1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Криворізької міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що зміна цільового призначення земельної ділянки, на якій розташована АЗС, з земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землі житлової та громадської забудови є незаконною, оскільки суперечить вимогам земельного законодавства, яке передбачає розміщення АЗС на землях транспорту. Суд підкреслив, що прокурор обрав ефективний спосіб захисту, оскаржуючи рішення міської ради, оскільки таке рішення не вичерпало своєї дії і породжує правові наслідки. Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди, суд зазначив, що оскільки на ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу, визнання договору недійсним призведе до порушення прав власника майна. Суд також вказав, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про сплату недоотриманої суми орендної плати, а не визнання недійсним договору оренди в цілому. Суд відступив від висновку щодо можливості визнання договору недійсним без обов’язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 904/205/23.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання незаконним рішення міської ради, та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в решті постанову апеляційного суду залишив без змін.
