СПРАВА “ОПАЛЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ”
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення Європейського суду з прав людини у справі “Опаленко проти України”.
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу пана Опаленка, який скаржився на порушення його прав під час кримінального провадження за обвинуваченням у вбивстві в Україні. Він стверджував, що було порушено його право на адвоката на початку провадження, ключового свідка не було повторно допитано під час остаточного повторного розгляду справи, а провадження було надмірно тривалим. Суд не встановив порушень щодо права на адвоката, наголосивши, що національні суди достатньою мірою врахували початкову відсутність юридичної допомоги. Однак ЄСПЛ встановив порушення через надмірну тривалість провадження, яке тривало понад сім років. Суд відхилив його вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, але присудив йому 900 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи, що включає скарги на право на адвоката, допит свідків і тривалість провадження. Далі представлено факти, детально описано арешт заявника, первинне зізнання, відмову від зізнання та різні стадії судового розгляду та повторних розглядів. У рішенні містяться посилання на відповідну правову базу, зокрема статті Кримінально-процесуального кодексу України. Далі Суд оцінює ймовірні порушення статті 6 Конвенції, особливо зосереджуючись на праві на справедливий судовий розгляд, праві на юридичну допомогу та праві на допит свідків. Оцінка Суду включає розгляд прийнятності та суті, з посиланням на відповідну судову практику для встановлення принципів оцінки справедливості провадження у випадках обмеження доступу до адвоката. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуються збитки за нематеріальну шкоду через надмірну тривалість провадження, але відхиляються вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат. До рішення додається частково окрема думка судді Сергідеса, в якій висловлено незгоду з висновками Суду щодо порушень права на адвоката та допит свідків.
3. **Основні положення для використання:**
Кілька положень цього рішення є особливо важливими:
* **Право на адвоката:** У рішенні підкреслюється важливість доступу до адвоката з моменту взяття особи під варту та умови, за яких це право може бути тимчасово обмежене (“переконливі причини”).
* **Оцінка справедливості:** У рішенні викладено фактори, які враховуються під час оцінки загальної справедливості кримінального провадження, особливо коли було обмежено доступ до юридичної консультації.
* **Тривалість провадження:** У рішенні підкреслюється, що надмірно тривале провадження може порушувати статтю 6 § 1 Конвенції, особливо коли справа є відносно простою і передбачає неодноразові повторні розгляди.
* **Усунення недоліків:** У рішенні роз’яснюється, що національні суди повинні достатньою мірою усунути недоліки, такі як початкова відсутність юридичної допомоги, щоб забезпечити загальну справедливість судового розгляду.
* **Вивчення доказів:** ЄСПЛ наголосив, що не входить до його компетенції виправляти фактичні чи юридичні помилки, нібито допущені національним судом, якщо тільки вони не порушили права та свободи, захищені Конвенцією.
Це рішення стосується України, тому його можна використовувати у справах, пов’язаних з Україною.
СПРАВА СІЛЕС КАБРЕРА ПРОТИ ІСПАНІЇ
Ось розбір рішення у справі “Сілес Кабрера проти Іспанії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Іспанія не порушила статтю 8 Конвенції (право на сімейне життя), відмовивши громадянину Болівії, пану Сілесу Кабрері, у наданні дозволу на проживання. Дозвіл було запрошено на підставі його соціальної інтеграції як батька дитини з інвалідністю. Іспанська влада відмовила у дозволі, оскільки він не продемонстрував достатніх засобів для існування, незалежних від соціальних виплат. ЄСПЛ встановив, що іспанські суди належним чином розглянули сімейні обставини і що рішення встановило справедливий баланс між інтересами особи та правом держави контролювати імміграцію. Суд наголосив, що Іспанія не була зобов’язана надавати конкретний вид дозволу на проживання і що пан Сілес Кабрера мав інші потенційні шляхи для врегулювання свого статусу.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає предмет справи – відмову у видачі дозволу на проживання.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, стан здоров’я його сина, ситуацію сім’ї в Іспанії, заяву на отримання дозволу на проживання та подальші судові розгляди.
* **Відповідна правова база та практика:** Підсумовує відповідні іспанські закони та судові прецеденти щодо імміграції, дозволів на проживання та вимог до фінансових ресурсів.
* **Право:** Представляє скаргу заявника відповідно до статті 8 Конвенції, аргументи сторін та оцінку Суду.
* **Оцінка Суду:**
* Повторює загальні принципи щодо права держав контролювати імміграцію та відсутності в Конвенції гарантії права на проживання в конкретній країні.
* Визнає існування “сімейного життя” між заявником, його сином та його дружиною.
* Розглядає ситуацію заявника в Іспанії, зазначаючи його нелегальний статус та відсутність неминучих проваджень щодо вислання.
* Вивчає, чи дотрималася Іспанія своїх позитивних зобов’язань за статтею 8, зосереджуючись на правовій підставі для відмови та збалансуванні індивідуальних та суспільних інтересів.
* Робить висновок, що Іспанія встановила справедливий баланс і не перевищила меж своєї свободи розсуду.
* **Висновок:** Оголошує заяву прийнятною, але не знаходить порушення статті 8.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода розсуду держави:** Рішення підтверджує, що держави мають широку свободу розсуду в питаннях імміграції, особливо щодо економічних і соціальних стратегій.
* **Достатні засоби для існування:** Справа роз’яснює, що посилання лише на соціальні виплати може не задовольняти критерію “достатніх засобів для існування” для отримання дозволу на проживання, особливо коли заявник покладається на такі виплати протягом тривалого часу.
* **Врахування сімейних обставин:** Хоча держави мають свободу розсуду, національні суди повинні щиро враховувати особисті та сімейні обставини заявника, включаючи найкращі інтереси дітей.
* **Альтернативні шляхи:** Існування інших потенційних шляхів для врегулювання свого статусу може бути фактором при оцінці того, чи дотрималася держава своїх зобов’язань за статтею 8.
* **Відсутність гарантії конкретного дозволу:** ЄСПЛ підтверджує, що стаття 8 не гарантує права на отримання конкретного типу дозволу на проживання.
Це рішення підкреслює баланс, якого ЄСПЛ прагне досягти між суверенним правом держави контролювати імміграцію та її зобов’язаннями поважати сімейне життя відповідно до Конвенції.
СПРАВА Y.K. ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Y.K. проти Хорватії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 3 (заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини у справі громадянина Туреччини курдської національності, Y.K. Хорватська влада неодноразово відмовляла Y.K. в доступі до процедури міжнародного захисту, фактично перешкоджаючи йому в отриманні притулку. Суд встановив, що виїзд Y.K. з Хорватії не був добровільним, оскільки на нього чинили тиск і вводили в оману представники влади, і що він не мав ефективного внутрішнього засобу правового захисту, щоб оскаржити його видворення. Суд також наголосив на тому, що хорватська влада не провела належної оцінки безпеки та процедур надання притулку в Північній Македонії, куди було відправлено Y.K.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи, зосереджуючись на ймовірних порушеннях статей 3, 13 і 34 Конвенції.
* **Факти:** Детально описує передісторію заявника, його в’їзд до Хорватії, його затримання та події, що призвели до його видворення. Ключові події включають арешт заявника, поміщення в імміграційний центр, спроби зв’язатися зі своїм адвокатом та його остаточний виїзд до Північної Македонії.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні хорватські закони та практику, включаючи Закон про іноземців, Закон про адміністративні спори та Закон про Конституційний суд. Він також посилається на звіт КПП про затримання іммігрантів у Хорватії та матеріали про процеси надання притулку в Північній Македонії.
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування Суду.
* **Ймовірне порушення статті 3:** Розглядає, чи порушила Хорватія свої зобов’язання за статтею 3, відмовивши заявнику в доступі до процедури міжнародного захисту, та чи було неналежне поводження з ним під час затримання.
* **Ймовірне порушення статті 13:** Оцінює, чи мав заявник ефективний внутрішній засіб правового захисту для оскарження його видворення, як це вимагається статтею 13 у поєднанні зі статтею 3.
* **Ймовірне порушення статті 34:** Розглядає скаргу на те, що хорватська влада перешкоджала праву заявника на індивідуальне звернення до Суду, перешкоджаючи контакту з його адвокатом.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат, які мають бути присуджені заявнику.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Процедурне зобов’язання за статтею 3:** Суд наголосив на тому, що Хорватія зобов’язана оцінити ризик жорстокого поводження в Туреччині, враховуючи заяви заявника про політичні переслідування.
* **Добровільний виїзд:** Суд встановив, що виїзд заявника не був добровільним через тиск і дезінформацію з боку влади, а також через відмову в доступі до його адвоката.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Суд підтвердив, що засоби правового захисту повинні мати автоматичну зупиняючу дію, щоб вважатися ефективними у справах, що стосуються потенційних порушень статті 3.
* **Оцінка третьої країни:** Рішення підкреслює важливість ретельної оцінки доступності та функціонування системи надання притулку в третій країні перед тим, як видворяти туди шукача притулку.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив заявнику 8 500 євро за моральну шкоду та 3 300 євро за витрати та видатки.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення доступу до процедур надання притулку та забезпечення того, щоб видворення здійснювалися таким чином, щоб поважати права шукачів притулку відповідно до Європейської конвенції з прав людини.
**** Це рішення стосується прав шукачів притулку та зобов’язань держав забезпечувати доступ до справедливих та ефективних процедур надання притулку, що є особливо актуальним для українців, які шукають захисту в Європі.
СПРАВА «ПІЧЧОНІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Піччоні проти Італії» встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з невиконанням остаточного рішення національного суду, яким зобов’язано поновити заявника на роботі. Заявника, пана Маріо Піччоні, було незаконно звільнено з посади генерального директора Міністерства юстиції. Незважаючи на рішення суду про його поновлення, італійська влада не виконала рішення, стверджуючи, що термін дії його контракту закінчився, а його посаду було перепризначено. ЄСПЛ відхилив аргумент уряду, наголосивши, що метою первинного рішення суду було забезпечення ефективного захисту державних службовців, незаконно звільнених з роботи. Суд також зазначив, що уряд мав оскаржити первинне рішення, якщо у нього були сумніви щодо його умов. Отже, ЄСПЛ присудив заявнику 20 000 євро за нематеріальну шкоду та 16 000 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії та фактів справи, викладаючи звільнення заявника, рішення національних судів та подальше невиконання. Далі представлено відповідну правову базу, включаючи законодавство про “систему винагород” та прецедентне право Касаційного суду Італії. Далі йде оцінка Суду, яка стосується прийнятності скарги та суті порушення пункту 1 статті 6. Насамкінець, розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи відшкодування збитків та витрат заявнику. Рішення не містить прямих посилань на попередні версії, але цитує відповідну практику Суду, встановлюючи наступність із усталеними принципами.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким держави повинні виконувати остаточні судові рішення, особливо ті, що зобов’язують поновити на посаді. Суд роз’яснює, що аргументи про неможливість *restitutio in integrum* (відновлення первісного стану) не можуть використовуватися для ухилення від виконання судового рішення, особливо коли власні дії адміністрації сприяли зміні обставин. Це рішення підкреслює важливість ефективного судового захисту та верховенства права, забезпечуючи, щоб особи могли покладатися на судові рішення для виправлення незаконних дій з боку держави.
