Справа №752/8456/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ) та стягнення коштів, майнової та моральної шкоди з фінансової компанії та забудовника у зв’язку з невиконанням умов договору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір про участь у ФФБ правомірно визнано недійсним, оскільки будівництво не було розпочато, а у фінансової компанії були відсутні необхідні дозволи. Суд зазначив, що обов’язок повернути кошти виник у фінансової компанії лише після набрання рішенням суду законної сили, тому відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період до цього моменту. Щодо моральної шкоди, суд погодився з апеляційним судом, що її було завдано позивачу з вини фінансової компанії, але не забудовником, і зменшив розмір відшкодування до 20 000 грн. Суд касаційної інстанції вказав на помилковий висновок апеляційного суду про те, що правовідносини не є грошовим зобов’язанням, але зазначив, що це не вплинуло на правильність вирішення спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №639/419/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки квартири, укладеного між двома фізичними особами, через порушення майнових інтересів позивача, який є співвласником іншої частки цієї ж квартири.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності, і обов’язок повідомити інших співвласників про намір продати свою частку не поширюється на випадки дарування. Суд зазначив, що права позивача як співвласника не були порушені, оскільки обсяг її прав та інтересів не залежить від того, хто є співвласником іншої частки квартири. Також суд відхилив аргументи про недобросовісність дій відповідача, оскільки позивачем не було доведено наявності зобов’язань відповідача перед нею на момент укладення договору дарування. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд визнав їх частково обґрунтованими, зменшивши суму, заявлену однією зі сторін, з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг. Суд касаційної інстанції також відмовив у закритті касаційного провадження, оскільки підстави для цього, передбачені процесуальним законодавством, були відсутні.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, частково задовольнивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №824/168/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є заява компанії A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «Торговий Дім «Новаагро».
2. У рішенні наведено лише вступну та резолютивну частини, тому неможливо встановити аргументи суду. З тексту постанови відомо, що розгляд справи відбувся у Верховному Суді, який виступав судом касаційної інстанції. Судді посилаються на статті Цивільного процесуального кодексу України, що регулюють порядок касаційного провадження, повноваження суду касаційної інстанції та наслідки розгляду касаційної скарги. Враховуючи, що повний текст рішення буде складено пізніше, детальний аналіз мотивів суду наразі неможливий.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу A.X. AGROSLAVINVEST s.r.o. без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №235/3240/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки смерть чоловіка позивачки сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, що завдало їй моральних страждань. Суд також підкреслив, що суми, стягнуті на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю, не підлягають оподаткуванню, посилаючись на відповідні норми Податкового кодексу України та практику Верховного Суду. Щодо мирової угоди, суд визнав правомірним відмову апеляційного суду в її затвердженні, оскільки умови угоди не відповідали вимогам законодавства. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має підстав для переоцінки доказів, встановлених судами попередніх інстанцій, і що його завдання полягає у виправленні судових помилок, а не у здійсненні нового судового розгляду. Суд також відхилив посилання заявника на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах відрізнялися від обставин у справі, що розглядалася.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Шахтобудівельна компанія» без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду – без змін.
Справа №947/7986/20 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення прав та обов’язків на квартиру, укладеного без згоди одного з подружжя, та витребування частки цієї квартири.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, задовольнив позов, оскільки встановив, що квартира була придбана в шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя, а для відчуження такого майна необхідна взаємна згода подружжя, якої в даному випадку не було. Суд також врахував недобросовісність дій відповідачки, яка відчужила майно на користь співмешканки сина. Оскільки майно вибуло з володіння позивача поза його волею на підставі недійсного договору, суд вирішив витребувати частку квартири на користь позивача. Суд відхилив доводи касаційної скарги про взаємовиключність способів захисту, оскільки визнання договору недійсним є підставою для витребування майна. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки матеріали справи підтверджують направлення повідомлень за останнім відомим місцем проживання відповідача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/6795/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором рішень сільської ради про надання дозволу та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Агрофірма “Красний Забойщик”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду про закриття провадження у справі, наголосивши, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він стосується права ТОВ “Агрофірма “Красний Забойщик” на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. Суд вказав, що вирішальним є те, що спір виник у контексті приватноправових відносин, оскільки агрофірма має нерухоме майно на цій ділянці, і тому справа не може розглядатися в адміністративному суді. Суд підкреслив, що фактичні обставини справи є подібними до справи № 910/5201/19, яку Велика Палата Верховного Суду розглядала за правилами господарського судочинства. Також, Верховний Суд зазначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду мають пріоритет над висновками інших колегій суддів. Суд також зазначив, що оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове право, яке захищається у порядку цивільного судочинства.
3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №487/2511/20 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири та скасування державної реєстрації права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту, оскільки суди не дослідили належним чином обставини справи. Зокрема, суди не перевірили наявність доказів, що підтверджують сплив 30-денного строку з моменту отримання вимоги про усунення порушень іпотекодавцем, а також не з’ясували, чи проводилася оцінка предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні встановити наявність порушеного права позивачів, перш ніж робити висновок про ефективність обраного способу захисту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні оцінювати докази всебічно, повно та об’єктивно, а їх рішення мають бути законними та обґрунтованими. Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали цих вимог, їх рішення підлягають скасуванню.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №185/147/20 від 05/02/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, ініційоване прокуратурою в інтересах держави.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов без розгляду, вважаючи, що прокурор не дотримався процедури повідомлення компетентного органу (Держгеокадастру) про звернення до суду та не надав достатнього часу для самостійного захисту інтересів держави. Апеляційний суд також зазначив, що прокурор не надав доказів відправлення та отримання Держгеокадастром відповідного повідомлення. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не надали належної оцінки доводам прокурора щодо обізнаності компетентного органу про порушення інтересів держави ще до звернення прокурора, а також не врахували попереднє листування між прокурором та Держгеокадастром. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди мали перевірити, чи було листування спрямоване на інформування про вже виявлені порушення, і чи реагував компетентний орган на цю інформацію. Враховуючи, що суди не дослідили ці обставини належним чином, вони дійшли помилкового висновку про недоведеність підстав для представництва інтересів держави прокурором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №824/23/25 від 23/06/2025
1. Предметом спору є заява компанії «A. X. AGROSLAVINVEST s. r. o.» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) про стягнення з неї на користь ТОВ «Торговий Дім «Новаагро» заборгованості за поставлений товар, неустойки, трьох процентів річних та відшкодування витрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив апеляційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення суду першої інстанції про відмову в скасуванні рішення МКАС, виходячи з наступного:
* Відсутні належні докази укладення додаткової угоди про зміну підсудності спору з МКАС на господарський суд, як стверджував покупець.
* Покупець не надав доказів надсилання та отримання іншою стороною примірника додаткової угоди електронною поштою, як це передбачено контрактом.
* Поведінка покупця є непослідовною, оскільки в господарському суді він заперечував юрисдикцію цього суду, а потім намагався оскаржити рішення МКАС, посилаючись на угоду про підсудність господарському суду.
* Суд зазначив, що оцінює добросовісність сторін спору незалежно від підстав для скасування рішення МКАС, про які заявив боржник.
* Принцип автономії арбітражної угоди вимагає тлумачення сумнівів щодо її дійсності на користь її чинності.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а апеляційну скаргу компанії «A. X. AGROSLAVINVEST s. r. o.» – без задоволення.
Справа №201/1927/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет застави – автомобіль.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу прокуратури, мотивуючи це тим, що прокуратура не зазначила, в інтересах кого саме подано скаргу, та не надала доказів наявності підстав для звернення до суду. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не врахував, що Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, у порядку самопредставництва, оскільки спірний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні, процесуальне керівництво в якому здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою, і рішення у справі безпосередньо стосується її прав та обов’язків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був розглянути апеляційну скаргу по суті, а не повертати її, оскільки прокуратура діяла в порядку самопредставництва, а не як представник інтересів держави чи громадянина. Враховуючи, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, Верховний Суд скасував його ухвалу та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №916/3114/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки фермерському господарству, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов прокурора, мотивуючи це тим, що Держгеокадастр, в інтересах якого діяв прокурор, не мав повноважень звертатися до суду з такими вимогами, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а не у державній, і спір не стосується самовільного зайняття землі чи відшкодування збитків. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою Держгеокадастр може звертатися до суду для захисту земель лише у випадках, прямо передбачених законом, і лише щодо земель державної власності. Суд також зазначив, що пред’явлення позову неналежним позивачем є підставою для відмови в задоволенні позову.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Справа №908/1964/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, нової редакції статуту, а також визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що Компанія “Толексіс Трейдінг Лімітед” не довела порушень її прав як учасника товариства під час скликання та проведення загальних зборів, а також не обґрунтувала необхідність формування Верховним Судом нового правового висновку щодо застосування спірних норм права. Суд зазначив, що своєчасне направлення повідомлення про проведення зборів, завчасне надання проекту статуту, забезпечення можливості ознайомлення з документами та участь у зборах свідчать про відсутність порушень прав позивача. Також суд вказав, що створення аудиторського комітету не є створенням нового органу управління товариством, що вимагає одностайного рішення всіх учасників. Суд касаційної інстанції наголосив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/130/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Калушський трубний завод” у зв’язку з виявленням зв’язку підприємства з державою-агресором та нікчемністю правочинів, на яких ґрунтувалися вимоги ініціюючих кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, ґрунтуючись на тому, що ТОВ “Калушський трубний завод” пов’язане з державою-агресором, а правочини, на яких базуються вимоги кредиторів, є нікчемними через порушення публічного порядку, зокрема, Постанови КМУ № 187 та Закону України “Про санкції”. Суд зазначив, що санкційне регулювання є важливим аспектом публічного порядку в Україні, особливо в умовах збройної агресії, і приватноправові інструменти не повинні використовуватися для уникнення санкцій. Суд також врахував, що Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) прийняла рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України. Суд наголосив, що мета звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а також встановлені законодавцем імперативно в КУзПБ правила погашення цих вимог, які хоча і відмінні для кожної із процедур банкрутства, але однаково обов`язкові для її учасників, зокрема кредитора (кредиторів) та боржника, вказують на існування в такому способі захисту та відновленні порушеного права, як звернення з грошовими вимогами кредитора (кредиторів) у процедурах банкрутства з метою їх задоволення, державного примусу, спрямованого на захист та відновлення порушеного права кредитора.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №553/1091/19 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору чинним, визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, визнання права власності, визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.
2. Суд апеляційної інстанції, залишаючи частково без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що ТДВ «Полтавтрансбуд» неналежно виконало свої зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав, що призвело до порушення прав ОСОБА_1, яка, сплативши повну вартість майнових прав, мала правові очікування на отримання квартири у власність. Суд зазначив, що ОСОБА_1 виконала свої фінансові зобов’язання, що є достатньою умовою для набуття майнових прав, а після завершення будівництва – права власності на квартиру. Також суд зобов’язав ТДВ «Полтавтрансбуд» внести зміни до договору, вказавши правильну адресу квартири. Суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_3 не довела, що її права були порушені укладенням договору купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ТДВ «Полтавтрансбуд». Суд врахував критерії реальності адвокатських витрат і збільшив суму, що підлягає стягненню з ТДВ «Полтавтрансбуд» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТДВ «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №569/23781/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника з посади у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали звільнення позивача незаконним, оскільки роботодавець не довів наявності змін в організації виробництва і праці, які б слугували підставою для зміни істотних умов праці. Суди встановили, що позивача не було ознайомлено з конкретними змінами до його посадової інструкції, а надана йому типова форма не відображала фактичних змін у його обов’язках. Також, суд зазначив, що у повідомленні про зміну істотних умов праці не було чітко сформульовано, в чому саме полягають ці зміни. Суд врахував, що позивача було звільнено одразу після поновлення на роботі за рішенням суду, що свідчить про формальний підхід роботодавця до процедури звільнення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що хоча позивач і змінив предмет позову, додавши вимогу про відшкодування моральної шкоди, це не вплинуло на правовий результат справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11669/18 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та визнання недійсним цього договору.
2. Верховний Суд підтримав рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ “Агрофірма Престиж” щодо стягнення заборгованості з ДП “Конярство України”, оскільки факт надання позики та її неповернення були встановлені судами, а доводи відповідача про відсутність повноважень у керівника філії на укладення договору не були належним чином доведені. Суд касаційної інстанції також зазначив, що позов Фонду державного майна України про визнання недійсним договору позики правомірно залишено без розгляду, оскільки представник Фонду повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин. ВС наголосив на презумпції правомірності правочину, яка не була спростована у даній справі. Також, ВС вказав, що доводи прокурора зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що не може бути предметом розгляду в касаційному порядку. **:** Суд касаційної інстанції посилається на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статі 226 ГПК України.
3. Верховний Суд залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ “Агрофірма Престиж” та про залишення позову Фонду державного майна України без розгляду, а постанову апеляційного суду в цій частині скасував.
Справа №910/7237/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання права ТОВ “Беквард Плюс” на експлуатацію паркувального майданчика та зобов’язання КП “Київтранспарксервіс” передати цей майданчик.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ТОВ “Беквард Плюс”, мотивуючи це тим, що договір між ТОВ “Беквард Плюс” та КП “Київтранспарксервіс” про експлуатацію паркувального майданчика є нікчемним, оскільки був укладений з порушенням Закону України “Про публічні закупівлі”. Суд апеляційної інстанції встановив, що КП “Київтранспарксервіс” мало провести процедуру публічної закупівлі, чого зроблено не було. Відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”, договір, укладений без дотримання цієї процедури, є нікчемним. Суд касаційної інстанції підкреслив, що нікчемність договору означає його недійсність з моменту укладення, і такий договір не створює жодних юридичних наслідків для сторін. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що суд має право самостійно визнати договір нікчемним, навіть якщо жодна зі сторін про це не заявляла.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Беквард Плюс” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/2322/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, що стосується порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши їхню позицію про те, що АМКУ допустив порушення при застосуванні Методики визначення монопольного становища, зокрема, при визначенні меж ринку та оцінці конкуренції. Суд зазначив, що АМКУ не надав достатніх обґрунтувань для об’єднання ринків розподілу та постачання газу в один, а також не врахував наявність конкуренції з боку інших постачальників, зокрема, ТОВ “ГК “Нафтогаз України”. Суд також підкреслив, що обов’язок доведення відсутності монопольного становища не знімає з АМКУ обов’язку довести наявність такого становища належним чином. Важливим моментом є те, що АМКУ не зміг вмотивовано обґрунтувати необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо поділу ринків розподілу та постачання газу.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/8/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 та компанії «ЕЙСІ-ТЕРРА ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» до Президента України щодо визнання протиправним та нечинним Указу Президента в частині. Суд, ймовірно, виходив з того, що Президент діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, а оскаржуваний Указ відповідав вимогам законності та обґрунтованості. Також, суд міг враховувати інтереси національної безпеки і оборони, на які посилалися треті особи – Служба безпеки України та Рада національної безпеки і оборони України. Відсутність детального опису аргументів суду в наданому тексті унеможливлює більш конкретний аналіз.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №503/263/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на цей будинок.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_2), не була учасником справи в суді першої інстанції, і рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, а тому не має матеріально-правової заінтересованості у результаті розгляду спору. Верховний Суд підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів чи обов’язків, чого в даному випадку не було встановлено. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд діяв відповідно до процесуальних норм, закриваючи апеляційне провадження, оскільки не було підтверджено, що рішення суду першої інстанції вирішувало питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №176/435/23 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на час зупинення виконавчих дій, виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднані рішення судів різних юрисдикцій, зокрема господарської. Суди не звернули увагу, що для визначення юрисдикції вирішальне значення має сутність оспорюваних дій. Оскарження дій державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано рішення судів різних юрисдикцій, відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Суди не встановили, чи було виконавче провадження виведено зі зведеного на момент зупинення виконавчих дій. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд скарги в порядку цивільного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справа №404/3599/22 від 30/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та неукладеним договору про надання послуг з вивезення побутових відходів між фізичною особою (позивачем) та ТОВ «Екостайл» (відповідачем).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, оскільки заперечував сам факт укладення договору. Суд зазначив, що у випадку заперечення факту укладення договору, цей факт має бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності ефективного способу захисту, який би відповідав змісту порушеного права. Суд касаційної інстанції вказав, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, і тому немає необхідності оцінювати інші аргументи касаційної скарги. Суд також задовольнив клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав заперечень щодо цього клопотання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, а також стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №398/2305/24 від 27/06/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері відносно її дитини та стягнення аліментів на утримання цієї дитини.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення матері батьківських прав, виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Апеляційний суд зазначив, що позивачем не було надано достатніх доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов’язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав. Водночас, суд врахував бажання матері спілкуватися з дитиною та заперечення проти позбавлення батьківських прав, що свідчить про можливість зміни її поведінки. Суд також наголосив на важливості забезпечення інтересів дитини та збереження сімейних зв’язків, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини. Залишаючи в силі рішення про стягнення аліментів, апеляційний суд виходив з обов’язку обох батьків утримувати дитину та необхідності забезпечення її коштами для повноцінного розвитку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №907/330/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області на користь ТОВ «ШБУ-77» заборгованості за надані послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином умови договору, порядок замовлення, виконання та приймання робіт, а також не надав оцінки діям сторін в контексті цих умов. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи були подані позивачем документи на підтвердження реального виконання робіт за обсягами, строками, вартістю, місцем виконання та фактичними витратами, як це передбачено умовами договору. Також, суд не встановив, чи є обґрунтованою підстава не підписання відповідачем актів виконаних робіт, та не спростував висновки суду першої інстанції про те, що подані позивачем докази є неналежними. Крім того, суд не дослідив обставини дотримання позивачем строків складання та передачі актів виконаних робіт замовнику для підписання. Суд також не врахував, що відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, не визнавав факту виконання позивачем робіт за договором у спірний період, а лише посилався на відсутність фінансування.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/3198/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на користь Приватного підприємства “Будівельна компанія “Мега-С” заборгованості за договором.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що Департамент ЖКГ пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і причини пропуску не є поважними. Суд касаційної інстанції зазначив, що Департамент ЖКГ вчасно отримав процесуальні документи, зокрема повний текст оскаржуваного рішення, через підсистему “Електронний суд”, і не довів факт блокування доступу до цієї системи. Також, суд врахував, що посилання на воєнний стан самі по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, оскільки необхідно довести, як саме воєнні обставини унеможливили подання апеляційної скарги вчасно. Суд підкреслив, що обставини, на які посилався Департамент ЖКГ, стосуються організаційних питань внутрішньої діяльності та не свідчать про об’єктивні перешкоди для своєчасного оскарження судового рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №990SСGС/28/24 від 26/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу судді, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи скаржника щодо необґрунтованості притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Можливо, були встановлені порушення процедури розгляду справи або неправильне застосування норм матеріального права. Також, суд міг врахувати практику ЄСПЛ щодо незалежності суддів та неприпустимості надмірного втручання в їхню професійну діяльність. Суд також вирішив стягнути з Вищої ради правосуддя на користь судді витрати на сплату судового збору.
Суд задовольнив скаргу судді та скасував рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №673/547/21 від 30/06/2025
Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався принципом співмірності та розумності таких витрат. Суд врахував обсяг наданих послуг адвокатом, складність справи, а також фінансовий стан сторін. Суд зазначив, що інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та часу, витраченому на її виконання. Суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо відшкодування лише обґрунтованих витрат. Суд частково задовольнив заяву, зменшивши розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними. Суд відхилив аргумент про відсутність детального опису робіт, оскільки сума гонорару була встановлена у фіксованому розмірі, який не залежав від обсягу послуг та витраченого часу.
Суд частково задовольнив заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 7 000 гривень.
Справа №916/2686/16 від 19/06/2025
1. Предметом спору у цій справі була скарга ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу суду про стягнення боргу з фізичної особи.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили скаргу ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс”, вказавши, що державний виконавець вчиняв певні дії у виконавчому провадженні, зокрема, надсилав запити до різних органів для виявлення майна боржника, але порушив вимоги щодо періодичності перевірки майнового стану боржника. Суд касаційної інстанції зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту неналежного виконання дій, а важливо враховувати причини та обставини, через які дії не були виконані. ВС також підкреслив, що стягувач не надав доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, що могло б бути підставою для застосування додаткових заходів, таких як обмеження виїзду за кордон. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, і що його завдання полягає лише у виправленні судових помилок, а не у повторному розгляді справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2686/16 від 19/06/2025
1. Предметом спору у цій справі була скарга ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” на бездіяльність державного виконавця щодо примусового виконання наказу суду про стягнення боргу з ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що державний виконавець вчиняв певні дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема, здійснював перевірку майнового стану боржника та направляв запити до різних органів для отримання інформації про майно та доходи боржника. Водночас, суди встановили, що державний виконавець порушив вимоги Закону України “Про виконавче провадження” щодо періодичності перевірок майнового стану боржника. Проте, оскільки судом першої інстанції вже було зобов’язано державного виконавця усунути ці порушення, а скаржник не надав доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною в повному обсязі немає. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, що не є підставою для касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/870/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність держави, оскільки прокуратура вважає, що ділянка належить до земель водного фонду.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокуратури. Суд касаційної інстанції наголосив, що прокурор не надав достатніх доказів того, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність належала до земель водного фонду, зокрема, не було доведено її розташування в межах прибережної захисної смуги. Суд врахував наявність містобудівної документації, яка визначала ширину прибережної захисної смуги, а також висновок експерта, який не виявив водних об’єктів на ділянці. Суд підкреслив, що апеляційний суд безпідставно відхилив висновок експерта та поклався на лист Інституту водних проблем, який не підтверджував належність ділянки до земель водного фонду на момент її передачі у приватну власність. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності водного об’єкта на час вибуття земельної ділянки з державної власності.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокуратури.
Справа №910/16936/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо порушення Київською міською радою (КМР) законодавства про захист економічної конкуренції через невиконання попереднього рішення АМКУ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що КМР не виконала рішення АМКУ у встановлений строк, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, і що КМР не надала переконливих доказів наявності підстав для визнання недійсним рішення АМКУ. Суд зазначив, що КМР мала право оскаржити рішення АМКУ, чим вона і скористалася, але суди підтвердили законність рішення АМКУ. Суд також відхилив аргументи КМР про втручання у її законодавчу діяльність, оскільки КМР не є органом законодавчої влади, а її діяльність має здійснюватися в межах Конституції та законів України. Суд підкреслив, що АМКУ має повноваження притягати до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суд також врахував принцип res judicata, який передбачає повагу до остаточного рішення суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу КМР без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8009/24 від 26/06/2025
Предметом спору у справі є зобов’язання передати майно та стягнення 5 895 234,97 грн.
У цій справі Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Представництва «АЗВІРТ» ММС» на рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ФОП Зубенка К.С. про зобов’язання передати майно та стягнення коштів. Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог. Суд врахував доводи та аргументи сторін, оцінив надані докази та застосував відповідні норми матеріального і процесуального права. Відповідач не з’явився у судове засідання, що не перешкодило розгляду справи по суті. Верховний Суд підкреслив важливість належного виконання договірних зобов’язань та захисту майнових прав позивача.
Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/3480/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, що стосується АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію АМКУ. Суд зазначив, що АМКУ обґрунтовано встановив монопольне становище АТ «Рівнегаз» у складі групи РГК на ринку розподілу природного газу та зловживання цим становищем через висування необґрунтованих вимог до учасників закупівель лічильників. Суд вказав, що АМКУ правильно застосував норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного становища. Суд також відхилив доводи скаржника про неврахування висновків експертиз, оскільки вони не мали вирішального значення для справи. Крім того, суд підкреслив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційної інстанції. Суд також зазначив, що Методичні рекомендації щодо застосування поняття контролю не є джерелом правозастосовчої практики.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/4461/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФОП Фіцаєм Ю.І. у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про стягнення судових витрат, керувався принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також положеннями ГПК України щодо розподілу судових витрат. Суд врахував критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та обґрунтованості розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд також взяв до уваги складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи. Суд зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої вони стягуються. Враховуючи, що правова позиція відповідача не змінювалася протягом розгляду справи в різних інстанціях, а також відсутність доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат.
3. Суд частково задовольнив заяву ФОП Фіцая Ю.І. та постановив стягнути з ФОП Попа Л.І. 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.
Справа №910/3320/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з розподілу природного газу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позовних вимог АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» про визнання недійсним рішення АМКУ. Суд виходив з того, що АМКУ довів факт зловживання монопольним становищем групою компаній, до якої входили позивачі, шляхом висування необґрунтованих вимог до учасників закупівель лічильників газу, що призвело до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання. Суд зазначив, що АМКУ правильно встановив межі ринку, обґрунтовано визначив монопольне становище позивачів у складі групи РГК та довів факт зловживання цим становищем. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій дали належну оцінку висновку експертизи, проведеної у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його повноважень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/376/16 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів договорів між ПП «Юридична компанія «Егіда-Львів» та ЛМКП «Львівводоканал» щодо обов’язку абонента отримувати дозвіл на скид стічних вод та сплачувати підвищену плату за відсутності такого дозволу.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що на момент укладення договорів діяли Правила приймання стічних вод, які передбачали обов’язковість отримання дозволу на скид, і ці правила були чинними, а отже, договори відповідали законодавству на момент їх укладення. Суд зазначив, що визнання незаконними окремих положень Правил приймання стічних вод у більш пізній період не є підставою для визнання недійсними договорів, укладених на основі цих правил, оскільки недійсність договору має існувати на момент його укладення. Також, Верховний Суд відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх аргументів щодо наявності виключної правової проблеми, яка потребує вирішення для забезпечення єдності правозастосовчої практики. Суд врахував, що скасування Правил приймання стічних вод в оскаржуваній частині відбулося вже після укладення договорів, і це не робить договори недійсними на момент їх укладення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог ПП «Юридична компанія «Егіда-Львів».
Справа №910/8655/24 від 26/06/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» суми коштів.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» суми коштів, а також частково задовольнив заяву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про стягнення судових витрат. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для скасування оскаржуваних рішень. При цьому, ВС частково задовольнив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши суму, що підлягає стягненню з відповідача. Суд врахував критерії розумності та обґрунтованості витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.
Суд касаційної інстанції постановив касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/6752/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є вимога Гаражного кооперативу «Барвінок» про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права державної власності та права постійного користування нею, оскільки, на думку позивача, межі цієї ділянки накладаються на земельні ділянки, які перебувають у його оренді.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив їх мотивувальну частину. Суд зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не є належним способом захисту, оскільки призведе до втрати прав на частину ділянки, яка не є спірною. Також суд вказав, що вимога про припинення права державної власності заявлена неналежним позивачем, оскільки право на захист володіння комунальною землею належить органу місцевого самоврядування, а не орендарю. Щодо вимоги про припинення права постійного користування, суд зазначив, що позивач не обрав належний спосіб захисту, оскільки, за його ж твердженнями, це право вже припинено, і в такому разі слід було вимагати визнання права постійного користування відсутнім.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №638/2365/23 від 30/06/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ «Креді Агріколь Банк» та фізичною особою ОСОБА_1.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості, оскільки відповідачка неналежно виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, і її заборгованість перед банком не була спростована. Суд зазначив, що загальний лист Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є достатнім доказом для звільнення від відповідальності за невиконання конкретного кредитного договору. Також, суд врахував процесуальну поведінку відповідачки, яка, будучи обізнаною про судові засідання, не з’являлася на них і зловживала правом на подання клопотань про відкладення розгляду справи. Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку. Суд також зазначив, що відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій порушили право відповідачки на справедливий суд, оскільки їй було забезпечено можливість реалізувати свої процесуальні права.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990SСGС/3/25 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки ВРП діяла в межах своїх повноважень, дотрималася процедури розгляду справи та обґрунтувала своє рішення. Суд встановив, що ВРП належним чином розглянула скаргу на рішення Дисциплінарної палати, врахувала всі обставини справи та дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, суддя не зазначила мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін у судовому рішенні та допустила істотні порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію прав учасників судового процесу. Суд також зазначив, що ВРП обґрунтовано застосувала дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу, враховуючи характер проступків та їхні наслідки для авторитету судової влади.
3. Суд вирішив залишити скаргу судді ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП – без змін.
Справа №496/3457/20 від 25/06/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме визнання спільною сумісною власністю квартир та нежитлових приміщень і визнання права власності на 1/2 частини цього майна за позивачем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження набуття відповідачем права власності на спірне майно, його вартості та джерел походження коштів для придбання. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка не довела належними доказами факт придбання спірного майна за спільні кошти подружжя під час шлюбу. Суд касаційної інстанції також врахував процесуальну поведінку сторін, які, заявляючи про наявність іншого спільного майна, не вимагали його поділу. Суд зазначив, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для його задоволення, а потребує дослідження обставин справи та наявності законних підстав. Суд касаційної інстанції підкреслив, що без встановлення правових підстав набуття відповідачем права власності на спірне майно, відсутні підстави для віднесення його до об’єктів спільної сумісної власності подружжя.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990SСGС/28/24 від 26/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу судді, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи скаржника щодо необґрунтованості притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Можливо, були встановлені порушення процедури розгляду дисциплінарної справи або неправильне застосування норм матеріального права. Також, суд міг врахувати практику ЄСПЛ щодо незалежності суддів та меж дисциплінарної відповідальності. Суд наголосив на неприпустимості надмірного втручання у здійснення суддівських повноважень. Суд також постановив стягнути на користь судді витрати на сплату судового збору.
Суд прийняв рішення – скасувати рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Справа №910/13680/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ “Естіма Резіденс” та застосування наслідків недійсності правочину.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на звернення до суду гарантується кожному, і відмова у відкритті провадження може порушувати це право, особливо коли суди різних юрисдикцій мають розбіжні позиції щодо підсудності справи. Суд врахував, що позивач вже звертався до суду цивільної юрисдикції з аналогічними вимогами, але отримав відмову через те, що спір має розглядатися господарським судом. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо юрисдикційних конфліктів, суд дійшов висновку, що забезпечення права на доступ до суду вимагає розгляду справи господарським судом. Суд також зазначив, що непослідовність національних судів створює перешкоди для реалізації права на судовий захист.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/1675/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги фізичної особи до банкрута, оскільки суди встановили, що між фізичною особою та товариством було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким фізична особа сплатила товариству забезпечувальний платіж, який за своєю суттю є авансом. Оскільки основний договір купівлі-продажу квартири так і не був укладений, а товариство не повернуло суму авансу, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог фізичної особи до товариства у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що забезпечувальний платіж є завдатком, а не авансом, оскільки договір не містить положень про те, що у разі не укладення основного договору, аванс залишається у товариства. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що кредитор не набув права вимоги на повернення авансу, оскільки не направив вимогу про укладення основного договору, оскільки з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство строк виконання всіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7682/22 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» доходів за використання майна (залізничних напіввагонів) у розмірі 345 592 337,99 грн.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували важливі висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22, а саме, що у разі закриття кримінального провадження заходи забезпечення, включаючи арешт майна, припиняють свою дію автоматично. Суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи було закрито кримінальне провадження, в рамках якого накладено арешт на спірні кошти, і не врахували, що наявність нескасованої ухвали про арешт при закритому кримінальному провадженні не є допустимим доказом наявності діючого арешту. Суд також зазначив, що відхилення клопотання позивача про витребування доказів щодо закриття кримінального провадження було необґрунтованим, оскільки з’ясування цього факту є необхідним для правильного вирішення справи. Суд наголосив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2779/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Регіональна газова компанія» (далі – Компанія) на користь ТОВ «СЕА Електронікс Україна» (далі – Товариство) коштів у зв’язку з неналежним виконанням Компанією зобов’язань за договором поставки в частині оплати поставленого товару.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не розглянув по суті заяву Компанії про відмову від визнання обставин у порядку статті 75 ГПК України, що є істотним порушенням, оскільки це впливає на встановлення обставин справи. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам Компанії, що суперечить вимогам ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що не може самостійно усунути ці порушення, оскільки це виходить за межі його повноважень, визначених статтею 300 ГПК України. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що справа має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи та ухвалення законного рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №910/8009/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення орендованого майна (бетонозмішувачів) після закінчення строку дії договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги щодо стягнення неустойки, оскільки відповідач (орендар) не виконав обов’язку з повернення майна після закінчення строку дії договору оренди, як це передбачено договором та статтею 785 Цивільного кодексу України; суди встановили, що саме на орендаря покладався обов’язок повернути техніку на базу орендодавця та повідомити про дату і час повернення, чого відповідачем зроблено не було; суди дослідили листування сторін та встановили, що відповідач ухилявся від виконання обов’язку з повернення техніки та намагався перекласти цей обов’язок на позивача; суди врахували усталену практику Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 785 ЦК України, згідно з якою сам факт невикористання об’єкта оренди не звільняє орендаря від обов’язку його повернення, а також дослідили обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об’єкта оренди та можливості виконати цей обов’язок; суди обґрунтовано відмовили у зменшенні розміру неустойки, оскільки відповідачем не було доведено наявності виняткових обставин, які б це виправдовували.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16936/23 від 26/06/2025
Предметом спору є визнання недійсним рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу КМР без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що рішення Відділення АМКУ було прийнято в межах його компетенції та відповідало вимогам законодавства про захист економічної конкуренції. Можливо, КМР не надала достатніх доказів на підтвердження незаконності рішення Відділення АМКУ, або ж суди не знайшли підстав для задоволення позову, враховуючи обставини справи та представлені докази. Також, суди могли враховувати необхідність забезпечення конкурентного середовища та запобігання антиконкурентним діям. Відсутність детальної інформації про аргументи сторін та мотиви суду в наданому уривку ускладнює більш глибокий аналіз.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Київської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/8655/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ». Суд касаційної інстанції зазначив, що витрати на правничу допомогу мають бути обґрунтованими, підтвердженими документально та відповідати критерію розумної необхідності. ВС підкреслив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, але суд має право зменшити розмір витрат, якщо вони є завищеними, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом, та ринкові ціни на адвокатські послуги. Суд також врахував, що ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» подало відзив на касаційну скаргу, який не містив складної правової аргументації, а представник позивача не брав участі в судовому засіданні. Враховуючи всі обставини, ВС вирішив частково задовольнити заяву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» та стягнути з ДП «Гарантований покупець» 5 000 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти суми.
3. Суд касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишив без задоволення, а заяву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про стягнення судових витрат задовольнив частково, стягнувши 5 000 грн витрат на правничу допомогу.
Справа №648/2602/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір про спадщину існує між позивачем та третьою особою, яка також подала заяву про прийняття спадщини, але не була залучена до участі у справі як відповідач. Суд першої інстанції не визначився з колом учасників справи та передчасно прийняв відмову від позову в частині вимог до третьої особи. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, правильно вказав на порушення, але не мав права самостійно залучати належного відповідача. Враховуючи характер спору та неможливість усунення порушень апеляційним судом, касаційний суд вирішив, що справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для забезпечення повного та всебічного розгляду справи з належним складом учасників.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №756/2078/13-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасування відповідної постанови.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які визнали неправомірними дії державного виконавця, оскільки стягувач пропустив строк для повторного пред’явлення виконавчого листа до виконання. Суди встановили, що хоча стягувач і подав заяву про відкриття виконавчого провадження в межах встановленого строку, доказів фактичного надходження виконавчого листа до державного виконавця в цей строк надано не було. Суд зазначив, що обов’язок доказування лежить на сторонах, і припущення про своєчасне подання виконавчого листа недостатньо. Також, суди взяли до уваги, що державний виконавець зареєстрував заяву про відкриття виконавчого провадження вже після закінчення строку для пред’явлення виконавчого листа, що є порушенням встановленої процедури.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/5736/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ “Айбокс Банк” та задоволення вимог восьмої черги цього реєстру.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які визнали протиправними рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) про включення вимог податкової служби до реєстру кредиторів “Айбокс Банку” після встановленого законом строку. Суди встановили, що ФГВФО порушив порядок акцептування вимог кредиторів, оскільки заява податкової служби була подана з порушенням строків, встановлених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та внутрішнім положенням ФГВФО. Суд відхилив аргументи ФГВФО про те, що рішення №284 дозволяло змінювати строки подання заяв, оскільки це рішення не є нормативно-правовим актом і не містило конкретного пункту про продовження строку. Суд також зазначив, що акціонер банку має право захищати свої майнові інтереси, оскільки необґрунтоване збільшення кредиторських вимог зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений між акціонерами. Суд вказав, що корпоративний характер спору, зумовлений стверджуваним порушенням прав акціонера, підтверджує правомірність розгляду справи господарським судом.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1933/22 від 26/06/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження, коли боржник бере участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу АТ “Харківгаз”, виходив з того, що приватний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, якщо сума стягнення підлягає врегулюванню згідно із Законом “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, за умови перебування боржника у відповідному реєстрі. Суд зазначив, що хоча виконавець і не є учасником процедури врегулювання заборгованості, він повинен враховувати факт включення боржника до реєстру та характер заборгованості, а саме чи підпадає вона під дію зазначеного Закону. Верховний Суд підкреслив, що неустойка, інфляційні нарахування та проценти, нараховані на основну заборгованість, яка виникла у період, що підлягає врегулюванню, також підпадають під дію зупинення виконавчого провадження. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено на основну заборгованість, яка у повному розмірі виникла у період, який підлягає врегулюванню за Законом.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав приватного виконавця зупинити виконавчі дії у частині стягнення з АТ “Харківгаз” заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”.
Справа №707/2560/22 від 09/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування запису про реєстрацію права власності на житловий будинок.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що чоловік спадкодавиці добровільно відмовився від права на отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, тим самим визнавши, що житловий будинок є особистою приватною власністю його дружини. Верховний Суд підкреслив, що неподання заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя можна розцінювати як визнання другим з подружжя належності майна особисто спадкодавцю. Також суд зазначив, що відсутні підстави для застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки не було доведено, що спірне майно належало боржнику на праві власності та вибуло з його власності незаконно. Суд вказав, що оскільки чоловік добровільно визнав майно особистою власністю дружини, воно правомірно перейшло у спадок до її спадкоємця за заповітом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №947/4195/20 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними електронних торгів, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності, мотивуючи це тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. Суд зазначив, що у випадку, коли власник вважає, що покупець не набув право власності на майно, він може скористатися передбаченими законом способами захисту права власності, зокрема, витребуванням майна з чужого незаконного володіння, без необхідності оскарження результатів електронних торгів або договору купівлі-продажу. Суд підкреслив, що задоволення вимог про визнання недійсними торгів і договору не призведе до поновлення майнових прав позивача, оскільки ці способи захисту є неефективними, а належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними електронних торгів, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності та відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Справа №754/10432/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є скарга Київського Квартирно-Експлуатаційного Управління (КЕУ) на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження про знесення паркану.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який залишив скаргу Київського КЕУ без розгляду через пропуск строку на оскарження дій державного виконавця. Суд зазначив, що Київське КЕУ знало про відкриття кількох виконавчих проваджень на виконання рішення суду, але не цікавилося ходом виконавчого провадження щодо знесення паркану. Суд також врахував, що КЕУ вже оскаржувало дії державного виконавця в іншому виконавчому провадженні, що свідчить про обізнаність із ситуацією. Суд підкреслив, що обов’язок доведення поважності причин пропуску строку покладається на скаржника, а КЕУ не надало достатніх доказів. Таким чином, суд дійшов висновку, що КЕУ пропустило строк на оскарження і не надало поважних причин для його поновлення, що є підставою для залишення скарги без розгляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Київського КЕУ без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №673/923/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є поділ майна, набутого сторонами під час спільного проживання без реєстрації шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав за позивачем право власності на 1/2 частину нерухомого майна, враховуючи, що сторони спільно проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, мали спільну дитину, позивач оплачував комунальні послуги та систематично переказував кошти відповідачці. Апеляційний суд обґрунтовано врахував докази, які підтверджують наявність між сторонами відносин, притаманних подружжю, а відповідачка не спростувала презумпцію спільності права власності на майно, придбане у період їх спільного проживання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обсягу спільно нажитого майна є питанням доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Суд також зазначив, що відсутність рішення про встановлення факту спільного проживання в резолютивній частині не впливає на суть спору про поділ майна, оскільки головною метою позову є саме поділ спільного майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/537/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за його ж апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції про стягнення з ліцею боргу за поставлений газ.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підкресливши, що апеляційне провадження було правомірно закрито, оскільки прокурор не довів, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права, інтереси чи обов’язки Скадовської міської військової адміністрації, в інтересах якої він подавав апеляційну скаргу. Суд зазначив, що прокурор не надав доказів участі військової адміністрації у спірних правовідносинах, а лише посилався на те, що ліцей фінансується з бюджету, що, на думку суду, недостатньо для обґрунтування інтересу військової адміністрації у даному спорі. Також, суд підкреслив, що наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави не звільняє його від обов’язку довести, що конкретне судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов’язків тієї особи, в інтересах якої подано скаргу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував положення статті 264 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність скаржником відповідності критеріям, визначеним у статтях 17, 254 цього Кодексу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №990SСGС/8/25 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення ВРП, вказавши, що звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв`язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та законів України № 1402-VІІІ та № 1798-VIII. Суд зазначив, що відповідно до Регламенту ВРП, якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається. Суд наголосив, що ВРП не врахувала, що на момент прийняття рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, її повноваження вже були припинені.
3. Суд скасував рішення Вищої ради правосуддя та постановив стягнути на користь судді витрати на сплату судового збору.
Справа №367/9043/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та відновлення попереднього стану, оскільки власники квартири збільшили її площу за рахунок самовільного приєднання частини технічного поверху, що є спільною власністю співвласників будинку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що згідно зі статтею 382 ЦК України, технічний поверх є спільною сумісною власністю всіх власників квартир у багатоквартирному будинку, і відповідачі не мали права самовільно приєднувати його до своєї квартири. Суд також врахував, що ОСББ має право представляти інтереси співвласників у суді, а висновок експерта підтвердив факт самовільного приєднання приміщень технічного поверху до квартири відповідачів. Доводи відповідачів про недопустимість доказів та порушення процесуальних норм були відхилені, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили всі докази у справі. Крім того, суд касаційної інстанції зменшив суму витрат на правову допомогу, стягнуту з відповідачів, вважаючи її завищеною та неспівмірною зі складністю справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги відповідачів без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №192/553/21 від 02/06/2025
1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на цю ділянку, оскільки орендар вважає, що його переважне право на придбання було порушено.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вказав, що згідно з частиною 2 статті 777 ЦК України, орендар, який належно виконує свої обов’язки, має переважне право на придбання орендованого майна у разі його продажу. Оскільки в цій статті не визначено процедуру реалізації цього права, суд застосував аналогію закону, посилаючись на статтю 362 ЦК України, яка регулює подібні відносини щодо переважного права купівлі частки у спільній частковій власності. Суд зазначив, що для задоволення позову про переведення прав та обов’язків покупця необхідно, щоб орендар належно виконував свої обов’язки за договором оренди, власник продав майно з порушенням переважного права орендаря, і орендар вніс на депозитний рахунок суду суму, яку повинен сплатити покупець. Суд також підкреслив, що вимога про визнання права власності не є належним способом захисту в даному випадку, оскільки цивільне законодавство не передбачає можливості виникнення права власності на підставі рішення суду в таких ситуаціях.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу: скасував постанову апеляційного суду в частині вимог про переведення прав та обов’язків покупця, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, та змінив постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання права власності, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції.
Справа №990/131/24 від 26/06/2025
Предметом спору у справі є оскарження дій Дорадчої групи експертів та вимога зобов’язати її вчинити певні дії.
Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу Дорадчої групи експертів, скасувавши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Натомість, було ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи Дорадчої групи, які переконливо довели правомірність їхніх дій, а також, можливо, встановив відсутність обов’язку вчиняти дії, яких вимагав позивач. Також, суд міг дійти висновку, що попереднє рішення Касаційного адміністративного суду було помилковим у застосуванні норм матеріального або процесуального права. У рішенні зазначено, що постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суд прийняв рішення відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №203/6457/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника та поновлення на роботі у зв’язку зі скороченням штату.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги працівника, оскільки встановив, що роботодавець порушив процедуру звільнення, передбачену статтею 49-2 КЗпП України, не запропонувавши працівнику всі наявні вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до її кваліфікації, одночасно з попередженням про звільнення. Суд зазначив, що роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають вимогам працівника, що існують на підприємстві, незалежно від структурного підрозділу, в якому працівник працював, і що роботодавець вважається таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівнику були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Суд також врахував, що тягар доведення дотримання гарантій при звільненні працівника покладається на роботодавця.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №757/13390/21-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв’язку з його невикористанням протягом п’яти років.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту невикористання відповідачем знаку для товарів і послуг протягом п’яти років, натомість відповідач надав докази використання торговельної марки, зокрема, через ліцензійний договір з іншим підприємством, яке виробляє та реалізує продукцію під цією маркою; суд також врахував висновок експертизи, згідно з яким словесний елемент торговельної марки є домінуючим, а використання його без зображувального елемента не змінює суті знаку; суд зазначив, що товар “горілка” входить до переліку товарів, на які поширюється правова охорона, і нанесення знаку на цю продукцію є правомірним; суд відхилив висновок експерта позивача, оскільки він був менш обґрунтованим і стосувався питань, що не є предметом спору. **** Суд застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими перебіг п’ятирічного строку невикористання торговельної марки не починається заново зі зміною власника.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №362/2006/19 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ініційоване прокурором в інтересах держави.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційні скарги прокурора та державного підприємства на рішення судів попередніх інстанцій, які залишили без розгляду позов прокурора. Суд погодився з тим, що прокурор не має повноважень представляти інтереси державного підприємства в суді, оскільки це суперечить положенням Закону України “Про прокуратуру” та усталеній практиці Верховного Суду. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в особі Національної академії наук України (НАН України), оскільки НАН України здійснює управлінські функції щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери її управління, і тому прокурор має повноваження представляти інтереси держави в її особі. Суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, яка підтверджує право прокурора представляти інтереси держави в особі НАН України.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині залишення без розгляду позовних вимог в інтересах НАН України та направив справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, а касаційну скаргу державного підприємства залишив без задоволення.
Справа №344/11845/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо накладення штрафу на боржника за наявності заборгованості по сплаті аліментів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що на момент винесення постанови про накладення штрафу, розмір заборгованості боржника по аліментах не перевищував суму відповідних платежів за один рік, що є необхідною умовою для накладення штрафу згідно з частиною 14 статті 71 Закону України “Про виконавче провадження”. Суд зазначив, що оскільки заборгованість боржника була меншою за суму аліментів за рік, то у державного виконавця не було підстав для накладення штрафу. Суд також врахував надані докази, включаючи відповідь Шевченківського ВДВС, яка підтверджувала розмір заборгованості на момент винесення постанови про штраф. Суд відхилив посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/18317/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є визнання позивачки членом сім’ї наймача житлового приміщення, визнання її наймачем цього приміщення та зобов’язання Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації укласти з нею договір найму.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що вона вселилася в квартиру за згодою наймача (її покійного чоловіка) та проживала там тривалий час, а також не довела, що спірна квартира була її постійним місцем проживання, оскільки вона має зареєстроване місце проживання за іншою адресою. Суд зазначив, що сам факт родинних стосунків не є достатньою підставою для визнання членом сім’ї наймача, і необхідно довести факт спільного проживання та ведення спільного господарства. Суд також врахував, що діти позивачки не відвідували навчальні заклади в Києві та не були зареєстровані у лікарів, що свідчить про відсутність постійного проживання в місті. Суд підкреслив, що всі надані позивачкою докази проживання у спірній квартирі стосуються періоду після звернення до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/153/21(916/2583/23) від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів електронного аукціону в межах справи про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу.
2. У цій справі Верховний Суд розглядав питання, чи мав право суд першої інстанції ухвалити додаткове рішення за вимогою, яку позивач у справі взагалі не заявляв. Суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення суду першої інстанції, оскільки ФОП Войтенко, подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, фактично заявив нову вимогу, яка не була предметом розгляду при ухваленні основного рішення. Крім того, суд першої інстанції стягнув кошти з осіб, які не були сторонами оспорюваного правочину та не були учасниками позовного провадження. Верховний Суд підкреслив, що такі вимоги мають заявлятися в окремому позовному провадженні, а не шляхом ухвалення додаткового рішення. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що ФОП Войтенко не позбавлений можливості захистити свої права в окремому позовному провадженні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №756/59/20 від 26/06/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд частково задовольнив заяву, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності до предмета спору, розумності розміру, складності справи, обсягу виконаних робіт та значення справи для сторін. Суд врахував, що позиція позивача не змінювалася протягом розгляду справи в різних інстанціях, а представництво здійснювалося тим самим адвокатом, що свідчить про відсутність необхідності у додатковому комплексному вивченні юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду. Також, суд взяв до уваги заперечення відповідача щодо завищеного розміру гонорару адвоката, враховуючи, що матеріали справи містили всі необхідні докази, а правова позиція позивача не змінювалася з 2020 року. Суд зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, та суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 та постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №922/1675/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги фізичної особи до банкрута, оскільки суди встановили, що між сторонами було укладено попередні договори купівлі-продажу квартир, за якими фізична особа сплатила товариству забезпечувальні платежі в доларовому еквіваленті, які за своєю правовою природою є авансом. Суд зазначив, що товариство не виконало своїх зобов’язань за попередніми договорами, а тому зобов’язане повернути фізичній особі суму авансу, перераховану у гривні за курсом на момент подання заяви з грошовими вимогами. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що забезпечувальний платіж є завдатком, а не авансом, оскільки договір не містить положень, які б передбачали можливість та умови залишення цього платежу у власності товариства у разі не укладення основного договору. Суд вказав, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/152/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «РЕМАРІ» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) про стягнення з компанії VERSALA LTD передоплати за непоставлений товар та заява компанії VERSALA LTD про скасування цього рішення.
2. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що компанія VERSALA LTD пропустила строк на оскарження рішення МКАС, і причини пропуску не є поважними. Суд зазначив, що наявність воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку. Також, суд врахував, що VERSALA LTD має майно на території України, зокрема корпоративні права та право вимоги до інших компаній, що є достатнім для визнання підсудності українських судів у питанні виконання рішення МКАС. Суд підкреслив, що при вирішенні питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не оцінює правильність рішення по суті, а лише перевіряє дотримання процедурних вимог та наявність підстав для відмови у визнанні. Суд також наголосив, що арбітражна угода є обов’язковою для сторін, і VERSALA LTD не може ігнорувати її умови, звертаючись до суду замість арбітражу.
3. Верховний Суд залишив апеляційні скарги компанії VERSALA LTD без задоволення, а ухвали Київського апеляційного суду без змін.
Справа №912/1109/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору контрактації сільськогосподарської продукції та повернення земельних ділянок, оскільки прокуратура вважає, що договір контрактації є удаваним та приховує договір оренди землі, укладений з порушенням законодавства.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Держгеокадастр є уповноваженим органом у спірних правовідносинах щодо земель сільськогосподарського призначення державної власності, і прокурор належним чином обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, повідомивши Держгеокадастр про порушення та отримавши від нього підтвердження неможливості самостійного звернення до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що Держгеокадастр у даному випадку виступає як суб’єкт здійснення права державної власності на землю, а не як контролюючий орган, і тому має право на захист своїх прав як власника. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином дослідив обставини справи та надав їм оцінку. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ТД Украгропрод» без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/18540/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю “УЗАЙ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “РОЯЛ ХАУЗ ГРУП” солідарно 43 045 923,95 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов без розгляду, мотивуючи це тим, що Департамент економіки та інвестицій не підтвердив належним чином свою процесуальну дієздатність, оскільки не надав актуальну інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та не долучив доручення від Київської міської ради на представництво інтересів у суді. ВС підкреслив, що Департамент, згідно з Положенням про нього та Порядком залучення коштів пайової участі, має право на самопредставництво в суді через своїх посадових осіб юридичної служби без окремого доручення, за винятком дій, що передбачають відмову від позову, визнання позову або укладення мирової угоди. Також ВС зазначив, що відсутність укладеного договору про пайову участь не скасовує обов’язку забудовника сплатити внесок, а вимога надання витягу з ЄДР, датованого днем звернення до суду, не передбачена законодавством. ВС наголосив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували статтю 1212 ЦК України, а відсутність укладеного договору про пайову участь не усуває зобов’язання забудовника сплатити визначені суми.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/47/25 від 24/04/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо збирання інформації про особу, яка подала дисциплінарну скаргу, без її згоди.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції, який відмовив у відкритті провадження, оскільки позивач фактично не погоджується з діями ВРП під час попереднього вивчення скарги та ухвалою про повернення дисциплінарної скарги, яка не підлягає оскарженню. Суд зазначив, що рішення дисциплінарного органу ВРП, як і дії членів її палат під час перевірки скарги, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду. Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати до ВРП має суддя, а скаржник – лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати. Суд наголосив, що скаржник не є безпосереднім учасником правовідносин щодо притягнення судді до відповідальності, і подання скарги не є способом захисту скаржника в інших правовідносинах. Велика Палата підкреслила, що скаржники не мають права оскаржувати такі рішення до суду, оскільки це не вважається способом захисту їхніх прав та інтересів. Суд також врахував, що вимога про виключення певного пункту з ухвали ВРП фактично є вимогою про її перегляд, що не передбачено законом.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №911/1000/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди, здійсненої на підставі договору, підпис на якому, як стверджує позивач, є підробленим.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, спираючись на висновок експерта, який підтвердив, що підпис орендодавця на спірному договорі оренди землі був підроблений, що робить договір неукладеним, а державну реєстрацію права оренди на його підставі – незаконною. Суд також врахував, що позивач уклав договір оренди цієї ж ділянки з тим же орендодавцем, і реєстрація оренди відповідачем порушує його права. Щодо судових витрат, суд частково задовольнив вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, визнавши їх обґрунтованими та співмірними. Водночас, суд відмовив у задоволенні заяви третьої особи про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки не було дотримано вимог щодо подання розрахунку таких витрат у встановлений строк. Касаційний суд закрив провадження за касаційними скаргами відповідача та третьої особи в частині посилання на неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки не встановив подібності правовідносин.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, закривши касаційне провадження в частині посилання на неврахування висновків Верховного Суду та стягнув з відповідача на користь позивача 15 000 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №922/3109/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо чинності іпотеки та недійсності договору купівлі-продажу майна, переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя. Проте, суди попередніх інстанцій встановили, що ТДВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» є добросовісним набувачем майна, оскільки на момент придбання майна в державних реєстрах не було відомостей про обтяження. Суд касаційної інстанції зазначив, що помилковий висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог не вплинув на правильність відмови у задоволенні позову, оскільки суди правильно застосували наслідки спливу позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перебіг позовної давності не переривався, і позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку, не навівши поважних причин для його поновлення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/6350/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, ТУ ДБР та ДКСУ про відшкодування моральної шкоди, завданої нібито незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури у кримінальному провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, оскільки позивач, будучи належним чином повідомленою про дату та час підготовчих засідань, повторно не з’явилася в судове засідання та не подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Суд зазначив, що процесуальний закон не вимагає врахування поважності причин повторної неявки позивача до суду, оскільки відповідальність за своєчасний розгляд справи лежить не лише на суді, а й на позивачеві, який повинен проявляти ініціативу та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Суд також підкреслив, що ухилення позивача від участі у розгляді поданого нею ж позову порушує права іншої сторони, а Європейський суд з прав людини наголошує на обов’язку сторони, яка задіяна в ході судового розгляду, з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм статті 40 ЦПК України при розгляді заяви про відвід колегії суддів були відхилені, оскільки заява про відвід була подана несвоєчасно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №1-459/12 від 25/06/2025
1. Предметом спору є перегляд за виключними обставинами вироків національних судів щодо ОСОБА_23 та ОСОБА_24 на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Мадзігон та інші проти України”.
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяв про перегляд судових рішень, виходячи з наступного:
* ЄСПЛ встановив лише порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту, але не оцінював законність і обґрунтованість самих судових рішень по суті справи.
* Рішення ЄСПЛ не містить висновків про те, що в основі констатованих порушень лежали суттєві процедурні помилки, які б ставили під сумнів результат провадження, або що їх було спричинено рішеннями щодо ОСОБА_23 і ОСОБА_24, які й надалі зумовлюють негативні наслідки для заявників.
* Визнані ЄСПЛ порушення мали місце впродовж розгляду кримінальної справи судами у трьох інстанціях, і наразі негативних наслідків через констатовані ЄСПЛ порушення вони не зазнають, оскільки їм вже виплачено справедливу сатисфакцію у вигляді компенсації моральної шкоди.
* Повторний судовий розгляд не може бути належним способом захисту їх конвенційних прав, оскільки справедливу сатисфакцію вже було визначено у вигляді виплати присуджених коштів.
* Доводи захисників про провокацію злочину, недопустимість доказів та інші порушення, не були предметом розгляду ЄСПЛ, тому не можуть бути підставою для перегляду справи за виключними обставинами.
3. Суд постановив залишити заяви захисників без задоволення, відмовившись скасувати попередні судові рішення.
Справа №922/1675/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали грошові вимоги фізичної особи до банкрута обґрунтованими, виходячи з того, що між сторонами було укладено попередні договори купівлі-продажу квартир, за якими фізична особа сплатила товариству забезпечувальний платіж в гривневому еквіваленті до долара США, що фактично є авансом. Оскільки основні договори купівлі-продажу так і не були укладені, а строк виконання зобов’язань товариством настав, суд визнав правомірним застосування частини другої статті 533 ЦК України, яка дозволяє перерахунок грошового зобов’язання в іноземній валюті у зв’язку зі зміною курсу. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що забезпечувальний платіж є завдатком, а не авансом, оскільки договір не містив умов про його неповернення. Також, суд підкреслив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство строк виконання всіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку обставинам справи та доводам сторін, а їх висновки є обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №1313/1984/2012 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на павільйон-магазин та зобов’язання відповідача звільнити займане приміщення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що суд першої інстанції не забезпечив належне повідомлення Львівської міської ради про розгляд справи, що є порушенням права на справедливий суд. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції не з’ясував статус спірного майна (рухоме чи нерухоме), не встановив, чи є воно тимчасовою спорудою, і не врахував, що право власності на тимчасову споруду не може бути визнано на підставі статті 376 ЦК України. Крім того, відсутні докази звернення позивачки до компетентних органів для вирішення питання про право власності, що свідчить про відсутність спору про право. Суд касаційної інстанції також зазначив, що посилання заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду в інших справах не є релевантними, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №445/33/25 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення заяви про забезпечення позову у зв’язку з несплатою судового збору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, зобов’язавши споживача сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову. Верховний Суд підкреслив, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє споживачів від сплати судового збору за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав, і це звільнення поширюється не лише на стадію пред’явлення позову, але й на інші стадії цивільного процесу, включаючи подання заяви про забезпечення позову. Суд зазначив, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг, і спеціальний закон має перевагу у регулюванні прав споживачів. Враховуючи завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав, суди повинні були застосувати пільгу щодо сплати судового збору, передбачену для споживачів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №990/117/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації для призначення на посаду судді.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що рішення ВККС є необґрунтованим, оскільки Комісія не довела, що обставини, пов’язані з перебуванням позивача на посаді директора ТОВ, яке згодом було ліквідовано, та наявність судового наказу про стягнення заборгованості, впливають на його здатність здійснювати правосуддя чесно та неупереджено. Суд зазначив, що ВККС не надала доказів умислу позивача на фіктивну діяльність ТОВ, а ліквідація підприємства відбулася через 10 місяців після звільнення позивача з посади директора. Щодо судового наказу, суд вказав, що сам факт наявності заборгованості не свідчить про недоброчесність, особливо з урахуванням того, що борг виник не з вини позивача, а наказ не був пред’явлений до виконання. Суд підкреслив, що Комісія не зазначила, якому саме критерію доброчесності не відповідає позивач, і її висновки ґрунтуються на припущеннях. Суд наголосив, що Комісія не надала доказів, які б свідчили про те, що позивач, будучи директором ТОВ, мав намір здійснювати фіктивну діяльність, а також про його самоусунення від врегулювання питання заборгованості за комунальні послуги.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді та зобов’язав Комісію повторно провести співбесіду.
Справа №910/10953/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога про визнання недійсними договору про переведення боргу та договору про договірне списання, укладених між КП «Теплокомуненерго», ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ Фірма «ТехНова» та АТ «Державний ощадний банк України».
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що КП «Теплокомуненерго» довело факт укладення оспорюваних договорів під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, а саме: загроза зриву опалювального сезону в місті Чернігові, що ставило під загрозу безперебійне забезпечення комунальними послугами споживачів, а також те, що підприємство змушене було взяти на себе зобов’язання сплатити чужий борг без будь-якої компенсації. Суд зазначив, що положення статті 22 Закону України «Про теплопостачання» не підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки не відбулося правонаступництва за законом, а оспорювані договори були підписані вимушено, з метою забезпечення стабільного опалювального сезону. Також, суд врахував, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зловживало своїм монопольним становищем, ухиляючись від укладення договору на постачання природного газу без підписання оспорюваних договорів. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність причинно-наслідкового зв’язку між тяжкими обставинами та укладенням оспорюваних договорів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову та визнання недійсними договору про переведення боргу та договору про договірне списання.
Справа №824/152/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення передоплати за непоставлений товар та скасування цього рішення.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвали Київського апеляційного суду, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг компанії VERSALA LTD. Суд виходив з того, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права при розгляді справи. Зокрема, суд врахував положення Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, а також Конвенцію ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік). Суд також взяв до уваги доводи сторін, але не знайшов підстав для скасування рішення МКАС, оскільки не було встановлено порушень, які б могли бути підставою для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення. Суд підкреслив важливість дотримання міжнародних договорів та забезпечення виконання арбітражних рішень для підтримки міжнародної комерційної діяльності.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційні скарги компанії VERSALA LTD без задоволення, а ухвали Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №910/12416/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов ТОВ «Енерджі 365» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення заборгованості, виходячи з того, що відповідач зобов’язаний здійснювати розрахунок обсягу та вартості небалансу електричної енергії, формувати та виставляти рахунки в системі MMS, а також здійснювати оплату визначеної суми, і відсутність коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання не звільняє відповідача від цього обов’язку. Суд також зазначив, що зміни у Правилах ринку щодо порядку розрахунків між сторонами стосувалися лише відкриття рахунку ескроу, а порядок розрахунку відповідача перед позивачем по купівлі електричної енергії для врегулювання небалансів не змінився. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи відповідача про те, що умовами Договору не визначено обов’язку розрахунку власними коштами оператором системи передачі незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, оскільки Законом України «Про ринок електричної енергії» передбачено можливість оператора системи передачі вносити кошти з власного поточного рахунка у разі системних обмежень. Крім того, суд касаційної інстанції частково задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму, виходячи з критеріїв розумності та співмірності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/1232/18 від 27/06/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов’язань з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з 1 січня 2017 року, з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII, у податкового органу з’явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Суд зазначив, що камеральна перевірка може охоплювати період в 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України. Суд також вказав, що камеральна перевірка була проведена на підставі даних декларації з податку на додану вартість та інтегрованої картки платника податків, що відповідає вимогам законодавства. Доводи касаційної скарги про те, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, були відхилені. Суд також відхилив посилання скаржника на попередні правові позиції Верховного Суду, оскільки вони стосувалися справ, де камеральна перевірка була проведена до 1 січня 2017 року, тобто до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №804/5275/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову підприємства. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, зазначив, що обов’язок сплати єдиного внеску виникає незалежно від фінансового стану платника та наявності заборгованості з виплати заробітної плати, а пріоритетність виплати заробітної плати не звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ. Суд також врахував, що порушення термінів сплати ЄСВ було встановлено, а доводи позивача про неможливість своєчасної сплати через фінансові труднощі не є підставою для звільнення від відповідальності. Крім того, суд касаційної інстанції послався на власну попередню правову позицію, згідно з якою затримка виплати заробітної плати не звільняє від обов’язку своєчасної сплати ЄСВ. Суд також зазначив, що складання акту перевірки в даному випадку не було обов’язковим.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №580/5434/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ТОВ «КРУГ-ТЕТ» щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, які, згідно з чинним законодавством, не мають повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча ДСНС здійснює контроль за готовністю захисних споруд, вона не має права вимагати через суд приведення цих споруд у належний стан. Суд також вказав, що військові адміністрації мають чітко визначені законом повноваження, і звернення до суду з подібними позовами до їх компетенції не належить. Суд підкреслив, що прокурор не може підміняти собою уповноважені органи, а повинен довести, що ці органи не можуть самостійно захистити інтереси держави. Суд також зазначив, що особливий період не скасовує конституційний принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли в межах своїх повноважень. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо обмеженості повноважень ДСНС у зверненні до суду з подібними позовами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №620/7028/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Аварійно-рятувального загону щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що недоліки не були усунені вчасно. Верховний Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, строк не вважається пропущеним, якщо документи здано на пошту до закінчення цього строку. Також, якщо останній день строку припадає на вихідний, то останнім днем строку вважається перший робочий день після вихідного. Оскільки відповідач надіслав необхідні документи поштою в межах продовженого строку, апеляційний суд мав розглянути апеляційну скаргу по суті. Враховуючи, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд вирішив скасувати ухвалу апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/4172/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є рішення Первомайської міської ради про затвердження пропозиції щодо перейменування міста Первомайська, яке позивач оскаржував, стверджуючи про порушення процедури консультацій з громадськістю та строків, встановлених законом.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що депутат місцевої ради не має права представляти інтереси територіальної громади в суді, а також не надав доказів порушення його особистих прав внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Суд зазначив, що позивач, як депутат, брав участь у засіданні ради, де приймалося рішення, і мав можливість висловити свою позицію. ВС наголосив, що для захисту прав у суді необхідно довести факт їх порушення, чого в даному випадку не було зроблено. Суд також послався на попередню практику Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності у депутатів місцевих рад повноважень на представництво інтересів громади в суді. Суд також врахував, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме прийняття оскаржуваного рішення призвело до прямого та безпосереднього порушення його суб`єктивного права, що потребує судового захисту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №809/1159/17 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо поширення права податкової застави на майно, яке вже перебуває в іпотеці, а також скасування рішення про опис цього майна в податкову заставу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що чинне законодавство не обмежує право контролюючого органу здійснювати опис майна в податкову заставу, навіть якщо воно вже перебуває в іпотеці. Суд зазначив, що опис майна в податкову заставу не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем своїх прав, якщо податковий орган не вчиняє дій, спрямованих на продаж цього майна. Суд також підкреслив, що положення Податкового кодексу України, які забороняють використовувати майно, що перебуває в заставі, як джерело погашення податкового боргу, не обмежують право контролюючого органу на опис такого майна в податкову заставу. Суд врахував, що позивач не надав доказів того, що дії податкового органу щодо опису майна в податкову заставу перешкоджали йому в реалізації прав іпотекодержателя.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/8083/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є правомірність дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 27 травня 2024 року. Суд зазначив, що з 20 травня 2023 року, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, яка змінила порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військовими званнями, встановивши фіксовану суму 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти відповідно до чинного законодавства, і у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, належним способом захисту є оскарження цього акту, а не вимоги до військової частини, яка діяла на підставі чинного нормативно-правового акту. Суд також зазначив, що не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/3679/24 від 30/06/2025
Предметом спору було оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо неналежної індексації пенсії позивача.
Суд касаційної інстанції встановив, що Пенсійний фонд дійсно протиправно не застосував належні коефіцієнти індексації до пенсії позивача у 2023 та 2024 роках, посилаючись на те, що розмір пенсії позивача вже був обчислений з урахуванням більшого показника середньої заробітної плати. Суд підкреслив, що при індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено законом. Суд також зазначив, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, які суперечать закону, не підлягають застосуванню. Водночас, суд звернув увагу на те, що право на індексацію пенсії не є безстроковим, і позовні вимоги за період, що перевищує шестимісячний строк звернення до суду, залишаються без розгляду.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та ухваливши нове рішення про зобов’язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату індексації пенсії позивачу, але лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
Справа №460/3942/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю без урахування актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, наголосив на принципі диспозитивності в адміністративному судочинстві, який зобов’язує суд вирішувати лише ті питання, про які просять сторони. У даній справі позивач оскаржував дії відповідача щодо нарахування грошового забезпечення, а не чинність нормативно-правового акту, на підставі якого ці нарахування здійснювалися. Суд зазначив, що відповідач діяв у межах чинного законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 481, яка встановлювала фіксовану суму для розрахунку грошового забезпечення. Суд підкреслив, що у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, належним способом захисту є оскарження саме цього акту, а не дій суб’єкта владних повноважень, який діяв на його підставі. Також, суд врахував, що принцип законності вимагає від органів державної влади діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №380/23723/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими АТ «Галичфарм» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від`ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що АТ «Галичфарм» належним чином підтвердило реальність господарських операцій з контрагентами, надавши первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та розкривають суть операцій з надання маркетингових та рекламних послуг. Суд наголосив, що податковий орган не надав достатніх доказів, які б спростовували ці документи або свідчили про недобросовісність платника податків. Суд також врахував специфіку маркетингових послуг, відсутність чіткого переліку документів для їх оформлення та економічну обґрунтованість понесених витрат, спрямованих на збільшення обсягів продажу продукції Товариства. Крім того, суд взяв до уваги, що ціни на лікарські засоби, реалізовані АТ «Галичфарм» АТ «Київмедпрепарат», були договірними та відповідали вимогам законодавства про публічні закупівлі, оскільки призначалися для подальшої реалізації бюджетним установам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/404/24 від 30/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо кваліфікаційного оцінювання судді.
Суд, задовольняючи частково позов, визнав протиправним та скасував рішення ВККСУ про дослідження досьє та проведення співбесіди з суддею, мотивуючи це порушенням процедури кваліфікаційного оцінювання. Суд акцентував увагу на тому, що ВККСУ не надала достатніх обґрунтувань для прийняття оскаржуваного рішення, а також не врахувала всі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відповідність судді займаній посаді. Крім того, суд вказав на формальний підхід ВККСУ до оцінювання професійної компетентності судді, що не відповідає вимогам законодавства. Суд також врахував доводи позивача щодо недотримання принципів об’єктивності та неупередженості під час проведення кваліфікаційного оцінювання. У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення ВККСУ.
Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення ВККСУ про кваліфікаційне оцінювання судді.
Справа №820/466/18 від 27/06/2025
Предметом спору у цій справі є скасування наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВО Укрспецкомплект».
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки питання оподаткування регулюються виключно Податковим кодексом України. Водночас, суди не дослідили належним чином обставини щодо наявності підстав для призначення перевірки, зокрема, чи були обґрунтованими запити контролюючого органу про надання інформації та чи правомірно їх було проігноровано платником податків. Суд також наголосив, що не може самостійно встановлювати обставини справи, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/11528/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є правомірність звільнення позивачки з посади головного спеціаліста Бюро економічної безпеки України (БЕБ) у зв’язку зі скороченням посади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про поновлення на посаді, виходячи з того, що позивачка була прийнята на посаду в період дії воєнного стану без конкурсного відбору на підставі Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Суд зазначив, що Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період воєнного стану” встановлює заборону на переведення таких осіб на інші посади державної служби. Суд також врахував, що Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема право на захист від незаконного звільнення, та встановлює особливості проходження державної служби у період дії воєнного стану. Суд підкреслив, що хоча загальна процедура звільнення передбачає пропонування іншої посади, у випадку призначення без конкурсу в умовах воєнного стану, така вимога не застосовується через пряму заборону переведення. Суд вказав, що при призначенні на посаду без конкурсу позивачка повинна була враховувати обмеження, встановлені законом, зокрема, відсутність переважного права на залишення на роботі порівняно з працівниками, призначеними за конкурсом до введення воєнного стану.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність звільнення позивачки.
Справа №280/8605/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є правомірність дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, визнавши протиправними дії військової частини за період до 20 травня 2023 року, коли ще діяла норма, що прив’язувала розмір грошового забезпечення до прожиткового мінімуму. Суд зазначив, що з 20 травня 2023 року, після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №704 постановою №481, розмір грошового забезпечення визначається на основі фіксованої суми, а не прожиткового мінімуму. Суд підкреслив, що не може виходити за межі позовних вимог і самостійно обирати правову підставу позову, а також, що військова частина діяла правомірно, відповідно до чинних на той момент нормативно-правових актів. Суд також зазначив, що оскарження нормативно-правового акту є належним способом захисту у випадку незгоди з ним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №9901/271/21 від 30/06/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України в частині.
Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд врахував повноваження Президента видавати укази, обов’язкові до виконання на всій території України, а також роль РНБО в питаннях національної безпеки і оборони. Суд взяв до уваги аргументи відповідача та третіх осіб щодо обґрунтованості та правомірності оскаржуваного Указу. Також суд врахував, що позивачем не було надано достатніх доказів протиправності оскаржуваного Указу в частині. Суд наголосив на важливості забезпечення національної безпеки та оборони в умовах, що склалися в країні.
Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Справа №420/21688/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо перерахунку грошового забезпечення позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан та відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору не є безумовними підставами для поновлення строку, оскільки не було доведено, як саме ці обставини унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, а державні установи не повинні отримувати вигоду від порушення власних внутрішніх процедур. Крім того, суд врахував, що повторна апеляційна скарга була подана з великою затримкою після повернення первинної скарги, що свідчить про неналежну організацію процесу оскарження з боку військової частини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/4475/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є рішення Кілійської міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке ТОВ «ТИТАН» вважає регуляторним актом, прийнятим з порушенням процедури.
2. Суд погодився з позицією попередніх інстанцій, що рішення Кілійської міської ради є регуляторним актом, оскільки воно спрямоване на регулювання господарських відносин, зокрема, встановлює базову вартість 1 кв.м землі, що впливає на розмір орендної плати. Суд підкреслив, що це рішення застосовується неодноразово та до невизначеного кола осіб, що характерно для регуляторних актів. Важливо, що суди встановили: міська рада не провела аналіз регуляторного впливу, що є обов’язковою процедурою для таких актів згідно із Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Суд відхилив аргумент міської ради про те, що відсутність безпосередньо в рішенні норми про базову вартість землі не робить його нерегуляторним, оскільки ця норма міститься в технічній документації, яка є частиною рішення. Суд також врахував, що рішення фактично застосоване до відносин з ТОВ «ТИТАН» без додаткових рішень про впровадження нормативної грошової оцінки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/171/25 від 30/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду.
Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ВККСУ допустила порушення при оцінюванні практичного завдання позивача, а саме модельних судових рішень. Суд зазначив, що оцінювання повинно здійснюватися з урахуванням Методичних вказівок, затверджених рішенням ВККСУ. Також, суд вказав на те, що ВККСУ не надала належних доказів обґрунтованості прийнятого рішення щодо оцінювання робіт позивача. Крім того, суд визнав протиправними окремі пункти рішення ВККСУ, якими затверджено результати іспиту позивача та відмовлено йому в допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Суд наголосив на необхідності повторної оцінки практичних завдань позивача з урахуванням встановлених Методичних вказівок.
Суд вирішив частково задовольнити позов, визнавши протиправними окремі рішення ВККСУ та зобов’язавши комісію повторно оцінити практичні завдання позивача.
Справа №813/2423/18 від 27/06/2025
1. Предметом спору є вимога Головного управління ДФС у Львівській області про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Приватного підприємства «Нові Долиняни» через недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на помилковість мотивів судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, виходячи з відсутності доказів податкового боргу та майна для його погашення, оскільки арешт коштів можливий і у випадку недопуску до перевірки. Водночас, суд касаційної інстанції врахував, що наказ про проведення перевірки, до якої не було допущено податківців, вже визнано протиправним та скасовано в іншій справі, що має преюдиційне значення. Таким чином, хоча суди попередніх інстанцій і дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, їх мотивувальні частини підлягають зміні, оскільки ґрунтувалися на невірному тлумаченні норм матеріального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що існують два види арешту майна: як спосіб забезпечення виконання зобов’язань та як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, і вони регулюються різними нормами Податкового кодексу України.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши самі рішення без змін.
Справа №240/1214/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є відмова Пенсійного фонду перерахувати та виплатити пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що Конституційний Суд України визнав неконституціййною норму, яка дозволяла Кабінету Міністрів України визначати мінімальні розміри пенсій для чорнобильців, а Верховна Рада, на думку суду, не привела законодавство у відповідність до Конституції належним чином, оскільки ухвалений нею закон встановив менші розміри пенсій, ніж ті, що були передбачені попередньою редакцією Закону. Суд зазначив, що у таких випадках слід застосовувати норми Закону в редакції, яка діяла до змін, внесених Законом №76-VIII, а саме частину четверту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було зазначено, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, всупереч Рішенню Конституційного Суду України. Суд підкреслив, що судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов, визнавши протиправною відмову Пенсійного фонду та зобов’язавши його перерахувати та виплатити пенсію позивачу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Справа №826/14377/16 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності податкового органу щодо формування та надсилання податкової вимоги ТОВ «Надра Геоцентр» та не вжиття заходів з погашення податкового боргу за договором про спільну діяльність.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу податкового органу, виходив з того, що податкова вимога була надіслана ТОВ «Надра Геоцентр» як особі, відповідальній за сплату податків за договором про спільну діяльність, і не стосувалася безпосередньо прав та обов’язків ПАТ «Укргазвидобування». Суд зазначив, що хоча учасники договору про спільну діяльність несуть спільну відповідальність за податковий борг, у даному випадку розглядається правомірність дій податкового органу саме щодо ТОВ «Надра Геоцентр». Суд також врахував, що ПАТ «Укргазвидобування» не надало доказів порушення своїх прав чи інтересів у зв’язку з діями податкового органу, зокрема, щодо стягнення податкового боргу безпосередньо з ПАТ «Укргазвидобування». Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що податковий орган діяв на підставі закону, вживаючи заходів щодо ТОВ «Надра Геоцентр», і відсутні підстави для задоволення позову. Доводи касаційної скарги щодо строків звернення до суду були відхилені, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укргазвидобування».
Справа №640/611/20 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги у справі щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу прокурору через неусунення недоліків у встановлений строк, а саме несплату судового збору; суд зазначив, що прокурор був належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків, оскільки ухвала суду була доставлена до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), що є офіційним способом повідомлення учасників справи; ВС наголосив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, а неналежне оформлення апеляційної скарги є перешкодою для її розгляду; ВС також вказав, що доводи прокурора про неотримання ухвали суду є необґрунтованими, оскільки наявні докази підтверджують її доставку в електронний кабінет, а лист прокуратури про неотримання ухвали суперечить цим доказам і не може бути взятий до уваги.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/6943/24 від 30/06/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини на рішення суду першої інстанції щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатньо поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що посилання на відсутність коштів для сплати судового збору, велике навантаження на посадових осіб та введення воєнного стану не є об’єктивними та непереборними обставинами, які б унеможливили своєчасне звернення до суду. Суд також підкреслив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, і скаржник повинен довести, що повернення першої скарги відбулося з причин, які від нього не залежали. Суд врахував, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану безпосередньо вплинуло на можливість подання апеляційної скарги у строк.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/2169/22 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у зменшеному розмірі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки суб’єкт владних повноважень (ІНФОРМАЦІЯ_1) подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суду першої інстанції, що є безумовною підставою для відмови згідно з КАС України. Суд зазначив, що встановлений річний строк є присічним і не підлягає поновленню, навіть за наявності поважних причин пропуску, таких як участь у бойових діях або втрата документів внаслідок воєнних дій. Суд підкреслив, що виняток щодо поновлення строку можливий лише у випадку, коли суб’єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній, чого в даному випадку не було. Суд також врахував, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, оскільки його представник отримав копію ухвали про відкриття провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №200/2152/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за період стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що поновлення строку на апеляційне оскарження можливе лише за наявності поважних причин пропуску, які мають бути реальними та об’єктивно нездоланними. Суд вказав, що відсутність коштів у державному бюджеті або організаційні труднощі з виділенням коштів не є поважними причинами для пропуску строку апеляційного оскарження державними органами. Також, участь військової частини у заходах із забезпечення оборони країни має бути підтверджена належними доказами, щоб бути визнаною поважною причиною пропуску строку. Суд підкреслив, що повернення первісної апеляційної скарги через несплату судового збору свідчить про обставини, які залежали від волевиявлення особи, а не про об’єктивні перешкоди.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №990/341/24 від 30/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, а також вимога про поновлення на посаді.
У рішенні, на жаль, не наведено аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для аналізу необхідна повна версія судового рішення, де будуть викладені мотиви суду, встановлені обставини справи, досліджені докази та застосовані норми права. Без цієї інформації неможливо зрозуміти, чому суд відмовив у задоволенні позову. Зазвичай, суд враховує законність процедури прийняття оскаржуваних рішень, наявність підстав для їх прийняття, дотримання прав позивача та інші важливі аспекти.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Справа №300/7859/24 від 30/06/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов податкового органу без розгляду, через те, що податковий орган нібито не надав достатньо доказів місця проживання відповідача та не підтвердив належне повідомлення відповідача про позов. Верховний Суд вказав, що податковий орган надіслав копії позовних заяв на всі відомі адреси відповідача, які були зазначені у відповідних реєстрах, що відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач не повідомляв податкові органи про зміну місця проживання. Крім того, суди не розглянули клопотання податкового органу про передачу справи до іншого суду. На думку Верховного Суду, суди попередніх інстанцій проявили надмірний формалізм і не забезпечили пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №280/886/23 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ «Мотор Січ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ПАТ «Мотор Січ», виходячи з наступного:
* Позивачем було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.
* Відповідачем не було доведено, що відомості в цих документах є неповними, недостовірними або суперечливими.
* Інформація з інформаційних баз ДПС носить інформативний характер і не може бути єдиною підставою для висновку про порушення податкового законодавства.
* Недостатність матеріально-технічних та трудових ресурсів у контрагентів сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій.
* Суди констатували використання Товариством придбаних у контрагентів-постачальників товарів у власній господарській діяльності.
* Контролюючим органом не було доведено, що позивач діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності при виборі контрагентів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №803/1320/17 від 30/06/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що господарські операції між ПП «Транспортно-Експедиторський Центр» та його контрагентами мали реальний характер і підтверджуються належними первинними документами, такими як договори, вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення. Суд зазначив, що відсутність деяких відомостей у документах не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші докази підтверджують фактичний рух активів. Також, суд підкреслив, що сам факт фігурування контрагентів у кримінальних провадженнях не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, якщо немає рішень суду про визнання договорів недійсними або вироків щодо посадових осіб за підроблення документів. Суд також врахував індивідуальний характер відповідальності платника податків, який не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, якщо не доведено його обізнаність про їх протиправну діяльність.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/22016/21 від 30/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “Агросет” було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував податкове повідомлення-рішення в повному обсязі, оскільки контролюючий орган не довів умисел у діях платника податків для застосування підвищених штрафних санкцій, передбачених п. 123.2 ст. 123 ПК України, однак, апеляційний суд не надав оцінку наявності самого факту порушення ТОВ “Агросет” податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують умисність діяння, свідчить про необґрунтованість застосування штрафних санкцій за п. 123.2 ст. 123 ПК України, але не звільняє від відповідальності за п. 123.1 ст. 123 ПК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що суд має право скасувати рішення контролюючого органу частково, виокремивши протиправно визначені грошові зобов’язання. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення обставин, на підставі яких можливо перевірити правильність обрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
