Справа №389/3293/21 від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, але вказує на необхідність нового розгляду справи апеляційним судом. Одночасно, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Це може свідчити про те, що суд касаційної інстанції вбачає певні ризики, які необхідно врахувати при новому розгляді справи апеляційним судом. Причини скасування ухвали апеляційного суду будуть відомі після ознайомлення з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №389/3293/21 від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за зґвалтування неповнолітньої.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не спростував належним чином доводи апеляційної скарги захисника, зокрема, щодо виходу суду першої інстанції за межі висунутого обвинувачення, оскільки у вироку було зазначено інший час вчинення злочину, ніж в обвинувальному акті. Також, ВС вказав, що апеляційний суд не врахував, що висновок експерта, зроблений на основі відеозапису допиту потерпілої під час досудового розслідування, є недопустимим доказом за доктриною “плодів отруєного дерева”. Крім того, ВС вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки показанням свідків, які стверджували, що потерпіла не пам’ятала подій тієї ночі та розпитувала про них. Враховуючи тяжкість злочину, ВС обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №742/5367/23 від 23/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Повний текст рішення буде оголошено пізніше, і тоді можна буде дізнатися про аргументи суду.
Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №202/19697/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме право засудженого на захист. Суд апеляційної інстанції не забезпечив належне повідомлення обвинуваченого про дату, час і місце апеляційного розгляду, що позбавило його можливості особисто брати участь у судовому засіданні та відстоювати свою позицію. Верховний Суд підкреслив, що наявність лише SMS-повідомлення без заяви обвинуваченого про бажання отримувати повістки в електронному вигляді не є належним повідомленням. Також, апеляційний суд не врахував доводи захисника про те, що обвинувачений бажав особисто взяти участь у судовому засіданні, але не був належним чином повідомлений. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не забезпечив справедливий судовий розгляд, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №912/2449/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є правомірність передачі нежитлового приміщення (спортзалу) з спільної власності територіальних громад району до комунальної власності міської ради.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що для передачі майна зі спільної власності територіальних громад до комунальної власності однієї з громад необхідна згода всіх співвласників, а також докази того, що об’єкт задовольняє виключно потреби цієї громади. Суд вказав, що оскільки Кетрисанівська сільська рада не давала згоди на передачу спортзалу, а Бобринецька міська рада не довела, що спортзал задовольняє виключно її потреби, то рішення про передачу є неправомірними. Суд також врахував, що норма абз. 3 п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” має імперативний характер, встановлюючи виняткові підстави для обов’язкового відчуження майна. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших фактичних обставин і не суперечать висновкам у цій справі. Суд також відзначив, що визначення правової долі об’єктів комунальної власності має здійснюватися безпосередньо територіальними громадами або їх представницькими органами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/14051/20 від 18/06/2025
Предметом спору є визнання протиправним та скасування пункту постанови Кабінету Міністрів України, яким Фонду державного майна було доручено вжити заходів до укладення договору оренди будівлі для розміщення підрозділів Полтавської обласної ради профспілок.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України не мав повноважень зобов’язувати Офіс Генерального прокурора, як уповноважений орган управління державним майном, укладати договір оренди з конкретним суб’єктом без його згоди, оскільки це порушує права позивача та суперечить законодавству про оренду державного майна. Суд відхилив доводи скаржника про те, що ініціювання укладання договору оренди не є порушенням свободи договору, оскільки оскаржувана постанова мала спонукальний та зобов’язальний характер. Суд також зазначив, що вже надавав оцінку подібним доводам у попередній справі, і не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Крім того, суд вказав на обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, та на необхідність забезпечення доступу до правосуддя.
Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та залишив касаційну скаргу без задоволення в іншій частині, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3865/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП “Восток-Н” за ініціацією ПрАТ “Сахновщинське ім. М.О. Ключки”.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для відкриття провадження у справі про банкрутство важлива відсутність спору про право, який може бути виражений у процесуальній формі (наявність позову про оспорювання боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора) або в матеріально-правовій формі (неможливість встановити дійсний стан суб’єктивного права кредитора). Суд встановив, що хоча боржник і звернувся до суду з позовами про визнання недійсними договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, вже після ініціювання справи про банкрутство, проте ініціюючий кредитор не надав доказів, що боржник був обізнаний зі змістом оспорюваних договорів до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Також, суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції про визнання вимог ініціюючого кредитора в розмірі 3 277 087,41 грн основного боргу, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність заборгованості на підставі дослідження первинних документів, а саме видаткових накладних. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процедура банкрутства має особливий процесуальний порядок і не передбачає встановлення нових обставин або переоцінку доказів, а тому висновки суду першої інстанції були правомірними.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП “Восток-Н”.
Справа №400/27/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Архіленд» рішень Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про накладення штрафів та припису про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ «Архіленд», виходячи з того, що Товариство було належним чином повідомлене про проведення позапланової перевірки, але не забезпечило допуск посадових осіб контролюючого органу на об’єкт будівництва, що є порушенням законодавства. Крім того, суди погодилися з висновком Управління про те, що розроблена ТОВ «Архіленд» проєктна документація не відповідає вимогам пожежної безпеки, оскільки не містить належного обґрунтування зменшення протипожежних відстаней між будівлями та детальних конструктивних рішень щодо влаштування протипожежних стін. Суд зазначив, що проєктна організація зобов’язана належним чином обґрунтувати архітектурно-будівельні рішення, які забезпечують дотримання умов пожежної безпеки, особливо у випадках зменшення протипожежних відстаней. Суд відхилив доводи позивача про те, що факт проходження проєктом експертизи виключає можливість встановлення порушень, оскільки експертиза та державний архітектурно-будівельний контроль є різними способами забезпечення відповідності проєктної документації вимогам законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Архіленд» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/14574/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо незастосування положень постанови Кабінету Міністрів України при нарахуванні грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише обставини, які об’єктивно є непереборними і не залежать від волі особи. Фінансові труднощі, велика кількість судових справ у військової частини, внутрішні кадрові перестановки чи перебування особового складу на бойовому завданні не є поважними причинами для поновлення строку, оскільки належна організація роботи є відповідальністю суб’єкта владних повноважень. Суд також врахував, що військова частина була обізнана про судовий процес і отримала повний текст рішення суду першої інстанції в електронному вигляді, але пропустила строк на оскарження. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що наведені відповідачем причини пропуску строку не є поважними, оскільки вони не мали об’єктивного і непереборного характеру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №5015/118/11 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач” у зв’язку з повним погашенням вимог кредиторів та відновленням платоспроможності боржника.
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, наголосив, що Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) надає право погашати вимоги кредиторів не лише боржнику, а й іншим зацікавленим особам на будь-якій стадії провадження, навіть після визнання боржника банкрутом. Суд вказав, що апеляційний суд помилково поставив можливість закриття провадження у справі про банкрутство в залежність від наявності звіту ліквідатора, не врахувавши, що згідно з чинною редакцією КУзПБ, закриття провадження можливе після повного задоволення вимог кредиторів та наявності у боржника достатніх активів для продовження господарської діяльності. Суд також зазначив, що продовження провадження у справі про банкрутство, яке триває понад 13 років, є недоцільним, оскільки це призведе до додаткових витрат для боржника, в той час як основна мета банкрутства – задоволення вимог кредиторів – вже досягнута. Верховний Суд підкреслив, що приписи частини сьомої статті 41, пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ є імперативними нормами, які підлягають застосуванню судом незалежно від наявності інших факторів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”.
Справа №914/56/22 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши лише незначну суму пені та трьох відсотків річних. Суди виходили з того, що відповідач оплатив вартість послуг з передачі електричної енергії для власного споживання. Щодо вимог про стягнення заборгованості за передачу електричної енергії на експорт, суди зазначили, що договір між сторонами не передбачає надання послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електроенергії. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою плата за передачу електроенергії на експорт може розцінюватися як захід, подібний до мита, що суперечить Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Суд відхилив доводи позивача про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки не побачив для цього належних підстав.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №913/567/19(913/73/23) від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії та визнання договору припиненим у зв’язку з неможливістю його виконання через форс-мажорні обставини.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність неможливості виконання договору відповідачем через окупацію території, пославшись на відсутність посилань на офіційні джерела, що підтверджують цей факт, а також не врахував аргументи апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції обставин, на які посилався відповідач у зустрічному позові, та не перевірив їх доказами. Суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам та не здійснив належним чином перегляд рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, а також дійшов суперечливих висновків щодо невідповідності зустрічного позову вимогам ГПК України, але при цьому не застосував наслідки, передбачені для такої невідповідності. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів, а також зазначив, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/13153/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є заміна сторони у справі про застосування наслідків недійсності правочинів, визнання права кредитора та іпотекодержателя і звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме заміна АТ “ЗНВКІФ “Інвестохіллс Хеліантус” на ТОВ “ФК “Толкфін” як правонаступника.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд передчасно відмовив у задоволенні клопотання про заміну сторони, оскільки належним чином не дослідив умови договору про відступлення права вимоги, зокрема, не встановив момент переходу прав вимоги до нового кредитора (ТОВ “ФК “Толкфін”). Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт відсутності доказів оплати за договорами відступлення не свідчить про відсутність переходу прав вимоги, якщо умовами договору не передбачено, що право вимоги переходить після оплати. Також, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, наданих сторонами, та на обов’язку суду надати оцінку всім аргументам сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто відповідати нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, встановленим на підставі достовірних доказів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з’ясування всіх обставин.
Справа №918/822/23(918/797/24) від 24/06/2025
Предметом спору є заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі про визнання недійсним пункту статуту ТОВ “Традєкс”.
У цій справі, Верховний Суд розглядав питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами у зв’язку з касаційним переглядом справи. Суд наголосив, що відшкодуванню підлягають лише обґрунтовані та співмірні витрати, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, та значення справи для сторони. Суд зазначив, що послуги з аналізу матеріалів справи та консультацій вже охоплюються послугами з підготовки відзиву на касаційну скаргу, а заявлений розмір витрат є надмірним, враховуючи, що адвокати брали участь у розгляді справи в судах попередніх інстанцій і були обізнані з обставинами справи. Також, суд врахував тривалість судового засідання у Верховному Суді, яка становила лише 15 хвилин.
Суд частково задовольнив заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнувши з ОСОБА_3 по 15 000 грн на користь кожного з них як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/2384/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” на користь ТОВ “СіПіДжі Енерджі” 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Суд виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально (договір, акт приймання-передачі послуг, ордер адвоката), є обґрунтованими, відповідають критерію “реальності адвокатських витрат” та критерію розумності їхнього розміру, а також є співмірними із наданими послугами у суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій не є доказом неправильного застосування ними норм права. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, зібрані у справі судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які посилався скаржник.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/9570/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Укрінтеренерго” на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго” заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження, враховуючи, що вирішення питання про поширення/непоширення дії Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на спірні правовідносини, які виникли на тимчасово окупованих територіях, має істотне значення для даної справи. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що справа, яка розглядається об’єднаною палатою Касаційного господарського суду, стосується питання застосування положень законодавства щодо тимчасово окупованих територій, що може вплинути на правову кваліфікацію спірних правовідносин у даній справі, оскільки частина періоду заборгованості співпадає з періодом, який досліджується в іншій справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зупинення провадження є обґрунтованим, коли перегляд справи Верховним Судом може вплинути на розгляд спору по суті. Суд також зазначив, що скаржник не спростував наявність обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №922/1675/24 від 11/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано грошові вимоги кредитора, оскільки встановив, що між боржником і кредитором було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким кредитор сплатив аванс. Боржник не виконав зобов’язання з введення будинку в експлуатацію у визначений строк, що дало кредитору право вимагати повернення авансу. Суд зазначив, що з моменту офіційного оприлюднення оголошення про банкрутство, строк виконання всіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав, і кредитори мають право заявити свої вимоги. Суд також підкреслив, що аванс підлягає поверненню у разі невиконання зобов’язання, незалежно від чиєї вини це сталося, і що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували сплачену суму як аванс, а не завдаток.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №922/1933/22 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення коштів з АТ “Харківгаз” на користь ТОВ “Оператор ГТС України”.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “Харківгаз” без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що передача корпоративних прав в управління АРМА не змінює форми власності, а отже, обмеження, встановлені п.2 ч.2 ст.5 Закону “Про виконавче провадження” щодо юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25%, не застосовуються у даному випадку. Крім того, Верховний Суд підтвердив правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме за місцезнаходженням банківських рахунків АТ “Харківгаз” у м. Києві, оскільки стягувач надав відповідні докази. **** Суд також зазначив, що він відступив від попереднього висновку щодо тотожності управління активами та права власності, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, враховуючи постанову об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі №903/421/24.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Харківгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2384/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “Укренерго” на користь ТОВ “СіПіДжі Енерджі” 772 306,89 грн як безпідставно набутих коштів у зв’язку з нарахуванням плати за послуги з передачі електричної енергії при експорті до країн-учасниць Енергетичного Співтовариства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ “СіПіДжі Енерджі”, виходячи з того, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при експорті до Республіки Молдова (країни-учасниці Договору про заснування Енергетичного Співтовариства) суперечить міжнародним зобов’язанням України. Суд підкреслив, що згідно зі статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, мита та кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів, а також будь-які заходи, що мають подібний ефект, між сторонами забороняються. Суд також врахував правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу, практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Суд зазначив, що встановлена плата за передачу електроенергії при експорті є заходом, подібним до мита, і тому є неправомірною. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20, де було зазначено про неприпустимість стягнення плати за передачу електроенергії при експорті до країн-учасниць Енергетичного Співтовариства.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ПрАТ “Укренерго”.
Справа №916/2739/20 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання кредиторських вимог АТ “Ощадбанк” та фізичної особи ОСОБА_1 до ТОВ “Укркава” в рамках справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який частково задовольнив вимоги АТ “Ощадбанк”, визнавши частину вимог як забезпечені, а частину як незабезпечені, відхиливши при цьому вимоги щодо неправомірно нарахованих процентів та пені, а також повністю відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1, оскільки не було надано достатніх доказів реальності господарської операції з відступлення права вимоги, а також враховано обставини підписання договору про відступлення прав вимоги особою, яка одночасно була директором з розвитку ТОВ “Укркава”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справах про банкрутство, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування. Суд також зазначив, що відсутність доказів проведення претензійно-позовної роботи не є єдиною підставою для визнання нереальності договору відступлення права вимоги, але враховується в сукупності з іншими обставинами справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №914/702/20 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про стягнення грошових коштів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що ТОВ “Глагол-Сервіс” не обґрунтувало наявність нововиявлених обставин, які б могли вплинути на перегляд постанови апеляційного суду від 17.01.2022. Суд зазначив, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки вони були відомі та доводились відповідачем під час розгляду справи, а їх переоцінка не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, суд вказав, що заявник фактично намагається оскаржити недоліки судового розгляду, а не наводить обставини, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд справи за нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок, а лише врахування обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Глагол – Сервіс” без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 – без змін.
Справа №922/1933/22 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення боргу з АТ “Харківгаз” на користь ТОВ “Оператор ГТС України”.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “Харківгаз” без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що передача корпоративних прав компанії в управління АРМА не змінює форми власності, а отже, обмеження на виконання рішень приватними виконавцями щодо компаній, де держава володіє понад 25% статутного капіталу, не застосовуються. Суд також відхилив аргументи щодо порушення правил територіальної юрисдикції, оскільки приватний виконавець має право відкривати виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, зокрема, коштів на банківських рахунках. Суд врахував, що стягувач надав докази наявності у боржника рахунків у банках, розташованих у Києві, що є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, зареєстрованим у Києві. **** Суд зазначив, що він відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Харківгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/2108/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про стягнення заборгованості, оскільки суди не дослідили обставини щодо укладеності додаткової угоди, яка змінювала строк оплати за договором. Суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи був основний договір значним правочином, чи були перевищені повноваження при укладенні додаткової угоди, а також не дослідили питання наявності конфлікту інтересів у директора позивача, який одночасно був пов’язаний з відповідачем. Суд зазначив, що необхідно встановити, чи знала інша сторона про обмеження повноважень представника контрагента, чи було схвалення правочину, а також дослідити обставини щодо можливої невигідності умов додаткової угоди для позивача. Суд також вказав на необхідність врахування попередніх періодів співпраці сторін та обсягів робіт, щоб встановити, чи могли сторони усвідомлювати приблизний розмір платежів за договором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/2337/22 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Суд зазначив, що у випадку, коли право власності на спірну земельну ділянку вже зареєстровано за кооперативом, належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд підкреслив, що скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки без одночасного заявлення вимоги про витребування цієї ділянки не призведе до ефективного відновлення прав територіальної громади. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що у подібних випадках необхідно заявляти саме віндикаційний позов. Суд відхилив доводи прокурора про порушення норм матеріального та процесуального права, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм права, оскільки спір вирішено на основі обрання неефективного способу захисту.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №920/632/24(920/1377/24) від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Бізнес Тренд” на ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що право на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції обмежене випадками, прямо передбаченими процесуальним законом, а саме статтею 255 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції, на яку подано апеляційну скаргу, не підпадає під перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов’язків від однієї особи до іншої, що має бути підтверджено переходом матеріальних прав. У даному випадку, розпорядник майна звернувся з позовом в інтересах боржника, а не в порядку процесуального правонаступництва. Суд також врахував, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, а Кодекс України з процедур банкрутства має пріоритет у регулюванні відносин банкрутства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Бізнес Тренд” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №5015/118/11 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності у вигляді визнання недійсними угод, укладених з переможцями аукціону.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність порушень при підготовці та проведенні аукціону, а саме: встановлення організатором аукціону нерозумного строку для подачі заявок на участь, що призвело до звуження кола потенційних учасників; неефективний спосіб продажу майна шляхом об’єднання в один лот нерухомого майна та корпоративних прав, які мають різну ліквідність; та неправомірне визначення початкової ціни продажу майна не ліквідатором, а суб’єктом оціночної діяльності на замовлення кредитора. Суд зазначив, що вказані порушення у сукупності спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону та недосягнення основної мети продажу майна банкрута за найвищою ціною. Суд також підкреслив, що апеляційний суд виправив процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції, а саме, проведення судового засідання без судових дебатів та виходу до нарадчої кімнати. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки вони стосувалися інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання недійсними результатів аукціону та договорів купівлі-продажу, укладених з переможцем аукціону, без змін.
Справа №922/3840/21 від 23/06/2025
1. Предметом спору є правомірність зупинення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні, де боржником виступає підприємство, включене до переліку об’єктів великої приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що АТ “Українські енергетичні машини” було включено до переліку об’єктів великої приватизації, а отже, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець правомірно зупинив вчинення виконавчих дій. Суд зазначив, що зупинення виконавчого провадження у зв’язку з приватизацією не є порушенням права стягувача на виконання судового рішення, оскільки стягувач не позбавлений можливості отримати виконання після завершення приватизації. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що приписи п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” є чіткими та однозначними. Доводи скаржника про порушення конституційних прав та необхідність врахування практики ЄСПЛ були відхилені, оскільки обмеження на вчинення виконавчих дій у період приватизації є законними та мають на меті забезпечення суспільного інтересу. Суд також вказав, що висновки, на які посилався скаржник, викладені в інших справах, не є релевантними до даної справи, оскільки стосуються інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1933/22 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, з огляду на обмеження, встановлені законом для приватних виконавців, зокрема щодо виконання рішень стосовно юридичних осіб, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 25%, а також щодо дотримання правил територіальної юрисдикції.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що передача корпоративних прав в управління АРМА не змінює форми власності, а отже, обмеження, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, не застосовуються до приватних виконавців у таких випадках. **** Суд відступив від попереднього висновку, що управління активами є тотожним праву власності. Також, суд підкреслив, що приватний виконавець має право відкривати виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, зокрема грошових коштів на рахунках у банках, і наявність таких рахунків у Києві є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження у цьому місті. Суд врахував, що стягувач надав докази наявності у боржника відкритих рахунків у банківських установах, розташованих у м. Києві.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/18969/23 (910/1907/24) від 24/06/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна, повноваження якого припинилися після подання цієї скарги.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що на момент подання апеляційної скарги арбітражний керуючий В’язовченко А.М. мав повноваження розпорядника майна, і його дії були спрямовані на захист майнових інтересів боржника в межах процедури банкрутства. Суд підкреслив, що звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів боржника є правом та обов’язком розпорядника майна згідно з Кодексом України з процедур банкрутства. Втрата арбітражним керуючим повноважень після подання апеляційної скарги не нівелює процесуальні дії, вчинені ним у межах його компетенції. Суд також зазначив, що положення про закриття апеляційного провадження застосовується лише у випадках, коли особа не мала права підписувати апеляційну скаргу на момент її подання, а не внаслідок наступних змін у статусі цієї особи. Крім того, суд вказав, що новий розпорядник майна має право відмовитися від апеляційної скарги, якщо не підтримує позицію попередника.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №5011-46/18261-2012 від 24/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скаржник був належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків, оскільки копія ухвали була надіслана на адресу, вказану скаржником в апеляційній скарзі, а повернення поштового відправлення з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не свідчить про неналежне повідомлення. Суд також зазначив, що введення воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для невиконання процесуальних обов’язків, і скаржник не довів, що воєнний стан перешкодив йому отримати поштове відправлення. Суд касаційної інстанції послався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно з якою особа зобов’язана проявляти інтерес до ходу судового розгляду та вживати заходів для отримання інформації про справу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №552/2803/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності держави на нежитлові приміщення та їх витребування від добросовісного набувача.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову прокурора, мотивуючи це тим, що вимога про визнання права власності є неналежним способом захисту, оскільки держава не є володільцем спірного майна, а належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння. Верховний Суд погодився з цим висновком, зазначивши, що прокурор не заявляв вимоги про витребування майна саме на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1, а вимога про передачу майна в експлуатацію ДП ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» була залишена без розгляду. Суд також підкреслив, що витребування майна без відповідної вимоги прокурора порушує принцип диспозитивності цивільного процесу. Крім того, Верховний Суд зазначив, що застосування принципу “jura novit curia” не є безмежним і не може порушувати право на справедливий суд. Суд також врахував попередні рішення Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості одночасного застосування вимог про витребування майна та визнання права власності, коли належним способом захисту є саме витребування майна.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №560/12179/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою КМУ №713.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відмовивши у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вчинило усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги. Верховний Суд вказав, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, оскільки повторна скарга була подана у розумний строк після усунення недоліків. Також, суд наголосив на обов’язку суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав, дотримуючись принципу розумності та пропорційності. Враховуючи об’єктивні обставини, що не залежали від волі скаржника, та його активні дії для усунення недоліків, Верховний Суд дійшов висновку про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №580/455/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Національної поліції в Черкаській області переглянути акти про нещасний випадок, складені за результатами розслідування інциденту, що стався з позивачкою під час проходження служби.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі, мотивуючи це тим, що питання про проведення повторного розслідування та складання актів вже було вирішено в іншій справі. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав та інтересів особи від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Суд зазначив, що підстави адміністративного позову визначаються обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і що суди повинні ретельно з’ясовувати зміст та обсяг правової оцінки предмета спору. У даній справі, на думку Верховного Суду, суди не надали належної оцінки предмету спору, оскільки позивачка оскаржує відмову внести зміни до актів на підставі висновку судово-медичної експертизи, що виходить за межі попереднього судового рішення. Суд також підкреслив, що закриття провадження можливе лише за умови відсутності публічно-правового спору, що передбачає відновлення порушених прав позивача.
3. Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Справа №420/19084/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, виходячи з наступного:
* Учасники справи зобов’язані дотримуватися процесуального законодавства щодо строків оскарження, що забезпечує принцип рівності сторін.
* Поважними причинами пропуску строку вважаються обставини, які об’єктивно унеможливлюють або ускладнюють вчинення процесуальних дій, виникли незалежно від волі особи та підтверджуються доказами.
* Повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, і суд має враховувати обставини, що стали підставою для повернення попередньої скарги, а також період часу між поверненням скарги та повторним зверненням.
* Військова частина подала первинну апеляційну скаргу в межах строку, але її було повернуто через несплату судового збору. Повторну скаргу подано із значним пропуском строку, і причини пропуску не були визнані поважними.
* Воєнний стан сам по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, що він об’єктивно унеможливив вчинення процесуальних дій.
* Неналежна організація процесу оскарження з боку відповідальних осіб не є об’єктивною обставиною для поновлення строку.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №291/185/24 від 24/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні гідроспорудою шляхом скасування державної реєстрації права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що земельна ділянка, на якій розташована гідроспоруда, є власністю Вчорайшенської сільської ради, і повноваження з розпорядження нею належать до компетенції цієї ради. Суди встановили, що рішення виконкому сільської ради, на підставі якого відповідач отримав право власності на гідроспоруду, відсутнє в архівних документах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вимога про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно є належним способом захисту порушеного права територіальної громади, оскільки реєстрація права власності на гідроспоруду за відповідачем порушує право територіальної громади на розпорядження земельною ділянкою. Суд також зазначив, що скасування державної реєстрації відновить становище, яке існувало до порушення, і надасть сільській раді можливість захистити своє право на земельну ділянку.
3. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №400/7039/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ “МЕНТОС ЛТД” надало достатньо первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Мінерал-Мікс» по виготовленню готової продукції з давальницької сировини, а контролюючий орган не довів недостовірність цих документів або нереальність самих операцій. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав належних доказів, які б спростовували фактичне здійснення господарських операцій, а його висновки ґрунтуються на припущеннях. Суд також врахував презумпцію добросовісності платника податків та економічну обґрунтованість його дій. Суд підкреслив, що для формування податкового кредиту необхідний фактичний рух активів, який у даному випадку підтверджено документально. Суд наголосив, що обов’язок доведення правомірності свого рішення покладається на контролюючий орган, який не надав достатніх доказів нереальності господарських операцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №305/2200/19 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ділянки, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що суди не врахували, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці, оскільки задоволення такого позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також підкреслив, що не може бути належним способом захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору, тобто не можна позбавляти особу права власності на всю ділянку, якщо спірним є лише її частина. Суд вказав, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, вказавши на неефективність обраного позивачем способу захисту.
Справа №201/2056/22 від 02/06/2025
1. Предметом спору є вимога спадкоємців про стягнення з банку безпідставно набутих коштів, які були сплачені їхнім спадкодавцем на виконання нікчемного пункту кредитного договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов спадкоємців, вказавши на те, що суди невірно застосували норми матеріального права щодо обчислення позовної давності. Суд зазначив, що згідно з частиною третьою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається з дня, коли почалося його виконання, і ця норма є спеціальною по відношенню до загального правила про початок перебігу позовної давності з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Суд підкреслив, що спадкоємці є правонаступниками боржника, і заміна сторони у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Оскільки виконання нікчемного пункту договору почалося у 2007 році, а позов було подано у 2022 році, позовна давність спливла, і в позові слід відмовити. **** Суд також відступив від попереднього висновку Верховного Суду у справі № 464/1961/20, де було зроблено висновок, що позовну давність слід рахувати з дати отримання відповіді від банку щодо законності нарахування спірних платежів.
3. Суд ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог спадкоємців до банку про стягнення безпідставно набутого майна у зв’язку зі спливом позовної давності.
Справа №480/726/23 від 25/06/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це тим, що невиплата додаткової винагороди була правомірною, оскільки військовослужбовець був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати бойовий наказ, що є підставою для позбавлення такої винагороди згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України. Суд наголосив, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності не був оскаржений, а додаткова винагорода є особливим видом забезпечення, виплата якого залежить від виконання військовослужбовцем своїх обов’язків. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, що виходить за межі його повноважень. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування положень про виплату додаткової винагороди, зокрема, щодо можливості її невиплати у разі відмови від виконання бойових наказів.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/14/25 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Черкаській області.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву через нібито неналежне оформлення ордера адвоката, що представляв позивача. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували зміни до Положення про ордер на надання правничої допомоги, внесені Радою адвокатів України 08 червня 2024 року. Згідно з цими змінами, якщо ордер додається до позовної заяви, підписаної електронним підписом, то окремий фізичний підпис на ордері не вимагається. Суд підкреслив, що гарантування права на судовий захист вимагає сприяння плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками процесу, а не їх обмеження. Також суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо важливості використання електронного зв’язку для належного відправлення правосуддя.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №953/19260/20 від 19/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу квартири, яка була предметом іпотеки, укладеного без згоди іпотекодержателя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування запису про право власності не призведе до відновлення права іпотекодержателя, яке, на думку позивача, було порушене. Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку було б звернення з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оскарження договору купівлі-продажу. Суд також врахував, що попереднім рішенням суду позивачу вже було відмовлено у визнанні його іпотекодержателем. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що завдання цивільного судочинства полягає в ефективному захисті порушених прав, і обраний спосіб захисту має бути об’єктивно виправданим та обґрунтованим, а також реально відновлювати порушене право.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду – без змін.
Справа №420/28501/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про застосування штрафних санкцій до фізичної особи-підприємця.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що згідно з матеріалами електронної справи, рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету податкового органу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) 19 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу подано лише 3 березня 2025 року. Суд підкреслив, що оскільки податковий орган є суб’єктом владних повноважень, він зобов’язаний був зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, і отримання рішення в електронній формі через цю систему є належним повідомленням. Доводи податкового органу про неотримання рішення до електронного кабінету не були підтверджені належними доказами, а надані скріншоти з внутрішньої системи ДПС не є достатніми. Суд також зазначив, що дотримання строків оскарження є важливим для забезпечення принципу правової визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №759/7617/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд, задовольняючи позов матері та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову батька, виходив з наступного: обидва батьки формально перебувають у рівних умовах щодо дитини, проте, враховуючи вік та стать дитини, її потребу у спілкуванні з братом (сином матері від попереднього шлюбу), а також інформацію про схильність батька до агресії, в тому числі до дітей, та перешкоджання матері у вихованні дитини, суд вирішив, що визначення місця проживання дитини з матір’ю найбільше відповідатиме інтересам дитини. Суд також врахував висновок органу опіки та піклування, який підтримав визначення місця проживання дитини з матір’ю, оскільки батько чинить перешкоди у спілкуванні матері з дитиною. Суд зазначив, що сам факт проживання дитини з батьком на момент розгляду справи не є визначальним, оскільки батько самостійно змінив місце проживання дитини без згоди матері. Суд також підкреслив, що роз’єднання дитини з братом не відповідатиме її найкращим інтересам.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, визначивши місце проживання дитини з матір’ю.
Справа №215/1719/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення начальника управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у перерахунку компенсації.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними причини пропуску строку, оскільки введення воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, якщо не доведено, як саме це завадило вчасно подати апеляцію. Суд також вказав, що хоча апеляційний суд помилково застосував статтю КАСУ, що регулює порядок вручення повісток, замість статті, що регулює порядок вручення судових рішень, це не вплинуло на правильність рішення, оскільки в обох випадках повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення терміну зберігання вважається належним повідомленням. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та цікавитися станом розгляду справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Справа №280/1996/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення порядку обліку товарних запасів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган не довів наявність порушень в обліку товарних запасів, а саме пального, на АЗС. Суд зазначив, що відповідальність за статтею 20 Закону про РРО настає за реалізацію необлікованих товарів або за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. У даному випадку, податковий орган наклав штраф через відсутність документів, що підтверджують походження палива (паспорти якості, сертифікати відповідності), а не через неналежний облік товарних запасів. Суд підкреслив, що ненадання документів про походження товару не є тотожнім ненаданню документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу. Крім того, суд вказав, що штраф має розраховуватися виходячи з вартості товарів, які не обліковані або щодо яких не надано документів, а не з вартості всієї поставки за певний період.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №487/11306/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану про смерть особи та внесення змін до цього запису.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди невірно застосували норми процесуального права, відмовивши у відкритті провадження. Суд вказав, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, і якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Суд наголосив, що юридичні особи мають право звертатися до суду із заявами про встановлення юридичного факту в окремому провадженні, оскільки юридична особа має універсальну правоздатність, як і фізична особа. Суд також зазначив, що у даній справі виник цивільно-правовий спір, а не публічно-правовий, оскільки Миколаївська міська рада звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення достовірної інформації про померлу особу, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №440/10047/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.
2. Суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі, оскільки вважав, що справа є типовою і має розглядатися після ухвалення рішення Верховним Судом у зразковій справі №400/6254/24; Верховний Суд, перевіривши матеріали справи, встановив, що дійсно, справа ОСОБА_1 відповідає ознакам типової, оскільки позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позовні вимоги заявлені до територіального органу Пенсійного фонду України, спірні відносини стосуються правомірності дій пенсійного органу щодо індексації пенсії, і позивачем заявлено аналогічні позовні вимоги; Суд також врахував, що подібність правовідносин визначається тотожністю суб’єктного складу, об’єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм; Верховний Суд зазначив, що, попри формальну різницю у конкретних постановах КМУ, спір зводиться до правомірності відмови у застосуванні механізмів соціального захисту шляхом індексації пенсій, що обґрунтовує подібність правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №240/17100/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною дій щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю без урахування встановленого прожиткового мінімуму та відмова у виплаті індексації та компенсації за затримку виплат.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатньо поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки держава повинна забезпечити належне фінансування судових витрат, а установа повинна вживати всіх можливих дій для своєчасної сплати судового збору. Крім того, введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, що воєнні обставини безпосередньо перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Суд також врахував тривалість пропущеного строку – понад півтора місяці.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №548/1110/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав на ці ділянки, а також зустрічні вимоги про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та визнання неукладеними договорів дарування.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що позивачка набула право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів дарування, які були належним чином зареєстровані на момент їх укладення, а саме на державних актах були проставлені відмітки про перехід права власності та внесені відповідні записи до Поземельної книги. Суд зазначив, що відповідач, який спочатку подарував спірні ділянки позивачці, а потім повторно їх відчужив, діяв недобросовісно. Суд також врахував, що на момент укладення договорів дарування діяла редакція статті 126 Земельного кодексу України, яка передбачала, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на землю. Суд підкреслив, що особа, звертаючись до державного органу для реєстрації прав на нерухоме майно, має право розраховувати на те, що дії цього органу будуть відповідати вимогам закону. Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони зводилися до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/56/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо приведення у готовність протирадіаційного укриття та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково залишив позов без розгляду, зосередившись на відсутності повноважень у ДСНС звертатися до суду з такими позовами, і, відповідно, у прокурора діяти в інтересах ДСНС. Ключовим моментом є те, що прокурор також діяв в інтересах Іршанської селищної ради, повноваження якої на звернення до суду апеляційний суд не перевірив. Верховний Суд наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо відповідний орган влади не здійснює захист або робить це неналежно. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позов в інтересах ДСНС вже був повернутий, і необхідно було перевірити повноваження прокурора діяти в інтересах Іршанської селищної ради.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №753/15306/17 від 06/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на 1/2 частину цієї квартири, оскільки позивачка вважає, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а її згоди на дарування не було отримано.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, і розпорядження таким майном вимагає згоди обох співвласників. Відсутність такої згоди є підставою для визнання правочину недійсним. Суд також врахував, що на момент укладення договору дарування, частка колишнього чоловіка у спільному майні не була визначена, і правочин був укладений щодо всієї квартири. Крім того, суд зазначив, що відповідачка не довела своєї добросовісності, тобто що вона не знала і не могла знати про відсутність згоди колишньої дружини на дарування квартири. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою пред’явлення позову про визнання договору недійсним є ефективним способом захисту порушеного права одного з подружжя на спільне майно. **** Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка вказує, що відсутність письмової згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним, якщо не доведено недобросовісність іншої сторони правочину, тобто суд врахував практику відступу від попередніх висновків Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги відповідачки.
Справа №176/2619/23 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державної виконавиці щодо зупинення виконавчого провадження зі стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір виник у межах зведеного виконавчого провадження, яке об’єднує виконавчі провадження з виконання рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій. Верховний Суд наголосив, що оскарження дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, яке включає рішення різних юрисдикцій, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що на момент зупинення виконавчих дій, виконавче провадження стягувача було приєднане до зведеного виконавчого провадження. Суд також послався на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції адміністративних судів у таких спорах. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не перевірили дотримання правил юрисдикції, що є обов’язковою підставою для скасування судових рішень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши стягувачу право на звернення до адміністративного суду.
Справа №191/2296/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд виходив з того, що спадкодавець був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що підтверджується відповідними документами. Суд врахував, що хоча спадкодавець не встиг оформити право власності на землю за життя, він мав право на її отримання, що є достатньою підставою для переходу цього права у спадок. Суд також взяв до уваги, що спадкоємець прийняв спадщину, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього. Суд апеляційної інстанції додатково врахував зміни у розмірі земельної ділянки, які були внесені розпорядженням районної державної адміністрації. Доводи пропуску строку позовної давності були відхилені, оскільки початком перебігу строку вважається момент відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши право спадкоємця на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Справа №757/19579/20-ц від 30/04/2025
1. Предметом спору є вимога позивача про вселення його у квартиру та усунення перешкод у користуванні нею, оскільки він вважає, що має право на це житло на підставі ордеру, виданого йому як судді, хоча будинок на момент видачі ордеру не був введений в експлуатацію.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не з’ясували важливі обставини, а саме: правовий статус квартири, наявність речових прав на неї у територіальної громади на момент видачі ордеру та після введення будинку в експлуатацію, а також хто є власником квартири на даний момент. Крім того, суди не дослідили, чи є квартира за старою та новою адресою одним і тим самим об’єктом нерухомості, та не врахували дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо арешту на квартиру. Суд також зазначив, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши частину первісних вимог, які позивач змінив у заяві про уточнення позову. Для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи є відповідач належним, а для цього потрібно з’ясувати всі вищезазначені обставини.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/12050/16-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішень та виключення записів про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів, припинення права власності на землю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач мав законні очікування на набуття права власності на земельну ділянку на підставі рішення Київської міської ради, але реєстрація ділянки в Державному земельному кадастрі була здійснена на підставі заяви іншої особи, яка видавала себе за позивача. Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для його набуття, а лише засвідчує вже існуюче право. Оскільки позивач не був належним чином повідомлений про реєстрацію ділянки на іншу особу, його право на оскарження порушення не було обмежене. Суд також врахував, що договори купівлі-продажу земельної ділянки були укладені на підставі незаконної реєстрації, тому їх також було визнано недійсними. Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним для відновлення його порушених прав.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, додатково стягнувши з відповідачів на користь позивача частину витрат на правничу допомогу.
Справа №334/6336/22 від 21/05/2025
1. Предметом спору є скасування розпорядження районної адміністрації, визнання права власності в порядку спадкування на частку квартири та виключення майна з акта опису й арешту.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на свою частку квартири, присуджену йому рішенням суду про поділ майна подружжя, і не оспорив свідоцтво про право власності, видане на іншого співвласника на всю квартиру. Суд врахував, що спадкодавець знав про порушення свого права, але не вчинив необхідних дій для його відновлення, а також те, що квартира перебуває в іпотеці, і на неї звернуто стягнення за рішенням суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що до спадкоємця переходить лише право на оспорення, яке належало спадкодавцю, але не було реалізоване ним за життя. Суд також зазначив, що особа, яка мала право на оспорення, висловила як прямо, так і своєю поведінкою, що не буде реалізовувати своє право на оспорення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/13755/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це тим, що невиплата додаткової винагороди була правомірною, оскільки позивач самовільно залишив місце служби, що було встановлено в ході службового розслідування та підтверджено відповідним наказом. Суд зазначив, що виплата додаткової винагороди регулюється не тільки постановою Кабінету Міністрів, але й окремими дорученнями Міністра оборони, які визначають порядок та умови її виплати. Суд також підкреслив, що наказ про самовільне залишення частини є чинним і не оскаржувався, тому є обов’язковим до виконання. Суд вказав, що додаткова винагорода має компенсаційний характер за особливості несення служби в умовах війни, і її виплата не залежить від бажання військовослужбовця брати участь у бойових діях. Суд також зазначив, що позбавлення виплати додаткової винагороди не є дисциплінарним стягненням, а наслідком недотримання умов її виплати, встановлених Міністром оборони.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/30367/23 від 25/06/2025
Предметом спору є оскарження поліцейським дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за перебування на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки всім доказам щодо перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння, а також не врахували, що токсикологічне дослідження крові було проведено через значний проміжок часу після події, що ставить під сумнів його об’єктивність. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп’яніння, оскільки вона не регулює правовідносини щодо огляду на стан сп’яніння службових осіб, які не є водіями. Крім того, суд вказав на те, що суди не врахували важливість дотримання поліцейським службової дисципліни та етичних норм, а також необхідність забезпечення довіри суспільства до поліції.
Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №199/3148/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права її оренди.
2. Верховний Суд розглядав касаційну скаргу підприємства на рішення апеляційного суду, яким було задоволено позов прокурора про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права її оренди. Суд зазначив, що оскільки фізична особа (набувач), у якої було витребувано землю, не оскаржила рішення апеляційного суду, то в цій частині рішення залишається без змін, оскільки принцип диспозитивності цивільного процесу передбачає, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог, і підприємство не має повноважень діяти від імені набувача. Щодо вимог до підприємства про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації права оренди, Верховний Суд вказав, що цей спір виник між двома юридичними особами та стосується правомірності набуття речового права, тому він підлягає розгляду в господарському суді, а не в цивільному. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції при розгляді цієї частини спору, що є безумовною підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу підприємства, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до підприємства та закрив провадження у цій частині, а в частині вимог до фізичної особи (набувача) залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №757/7722/23-ц від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним віднесення бойових нагород та документів до Музейного фонду України та зобов’язання повернути їх спадкоємцю.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що передача нагород музею відбулася з порушенням встановленого порядку, а саме, відсутнє рішення виконкому ради про прийняття нагород на зберігання, що вимагалося чинною на той час інструкцією. Суд також зазначив, що не було визначено, на постійне чи тимчасове зберігання передавалися нагороди. Суд врахував, що дружина померлого не передавала нагороди на постійне зберігання, а лише в тимчасове користування, залишаючи за собою право їх повернути. Суд відхилив аргументи музею про те, що нагороди є власністю державного музейного фонду, оскільки не було доведено передачу нагород на постійне зберігання. Суд також відхилив доводи про пропуск строку звернення до суду, оскільки позивач заявив негаторний позов, до якого позовна давність не застосовується.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №620/6808/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713, після перерахунку пенсії позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що перерахунок пенсії позивача був здійснений на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023, виданої у зв’язку зі збільшенням складових грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд зазначив, що такий перерахунок, навіть якщо він здійснений на виконання рішення суду, вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму. Суд також врахував висновки Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24, де зазначено, що перерахунок пенсії з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. Суд відхилив посилання позивача на інші постанови Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин, зокрема, перерахунку пенсії у зв’язку зі скасуванням обмежень щодо складових грошового забезпечення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №674/2073/23 від 24/06/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала доказів існування об’єктивних, непереборних труднощів для вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк. Суд зазначив, що необізнаність про смерть спадкодавця, як і проживання за кордоном, не є поважними причинами для пропуску строку, оскільки позивачка могла подати заяву через консульські установи або поштою. Також, суд врахував покази свідків, які свідчили про те, що позивачці було відомо про смерть батька. Суд підкреслив, що нотаріус не зобов’язаний розшукувати спадкоємців, місце проживання яких йому невідоме. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивачка не довела наявність об’єктивних перешкод для своєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №274/7830/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в частині продовження строку його дії.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що для внесення змін до договору оренди землі необхідна взаємна згода сторін, якої в даному випадку не було досягнуто. Суд зазначив, що скорочення строку дії договору оренди стало наслідком спільних дій сторін, а не істотною зміною обставин, що вимагало б внесення змін до договору в судовому порядку. Крім того, позивач не довів, що усвідомлення меншого строку оренди вплинуло б на його рішення про укладення договору. Суд також врахував, що на момент розгляду справи строк дії договору вже закінчився, а продовження строку дії договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди з орендодавцем призведе до непропорційного втручання у права та свободи останнього. Важливою обставиною є те, що позивачу вже було частково відшкодовано збитки, завдані достроковим припиненням договору оренди, в іншому судовому процесі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №569/12301/23 від 15/05/2025
1. Предметом спору є оскарження боржником постанов державного виконавця про скасування закінчення виконавчого провадження та його поновлення у зв’язку з несплатою боргу в іноземній валюті в повному обсязі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що рішення суду про стягнення боргу в іноземній валюті має бути виконане саме у цій валюті, а не в її гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення. Верховний Суд підкреслив, що платежі у гривнях, які здійснюються для погашення боргу в іноземній валюті, повинні бути перераховані у відповідну валюту за офіційним курсом на день кожного платежу. Суд також відхилив аргументи боржника щодо пропуску стягувачем строку оскарження дій виконавця, оскільки це питання стосується оцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Крім того, суд визнав необґрунтованим довід боржника про розгляд справи за його відсутності, оскільки суд не визнав поважними причини його неявки. Також, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання стягувача про закриття касаційного провадження, оскільки касаційне провадження було відкрито на іншій підставі, ніж та, на яку посилався стягувач.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу боржника без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №758/2238/18 від 13/06/2025
1. Предметом спору є заява податкового органу про розкриття банківської таємниці ТОВ «Юм логістика медіа груп» з метою проведення податкової перевірки.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви податкового органу, оскільки останній не довів неможливість отримання інформації в інший спосіб, передбачений законом. Суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган не надав достатніх доказів вжиття всіх передбачених Податковим кодексом України заходів для вручення документів, необхідних для проведення перевірки, зокрема, не довів належним чином факт відсутності ТОВ «Юм логістика медіа груп» за податковою адресою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме по собі призначення перевірки не є безумовною підставою для розкриття банківської таємниці, а необхідне доведення обставин, за яких проведення перевірки є неможливим без розкриття такої інформації. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/7075/22 від 23/04/2025
1. Предметом спору є вимога про повернення безпідставно набутого майна, а саме коштів, які позивач передав своєму племіннику на певні цілі, але племінник помер, не виконавши доручення, і ці кошти успадкувала відповідачка.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач пропустив строк для пред’явлення вимоги до спадкоємця, оскільки своєчасне звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини є належним виконанням обов’язку кредитора. Суд також зазначив, що юридична кваліфікація спірних правовідносин, запропонована позивачем (договір доручення), не є визначальною для суду, який має самостійно кваліфікувати відносини сторін. Суд вказав на необхідність дослідження доказів, наданих позивачем, щодо походження коштів на рахунках племінника, щоб правильно кваліфікувати правовідносини та вирішити питання про наявність підстав для повернення безпідставно набутого майна. Суд також зазначив, що вимога про повернення безпідставно набутого майна застосовується не тільки у випадку припинення договору доручення, але й в інших випадках, передбачених цивільним законодавством. Суд відхилив доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час судового засідання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №202/3652/16-ц від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки, де позивач – фізична особа, а відповідач – банк.
2. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції про залучення фінансової компанії як правонаступника банку у справі, оскільки на момент вирішення питання про правонаступництво не було встановлено недійсність договору відступлення права вимоги між банком та фінансовою компанією, а отже, суд повинен виходити з презумпції правомірності цього договору. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво можливе у випадку заміни кредитора у зобов’язанні, і для цього необхідні документи, що підтверджують перехід прав та обов’язків до іншої особи. Суд першої інстанції обґрунтовано залучив правонаступника, оскільки не було підстав вважати договір про відступлення прав вимоги недійсним. Апеляційний суд, відмовляючи у залученні правонаступника, фактично надав оцінку оспорюваним правочинам, що порушує презумпцію їх правомірності, та обмежив право на доступ до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залучення фінансової компанії як правонаступника банку.
Справа №362/131/15-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та витребування земельної ділянки на користь державного підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Прокурор не має повноважень представляти інтереси державного підприємства в суді, оскільки інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами держави, а отже, позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.
* Прокурор не надав достатніх і достовірних доказів накладення земельної ділянки приватної власності на земельну ділянку, що перебуває у державній власності та користуванні державного підприємства.
* Висновки експерта, отримані за результатами судової земельно-технічної експертизи, не підтверджують факту накладення меж земельних ділянок.
* Суд апеляційної інстанції правомірно стягнув витрати на правничу допомогу на користь відповідача, оскільки розмір витрат є співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правової допомоги, а факт оплати гонорару не є визначальним для відшкодування витрат.
* Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №466/8433/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, де відповідачка просить визнати майно, набуте після розірвання шлюбу, спільним майном та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього майна, а також забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на відповідне майно.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, виходячи з наступного: по-перше, арешт майна як захід забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами, а тому, якщо відповідачка просить визнати за нею право власності лише на 1/2 частину спірного майна, то й арешт має бути накладено лише на цю частку; по-друге, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставини щодо наявності у позивача грошових вкладів у банках, на які просила накласти арешт відповідачка, а тому висновок про задоволення заяви в цій частині є передчасним. Суд врахував, що метою забезпечення позову є гарантування виконання можливого рішення суду, і ці заходи мають бути необхідними та збалансованими, щоб не порушувати права інших учасників процесу. Також, суд зазначив, що сам факт набуття майна після розірвання шлюбу не є безумовною підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки майно може бути визнане спільною сумісною власністю, якщо буде доведено факт спільного проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу після розірвання шлюбу.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині накладення арешту на автомобіль та квартиру, обмеживши арешт 1/2 часткою у праві власності на ці об’єкти, а в частині накладення арешту на банківські вклади скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №461/4634/19 від 09/04/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики, визнання недійсним договору позики та забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки розписка, на яку він посилався, була складена після спливу цього строку, і це не може переривати перебіг позовної давності. Суд зазначив, що позивач сам визнав, що просив відповідача в розписці поставити дату “заднім числом”, щоб не було пропущено строк позовної давності. Також суд вказав, що позивач не надав належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, не довів, що невжиття таких заходів ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, враховуючи вже накладений арешт на кошти відповідача на банківських рахунках. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на те, що відповідач не навів доводів про порушення його прав унаслідок стягнення з третьої особи на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому в цій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог позивача та відмовив у задоволенні позову, а також залишив без змін рішення в частині стягнення з третьої особи витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №759/25646/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з спадкоємця боргу за кредитним договором, укладеним спадкодавцем з банком.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов банку, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не встановив повне коло спадкоємців, які прийняли спадщину, і помилково задовольнив позов лише до одного із спадкоємців, а саме до дружини померлого, не залучивши до участі у справі дочку померлого, яка також є спадкоємцем. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що обов’язком позивача є доведення розміру заборгованості на день відкриття спадщини, наявності спадкоємців та дотримання строку звернення до них, а обов’язок спадкоємця, який заперечує проти вимог, – доведення розміру та вартості успадкованого майна. Суд підкреслив, що апеляційний суд фактично виснував про солідарну відповідальність спадкоємців, що суперечить статті 1282 ЦК України, яка передбачає відповідальність кожного спадкоємця в межах вартості його частки у спадщині. Верховний Суд наголосив, що суд має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що стягнення здійснюється в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/18652/22 від 18/04/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень про призначення опікунів над дитиною, батьки якої трагічно загинули.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов дядька дитини про визнання незаконними рішень про призначення опікунами бабусі та рідної сестри дитини, а також зобов’язання органу опіки повторно розглянути питання про призначення опікуном дядька. Суд касаційної інстанції зазначив, що за вимогами про скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини і розпорядження органу опіки та піклування про призначення опікунів належними відповідачами є як відповідний орган, так і особи, щодо яких ухвалені оскаржені рішення (опікуни), а оскільки позивач не залучив опікунів як співвідповідачів, у задоволенні позову слід було відмовити. Крім того, ВС вказав, що вимога зобов’язати орган опіки повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном не є належним способом захисту, оскільки існують інші ефективні способи, такі як вимога про призначення співопікуном або про звільнення опікуна та заміну його на іншого.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №761/4734/24 від 11/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів публічного договору про банківське обслуговування та стягнення коштів з банку спадкоємцем вкладника.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що смерть вкладника не припиняє зобов’язання банку щодо виплати відсотків за вкладом, оскільки це зобов’язання переходить до спадкоємців. Суд вказав, що умови публічного договору, які передбачають припинення нарахування відсотків у зв’язку зі смертю вкладника, суперечать положенням Цивільного кодексу України та Закону України “Про захист прав споживачів”, оскільки порушують принцип рівності сторін у договорі. Суд також зазначив, що такі умови є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, і не потребують окремого визнання судом недійсними. Водночас, суд підкреслив, що спадкоємець має право на перерахунок відсотків, сплачених банком. Суд також врахував, що спадкове право має імперативний характер, і умови договору не можуть йому суперечити.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо нікчемності пунктів договору та скасував постанову апеляційного суду в частині вимог про стягнення коштів, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №159/2691/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з касаційним переглядом справи про встановлення земельного сервітуту.
2. Верховний Суд розглянув заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача щодо завищеного розміру цих витрат. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони. Суд врахував, що адвокат позивача підготував лише відзив на касаційну скаргу, який за змістом був подібний до документів, поданих в судах попередніх інстанцій. Також суд взяв до уваги заперечення відповідача щодо завищеного розміру витрат. Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не відповідає критеріям співмірності та обґрунтованості. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо критеріїв визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.
3. Суд частково задовольнив заяву про відшкодування судових витрат та постановив стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №400/11575/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження податкового органу про анулювання ліцензії на зберігання пального та зобов’язання поновити дію ліцензії.
2. Верховний Суд скасував ухвалу про забезпечення позову, наголошуючи, що забезпечення позову є гарантією захисту прав позивача, але суди попередніх інстанцій помилково застосували цей захід. Суд вказав, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову. Позивач не довів, що невжиття заходів ускладнить виконання рішення суду або порушить його права, а суди не обґрунтували, чому зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії є необхідним. ВС підкреслив, що суди обмежились загальними висновками про можливе припинення діяльності та звільнення працівників, не надавши оцінки розумності та адекватності вимог заяви про забезпечення позову. ВС зазначив, що підприємницька діяльність передбачає ризики, і позивач не надав конкретних доказів небезпеки заподіяння шкоди його правам, а також не довів, що неможливо буде відновити його права без забезпечення позову.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №953/2028/20 від 09/04/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними рішень державних реєстраторів та скасування записів про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, а також визнання права власності на ці приміщення за позивачем.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, керувався такими аргументами:
* Він врахував попередню позицію Верховного Суду в іншій справі між тими ж сторонами, де було вказано на необхідність оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, як на ефективний спосіб захисту права позивача.
* Суд підкреслив, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, і іпотекодержатель повинен надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для реєстрації за собою права власності.
* Він зазначив, що вимоги про визнання протиправними рішень реєстраторів не є належним способом захисту, оскільки суд оцінює їх законність у мотивувальній частині рішення.
* Суд вказав, що належним способом захисту права власності, якщо майно було відчужене третій особі, є витребування майна з незаконного володіння кінцевого набувача (віндикаційний позов).
* Суд визнав приватних нотаріусів та державних реєстраторів неналежними відповідачами у справі, оскільки спір виник між позивачем, іпотекодержателем та кінцевим набувачем.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про скасування рішення з індексним номером 35892072, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, та змінив мотивувальні частини рішень щодо інших вимог і відповідачів.
Справа №552/2493/22 від 11/06/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісового фонду з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, розглядаючи вимогу про витребування земельної ділянки як негаторний позов, тоді як держава не є володільцем спірної земельної ділянки, і її права мають захищатися шляхом витребування ділянки з володіння кінцевого набувача. Суд також вказав, що витребування земельної ділянки потребує оцінки добросовісності дій набувача та пропорційності втручання у його право власності. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що застосування принципу jura novit curia не є безмежним і може порушити право на справедливий суд, якщо суд змінює правову кваліфікацію позову без надання можливості сторонам подати відповідні докази та аргументи. Суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції правильно визначив, що належним способом захисту є віндикаційний позов, а не негаторний.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши в силі відмову в задоволенні позовних вимог, але змінивши мотивувальну частину рішення.
Справа №200/227/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором бездіяльності комунального підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання привести її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, вважаючи, що заступник керівника окружної прокуратури має право підписувати та подавати позов лише за відсутності керівника та першого заступника. Верховний Суд підкреслив, що згідно з Законом України “Про прокуратуру”, заступники керівників обласних та окружних прокуратур мають повноваження самостійно підписувати та подавати позови від імені прокуратури. Суд зазначив, що перелік посадових осіб прокуратури, які мають право самостійно подавати позовну заяву до суду першої інстанції, визначений у Законі України «Про прокуратуру», і ці повноваження реалізуються без необхідності дотримуватися ієрархічного принципу. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували правову позицію Верховного Суду, висловлену в інших справах, оскільки обставини цих справ відрізняються. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №220/798/21 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також скасування запису про обтяження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки, оскільки позивач не був стороною цього договору на момент його укладення і не довів порушення своїх прав на той час. Суди встановили, що позивач набув право власності на майно, обтяжене іпотекою, пізніше, в результаті електронних торгів, і не надав доказів, що його права були порушені відповідачами саме на момент укладення договору іпотеки. Суд також зазначив, що кредитором, чиї інтереси міг би захищати позов про визнання договору іпотеки фраудаторним, було ПП «Рондо», яке з такими вимогами до суду не зверталося. Враховуючи, що позивач не довів обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину фраудаторним, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №757/38553/21-ц від 23/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, виданих відповідачу, через їх тотожність з раніше зареєстрованою торговельною маркою позивача.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що торговельні марки відповідача є тотожними з раніше зареєстрованою торговельною маркою позивача, що порушує права останнього. Суд врахував висновок експерта, який підтвердив тотожність знаків і реєстрацію відповідачем для таких самих або споріднених товарів. Суд зазначив, що згідно із законодавством, не можуть бути зареєстровані знаки, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованими знаками для таких самих або споріднених товарів і послуг. Суд відхилив доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки апеляційний суд вже надав їм належну оцінку. Також суд вказав, що аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №400/7965/24 від 25/06/2025
Предметом спору є оскарження дій Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з загибеллю військовослужбовця.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу Міністерству оборони України через несплату судового збору в повному обсязі. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд неправильно розрахував суму судового збору, оскільки вимога про визнання дій протиправними є передумовою для вимоги про зобов’язання вчинити певні дії, а отже, є похідною вимогою. Суд вказав, що в даному випадку слід було сплачувати судовий збір як за одну вимогу немайнового характеру, а не за кожну окремо. Також, Верховний Суд послався на власну практику в аналогічних справах.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/6445/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Суд врахував, що позивач дізнався про порушення свого права на виплату грошового забезпечення у серпні 2022 року, коли отримав меншу суму, ніж очікував. Суд також взяв до уваги положення пункту 1 глави ХІХ “Прикінцеві положення” КЗпП України, згідно з яким строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Враховуючи скасування карантину 30.06.2023, суд зазначив, що тримісячний строк звернення до суду почався 01.07.2023. Суд відхилив аргументи позивача про те, що він є діючим військовослужбовцем, оскільки його інтереси представляв адвокат, з яким було укладено договір ще у вересні 2023 року. Суд наголосив на важливості дотримання строків звернення до суду для забезпечення юридичної визначеності та запобігання зловживанням. **** Суд зазначив, що у постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/14069/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є відмова податкового органу у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження та неподання заяви про його поновлення.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що платник податків пропустив строк на подання апеляційної скарги та не подав заяву про поновлення цього строку, що є обов’язковою умовою для розгляду апеляції. Суд підкреслив, що платник податків повинен добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно вчиняти всі необхідні дії для оскарження рішення суду. Доводи скаржника про технічні збої в роботі системи “Електронний суд” не були визнані достатніми, оскільки платник податків мав достатньо часу для перевірки доставки документів та повторного їх надсилання у разі потреби. Суд також зазначив, що відповідно до положень Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, користувач повинен відслідковувати рух та стан поданих документів, а система автоматично надсилає повідомлення про реєстрацію або відмову в реєстрації документів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №760/19627/22 від 14/05/2025
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій за договором добровільного страхування майна, у зв’язку з пожежею, яка знищила застрахований житловий будинок.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов, зменшивши суму страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних, присуджених судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що страхова компанія безпідставно відмовила у виплаті страхового відшкодування, оскільки пожежа є страховим випадком. Суд касаційної інстанції також підтримав висновок апеляційного суду про те, що розмір збитків має визначатися на підставі звіту судового експерта, який оцінив вартість відновлення пошкодженого майна з урахуванням зносу. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що апеляційний суд неправомірно відхилив його клопотання про долучення додаткових доказів, оскільки ці докази не були подані до суду першої інстанції та не було доведено неможливості їх подання раніше. Суд також відхилив доводи страхової компанії про те, що позивач надав недостовірні відомості про об’єкт страхування, оскільки страхова компанія проводила огляд майна перед укладенням договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №309/3659/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок неналежного виконання лікарем своїх професійних обов’язків, що призвело до інвалідності її дитини.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що лікар допустив недбалість при веденні пологів, що призвело до пізньої діагностики дистресу плода та, як наслідок, до інвалідності дитини; причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря та шкодою здоров’ю дитини встановлений; звільнення лікаря від кримінальної відповідальності за строком давності не є реабілітуючою підставою, а отже, не виключає його цивільної відповідальності; моральні страждання матері у зв’язку з інвалідністю дитини є очевидними та підлягають компенсації; розмір відшкодування визначається з урахуванням глибини страждань, тривалості негативних наслідків та принципів розумності і справедливості; висновки експертиз, проведених у кримінальному провадженні, є допустимими доказами у цивільній справі, оскільки вони підготовлені атестованими судовими експертами. Суд апеляційної інстанції збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи глибину душевних страждань позивачки, тривалість негативних наслідків, та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №2-9269/11 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред’явлення до виконання.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що ТОВ «ФК «Кредит Капітал» пропустило строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску строку є неповажними. Суд зазначив, що неналежне виконання АТ «АКБ «Конкорд» своїх обов’язків за договором про відступлення прав вимоги не є поважною причиною для поновлення строку. Також, суд вказав, що правонаступництво передбачає обов’язковість всіх попередніх процесуальних дій для правонаступника, тобто ТОВ «ФК «Кредит Капітал», так само, як і для АТ «АКБ «Конкорд». Суд касаційної інстанції підкреслив, що особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна добросовісно користуватися процесуальними правами та вчиняти всі можливі дії для дотримання строків оскарження. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо пропорційності обмежень права на суд та неприпустимості безпідставного поновлення строків оскарження.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит Капітал» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №340/1577/24 від 25/06/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця (ФОП).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову податкового органу про стягнення податкового боргу з ФОП, оскільки податкова вимога не була належним чином вручена платнику податків. Суди встановили, що податкова вимога була надіслана за адресою, яка не відповідає зареєстрованому місцю проживання ФОП, зазначеному у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у відповіді на судовий запит до УДМС України в Кіровоградській області. Суд касаційної інстанції підкреслив, що контролюючий орган не надав обґрунтованих пояснень щодо причин направлення податкової вимоги за невірною адресою. Також, суд відхилив посилання податкового органу на те, що ФОП не повідомив про зміну місця проживання, оскільки матеріали справи містили актуальні дані про місцезнаходження ФОП, а доказів зміни цих даних відповідачем надано не було.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №444/3023/22 від 14/05/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої міській раді внаслідок виплати колишньому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення.
2. Суд задовольнив позов прокурора, стягнувши з колишнього міського голови кошти на користь міської ради, виходячи з того, що саме його незаконне розпорядження про звільнення працівника стало причиною виплати компенсації за вимушений прогул. Суд зазначив, що прокурор правомірно звернувся до суду, оскільки міська рада не вжила заходів для стягнення шкоди з винної особи, вважаючи це недоцільним. Суд також підкреслив, що незаконність звільнення вже була встановлена рішенням адміністративного суду, яке має преюдиційне значення для цієї справи. Суд врахував, що міський голова несе персональну відповідальність за свої рішення, а завдана шкода підлягає відшкодуванню за його рахунок. Суд також зазначив, що прокурор, звертаючись до суду, діяв в інтересах держави, оскільки міська рада не вжила заходів для захисту інтересів громади.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши обов’язок колишнього міського голови відшкодувати майнову шкоду, завдану незаконним звільненням працівника.
Справа №500/2882/24 від 25/06/2025
Предметом спору було оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
Верховний Суд, розглядаючи справу, підкреслив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії. Суд зазначив, що застосування Порядку №124 можливе лише в частині, що не суперечить Закону №1058-IV, і що при індексації пенсій, починаючи з 2020 року, слід використовувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, зокрема постанову від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23. Суд вказав, що встановлення щомісячних доплат до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення є невідповідним чинному законодавству.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги, зобов’язавши Пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивачки з урахуванням відповідних коефіцієнтів та здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Справа №495/10503/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номеру, здійсненої на користь відповідача, оскільки позивач вважає, що це порушує її права на користування частиною цієї землі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером, здійснена відповідачем, порушує її права на землю, якою вона користується на підставі договору про право ідеальної частки; суди встановили, що позивачці було надано право користування земельною ділянкою для обслуговування її частки в нерухомому майні, але не доведено, що оспорювана земельна ділянка відповідача сформована за рахунок її ділянки; позивач не скористалася правом на проведення земельно-технічної експертизи в суді першої інстанції для підтвердження факту накладення меж ділянок, а апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки не було надано доказів неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції з об’єктивних причин; суди зазначили, що відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в позові; доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
