судового рішення. Для надання повної відповіді необхідний повний текст постанови.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №280/2232/24 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Закарпатській області щодо ТОВ «Металскарб».
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши позицію платника податків. Суд, ймовірно, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості донарахувань податковим органом. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення податковим органом процедури проведення перевірки або невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи. Також, можливо, суди взяли до уваги доводи платника податків щодо правомірності його дій та відсутності порушень податкового законодавства. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови, щоб зрозуміти конкретні обставини справи та аргументи суду.
Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №520/11897/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження та визнання неповажними причин пропуску строку. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що перебування особи за кордоном не є автоматичною підставою для поновлення строку, якщо особа мала можливість дистанційно ознайомлюватися з матеріалами справи та подавати документи. Суд зазначив, що існують сучасні засоби (Єдиний державний реєстр судових рішень та система “Електронний суд”), які дозволяють учасникам процесу оперативно отримувати інформацію та подавати документи незалежно від місцезнаходження. Суд також вказав на відсутність доказів технічних збоїв, які б унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Суд наголосив, що безпідставне поновлення строків порушуватиме принцип юридичної визначеності та рівності всіх учасників судового процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №300/2904/24 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області щодо ТОВ “С-Капітель”.
У рішенні суду касаційної інстанції не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. З тексту постанови відомо лише те, що суд заслухав представників сторін, переглянув рішення судів попередніх інстанцій, але мотиви залишив невідомими. Повний текст рішення буде складено протягом п’яти днів, і лише тоді можна буде зрозуміти логіку суду.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь ТОВ “С-Капітель” – без змін.
Справа №340/6484/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС їх зареєструвати.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що причини пропуску строку, на які посилався податковий орган (внутрішні процедури реєстрації документів), не є поважними. ВС наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є важливою засадою судочинства, але це не звільняє учасників справи від обов’язку дотримуватися процесуальних строків. Суд також зазначив, що недоліки в організації роботи державного органу не можуть слугувати виправданням для пропуску процесуальних строків. ВС підкреслив, що хоч і право на суд не є абсолютним, обмеження мають бути обґрунтованими та пропорційними, а в даному випадку апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження, оскільки не було надано доказів існування обставин непереборної сили, які б унеможливили подання апеляції вчасно. Суд також відхилив посилання скаржника на попередню практику ВС, оскільки обставини у справі, що розглядалася, були іншими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №140/34886/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову підприємця, оскільки фактична перевірка була призначена на підставі отриманої податковою службою інформації про можливі порушення платником податків законодавства щодо здійснення розрахункових операцій, а саме перевищення граничної суми розрахунків готівкою. Суд зазначив, що наказ про проведення перевірки містив достатні підстави для її призначення, а дії контролюючого органу були правомірними. Суд також підкреслив, що Податковий кодекс не містить обмежень щодо періоду діяльності платника, який може бути перевірений в ході фактичної перевірки, за винятком загального строку у 1095 днів. Крім того, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підприємець порушив вимоги Закону про РРО, здійснюючи розрахункові операції без використання РРО після перевищення встановленого ліміту доходу. Суд відхилив доводи підприємця про мораторій на перевірки, оскільки мораторій поширювався лише на документальні перевірки, а не на фактичні.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/6718/24 від 09/07/2025
Предметом спору є оскарження рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Очевидно, суди попередніх інстанцій ретельно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, не виявив підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій всебічно розглянули справу, врахували всі важливі обставини та дійшли обґрунтованого висновку. Відсутність порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, також було підтверджено Верховним Судом.
Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/2347/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» було притягнуто до відповідальності за порушення податкового законодавства, зокрема, за реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» було зареєстровано платником акцизного податку ще з 2016 року, і податковий орган не надав доказів виключення компанії з реєстру платників. Суд зазначив, що пункт 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України не містить чіткої вказівки на необхідність повторної реєстрації для тих платників, які вже були зареєстровані до 1 липня 2019 року, а висновок податкового органу про обов’язковість такої реєстрації для всіх є розширеним тлумаченням норми. Суд також врахував, що відсутність доказів анулювання статусу платника акцизного податку свідчить про відсутність складу податкового правопорушення. Крім того, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості нарахування податку на прибуток на суми, які не є активом підприємства, та щодо списання кредиторської заборгованості, термін якої не охоплювався періодом перевірки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №440/1000/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, винесені податковим органом на підставі податкового боргу з рентної плати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що на момент винесення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу у податкового органу були правові підстави для їх винесення, оскільки у позивача обліковувався податковий борг, який виник у зв’язку з несплатою узгоджених в судовому порядку грошових зобов’язань. Суд також зазначив, що попередні податкові вимоги та рішення були відкликані у зв’язку зі скасуванням податкових повідомлень-рішень, на підставі яких вони були винесені. Суд врахував, що на момент розгляду справи податковий борг позивача не вважався безнадійним, оскільки не минув строк для його стягнення. Суд також послався на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 440/4814/22, якою встановлено, що податковий борг позивача не є безнадійним, а отже, вимоги позивача є передчасними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/2320/22 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» було донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач надав достатньо первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а податковий орган не довів невідповідність договірних цін рівню звичайних цін. Суд зазначив, що наявність формальних недоліків в оформленні документів не є підставою для відмови у формуванні податкового кредиту, якщо наявні інші докази, що підтверджують зміни в структурі активів та зобов’язань платника. Також, суд підкреслив, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік платника від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Суд також врахував, що контролюючий орган не довів, що ціни реалізації продукції позивача були нижчими за звичайні ціни, а також не врахував ділову мету господарювання позивача, яка полягала у збереженні ринків збуту та існуючих виробничих потужностей.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень – без змін.
Справа №320/6494/19 від 09/07/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Бреніван» про розподіл судових витрат у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Бреніван» про розподіл судових витрат, вирішивши стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ «Бреніван» суму сплаченого судового збору. Суд, очевидно, керувався нормами процесуального права, які регулюють розподіл судових витрат між сторонами у разі задоволення позову. Оскільки позов ТОВ «Бреніван» було задоволено (про це свідчить згадка про постанову Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року), компанія має право на відшкодування понесених нею витрат на сплату судового збору. Суд врахував надані заявником докази сплати судового збору та визначив суму, що підлягає відшкодуванню. Рішення ґрунтується на принципі відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Додаткова постанова є невід’ємною частиною попереднього рішення Верховного Суду та набрала законної сили з моменту її прийняття, що підкреслює її обов’язковість для виконання.
3. Суд постановив задовольнити заяву ТОВ «Бреніван» про розподіл судових витрат частково, стягнувши з Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ «Бреніван» суму сплаченого судового збору.
Справа №280/2232/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Металскарб» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Закарпатській області, якими позивачу було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДФО, нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Металскарб» правомірно сформувало дані податкового обліку на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Суд зазначив, що податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався податковий орган, носить інформативний характер і не є належним доказом податкових порушень. Також суд підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків, якщо не доведено узгодженість дій платника з недобросовісними контрагентами з метою отримання незаконних податкових вигод. Суд врахував, що податковий орган не надав доказів, які б свідчили про обізнаність позивача з протиправною діяльністю його контрагентів. Крім того, суд зазначив, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів сама по собі не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо не доведено зв’язок цих проваджень з конкретними операціями позивача. Водночас, суд погодився з правомірністю податкового повідомлення-рішення в частині заниження податку на прибуток внаслідок непроведення позивачем дисконтування дострокової заборгованості та невідображення сум визнаних штрафів, оскільки ці порушення були визнані представником позивача в суді.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ГУ ДПС у Закарпатській області.
Справа №320/6494/19 від 09/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, а саме судового збору, понесених ТОВ «Бреніван» у зв’язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень.
2. Верховний Суд розглянув заяву ТОВ «Бреніван» про розподіл судових витрат після часткового задоволення касаційної скарги товариства. Суд врахував, що питання розподілу витрат на правничу допомогу вже було вирішено раніше, а тому розглянув лише питання розподілу судового збору. Суд встановив, що ТОВ «Бреніван» сплатило судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Враховуючи, що Верховний Суд задовольнив позовні вимоги ТОВ «Бреніван» на 96% від усього обсягу позовних вимог, суд вирішив, що сплачений судовий збір у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягає поверненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд також зазначив, що сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, яке було відповідачем у справі.
3. Суд постановив задовольнити заяву ТОВ «Бреніван» про розподіл судових витрат частково та стягнути на користь товариства суму сплаченого судового збору в розмірі 82 987,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Справа №620/3278/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, а саме за несвоєчасне надходження валютної виручки за експортований товар.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили довідку Польсько-Української господарчої палати про форс-мажорні обставини (страйк польських фермерів та блокування кордону), які, на думку позивача, унеможливили виконання контракту. Суди не надали оцінку цій довідці, не встановили, які саме обставини вона засвідчує, до якого зобов’язання вони відносяться та період їх дії. Верховний Суд наголосив, що суди повинні були дослідити всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, наявність причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов’язань за контрактом. Також, ВС вказав, що суди попередніх інстанцій не вжили всіх визначених законом заходів для встановлення фактичних обставин справи, що унеможливило прийняття обґрунтованого рішення.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/40631/23 від 08/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, якими їй було збільшено податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору внаслідок нібито заниження суми податкового зобов’язання при декларуванні інвестиційного прибутку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов фізичної особи, виходячи з наступного:
* Оподаткуванню підлягає не дохід від продажу частки у статутному капіталі, а позитивна різниця між доходом від продажу та вартістю придбання такої частки.
* У даному випадку, продаж частки відбувся за ціною, меншою за її номінальну вартість, отже, інвестиційний прибуток не виник.
* Платник податків має право подати уточнюючу декларацію, навіть після отримання акту камеральної перевірки, і контролюючий орган зобов’язаний врахувати дані цієї уточнюючої декларації.
* Надсилання податкових повідомлень-рішень за неналежною адресою не було належним чином доведено податковим органом.
* Суди врахували поважність причин пропуску строку звернення до суду, зокрема перебування позивача за кордоном.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/11473/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є вимога Головного управління ДПС про надання дозволу на погашення податкового боргу АТ «Видавництво «Зоря» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою з’ясували обставини справи щодо вжиття контролюючим органом заходів для стягнення коштів з рахунків боржника в банках, що є передумовою для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за рахунок майна. Суди попередніх інстанцій не перевірили доводи відповідача щодо розміру податкового боргу на час звернення позивача до суду та на час ухвалення рішення, а також не перевірили повноту вжитих позивачем заходів щодо стягнення коштів з рахунків боржника. Верховний Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, зокрема, шляхом витребування доказів з власної ініціативи, чого суди попередніх інстанцій не зробили. Суд касаційної інстанції вказав, що суди не з’ясували обставини справи та не дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/17030/19 від 09/07/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб податку на прибуток іноземних юридичних осіб з членських внесків, сплачених міжнародним організаціям.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти, сплачені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на користь міжнародних організацій, є іншими доходами з джерелом їх походження з території України, які підлягають оподаткуванню згідно з Податковим кодексом України. Суд зазначив, що для застосування пільгової ставки, передбаченої міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування, необхідно надати довідку про резидентство нерезидента та підтвердити статус бенефіціарного власника доходу, чого Фондом зроблено не було. Також, суд відхилив аргумент Фонду про те, що діяльність міжнародних організацій не є господарською, оскільки законодавство передбачає як комерційну, так і некомерційну господарську діяльність. Суд підкреслив, що сплата членських внесків підлягає оподаткуванню, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, і утримання податку в розмірі 15% відповідає як національному законодавству, так і міжнародним конвенціям.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/18853/24 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 27 квітня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року, оскільки з моменту набрання чинності рішенням у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачає розрахунок окладів саме на основі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року. Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували Постанову КМУ № 481 від 12 травня 2023 року, яка набрала чинності 20 травня 2023 року та змінила підхід до розрахунку грошового забезпечення, встановивши фіксовану суму 1762 грн замість прожиткового мінімуму для розрахунку посадових окладів та окладів за військовими званнями. Враховуючи, що Постанова № 481 є чинною та обов’язковою до виконання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року на основі прожиткового мінімуму. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди не можуть перебирати на себе правотворчі функції та ігнорувати чинні нормативно-правові акти.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року та відмовив у задоволенні цих вимог.
