1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення позивачу. Суд зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати виникає незалежно від того, чи були ці суми попередньо нараховані, але не виплачені. Також суд вказав, що невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості свідчить про відмову у її виплаті, що не потребує оформлення окремим рішенням. Суд відхилив аргументи відповідача про необхідність попереднього звернення із заявою про виплату компенсації, оскільки сама по собі невиплата у встановлений строк вже є порушенням прав позивача. Суд також врахував, що на момент виплати індексації грошового забезпечення діяло судове рішення, яке зобов’язувало військову частину здійснити таку виплату, а подальше скасування цього рішення не впливає на право позивача на компенсацію за затримку виплати.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Суд зазначив, що відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо необхідності попереднього звернення до установи із заявою про виплату компенсації.
