1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, колишньому військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання щодо застосування строків звернення до суду у справах про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення звільненим військовослужбовцям; апеляційний суд залишив позов без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення до суду; Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував, що на момент виникнення спірних правовідносин (період, за який вимагається виплата індексації) діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати; суд також врахував позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії законів у часі, за винятком випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи; Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду. **** Суд вказав, що відступає від висновку щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строків звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, який було викладено у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
