СПРАВА БРЕДШОУ ТА ІНШІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі Бредшоу та інші проти Сполученого Королівства.
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув, чи порушило Сполучене Королівство статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції, не провівши розслідування щодо ймовірного російського втручання у демократичні вибори у Великій Британії та не маючи ефективної правової бази для запобігання такому втручанню. Заявники, британські громадяни та колишні члени парламенту, стверджували, що російські кампанії з дезінформації та кібератаки загрожують цілісності виборів. Суд визнав, що вороже втручання держави може порушити суть прав виборців, що потенційно вимагає від держав вжиття захисних заходів. Однак Суд встановив, що Велика Британія вжила достатніх заходів, включаючи законодавчі та інші заходи, для протидії загрозі російського втручання у вибори, і тому права заявників не були порушені. Суд підкреслив, що держави мають широку свободу розсуду в цій сфері, і немає окремого зобов’язання розслідувати спірні твердження про порушення індивідуальних прав відповідно до статті 3 P1.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено твердження заявників щодо російського втручання у демократичні вибори та ймовірної неспроможності Великої Британії розслідувати та впровадити захисні заходи. Далі детально описуються факти справи, включаючи заяву заявників про судовий перегляд у судах Великої Британії та відповідні внутрішні звіти про дезінформацію. У рішенні викладено відповідне внутрішнє законодавство, включаючи Закон про права людини 1998 року, Закон про розслідування 2005 року, Закон про вибори 2022 року, Закон про національну безпеку 2023 року та Закон про безпеку в Інтернеті 2023 року, а також регуляторні та наглядові органи, такі як Виборча комісія та Підрозділ протидії дезінформації. У ньому також містяться посилання на міжнародне право та практику, включаючи резолюції ООН та Ради Європи та звіти про дезінформацію та чесність виборів. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, зосереджуючись на застосовності статті 3 Протоколу № 1 та статусі жертви заявників. Суд викладає загальні принципи щодо демократії, виборчих прав та процесуального обов’язку розслідувати. Застосовуючи ці принципи, Суд визнає статтю 3 Протоколу № 1 застосовною, але в кінцевому підсумку робить висновок про відсутність порушення. Рішення містить окрему думку судді Якаба, який виступає за більш детальний аналіз питань та чіткіші стандарти для держав щодо протидії іноземному втручанню у вибори.
3. **Основні положення для використання:**
Кілька положень цього рішення є особливо важливими:
* **Позитивне зобов’язання:** ЄСПЛ підтверджує, що стаття 3 Протоколу № 1 може вимагати від держав вжиття позитивних заходів для захисту цілісності їхніх виборчих процесів у разі реального ризику того, що втручання з боку ворожої держави порушить саму суть прав виборців і позбавить їх ефективності.
* **Відсутність окремого обов’язку розслідувати:** Суд роз’яснює, що не існує окремого обов’язку розслідувати спірні твердження про порушення індивідуальних прав відповідно до статті 3 Протоколу № 1. Однак неспроможність розслідувати достовірні звинувачення у втручанні може бути важливою, якщо це перешкоджає здатності держави вживати позитивні заходи для захисту чесності виборів.
* **Свобода розсуду:** Рішення підкреслює, що держави-члени мають широку свободу розсуду у виборі способу реагування на загрозу іноземного втручання у вибори, враховуючи відсутність міжнародного консенсусу щодо конкретних дій.
* **Балансування:** Суд наголошує на необхідності збалансування заходів проти дезінформації з правом на свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції, забезпечуючи, щоб будь-які обмеження були пропорційними та не надмірно перешкоджали поширенню думок та інформації.
* **Постійний перегляд:** Рішення підкреслює важливість того, щоб держави постійно переглядали заходи протидії ворожим державним суб’єктам, пропонуючи динамічний та адаптивний підхід.
СПРАВА ДЕМІРХАН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі “Демірхан та інші проти Туреччини”.
Ось аналіз:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 7 (відсутність покарання без закону) та статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з засудженням 239 громадян Туреччини за членство в озброєній терористичній організації. Ці засудження ґрунтувалися головним чином на використанні зашифрованого месенджера ByLock. Суд встановив, що національні суди недостатньо встановили складові елементи злочину в індивідуальному порядку, особливо психічний елемент, і що тлумачення національного законодавства було непередбачуваним і експансивним. ЄСПЛ застосував принципи, встановлені у рішенні Великої палати у справі *Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye*, не знайшовши підстав відступати від цих висновків. Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду і що поновлення кримінального провадження, якщо про це буде подано клопотання, буде найбільш прийнятною формою відшкодування.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з вступу, в якому викладено суть справи: засудження заявників за членство в озброєній терористичній організації (FETÖ/PDY) на підставі використання ними ByLock. Далі детально описуються факти, включаючи передумови спроби державного перевороту в Туреччині у 2016 році та подальші розслідування та засудження. У рішенні є посилання на рішення Суду у справі *Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye*, в якому розглядалися аналогічні питання. У ньому викладено відповідне національне законодавство і практику, а також повідомлення Туреччини про відступ від зобов’язань згідно зі статтею 15 Конвенції. Потім Суд розглядає об’єднання заяв і попереднє питання щодо відступу від зобов’язань. Основна частина рішення оцінює передбачуване порушення статей 7 і 6 § 1, визнаючи скарги прийнятними і, зрештою, констатуючи, що порушення мали місце. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, визначаючи, що встановлення порушення є достатнім, і відмовляє у відшкодуванні витрат і видатків. До рішення додаються окремі думки суддів Арнардоттір та Юкселя, які містять збіжні та розбіжні точки зору відповідно.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження принципів, встановлених у справі *Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye* щодо використання ByLock як основного доказу для засудження за злочини, пов’язані з тероризмом. Суд наголошує на тому, що засудження мають ґрунтуватися на індивідуальній оцінці, яка належним чином встановлює всі складові елементи злочину, включаючи психічний елемент, і що уніфікований і глобальний підхід до доказів ByLock є недостатнім. Рішення підкреслює, що саме лише використання ByLock не слід прирівнювати до свідомого і добровільного членства в озброєній терористичній організації. Рішення також роз’яснює, що поновлення національного провадження є найбільш прийнятною формою відшкодування для заявників, і підкреслює необхідність для Туреччини вжити загальних заходів для вирішення системної проблеми, пов’язаної з підходом національних судів до доказів ByLock.
Я сподіваюся, що цей аналіз буде корисним для вас.
СПРАВА “БАНК САДЕРАТ ІРАН ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Банк Садерат Іран проти Греції”, що стосується надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності ефективного засобу правового захисту в Греції. Банк-заявник скаржився на тривалість провадження, розпочатого в 1980 році, щодо позову про компенсацію від іншого банку, Agrotiki Trapeza Ellados (ATE). ЄСПЛ встановив, що тривалість провадження, яке тривало понад 33 роки у двох інстанціях, порушує статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Суд відхилив скаргу заявника за статтею 1 Протоколу № 1, що стосується права на мирне володіння майном, визнавши її несумісною з Конвенцією. У результаті Суд присудив банку-заявнику 9 000 євро за моральну шкоду та 3 075 євро за витрати і видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури та фактів справи, викладаючи початкові вимоги, різні стадії національного провадження та скарги заявника до ЄСПЛ. Далі Суд оцінює ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, зрештою оголошуючи його неприйнятним. Після цього Суд розглядає скарги за статтями 6 § 1 та 13 Конвенції, оголошуючи їх прийнятними та констатуючи порушення обох статей через надмірну тривалість провадження та відсутність ефективного засобу правового захисту. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, щодо справедливої сатисфакції, та визначає суми, які мають бути присуджені банку-заявнику. У наданому тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що тривалість провадження була надмірною, і грецька правова система не забезпечувала ефективного засобу правового захисту для скарг щодо тривалості провадження на той час. Це підкреслює важливість забезпечення державами ефективної роботи їхніх судових систем та надання засобів правового захисту у разі порушень права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
