1. Предметом спору є визнання незаконною бездіяльності органів місцевого самоврядування та зобов’язання прийняти рішення про передачу квартири у власність позивача в порядку приватизації.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували низку важливих обставин. Зокрема, суди не надали належної оцінки тому факту, що позивач на законних підставах вселився у спірну квартиру та тривалий час там проживає. Також не було враховано, що відповідачі не оспорювали законність проживання позивача і не висували вимог про усунення перешкод у користуванні житлом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перелік підстав для відмови у приватизації є вичерпним і не може тлумачитися розширено. Важливим аргументом стало те, що відмова у приватизації, по суті, зумовлена неналежним обліком житлового фонду, що не може покладатися як тягар на громадян, які мають право на приватизацію. Крім того, ВС звернув увагу на те, що вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідачів як органів приватизації щодо неприйняття рішення про передачу квартири у власність позивача не є належним способом захисту. **** Суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 759/1426/22 (провадження № 61-15198сво23).
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання прийняти рішення про передачу квартири у власність та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині – змінив в мотивувальній частині.
