Справа №205/1878/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу за касаційною скаргою прокурора, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині вимог до фізичної особи, оскільки прокурор не надав достатніх доказів підробки документів, на підставі яких ця особа набула право власності на спірну земельну ділянку, враховуючи, що наявні дві копії наказу Держгеокадастру з різним змістом, але не надано оригіналів. Водночас, суд касаційної інстанції встановив порушення правил юрисдикції щодо розгляду вимог до юридичної особи (ДП “Ілліч-Агро Донбас”), оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою щодо земельної ділянки підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спір в частині вимог до ДП “Ілліч-Агро Донбас” є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, що виключає його розгляд у порядку цивільного судочинства. Також суд касаційної інстанції вказав, що відсутні правові підстави для стягнення судових витрат на користь ДП “Ілліч-Агро Донбас” у зв’язку із закриттям провадження в частині вимог до цієї юридичної особи.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» та закрив провадження у цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №756/1749/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19 та стягнення середнього заробітку за час відсторонення.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на необхідності індивідуальної оцінки обставин кожного випадку відсторонення від роботи у зв’язку з відсутністю щеплення проти COVID-19, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду. Суд підкреслив, що просте формальне посилання на обов’язковість щеплення для працівників певних установ без урахування специфіки виконуваних обов’язків та потенційної загрози, яку може становити невакцинований працівник, є недостатнім. Важливо оцінювати кількість соціальних контактів працівника на робочому місці, можливість організації дистанційної роботи, умови праці та інші фактори, що впливають на вірогідність зараження COVID-19. У даній справі апеляційний суд не врахував, що відповідач не обґрунтував необхідність відсторонення позивача, яка працювала провідним юрисконсультом, та не довів, що її дії створювали загрози, які вимагали такого суворого заходу, як відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Враховуючи, що відповідачем не було доведено пропорційність вжитих заходів легітимній меті охорони здоров’я, Верховний Суд визнав відсторонення позивача незаконним.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено.
Справа №463/9072/20 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності на цю ж квартиру.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, вказуючи на те, що третя особа (ОСОБА_4) не довела, яким чином оскаржені судові рішення порушують її права та інтереси, оскільки позовні вимоги були задоволені щодо відповідача (ОСОБА_2), який не оскаржував ці рішення. Суд також зазначив, що наявність кримінального провадження стосовно третьої особи не є достатньою підставою для скасування судових рішень у цивільній справі, якщо не доведено порушення її прав та інтересів цими рішеннями. Крім того, суд врахував, що третя особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки кореспонденція надсилалася на її зареєстровану адресу, хоча й поверталася з відміткою про відсутність адресата. Суд підкреслив принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким учасники справи самостійно вирішують, чи оскаржувати рішення суду, і в яких межах.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/3297/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, який вважав недостовірною інформацію, поширену про нього в статті на веб-сайті відповідача.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що суди не врахували, що відповідач є власником веб-сайту, на якому розміщено спірну статтю, та не звернули увагу на те, що оспорювана інформація є суб’єктивною думкою автора, а не фактичними даними, які можна перевірити на достовірність. Суд також наголосив, що позивач, як публічна особа (колишній міський голова), повинен бути більш толерантним до критики, а межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж щодо приватної особи. Суд зазначив, що висловлювання у статті є оціночними судженнями, які не можуть бути предметом судового захисту, оскільки не містять стверджень про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо свободи вираження поглядів та розмежування фактів і оціночних суджень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
Справа №754/10350/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з її майна в межах виконавчих проваджень, які були завершені.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили скаргу ОСОБА_1, з наступних міркувань:
* Суди попередніх інстанцій не встановили конкретні обставини та підстави завершення виконавчих проваджень, від яких залежить можливість зняття арешту.
* Деснянський відділ ДВС повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, оскільки вони були знищені через закінчення строку зберігання, і встановити підстави завершення провадження.
* Суди не дослідили матеріали відновленого виконавчого провадження та не встановили обставини і підстави його завершення, що є важливим для обґрунтованості скарги.
* Помилкове зазначення підстави для повернення виконавчих листів не може бути підставою для задоволення вимог скарги.
* Норми Закону України “Про виконавче провадження” пов’язують зняття арешту із завершенням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/7813/25 від 26/06/2025
Предметом спору є подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження з Солом`янського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду щодо клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні.
Верховний Суд, розглядаючи подання Київського апеляційного суду, керувався статтями 32, 34, ч. 2 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд врахував, що питання підсудності у кримінальному провадженні було порушено Київським апеляційним судом, який звернувся з відповідним поданням до Верховного Суду. Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дослідила матеріали провадження та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання апеляційного суду. Суд також зазначив, що повний текст ухвали буде проголошено пізніше, а ухвала оскарженню не підлягає.
Верховний Суд постановив залишити без задоволення подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження з Солом`янського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду.
Справа №130/3822/13-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, яке було повернуто стягувачу.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги боржника, але помилилися в мотивах відмови. Верховний Суд підкреслив, що повернення виконавчого документа стягувачу не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Суд також врахував, що боржник не довів наявності інших підстав для зняття арешту, передбачених статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження”. Водночас, Верховний Суд вказав, що суди не дослідили всі обставини справи, зокрема, чи були підстави для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною у контексті конкретних обставин справи та положень статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”. Тому, хоча кінцевий результат розгляду справи залишено без змін, мотивувальну частину судових рішень було змінено для відображення правильного застосування норм матеріального права.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні скарги боржника.
Справа №197/1268/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували, що гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП України щодо заборони звільнення певних категорій працівників, поширюються на одного з прийомних батьків, незалежно від наявності статусу одинокого батька/матері, і що виконання роботодавцем обов’язку з працевлаштування не має значення, якщо працівник користується спеціальними гарантіями від звільнення. Суди не з’ясували, чи надавав позивач роботодавцю документи, що підтверджують його статус прийомного батька, і чи користувалася його дружина аналогічними гарантіями. Також, суди не надали належної оцінки доводам позивача про те, що запропоновані посади не відповідали його кваліфікації та стану здоров’я, враховуючи його інвалідність. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №523/9237/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні більшої частини позовних вимог, виходив з наступного:
* Він врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, які переважають інтереси батьків.
* Суд взяв до уваги конкретні обставини справи, зокрема, проживання батька за кордоном та на значній відстані від дитини, і вирішив, що встановлений графік спілкування відповідає інтересам дитини, дозволяючи батькові достатньо спілкуватися, приділяти увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.
* Суд вважав, що визначені дні та години спілкування батька з дитиною мають відбуватися за погодженням сторін, що не порушує прав та інтересів дитини і позивача, з огляду на віддалене місце проживання один від одного.
* Суд зазначив, що не було надано доказів того, що спілкування батька з дитиною порушує інтереси дитини або негативно впливає на її психологічне та фізичне здоров’я.
* Суд наголосив, що встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №719/523/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу про зміну умов виплати середнього заробітку, поновлення нарахування та стягнення середнього заробітку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що копію рішення суду першої інстанції було отримано адвокатом позивача в електронному кабінеті в системі “Електронний суд”, що відповідно до процесуального законодавства вважається належним повідомленням і самого позивача. Аргументи позивача про перебування на військовій службі та відсутність можливості своєчасно оскаржити рішення суду не були визнані судом поважними, оскільки позивач не надав належних доказів, що підтверджують неможливість зв’язку з адвокатом та вчинення процесуальних дій. Суд також врахував, що участь адвоката у справі передбачає, що процесуальні дії представника створюють юридичні наслідки для особи, яку він представляє.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №205/2139/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними доказами підробку документів, на підставі яких фізична особа набула право власності на спірну земельну ділянку, враховуючи наявність двох копій наказу Держгеокадастру з різним змістом, але з однаковими реквізитами. Суд зазначив, що подання електронного доказу у паперовій копії не робить його недопустимим, але у випадку сумнівів щодо відповідності копії оригіналу, суд може витребувати оригінал електронного доказу. Водночас, суд касаційної інстанції встановив порушення правил юрисдикції, оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою (ДП «Ілліч-Агро Донбас») щодо земельної ділянки підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному. Також, суд касаційної інстанції вказав, що відсутні підстави для стягнення на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закривши провадження в цій частині, а також скасував додаткові рішення про стягнення судових витрат, залишивши в іншій частині рішення без змін.
Справа №766/9397/24 від 04/06/2025
Предметом спору було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивача, працівника дошкільного закладу.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, наголосив на тому, що незаконне призупинення дії трудового договору, встановлене судовим рішенням, дає працівнику право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Важливим є те, що суд врахував фактичні обставини справи, зокрема те, що саме Управління освіти Херсонської міської ради здійснювало виплату заробітної плати позивачу. Суд також зазначив, що обов’язковою умовою для призупинення дії трудового договору є одночасна неможливість надання роботи роботодавцем і виконання її працівником. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що відновлення порушеного права працівника на працю має включати не лише скасування наказу про незаконне призупинення дії трудового договору, а й виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу частково, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №161/15225/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконною бездіяльності органів місцевого самоврядування та зобов’язання прийняти рішення про передачу квартири у власність позивача в порядку приватизації.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували низку важливих обставин. Зокрема, суди не надали належної оцінки тому факту, що позивач на законних підставах вселився у спірну квартиру та тривалий час там проживає. Також не було враховано, що відповідачі не оспорювали законність проживання позивача і не висували вимог про усунення перешкод у користуванні житлом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перелік підстав для відмови у приватизації є вичерпним і не може тлумачитися розширено. Важливим аргументом стало те, що відмова у приватизації, по суті, зумовлена неналежним обліком житлового фонду, що не може покладатися як тягар на громадян, які мають право на приватизацію. Крім того, ВС звернув увагу на те, що вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідачів як органів приватизації щодо неприйняття рішення про передачу квартири у власність позивача не є належним способом захисту. **** Суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 759/1426/22 (провадження № 61-15198сво23).
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання прийняти рішення про передачу квартири у власність та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині – змінив в мотивувальній частині.
Справа №469/1312/17 від 05/06/2025
1. Предметом спору є заміна сторони у справі про визнання незаконним розпорядження про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності на землю та витребування земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про заміну Миколаївської обласної державної адміністрації на Коблівську сільську раду як правонаступника у справі, оскільки відбулося адміністративне (публічне) правонаступництво. Суд зазначив, що внаслідок змін у земельному законодавстві, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перейшли від обласної державної адміністрації до Коблівської сільської ради. Суд врахував, що територія, на якій знаходиться спірна ділянка, увійшла до складу Коблівської територіальної громади, а згідно з новим законодавством, саме сільські ради отримали право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Суд підкреслив, що адміністративне правонаступництво передбачає перехід прав та обов’язків одного суб’єкта права до іншого, і обов’язок щодо відновлення порушених прав покладається на компетентний орган.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/11029/17 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування його рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки встановив, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями ЦПК України. Суд зазначив, що направлення судових повісток на електронні адреси, які не є офіційними, не є належним повідомленням про дату та час розгляду справи. Також суд врахував, що обов’язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад цивільного судочинства – відкритості судового процесу. Невиконання судом цього обов’язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №522/7233/16-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору інвестування та додаткової угоди до нього, укладених між ДП «Дирекція верстатобуд» та іншими особами, оскільки позивач вважає, що його права як першого інвестора були порушені.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що директор юридичної особи, виступаючи від її імені при укладенні договору, діє як орган цієї юридичної особи, а не як окрема фізична особа, тому рішення у справі не може вирішувати питання про права та обов’язки директора. Крім того, апеляційний суд не встановив, яким чином рішення суду першої інстанції впливає на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, що є необхідною умовою для перегляду справи по суті за апеляційною скаргою цієї особи. Суд також підкреслив, що особа, яка не брала участі у справі, має право спростувати встановлені обставини в загальному порядку, і рішення у цій справі не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо цієї особи. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №522/9654/19 від 04/06/2025
1. Предметом спору є витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень, які, на думку прокуратури, незаконно вибули з державної власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували важливі обставини. По-перше, суди не перевірили належним чином повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді, зокрема, чи було надано достатньо часу компетентним органам (Фонду державного майна та Міністерству культури) для самостійного захисту своїх інтересів. По-друге, суди не дослідили питання щодо добросовісності останнього набувача майна (ОСОБА_1) та можливості застосування положень Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача”, який набув чинності після ухвалення рішень судами попередніх інстанцій і має ретроспективну дію в часі. Також, суди не врахували, що вимога про скасування рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту права держави, оскільки належним способом захисту є віндикаційний позов.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №185/4328/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, скасування державної реєстрації права власності та оренди, а також визнання недійсною угоди до договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, коли поновив строк на апеляційне оскарження прокуратурі, не навівши належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Верховний Суд наголосив, що посилання прокуратури на те, що про рішення суду першої інстанції їй стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи, не є достатньою підставою для поновлення строку, особливо коли уповноважений орган (сільська рада) не оскаржив рішення самостійно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності мотивування рішення про поновлення строку на оскарження, а також не оцінив належним чином причини пропуску строку, наведені прокуратурою. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення порушує принцип правової визначеності та право на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №606/2340/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за зґвалтування малолітньої дитини.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі докази, надавши їм належну оцінку. Зокрема, суд врахував покази потерпілої, свідків, висновки експертиз, а також результати негласних слідчих дій, а саме аудіоконтролю особи. Суд зазначив, що аудіоконтроль проводився на законних підставах і зафіксовані розмови засудженого з іншими особами були добровільними, без примусу чи обману. Суд також відзначив, що відсутність тілесних ушкоджень у потерпілої не спростовує факту зґвалтування, оскільки для кваліфікації за ст. 152 КК України достатньо встановити вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з проникненням у тіло іншої особи. Апеляційний суд, переглядаючи справу, надав обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника, не встановивши істотних порушень кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №755/14534/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 59/100 частки квартири, на яку вона вже отримала право на підставі попереднього рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки спір про право власності на зазначену частку квартири вже був вирішений на користь позивача у попередній справі, де було ухвалено рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд зазначив, що рішення про витребування майна є достатньою підставою для реєстрації права власності позивача, і повторне звернення до суду з вимогою про визнання права власності є недоцільним. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою у випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності є неефективною. Суд врахував зміни до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, які спростили процедуру реєстрації права власності на підставі рішення суду про витребування майна. Суд вказав, що відсутність можливості зареєструвати право власності на підставі попереднього рішення суду не свідчить про продовження спору між сторонами.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності та закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору.
Справа №727/6380/17 від 15/05/2025
1. Предметом спору є визначення правового статусу підвальних приміщень у багатоквартирному будинку: чи є вони допоміжними приміщеннями, що належать співвласникам будинку, чи нежитловими приміщеннями, які можуть бути відчужені у приватну власність.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на необхідність встановити правовий режим спірних приміщень, з’ясувати, чи є вони допоміжними за своїми технічними та юридичними характеристиками, чи будувалися як такі, використання яких мало інше призначення, ніж допоміжні приміщення, чи було у них розташоване технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою. Апеляційний суд, дослідивши докази, встановив, що спірне приміщення будувалося як котельня для опалення будинку, а відтак є допоміжним приміщенням, що належить співвласникам будинку. Суд також зазначив, що припинення використання приміщення за первісним призначенням не змінює його правового статусу як допоміжного. Суд касаційної інстанції також вказав, що вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування їх реєстрації є належним способом захисту у спірних правовідносинах.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування їх державної реєстрації, визнання протиправним та скасування пункту 1.2 рішення виконавчого комітету, Переліку об`єктів комунальної власності м. Чернівці, та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.
Справа №399/496/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки з державної в комунальну власність, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, а також зобов’язання повернути земельну ділянку державі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема принцип диспозитивності, вийшовши за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який не був заявлений позивачем, а також не оцінив належність обраних позивачем способів захисту (визнання недійсними рішень, скасування реєстрації, визнання недійсним договору оренди). Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував правила юрисдикції, оскільки спір між юридичними особами щодо рішень органу місцевого самоврядування стосовно передачі земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку міг підпадати під юрисдикцію господарського суду. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити, чи не віднесена справа в частині наведених позовних вимог до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначених частинах в порядку цивільного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №472/241/23 від 04/06/2025
Предметом спору було стягнення судового збору, сплаченого прокуратурою за подання касаційної скарги у справі про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
Суд касаційної інстанції задовольнив заяву прокуратури про ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні попередньої постанови не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку. Суд зазначив, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, а процесуальний кодекс передбачає зазначення розподілу судових витрат у резолютивній частині постанови касаційного суду. Враховуючи, що касаційну скаргу прокуратури було задоволено, а рішення апеляційного суду скасовано, суд дійшов висновку, що сплачений прокуратурою судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача.
Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 15 975,17 гривень судового збору.
Справа №524/1832/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, оскільки копію рішення суду було отримано відповідачем 29 січня 2024 року, а апеляційну скаргу подано лише 24 листопада 2024 року. Суд зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо строків оскарження, з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності. Також, суд вказав, що заявник зобов’язаний добросовісно користуватися наданими процесуальними правами та вживати заходів для скорочення періоду судового провадження. Суд врахував, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи ще в березні 2024 року, що не перешкоджало своєчасному поданню апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що викладені у клопотанні ОСОБА_1 причини пропуску строку не є об’єктивними обставинами, які б перешкоджали йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №592/3510/19 від 28/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між померлим чоловіком позивачки та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про стягнення боргу, оскільки наявність оригіналу розписки у позивачки підтверджує існування договірних відносин між її померлим чоловіком та відповідачем. Суд врахував, що факт укладення договору позики вже був встановлений у попередній судовій справі, де розглядалося питання про визнання цього договору недійсним. Суд також погодився з висновком про поважність причин пропуску строку позовної давності, враховуючи тяжку хворобу та смерть дитини позивачки, що ускладнювало своєчасне звернення до суду. Суд відхилив аргументи відповідача про фіктивність договору та відсутність у позикодавця необхідних коштів, оскільки вони не були підтверджені належними доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №199/3204/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що прокурор не довів належними доказами підробку документів, на підставі яких фізична особа набула право власності на спірну земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи наявні дві копії наказу Держгеокадастру з різним змістом, але не надано оригіналів для дослідження. Суд врахував, що електронний документ має юридичну силу оригіналу за умови відповідності вимогам законодавства, а паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом, якщо її відповідність оригіналу ставиться під сумнів. Водночас, суд встановив порушення правил юрисдикції, оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою (орендарем) щодо земельної ділянки підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному. Суд наголосив, що органи державної влади повинні діяти прозоро та чітко, а ризик помилок покладається на державу, а не на громадян.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» і закрив провадження в цій частині, а в частині вимог до фізичної особи залишив рішення без змін, скасувавши також додаткові рішення про стягнення судових витрат.
Справа №176/429/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з підприємства на користь фізичної особи відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження, яке стосується рішень судів різних юрисдикцій. У таких випадках, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, спори щодо оскарження дій державного виконавця підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд наголосив, що для визначення юрисдикції вирішальне значення має суть оспорюваних дій, а не характер правовідносин, на підставі яких було видано виконавчий документ. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи було виконавче провадження виведено зі зведеного виконавчого провадження на момент зупинення виконавчих дій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.
Справа №320/17645/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Верховної Ради України щодо прийняття закону, який, на думку позивача, призвів до недоотримання пенсійних виплат, та вимога про стягнення матеріальної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження, вважаючи, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Верховна Рада України (ВРУ) не здійснює владних управлінських функцій у процесі законотворення, а отже, відсутній публічно-правовий спір. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з таким висновком в частині вимоги про відшкодування шкоди, вказавши, що спори щодо стягнення шкоди, завданої невиплатою пенсії через дію неконституційних правових положень, мають публічно-правовий характер і підлягають розгляду в адміністративних судах. Суд зазначив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача або обрання неефективного способу захисту не є підставою для відмови у відкритті провадження. Велика Палата підкреслила, що адміністративні суди повинні розглядати вимоги про відшкодування шкоди, якщо вони випливають з публічно-правових відносин, а юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, де хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції. Суд також врахував попередні рішення, в яких аналогічні спори розглядалися в порядку адміністративного судочинства.
3. Суд частково задовольнив апеляційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, підтвердивши відмову у відкритті провадження у Касаційному адміністративному суді, але з інших підстав.
Справа №481/1279/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, поширенням недостовірної інформації у скаргах, поданих відповідачами до Міністерства юстиції України.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач є публічною особою, а скарги відповідачів були направлені на реалізацію їх конституційного права на звернення та мали на меті ініціювання перевірок, передбачених законодавством. Суди вважали, що зміст скарг містить оціночні судження та суб’єктивні думки, а не конкретні об’єктивні факти, які можна перевірити на відповідність дійсності. Апеляційний суд також зазначив, що поширена інформація хоч і містить елементи провокативного характеру, але не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а є оцінкою дій. Верховний Суд не погодився з такими висновками, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо упередженості судді першої інстанції, яка раніше заявляла самовідвід у справі, пов’язаній з відповідачами, через дружні стосунки. Апеляційний суд не спростував ці доводи, а обмежився формальною відповіддю, що ухвала про самовідвід не містить обставин, які викликали б сумнів в об’єктивності судді.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №348/897/21 від 19/02/2025
1. Предметом спору є відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих порушенням авторського права на корисну модель “Охоронна система “Аресконт”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів використання відповідачем його корисної моделі після закінчення строку дії договорів про надання послуг охорони. Суд зазначив, що протоколи огляду приміщень лише підтверджують наявність охоронного обладнання, але не доводять його використання саме за принципом корисної моделі позивача. Також суд врахував, що договір купівлі-продажу обладнання не містить обмежень щодо його використання лише для системи “Аресконт”. Важливим фактором стало те, що позивач не ініціював проведення експертизи для встановлення факту використання його корисної моделі відповідачем. Суд також взяв до уваги, що ТОВ “Інвестиційні технології безпеки”, яке мало ліцензію на використання корисної моделі, не пред’являло претензій до відповідача щодо її неправомірного використання. Враховуючи договірні відносини між позивачем і ТОВ “Інвестиційні технології безпеки”, суд зазначив, що саме охоронна організація повинна перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі іншими особами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №199/9923/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог дочірнього підприємства “Ілліч-Агро Донбас”, оскільки спір між селищною радою та підприємством щодо витребування земельної ділянки та скасування реєстрації права оренди підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції, а не цивільної. Щодо вимог до фізичної особи, то суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність прокурором неправомірного набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, оскільки прокурор не надав належних доказів підробки наказу Держгеокадастру, на підставі якого було зареєстровано право власності. Суд також врахував, що розробка проектно-технічної документації та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалися за ініціативою відповідача, а наявна копія наказу Держгеокадастру була надана державному реєстратору для реєстрації права власності. Додаткові судові рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ДП “Ілліч-Агро Донбас” також були скасовані, оскільки провадження у справі в цій частині було закрито.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у витребуванні земельної ділянки у фізичної особи, скасувавши рішення щодо юридичної особи та закривши провадження в цій частині, а також скасував додаткові рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
Справа №199/9894/22 від 28/05/2025
Предметом спору у цій справі є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, встановив, що апеляційний суд, переоцінюючи докази, не вказав, які саме норми процесуального чи матеріального права були порушені судом першої інстанції при встановленні обставин справи. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що спір між прокуратурою в інтересах органу місцевого самоврядування та юридичною особою (ДП «Ілліч-Агро Донбас») є земельним спором, який підлягає розгляду в господарському судочинстві, а не в цивільному. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність копії наказу, наданого державному реєстратору для реєстрації права власності, свідчить про те, що прокурором не було доведено належними доказами підробку документів, на підставі яких земельна ділянка була передана у власність. Суд також врахував, що на час виникнення спору територія, де знаходиться спірна земельна ділянка, була окупована, що могло ускладнити отримання оригіналів документів.
Рішенням Верховного Суду скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закрито провадження в цій частині, а в частині вимог до фізичної особи ОСОБА_1 скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №909/1140/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову ТОВ “ББМ-Долина”, оскільки товариство не довело порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням міської ради та державною реєстрацією земельної ділянки. Суд зазначив, що міська рада діяла правомірно, затвердивши технічну документацію на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно позивача, оскільки це відповідає принципу платного використання землі. Також, суд врахував, що дії міської ради спрямовані на отримання плати за користування земельною ділянкою, а не на відчуження цієї ділянки третім особам, що не порушує права власності позивача. Суд відхилив посилання скаржника на порушення процедури землеустрою, оскільки не було доведено необхідності формування висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ББМ-Долина” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2322/20 від 26/06/2025
Предметом спору у справі є визнання недійсним в частині рішення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, підтримавши позицію ТОВ “Житомиргаз збут”. Суди попередніх інстанцій, рішення яких залишив чинним Верховний Суд, ймовірно, виходили з того, що Антимонопольний комітет України (АМКУ) не довів належними доказами порушення ТОВ “Житомиргаз збут” конкуренційного законодавства. Можливо, суди також врахували аргументи позивача та третьої особи щодо відсутності у діях ТОВ “Житомиргаз збут” ознак зловживання монопольним становищем або іншого порушення, яке б могло бути підставою для рішення АМКУ. Також, суди могли взяти до уваги специфіку регулювання ринку природного газу та особливості взаємодії між ТОВ “Житомиргаз збут” та АТ “Оператор газорозподільної системи “Житомиргаз”. Важливо, що АМКУ не зміг переконати суди у правомірності свого рішення, що призвело до відмови у задоволенні касаційної скарги.
Суд постановив: касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №521/15433/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у спілкуванні дідуся та бабусі з онуком та визначення способу їх участі у вихованні онука.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з наступного:
* Він врахував інтереси дитини, її вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивачів, а також їхню можливість забезпечити онуку належні умови перебування.
* Суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності встановлення позивачам графіка спілкування з дитиною, але частково відступив від нього, щоб якнайкраще забезпечити інтереси дитини.
* Суд зазначив, що спілкування має відбуватися за згодою дитини, враховуючи її розпорядок дня та стан здоров’я.
* Суд виходив з необхідності забезпечення балансу між інтересами батьків та дитини, наголошуючи, що інтереси дитини мають переважати.
* Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення сімейних зв’язків між дідусем, бабусею та онуками.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №369/11934/20 від 20/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити певні дії, пов’язані з встановленням паркану та доступом до територіально-адміністративної межі міста Києва.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що є власником земельної ділянки, користуванню якою перешкоджають дії відповідачів, зокрема, встановлення паркану. Суд зазначив, що позивач намагається вирішити питання, які стосуються прав та обов’язків інших осіб, а не захисту свого особистого права. Суд також врахував, що позивач належним чином повідомлявся про судові засідання, подавав клопотання, що свідчить про його інтерес до справи, але не подавав клопотання про відкладення розгляду або про залишення позову без розгляду. Суд вказав, що нез’явлення позивача не перешкоджало розгляду справи по суті. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що у суду не було підстав для залишення позову без розгляду, оскільки було забезпечено справедливий розгляд справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №742/485/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права власності на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами (кафетерій).
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з їх висновками про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. Суд вказав, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, повторно не з’явився в судові засідання, не надав доказів поважності причин неявки та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. Суд зазначив, що згідно з ЦПК України, належне повідомлення представника учасника справи є належним повідомленням і самого учасника. Також суд підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а повторна неявка належним чином повідомленого позивача є підставою для залишення позову без розгляду, незалежно від причин неявки. Суд врахував, що позивач реалізував своє право на представництво, а отже, повідомлення його представника є належним повідомленням і для нього.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1675/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора в процедурі банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги кредитора до банкрута. Суд виходив з того, що кредитор надав достатньо доказів на підтвердження своїх вимог, а саме попередній договір купівлі-продажу квартири та платіжне доручення про сплату коштів. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що сплачена сума є авансом, а не завдатком, оскільки договір не містить положень про те, що кошти залишаються у продавця в разі не укладення основного договору. Також, суд підкреслив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство вважається, що настав строк виконання всіх зобов’язань боржника, тому кредитор мав право вимагати повернення авансу. Суд відхилив доводи скаржника про те, що кредитор не надіслав вимогу про укладення основного договору, оскільки у справі про банкрутство діють спеціальні правила щодо строків пред’явлення вимог кредиторів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/1354/23(918/1108/24) від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів та витребування майна, а також забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі товариств та заборони вчинення реєстраційних дій.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки існувала реальна загроза ускладнення виконання судового рішення через дії відповідача, який раніше вже відчужував майно, щоб уникнути виконання судового рішення. Суд першої інстанції встановив, що відповідач переоформив власність на частки в статутному капіталі компаній після подання заяви про забезпечення позову, що свідчить про його наміри уникнути виконання майбутнього рішення суду. Суд врахував, що відповідач залишається директором усіх товариств і має можливість знову відчужити майно. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував попередні дії відповідача та його поточний контроль над компаніями, що робить обґрунтованим припущення про можливість повторного відчуження майна. Суд також послався на висновок об’єднаної палати КГС ВС, що можливість відповідача відчужити майно є беззаперечною і може ускладнити виконання судового рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.
Справа №922/1675/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги фізичної особи до банкрута, оскільки між фізичною особою та ТОВ було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким фізична особа сплатила забезпечувальний платіж, який за своєю суттю є авансом, оскільки договір купівлі-продажу так і не був укладений, а попередній договір містив умову про те, що кошти будуть зараховані в оплату вартості квартири. Суд зазначив, що з моменту офіційної публікації оголошення про банкрутство, строк виконання усіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав, і кредитори зобов’язані заявити свої вимоги. Суд також вказав, що аванс підлягає поверненню незалежно від того, з чиєї вини не було виконано зобов’язання. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку обставинам справи та доводам сторін, а касаційна скарга не містить переконливих аргументів для скасування оскаржуваних рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №914/21/20 від 24/06/2025
1. Предметом спору є заява Управління комунальної власності про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат, а саме судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив заяву Управління комунальної власності, керуючись тим, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України, у разі скасування рішення судом касаційної інстанції та ухвалення нового рішення, суд має здійснити новий розподіл судових витрат. Оскільки у результаті касаційного перегляду справи, у задоволенні позовних вимог Львівської міської громадської організації “Студія активного дозвілля” було відмовлено, а питання про компенсацію судового збору, сплаченого Управлінням за подання касаційної скарги, не було вирішено попередньою додатковою постановою, суд дійшов висновку про необхідність стягнення відповідної суми судового збору зі “Студії активного дозвілля” на користь Управління комунальної власності. Суд врахував, що Управління сплатило судовий збір за подання касаційної скарги, а також додатково сплатило суму судового збору на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.
3. Суд постановив задовольнити заяву Управління комунальної власності та стягнути зі Львівської міської громадської організації “Студія активного дозвілля” на користь Управління комунальної власності 3 842 грн відшкодування судового збору.
Справа №564/2932/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення компенсації за надання соціальних послуг.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано застосував пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки заявник не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк. Суд зазначив, що ухвала про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги була направлена позивачу за вказаною ним адресою, але повернулася з відміткою про відсутність адресата, і заявник не повідомив суд про зміну адреси. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд підкреслив, що сторони повинні вживати заходів для отримання інформації про стан судового провадження, а доступ до суду не є абсолютним і може обмежуватися для дотримання правил судової процедури. Суд також зазначив, що заявник мав можливість ознайомитися з ухвалою апеляційного суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №465/9254/13-ц від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителів.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позов АТ «Таскомбанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. При цьому, розмір заборгованості вже був встановлений рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року. Суди також врахували неможливість нарахування відсотків за користування кредитом після 28 липня 2013 року. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно визначили характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №712/12726/19 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним наказу про звільнення, зміна дати і формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки видачі трудової книжки, а також відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не з’явилася в день звільнення для отримання трудової книжки та розрахунку, не пред’являла вимог про виплату належних сум, а роботодавець надіслав повідомлення про необхідність отримати розрахунок і депонував кошти, що свідчить про готовність виплатити їх при першому ж зверненні позивача. Суд також врахував, що позивач була поінформована про звільнення задовго до звернення до суду, що давало їй змогу звернутися до роботодавця. Крім того, позивач не довела, що інформувала роботодавця про номер банківського рахунку для перерахування виплат. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що затримка розрахунку відбулася не з вини роботодавця, і тому немає підстав для стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/17185/23 від 05/06/2025
Предмет спору – стягнення з АТ «Івано-Франківськгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки премія, яку позивач просив врахувати при розрахунку вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, мала одноразовий характер та не носила систематичного характеру, що було встановлено на підставі аналізу контракту позивача та додатків до нього. Суд зазначив, що умовами контракту було чітко визначено розмір посадового окладу, який вже включав матеріальне заохочення, а також розмір річної премії, при цьому можливість виплати інших премій (заохочень) за рішенням Наглядової ради товариства не робила такі виплати обов’язковими та систематичними. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо відмови в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки позивач не надав доказів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/24020/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією оплати праці, обов’язковою для всіх роботодавців, включаючи військовослужбовців. Суд зазначив, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року, коли було підвищено посадові оклади військовослужбовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1294. Суд апеляційної інстанції підтримав цю позицію, посилаючись на попередню практику Верховного Суду. Відповідач, оскаржуючи рішення, стверджував про порушення процесуальних прав, зокрема, неотримання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, що позбавило його можливості подати відзив. Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій, оскільки відповідач мав можливість висловити свою позицію в апеляційній скарзі, а порушення процесуальних норм не призвели до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/6894/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження щодо рішення суду першої інстанції про виплату додаткової винагороди військовослужбовцю.
2. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску не були визнані поважними. Суд врахував, що перша апеляційна скарга була подана з порушенням вимог щодо сплати судового збору, а повторне подання відбулося зі значним пропуском строку. Суд критично оцінив посилання військової частини на ведення бойових дій, оскільки надані докази не підтверджували вплив цих обставин на своєчасність оскарження. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, наголосивши, що обставини, пов’язані з фінансуванням з бюджету, не є поважними причинами для пропуску строку, а також, що відповідач не довів, що саме бойові дії завадили йому вчасно оскаржити рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/35634/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у поновленні строку на подання заяви про уточнення позовних вимог та залишення цієї заяви без розгляду.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що відповідно до КАС України, зокрема пунктів 7 та 12 частини першої статті 294, ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку та залишення заяви без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Суд також зазначив, що попередні рішення Верховного Суду (постанови від 02 жовтня 2019 року №808/6650/14, 24 липня 2020 року в справі №2040/5300/18, 14 серпня 2020 року в справі №520/11672/19, від 30 червня 2022 року в справі №808/944/17) підтверджують можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал про залишення без розгляду та повернення заяви про уточнення позовних вимог, посилаючись на статтю 47 КАС України та частину шосту статті 7 КАС України. Враховуючи, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №440/10611/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби про усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності Полтавської ОДА.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, щодо строків проведення планової ревізії, оскільки не врахував періоди, коли ревізія була зупинена, що не включаються до загального терміну її проведення; також апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржувалася, і не надав оцінку доводам апеляційної скарги та не перевірив висновки суду першої інстанції щодо кожного спірного пункту вимоги відповідача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ревізія була проведена з дотриманням встановлених строків, а висновки апеляційного суду про порушення процедури є помилковими, оскільки суд апеляційної інстанції помилково включив до періоду проведення ревізії 24 травня 2021 року, хоча з 24 травня 2021 року по 08 червня 2021 року ревізія була зупинена, та 21 червня 2021 року, який був не робочим, а вихідним днем. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не переглянув рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, не надав оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до Другого апеляційного адміністративною суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/26712/24 від 26/06/2025
Предметом спору було оскарження дій Пенсійного фонду щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши, що індексація пенсій у 2021-2024 роках повинна проводитись шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів. Суд підкреслив, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, має застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме статті 42. Суд зазначив, що Пенсійний фонд, встановивши щомісячні доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду, в яких вже розглядалися аналогічні питання, та підтримав висновки, викладені в них.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправними дії Пенсійного фонду та зобов’язавши його провести індексацію пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
Справа №732/706/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі, укладеного між бабусею позивача та АПК «Старосільський», та припинення права оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки АПК «Старосільський» визнано банкрутом, і відкрито ліквідаційну процедуру, а згідно з чинним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд врахував зміни в законодавстві, які розширили права орендаря щодо розпорядження правом оренди, дозволяючи відчужувати його без погодження з власником, що робить право оренди активом ліквідаційної маси. Суд також зазначив, що спір про розірвання договору оренди є майновим, оскільки впливає на ліквідаційну масу боржника, і тому підлягає розгляду господарським судом. Суд відхилив доводи касаційної скарги, вказавши, що висновки Верховного Суду, на які посилався заявник, стосуються інших фактичних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство в господарському суді.
Справа №824/168/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) про стягнення з компанії A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. на користь ТОВ «Торговий Дім «Новаагро» заборгованості, неустойки та 3% річних.
2. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, виходячи з наступного: A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. у минулому заперечувала підсудність спору Господарському суду Харківської області, стверджуючи про компетенцію МКАС, а потім змінила позицію, намагаючись оскаржити рішення МКАС, посилаючись на підсудність господарському суду, що є недобросовісною поведінкою. Компанія не надала оригінал додаткової угоди до контракту, який би підтверджував зміну підсудності. МКАС належним чином повідомляв A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. про арбітражний розгляд, але компанія не надала свої пояснення, добровільно відмовившись від цього права. Суд підкреслив обмеженість повноважень національного суду при перегляді рішень міжнародного комерційного арбітражу, який не має права переоцінювати рішення по суті.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційну скаргу A.X.AGROSLAVINVEST s.r.o. без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4460/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є правомірність зупинення апеляційного провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з перебуванням боржника у складі Збройних Сил України та набуття ним статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження, оскільки боржник зник безвісти під час виконання військового обов’язку, і на час розгляду справи не було відомо про припинення його перебування у складі Збройних Сил України. Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законом, наявність статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та факт перебування у складі Збройних Сил України є обов’язковою підставою для зупинення провадження, незалежно від наявності клопотання від сторони, особливо враховуючи неможливість його подання у даній ситуації. Суд також зазначив, що необґрунтоване зупинення провадження може призвести до порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, але в даному випадку зупинення є необхідним для забезпечення прав зниклого безвісти боржника. Суд врахував, що положення пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №675/1502/24 від 26/06/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції.
У цій справі Верховний Суд розглядав касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, який відмовився відкривати апеляційне провадження за скаргою прокурора на вирок районного суду. Суд касаційної інстанції, залишаючи ухвалу апеляційного суду без змін, виходив з того, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, передбачених КПК України. Під час касаційного розгляду не було виявлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування оскаржуваного судового рішення. Суд врахував, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, належним чином обґрунтував своє рішення, пославшись на відповідні норми процесуального права. Таким чином, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
Суд ухвалив: Ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/9104/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є виселення ТОВ «Шверін» з орендованих нежитлових приміщень та визнання недійсним одностороннього правочину щодо непродовження договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про виселення та відмовили у задоволенні зустрічного позову, виходячи з того, що договір оренди припинився у зв’язку із закінченням строку його дії, а балансоутримувач обґрунтовано повідомив про необхідність використання приміщення для власних потреб, що відповідає його статутній діяльності, зокрема, для розширення сфери надання послуг відпочинку. Суд зазначив, що повідомлення про відмову у продовженні договору містило посилання на конкретні цілі використання об’єкта оренди, що узгоджується з принципами добросовісності та розумності. Суд також врахував баланс інтересів сторін, зазначивши, що орендодавець має право відмовити у продовженні договору за умови належного обґрунтування необхідності приміщення для власних потреб, а суди попередніх інстанцій встановили, що така необхідність була обґрунтована. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не вбачає ознак зловживання правом з боку орендодавця, оскільки мотиви відмови надають можливість встановити, для яких потреб балансоутримувач має намір використовувати приміщення, і відповідне повідомлення не містить ознак явної безпідставності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Шверін» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9134/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Шахтоуправління “Донбас” до колишнього директора про зобов’язання передати документи та речі товариства.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ТОВ “Шахтоуправління “Донбас”, підтримавши рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував, що позивач просив зобов’язати відповідача надати управлінські документи товариства без їх конкретизації, що робить судове рішення у разі задоволення позову невиконуваним. Також, апеляційний суд взяв до уваги, що на момент звільнення відповідача товариство було зареєстроване у прифронтовій зоні, і позивач не надав доказів вчинення дій для отримання документів з офісу товариства. Крім того, позивач не довів, що після звільнення відповідача витребувані документи знаходяться саме у нього, і не надав доказів вчинення товариством організаційно-розпорядчих дій щодо фіксації стану справ та наявності документів. Суд також зазначив, що позивач повинен був мати номенклатуру справ для складання акта приймання-передавання документів, але не надав відповідних доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Шахтоуправління “Донбас” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №902/1106/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання послуг з надання фінансових гарантій.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначив, що для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України (введення в оману), необхідно довести наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність самого факту обману та причинно-наслідковий зв’язок між оманою та укладенням правочину. Суд підкреслив, що позивач не довів, що на момент укладення договору фінансових гарантій відповідач навмисно ввів його в оману щодо вартості товару, оскільки спір виник вже після укладення договору, а сам договір не містить умов про конкретний розмір фінансових гарантій. Суд також вказав, що відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин, і що оцінка самих фінансових гарантій може бути предметом іншого спору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх резолютивні частини без змін, тобто в позові відмовлено.
Справа №380/845/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» (пізніше перейменоване на ТОВ «Контінентал Фармерз Львів») було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, відмовлено у наданні бюджетного відшкодування та зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Контінентал Фармерз Львів», виходячи з того, що компанія надала достатньо первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з придбання яєць та їх експорту, а недоліки в оформленні окремих документів не ставлять під сумнів реальність цих операцій. Суд врахував, що компанія купувала яйця не для власного споживання, а для перепродажу та експорту до Саудівської Аравії, що підтверджується відповідними митними деклараціями та коносаментами. Суд також зазначив, що податковий орган не надав належних доказів, які б спростували реальність цих господарських операцій. Важливим є те, що суди попередніх інстанцій дослідили обставини здійснення господарських операцій в їх сукупності з урахуванням специфіки придбаного товару (яєць) та їх кількості, а також фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача і його контрагентів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/6881/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях та зобов’язання здійснити виплату.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки всім доводам військової частини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, апеляційний суд не врахував аргументи про проблеми з доступом до інтернету та зв’язку в районі ведення бойових дій, а також про безпосередню участь військової частини в боях, що ускладнювало своєчасне виконання процесуальних обов’язків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини, пов’язані з фінансуванням з державного бюджету, не є поважною причиною для пропуску строку, але наголосив на необхідності ретельної перевірки інших доводів скаржника. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд повинен був перевірити, чи підтверджуються надані докази обставинами, на які посилається скаржник, і висловитися з питання поважності цих підстав у разі їх доведеності.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №623/4768/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про відсторонення вихователя від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з апеляційним судом, зазначив, що відсторонення працівника від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19 було правомірним, оскільки обов’язковість щеплень передбачена законодавством про захист населення від інфекційних хвороб. Суд врахував, що робота вихователя передбачає тісний контакт з дітьми та іншими працівниками, що підвищує ризик поширення інфекції. Також було враховано, що на час відсторонення за працівником зберігалося робоче місце, а отже, не було порушено його право на працю. Суд наголосив, що в даному випадку пріоритетним є захист здоров’я суспільства, а тимчасове обмеження прав невакцинованого працівника є пропорційним заходом. Суд застосував стандарт доказування “вірогідності доказів”, підкреслюючи необхідність співставлення доказів обох сторін. Суд касаційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 130/3548/21, підкреслюючи законність обов’язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та правомірність відсторонення невакцинованих працівників.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №465/2084/22 від 25/06/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повному обсязі з’ясували обставини, які свідчать про наявність між позивачем та померлим усталених відносин, притаманних подружжю, зокрема, не дослідили докази спільного ведення господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків. Також, суди не надали належної оцінки обставині, що спірна квартира була придбана в день продажу іншої квартири, яка належала померлому, що може свідчити про придбання спірної квартири частково за його особисті кошти. Суд наголосив, що сам факт спільного проживання без доведення ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету не є достатнім для визнання майна спільною сумісною власністю. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення зазначених недоліків.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/14570/23-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та договору факторингу, а також зобов’язання здійснити перерахунок відсотків за кредитним договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка, укладаючи кредитний договір в електронній формі та підписуючи його електронним підписом, погодилася з усіма умовами договору, включаючи умови про автопролонгацію та відсоткову ставку, яка застосовується після пролонгації. Суд зазначив, що в кредитному договорі були визначені всі істотні умови, з якими позивачка погодилася, а умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства. Суд також врахував, що позивачка не довела порушення її прав договором факторингу. Суд підкреслив, що свобода договору дозволяє сторонам визначати умови на власний розсуд, якщо це не суперечить імперативним нормам законодавства та принципам справедливості та добросовісності. Суд не знайшов підстав для визнання умов договору несправедливими або такими, що вводять позивачку в оману, оскільки вона була ознайомлена з усіма умовами до укладення договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №947/3185/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої смертю особи внаслідок ДТП за участю джерела підвищеної небезпеки.
2. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача моральну шкоду на користь позивача, оскільки відповідальність за завдання шкоди настає без вини, як володільця транспортного засобу, адже шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. При цьому, суд врахував, що потерпіла грубо порушила ПДР, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння, що стало підставою для зменшення розміру відшкодування. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, апеляційний суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, і ліміт відповідальності страховика покриває розмір грошового відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками, зазначивши, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе лише за умови, що у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/18540/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів з двох товариств.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу частково, не наводить конкретних аргументів у цій постанові, а лише вказує на скасування постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотиви такого рішення будуть викладені в повному тексті постанови, де суд має обґрунтувати необхідність скасування рішення апеляційного суду та вказати на конкретні порушення, допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи. Зазвичай, це може бути пов’язано з неповнотою встановлення обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права, або ж з порушенням правил оцінки доказів.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №2-2288/11 від 20/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Консалт Солюшенс» про видачу дубліката виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі рішення суду 2011 року.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що виконавчий документ було втрачено, а стягувач не був належним чином повідомлений про його повернення органами державної виконавчої служби. Суди послались на те, що списання банком заборгованості за рахунок резерву не є підставою для припинення вимог до позичальника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата, і така видача можлива лише в межах строку пред’явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення цього строку судом. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій діяли правомірно, оскільки строк для пред’явлення виконавчого листа було поновлено, а доказів отримання виконавчого документа ТОВ «Консалт Солюшенс» надано не було. Аргументи боржника щодо відсутності заборгованості не були прийняті до уваги, оскільки предметом розгляду була саме видача дубліката виконавчого документа, а не стягнення заборгованості.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині видачі дубліката виконавчого листа – без змін.
Справа №732/738/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та припинення речового права на земельну ділянку, ініційоване позивачем як спадкоємцем орендодавця.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ), усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд врахував, що щодо відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство та введено ліквідаційну процедуру. Апеляційний суд також зазначив, що зміни до Земельного кодексу України розширили права орендаря щодо розпорядження правом оренди, дозволяючи відчужувати його без погодження з власником, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси боржника. Оскільки задоволення позову про розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу боржника, спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство в господарському суді. Верховний Суд погодився з цими висновками, вказавши, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, має відбуватися в межах справи про банкрутство, а також врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без згоди власника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах справи про банкрутство в господарському суді.
Справа №922/3303/21 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення коштів з АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз”.
2. Суди попередніх інстанцій задовольнили скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз”, вважаючи дії приватного виконавця неправомірними, оскільки корпоративні права боржника були передані в управління АРМА, що, на їхню думку, прирівнюється до частки держави у статутному капіталі понад 25%, що забороняє приватному виконавцю здійснювати примусове виконання. Суди виходили з того, що управління активами, здійснюване АРМА, дає державі тимчасові права власника, а тому застосовується обмеження, передбачене пунктом 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, Верховний Суд не погодився з таким підходом, враховуючи, що об’єднана палата Касаційного господарського суду відступила від попередньої позиції щодо тотожності управління активами та права власності. Верховний Суд наголосив, що управління активами АРМА не змінює форми власності та не перетворює активи на державну власність, а отже, обмеження для приватного виконавця не застосовуються.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні скарги АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” на дії приватного виконавця.
: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №755/10005/20 від 20/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішень державних реєстраторів про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо площі нежитлового приміщення та зобов’язання відновити приямки як елементи фасаду будинку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що приямки є спільним майном багатоквартирного будинку та елементом фасаду, а тому їх включення до площі приватного нежитлового приміщення є незаконним. Суд зазначив, що власники нежитлового приміщення не мали права збільшувати його площу за рахунок площі приямків, оскільки це спільна власність співвласників будинку. Суд також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку. Суд врахував висновок судової експертизи, згідно з яким приямки не відносяться до нежитлового приміщення та є елементами фасаду багатоквартирного будинку. Суд також взяв до уваги, що зміни до реєстру були внесені на підставі документів, які не враховували правовий режим спільного майна багатоквартирного будинку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішень державних реєстраторів та зобов’язання відновити приямки – без змін.
Справа №910/9042/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено заяву ТОВ “Аякс Дніпро” про стягнення з ДП “Гарантований покупець” витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. Суд виходив з того, що вирішення питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд також врахував критерії реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також розумності їх розміру. Суд зазначив, що він не має права переоцінювати докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Суд також вказав, що у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 19, 30 Закону України “Про адвокатуру”.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11152/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «Укргазвидобування» безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних на користь АТ «Комерційний банк «Глобус».
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу АТ «Комерційний банк «Глобус», виходив з того, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2024 у справі №910/8955/22, які є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у справі, що розглядається, наявні судові рішення, якими встановлено факт відсутності порушення принципалом (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») основного зобов’язання, забезпеченого банківською гарантією, а також наявне рішення суду про відмову у задоволенні позову банку до принципала про стягнення коштів в порядку регресу. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції погодився з тим, що саме банк є потерпілою особою та має право на захист своїх прав шляхом подання позову до бенефіціара (АТ «Укргазвидобування») на підставі статті 1212 ЦК України про стягнення безпідставно отриманих коштів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2024 у справі №910/8955/22, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади та судами. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково не врахував рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/17393/23, яким було відмовлено у задоволенні позову АТ «Комерційний банк «Глобус» до ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про стягнення коштів за умовами регресу по виплаченій банківській гарантії.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та залишив в силі рішення Господарського суду міста Києва про задоволення позову АТ «Комерційний банк «Глобус».
Справа №910/8607/24 від 24/06/2025
Предметом спору є заява ТОВ “Азімут Юг” про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку.
Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Азімут Юг”, керуючись наступними аргументами: по-перше, заявник дотримався строків подання заяви про розподіл судових витрат. По-друге, суд врахував надані договори та акти виконаних робіт, але зазначив, що акт приймання-передачі послуг не містив відомостей про участь представника ТОВ “Азімут Юг” у судовому засіданні, тому витрати на участь адвоката в засіданні не підлягають компенсації. По-третє, суд взяв до уваги нескладність правових питань у касаційному перегляді, незмінність позиції ТОВ “Азімут Юг” та тотожність правової позиції у відзивах на апеляційну та касаційну скарги. По-четверте, суд врахував заперечення ДП “Гарантований покупець” щодо завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи та предмет оскарження. Суд також зазначив, що не зобов’язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо вони є завищеними щодо іншої сторони спору.
Суд вирішив стягнути з ДП “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Азімут Юг” 5 000 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №911/2191/24 від 17/06/2025
Предметом спору у даній справі є стягнення прокуратурою з ТОВ “Автоспецпром” на користь Державного бюджету України штрафу та пені через неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, кошти на який виділялися з держбюджету.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що умовами договору передбачено сплату неустойки не в Держбюджет, а на рахунок замовника, ДП “Медичні закупівлі України”; походження коштів з держбюджету не є підставою для зміни умов договору; стаття 29 Бюджетного кодексу України не регулює договірні відносини щодо сплати пені. Суд також підкреслив, що сторони є вільними в укладенні договору і визначенні його умов, а одностороння зміна порядку стягнення пені, визначеного у договорі, не допускається. Суд зазначив, що відсутні підстави для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статей 2, 29 Бюджетного кодексу України, оскільки висновки є зрозумілими, однозначними, усталеними та передбачуваними. Суд також відхилив доводи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними до даної справи.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №466/4455/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на квартиру та визнання недійсним договору дарування цієї квартири, оскільки позивач вважає, що реконструкція квартири відбулася самочинно і порушує його права.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду про скасування державної реєстрації права власності, наголосивши, що це не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки не призведе до відновлення порушеного права. Суд вказав, що реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює його правового статусу. Також, суд зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Водночас, суд погодився з апеляційним судом в частині відмови у визнанні недійсним договору дарування, оскільки це також не є ефективним способом захисту в даній ситуації. Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, але помилився в мотивах такої відмови.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині скасування державної реєстрації права власності, змінив рішення суду першої інстанції в цій частині, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №128/974/19 від 20/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі магазину, укладеного між Споживчим товариством «Райдуга» та фізичною особою ОСОБА_1.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що рішення про продаж магазину було прийнято з порушенням статуту СТ «Райдуга», без погодження з вищим органом управління та без надходження коштів за продане майно до каси товариства, що свідчить про порушення статті 203 ЦК України. Апеляційний суд також зазначив, що третя особа ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного договору, і цей договір не впливає на його права та обов’язки. Крім того, апеляційний суд врахував, що судовим рішенням у іншій справі вже визнано недійсними наступні договори купівлі-продажу цього ж магазину, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фраудаторні. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що наявність укладеного договору купівлі-продажу спростовує доводи про відсутність предмета спору, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/376/16 від 26/06/2025
Предметом спору є визнання недійсними договорів в частині.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ЛМКП «Львівводоканал», скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Фактично, ВС підтримав позицію суду першої інстанції у справі, але не зазначив конкретних аргументів, якими керувався апеляційний суд, і чому вони були помилковими. Також ВС не навів обґрунтування, чому рішення суду першої інстанції є правильним. У рішенні ВС вказано лише про формальне задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду. Крім того, ВС здійснив перерозподіл судового збору, стягнувши його з ПП «Юридична компанія «Егіда-Львів» на користь ЛМКП «Львівводоканал».
Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №910/3320/21 від 26/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині.
Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, підтримавши позицію АМКУ. Суд зазначив, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, приймаючи рішення. Також суд врахував, що рішення АМКУ було обґрунтованим та відповідало вимогам законодавства про захист економічної конкуренції. Суд не знайшов підстав для скасування рішення АМКУ, оскільки позивачі не довели порушень процедури прийняття рішення або його невідповідності чинному законодавству. Суд також взяв до уваги, що позивачі не надали достатніх доказів на підтримку своїх вимог. Суд підкреслив важливість дотримання законодавства про захист економічної конкуренції для забезпечення справедливої конкуренції на ринку.
Суд вирішив залишити касаційні скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/7715/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ДЕНЧЕР`С МЕД» було збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали правомірним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що ТОВ «ДЕНЧЕР`С МЕД» завищило собівартість реалізованої продукції, включивши до її складу витрати на послуги з організації заготівлі продукції бджільництва від ФОП ОСОБА_1 за цінами, що перевищували звичайні ринкові ціни, без належного документального підтвердження обґрунтованості такого збільшення. Суд зазначив, що платники податків зобов’язані підтверджувати свої витрати первинними документами, а у даному випадку ТОВ «ДЕНЧЕР`С МЕД» не надало достатніх доказів, які б обґрунтовували різницю у вартості послуг ФОП ОСОБА_1 порівняно з іншим постачальником, ФОП ОСОБА_2, за аналогічних умов. Також було враховано, що ФОП ОСОБА_1 є пов’язаною особою з ТОВ «ДЕНЧЕР`С МЕД», що вимагає особливої обґрунтованості цін у господарських операціях. Суд підкреслив, що контролюючий орган дотримався процедури розгляду заперечень платника податків, а висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному аналізі наявних у справі доказів.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ «ДЕНЧЕР`С МЕД» – без задоволення.
Справа №755/6076/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ЦПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
* Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, включаючи витрати на професійну правничу допомогу.
* Розмір гонорару адвоката визначається за погодженням з клієнтом, але має бути розумним та враховувати витрачений час.
* Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
* Сторона, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, повинна довести їх неспівмірність.
* Оскільки касаційну скаргу було задоволено частково, суд вирішив задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву представника ОСОБА_1 та постановив стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №199/9900/22 від 25/06/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, виходячи із суб`єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у порядку цивільного судочинства. Суд також зазначив, що порушення правил юрисдикції загальних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Суд врахував, що розгляд в порядку цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до фізичної особи ОСОБА_1. Суд також скасував додаткові рішення суду першої та апеляційної інстанцій про стягнення з органу прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» сум судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є частиною основних судових рішень щодо позовних вимог, які підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» та закрив провадження у справі в цій частині.
Справа №178/1957/22 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини між її бабусею та батьком після смерті матері дитини.
2. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов бабусі, визначивши місце проживання дитини з нею, виходячи з інтересів дитини, її психологічного стану та усталених соціальних зв’язків, оскільки дитина тривалий час проживала з бабусею, яка забезпечувала її виховання та піклування, а також враховуючи висновок служби у справах дітей про доцільність такого рішення. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, вважаючи, що воно відповідає найкращим інтересам дитини. Верховний Суд, однак, вказав на те, що суди не врахували переважне право батька на проживання з дитиною, а також не заслухали думку дитини, яка досягла 10-річного віку, щодо її місця проживання, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. **** Верховний Суд відступив від попередньої позиції, оскільки в цій справі виник спір між бабою та батьком щодо місця проживання дитини, а не між батьками.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для врахування думки дитини та переважного права батька.
Справа №552/1431/16-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з позичальника та поручителя солідарної заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості. Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що банк вже звертався до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення цієї ж заборгованості, що свідчить про реалізацію банком права на дострокове стягнення кредитної заборгованості, а отже, відсутні підстави для повторного задоволення позову. Крім того, апеляційний суд правильно вказав на неналежне повідомлення відповідачів про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки суд першої інстанції знав про місце реєстрації відповідачів, але повідомив їх через оголошення в пресі, що є порушенням процесуальних норм. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права та необхідність врахування висновків Верховного Суду в інших справах були відхилені, оскільки обставини справи та правовідносини не є подібними до тих, на які посилався заявник.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду – без змін.
Справа №756/14776/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витребування майна (квартири) з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна квартира була набута спадкодавцем до укладення шлюбу з позивачкою, хоч і була поділена між ним та його попередньою дружиною в період шлюбу з позивачкою, але це лише змінило вид права власності (з спільної сумісної на особисту приватну). Суд зазначив, що право на спадкування виникає на підставі заповіту, який не було визнано недійсним, і позивачка не довела порушення її прав видачею свідоцтва про право на спадщину. Суд також підкреслив, що вимога про витребування майна не може бути задоволена, оскільки позивачка не є спадкоємцем спірної квартири. Щодо судових витрат, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зменшення суми витрат на правову допомогу, стягнутої з позивачки, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг. Також, суд вирішив стягнути з позивачки витрати на правову допомогу, понесені відповідачем у суді касаційної інстанції.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13174/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є вимога Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” до Національного антикорупційного бюро України про усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанови НАБУ про арешт майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки питання скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, має вирішуватися в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК). Суд зазначив, що тимчасовий характер постанови директора НАБУ про арешт майна не змінює правової природи арешту, накладеного саме в рамках кримінального провадження. Суд також врахував, що позивач вже звертався до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про скасування арешту, але отримав відмову. Суд підкреслив, що КПК України не обмежує право на повторне подання клопотання про скасування арешту майна, і такий порядок захисту є ефективним. Суд вказав, що вирішення питання про скасування арешту, накладеного на майно у межах кримінального провадження, за правилами КПК України, виключає можливість звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні цим майном за правилами цивільного судочинства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справа №677/1363/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування нею між співвласниками.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, зобов’язавши відповідачів не чинити перешкоди у користуванні квартирою та визначив порядок користування, враховуючи планування квартири та намагаючись наблизити його до ідеальних часток сторін. Апеляційний суд скасував рішення в частині визначення порядку користування, мотивуючи це тим, що запропонований позивачем варіант виділення кімнати більшої площі, ніж їй належить за часткою, порушує баланс інтересів співвласників. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що хоча суд і може відступати від ідеальних часток при визначенні порядку користування, в даному випадку таке відступлення є значним і порушує права інших співвласників. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що первинне значення має домовленість між співвласниками, а суд встановлює порядок користування лише за відсутності такої домовленості. Доводи касаційної скарги позивача зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/3303/21 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” на користь АТ “Укртрансгаз” судового збору.
2. Суди попередніх інстанцій задовольнили скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз”, визнавши дії приватного виконавця неправомірними та скасувавши постанову про відкриття виконавчого провадження, мотивуючи це тим, що корпоративні права АТ “Харківгаз” передані в управління АРМА, що перевищує 25% статутного капіталу, а отже, згідно із Законом України “Про виконавче провадження”, приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень, де боржником є юридична особа з часткою держави у статутному капіталі понад 25%. Суди виходили з того, що управління активами, здійснюване АРМА, фактично прирівнюється до права власності держави на ці активи. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що управління активами, переданими в управління АРМА, не є тотожним праву власності, оскільки власник активу зберігає право власності, а управління лише обмежує реалізацію окремих правомочностей на час дії арешту. Оскільки управління активами не змінює форми власності, перебування частки у статутному капіталі товариства в управлінні АРМА не може бути підставою для заборони приватному виконавцю здійснювати примусове виконання судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні скарги АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” на дії приватного виконавця.
Справа №910/11071/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ТЛК “Арктика” за ініціативою ТОВ “Інтер Вей Капітал” як кредитора.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відкрито провадження у справі про банкрутство, оскільки встановив, що на момент подання заяви про банкрутство у боржника існувало невиконане грошове зобов’язання перед кредитором, строк виконання якого настав, і між ними не було спору про право щодо заявлених вимог. Суд зазначив, що боржник підтвердив наявність боргу та не надав доказів його погашення, а аргументи скаржника (АТ “Ощадбанк”) щодо недоведеності надання юридичних послуг та наявності розбіжностей у документах зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду. Суд також врахував, що боржник визнав надання юридичних послуг і погодився з їх вартістю, що робить заборгованість безспірною, а доказів недійсності договорів надано не було.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Державний ощадний банк України” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/11071/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду щодо процесуального правонаступництва у справі про банкрутство, а саме заміна кредитора у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що для встановлення процесуального правонаступництва суд має визначити підстави такого правонаступництва та обсяг прав і обов’язків, які перейшли до правонаступника, враховуючи принцип “ніхто не може передати більше прав, ніж має сам”. Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи щодо відсутності у первісного кредитора права вимоги на момент відступлення, що є важливим для визначення правомірності заміни кредитора. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків щодо наявності чинної іпотеки, що також впливає на обсяг прав, які могли бути передані правонаступнику. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що вирішення питання щодо заміни кредитора правонаступником повинно відбуватись в судовому засіданні з повідомленням всіх учасників справи про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду в частині задоволення заяв про процесуальне правонаступництво та закриття апеляційного провадження, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №911/2192/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення прокурором в інтересах держави з ТОВ “Автоспецпром” штрафу та пені через неналежне виконання договору про закупівлю, укладеного з ДП “Медичні закупівлі України”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що умовами договору передбачено сплату неустойки постачальником саме на рахунок замовника, а не до Державного бюджету України, і походження коштів з держбюджету не змінює умов договору. Суд підкреслив, що встановлення неустойки є правом сторін, які, керуючись принципом свободи договору, самостійно визначають порядок її сплати. Також суд зазначив, що стаття 29 Бюджетного кодексу України не є підставою для стягнення пені до Державного бюджету у даному випадку, оскільки вона регулює зарахування штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, а не договірних зобов’язань. Суд також відхилив аргументи про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не виявив різної судової практики та виключної правової проблеми. Суд закрив касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишив касаційну скаргу, подану з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, без задоволення.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову прокурора.
Справа №910/4461/23 від 26/06/2025
Предметом спору є заява ФОП Фіцая Ю.І. про стягнення судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги ФОП Попа Л.І. у справі про визнання права попереднього користувача та визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
Верховний Суд частково задовольнив заяву ФОП Фіцая Ю.І., мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути розумними та обґрунтованими. Суд врахував складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на підготовку до справи та участь у судових засіданнях, а також фінансовий стан сторін. Суд вирішив, що заявлена сума витрат є завищеною, тому зменшив її до 15 000 грн, вважаючи цю суму справедливою компенсацією за надану правову допомогу в суді касаційної інстанції. У задоволенні іншої частини заяви про стягнення судових витрат було відмовлено, але в рішенні не вказано чому.
Суд вирішив стягнути з ФОП Попа Л.І. на користь ФОП Фіцая Ю.І. 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №189/1099/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу особі, яку було виправдано судом після тривалого перебування під слідством та судом.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, керувався тим, що відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади. Таке право виникає у випадках, передбачених законом, зокрема, Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду”. Суд врахував тривалість незаконного перебування особи під слідством та судом, глибину її душевних страждань, а також необхідність відшкодування витрат на правничу допомогу, підтверджених документально. Розмір відшкодування моральної шкоди визначався з урахуванням мінімального розміру заробітної плати, встановленого законом на час розгляду справи, а також вимог розумності та справедливості. Суд також зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у інших постановах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Справа №532/2104/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Білицької селищної ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, а також скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цю ділянку.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов ОСОБА_1, виходячи з наступних аргументів:
* ОСОБА_1 розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки раніше, ніж ОСОБА_2, і саме за його замовленням було сформовано земельну ділянку та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.
* Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом, але орган влади, розпоряджаючись землею, повинен діяти добросовісно та розумно враховувати інтереси всіх учасників правовідносин.
* Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особі, яка звернулася пізніше, порушує законний інтерес особи, за проектом якої ділянка була сформована, щодо завершення процедури приватизації.
* За наявності кількох бажаючих отримати земельну ділянку, першочергове право має особа, за проектом землеустрою якої сформовано ділянку, якщо немає законних перешкод.
* ОСОБА_2, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою раніше, тривалий час не вчиняла дій для реалізації цього права, а звернулася до землевпорядника лише після того, як ОСОБА_1 вже сформував ділянку.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив, визнавши протиправним рішення селищної ради та скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2.
Справа №214/8910/20 від 25/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення особи з квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до встановлення обставин справи, не врахували необхідність дотримання вимог законодавства та практики ЄСПЛ щодо права на житло, зокрема, не оцінили пропорційність виселення відповідача, який тривалий час проживав у квартирі, знала про його проживання на момент придбання квартири, та не дослідили питання наявності у нього іншого житла. Суд наголосив, що сам факт переходу права власності на житло не є безумовною підставою для виселення колишнього члена сім’ї власника, а суди мають враховувати всі обставини справи, щоб забезпечити справедливий баланс між інтересами власника та правом на житло іншої особи. Щодо зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд погодився з попередніми рішеннями про відмову в його задоволенні, оскільки не було надано доказів фіктивності правочину та умислу сторін на укладення договору лише для виду.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині виселення та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №203/676/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та зміна черговості отримання права на спадкування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки позивач не надав належних доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, що є необхідною умовою для зміни черговості спадкування. Суд зазначив, що сам факт звернення до лікарів та лікування в стаціонарі не свідчить про безпорадність особи. Також суд врахував, що встановлення факту проживання однією сім’єю в даному випадку не призведе до захисту спадкових прав позивача, оскільки є спадкоємці другої черги. Суд наголосив, що для задоволення позову про зміну черговості спадкування необхідна наявність сукупності юридичних фактів, включаючи безпорадний стан спадкодавця, який не був доведений у цій справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та зміну черговості отримання права на спадкування.
Справа №2-4682/11 від 25/06/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Салтівського відділу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з її майна після повернення виконавчого листа стягувачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що згідно з чинним законодавством, державний виконавець не зобов’язаний знімати арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки це не є закінченням виконавчого провадження і не позбавляє стягувача права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання. Суд зазначив, що обов’язок зняття арешту виникає лише у випадках закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду, що видав його. Суд також врахував, що боржниця не довела відсутність майнових претензій з боку стягувача, а знищення матеріалів виконавчого провадження не є підставою для автоматичного зняття арешту. Судді підкреслили, що арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення суду, і його зняття до повного виконання зобов’язань боржником може порушити права стягувача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №166/1266/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів за договором позики, включаючи суму позики, відсотки та пеню.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про невиконання боргового зобов’язання відповідачем, а зняття обтяження з заставного майна саме по собі не є беззаперечним доказом повного виконання зобов’язання за договором позики. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ці обставини та не дослідили належним чином докази, надані сторонами. Відповідач не надав доказів погашення боргу, а наявність у позивача оригіналу розписки підтверджує невиконання зобов’язання з повернення позики. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, та неприпустимість доказування на припущеннях. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили суму, яка підлягає стягненню, з урахуванням умов договору, та дійшли передчасних висновків, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №308/22077/13-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка подала скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що суперечить положенням ЦПК України. Суд касаційної інстанції наголосив, що сплив річного строку є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, за винятком випадків, коли особа не була повідомлена про розгляд справи або пропустила строк через обставини непереборної сили, чого в даному випадку не було встановлено. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними не допускається. Враховуючи, що апеляційний суд не врахував ці обставини, Верховний Суд вирішив, що необхідно скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для повторного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу та постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №178/1957/22 від 19/06/2025
Предметом спору є визначення місця проживання дитини та вирішення зустрічного позову щодо цього ж питання.
Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, що могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи та застосування норм матеріального права. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив надані сторонами докази, не врахував важливі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, або неправильно застосував норми законодавства, що регулюють ці питання. Також, можливо, були порушені права однієї зі сторін на справедливий судовий розгляд. Враховуючи інтереси дитини, суд касаційної інстанції вирішив, що необхідно провести повторний розгляд справи в апеляційційному суді для всебічного та об’єктивного з’ясування всіх обставин.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №688/4785/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним акту приймання-передачі транспортних засобів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що акт приймання-передачі не є правочином і його недійсність не призведе до відновлення порушеного права, оскільки він лише фіксує факт залучення транспортних засобів у зв’язку з воєнним станом. Суд зазначив, що майно було передано добровільно представником власника для потреб оборони, а повернення транспортних засобів можливе лише після демобілізації. Суд також врахував, що витребування майна у військової частини є неналежним способом захисту, оскільки воно вже перебуває у власності держави та використовується для оборонних цілей. Суд наголосив на важливості дотримання балансу між захистом права власності та суспільними інтересами в умовах воєнного стану, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Суд вказав, що втручання у право власності позивача було законним, мало легітимну мету та було пропорційним, враховуючи потреби оборони країни.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/234/22 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного нотаріуса щодо відмови у наданні особі інформації та копій документів, що стосуються нотаріальної дії, вчиненої від її імені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про незаконність дій нотаріуса, який відмовив особі в ознайомленні з документами, на підставі яких було видано довіреність від її імені, мотивуючи це тим, що надання інформації особі, яка є учасником нотаріальної дії, не є порушенням нотаріальної таємниці. Суд зазначив, що право особи на доступ до інформації, яка зберігається у нотаріуса та стосується її особисто, закріплено в Законі України «Про нотаріат». Суд також врахував, що нотаріус не довела, що документи містять конфіденційну інформацію чи персональні дані інших осіб, які безпосередньо не стосуються позивача, як учасника нотаріальної дії. Суд відхилив посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ є різними. Суд також відхилив посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №912/1166/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи через виявлення недостовірної інформації в декларації про майновий стан.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не повно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доводам боржниці та доказам, які могли свідчити про її добросовісну поведінку, зокрема, щодо уточнення декларацій про майновий стан, пояснень щодо джерел доходів і витрат, а також обґрунтованості плану реструктуризації боргів. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував, що боржниця подавала уточнені декларації відповідно до звіту арбітражного керуючого, виправляючи виявлені недоліки, і що певні неточності в декларації не є безумовною підставою для закриття провадження, якщо боржник намагається їх виправити. Крім того, ВС підкреслив важливість оцінки добросовісності боржника у справах про банкрутство фізичних осіб, оскільки право на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №914/2450/22(914/1083/24) від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості безпідставно збереженого майна (бензину) у межах справи про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили всі зібрані докази та не надали належної оцінки важливим обставинам справи. Зокрема, суди не врахували можливу наявність договірних відносин зберігання між позивачем і третьою особою (ТОВ «Аліум-Пром»), на нафтобазу якої було злито бензин, що могло вплинути на визначення особи, відповідальної за відшкодування вартості майна. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки рішенню Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі № 914/2450/22(914/690/24), у якому встановлені обставини того, що між позивачем та ТОВ «АЛІУМ-ПРОМ» укладено Договір зберігання № 510/АМ-18. Також, суди не дослідили питання, чи було доведено факт отримання відповідачем (ПП “ТРАНСОІЛ ГРУП”) спірного майна у власність, а не лише його переадресацію.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/1672/22 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання права вимоги за кредитним договором, визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на майно.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не зазначив, на підставі яких доказів зроблено висновок про те, що банком було видано кредитні кошти відповідачу в певному розмірі, а також не надав оцінку доводам відповідача про відсутність доказів на підтвердження видачі кредитних коштів. Суд касаційної інстанції наголосив, що суд апеляційної інстанції повинен був зазначити, на підставі яких саме доказів, долучених до матеріалів справи та оцінених судом, було встановлено факт видачі кредитних коштів, особливо з огляду на заперечення відповідача щодо цих фактичних даних. Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргумент відповідача, не зазначивши мотивів його прийняття або відхилення, що є порушенням норм процесуального права. Водночас, Верховний Суд зазначив, що в матеріалах справи є копія кредитного договору, тому немає підстав виключати з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції висновок про те, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір.
3. Верховний Суд ухвалив змінити постанову апеляційного суду, виключивши з її мотивувальної частини висновок про те, що банком було видано кредитні кошти відповідачу в певному розмірі, а в іншій частині постанову залишити без змін.
Справа №904/1278/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування Міським комунальним підприємством «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодіжне» за період з 09.09.2021 до 09.11.2022 за пропускною спроможністю водопровідного вводу, а не за показниками лічильника.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на те, що апеляційний суд не дослідив умови договору між підприємством та товариством, зокрема, щодо обов’язку споживача забезпечити явку уповноважених представників для участі в обстеженні та складанні відповідних актів, і не з’ясував, чи була відмова або ухилення споживача від участі в складанні акта про недопуск до лічильника. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував визначення поняття “споживач житлово-комунальних послуг” згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та не встановив, чи була особа, яка не допустила представників підприємства до лічильника, уповноваженим представником споживача. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що апеляційний суд не виконав в повному обсязі вказівок Верховного Суду, які викладені в попередній постанові від 20.03.2024 у цій справі, щодо правомірності складання представниками відповідача акта №2, також допустив неправильне застосування, зокрема, статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил №190, та не в повній мірі дотримався вимог процесуального права.
3. Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №873/223/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора ТОВ «Цемлайн» про скасування рішення третейського суду щодо передачі обладнання в натурі та визнання права власності на обладнання.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що заявник не довів наявності підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених ст. 350 ГПК України та ст. 51 Закону України «Про третейські суди». Суд зазначив, що для встановлення обставин справи необхідні оригінал рішення третейського суду та матеріали третейської справи, які не були надані. ВС також врахував, що відсутні відповідні судові рішення про встановлення факту підроблення документів (договору, в якому міститься третейське застереження, та рішення Третейського суду). Суд підкреслив, що вимога скасувати підроблене рішення не є законним способом захисту, оскільки для цього потрібно визнати оспорюване рішення дійсним, що суперечить обставинам справи. Крім того, ВС відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів з іншої справи, оскільки не було доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції.
3. Суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №931/290/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо відмови зняти арешт з його нерухомого майна, накладений в рамках виконавчих проваджень, які були завершені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відмовили у задоволенні скарги, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу або направлення його за належністю до іншого органу ДВС не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника. Суд зазначив, що арешт є початковою стадією звернення стягнення на майно, і його зняття пов’язане з певними обставинами, зокрема, закінченням виконавчого провадження або поверненням виконавчого документа до суду. Суд також врахував, що боржник не надав доказів повного виконання судового рішення, на підставі якого було видано виконавчі листи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень. Суд відступив від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблених у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15, та застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), де розмежовуються наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №210/3881/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у цивільній справі через несплату судового збору.
2. Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху, надавши строк для сплати судового збору, але частково задовольнив клопотання заявниці про зменшення розміру судового збору, виходячи з її річного доходу. Суд виходив з того, що повна сплата судового збору буде надмірним фінансовим тягарем для заявниці, але повне звільнення від сплати збору не є обґрунтованим, враховуючи її доходи. Оскільки у визначений строк заявниця не сплатила судовий збір і не надала доказів звільнення від його сплати, апеляційний суд повернув скаргу, посилаючись на положення ЦПК України. Верховний Суд погодився з такими висновками, вказавши, що апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір судового збору, виходячи з матеріального стану заявниці, і правомірно повернув скаргу через несплату збору у встановлений строк.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №200/5237/22 від 26/06/2025
1. Предметом спору є правомірність відрахування військовою частиною аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, встановленої на період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який визнав правомірним утримання аліментів з додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки зміни до законодавства прямо передбачають включення цієї винагороди до переліку доходів, з яких утримуються аліменти. Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України діяв у межах своїх повноважень, визначених Сімейним кодексом України, і зміни не створили нових аліментних зобов’язань, а лише уточнили джерело доходу для утримання аліментів. Також суд відхилив аргументи скаржника про непостійний характер додаткової винагороди, оскільки її включення до переліку доходів для утримання аліментів робить цей факт несуттєвим. Суд врахував попередні висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання та не знайшов підстав для відступу від них.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши правомірність утримання аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця.
Справа №27/89б від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу цього майна.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд без належного обґрунтування поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка не була залучена до справи в суді першої інстанції, що є порушенням процесуальних норм. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був мотивувати своє рішення про поновлення строку, враховуючи доводи всіх учасників справи та оцінюючи докази щодо поважності причин пропуску строку, як це вимагається практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Неналежне мотивування поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, Верховний Суд послався на необхідність врахування принципу правової визначеності та остаточності судових рішень, що є важливим елементом верховенства права.
3. Верховний Суд скасував постанову та ухвалу апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №873/5/25 від 17/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” про стягнення з ТОВ “ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом апеляційної скарги.
2. Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд врахував, що послуга з аналізу апеляційної скарги охоплюється послугою з підготовки відзиву, адвокат вже був обізнаний з обставинами справи, а правова позиція позивача не змінювалася. Також суд взяв до уваги тривалість судового засідання та практику ЄСПЛ щодо критеріїв реальності та розумності адвокатських витрат, зокрема, щодо “гонорару успіху”. Суд дійшов висновку, що заявлені витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в апеляційній інстанції.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР” на користь ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” 10 000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Справа №240/10937/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною рішення суду першої інстанції щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки це є внутрішньою проблемою організації роботи відповідача. Також, суд підкреслив, що первинне звернення з апеляційною скаргою, яка була залишена без руху через несплату судового збору, не дає права на поновлення строку, оскільки невиконання вимог ухвали суду не є об’єктивно непереборною обставиною. Суд наголосив на рівності всіх учасників судового процесу перед законом та обов’язку добросовісно користуватися процесуальними правами, включаючи своєчасну сплату судового збору. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо обмежень права на доступ до суду, які мають бути пропорційними та не порушувати сутність цього права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №120/2830/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, оскільки позивач звернувся до суду поза межами тримісячного строку з дня, коли дізнався про порушення свого права. Суд зазначив, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати фактичної виплати позивачу індексації, оскільки саме з цієї дати позивач дізнався про порушення свого права на отримання компенсації за затримку виплати. Суд відхилив аргументи позивача про те, що строк слід обчислювати з моменту отримання відмови у виплаті компенсації, оскільки обов’язок нарахувати та виплатити компенсацію виникає одночасно з обов’язком виплатити заборгованість з індексації. Суд також послався на правовий висновок Верховного Суду у справі № 560/8194/20, де було застосовано аналогічний підхід до обчислення строків у спорах про компенсацію за затримку виплати доходів. Суд вказав, що оскільки позивачем не було наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій правомірно повернули позовну заяву.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №732/659/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та припинення речового права на земельну ділянку, ініційоване власником через систематичну несплату орендної плати орендарем.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження, мотивуючи це тим, що відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже, всі майнові спори за участю боржника повинні розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. Суд врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди частиною ліквідаційної маси банкрута. Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, наголосивши, що задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди вплине на розмір ліквідаційної маси боржника, а отже, спір підлягає розгляду в господарському суді. Суд касаційної інстанції також зазначив, що закриття провадження у справі через порушення юрисдикції не є порушенням права на доступ до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах справи про банкрутство в господарському суді.
Справа №464/1581/24 від 25/06/2025
Предметом спору у цій справі є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо вироку стосовно особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах) та ч. 2 ст. 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що необхідно закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд обґрунтував це тим, що на момент розгляду справи в касаційному порядку, закон, який встановлював кримінальну протиправність діяння, а саме крадіжку у великих розмірах, втратив чинність. Верховний Суд зазначив, що в іншій частині вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін, тобто вирок за ч. 2 ст. 309 КК України залишається в силі. Суд врахував зміни в кримінальному законодавстві, які відбулися після вчинення злочину, та застосував принцип, згідно з яким закон, що скасовує або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі.
Суд ухвалив: касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити, закрити кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, в решті судові рішення залишити без змін.
Справа №911/1623/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Автоспецпром” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи, в якій прокуратура намагалася стягнути з товариства штрафні санкції на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву ТОВ “Автоспецпром” про відшкодування витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами: по-перше, витрати мають бути підтверджені документально, що було зроблено у даній справі; по-друге, ці витрати мають бути пов’язані з розглядом справи та обґрунтованими; по-третє, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх значенням для сторони. Суд також врахував, що на стадії касаційного розгляду правова позиція відповідача вже була сформована, а доказів додаткового комплексного вивчення юридичної природи спору не надано. Крім того, суд взяв до уваги позицію прокуратури щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленого розміру витрат. Суд відзначив, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Автоспецпром” та ухвалив стягнути з Київської міської прокуратури на користь товариства 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Справа №908/420/19 від 27/06/2025
1. Предметом спору є скарга ПАТ “Запоріжжяобленерго” на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення боргу з ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (ЗВАК).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні скарги ПАТ “Запоріжжяобленерго”, виходячи з того, що державний виконавець правомірно зупинив виконавче провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки пакет акцій ПАТ “ЗВАК” у розмірі більше 50% статутного капіталу включено до переліку об’єктів малої приватизації. Суд врахував, що приватизація ПАТ “ЗВАК” триває, і положення Закону України “Про виконавче провадження” чітко визначають підстави та строки зупинення виконавчих дій у такому випадку. Суд також послався на практику Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, де зазначено, що зупинення виконавчих дій на час приватизації є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу. Суд касаційної інстанції зазначив, що не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Запоріжжяобленерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/1801/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень енергопостачальної компанії про нарахування вартості необлікованої електроенергії, виставленої оператору телекомунікацій за самовільне підключення до електромережі.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу оператора телекомунікацій, зазначив, що оператор відмовився від частини позовних вимог щодо скасування рішень комісії, тому касаційний перегляд стосувався лише вимог про визнання недійсними цих рішень. Суд вказав, що оператор телекомунікацій посилався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в подібних справах, але не довів подібність фактичних обставин цих справ. Суд також зазначив, що оператор не обґрунтував неправильне застосування судами норм права, а його доводи зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що відсутність порушень процедури розгляду справи та правильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій є підставою для залишення їх рішень без змін.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними рішень енергопостачальної компанії щодо нарахування вартості необлікованої електроенергії та закрив касаційне провадження в частині скасування цих рішень у зв’язку з відмовою позивача від позову.
Справа №439/1209/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ініційоване працівником, звільненим у зв’язку зі скороченням штату.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що роботодавець належним чином виконав вимоги трудового законодавства, запропонувавши працівнику всі наявні вакантні посади, від яких той відмовився. Суд зазначив, що роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають кваліфікації працівника, незалежно від структурного підрозділу, і що обов’язок з працевлаштування діє з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Суд також врахував, що позивач не надав доказів мобінгу (цькування) на роботі та причинно-наслідкового зв’язку між цим і звільненням. Суд підкреслив, що роботодавець виконав свій обов’язок, запропонувавши всі вакантні посади, а відмова працівника від цих посад не є підставою для визнання звільнення незаконним.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №183/6908/19 від 25/06/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, набутого у шлюбі.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання. Суд першої інстанції вважав, що заява позивача про розгляд справи за її відсутності, надіслана електронною поштою без електронного цифрового підпису, не може бути прийнята до уваги. Апеляційний суд, навпаки, вирішив, що наявність сканованої заяви позивача унеможливлює залишення позову без розгляду. Верховний Суд не повністю погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що заява, надіслана електронною поштою без електронного цифрового підпису, не відповідає вимогам ЦПК України та не може бути прийнята до уваги. Водночас, ВСУ вказав, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату судового засідання, що є обов’язковою умовою для залишення позову без розгляду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №569/17949/20 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування 1/2 частини житлового будинку та визнання права власності на цю частину.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивач не надав достатньо доказів для спростування презумпції правомірності заповіту, оскільки свідки підписали заповіт, підтверджуючи факт його зачитування вголос, а сам заповідач особисто підписав документ. Суд врахував, що свобода заповіту передбачає повагу до волі заповідача, і кваліфікація заповіту як нікчемного без достатніх підстав скасовує це вільне волевиявлення. Доводи касаційної скарги про те, що свідки не читали заповіт вголос, не були належним чином підтверджені, оскільки ґрунтувалися на поясненнях, наданих в іншій цивільній справі. Інші аргументи касаційної скарги зводилися до незгоди з висновками суду та необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №444/1385/22 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення оператора газорозподільної системи про донарахування споживачу об’єму природного газу через відсутність пломби на лічильнику.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов споживача, виходячи з того, що для нарахування вартості необлікованого газу необхідно встановити факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку. Відсутність пломби сама по собі не є достатньою підставою для донарахування, якщо експертиза не виявила втручання в роботу лічильника. Оператор ГРМ не надав доказів, що споживач втручався в роботу лічильника, що призвело до несанкціонованого споживання газу. Суд зазначив, що для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові: дію втручання, спосіб втручання та наслідки у вигляді викривлення даних обліку газу. Оскільки експертиза не виявила втручання, а лише перевищення допустимої похибки лічильника, відсутні підстави для покладення на споживача відповідальності за несанкціонований відбір газу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №176/2318/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з підприємства на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що виконавче провадження, в рамках якого оскаржуються дії державного виконавця, було приєднано до зведеного виконавчого провадження, до якого входять виконавчі провадження з виконання рішень судів різних юрисдикцій, зокрема господарської. Враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду, справи щодо оскарження дій виконавця у зведеному виконавчому провадженні, яке об’єднує рішення різних юрисдикцій, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суди попередніх інстанцій не звернули на це увагу та помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції посилається на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року в справі з подібними правовідносинами № 176/1715/23.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право на звернення до адміністративного суду.
Справа №754/17768/21 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання дійсним договору дарування квартири, визнання відсутності права власності у територіальної громади, скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на квартиру за позивачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки у попередній справі було встановлено, що договір дарування, на якому ґрунтуються вимоги позивача, є нікчемним, оскільки нотаріус його не посвідчував, а здійснив лише засвідчення справжності підпису, що підтверджується даними нотаріального архіву. Суд також врахував, що дарувальник продовжував проживати у квартирі до своєї смерті, що ставить під сумнів його намір реально передати майно у власність обдаровуваного. Позивач не надав доказів, які б спростували ці обставини або підтвердили вільне волевиявлення сторін на укладення договору дарування. Враховуючи, що у попередній справі рішення про витребування квартири на користь територіальної громади було залишено в силі, відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-24/11 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з нерухомого майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження, яке було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстави відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника. Суд врахував, що у такому випадку стягувач зберігає право на повторне пред’явлення виконавчого листа до виконання у встановлені законом строки. Також суд послався на аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду, підкреслюючи, що обов’язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника виникає лише у випадках, прямо передбачених законом, і повернення виконавчого документа стягувачу не входить до їх числа. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до власного тлумачення норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №873/223/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження окремої ухвали апеляційного господарського суду щодо направлення матеріалів до правоохоронних органів для перевірки можливого факту підробки судового рішення третейського суду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін окрему ухвалу апеляційного суду, виходячи з того, що господарський суд не є органом, уповноваженим встановлювати факт підробки документів, оскільки це є компетенцією правоохоронних органів у рамках кримінального провадження. Суд зазначив, що підставою для винесення окремої ухвали став висновок судового експерта, який вказував на можливу підробку рішення третейського суду, що містить ознаки кримінального правопорушення. Враховуючи відсутність у господарського суду повноважень для встановлення факту підробки, суд обґрунтовано направив матеріали до поліції та прокуратури для проведення відповідної перевірки та внесення відомостей до ЄРДР. Касаційний суд підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував статтю 246 ГПК України, яка дозволяє суду реагувати на виявлені порушення законодавства, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
3. Верховний Суд залишив без змін окрему ухвалу Північного апеляційного господарського суду.
Справа №2027/8487/12 від 20/06/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому листі та поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про заміну стягувача у виконавчому листі, оскільки встановив, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Суд виходив з того, що строк пред’явлення виконавчого листа не був пропущений, оскільки діяла заборона на виконання рішень, встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який втратив чинність лише 23 вересня 2021 року. Також суд зазначив, що висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду в інших справах. Додатково, суд касаційної інстанції наголосив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про заміну стягувача у виконавчому листі – без змін.
Справа №908/1967/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” щодо встановлення заробітної плати виконуючому обов’язки директора.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди виходили з того, що встановлення розміру винагороди виконавчому органу належить до компетенції загальних зборів учасників, і в даному випадку рішення було прийнято з дотриманням вимог законодавства та статуту товариства. Зокрема, встановлений оклад не перевищував максимального розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України. Аргументи позивача щодо порушення його корпоративних прав не були доведені. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Крім того, Верховний Суд вказав, що предметом спору є рішення про встановлення винагороди, а не правомірність перебування особи на посаді в.о. директора.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/4460/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є правомірність зупинення апеляційного провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з її перебуванням у статусі зниклої безвісти за особливих обставин під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який зупинив провадження, керуючись імперативною нормою пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, що зобов’язує суд зупинити провадження у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан. Суд врахував, що боржник має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин під час виконання військового обов’язку, що підтверджено відповідними документами. Суд зазначив, що зупинення провадження необхідне для забезпечення прав боржника, і що обов’язок зупинити провадження не залежить від наявності представника у сторони чи стадії процесу. Суд також послався на практику Верховного Суду, яка підтверджує обов’язковість зупинення провадження за аналогічних обставин, незалежно від будь-яких інших чинників.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №910/13879/22 (910/4195/24) від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним правочину з передачі майна банкрутом (ТОВ “Кіровоградський комбікормовий завод”) на користь ТОВ “Грандвєст” та повернення цього майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали правочин недійсним на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки майно було передано безоплатно протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також тому, що правочин був укладений із заінтересованою особою, оскільки директор та бенефіціарний власник ТОВ “Грандвєст” одночасно був директором ТОВ “Кіровоградський комбікормовий завод”. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що оплата за майно була здійснена, оскільки не було надано належних доказів отримання коштів банкрутом. Також суд зазначив, що ліквідатор банкрута правомірно звернувся з позовом, діючи від імені банкрута в межах своїх повноважень. Суд підкреслив, що правильна правова кваліфікація відносин є обов’язком суду, навіть якщо сторони посилаються на невідповідні норми права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Грандвєст” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4121/24 від 16/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним рішення виконкому, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки прокурор не надав достатніх доказів, які б свідчили про реальну загрозу відчуження спірного майна відповідачем або інших дій, що могли б ускладнити виконання рішення суду в майбутньому. Суд зазначив, що забезпечення позову має бути обґрунтованим, адекватним і співмірним заявленим вимогам, а сторона, яка звертається з такою заявою, повинна довести наявність фактичних обставин, що зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів. Суд також врахував, що прокурор не подав заяву про забезпечення позову разом з апеляційною скаргою, що свідчить про відсутність невідкладної необхідності у вжитті таких заходів. Суд підкреслив, що прокурор не позбавлений права повторно звернутися з заявою про забезпечення позову в разі зміни обставин і надання відповідних доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №910/13835/21 від 17/06/2025
1. Предметом спору є вимога Одеської міської ради про скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності держави та права господарського відання ДП “АМПУ” на об’єкт нерухомого майна “виробничі будівлі та споруди”, до складу якого, на думку позивача, незаконно включено об’єкт комунальної власності – “Митна площа”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що спірні об’єкти є складовими частинами складної речі, які забезпечують функціонування об’єкта “виробничі будівлі та споруди”, а відомості про них внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог законодавства. Суд також зазначив, що земельна ділянка під об’єктами нерухомості державної власності також є державною. Апеляційний суд додатково вказав, що належним способом захисту у даному випадку був би віндикаційний позов, а скасування державної реєстрації не є ефективним способом захисту, оскільки реєстрація лише засвідчує вже набуте право, а не є підставою його виникнення. Суд також зазначив, що позивач не оскаржує підстави набуття права власності державою на спірне майно.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу Одеської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3480/21 від 26/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз».
Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, підтримавши позицію АМКУ. Суд, ймовірно, погодився з висновками попередніх судів щодо правомірності рішення АМКУ, можливо, стосовно порушень конкуренційного законодавства чи зловживання монопольним становищем з боку «Рівнегаз». Також, суд міг взяти до уваги аргументи АМКУ щодо обґрунтованості та пропорційності застосованих санкцій або інших заходів впливу. Важливо, що Верховний Суд підтвердив законність дій АМКУ, що має важливе значення для забезпечення конкуренції на ринку. Рішення ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України, що регулюють порядок касаційного оскарження.
Суд ухвалив залишити касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/1174/20 від 18/06/2025
1. Предметом спору є правомірність припинення процедури розпорядження майном та визнання ПрАТ “Укренергозбут” банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, виходячи з того, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ), господарський суд має право приймати рішення про введення наступної судової процедури, враховуючи обставини справи та застосовуючи судовий розсуд. Суд зазначив, що законодавець не обмежує перехід до ліквідаційної процедури виключно наявністю рішення зборів кредиторів, а у разі відсутності такого рішення, але за наявності ознак банкрутства, суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У даній справі суди встановили неплатоспроможність боржника, а саме перевищення розміру пасивів над вартістю активів, а також відсутність пропозицій щодо санації, що свідчить про неможливість відновлення платоспроможності боржника іншим шляхом, ніж через ліквідаційну процедуру. Суд також підкреслив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/24267/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ та прохання змінити підставу звільнення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які зобов’язали змінити підставу звільнення позивача з органів внутрішніх справ, мотивуючи це тим, що позивач не був переведений на службу в поліцію у встановленому законом порядку, а прийнятий на службу за результатами конкурсу, що є окремою процедурою. Суд зазначив, що факт подання рапорту про бажання служити в поліції не створює автоматичної підстави для переведення, а потребує відповідного кадрового рішення, якого не було прийнято. Прийняття на службу в поліцію відбулося майже через рік після звільнення з міліції та було наслідком окремої конкурсної процедури, яка не має правового зв’язку з попередньою службою в міліції. Таким чином, не було доведено наявності необхідної умови – факту переведення у встановленому порядку.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зміну підстави звільнення та відмовив у задоволенні цих вимог.
Справа №918/195/24(918/700/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Немовицької сільської ради на користь СГ ПП “Случ” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд задовольнив заяву СГ ПП “Случ”, керуючись тим, що кожна особа має право на професійну правничу допомогу, а витрати на таку допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог. Суд врахував надані СГ ПП “Случ” докази, що підтверджують понесені витрати, зокрема договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, рахунки, платіжні інструкції, наказ про відрядження та звіт з описом наданої правової допомоги. Суд також зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Суд наголосив, що скаржник не скористався правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та довести їх неспівмірність. Суд також врахував додаткові витрати на проїзд та добові. Суд зазначив, що у випадку касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, особа має право на відшкодування таких витрат.
3. Суд постановив задовольнити заяву СГ ПП “Случ” та стягнути з Немовицької сільської ради на користь СГ ПП “Случ” 17 355,52 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №910/11809/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено заяву ТОВ “Гільдендорф Енерджи” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ДП “Гарантований покупець”. Суд виходив з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову. Суд врахував критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, а також фінансовий стан обох сторін. Суд зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд також врахував, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Суд підкреслив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням на основі всебічного дослідження доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №463/6713/22 від 25/06/2025
1. Предметом спору є вимога Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на житлові будинки та зобов’язання відповідачів звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівель, які, на думку позивача, є самочинним будівництвом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи, зокрема не врахував рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 листопада 2009 року, яким було встановлено факт самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, а також факт використання підробленої виписки з рішення виконкому. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2013 року, якою скасовано рішення суду, на підставі якого ПП «Мадич» зареєструвало за собою право власності на спірну будівлю. Верховний Суд наголосив, що самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, зокрема будівництво на ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного дозволу або з істотними порушеннями будівельних норм. Суд також зазначив, що реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює його правового режиму як самочинного.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №463/10616/19 від 25/06/2025
1. Предметом спору є встановлення постійного безоплатного сервітуту на земельну ділянку, що належить Садівничому кооперативу «Дружба-3», для забезпечення проходу, проїзду та прокладання комунікацій до земельної ділянки позивачів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що позивачі довели неможливість використання своєї земельної ділянки без обтяження сервітутом ділянки відповідача, оскільки іншого проходу/проїзду не існує, і це підтверджено висновком експерта. Важливо, що позивачі надали докази звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про сервітут, але згоди досягнуто не було, що дає їм право вимагати встановлення сервітуту через суд. Суд також врахував, що відповідач не довів, що встановлення безоплатного сервітуту буде надмірно обтяжливим для кооперативу або його членів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається, і суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, оскільки позивачі виконали цей обов’язок.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову та встановлення сервітуту.
Справа №947/8411/22 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зобов’язання вчинити певні дії та скасування арешту майна боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що боржник у виконавчому провадженні не може звертатися до суду з позовом про оскарження дій державного виконавця, зняття арешту з майна та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в порядку позовного провадження, оскільки законом передбачено інший спосіб захисту його прав, а саме оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому розділом VII ЦПК України. Суд зазначив, що між сторонами не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій державного виконавця під час виконання судового рішення. Суд також врахував, що вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії в межах виконавчих проваджень та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, мають розглядатися в іншому порядку, встановленому розділами VI та VII ЦПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №240/11350/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції щодо виплати компенсації за затримку виплати індексації.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише обставини, які є об’єктивно непереборними і не залежать від волі особи, що оскаржує рішення, та підтверджені належними доказами. Суд вказав, що фінансова неспроможність сплатити судовий збір не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципів належного врядування. Аргументи щодо участі військової частини у відсічі збройної агресії також не були належним чином доведені конкретними доказами, які б підтверджували неможливість своєчасного оскарження рішення суду. Суд наголосив, що поновлення строку на апеляційне оскарження є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №260/4205/22 від 26/06/2025
1. Предметом спору є рішення прикордонної служби про відмову Особі_1 у перетині державного кордону, яке позивач вважає протиправним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що в умовах воєнного стану діють обмеження на виїзд з України для військовозобов’язаних. Суд зазначив, що для перетину кордону необхідно мати не лише паспорт, а й документи, що підтверджують підстави для виїзду, визначені законодавством. У даному випадку, позивач посилався на те, що мати його дружини є особою з інвалідністю II групи, що, на його думку, дає йому право на виїзд. Однак, він не надав документів, які б підтверджували факт спільного проживання з тещею, здійснення догляду за нею або отримання компенсації на догляд, як це передбачено Правилами перетинання державного кордону. Суд також підкреслив, що наявність права на відстрочку від мобілізації не є автоматичною підставою для перетину кордону, оскільки це різні правові категорії. Суд врахував, що Україна офіційно повідомила про тимчасове відступлення від деяких міжнародних зобов’язань у зв’язку з воєнним станом, зокрема щодо свободи пересування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2779/24 від 26/06/2025
Предметом спору є стягнення 5 774 089,93 грн.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що апеляційний господарський суд припустився помилок при розгляді справи, зокрема, не повною мірою дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність з’ясування всіх істотних обставин справи, перевірки доводів сторін та надання їм належної правової оцінки. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували певні законодавчі положення, які підлягали застосуванню у даному випадку. Враховуючи виявлені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №440/4268/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодився з їх висновками про необґрунтованість рішення кадрової комісії щодо невідповідності прокурора критеріям доброчесності та професійної етики. Суд зазначив, що кадрова комісія, оцінюючи етичність прокурора, не може ігнорувати рішення суду, яке вже встановило відсутність події адміністративного правопорушення в діях прокурора. Також, суд підкреслив, що висновки кадрової комісії щодо заниженої вартості майна, придбаного дружиною прокурора, не були належним чином обґрунтовані та спростовувалися наданими позивачем доказами. Суд наголосив, що рішення кадрової комісії має бути вмотивованим і зрозумілим, а дискреційні повноваження комісії не можуть бути свавільними та мають підлягати зовнішньому контролю. Суд також зауважив, що кадрова комісія не надала позивачу можливості надати додаткові підтверджуючі документи, що також свідчить про порушення процедури атестації.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №380/1656/25 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо формування податкових вимог на підставі податкових повідомлень-рішень.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки вважає, що між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже є рішення суду, що набрало законної сили. Суд зазначив, що у попередніх справах позивач оскаржував податкові вимоги, посилаючись на те, що контролюючий орган не надав доказів належного вручення податкових повідомлень-рішень. ВС погодився з судами попередніх інстанцій, що у даній справі наявний тотожній характер спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин не змінювався, об`єкт і предмет правового регулювання ідентичні. ВС не взяв до уваги аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, оскільки заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було подано з порушенням строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №205/1452/16-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу.
2. Суд першої інстанції задовольнив скаргу, визнавши бездіяльність виконавця незаконною та зобов’язавши зняти арешт, оскільки вважав, що право боржника порушено. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, і арешт не може бути знятий. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що у випадках, коли виконавчий документ повертається стягувачу за його заявою, арешт з майна має бути знятий. Також Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував обов’язок виконавця відновити матеріали виконавчого провадження, навіть якщо їх було знищено через закінчення строку зберігання.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, задовольнивши скаргу боржника.
Справа №497/301/22 від 25/06/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження паркану та в’їзної арки позивача через будівельні роботи, проведені відповідачем на сусідній ділянці.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив причинно-наслідковий зв’язок між будівельними роботами відповідача та пошкодженням майна позивача, підтверджений експертним висновком. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів, які б спростовували цей зв’язок. Крім того, суд відхилив повторне клопотання відповідача про призначення експертизи, вважаючи його спрямованим на затягування процесу, оскільки відповідач вже відмовлявся від проведення попередньої експертизи через відсутність коштів. Суд також врахував, що позивач надав належні докази завдання шкоди, а відповідач не скористався можливістю надати власний висновок експерта. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №294/2236/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту постанови вбачається лише те, що Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, заслухав доводи сторін, але не навів жодних мотивів прийнятого рішення. Повний текст постанови, згідно з вказаною резолютивною частиною, буде проголошено пізніше, і саме в ньому будуть викладені обґрунтування позиції Верховного Суду. Наразі можна лише констатувати, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення.
Справа №490/5241/19 від 20/06/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про заміну сторони виконавчого провадження, а саме відповідача АТ «Міжнародний резервний Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт». Суди встановили, що між банком та фінансовою компанією було укладено договір про відступлення права вимоги, на підставі якого до ТОВ «ФК «Форінт» перейшли права кредитора за кредитним договором, що є підставою для виконавчого напису нотаріуса, який оспорюється у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні передбачає заміну сторони у зв’язку з вибуттям цієї сторони та переходом її прав та обов’язків до іншої особи. Також суд касаційної інстанції зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині процесуального правонаступництва – без змін.
Справа №760/25411/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів з квартири, яка була придбана за кредитні кошти та перебуває в іпотеці.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про виселення відповідачів, оскільки вони були зареєстровані в квартирі після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, що є порушенням умов договору та Закону України «Про іпотеку». Водночас, суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні вимог про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, оскільки рішення про їх виселення є достатньою підставою для зняття з реєстраційного обліку згідно з постановою Кабінету Міністрів України. Крім того, суд касаційної інстанції погодився із зупиненням виконання рішення про виселення на період дії воєнного стану та 30 днів після його завершення, посилаючись на Закон України, який передбачає зупинення стягнення на житлову нерухомість, що перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, на час воєнного стану. Доводи касаційної скарги не були прийняті до уваги, оскільки вони зводились до переоцінки доказів та власного тлумачення норм законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №758/10642/22 від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади виконуючого обов’язки директора державного підприємства у зв’язку із закінченням строку трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого підтримав Верховний Суд, виходив з того, що хоча позивача було призначено виконуючим обов’язки директора на певний строк, після закінчення цього строку трудові відносини фактично тривали більше двох з половиною років, і відповідач не вжив жодних дій для їх припинення. Суд зазначив, що відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача на підставі закінчення строку трудового договору, оскільки сам допустив продовження трудових відносин на невизначений строк. Суд також врахував, що на момент звільнення позивача не було прийнято рішення про проведення конкурсного відбору на посаду директора або призначення іншої особи, що могло б бути підставою для припинення трудових відносин з виконуючим обов’язки. Верховний Суд підкреслив, що роботодавець не може посилатися на подію, яка відбулася задовго до звільнення, якщо він сам допустив продовження трудових відносин після настання цієї події. Суд касаційної інстанції також вказав, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать попереднім висновкам Верховного Суду, на які посилався відповідач у касаційній скарзі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про поновлення позивача на роботі – без змін.
Справа №760/14564/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є встановлення факту самостійного виховання батьком двох дітей для отримання соціальної допомоги та інших пільг.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив заяву без розгляду, мотивуючи це тим, що встановлення факту самостійного виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Суд вказав, що сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини. Суд зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків стосовно дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Суд підкреслив, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Суд наголосив, що спір про самостійне виховання дитини має вирішуватися в порядку позовного провадження, де враховуються інтереси дітей та участь обох батьків у їх вихованні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №176/1190/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з підприємства коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що справа стосується оскарження дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, яке об’єднує виконання рішень судів різних юрисдикцій, зокрема господарської. Верховний Суд посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували цей факт і помилково розглянули справу за правилами цивільного судочинства. Також, Верховний Суд посилається на постанову Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року в справі з подібними правовідносинами № 176/1715/23.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику право на звернення до адміністративного суду.
Справа №176/566/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з підприємства на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що виконавче провадження було об’єднано у зведене виконавче провадження, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання рішень судів різних юрисдикцій, зокрема господарської. Враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду, справи щодо оскарження дій державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, не звернувши увагу на те, що виконавче провадження було об’єднано у зведене, яке включає рішення різних юрисдикцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши заявнику, що розгляд справи належить до юрисдикції адміністративного суду.
Справа №191/5617/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є усунення відповідачки від права на спадкування за законом після смерті її батька, оскільки позивачка (мати померлого) вважає, що відповідачка ухилялася від надання допомоги батькові, який через тяжку хворобу потребував сторонньої допомоги.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що відповідачка умисно ухилялася від надання допомоги батькові, а останній потребував такої допомоги саме від неї. Суд врахував напружені відносини між позивачкою (бабусею відповідачки) та відповідачкою, вважаючи, що саме позивачка сприяла відсутності спілкування між батьком і донькою, що не свідчить про ухилення відповідачки від надання допомоги. Суд зазначив, що для усунення від права на спадкування необхідна сукупність обставин: ухилення від допомоги при можливості її надання, безпорадний стан спадкодавця та потреба саме в допомозі цієї особи. Суд підкреслив, що позбавлення права на спадкування є крайнім заходом, який застосовується з урахуванням поведінки відповідача. Суд також зазначив, що позивачка не надала доказів того, що батько висловлював бажання отримувати допомогу саме від доньки.
3. Суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги позивачки.
Справа №755/12310/21 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким частково задоволено позов про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних, але відмовлено у стягненні інфляційних втрат. Суд виходив з того, що факт укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів підтверджено належними доказами, а тому виникли позикові правовідносини, за якими відповідач не виконав зобов’язання в повному обсязі. Суд також врахував, що кошти, отримані відповідачем за договором позики, були передані третій особі та згодом стягнуті з неї на користь відповідача за рішенням суду, що набрало законної сили. Щодо інфляційних втрат, суд зазначив, що оскільки сума позики була визначена в гривні з прив’язкою до іноземної валюти, то втрати від знецінення гривні вже компенсуються еквівалентом іноземної валюти. Доводи касаційної скарги відповідача про неврахування судом обставин щодо неотримання коштів та виступання гарантом за іншого боржника були відхилені, оскільки спростовувалися встановленими обставинами справи та не давали підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №367/2867/18 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень Бучанської міської ради про відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення у приватну власність, визнання недійсними державних актів на право власності на ці ділянки та витребування цих ділянок з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, оскільки прокурор не довів, що рішення Бучанської селищної ради про віднесення земель до житлової та громадської забудови є незаконним, а спірні земельні ділянки належали до лісового фонду; суди врахували рішення у справі № 367/4187/14-ц, де було встановлено, що Бучанська міська рада мала повноваження розпоряджатися спірними землями; суди взяли до уваги документацію 1961 та 1975 років, яка не містить відомостей про землекористування Бучанською лісовою дачею як територією, а також даних про землекористувачів вказаної території; матеріали лісовпорядкування 1988 року не були затверджені у встановленому порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він є судом права, а не факту, і не здійснює переоцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/37539/21-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості по виплаті стипендії члену Ради з державної підтримки кінематографії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що позивач, як член Ради з державної підтримки кінематографії, мав право на отримання стипендії, розмір та порядок виплати якої встановлені Кабінетом Міністрів України. Суд зазначив, що з набранням чинності змін до нормативних актів, які регулюють виплату стипендії, у відповідача не було перешкод для її виплати за минулий період. Суд також врахував, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Крім того, суд послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у виплатах, якщо чинне правове положення передбачає такі виплати і дотримано всі необхідні вимоги. Суд також зазначив, що положення нормативних актів не містять заборони щодо виплати стипендії за минулий період, а навпаки, передбачають можливість виконання бюджетних зобов’язань минулих років.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову, стягнувши з Державного агентства України з питань кіно на користь позивача заборгованість по виплаті стипендії, інфляційні нарахування та 3% річних, а також відшкодування судових витрат.
Справа №161/8939/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру та земельну ділянку, а також скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права власності на квартиру, оскільки не врахували, що фактичні підстави позову змінилися після ухвалення попереднього рішення суду, а саме було визнано недійсним свідоцтво про право власності відповідача на квартиру та встановлено, що квартира була побудована за кошти позивача. Крім того, суди не звернули увагу на відмінність у площі об’єктів нерухомості, зазначених у різних позовних заявах. Суд касаційної інстанції зазначив, що підстави позову не є ідентичними, тому закриття провадження у справі є передчасним. Оскільки вимоги щодо земельної ділянки обґрунтовані принципом єдності юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, а вимоги щодо квартири не були вирішені по суті, суд касаційної інстанції вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій у повному обсязі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №336/1570/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство за обтяжуючих обставин та замах на крадіжку, з призначенням покарання у виді довічного позбавлення волі.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину (умисне вбивство трьох осіб, зокрема літніх родичів, з особливою жорстокістю), дані про особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
* Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину пом’якшують покарання, але вони не є достатніми підставами для призначення більш м’якого покарання, враховуючи тяжкість злочину та суспільну небезпеку особи.
* Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та надав на них обґрунтовані відповіді, не встановивши підстав для пом’якшення покарання.
* Призначене покарання у виді довічного позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
* Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №904/5046/20 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень органів місцевого самоврядування та містобудівного контролю щодо реконструкції нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку та передачі земельної ділянки під ним у користування комунальному підприємству.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду без змін, виходив з того, що ОСББ не довело належним чином, що спірне нежитлове приміщення має статус допоміжного, а отже, втручання в нього порушує права співвласників будинку; суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку експерта, який не підтвердив руйнування будинку внаслідок реконструкції; ОСББ не заявило вимог щодо усунення перешкод у доступі до інженерних мереж будинку; скасування рішення про передачу земельної ділянки є достатнім захистом прав ОСББ без скасування державної реєстрації цієї ділянки. Суд також зазначив, що не може переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, і що ОСББ не довело, яким чином оскаржувані рішення порушують його права як об’єднання співвласників.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №280/6886/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що хоча первісна апеляційна скарга була подана в межах строку, повторне звернення відбулося із значним пропуском, що є наслідком дій самого відповідача. Суд також відхилив аргументи про відсутність фінансування для сплати судового збору та ускладнення, пов’язані з веденням бойових дій, оскільки ці обставини не були належним чином доведені та не пояснювали пропуск строку після отримання рішення суду першої інстанції. Суд підкреслив, що державні органи повинні дотримуватися принципів належного врядування і не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/4268/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Суди встановили, що висновки комісії щодо недекларування автомобіля HONDA ACORD є необґрунтованими, оскільки не було доведено, що позивач користувався ним більше одного дня. Щодо заниженої вартості автомобіля SUBARU, суди врахували, що він був придбаний після ДТП, що підтверджується фотографіями, і договір купівлі-продажу ніким не оскаржений. Також, суди зазначили, що факт складання протоколу про адміністративне правопорушення (керування у стані сп’яніння) не є достатньою підставою для висновку про порушення професійної етики, оскільки справу було закрито судом за відсутністю складу правопорушення. Суд наголосив, що кадрова комісія не може свавільно оцінювати факти, а повинна обґрунтовувати свої висновки доказами. Суд також врахував, що позивачу не надали можливості надати додаткові документи на підтвердження своєї позиції.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12416/24 від 26/06/2025
Предметом спору у справі є стягнення заборгованості з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Енерджі 365».
У судовому рішенні, на жаль, відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, виходячи з норм матеріального та процесуального права, а також з фактичних обставин справи, встановлених цими судами. Верховний Суд міг погодитися з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості, правильності застосування норм права, або ж відсутності порушень процесуального законодавства, які б призвели до неправильного вирішення спору. Також, суд касаційної інстанції вирішив питання розподілу судових витрат, пов’язаних з професійною правничою допомогою, частково задовольнивши заяву позивача.
Суд вирішив касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, стягнувши з відповідача на користь позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №400/8927/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції, підтримуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що для застосування статті 117 КЗпП України необхідно встановити факт звільнення працівника та невиплату належних йому сум у день звільнення з вини роботодавця. У даній справі позивач не був звільнений з військової служби на момент виключення зі списків особового складу, а був переведений до іншої військової частини, тому ключова умова для застосування статті 117 КЗпП України відсутня. Суд підкреслив, що виключення зі списків особового складу не завжди означає звільнення з військової служби, а може бути пов’язане з переведенням. Також суд зазначив, що існують інші способи захисту порушених прав військовослужбовців, наприклад, вимога компенсації втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися справ з іншими фактичними обставинами, де позивачі були звільнені з військової служби.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №585/2819/24 від 25/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за замах на умисне вбивство.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, перекваліфікувавши дії засудженого з замаху на умисне вбивство на умисне тяжке тілесне ушкодження, мотивуючи це тим, що фактичні обставини справи не доводять наявність у засудженого умислу на позбавлення життя потерпілого, а свідчать про намір заподіяти тяжке тілесне ушкодження. Суд врахував характер дій, спосіб їх вчинення, локалізацію тілесних ушкоджень та відсутність попередньої домовленості про вбивство. Також, суд застосував статтю 69 КК України, пом’якшивши покарання, враховуючи обставини справи та особу засудженого. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували дії засудженого, не врахувавши всіх обставин справи.
Суд ухвалив змінити судові рішення попередніх інстанцій, перекваліфікувавши дії обвинуваченого та призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України.
Справа №201/14314/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про розірвання договору про надання медичних послуг з ТОВ «НПЛЮС», стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач стверджував, що відповідач не виконав зобов’язання з виготовлення зубних протезів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав договір про надання медичних послуг, а квитанція про оплату не є доказом погодження всіх істотних умов договору; суди попередніх інстанцій вже розглядали аналогічний спір між сторонами і встановили факт виконання ТОВ «НПЛЮС» зобов’язань за договором; позивач не довів належними доказами обставини, на які посилався як на підставу позовних вимог, зокрема, факт порушення відповідачем умов договору та завдання моральної шкоди. Суд також зазначив, що квитанція до касового ордеру підтверджує лише факт внесення коштів, але не доводить погодження сторонами усіх істотних умов договору про надання медичних послуг. Суд врахував, що попередні судові рішення у справах між тими ж сторонами встановили факт виконання відповідачем зобов’язань за договором.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/17557/15-ц від 25/06/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння у ТОВ «Іоніс Груп 2021» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, оскільки суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, хоча спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд касаційної інстанції врахував, що позов про витребування майна заявлено прокурором в інтересах держави до юридичної особи (ТОВ «Іоніс Груп 2021»), що визначає господарську юрисдикцію спору. Суд зазначив, що спори між державою та юридичними особами щодо права власності на нерухоме майно, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння, підлягають розгляду господарськими судами. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує такий підхід до визначення юрисдикції у подібних справах.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.
Справа №904/1281/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та визнання недійсними договорів лізингу і поруки.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову про стягнення заборгованості, оскільки суди не з’ясували, чи була у лізингоодержувача об’єктивна можливість використовувати предмет лізингу під час окупації території, де він знаходився, що має значення для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України щодо звільнення від плати за користування майном. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно виснували, що воєнний стан не означає, що ТОВ «Дніпро-Білогір`я» не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, оскільки зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України обставини пов`язані не з самим фактом настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а з неможливістю використання майна з незалежних від відповідної сторони договору причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. ВС підкреслив, що для вирішення питання про відповідальність поручителя, необхідно спочатку встановити наявність або відсутність обставин, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України, у застосуванні до боржника. Водночас, ВС погодився з відмовою у задоволенні зустрічного позову, оскільки дії ТОВ «Дніпро-Білогір`я» дають підстави вважати правочин схваленим, що виключає визнання договору недійсним.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову та направивши справу на новий розгляд, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишив рішення без змін.
Справа №914/3625/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Кам’янка-Бузький комбікормовий завод» про відшкодування судових витрат на правову допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги у справі № 914/3625/23.
2. Ухвалюючи додаткове рішення, Верховний Суд керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також необхідністю забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Суд врахував, що заявник надав докази понесення витрат на правову допомогу, зокрема договір з адвокатом та акти наданих послуг. Водночас, суд наголосив, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Враховуючи, що правова позиція відповідача була сталою, нормативно-правове регулювання не змінювалося, а адвокат надавав правову допомогу з першої інстанції, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат є завищеною. Суд також взяв до уваги, що касаційний розгляд справи був здійснений в одне судове засідання, а послуги адвоката зводились до написання відзиву та виступу в судовому засіданні.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Кам’янка-Бузький комбікормовий завод» та стягнув з ТОВ «Веставтотрейд» 30 000 грн витрат на правову допомогу.
Справа №294/2236/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, на думку ВС, повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази та обґрунтовано визнали особу винною у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження. ВС зазначив, що суди обґрунтовано спростували доводи захисту щодо недопустимості доказів, зокрема відеозаписів з бодікамер поліцейських, протоколу огляду місця події та висновків експертиз. Суд апеляційної інстанції, на думку ВС, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника, надав їм оцінку та обґрунтовано визнав їх необґрунтованими. ВС також підкреслив, що угода про примирення не могла бути укладена, оскільки злочин, вчинений засудженим, є тяжким. Суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами нижчих інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №344/1398/24 від 02/06/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо зміни вироку засудженій за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду, не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів. Апеляційний суд, призначивши покарання у виді пробаційного нагляду на строк, менший за мінімальний, передбачений Загальною частиною КК, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 2 ст. 389 та ч. 1 ст. 65 КК. Крім того, суд апеляційної інстанції, хоча й послався на положення ст. 69 КК, повною мірою не врахував положення зазначеної правової норми, відповідно до якої, у випадку застосування цієї статті, суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Також цей суд необґрунтовано застосував правила ст. 72 КК. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість і невмотивованість ухвали суду апеляційної інстанції, що є підставою для її скасування.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №280/5033/22 від 27/06/2025
1. Предметом спору є правомірність припинення виплати суддівської винагороди судді, який був призваний на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішенням апеляційного суду, зазначив, що у випадку призову судді на військову службу, трудові відносини між ним і судом регулюються статтею 119 КЗпП, оскільки Закон “Про судоустрій і статус суддів” не містить інших положень щодо цього питання. Суддя зберігає свій статус, але на період служби отримує статус військовослужбовця, на якого поширюються відповідні гарантії, а виплата суддівської винагороди припиняється. Суд підкреслив, що виплата суддівської винагороди здійснюється за виконання професійних обов’язків судді, а не за виконання обов’язків військової служби. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 119 КЗпП та Закону “Про судоустрій і статус суддів” у подібних правовідносинах. Суд вказав, що держава, призвавши позивача на військову службу, бере на себе зобов’язання щодо забезпечення його правових і соціальних гарантій, включаючи виплату грошового забезпечення військовослужбовця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №380/17255/24 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини на рішення суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина неодноразово подавала апеляційні скарги з пропуском встановленого строку, не усуваючи недоліки, зокрема, не сплачуючи судовий збір. Суд зазначив, що відсутність коштів у державного органу не є поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки держава повинна дотримуватися принципів належного врядування. Також суд відхилив аргументи про вплив воєнного стану, оскільки не було надано доказів, що саме воєнний стан об’єктивно унеможливив своєчасну сплату збору та подання апеляції. Суд підкреслив, що для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання скарги необхідно довести добросовісне ставлення до реалізації права на оскарження, вжиття всіх можливих заходів для усунення недоліків та наявність об’єктивних і непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Оскільки військова частина не довела наявності таких обставин, суд визнав відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтованою.
3. Суд вирішив касаційну скаргу військової частини залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/5155/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи та мотивам, якими керувалася кадрова комісія при прийнятті рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, зокрема, щодо інциденту з керуванням автомобілем у стані можливого сп’яніння та відмови від проходження повноцінного медичного огляду. Замість цього, суди попередніх інстанцій помилково спиралися виключно на правову оцінку, надану апеляційним судом у попередній справі щодо іншого рішення кадрової комісії, вважаючи їх аналогічними, що не відповідає фактичним обставинам справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були ретельно перевірити та надати власну правову оцінку оскаржуваному рішенню кадрової комісії, враховуючи всі ключові мотиви та обставини, а також оцінити докази, які мають істотне значення для вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №820/3048/18 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги та зобов’язання виключити суму податкового боргу з реєстрів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги підприємства. Суди встановили, що податкова вимога була винесена передчасно, оскільки на момент її формування тривало адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких вона була сформована. Водночас, суди врахували, що податкова вимога була відкликана у зв’язку з погашенням податкового боргу, що підтверджується даними АІС “Податковий блок”. Зважаючи на це, суди відмовили у скасуванні податкової вимоги, але зобов’язали податковий орган виключити записи про нарахування податкової заборгованості з інтегрованої картки платника податків, посилаючись на необхідність забезпечення достовірності та повноти відображення інформації в картці. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відображення в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов’язань створює певні наслідки для платника податків, і він має матеріально-правовий інтерес у тому, щоб дані карток правильно відображали стан розрахунків з бюджетом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/6056/25 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
2. Верховний Суд зазначив, що апеляційне оскарження можливе лише щодо судових рішень суду першої інстанції, перелік яких чітко визначений процесуальним законом, а витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи не є судовим рішенням, тому не може бути оскаржений в апеляційному порядку. Суд підкреслив, що процесуальні порушення під час визначення складу суду підлягають оцінці лише під час перегляду судових рішень по суті справи. Оскільки у даному провадженні відсутнє судове рішення суду першої інстанції, яке б підлягало перевірці, доводи касаційної скарги щодо процесуальних порушень не можуть бути предметом касаційного розгляду. Суд також відхилив аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду щодо визначення терміна “неповноважний склад суду”, оскільки в оскаржуваній ухвалі питання автоматизованого розподілу справи та визначення складу суду не розглядалося.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №120/12421/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Турбівської селищної ради щодо неприведення у належний стан захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити дії з приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави, але встановив, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), в інтересах якої фактично подано позов, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча ДСНС і здійснює контроль у сфері цивільного захисту, законодавство не наділяє її правом вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд підкреслив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли орган, уповноважений здійснювати відповідні функції, не робить цього або не має таких повноважень, але в даному випадку ДСНС не має права звертатися до суду з подібними позовами. Суд також зазначив, що прокурор не може підміняти собою орган державної влади, а повинен спонукати його до виконання своїх обов’язків. Суд врахував, що обмеження на проведення перевірок ДСНС не змінюють того факту, що у неї відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №821/415/18 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими фізичній особі було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти, що використовуються у сільськогосподарській діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фізична особа (позивач) звільнена від сплати податку на нерухоме майно, оскільки належні їй будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності ТОВ «Агрофірма «Україна», засновником якого вона є. Суд підкреслив, що згідно з Податковим кодексом України, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктом оподаткування. Суд врахував договори оренди та акти прийому-передачі нежитлових приміщень, які підтверджують передачу майна в користування ТОВ «Агрофірма «Україна». Доводи податкової інспекції про те, що відомості про ці об’єкти були внесені до статуту ТОВ пізніше, не спростовують факт укладення договорів оренди у 2015 році. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де застосовувався аналогічний підхід.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №812/1103/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Діброва» було визначено грошове зобов’язання з військового збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «Діброва», виходячи з того, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення була документальна перевірка, наказ про проведення якої був визнаний протиправним та скасований судом у іншій справі. Суд зазначив, що скасування наказу про проведення перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків такої перевірки, а отже, і протиправність податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі її результатів. Суд також послався на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою у разі визнання протиправним наказу про проведення перевірки, немає необхідності перевіряти інші обставини, що слугували підставою для ухвалення індивідуальних актів. Суд також врахував, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №П/811/2394/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Деметра Л» було зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ та збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ.
2. Суд, задовольняючи позов ТОВ «Деметра Л», виходив з того, що компанія документально підтвердила реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ЗТК «Златопіль» і ТОВ «Зерно-Трест», надавши договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні. Суд зазначив, що податкові накладні були виписані та зареєстровані контрагентами, які є платниками ПДВ. Суд також врахував, що ТОВ «Деметра Л» надало копії документів, що підтверджують придбання контрагентами ТОВ «Зерно-Трест» та ТОВ «ЗК» «Златопіль» насіння соняшнику у ТОВ «Мінард», яке в подальшому було реалізоване позивачеві. Суд підкреслив, що відповідач не спростував належність та допустимість наданих позивачем первинних документів. Суд також зазначив, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим доказом. Суд послався на правову позицію Великої палати Верховного Суду, згідно з якою достовірність даних податкового обліку платника податків не залежить від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів для використання у господарській діяльності.
3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/16394/22 від 27/06/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати гімназію привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні, чи мав право прокурор звертатися до суду в інтересах держави в особі ГУ ДСНС, вимагаючи від гімназії приведення захисної споруди в готовність; суд підкреслив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежно здійснюється уповноваженим органом, або коли такий орган відсутній; суд зазначив, що ГУ ДСНС не має повноважень звертатися до суду з вимогою про приведення захисної споруди в готовність, оскільки відповідні законодавчі положення цього не передбачають; суд вказав, що прокурор не може підміняти собою орган, який має захищати інтереси держави, а повинен лише спонукати його до виконання своїх функцій; суд також відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших правовідносин або були прийняті на основі законодавства, яке втратило чинність; суд наголосив, що оскільки ГУ ДСНС не має права бути позивачем у цій справі, то позов прокурора, поданий в його інтересах, підлягає залишенню без розгляду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву прокурора без розгляду.
Справа №320/10766/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, винесених податковим органом на підставі висновку про здійснення цією особою підприємницької діяльності без реєстрації.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що фізичні особи можуть вважатися суб’єктами господарювання лише за умови здійснення ними господарської діяльності та їх реєстрації як підприємців. Суд підкреслив, що саме з моменту реєстрації особа набуває відповідний правовий статус підприємця. Дохід фізичної особи, яка не є підприємцем, має оподатковуватися за правилами, встановленими для фізичних осіб, а не для фізичних осіб-підприємців. Суд також врахував, що попередніми судовими рішеннями вже було скасовано постанови про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з веденням підприємницької діяльності без реєстрації. Суд зазначив, що застосування до доходу фізичної особи, яка не є підприємцем, правил оподаткування, обліку та звітності, визначених для підприємців, є розширеним тлумаченням норм права, що суперечить принципам фінансового права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/7433/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо житлового будинку, частина площі якого, на думку позивача, не повинна оподатковуватися.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що згідно з Податковим кодексом України, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, включаючи допоміжні приміщення, а не лише житлова площа. Суд вказав, що оскільки позивач є власником житлового будинку садибного типу, то всі приміщення, включаючи підвали, гаражі, сараї та котельні, входять до загальної площі об’єкта житлової нерухомості та підлягають оподаткуванню. Суд також зазначив, що допоміжні приміщення не виділені окремо як об’єкти нежитлової нерухомості, тому немає підстав для застосування до них нульової ставки податку, передбаченої місцевим положенням для нежитлових об’єктів на присадибній ділянці. Суд підкреслив, що податковий орган правомірно визначив суму податкового зобов’язання, виходячи із загальної площі житлового будинку, а доводи позивача не спростовують правомірність цього нарахування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/3435/21 від 26/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження фізичною особою податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку на легковий автомобіль.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач є власником автомобіля, середньоринкова вартість якого перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, що робить його платником транспортного податку. Суд зазначив, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення на підставі інформації, отриманої від Мінекономіки. Також, суд вказав, що об’єм двигуна в літрах, зазначений у переліку Мінекономіки, є достатнім для ідентифікації автомобіля з метою оподаткування, і незначні розбіжності з технічними характеристиками в кубічних сантиметрах не впливають на середньоринкову вартість автомобіля. Суд послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №813/3977/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про збільшення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податків, виходячи з наступного:
* Реалізація металобрухту за цінами, нижчими від собівартості, була зумовлена об’єктивними причинами, а саме різким зниженням закупівельних цін металургійними комбінатами на сході України у зв’язку з бойовими діями.
* Збитковість окремих господарських операцій не є безумовною ознакою негосподарської діяльності, оскільки господарська діяльність може включати і збиткові операції, зумовлені об’єктивними причинами.
* Платником податків було надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, і контролюючим органом не було встановлено недоліків в оформленні цих документів.
* Сума зменшення показника рядка 03 декларації з податку на прибуток була відображена у податковій декларації за 2014 рік на підставі податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами попередньої перевірки.
* Відповідачем не доведено, що отримана платником податків податкова вигода є необґрунтованою, а операції не відповідають їх дійсній економічній меті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №600/5082/21-а від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи за результатами річного декларування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов податкового органу про стягнення податкового боргу. Суд зазначив, що для задоволення позову про стягнення податкового боргу важливим є наявність узгодженого грошового зобов’язання, правильне визначення складових боргу (основна сума, штрафні санкції, пеня), підстави виникнення боргу, момент його виникнення та факт несплати боргу в добровільному порядку. Суд підкреслив, що надіслання податкової вимоги за адресою, яка є в базі даних ДПС, але не є фактичним місцем проживання платника податків, не впливає на правомірність вимог податкового органу, якщо дотримано інші умови для стягнення боргу. Важливим є факт інформування платника про наявність боргу, а не конкретний спосіб отримання цієї інформації. Суд також врахував, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник борг, були оскаржені платником, але суди попередніх інстанцій визнали їх правомірними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність стягнення податкового боргу.
Справа №400/3796/24 від 27/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про стягнення санкцій, мотивуючи це тим, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не надав доказів проведення перевірки підприємства щодо виконання нормативу робочих місць. Верховний Суд підкреслив, що з листопада 2022 року Фонд має право застосовувати санкції на основі автоматизованого аналізу даних з реєстрів, без обов’язкового проведення перевірок Держпраці. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо технічних помилок у звітності, що впливає на правильність розрахунку санкцій. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, її було направлено на новий розгляд до апеляційного суду для з’ясування всіх обставин та прийняття законного рішення.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/22841/23 від 27/06/2025
1. Предметом спору є бездіяльність прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за участь у заходах з національної безпеки і оборони під час воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони помилково оцінювали докази, застосовуючи нормативні акти, які не діяли у спірний період, а саме накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ, замість наказу № 164-АГ, який був чинним на той час. Суди не з’ясували, які конкретно завдання виконував військовослужбовець у відрядженні та чим це підтверджується, а також не врахували важливі обставини, такі як віднесення території до зони бойових дій та включення підрозділу до складу тих, що брали участь у бойових діях. Суд наголосив, що не можна позбавляти військовослужбовців права на винагороду через недоліки в організації документообігу між військовими частинами. Суд підкреслив, що обов’язок доведення правомірності своїх дій покладається на відповідача, і держава не може відмовляти у виплатах, якщо існують законні підстави для їх здійснення.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/8712/22 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів Хмельницької обласної та районної військових адміністрацій щодо використання земельних ділянок Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (КЕВ) для потреб оборони.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову КЕВ, виходив з того, що в умовах воєнного стану військові адміністрації мають право використовувати потужності підприємств, установ та організацій усіх форм власності для потреб оборони, що відповідає пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Суд зазначив, що поняття «потужності» охоплює і земельні ділянки, що підтверджується практикою Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, яка веде реєстр потужностей, де земельні ділянки зазначені як різновид потужностей. Суд також врахував, що оскаржувані накази не позбавляють КЕВ права користування землею, а лише передбачають тимчасове використання земельних ділянок для посіву та збору врожаю з метою фінансування потреб Збройних Сил України. Суд відхилив посилання позивача на те, що для використання земель оборони потрібне окреме погодження, оскільки законодавство не містить таких обмежень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №П/811/1852/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги підприємства, виходячи з того, що ключовою умовою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є сплата цього податку у вартості товарів/послуг, а не фактичне отримання цих товарів/послуг у звітному періоді. Суд зазначив, що податкове законодавство не ставить право на бюджетне відшкодування в залежність від фактичного отримання товарів/послуг, а лише від сплати ПДВ у їх вартості. Суд також врахував, що податковий орган не заперечував реальність господарських операцій підприємства з контрагентами та відповідність податкових накладних вимогам законодавства. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що сума бюджетного відшкодування, заявлена підприємством, відповідає сумі податку, фактично сплаченій постачальникам товарів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/9164/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця податкового боргу зі сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб, нарахованих за результатами річного декларування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що у ФОП ОСОБА_1 дійсно існує податковий борг, який виник внаслідок отримання доходу у вигляді анулювання боргу за кредитним договором та недекларування цього доходу. Суд підкреслив, що грошові зобов’язання були узгоджені, а податкова вимога була надіслана платнику податків у встановленому порядку, хоча й повернулася з пошти через закінчення терміну зберігання. Також, суд врахував, що платник податків вже намагався оскаржити податкові повідомлення-рішення в іншій справі, але йому було відмовлено, і це рішення набрало законної сили. Додатково, суд відхилив аргументи скаржника про те, що справа була помилково віднесена до категорії незначної складності, оскільки вона підпадає під визначення справ щодо стягнення грошових сум на підставі рішень суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши їх виконання.
Справа №520/13328/2020 від 26/06/2025
1. Предметом спору є рішення митниці про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що декларант надав митному органу всі необхідні документи, передбачені законодавством, для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Суд підкреслив, що надані документи містили достовірні дані, які дозволяли перевірити митну вартість, і не містили розбіжностей. Митниця, в свою чергу, не змогла надати переконливих доказів того, що надані документи були недостатніми або недостовірними для визначення митної вартості за основним методом. Суд також зазначив, що інформація з бази даних митниці про попередні митні оформлення не є достатнім доказом дійсної вартості імпортованого товару, оскільки митниця не довела, що ці попередні вартості не були скориговані або оскаржені в суді. Суд вказав, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
3. Суд постановив касаційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №813/2078/17 від 27/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов платника податків, з огляду на те, що суди не встановили ключові обставини, а саме: чи дійсно була несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи податкового органу, а також не надали оцінку доводам позивача щодо дії мораторію у зв’язку з порушенням справи про банкрутство. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що для нарахування штрафних санкцій обов’язково потрібна перевірка, хоча розрахунок може здійснюватися на підставі даних інформаційної системи. Суд першої інстанції також помилково вважав, що розрахунок штрафних санкцій є єдиною підставою для їх нарахування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/20074/23 від 26/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «ПІНСКДРЄВ» щодо приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити певні дії для її використання за призначенням.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов прокуратури без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, коли уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, або у разі відсутності такого органу, але в даному випадку ГУ ДСНС не наділене правом звертатися до суду з вимогою про приведення захисної споруди в готовність. Суд також підкреслив, що зміни в законодавстві, внесені Законом України від 06 жовтня 2022 року № 2655-ІХ, не розширили повноваження органів ДСНС щодо звернення до суду з будь-якими позовами в межах власної компетенції, а вимагають чіткої кореляції із положеннями закону, які б передбачали відповідний випадок. Суд відхилив посилання прокуратури на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин та іншого нормативного регулювання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/13182/2020 від 26/06/2025
1. Предметом спору є рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що Товариство подало всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору. Суд підкреслив, що митниця не довела наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих Товариством відомостей, а також не обґрунтувала неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Суд зазначив, що витребування додаткових документів можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів, а не всіх документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Суд також відхилив посилання митниці на інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи, оскільки не було доведено, що відповідний товар дійсно був ввезений до України за вказаною митною вартістю, і що ця вартість не була оскаржена в суді. Суд наголосив на важливості прийняття обґрунтованих рішень митними органами, які повинні враховувати всі обставини, що мають значення для справи.
3. Суд постановив касаційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
