СПРАВА “АЛАХВЕРДЯН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Алахвердян проти України”:
**1. Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Україна порушила статтю 6 §§ 1 та 3 (b-d) Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні. Це порушення випливало з перегляду Верховним Судом України обвинувального вироку пану Алахвердяну після попереднього рішення ЄСПЛ, яке вже встановило порушення через використання зізнання, отриманого без правової допомоги. Хоча Верховний Суд виключив деякі докази, скомпрометовані первинним порушенням, ЄСПЛ встановив, що він не надав достатніх пояснень, чому інші докази, що залишилися, зокрема показання ключового свідка, також не були скомпрометовані. Суд дійшов висновку, що процес перегляду Верховним Судом був неналежним і що пан Алахвердян був позбавлений справедливого судового розгляду, зокрема, йому не було надано достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту у світлі зміненої доказової бази.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає суть справи, зосереджуючи увагу на справедливості перегляду Верховним Судом обвинувального вироку заявнику.
* **Факти:** Детально описує передісторію справи, включаючи початкове кримінальне розслідування, зізнання пана Алахвердяна, первинний судовий розгляд і обвинувальний вирок, а також перші провадження в ЄСПЛ.
* **Початкові провадження в Суді:** Підсумовує рішення ЄСПЛ від 2019 року, яке встановило порушення статті 6 § 1 та 3(c) через обмеження права пана Алахвердяна на захист під час його початкового зізнання.
* **Провадження з перегляду у Верховному Суді:** Описує процес перегляду Верховним Судом, включаючи виключення деяких доказів, але остаточне залишення обвинувального вироку в силі. Також висвітлює окремі думки суддів у Верховному Суді.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні положення Кримінального процесуального кодексу України та практику Верховного Суду щодо проваджень з перегляду.
* **Заявлене порушення статті 6 Конвенції:** Цей розділ містить основний юридичний аналіз.
* **Предмет розгляду:** Визначає обсяг скарг, які Суд розглядатиме.
* **Прийнятність:** Оцінює, чи відповідає заява критеріям для розгляду справи Судом.
* **Суть справи:** Це основна частина рішення, де Суд оцінює, чи виявляють факти справи порушення Конвенції.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат.
* **Резолютивна частина:** Викладає рішення Суду, включаючи встановлення порушення та постанову про компенсацію.
**3. Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 6 до проваджень з перегляду:** Суд підтвердив, що стаття 6 (право на справедливий судовий розгляд) може застосовуватися до проваджень з перегляду, особливо коли Верховний Суд проводить “повторний розгляд” справи, виключаючи докази та оцінюючи докази, що залишилися, для встановлення вини.
* **”Скомпрометовані докази” та необхідність повного повторного розгляду:** Рішення підкреслює важливість виключення всіх доказів, скомпрометованих початковим порушенням Конвенції. Коли виключаються значні докази, Суд наголошує, що повний повторний розгляд, як правило, необхідний для забезпечення справедливого судового розгляду, що дозволяє провести всебічне вивчення доказів, що залишилися, та надати обвинуваченому можливість підготувати адекватний захист.
* **Тлумачення попередніх рішень ЄСПЛ:** Суд підкреслив важливість точного тлумачення та виконання рішень ЄСПЛ національними судами. У цій справі було встановлено, що тлумачення Верховним Судом початкового рішення ЄСПЛ не повністю відповідає висновкам Суду.
* **Справедливість провадження:** Суд встановив, що заявника було позбавлено права на достатній час і можливості для підготовки свого захисту у провадженні, на яке він скаржився. Він не міг передбачити обсяг перегляду, який буде проведений Верховним Судом, або які докази будуть виключені чи залишаться. Тому він не міг передбачити, як загальна оцінка справи буде залежати від перегляду, і, отже, не міг побудувати свою лінію аргументації.
**** Це рішення може мати наслідки для України, особливо щодо того, як її Верховний Суд розглядає провадження з перегляду після рішень ЄСПЛ, особливо у справах, що стосуються скомпрометованих доказів і потенційних порушень права на справедливий судовий розгляд. Воно підкреслює необхідність ретельної переоцінки доказів і важливість забезпечення здатності обвинуваченого адекватно підготувати свій захист у таких ситуаціях.
СПРАВА S.O. ПРОТИ ІСПАНІЇ
Це рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі S.O. проти Іспанії стосується питання інформованої згоди в контексті органозберігаючої операції на молочній залозі та її впливу на приватне життя жінки згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Заявниця стверджувала, що вона не давала дійсної згоди на видалення її комплексу соска та ареоли (КСА) під час операції. Суд встановив, що національні суди не змогли належним чином розглянути скаргу заявниці щодо відсутності інформованої згоди, особливо щодо потенційного впливу на її самооцінку та сексуальне життя. ЄСПЛ дійшов висновку, що Іспанія порушила статтю 8, не забезпечивши достатньої поваги до автономії заявниці в практичній реалізації чинної правової бази щодо інформованої згоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається зі вступу, в якому викладено предмет справи, за яким слідує резюме фактів, включаючи історію хвороби заявниці, хірургічну процедуру та її подальші скарги до національних органів влади. Далі в рішенні детально описується відповідна правова база в Іспанії щодо автономії пацієнта та інформованої згоди, а також відповідні положення Конвенції про захист прав людини та людської гідності стосовно застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину (Ов’єдська конвенція). Суд переходить до аналізу ймовірного порушення статті 8, розглядаючи прийнятність заяви та суть справи на основі подань як заявниці, так і іспанського уряду. Нарешті, рішення завершується оцінкою Суду, який визнає порушення статті 8 та розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції.
Основні положення рішення підкреслюють важливість інформованої згоди в медичних процедурах, які впливають на фізичне та психічне благополуччя людини. Суд підкреслює, що навіть коли хірургічна модифікація є необхідною під час операції, лікарі зобов’язані інформувати пацієнтів про потенційні наслідки, особливо ті, що мають значні наслідки для самооцінки та сексуального життя. Рішення підкреслює, що національні суди повинні ретельно вивчати твердження про недостатню інформовану згоду, забезпечуючи, щоб національна система адекватно реагувала на такі скарги. Це рішення підсилює зобов’язання держави забезпечити ефективне функціонування своєї нормативно-правової бази, захищаючи автономію пацієнтів та їхнє право на приватне життя.
СПРАВА БЕНЮХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Бенюк проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив порушення Україною статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Справа стосувалася неналежного стоматологічного лікування довічно ув’язненого, зокрема 19-місячної затримки в отриманні безкоштовних зубних протезів. Суд наголосив на обов’язку держави піклуватися про ув’язнених, особливо щодо стоматологічної допомоги. Хоча заявник зрештою отримав зубні протези через неурядову організацію, Суд підкреслив, що це сталося не з ініціативи влади, а завдяки зовнішньому втручанню. Відсутність ефективного засобу правового захисту у зв’язку з неналежним лікуванням також становила порушення.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи стан здоров’я заявника, клопотання в’язниці про безкоштовне протезування зубів та відмову муніципальної влади через проблеми з фінансуванням.
* У ньому розглядається твердження Уряду про зловживання правом на подання заяви, яке відхиляється.
* Далі Суд оцінює alleged violation статті 3, встановивши, що законодавчі положення про безкоштовне протезування зубів були зроблені неефективними через адміністративні та фінансові перешкоди.
* Він підкреслює, що надання зубних протезів неурядовою організацією не звільняє державу від її відповідальності.
* Рішення також стосується порушення статті 13, зазначаючи відсутність ефективного засобу правового захисту у зв’язку зі скаргою заявника.
* Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави щодо піклування:** Рішення підсилює зобов’язання держави забезпечити належну медичну допомогу ув’язненим, особливо стоматологічну допомогу.
* **Неефективне законодавство:** Суд підкреслює, що законодавчих положень недостатньо, якщо вони не реалізуються ефективно через адміністративні чи фінансові перешкоди.
* **Втручання неурядових організацій:** Той факт, що неурядова організація надала необхідне лікування, не виправдовує неспроможність держави виконати свої зобов’язання.
* **Тривалі затримки:** Значні затримки у наданні необхідної медичної допомоги можуть становити порушення статті 3.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює важливість забезпечення ефективного засобу правового захисту для ув’язнених, які зазнають неналежного медичного лікування.
Це рішення слугує нагадуванням про відповідальність держави за забезпечення добробуту ув’язнених та забезпечення ефективних механізмів вирішення їхніх скарг.
Рішення стосується України.
СПРАВА «БИСТРИЙ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Бистрий проти Словаччини»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Словаччина порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежне поводження з боку співробітників поліції та відсутність ефективного розслідування цього питання. Справа стосувалася двох заявників, батька і сина, які отримали травми під час поліцейської операції в ромській громаді під час Великодня 2020 року. Суд встановив, що сила, застосована проти обох заявників, була непропорційною, а подальше розслідування було неналежним, оскільки воно значною мірою спиралося на версію подій поліції та висновок судово-медичного експерта, без належного врахування доказів заявників. У результаті Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Деталі подій 12 квітня 2020 року, коли поліція втрутилася в ситуацію в ромській громаді в Бардейові через порушення обмежень, пов’язаних з COVID-19, що призвело до сутичок і травм заявників.
* **Оцінка Суду:**
* **Заявлене порушення статті 3 Конвенції:** Розглядаються твердження заявників про необґрунтоване та непропорційне застосування сили з боку поліції та відсутність ретельного розслідування.
* Суд посилається на свою усталену практику, сформовану в попередніх рішеннях.
* Він оцінює пропорційність сили, застосованої проти кожного заявника окремо.
* Суд доходить висновку, що травми, отримані обома заявниками, досягли порогу тяжкості, щоб становити жорстоке поводження відповідно до статті 3.
* Він вважає, що розслідування інциденту не було ефективним, оскільки влада не провела належного аналізу доказів і надмірно покладалася на версію подій поліції.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядаються вимоги заявників щодо компенсації моральної шкоди та витрат.
* **Резолютивна частина:**
* Оголошує заяву прийнятною.
* Констатує порушення статті 3 Конвенції в її матеріальному та процесуальному аспектах.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявникам певні суми за моральну шкоду та витрати.
* Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює принцип, згідно з яким правоохоронні органи повинні проявляти стриманість і пропорційність при застосуванні сили, навіть у ситуаціях, коли особи чинять опір арешту або порушують правила громадського порядку.
* Воно підкреслює важливість проведення ретельних і неупереджених розслідувань звинувачень у неправомірних діях поліції, гарантуючи, що розслідування не надмірно покладаються на пояснення правоохоронних органів і що всі докази, включно з точкою зору потерпілого, ретельно розглядаються.
* Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечити ефективність розслідувань потенційного неналежного поводження, тобто вони повинні бути оперативними, ретельними, незалежними та забезпечувати ефективну участь потерпілих.
СПРАВА “ГАЛИЦЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Галицький проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежне поводження із заявником, паном Галицьким, під час його перебування в слідчому ізоляторі (СІЗО), а також через відсутність ефективного розслідування його скарг. Суд встановив, що пан Галицький отримав травму стегна, перебуваючи під контролем держави, і жодного правдоподібного пояснення, крім ймовірного неналежного поводження, надано не було. Розслідування його скарг було значно затримано, а важливі документи були втрачені або знищені, що свідчить про відсутність бажання встановити істину. Відповідно, Суд постановив, що мало місце порушення як процесуальної, так і матеріальної частини статті 3.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується тверджень про неналежне поводження з боку співробітників Криворізького СІЗО та неефективність внутрішнього розслідування відповідних скарг.
* **Фактичні обставини:** Пан Галицький був затриманий у грудні 2007 року. Він стверджував, що був жорстоко побитий співробітниками Криворізького СІЗО, внаслідок чого отримав перелом стегна. Він стверджував, що не отримував допомоги протягом трьох днів і був попереджений про те, щоб не скаржився.
* **Внутрішнє розслідування:** Незважаючи на численні скарги, у порушенні кримінального розслідування неодноразово відмовляли до рішення суду у 2014 році. Згодом розслідування було припинено через втрату документів та суперечливі свідчення.
* **Оцінка Суду:** ЄСПЛ визнав заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту тісно пов’язаним із суттю скарги. Суд наголосив на значній затримці у початку повноцінного розслідування та втраті важливих документів. Він також підкреслив, що клопотання заявника про надання статусу потерпілого було відхилено без обґрунтування.
* **Порушення статті 3:** Суд встановив порушення статті 3 як у її процесуальному аспекті (непроведення ефективного розслідування), так і в її матеріальному аспекті (неналежне поводження).
* **Скарги за статтею 13:** Суд вирішив, що немає необхідності розглядати прийнятність і суть скарги за статтею 13 Конвенції, оскільки основні правові питання вже були розглянуті за статтею 3.
* **Застосування статті 41:** Заявник вимагав відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присудив 16 000 євро за моральну шкоду та 1 800 євро за витрати на юридичне представництво.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тягар доказування:** Рішення підтверджує, що держава несе тягар надання правдоподібного пояснення травм, отриманих особою, яка перебуває під її вартою, особливо коли особа не мала зареєстрованих травм під час взяття під варту.
* **Ефективне розслідування:** Рішення підкреслює важливість швидкого та ретельного розслідування тверджень про неналежне поводження з боку державних органів. Затримки та втрата важливих документів можуть свідчити про відсутність бажання встановити істину.
* **Медичне обстеження:** У рішенні підтверджується, що медичне обстеження є вирішальною гарантією проти неналежного поводження із затриманими особами з самого початку позбавлення їх волі.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “МАРКЕТТРАНС, ПП проти УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Маркеттранс, ПП проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції. Справа стосувалася компанії “Маркеттранс”, яка придбала туристичну базу у профспілкової організації. Українські суди згодом визнали продаж недійсним, повернувши майно до Фонду державного майна України (ФДМУ). ЄСПЛ постановив, що таке позбавлення майна було непропорційним, враховуючи, що “Маркеттранс” придбав майно добросовісно, держава тривалий час не витребувала майно, і держава не продемонструвала нагальної потреби суспільного інтересу щодо конкретного майна.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи історичний контекст профспілкової власності в Україні після розпаду Радянського Союзу.
* Детально викладаються факти справи, зосереджуючись на придбанні туристичної бази “Маркеттрансом”, подальшому оскарженні прокуратурою та рішеннях українських судів.
* Суд потім оцінює прийнятність заяви, відхиляючи аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби захисту не були вичерпані.
* Основна частина рішення стосується суті справи, аналізуючи, чи було порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд розглядає законність втручання, обґрунтування суспільним інтересом та пропорційність вжитих заходів.
* У рішенні згадуються подібні попередні справи, такі як “Фундація “Батьківська турбота” проти України” та “Федерація профспілок Чернігівської області”, підкреслюючи системний характер проблеми.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи “Маркеттрансу” 50 000 євро за матеріальну та моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційний тягар:** Ключовим висновком є акцент Суду на непропорційному тягарі, покладеному на “Маркеттранс”. Навіть якщо держава мала законне право на майно, обставини справи – добросовісне придбання, затримка з боку держави та відсутність конкретного обґрунтування суспільного інтересу – зробили позбавлення майна порушенням Конвенції.
* **Обов’язок держави щодо належної обачності:** Суд підкреслює, що держава повинна була знати про передачу майна через власні системи реєстрації і повинна була діяти більш оперативно для захисту своїх інтересів.
* **Значення “добросовісності”:** Рішення підкреслює важливість того, чи діяв заявник добросовісно при придбанні майна.
* **Відсутність конкретного суспільного інтересу:** Суд критикує Уряд за нездатність продемонструвати конкретний суспільний інтерес, який би задовольнявся поверненням конкретного майна. Загального посилання на відновлення прав державної власності було недостатньо.
* **Компенсація:** Рішення Суду про присудження одноразової суми як за матеріальну, так і за моральну шкоду відображає труднощі з точним обчисленням збитків у таких випадках.
**** Це рішення особливо важливе для України, оскільки воно висвітлює системну проблему щодо реституції профспілкового майна та необхідність чітких правових рамок і належної обачності з боку держави у захисті своїх майнових інтересів, не порушуючи належним чином права приватних осіб.
СПРАВА ОРЛОВСЬКИЙ ПРОТИ ПОЛЬЩІ
Нижче наведено аналіз рішення у справі Орловський проти Польщі:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини визнав Польщу винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод через тривале застосування режиму “небезпечного затриманого” до заявника, Лешека Орловського. Хоча Суд визнав, що деякі заходи режиму з часом були пом’якшені, рутинні обшуки з роздяганням, які проводилися в період з листопада 2020 року по липень 2022 року, були визнані непотрібними і завдали заявнику зайвих страждань і принижень. Суд підкреслив, що ці обшуки не були пов’язані з конкретними потребами безпеки чи підозрами, і, отже, влада не змогла виправдати їх як необхідні для підтримки безпеки в’язниці. Заявник не вимагав жодної фінансової компенсації.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи кримінальну історію заявника та неодноразові продовження режиму “небезпечного затриманого”.
* Воно посилається на попередні заяви того ж заявника щодо аналогічних питань, які були вирішені шляхом дружніх врегулювань або односторонніх декларацій польського уряду.
* Потім Суд оцінює скаргу заявника за статтею 3 Конвенції, зосереджуючись на періоді після червня 2019 року.
* Рішення підкреслює поправки до польського законодавства, які дозволили вносити зміни до заходів безпеки, що застосовуються до затриманих.
* Суд розрізняє періоди, коли рутинні обшуки з роздяганням були припинені, і період між листопадом 2020 року та липнем 2022 року, коли вони застосовувалися систематично.
* Рішення посилається на попередню судову практику, зокрема справи Piechowicz v. Poland та Horych v. Poland, щоб встановити принципи щодо обшуків з роздяганням та їх впливу на затриманих.
* Суд доходить висновку, що рутинні обшуки з роздяганням протягом зазначеного періоду становили порушення статті 3, враховуючи сукупний ефект режиму “небезпечного затриманого”.
* Нарешті, рішення стосується статті 41 Конвенції, зазначаючи, що заявник не вимагав справедливої сатисфакції, і тому жодної компенсації не було присуджено.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює принцип, згідно з яким, хоча обшуки з роздяганням можуть бути законними для забезпечення безпеки в’язниці, вони повинні бути виправдані конкретними потребами безпеки або підозрами.
* Систематичні, рутинні обшуки з роздяганням, особливо коли вони застосовуються щодня або кілька разів на день, ймовірно, будуть розглядатися як порушення статті 3, особливо коли застосовуються інші суворі заходи спостереження.
* Рішення підкреслює важливість оцінки сукупного впливу заходів безпеки на затриманих та забезпечення того, щоб вони не завдавали непотрібних страждань чи принижень.
* Рішення підкреслює необхідність для влади демонструвати, що обшуки з роздяганням необхідні для досягнення законної мети забезпечення безпеки в’язниці, а не застосовуються як належне.
