Ось аналіз рішення у справі “Маркетранс, ПП проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції. Справа стосувалася компанії “Маркетранс”, яка придбала туристичну базу у профспілкової організації. Українські суди згодом визнали продаж недійсним, повернувши майно до Фонду державного майна України (ФДМУ). ЄСПЛ постановив, що таке позбавлення майна було непропорційним, враховуючи, що “Маркетранс” придбав майно добросовісно, держава тривалий час не витребувала майно, і держава не продемонструвала переконливої потреби суспільного інтересу щодо конкретного майна.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи історичний контекст профспілкової власності в Україні після розпаду Радянського Союзу.
* Детально описуються факти справи, зосереджуючись на придбанні туристичної бази компанією “Маркетранс”, подальшому оскарженні прокурором та рішеннях українських судів.
* Суд потім оцінює прийнятність заяви, відхиляючи аргумент Уряду про те, що не було вичерпано національні засоби правового захисту.
* Основна частина рішення стосується суті справи, аналізуючи, чи було порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд досліджує законність втручання, обґрунтування суспільним інтересом та пропорційність вжитих заходів.
* У рішенні згадуються аналогічні попередні справи, такі як “Фонд “Батьківська турбота” проти України” та “Федерація профспілок Чернігівської області”, підкреслюючи систематичний характер проблеми.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи “Маркетранс” 50 000 євро за матеріальну та моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційний тягар:** Ключовим висновком є акцент Суду на непропорційному тягарі, покладеному на “Маркетранс”. Навіть якщо держава мала законні претензії на майно, обставини справи – добросовісне придбання, зволікання держави та відсутність конкретного обґрунтування суспільним інтересом – зробили позбавлення майна порушенням Конвенції.
* **Обов’язок держави щодо належної обачності:** Суд наголошує, що держава повинна була знати про передачу майна через власні системи реєстрації та повинна була діяти більш оперативно для захисту своїх інтересів.
* **Значення “добросовісності”:** Рішення підкреслює важливість того, чи діяв заявник добросовісно при придбанні майна.
* **Відсутність конкретного суспільного інтересу:** Суд критикує Уряд за нездатність продемонструвати конкретний суспільний інтерес, який би обслуговувався витребуванням конкретного майна. Загального посилання на відновлення прав державної власності було недостатньо.
* **Компенсація:** Рішення Суду присудити одноразову суму як за матеріальну, так і за моральну шкоду відображає труднощі точного обчислення збитків у таких справах.
Це рішення особливо актуальне для України, оскільки воно висвітлює системну проблему щодо реституції профспілкового майна та необхідність чітких правових рамок та належної обачності з боку держави у захисті своїх майнових інтересів, не порушуючи при цьому надмірно права приватних осіб.
