Ось аналіз рішення у справі *Немитов та інші проти Росії*:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила права на свободу вираження поглядів та свободу зібрань трьох заявників, яких було заарештовано, затримано та притягнуто до відповідальності за участь у публічних заходах або одиночних пікетах під час обмежень, пов’язаних з Covid-19. Суд постановив, що тотальні заборони та обмеження, введені російською владою, були непропорційними та не “необхідними в демократичному суспільстві”. Визнаючи нагальну соціальну потребу захисту здоров’я населення під час пандемії, ЄСПЛ встановив, що влада перевищила межі свободи розсуду, наклавши санкції, здатні створити “стримуючий ефект” на свободу вираження поглядів та свободу зібрань. Суд також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженого суду та відсутністю зупиняючої дії апеляцій на адміністративне затримання.
2. Рішення починається з вступу, в якому викладено основні питання, порушені у заявах, за яким слідує детальний виклад фактів, включаючи довідкову інформацію про обмеження, пов’язані з Covid-19, в Росії, зокрема в Москві та Санкт-Петербурзі. Далі представлено факти щодо кожної справи заявника, включаючи їхні арешти, переслідування та провадження у національних судах. Рішення містить розділ про відповідні внутрішні правові рамки та практику, включаючи закони про публічні заходи, санітарне благополуччя та захист у надзвичайних ситуаціях, а також рішення Конституційного Суду та роз’яснення Верховного Суду Росії. Воно також містить посилання на відповідні міжнародні матеріали, такі як настанови ВООЗ та заяви Спеціальних доповідачів ООН. Далі в рішенні розглядаються попередні питання, такі як об’єднання заяв та юрисдикція, після чого йде оцінка передбачуваних порушень статей 10 та 11 Конвенції. Насамкінець, у ньому розглядаються інші ймовірні порушення Конвенції та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції.
3. Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статей 10 та 11 Конвенції. Суд наголосив, що обмеження свободи зібрань та вираження поглядів повинні бути “необхідними в демократичному суспільстві” та пропорційними законній меті, яку вони переслідують. Рішення підкреслює важливість процесуальних гарантій та необхідність для національних судів проводити значущий баланс між вимогами охорони здоров’я населення та вільним вираженням думок. Суд встановив, що тотальні заборони на публічні заходи та суворість санкцій, накладених на заявників, були непропорційними, особливо враховуючи те, що інші види діяльності з порівнянними ризиками для здоров’я населення дозволялося продовжувати.
**** Це рішення має наслідки для українців, оскільки воно стосується порушення основних прав під час обмежень, ситуація, яка може бути актуальною в контексті воєнного стану та інших надзвичайних заходів.
